Рішення № 136816895, 26.05.2026, Дніпровський районний суд міста Запоріжжя (до 25.04.2025 - Ленінський районний суд м. Запоріжжя)

Дата документу 26.05.2026

Справа № 334/2069/24

Провадження № 2/334/458/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 травня 2026 року Дніпровський районний суд міста Запоріжжя

у складі: головуючого - судді Добрєва М.В.,

за участі секретаря Добрєва М.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Запоріжжі в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Концерну «Міські теплові мережі» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за послуги з постачання теплової енергії,-

ВСТАНОВИВ:

Заочним рішенням Дніпровського районного суду м. Запоріжжя від 20.05.2024 у справі №334/2069/24 позов КОНЦЕРНУ «МІСЬКІ ТЕПЛОВІ МЕРЕЖІ» задоволено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Концерну «МІСЬКІ ТЕПЛОВІ МЕРЕЖІ 58 281,41 грн заборгованості за надані послуги з централізованого опалення та гарячого водопостачання за період з жовтня 2015 року по квітень 2021 року.

Ухвалою Дніпровського районного суду м. Запоріжжя від 06.10.2025 заяву ОСОБА_1 про перегляд заочного рішення від 20.05.2024 року у цивільній справі №334/2069/24 задоволено. Заочне рішення Дніпровського районного суду м. Запоріжжя від 20.05.2024 року у цивільній справі №334/2069/24 скасовано.

В судові засідання представник позивача не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений своєчасно та належним чином.

Відповідач до зали судового засідання разу не з`явився, на адресу суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому остання просила суд розгляд справи здійснювати за відсутності відповідача, з урахуванням поданого відзиву на позовну заяву від 22.10.2025, у якому проти позову заперечує. Вказала, що набула право власності на приміщення лише 07.12.2021, тоді як борг нараховано за попередні роки. Також зазначила про необґрунтованість розрахунку та заявила про застосування строків позовної давності.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши наявні в ній докази, судом встановлені наступні обставини та визначені відповідно до них правовідносини.

Відповідно до ч. 1 ст. 11 ЦК України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

Пунктом 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України визначено, що підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно з ч. 1 ст. 202 ЦК України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Статтею 205 ЦК України визначено, що правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом (ч. 1). Правочин, для якого законом не встановлена обов`язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків (ч. 2). У випадках, встановлених договором або законом, воля сторони до вчинення правочину може виражатися її мовчанням (ч. 3).

З матеріалів справи слідує, що КОНЦЕРНОМ «МТМ» (виконавцем) в період з жовтня 2015 року по квітень 2021 року надано послуги з постачання теплової енергії за адресою: АДРЕСА_1 ,нежитлове приміщення, ХХХVII першого поверху літ.А-9,на загальну суму 58 281,41грн.

ОСОБА_1 на праві власності належить дане нежитлове приміщення ХХХVII першого поверху літ.А-9 в будинку АДРЕСА_1 що підтверджується витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності №318144572 від 20.12.2022.

Згідно з ч. 6 ст. 19 Закону України від 02 червня 2005 року №2633-ІV«Про теплопостачання», споживач повинен щомісячно здійснювати оплату теплопостачальній організації за фактично отриману теплову енергію.

Обов`язок споживача оплачувати послуги передбачений був також пунктом 30 Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21 липня 2005 року №630 (які були чинними на період виникнення спірних правовідносин).

Згідно з ст. 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від виконання зобов`язання не допускається крім випадків, передбачених законом (ч. 1 ст. 525 ЦК України).

Частиною 1 ст. 530 ЦК України визначено, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Стаття 1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» визначає, що житлово-комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та перебування осіб у жилих і нежилих приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил.

Згідно статті 19 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», учасниками відносин у сфері житлово-комунальних послуг є: власник, споживач, виконавець, виробник.

Відповідно дост.21 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», виконавець зобов`язаний, зокрема, забезпечувати своєчасність та відповідну якість житлово-комунальних.

Порядок оплати за житлово-комунальні послуги визначений у статті 32 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», якою передбачено, що плата за житлово-комунальні послуги нараховується щомісячно відповідно до умов договору в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України. Розмір плати за комунальні послуги розраховується, виходячи з розміру затверджених цін/тарифів та показань засобів обліку або за нормами, затвердженими в установленому порядку.

Відповідно до вимог статті 19 Закону України «Про теплопостачання», споживачі зобов`язані своєчасно сплачувати за спожиті послуги, тобто за фактично отриману теплову енергію.

Обов`язок сплатити вартість теплової енергії законодавець пов`язує саме з фактом її споживання.

Таким чином, споживачі зобов`язані оплатити житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користувалися ними.

Згідно з пункту 23 Правил користування тепловою енергією, розрахунки за спожиту теплову енергію здійснюються на межі продажу, яка є межею балансової належності (відповідальності), відповідно до договору на підставі показів вузла обліку згідно з діючими тарифами (цінами), затвердженими в установленому порядку. У споживачів, що не мають приладів комерційного обліку, обсяг фактично спожитої теплової енергії розраховується відповідно до теплового навантаження, визначеного у договорі, з урахуванням середньомісячної фактичної температури теплоносія в теплових мережах теплопостачальної організації, середньомісячної температури зовнішнього повітря та кількості годин (діб) роботи тепло використаного обладнання в розрахунковому періоді.

Згідно пункту 24 Правил, споживачі можуть відмовитися від отримання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води.

Вбачається, що відповідач від наданих позивачем послуг у встановленому законом порядку не відмовлявся, доказів ненадання послуг або надання послуг неналежної якості, що б давало підстави для звільнення від їх оплати, останнім не надано.

Таким чином, судом встановлено, що відповідачу ОСОБА_1 на праві власності належить нежитлове приміщення ХХХVII першого поверху літ.А-9, площею 147,4 кв.м., за адресою: АДРЕСА_1 ., що підтверджується витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності №318144572 від 20.12.2022.

Відповідно до ч. 1ст. 11 ЦК України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

Пунктом 1 частини 2статті 11 ЦК України визначено, що підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно з частиною 1статті 202 ЦК України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Статтею 205 ЦК України визначено, що правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом (ч. 1). Правочин, для якого законом не встановлена обов`язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків (ч. 2). У випадках, встановлених договором або законом, воля сторони до вчинення правочину може виражатися її мовчанням (ч. 3).

За період з жовтня 2015 року по квітень 2021 року Концерн «Міські теплові мережі» відпустив у нежитлове приміщення ХХХVII першого поверху літ.А-9, за адресою: АДРЕСА_1 ., теплову енергію на загальну суму 58 281,41 гривень, що підтверджується розрахунком.

Частинами 4, 6статті 19 Закону України «Про теплопостачання» передбачено, що тепло генеруюча організація має право постачати вироблену теплову енергію безпосередньо споживачу згідно з договором купівлі-продажу теплової енергії. Споживач повинен щомісячно здійснювати оплату теплопостачальній організації за фактично отриману теплову енергію.

Відповідно до п. 4 Правил користування тепловою енергією, користування тепловою енергією допускається лише на підставі договору купівлі-продажу теплової енергії між споживачем і теплопостачальною організацією.

Відповідно до статтей 525,526 Цивільного кодексу України зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Стаття 1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» визначає, що житлово-комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та перебування осіб у жилих і нежилих приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил.

Згідно статті 19 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», учасниками відносин у сфері житлово-комунальних послуг є: власник, споживач, виконавець, виробник.

Відповідно дост.21 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», виконавець зобов`язаний, зокрема, забезпечувати своєчасність та відповідну якість житлово-комунальних послуг згідно із законодавством та умовами договору.

Відповідно з пунктом 6 частини 1статті 1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», індивідуальний споживач - фізична або юридична особа, яка є власником (співвласником) нерухомого майна, або за згодою власника інша особа, яка користується об`єктом нерухомого майна і отримує житлово-комунальну послугу для власних потреб та з якою або від імені якої укладено відповідний договір про надання житлово-комунальної послуги.

Відповідно до п. 5 ч. 3ст. 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» споживач зобов`язаний оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.

Порядок оплати за житлово-комунальні послуги визначений у статті 32 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», якою передбачено, що плата за житлово-комунальні послуги нараховується щомісячно відповідно до умов договору в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України. Розмір плати за комунальні послуги розраховується, виходячи з розміру затверджених цін/тарифів та показань засобів обліку або за нормами, затвердженими в установленому порядку.

Відповідно до вимог статті 19 Закону України «Про теплопостачання», споживачі зобов`язані своєчасно сплачувати за спожиті послуги, тобто за фактично отриману теплову енергію.

Обов`язок сплатити вартість теплової енергії законодавець пов`язує саме з фактом її споживання.

Таким чином, споживачі зобов`язані оплатити житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користувалися ними.

Згідно з пункту 23 Правил користування тепловою енергією, розрахунки за спожиту теплову енергію здійснюються на межі продажу, яка є межею балансової належності (відповідальності), відповідно до договору на підставі показів вузла обліку згідно з діючими тарифами (цінами), затвердженими в установленому порядку. У споживачів, що не мають приладів комерційного обліку, обсяг фактично спожитої теплової енергії розраховується відповідно до теплового навантаження, визначеного у договорі, з урахуванням середньомісячної фактичної температури теплоносія в теплових мережах теплопостачальної організації, середньомісячної температури зовнішнього повітря та кількості годин (діб) роботи тепло використаного обладнання в розрахунковому періоді.

На оплату вартості наданих послуг за особовим рахунком виставлені рахунки які направлялись на адресу відповідача.

Частиною 4статті 319 ЦК України визначено, що власність зобов`язує.

Власник зобов`язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 322 ЦК України).

Статтею 509 ЦК України передбачено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Пунктом 34 Договору вказано, що споживач здійснює оплату за цим договором щомісяця, не пізніше останнього дня місяця.

Частиною 1статті 530 ЦК України визначено, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Стосовно застосування строків позовної давності суд зазначає наступне.

Згідно із приписами ст.ст. 260, 261 ЦК України, позовна давність обчислюється за загальними правилами визначення строків, встановленими статтями 253-255 цього Кодексу. Перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Згідно з п. 12 «Прикінцевих та перехідних положень» ЦК України, яким було доповнено ЦК України відповідно до Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)» від 30.03.2020 № 540-ІХ (набрав чинності 02.04.2020), під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби, строки, визначені, у тому числі, статтями 257 та 258 ЦК України, продовжуються на строк дії такого карантину.

Постановою Кабінету Міністрів України від 27 червня 2023 року № 651 з 24:00 год 30 червня 2023 року скасовано карантин, установлений з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2.

Отже, строк позовної давності у зв`язку з дією карантину було призупинено з 02.04.2020 до 30.06.2023.

Крім того, на підставі Закону України від 15.03.2022 № 2120-IX «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану» розділ «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України було доповнено, зокрема, пунктом 19 такого змісту: «У період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану строки, визначені статтями 257-259, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк його дії».

Законом України від 08.11.2023 № 3450-IX «Про внесення змін до Цивільного кодексу України щодо вдосконалення порядку відкриття та оформлення спадщини» (далі Закон № 3450), у розділі «Прикінцеві та перехідні положення» пункт 19 викладено в такій редакції: «У період дії воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року № 64/2022, затвердженим Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року № 2102-IX, перебіг позовної давності, визначений цим Кодексом, зупиняється на строк дії такого стану».

Законом України № 4434-IX «Про внесення зміни до розділу «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України щодо поновлення перебігу позовної давності» від 14.05.2025 пункт 19 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України виключено. Вказаний закон набрав чинності 04.09.2025, тому саме із цієї дати відновлено обчислення строків позовної давності.

Таким чином, загальний строк позовної давності, визначений ст. 257 ЦК України, був призупинений у період з 02.04.2020 до 03.09.2025.

Оскільки перебіг строку позовної давності призупинився 02.04.2020, то застосування строків позовної давності можливе до 02.04.2017 року.

Позивач звернулся з позовом до суду 13.03.2024 року, тобто на момент коли строк позовної давності вже був призупинений, проте ще не відновленний.

З огляду на викладене вище, суд доходить висновку про застосування строків позовної давності до заборгованості, яка виникла в період з 1 жовтня 2015 до 02.04.2017 року.

Доводи відповідача про набуття нею право власності на нежитлове приміщення ХХХVII першого поверху літ.А-9 в будинку АДРЕСА_1 . 07.12.2021 року спростовуються інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного державного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна, згідно якого дане приміщення належить ОСОБА_1 на підставі рішення суду, серія та номер: 2-1413/04, виданий 18.02.2004 Комунарським місцевим судом м. Запоріжжя та Реєстр прав власності на нерухоме майно, реєстраційний номер об`кта нерухомого майна: 4537041, 26.03.2004, реєстратор: Товариство з обмеженою відповідальністю «Запорізьке міжміське бюро технічної інвентарізації»

Таким чином з ОСОБА_1 підлягає стягнення на користь КОНЦЕРНУ «МІСЬКІ ТЕПЛОВІ МЕРЕЖІ» заборгованість за період з 03.04.2017 року по квітень 2021 року включно, яка складає у загальному розмірі 38179,48 грн.

Щодо розподілу судових витрат суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Позивачем при поданні позову було сплачено судовий збір у розмірі 2 422,40 грн.

Враховуючи, що позовні вимоги задоволено частково, розрахунок суми судового збору, що підлягає стягненню з відповідача на користь позивача, проводиться пропорційно до розміру задоволених вимог.

Загальна сума заявлених позивачем вимог становить 58 281,41 грн (100%), з яких судом задоволено вимоги на суму 38 179,48 грн, що становить 65,51% від загального розміру заявлених позовних вимог.

Таким чином, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір пропорційно до розміру задоволених позовних вимог у розмірі 1 586,88 грн.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 11, 202, 205, 257, 260, 261, 319, 322, 525, 526, 530 ЦК України, ст.ст. 1, 19, 21, 32 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», ст. 19 Закону України «Про теплопостачання», ст.ст. 4, 12, 13, 76-81, 141, 259, 263-265, 274-279 ЦПК України, суд,

УХВАЛИВ:

Позов Концерну «Міські теплові мережі» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за послуги з постачання теплової енергії задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Концерну «Міські теплові мережі» на користь Концерну «Міські теплові мережі» заборгованість за послуги з постачання теплової енергії у розмірі 38 179,48 грн (тридцять вісім тисяч сто сімдесят дев`ять гривень 48 копійок).

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Концерну «Міські теплові мережі» судові витрати по сплаті судового збору пропорційно до розміру задоволених позовних вимог у розмірі 1 586,88 грн (одна тисяча п`ятсот вісімдесят шість гривень 88 копійок).

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя: Добрєв М. В.