Ухвала суду № 136816685, 22.05.2026, Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області

Справа № 308/7426/26

1-кс/308/3055/26

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 травня 2026 року м. Ужгород

Слідчий суддя Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області ОСОБА_1 , за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , прокурора ОСОБА_3 , підозрюваного ОСОБА_4 , захисника ОСОБА_5 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду клопотання старшого слідчого в ОВС Шостого слідчого відділу (з дислокацією у м. Ужгороді) Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Львові ОСОБА_6 , погоджене прокурором Закарпатської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Західного регіону ОСОБА_3 , про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою у кримінальному провадженні 42025072210000354 від, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань 17.11.2025 року, відносно:

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , українця, громадянина України, уродженця м.Бар, Вінницької області, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 ,

підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.332 КК України, -

В С Т А Н О В И В:

До Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області надійшло клопотання старшого слідчого в ОВС Шостого слідчого відділу (з дислокацією у м. Ужгороді) Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Львові ОСОБА_6 , погоджене прокурором Закарпатської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Західного регіону ОСОБА_3 , про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою у кримінальному провадженні 42025072210000354 від, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань 17.11.2025 року, відносно ОСОБА_4 .

Клопотання обґрунтовано тим, що Шостим слідчим відділом (з дислокацією у м. Ужгороді) Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Львові, проводиться досудове розслідування у кримінальному провадженні №42025072210000354 від 17.11.2025, за фактом вчинення кримінального правопорушення передбаченого ч.3 ст.332 КК України.

Досудовим розслідуванням встановлено, що 26.03.2024 наказом начальника НОМЕР_1 прикордонного загону Державної прикордонної служби України лейтенанта ОСОБА_4 призначено на посаду начальника 4 групи інспекторів прикордонного контролю відділення інспекторів прикордонної служби (тип А) відділу прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_2 » (тип Б) НОМЕР_1 прикордонного загону Державної прикордонної служби України.

Відповідно до Закону України «Про державний захист працівників суду і правоохоронних органів» ОСОБА_4 займає посаду в органах охорони державного кордону, у зв`язку із чим є правоохоронцем.

Відповідно до посадової інструкції ОСОБА_4 на вказаній посаді, у коло його службових обов`язків, серед іншого, входить протидіяти правопорушенням, які законодавством віднесено до компетенції Держприкордонслужби, а також доповідати про виявленні правопорушення та заходи вжиті для їх припинення.

З огляду на викладене, ОСОБА_4 при виконанні службових завдань за своєю посадою, відповідно до положень ст.2 Закону України "Про державний захист працівників суду і правоохоронних органів", примітки 1 до ст.364 КК України, є службовою особою, яка за спеціальним повноваженням здійснює функції представника влади.

Однак, ОСОБА_4 , усвідомлюючи складну обстановку у державі щодо незаконного перетину кордону чоловіками призовного віку, добре знаючи особливості діяльності військовослужбовців прикордонної служби та маючи обізнаність у роботі добових нарядів ВПС « ІНФОРМАЦІЯ_2 » НОМЕР_1 прикордонного загону ДПСУ, вирішив скористатись своїми знаннями щодо порядку несення служби нарядами ДПС України у злочинній сфері, з метою незаконного збагачення.

Так, досудовим розслідуванням встановлено, що 14.11.2025 року ОСОБА_7 використовуючи мобільний додаток - месенджер «Telegram» виявив користувача під назвою « ІНФОРМАЦІЯ_3 », який використовував ОСОБА_4 , у описі якого було вказано інформацію щодо організації незаконного переправлення осіб через державний кордон України за грошову винагороду у розмірі 3000 доларів США.

В ході спілкування із вказаним користувачем у мобільному додатку - месенджер «Telegram», ОСОБА_4 повідомив ОСОБА_7 , що для незаконного переправлення через державний кордон України йому необхідно прибути до м.Ужгород, Закарпатської області, де зупинитись у готелі «Антоніо», по вул.Одеська, 17а, у вказаному населеному пункті.

У подальшому, 17.11.2025 близько 21.00 год., ОСОБА_4 використовуючи профіль під назвою «Fernand» у мобільному додатку - месенджері «Telegram» повідомив ОСОБА_7 , що для незаконного переправлення через держаний кодон України приїде особа на автомобілі, який його доставить до місця незаконного перетину, проведе з даного приводу інструктаж та отримає грошові кошти у розмірі 3000 доларів США за вказану незаконну діяльність.

Цього ж дня, близько 21.00 год. ОСОБА_4 використовуючи профіль під назвою «Fernand» у мобільному додатку - месенджері «Telegram» заздалегідь домовившись, прибув на автомобілі марки «Hyundai», реєстраційний номер НОМЕР_2 , до будинку №52 по проспекту Свободи у м.Ужгород, Закарпатської області, де зустрівся із ОСОБА_7 для незаконного переправлення його через державний кордон України.

З метою реалізації свого злочинного плану, ОСОБА_4 здійснюючи свою діяльність з прямим умислом, тобто усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, з корисливих мотивів, з метою особистого протиправного збагачення, діючи всупереч інтересам служби, рухаючись автомобілем марки «Hyundai», реєстраційний номер НОМЕР_2 до прикордонної зони проінформував ОСОБА_7 щодо особливостей та механізму незаконного перетину останнім державного кордону України, зокрема, повідомив про особливість переїзду блокпостів під час наближення до яких останній мав у пішому порядку їх обійти та повідомив, що останньому необхідно залишити йому грошові кошти у розмірі 3000 доларів США.

Надалі, того ж дня близько 23.00 год. ОСОБА_4 , на автомобілі марки «Hyundai», реєстраційний номер НОМЕР_2 , з метою незаконного переправлення через державний кордон України доставив ОСОБА_7 до с.Забродь, Ужгородського району, Закарпатської області, де був виявлений працівниками НОМЕР_1 прикордонного загону Державної прикордонної служби України.

22.05.2026 ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , українцю, громадянину України, уродженцю м.Бар, Вінницької області, зареєстрованому за адресою: АДРЕСА_1 , який перебував на посаді начальника 4 групи інспекторів прикордонного контролю відділення інспекторів прикордонної служби (тип А) відділу прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_2 » (тип Б) Державної прикордонної служби України, раніше не судимому, повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 332 КК України.

На думку сторони обвинувачення, у даному кримінальному провадженні наявні підстави для застосування відносно підозрюваного ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

У судовому засіданні прокурор ОСОБА_3 клопотання підтримав, з підстав викладених у ньому.

Захисник підозрюваного ОСОБА_4 адвокат ОСОБА_5 в судовому засіданні просила відмовити у задоволенні клопотання слідчого та застосувати до її підзахисного особисте зобов`язання. Зазначила, що підозра є необгрунтованою та про недоведено наявність ризиків, зазначених у клопотанні.

Підозрюваний ОСОБА_4 в судовому засіданні підтримав думку свого захисника.

Заслухавши пояснення учасників кримінального провадження, дослідивши та оцінивши докази, якими обґрунтовується клопотання, слідчий суддя виходить з наступного.

Як встановлено слідчим суддею, Шостим слідчим відділом (з дислокацією у м. Ужгороді) Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Львові, проводиться досудове розслідування у кримінальному провадженні №42025072210000354 від 17.11.2025, за фактом вчинення кримінального правопорушення передбаченого ч.3 ст.332 КК України.

Підставами внесення зазначених відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань стало те, що згідно повідомлення, одержано інформацію, що 17.11.2025 року в ході реалізації оперативної інформації офіцерами прикордонного оперативно-розшукового відділу НОМЕР_1 прикордонного загону (з місцем дислокації населений пункт Ужгород) на відстані 2500 метрів до державного кордону України зупинено транспорний засіб марки «Hyundai», реєстраційний номер НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 , який здійснював доставку громадянина України ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , який мав на меті здійснити незаконний перетин державного кордону України за грошову винагороду 3000 доларів США».

22.05.2026 ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , українцю, громадянину України, уродженцю м.Бар, Вінницької області, зареєстрованому за адресою: АДРЕСА_1 , який перебував на посаді начальника 4 групи інспекторів прикордонного контролю відділення інспекторів прикордонної служби (тип А) відділу прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_2 » (тип Б) Державної прикордонної служби України, раніше не судимому, повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.332 КК України.

Згідно зі змістом ст.ст.131-132 КПК України, запобіжні заходи є заходами забезпечення кримінального провадження і застосовуються на підставі ухвали слідчого судді або суду.

Стаття 177 КПК України містить правові норми щодо мети та підстав застосовування запобіжних заходів. Метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується. Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді вважати, що підозрюваний може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті.

Згідно положень ст. 178 КК України при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, слідчий суддя, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов`язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі: 1) вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; 2) тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання підозрюваного, обвинуваченого винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється, обвинувачується; 3) вік та стан здоров`я підозрюваного, обвинуваченого; 4) міцність соціальних зв`язків підозрюваного, обвинуваченого в місці його постійного проживання, у тому числі наявність в нього родини й утриманців; 5) наявність у підозрюваного, обвинуваченого постійного місця роботи або навчання; 6) репутацію підозрюваного, обвинуваченого; 7) майновий стан підозрюваного, обвинуваченого; 8) наявність судимостей у підозрюваного, обвинуваченого; 9) дотримання підозрюваним, обвинуваченим умов застосованих запобіжних заходів, якщо вони застосовувалися до нього раніше; 10) наявність повідомлення особі про підозру у вчиненні іншого кримінального правопорушення; 11) розмір майнової шкоди, у завданні якої підозрюється, обвинувачується особа, або розмір доходу, в отриманні якого внаслідок вчинення кримінального правопорушення підозрюється, обвинувачується особа, а також вагомість наявних доказів, якими обґрунтовуються відповідні обставини; 12) ризик продовження чи повторення протиправної поведінки, зокрема ризик летальності, що його створює підозрюваний, обвинувачений, у тому числі у зв`язку з його доступом до зброї.

Відповідно до ч.1. ст.183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною п`ятою статті 176 цього Кодексу.

У відповідності до п.4 ч.2 ст.183 КПК України запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як до раніше не судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п`ять років.

Згідно правової позиції викладеній у рішенні Європейського суду з прав людини від 10 лютого 2011 року по справі «Харченко проти України» (п.80), при розгляді клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обов`язково має бути розглянуто можливість застосування інших (альтернативних) запобіжних заходів.

Дослідивши матеріали долучені до клопотання, а саме: витяг з ЄРДР від 17.11.2025 року, повідомлення про виявлення кримінального правопорушення заступника начальника загону оперативно-розшукової діяльності начальника головного оперативно-розшукового відділу НОМЕР_1 прикордонного загону Державної прикордонної служби України полковника ОСОБА_8 від 17.11.2025 року, лист про виконання доручення №05.8/15540-25 від 21.11.2025 року, протокол допиту свідка ОСОБА_7 від 18.11.2025 року, протокол пред`явлення особи для впізнання за фотознамками від 18.11.2025 року, фототаблицю, протокол огляду предмету від 18.11.2026 року, копію протоколу про адміністративне правопорушення серії ЗхРУ №144383 від 17.11.2025 року, копію протоколу про адміністративне затримання від 17.11.2025 року, характеристику підозрюваного, довідку щодо маршруту руху транспортного засобу марки «Hyundai», реєстраційний номер НОМЕР_2 в рамках роботи за КП №42025072210000354 від 17.11.2026 року, інформаційну картку про особу, копію витягу з наказу №279-ОС від 26.03.2024 року, протокол проведення слідчого експерименту від 19.11.2026 року, постанову про визнання речовими доказами від 24.11.2025 року, протокол огляду предмету від 26.11.2026 року, протокол огляду предмету від 26.11.2026 року, протокол допиту свідка ОСОБА_9 від 28.11.2026 року, повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення від 22.05.2026 року, протокол допиту підозрюваного ОСОБА_4 від 22.05.2026 року та інші матеріали справи, суд вважає, обґрунтованою пред`явлену ОСОБА_4 підозру, про що свідчать додані до клопотання копії матеріалів кримінального провадження, які з достатньою імовірністю підтверджують існування «розумної підозри» щодо причетності особи до вчинення інкримінованого злочину, в межах розслідування якого ставиться питання про застосування до підозрюваного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

Таким чином, слідчий суддя дійшов висновку, що зазначені у клопотанні обставини підозри мають місце і підтверджуються на цьому етапі розслідування достатньою сукупністю даних, які містяться в клопотанні слідчого, а документи, які містять такі дані, надані до суду разом з клопотанням. Враховуючи, що слідчий суддя на цьому етапі провадження не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд під час розгляду кримінального провадження по суті, зокрема, не вправі оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для визнання особи винною чи невинною у вчиненні злочину, а лише зобов`язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів визначити, що причетність особи до вчинення інкримінованих кримінальних правопорушень є вірогідною та достатньою для застосування щодо нього обмежувального заходу, то з огляду на наявні в матеріалах провадження дані слідчий суддя дійшов висновку про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_4 кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.332 КК України. Більше того, якщо виходити з поняття «обґрунтована підозра», наведеного в п. 175 рішення Європейського суду з прав людини від 21 квітня 2011 року у справі «Нечипорук і Йонкало проти України», то термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об`єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення (рішення у справі «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» від 30 серпня 1990 року, п. 32, Series А, № 182).

При цьому слід зауважити, що стандарт доведення обґрунтованості підозри є нижчим від стандарту доведення винуватості поза розумним сумнівом та вимагає меншої ваги доказів, ніж для ухвалення обвинувального вироку.

В свою чергу, всі обставини провадження та правильність кваліфікації дій ОСОБА_4 на мають з`ясовуватися судом під час судового розгляду у встановленому законом порядку.

Щодо посилання сторони захисту на необґрунтованість підозри та надані підозрюваним у судовому засіданні пояснення, слідчий суддя вважає за необхідне зазначити, що для визнання на даному етапі підозри необґрунтованою повинні бути обставини, які б беззаперечно та прямо стверджували б, що версія сторони обвинувачення є неспроможною. При цьому такі факти мали б вказувати, що правова позиція захисту є єдино можливою в даному конкретному випадку й інша версія подій є малоймовірною. Позиція сторони захисту щодо необґрунтованості підозри та пояснення підозрюваного щодо версії подій не є настільки неспростовними та однозначними, що давали б змогу дійти висновку про необґрунтованість підозри.

Ризики, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний може здійснити спробу протидії кримінальному провадженню у формах, що передбачені частиною 1 статті 177 КПК, слід вважати наявними за умови встановлення обґрунтованої ймовірності можливості здійснення підозрюваною зазначених дій. При цьому КПК не вимагає доказів того, що підозрюваний обов`язково (поза всяким сумнівом) здійснюватиме відповідні дії, однак вимагає доказів того, що вона має реальну можливість їх здійснити у конкретному кримінальному провадженні в майбутньому. Сторона обвинувачення не зобов`язана доводити, що певні дії, спрямовані на перешкоджання досудовому розслідуванню, вже були вчинені підозрюваним, а повинна навести обґрунтування та підтвердження того, що імовірність їх настання є достатньо високою для того, щоб застосувати певний запобіжний захід.

Під час перевірки наявності ризиків, передбачених ч.1 ст.177 КПК, у кримінальному провадженні щодо підозрюваного ОСОБА_4 слідчий суддя дійшов наступних висновків.

Ризик переховування від органу досудового розслідування/суду обумовлюється серед іншого можливістю притягненням до кримінальної відповідальності та пов`язаними із цим можливими негативними для особи наслідками (обмеженнями) і, зокрема, суворістю передбаченого покарання. Кримінальне правопорушення, у якому обґрунтовано підозрюється ОСОБА_4 передбачає виключно покарання у виді позбавленням волі на строк від п`яти до семи років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років. Тяжкість ймовірного покарання та суворість можливого вироку особливо сильно підвищують ризик переховування від органів досудового розслідування та/або суду на перших етапах притягнення особи до кримінальної відповідальності.

Крім того, слідчий суддя враховує тяжкість покарання, що загрожує останньому в разі визнання винним у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення суттєво збільшує ризик втечі, а тому враховується слідчим суддею при оцінюванні ризиків. Так, у справі «Ілійков проти Болгарії» №33977/96 від 26 липня 2001 року Європейським судом з прав людини зазначено, що суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування.

При встановленні наявності ризику впливу на свідків слід враховувати встановлену КПК процедуру отримання показань від осіб, які є свідками, у кримінальному провадженні, а саме спочатку на стадії досудового розслідування показання отримуються шляхом допиту слідчим чи прокурором, а після направлення обвинувального акту до суду на стадії судового розгляду - усно шляхом допиту особи в судовому засіданні (частини 1, 2 статті 23, стаття 224 КПК України). Суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання або отриманих у порядку, передбаченому статтею 225 КПК, тобто допитаних на стадії досудового розслідування слідчим суддею. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них (частина 4 статті 95 КПК).

Ризик незаконного впливу на свідків, у кримінальному провадженні підтверджується тим, що досудове розслідування по даному кримінальному провадженні триває, проводяться необхідні слідчі дії, спрямовані на встановлення усіх обставин кримінального правопорушення, тому ОСОБА_4 має реальну можливість спілкуватись із свідками і впливати на них у кримінальному провадженні шляхом застосування певного психологічного тиску і спонукання їх до надання неправдивих свідчень, введення в оману органів досудового розслідування та замовчування відомостей, які мають значення для даного кримінального провадження.

Разом із тим, слідчий суддя вважає недоведеним ризик того, що підозрюваний може вчинити інше кримінальне правопорушення, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, такі належним чином не обґрунтовані та не підтверджені відповідними доказами.

Таким чином прокурором доведено наявність ризиків, передбачених п.п.1, 3 ч.1 ст.177 КПК України, а саме, що підозрюваний може переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду, незаконно впливати свідків у цьому ж кримінальному провадженні.

При вирішенні питання про обрання запобіжного заходу слідчий суддя враховує, що ОСОБА_4 обґрунтовано підозрюється у вчиненні тяжкого злочину, за вчинення якого законом передбачено виключно покарання у вигляді позбавлення волі на строк від 7 до 9 років з конфіскацією майна (або без неї) та з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до 3 років, злочин вчинено групою осіб, в період дії в Україні воєнного стану, а також бере до уваги дані про особу підозрюваного, а саме те, що він раніше не судимий, перебуває на службі в Державній прикордонній службі, несе службу на Харківському напрямку.

Разом з тим, під час розгляду клопотання стороною обвинувачення не наведено переконливих доказів, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ч.1 ст.177 КПК України та забезпечити належну процесуальну поведінку підозрюваного.

Відповідно до ч.3 ст.176 КПК України, слідчий суддя, суд відмовляє у застосуванні запобіжного заходу, якщо слідчий, прокурор не доведе, що встановлені під час розгляду клопотання про застосування запобіжних заходів обставини, є достатніми для переконання, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів, передбачених ч.1 ст.176 КПК України, не може запобігти доведеним під час розгляду ризику або ризикам.

Відповідно до ч.4 ст.194 КПК України якщо при розгляді клопотання про обрання запобіжного заходу прокурор доведе обставини, передбачені пунктами 1 та 2 частини першої цієї статті, але не доведе обставини, передбачені пунктом 3 частини першої цієї статті, слідчий суддя, суд має право застосувати більш м`який запобіжний захід, ніж той, який зазначений у клопотанні, а також покласти на підозрюваного, обвинуваченого обов`язки, передбачені частинами п`ятою та шостою цієї статті, необхідність покладення яких встановлена з наведеного прокурором обґрунтування клопотання.

Враховуючи те, що під час розгляду клопотання стороною обвинувачення не надано доказів про недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризикам, зазначених в клопотанні, то слідчий суддя вважає за необхідне застосувати більш м`який запобіжний захід, ніж той, який зазначений в клопотанні.

Згідно з ч.1 ст.176 КПК України, запобіжними заходами є: 1) особисте зобов`язання; 2) особиста порука; 3) застава; 4) домашній арешт; 5) тримання під вартою.

При цьому найбільш м`яким запобіжним заходом є особисте зобов`язання, а найбільш суворим - тримання під вартою (ч.3 ст.176 КПК України).

Відповідно до ч.1 ст.182 КПК України застава полягає у внесенні коштів у грошовій одиниці України на спеціальний рахунок, визначений в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, з метою забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов`язків, під умовою звернення внесених коштів у доход держави в разі невиконання цих обов`язків.

Застава може бути внесена як самим підозрюваним, обвинуваченим, так і іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем). Заставодавцем не може бути юридична особа державної або комунальної власності або така, що фінансується з місцевого, державного бюджету, бюджету Автономної Республіки Крим, або у статутному капіталі якої є частка державної, комунальної власності, або яка належить суб`єкту господарювання, що є у державній або комунальній власності (ч.2 ст.182 КПК України).

Приймаючи до уваги, що в ході розгляду клопотання було встановлено наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_4 кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.332 КК України, а також наявні ризики, передбачені п.1, 3 ч.1 ст.177 КПК України та враховуючи тяжкість покарання, що загрожує ОСОБА_4 у разі визнання його винним, зважаючи на наведені вище дані про особу підозрюваного, слідчий суддя приходить до висновку про можливість застосування відносно підозрюваного ОСОБА_4 більш м`якого запобіжного заходу у вигляді застави.

Згідно п.2 ч.5 ст.182 КПК України розмір застави щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні тяжкого злочину визначається в межах від двадцяти до вісімдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, розмір застави повинен визначатися тим ступенем довіри, при якому перспектива втрати застави буде достатнім стимулюючим засобом, щоб відбити в особи, щодо якої застосовано заставу, бажання будь-яким чином перешкоджати встановленню істини в кримінальному провадженні. Розмір застави повинен визначатися виходячи з особи обвинуваченого, його майнового стану і його відносин з особами, які надають забезпечення, іншими словами, враховувати той факт, чи буде втрата забезпечення чи дії проти поручителів у випадку неявки обвинуваченого в суд достатнім стримуючим фактором для обвинуваченого, щоб не здійснити втечу.

Виходячи з вимог ст.ст.178, 182 КПК України, тяжкості кримінального правопорушення у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_4 , з урахуванням положення Закону України «Про державний бюджет України на 2022 рік» щодо розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який станом на 01.01.2026 року складає 3328 гривень, та з урахуванням даних щодо майнового стану підозрюваного, слідчий суддя приходить до висновку, що для забезпечення виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов`язків, є необхідним визначити заставу у розмірі 30 (тридцяти) розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 99 840 (дев`яноста дев`ять тисяч вісімсот сорок) грн. Такий розмір застави, на переконання слідчого судді, буде відповідним і достатнім у даному кримінальному провадженні, зможе запобігти ризикам, передбаченими ст.177 КПК України. Підстав вважати вказаний розмір застави завідомо непомірним для підозрюваного, слідчий суддя не вбачає.

Стороною захисту не було надано будь-яких доказів на підтвердження матеріального та фінансового стану підозрюваного.

Застосовуючи вказаний запобіжний захід, слідчий суддя виходить з того, що судове рішення повинно забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів. Визначення таких прав, як підкреслює Європейський суд з прав людини, вимагає від суду більшої суворості в оцінці цінностей суспільства.

Водночас, менш суворий запобіжний захід, ніж застава, може негативно відобразитися на здійсненні досудового розслідування (в тому числі шляхом неналежного виконання підозрюваним своїх процесуальних обов`язків) і руху кримінального провадження.

Відповідно до ч.5 ст.194 КПК якщо під час розгляду клопотання про обрання запобіжного заходу, не пов`язаного з триманням під вартою, прокурор доведе наявність всіх обставин, передбачених частиною першою цієї статті, слідчий суддя застосовує відповідний запобіжний захід, зобов`язує підозрюваного прибувати за кожною вимогою до суду або до іншого визначеного органу державної влади, а також виконувати один або кілька обов`язків, необхідність покладення яких була доведена прокурором.

Слідчий суддя вважає за необхідне покласти на підозрюваного обов`язки, передбачені ч.5 ст.194 КПК України, та зобов`язати ОСОБА_4 прибувати до слідчого, прокурора, суду за першою вимогою; повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання; утримуватися від спілкування зі свідками з приводу обставин вчиненого ним кримінального правопорушення; здати на зберігання у відповідні органи державної влади паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну, а саме до ГУ ДМС у Закарпатській області.

Керуючись ст.ст.177, 178, 182, 183, 186, 193, 196, 309 КПК України, слідчий суддя,-

П О С Т А Н О В И В:

У задоволенні клопотання старшого слідчого в ОВС Шостого слідчого відділу (з дислокацією у м.Ужгороді) Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Львові ОСОБА_6 , погоджене прокурором Закарпатської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Західного регіону ОСОБА_3 , про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою у кримінальному провадженні 42025072210000354 від, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань 17.11.2025 року, відносно ОСОБА_4 відмовити.

Обрати відносно підозрюваного ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді застави у розмірі тридцяти прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 99 840 грн. (дев`яноста дев`ять тисяч вісімсот сорок гривень 00 копійок).

Застава може бути внесене підозрюваним, іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем) на депозитний рахунок Ужгородського міськрайонного суду за реквізитами: Код отримувача (код за ЄДРПОУ): 26213408, Банк отримувача: ДКСУ, м.Київ, Код банку отримувача (МФО): 820172, Рахунок отримувача: UA198201720355209001000018501.

Покласти на підозрюваного ОСОБА_4 наступні обов`язки:

-прибувати до слідчого, прокурора, суду за першою вимогою;

-повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання;

-утримуватися від спілкування зі свідками з приводу обставин вчиненого ним кримінального правопорушення;

-здати на зберігання у відповідні органи державної влади паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну, а саме до ГУ ДМС у Закарпатській області.

Строк дії покладених на підозрюваного обов`язків до 20 липня 2026 року включно.

Роз?яснити підозрюваному, що він не пізніше п?яти днів з дня обрання запобіжного заходу у вигляди застави зобов?язаний внести кошти на відповідний рахунок або забезпечити їх внесення заставодавцем та надати документ, що це підтверджує, слідчому, прокурору. Зазначені дії можуть бути здійснені пізніше п?яти днів з дня обрання запобіжного заходу у вигляді застави, якщо на момент їх здійснення не буде прийнято рішення про зміну запобіжного заходу. З моменту обрання запобіжного заходу у вигляді застави, в тому числі до фактичного внесення коштів на відповідний рахунок, підозрюваний, заставодавець зобов?язані виконувати покладені на них обов?язки, пов?язані із застосуванням запобіжного заходу у вигляді застави.

Роз?яснити підозрюваному та заставодавцю, що в разі невиконання обов?язків заставодавцем, а також, якщо підозрюваний будучи належним чином повідомлений, не з`явиться за викликом до слідчого, прокурора, слідчого судді, суду без поважних причин чи не повідомить про причини своєї неявки, або якщо порушить інші покладені на нього при застосуванні запобіжного заходу обов?язки, застава звертається в дохід держави. У разі звернення застави в дохід держави слідчий суддя, суд вирішує питання про застосування до підозрюваного, обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді застави у більшому розмірі або іншого запобіжного-заходу.

Ухвала підлягає до негайного виконання після її оголошення.

Ухвала може бути оскаржена до Закарпатського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її проголошення.

Повний текст ухвали проголошено о 16 год. 35 хв. 25.05.2026 року.

Слідчий суддя Ужгородського

міськрайонного суду

Закарпатської області ОСОБА_1