Рішення № 136816626, 25.05.2026, Рахівський районний суд Закарпатської області

Єдиний унікальний номер 305/804/26

Номер провадження 2/305/329/26

РІШЕННЯ

Іменем України

25.05.2026 м. Рахів

Рахівський районний суд Закарпатської області у складі головуючого судді Ластовичака В.Ю., за участі секретаря судового засідання Біроваш О.О., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду цивільну справу за позовом ТОВ «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

встановив:

До суду 19.03.2026 надійшов у електронній формі позов Товариства з обмеженою відповідальністю «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, у якому представник зазначає, що 24.02.2025 між ТОВ «Селфі кредит» та ОСОБА_1 укладено Договір № 2118390, відповідно до якого товариство надало клієнту фінансовий кредит в розмірі 64 292 грн, який він мав повернути у встановлений договором час, проте не зробив цього, внаслідок чого утворилась заборгованість.

Далі, 26.11.2025 було укладено договір № 26-11/25, відповідно до якого ТОВ «Селфі кредит» відступило на користь ТОВ «Факторинг партнерс» права вимоги за кредитними договорами до позичальників, в тому числі за договором № 2118390.

Станом на дату звернення до суду заборгованість Відповідача по Кредитному договору перед Позивачем не сплачена та становить 64 292 гривень, що складається із заборгованості за тілом кредиту 14 198 гривень, заборгованість за нарахованими процентами на дату відступлення права вимоги 30 525,70 гривень, заборгованість за нарахованими процентами згідно кредитного договору з моменту відступлення права вимоги по дату виготовлення розрахунку заборгованості 12 068,30 гривень, заборгованість за пенею та /або штрафами 7 500 гривень, заборгованість за комісіями - 0.00 грн, інфляційні збитки - 0.00 грн, нараховані 3% річних - 0.00 грн.

Тому, покликаючись на статті 512, 514, 516, 525, 598, 599, 610, 615, 625, 1050 Цивільного кодексу України, позивач просить стягнути з відповідача заборгованість у вказаному розмірі, а також судові витрати в загальному розмірі 18 662,40 грн, які складаються зі сплаченого судового збору в розмірі 2 662,40 грн та витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 16 000 гривень.

Ухвалою від 23.03.2026 відкрито провадження у справі, призначено до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін на 23.04.2026, у зв`язку неявкою відповідача розгляд справи відкладено на 25.05.2026.

Представник позивача в судове засідання не з`явився, клопотань не подав, у позовній заяві наявне клопотання про розгляд справи за відсутності та не заперечував проти заочного розгляду справи.

Відповідач ОСОБА_1 у судове засідання не з`явився, натомість через канцелрію суду подав заяву у якій позовні вимоги визнав частково, за вирахуванням штрафу у розмірі 7 500 гривень, витрати на правничу допомогу визнав надмірними, у зв`язку з чим просив задовільнити їх стягнення частково у сумі 4 000 гривень

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Судом встановлено, що 24.02.2025 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Селфі кредит" та ОСОБА_1 укладено Договір за № 2118390, який підписано позичальником одноразовим електронним підписом електронним ідентифікатором Е280, що було введено у відповідне вікно 24.02.2025 о 10:06:17.

Згідно з п. 1.2. сума кредиту складає 15 000 гривень, тип кредиту - кредит, строк кредиту за пунктом 1.3. Договору складає 360 днів, стандартна процентна ставка становить 1% в день, що визначено пунктом 1.5.1. договору.

Відповідно до пункту 2.1 договору грошові кошти зараховуються на платіжну картку НОМЕР_1 .

Зарахування грошових коштів підтверджується довідкою № 20251127-752 від 27.11.2025, відповідно до якої на картковий рахунок НОМЕР_2 було перераховано грошові кошти у сумі 15 000 гривень. Вказаний факт не оспорюється і самим відповідачем.

Таким чином, у вказаному кредитному договорі сторонами погоджено всі істотні умови щодо суми і строку кредиту, сплати відсотків за користування кредитним коштами, розміру і типу процентної ставки.

З урахуваннями викладеного, сторонами узгоджено розмір кредиту, грошову одиницю, в якій надано кредит, строк та умови кредитування, що свідчить про наявність волі відповідача для укладення такого електронного договору шляхом його підписання за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором.

Згідно з матеріалами справи, а саме розрахунку заборгованості, ОСОБА_1 не виконував умови кредитного договору, що виразилось у часткові несплаті платежів, тобто усвідомлючи існування договору, не виконував свої зобов`язання за ним, внаслідок чого виникла заборгованість яка станом на 26.11.2025 становила 52 223,70 гривень.

Разом з тим, з наданого розрахунку вбачається, що відповідач здійснював часткові сплати за наявними зобов`язаннями, що у загальному розмірі склало 9 640 грн.

26.11.2025 було укладено договір факторингу № 26-11/25, відповідно до якого ТОВ «Селфі кредит» відступило на користь ТОВ «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» права вимоги за кредитними договорами до позичальників, в тому числі за договором №2118390.

Оскільки строк договору не закінчився, фактор продовжив нараховувати відсотки за користування договором.

Таким чином, на момент пред`явлення позову заборгованість відповідача перед позивачем становить 64 292 гривень, що складається із заборгованості за тілом кредиту 14 198 гривень, заборгованість за нарахованими процентами на дату відступлення права вимоги 30 525,70 гривень, заборгованість за нарахованими процентами згідно кредитного договору з моменту відступлення права вимоги по дату виготовлення розрахунку заборгованості 12 068,30 гривень, заборгованість за пенею та /або штрафами 7 500 гривень.

П. 1 ч. 1 ст. 512 Цивільного кодексу України передбачено, що кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

За договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника) (ч. 1 ст. 1077 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ст. 514 Цивільного кодексу України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав.

Частиною 1 ст. 1078 Цивільного кодексу України встановлено, що предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).

Враховуючи наведене, позивачем належним чином було доведено факт отримання кредитних коштів відповідачем, зокрема, попереднє підписання кредитного договору та ознайомлення з його умовами, в результаті чого боржник взяв на себе зобов`язання повернення кредиту, які він не виконав в повному обсязі, тобто не здійснював часткові та своєчасні погашення.

Таким чином, відповідачем не виконано умови укладено кредитного договору та не повернуто позивачеві отримані кредитні кошти, а також не сплачено проценти за користування ними, чим порушено права позивача, за захистом яких мало місце звернення до суду.

Відповідно до ч. 1 ст. 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ч. 1 ст. 525 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно з положеннями ч.ч. 1, 2 ст. 536 ЦК України, за користування чужими грошовими коштами боржник зобов`язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами або законом про банки і банківську діяльність. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

За договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками (ч. 1 ст. 1046 ЦК України).

Як визначено ч. 1 ст. 1049 ЦК України, позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до статті 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчинення чи невчиненням нею процесуальних дій.

Позивачем надано суду докази на підтвердження обставин, на які він посилається, відповідач будь-які докази до суду не надав.

Тому справа розглянута на підставі наявних доказів, за результатами чого встановлено наявність підстав для часткового задоволення позовних вимог, а саме щодо стягнення тіла кредиту, відсотків за користування ним, що в цілому становить 56 792 грн, а стосовно стягнення з відповідача 7 500 гривень штрафу, суд зазначає таке.

Президентом України 24.02.2022 видано Указ № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затверджений Законом України від 24.02.2022 «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні», у відповідності до якого в Україні введено воєнний стан. Воєнний стан в Україні неодноразово продовжувався та діє на даний час.

Відповідно до пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Тому, стягнення неустойки за кредитним договором у період дії воєнного стану не відповідає вимогам закону та позовні вимоги в цій частині задоволенню не підлягають, що відповідає висновку, викладеному у постанові Верховного Суду від 31.01.2024 у справі № 183/7850/22.

За таких обставин, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог частково, а саме в розмірі 56 792 грн, у тому числі заборгованості за тілом кредиту 14 198 гривень, заборгованість за нарахованими процентами на дату відступлення права вимоги 30 525,70 гривень, заборгованість за нарахованими процентами згідно кредитного договору з моменту відступлення права вимоги по дату виготовлення розрахунку заборгованості 12 068,30 гривень, а в решті позовних вимог слід відмовити.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Враховуючи, що позовні вимоги задоволено частково (на 56 792 гривень із заявлених 64 292гривень, тобто на 88,34%), з відповідача необхідно частково стягнути сплачений позивачем судовий збір у розмірі 2 351,96 грн (2 662,40 гривень * 0,8834).

Згідно з ч. 3 ст. 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обгрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; і поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необгрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі «East/West Alliance Limited» проти України», заява №19336/04).

З оглядуна зазначене, положеннями ст.137 ЦПК України передбачено такі критерії визначення та розподілу судових витрат: 1) їх дійсність; 2) необхідність; 3)розумність їх розміру з урахуванням складності справи і наданих послуг та фінансового стану учасників справи. Подібні правові висновки викладені у додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц.

Частиною 8 ст. 141 ЦПК України передбачено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Верховний Суд в Постанові від 10.06.2021 по справі № 820/479/18 зазначив, що як вказано у Рішенні Конституційного Суду України №23рп/2009 від 30.09.2009 правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз`яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема в судах та інших державних органах тощо. Вибір форми та суб`єкта надання такої допомоги залежить від волі особи, яка бажає її отримати. Право на правову допомогу - це гарантована державою можливість кожної особи отримати таку допомогу в обсязі та формах, визначених нею, незалежно від характеру правовідносин особи з іншими суб`єктами права.

При цьому необхідно враховувати, що склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківській документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також їх розрахунку є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

У постановах Верховного Суду від 07.11.2019 у справі № 905/1795/18 та від 08.04.2020 у справі №922/2685/19 зазначено, що суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

Для суду не є обов`язковими зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом, зокрема у випадку укладення ними договору, що передбачає сплату адвокату певного гонорару, в контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи це питання, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність.

Отже, суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та її адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо.

Тобто, у застосуванні критерію співмірності витрат на оплату послуг адвоката, суд користується досить широким розсудом, який, тим не менш, повинен ґрунтуватися на критеріях, визначених у частині четвертій статті 137 ЦПК України.

Суд вважає, що зазначені позивачем витрати на професійну правничу допомогу у загальному розмірі 16 000 грн є явно завищеними, належним чином не обґрунтованими, що суперечить принципу розподілу судових витрат.

Зазначені позивачем витрати на правничу допомога адвоката, які включають послуги надання усної консультації замовнику у справі, що склало в сукупності 2 години та складання позовної заяви про стягнення боргу для подачі до суду, що склало у сукупності 2 години зводяться до єдиної дії - формування правової позиції позивача у цивільній справі.

Судом також береться до уваги, що правова позиція сторони позивача в цій справі не змінювалась під час розгляду справи, адвокату не потрібно було вивчати додаткові джерела права, законодавство, що регулює спірні правідносини у справі, документи та доводи, якими протилежна сторона у справі обґрунтувала свої заперечення, ціну позову тощо.

У спорах такого характеру судова практика є сталою, великої кількості законів та підзаконних актів, які підлягають застосуванню, спірні правовідносини не передбачають. Послуги у виді участі в судових засіданнях адвокат фактично не надавав, так як судові засідання у справі не проводились, а представником було подано клопотання про розгляд справи без його участі.

За таких обставин, з урахуванням вимог статей 137, 141 ЦПК України, суд приходить до висновку про визначення розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають стягненню з відповідача на користь позивача, у сумі 4 000 грн, що відповідає критеріям реальності наданих адвокатських послуг, розумності їхнього розміру, конкретним обставинам справи, з урахуванням її складності, необхідних процесуальних дій сторони, часу, витраченого адвокатом.

Враховуючи, що позовні вимоги задоволено на 88,34 % з відповідача підлягаються стягненню витрати на правничу допомогу пропорційно задоволеним вимогам, а саме у сумі 3 533,60 гривень (4 000 грн * 0,8834).

Керуючись статтями 141, 265, Цивільного процесуального кодексу України, суд

ухвалив:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» заборгованість за кредитним договором № 2118390 від 24.02.2025 у розмірі 56 792 (п`ятдесят шість тисяч сімсот дев`яності дві) гривні.

Відмовити у задоволенні позовних вимог у частині стягнення штрафу у розмірі 7 500 гривень.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» судові витрати в загальному розмірі 5 885 (п`ять тисяч вісімсот вісімдесят п`ять) гривень 56 копійок, які складаються зі сплаченого судового збору у розмірі 2 351,96 грн та витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 3 533,60 гривень.

Сторони та інші учасники справи:

Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Факторинг партнерс», місцезнаходження: 03150, м. Київ, вул.Єжи Гедройця, буд.6, офіс 521, код ЄДРПОУ 42640371.

Відповідач - ОСОБА_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 .

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

На рішення суду може бути подана апеляційна скарга до Закарпатського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Суддя Віктор ЛАСТОВИЧАК