Рішення № 136816099, 08.05.2026, Жовтневий районний суд м. Дніпропетровська

ЄУН № 201/1720/25

Провадження № 2/201/436/2026

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 травня 2026 року м. Дніпро

Соборний районний суд міста Дніпра в складі:

головуючого - судді Покопцевої Д.О.,

при секретарі Тоцькій Л.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Дніпро в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Дніпровської міської ради про визнання права власності на житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами в порядку спадкування за заповітом, третя особа - Перша дніпровська державна нотаріальна контора

ВСТАНОВИВ:

Позивачка вказує, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла її тітка ОСОБА_2 , яка за життя 16.12.2004р. склала на її користь заповіт, розпорядившись на користь позивачки будинком АДРЕСА_1 .

Оформити свої спадкові права в позасудовому порядку позивачка не може, оскільки постановою від 22.05.2021р. державного нотаріуса Першої дніпровської державної нотаріальної контора їй відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом після померлої ОСОБА_2 , тому просить суд визнати за собою право власності в порядку спадкування за заповітом на житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , та складається з: А-1 житловий будинок, загальною площею 57,1 кв.м., з них житловою площею 34,3 кв.м.; а-1; a

1 -1 прибудова; Г літня кухня; Д вбиральня; Е літній душ; Ж сарай; З погріб; № 1-11, І споруди мостіння, огорожа, ворота, водоколонка, яма вигрібна, мостіння.

Представник позивачки адвокат Цибульник О.В. заявою позов підтримав, просить задовольнити.

Представник Дніпровської міської ради заявою просить відмовити у задоволенні позову, справу розглянути без фіксації технічними засобами.

Суд, вислухавши учасників справи, дослідивши матеріали цієї справ та матеріали справи ЄУН 201/5881/24, встановив такі факти та відповідні їм правовідносини.

Рішенням № 2707 від 14.06.1949р. виконкому Жовтневої райради народних депутатів трудящих м. Дніпропетровськ виділено гр-ну ОСОБА_3 присадибне місце під індивідуальне будівництво житлового будинку по АДРЕСА_2 (а.с.12).

29.06.1949р. між ОСОБА_3 та міським житловим управлінням виконкому міської ради депутатів трудящих м. Дніпропетровськ укладено договір будівлі будинку та безстрокового користування земельною ділянкою 800кв.м. (а.с.13-14).

Згідно акту приймання індивідуального житлового будинку виконавчого комітету ради депутатів трудящих, приймальна комісія в присутності забудовника ОСОБА_4 оглянула пред`явлену до здачі будову, розташовану на садибі АДРЕСА_1 , самовільну забудову; встановила, що будівництво розпочато в 1950р. та завершено в 1950р.; вся житлова будівлі має 1 поверх, і складається з 3-х житлових кімнат та кухні; житлова площа 23,6кв.м., корисна площа 39,8кв.м.; площа забудови 55кв.м., будівельний об`єм 140м.куб.; зовнішні лінійні розміри будинку у плані основної частини 7,79Х5,70м., прибудованої 4,80х2,20пог.м., внутрішня висота приміщень 2,30м.кв.; надвірні прибудови сарай Б., благоустрій садиби складається з огорожі, тротуару цегляного, вбиральні вигрібного типу; комісія визнала, що у якісному відношення роботи виконані: конструктивна частина добре, зовнішнє архітектурне оформлення добре, роботи з благоустрою ділянки добре, і встановила загальну оцінку будівництва добре; пред`явлений до здачі будинок гр-ки ОСОБА_5 , що заходиться по АДРЕСА_1 -ську вважати прийнятим 22.02.1968р. (а.с.16-17).

Відповідно до зведеного оціночний акту по домоволодінню АДРЕСА_1 , 21.11.1968р. проведена основна інвентаризація, якою встановлена дійсна вартість збудованих житлового дому, сіней, сараю, огорожі, водоколонки, вбиральні - 3 315крб (а.с. 18зв).

Згідно схематичного плану земельної ділянки АДРЕСА_3 , користувач ОСОБА_5 , на земельній ділянки площею 800кв.м. станом на 10.02.1968р. збудовано: А житловий будинок, Б сарай, №1-2, В споруди; під будівлями 67кв.м., під житловими 55кв.м., під нежитловими - 12кв.м., під двором 214кв.м., під садом 619кв.м.

15.05.1979р. ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уклала шлюб із ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , після реєстрації одруження їй присвоєно прізвище ОСОБА_7 (а.с.8).

16.12.2004р. ОСОБА_2 склала заповіт, яким заповідала домоволодіння та земельну ділянку, які знаходяться по АДРЕСА_1 ОСОБА_1 (а.с.19).

КП «Дніпровське міське бюро технічної інвентаризації» 03.02.2021р. надало інформацію № 1237 про те, що станом на 31.12.2012, в інвентаризаційній справі за адресою: АДРЕСА_1 відсутні відомості щодо реєстрації права власності.

В матеріалах інвентаризаційної справи містяться відомості, що згідно замовлення гр. ОСОБА_5 (ПІБ надано російською мовою згідно замовлення) у 1968р. було проведено первинну інвентаризацію домоволодіння за адресою: АДРЕСА_1 . Інвентаризацією встановлено, що побудовано житловий будинок літ. А-1 (1950р. побудови (стіни саман обкладені цеглою)) загальною площею 39,8 кв.м., житловою площею 23,6 кв.м., сарай літ. Б (стіни - саманні), убиральня літ. В (стіни дощаті), огорожа № 1, водоколонка № 2 (а.с.20).

Згідно характеристики будинку, господарських будівель та споруд у технічному паспорті на домоволодіння АДРЕСА_1 (а.с.23-25), житловий будинок А-1 збудований в 1950р., житлова прибудова А-1-1 збудована в 1975р., прибудова а-1 збудована у 1950р., прибудова а-1-1 збудована в 1990р., літня кухня Г збудована в 1990р., вбиральня Д збудована в 1990р., літній душ Е збудований в 1990р., сарай Ж збудований 1990р., погріб З збудований 1969р.

Згідно матеріалів спадкової справи № 205-06, заведеної до майна померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 (справа ЄУН 201/5881/24, а.с.128-145), до нотаріальної контори 21.02.2005р. із заявами за р. №№ 400,401 звернулася ОСОБА_8 , яка у заяві з р.№ 400 вказала, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , яка мешкала в АДРЕСА_1 , та залишила заповіт, посвідчений Першою дніпропетровською державною нотаріальною контором 16.12.2004 року за реєстровим № 2-4606 на ім`я ОСОБА_1 . Зміст ст. 1241 ЦК України, згідно якої ОСОБА_8 , як непрацездатна, має право на обов`язкову частку у спадковому майні, роз`яснено. ОСОБА_8 повідомила, що усвідомлює значення своїх дій та має можливість керувати ними, розуміючи обставини, які мають для неї істотне значення, без застосування до неї фізичного чи психічного тиску з боку інших осіб, за своєю справжньою волею, цією заявою відмовилася від одержання обов`язкової частки у спадщині. Зміст ст.ст. 225, 229231, 233, а також 1274, 1275 ЦК України нотаріусом роз`яснено (справа ЄУН 201/5881/24, а.с.129). Іншою заявою за р. № 401 ОСОБА_8 прийняла спадщину відповідно до заповіту спадкодавця від 12.02.1999р. р.№ 3-222 (справа ЄУН 201/5881/24, а.с.129зв).

28.02.2006р. до нотаріальної контори із заявою № 481 звернулася позивачка ОСОБА_1 , вказавши, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що була зареєстрована в АДРЕСА_4 , і яка залишила на ім`я ОСОБА_1 заповіт, посвідчений 16.12.2004 р. Першою дніпропетровською держнотконторою, за р. № 2-4606. Вказаною заявою позивачка прийняла спадщину за заповітом після смерті ОСОБА_2 , яка складається з домоволодіння та земельної ділянки, що розташовані в АДРЕСА_1 (справа 201/5881/24, а.с. 133).

Також заявою від 28.02.2006р. р. № 482 позивачка ОСОБА_1 повідомила, що знайома зі змістом заповіту, посвідченого 12.02.1999 р. Першою дніпропетровською держнотконторою за р. № 3-222, від імені ОСОБА_2 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 , що була зареєстрована в АДРЕСА_4 , в якому вона заповідала належну їй квартиру АДРЕСА_5 дочці, ОСОБА_8 .

Цією заявою позивачка ОСОБА_1 відмовилася від свого права на отримання частки спадкового майна, наданого мені згідно ст.1241 ЦК України, стверджуючи, що усвідомлюю значення своїх дій та маю можливість керувати ними, розуміючи обставини, які мають для неї істотне значення, без застосування до мене фізичного чи психічного тиску з боку інших осіб (справа ЄУН 201/5881/24, а.с. 133зв).

26.05.2026р. ОСОБА_8 було видано свідоцтво про право на спадщину за заповітом після померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 , свідоцтво видано на квартиру АДРЕСА_6 (справа ЄУН 201/5881/24, а.с.142).

22.05.2021р. державним нотаріусом Першої дніпровської державної нотаріальної контори відмовлено позивачці у видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом після померлої ОСОБА_2 , оскільки в КП «Дніпровське міське бюро технічної інвентаризації» відсутні відомості щодо реєстрації права власності, наявні відомості про проведення технічної інвентаризації в 1968р., договір на право будівництва будинку та безстрокового користування земельною ділянкою від 29.06.1949р. укладений на ім`я ОСОБА_3 , відтак з посиланням на положення ч.ч.1,2 ст. 376 ЦК України нотаріусом вказано, що у разі смерті власника нерухомого майна, перереєстрація на яке на було проведено, питання визначення належності майна попередньому власнику та наступного його власника (спадкоємця) повинно вирішуватися в судовому порядку (а.с.21-22).

Статтею 55 Конституції України кожному гарантовано право на звернення до суду, особливості реалізації якого під час розгляду цивільних справ визначені в статті 4 ЦПК та статтях 15, 16 ЦК.

Способом захисту цивільних прав та інтересів, зокрема, може бути визнання права (частина друга статті 16 ЦК).

Згідно із статтею 1217 ЦК спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

У статті 1218 ЦК передбачено, що до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Право на спадщину є самостійним майновим правом, яке виникає на підставі факту її прийняття та підлягає захисту в передбачений законом спосіб, і через відмову нотаріуса у видачі спадкоємцю свідоцтва про право на спадщину не може бути захищене в інший спосіб.

Правовідносини щодо будівництва житлових (садових) будинків і набуття прав на них до 05.08.1992р. регламентувалися нормами ЦК УРСР в редакції 1963 року.

Також у пункті 3.2 Інструкції про порядок проведення технічної інвентаризації об`єктів нерухомого майна, затвердженої наказом Державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики України від 24.05.2001р. № 127 (далі Інструкція), міститься перелік об`єктів (будівельних робіт), які не належать до самочинного будівництва.

Зокрема, зазначено, що до самочинного будівництва не належать індивідуальні (садибні) житлові будинки, садові, дачні будинки, господарські (присадибні) будівлі та споруди, прибудови до них, побудовані до 05.08.1992р.

Відповідно до пункту 42 Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2015р. № 1127 (далі Порядок), документом, що відповідно до вимог законодавства засвідчує прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом індивідуального (садибного) житлового будинку, садового, дачного будинку, господарської (присадибної) будівлі та споруди, прибудови до них, побудованих до 05.08.1992р, є технічний паспорт на об`єкт нерухомого майна.

Згідно характеристики будинку, господарських будівель та споруд у технічному паспорті на домоволодіння АДРЕСА_1 (а.с.23-25), житловий будинок А-1 збудований в 1950р., житлова прибудова А-1-1 збудована в 1975р., прибудова а-1 збудована у 1950р., прибудова а-1-1 збудована в 1990р., літня кухня Г збудована в 1990р., вбиральня Д збудована в 1990р., літній душ Е збудований в 1990р., сарай Ж збудований 1990р., погріб З збудований 1969р.

Відносини, пов`язані з державною реєстрацією права власності на збудовані об`єкти нерухомого майна, нерозривно пов`язані з законодавством у сфері містобудування, а саме із Законом України від 17.02.2011р. № 3038-VI «Про регулювання містобудівної діяльності».

Так, відповідно до вказаного Закону обов`язковою умовою створення об`єкта містобудування як об`єкта цивільно-правових відносин, щодо якого можуть виникати речові права, є прийняття такого об`єкта в експлуатацію.

Закон України «Про регулювання містобудівної діяльності» набрав чинності з 12.03.2011р.

У пункті 9 Розділу V «Прикінцеві положення» цього Закону передбачений певний строк для проходження процедури прийняття в експлуатацію об`єктів будівництва, збудованих без дозволу на виконання будівельних робіт, за результатами їх технічного обстеження.

Зокрема, до таких об`єктів було віднесено індивідуальні (садибні) житлові будинки, садові, дачні будинки, господарські (присадибні) будівлі і споруди, збудовані у період з 05.08.1992 до 12.03.2011р.

Враховуючи наведене, індивідуальні (садибні) житлові будинки, садові, дачні будинки, господарські (присадибні) будівлі і споруди, збудовані у період до 05.08.1992р., не підлягають проходженню процедури прийняття в експлуатацію.

Відповідно до частини третьої статті 3 Закону України від 01.07.2004р. № 1952-IV «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» (далі Закон № 1952-IV) права на нерухоме майно, які підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону, виникають з моменту такої реєстрації.

Згідно з частиною третьою статті 3 Закону № 1952-IV права на нерухоме майно, що виникли до набрання чинності цим Законом, визнаються дійсними у разі відсутності їх державної реєстрації, передбаченої цим Законом, за таких умов: якщо реєстрація прав проведена відповідно до законодавства, що діяло на момент їх виникнення, або якщо на момент виникнення прав діяло законодавство, що не передбачало обов`язкової реєстрації таких прав.

Отже, до 05.08.1992р. закон не передбачав процедури введення нерухомого майна в експлуатацію при оформленні права власності. Законодавство, чинне на той час, не пов`язувало виникнення права власності на садові будинки з надвірними будівлями та спорудами з державною реєстрацією такого права.

Документом, що засвідчував факт існування об`єкта нерухомого майна й містив його технічні характеристики, був технічний паспорт на такий об`єкт, виготовлений за результатом його технічної інвентаризації.

Відповідна правова позиція є сталою в практиці Верховного Суду (див., наприклад постанови від 26.02.2020р. у справі № 607/16873/18 (провадження № 61-12451св19), від 10.08.2022р. у справі № 175/2629/18 (провадження № 61-17998св21), від 26.02.2020р. у справі № 607/16873/18 (провадження № 61-12451св19)).

КП «Дніпровське міське бюро технічної інвентаризації» 03.02.2021р. надало інформацію № 1237 про те, що станом на 31.12.2012, в інвентаризаційній справі за адресою: АДРЕСА_1 відсутні відомості щодо реєстрації права власності.

З 26.08.1948 по 22.02.1988р.р. питання набуття права власності на житлові будинки регулювались Указом Президії Верховної Ради СРСР від 26.08.1948р. «Про право громадян на купівлю і будівництво індивідуальних житлових будинків» (далі - Указ від 26.08.1948р.) і прийнятою відповідно до Указу від 26.08.1948р. постановою Верховної Ради СРСР від 26.08.1948р. «Про порядок застосування Указу Президії Верховної Ради СРСР від 26 серпня 1948 року «Про право громадян на купівлю і будівництво індивідуальних житлових будинків» (далі - Постанова від 26.08.1948р.), які, зокрема, визначали умови та правові наслідки будівництва.

Згідно зі статтею 1 Указу від 26.08.1948р., кожен громадянин і кожна громадянка мали право купити або збудувати для себе на праві особистої власності жилий будинок на один або два поверхи з числом кімнат від однієї до п`яти як у місті, так і поза містом.

Пункт 2 Постанови від 26.08.1948р. визначав, що земельні ділянки для будівництва індивідуальних жилих будинків відводяться за рахунок земель міст, селищ, держземфонду і земель держлісфонду у безстрокове користування, а збудовані на цих ділянках будинки є особистою власністю забудовника.

При вирішенні спорів щодо спадкування права власності на нерухоме майно судам слід звертати увагу на зміну редакції ч. 4 ст. 331 і ч. 4 ст. 334 ЦК та інших норм цивільного законодавства і застосовувати редакцію закону, яка діяла на час виникнення права у самого спадкодавця та на час відкриття спадщини (п.3.1 листа Вищого спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 16.05.2013р. № 24-753/0/4-13 «Про судову практику розгляду цивільних справ про спадкування»).

Отже, право власності на збудоване до набрання чинності Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» (03.08.2004р.) нерухоме майно набувається в порядку, який існував на час його будівництва, а не виникає у зв?язку із здійсненням державної реєстрації права власності на нього в порядку, передбаченому цим законом, як офіційного визнання державою такого права, а не підставою його виникнення.

Учасниками справи не оспорюється факт забудови та користування спадкодавцем ОСОБА_5 (після укладення шлюбу ОСОБА_7 ) земельною ділянкою АДРЕСА_1 ; також цей факт підтверджується схематичним планом земельної ділянки АДРЕСА_3 станом на 10.02.1968р., інформацією КП «Дніпровське міське бюро технічної інвентаризації» від 03.02.2021р. № 1237, згідно якої у 1968р. було проведено первинну інвентаризацію домоволодіння за адресою: АДРЕСА_1 , і встановлено, що побудовано житловий будинок літ. А-1 (1950р. побудови (стіни саман, обкладені цеглою) загальною площею 39,8 кв.м., житловою площею 23,6 кв.м., сарай літ. Б (стіни - саманні), убиральня літ. В (стіни дощаті), огорожа № 1, водоколонка № 2. Згідно техпаспорту від 2017р., по АДРЕСА_1 збудовані: житловий будинок А-1 - в 1950р., житлова прибудова А-1-1 - в 1975р., прибудова а-1 в 1950р., прибудова а-1-1 - в 1990р., літня кухня Г - в 1990р., вбиральня Д - в 1990р., літній душ Е - в 1990р., сарай Ж в 1990р., погріб З - 1969р.

Доказів того, що зазначене майно збудоване не у вказаний в техпаспорті час, суду не подано.

А тому спадкодавець набула право власності на зазначене майно в силу вищенаведених положень законодавства і воно увійшло до складу спадщини, на яку претендує позивачка як єдиний спадкоємець за заповітом, своєчасно звернулася до нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини і не може оформити свої спадкові права в позасудовому порядку, оскільки 22.05.2021р. державним нотаріусом Першої дніпровської державної нотаріальної контори їй відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину.

Відповідно до ч. 1 ст. 328 ЦК України, право власності набувається на підставах, що не заборонені законом.

Відповідно до ст.1216 ЦК України, спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Згідно ст.1217 ЦК України, спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

Як зазначено у ст.1218 ЦК України, до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Відповідно до ст.1220 ЦК України спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою.

Згідно з ч. 1 ст. 1221 ЦК України місцем відкриття спадщини є останнє місце проживання спадкодавця.

Відповідно до ч.1 ст.1222 ЦК України спадкоємцями за заповітом і за законом можуть бути фізичні особи, які є живими на час відкриття спадщини, а також особи, які були зачаті за життя спадкодавця і народжені живими після відкриття спадщини.

Відповідно до ст.1233 ЦК України, заповітом є особисте розпорядження фізичної особи на випадок своєї смерті.

Статтею 1223 ЦК України встановлено, що право на спадкування мають особи, визначені у заповіті.

Згідно з усталеною судовою практикою, свідоцтво про право на спадщину видається за письмовою заявою спадкоємців, які прийняли спадщину в порядку, установленому цивільним законодавством. За наявності умов для одержання в нотаріальній конторі свідоцтва про право на спадщину вимоги про визнання права на спадщину судовому розглядові не підлягають. У разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження. Спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину (частина перша статті 1296 ЦК України).

Вказана правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 30 березня 2020 року у справі № 755/7103/18 (провадження № 61-13162св19).

За правилом частини першої статті 392 ЦК України власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Зі змісту цієї статті вбачається, що право власності спадкоємця на спадкове майно підлягає захисту в судовому порядку шляхом його визнання у разі, якщо таке право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності. Указана норма не породжує, а підтверджує наявне в позивача право власності, набуте раніше на законних підставах.

Верховний суд неодноразово зазначав у своїх постановах, що визнання права власності на спадкове майно в судовому порядку є винятковим способом захисту, що має застосовуватися, якщо існують перешкоди для оформлення у нотаріальному порядку. Умовою для переходу в порядку спадкування права власності на об`єкти нерухомості є набуття спадкодавцем зазначеного права у встановленому законодавством України порядку.

Відповідно до ч.5 ст. 1268 ЦК України незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.

Згідно з ч.3 ст.1296 ЦК України відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину.

Відтак встановивши, що спадкодавець набула право власності на спірне нерухоме майно, а позивачка є єдиним спадкоємцем ОСОБА_2 за заповітом, посвідченим 16.12.2004 р. Першою дніпропетровською держнотконторою за р. № 2-4606 і свої спадкові права в позасудовому порядку оформити не може, суд дійшов висновку про задоволення позову шляхом визнання за позивачкою права власності на домоволодіння АДРЕСА_1 , про що позивачка фактично і просить у резолютивній частині своєї позовної заяви.

Керуючись ст. ст. 12, 13, 19, 81, ч. 1 ст.82, 131, 223, 259, 263-265, 272-273 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Дніпровської міської ради про визнання права власності на житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами в порядку спадкування за заповітом, третя особа - Перша дніпровська державна нотаріальна контора задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 в порядку спадкування після смерті ІНФОРМАЦІЯ_4 ОСОБА_2 право власності на домоволодіння АДРЕСА_1 .

Рішення може бути оскаржено до Дніпровського апеляційного суду впродовж 30 днів. Повний текст рішення буде складено впродовж 10 днів.

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_7 .

Відповідач: Дніпровська міська рада, код ЄДРПОУ 26510514, місцезнаходження: 49000, м. Дніпро, просп. Дмитра Яворницького, буд. 75.

Третя особа: Перша Дніпровська державна нотаріальна контора, код ЄДРПОУ 02890920, місцезнаходження: 49094, м. Дніпро, вул. В. Вернадського, 19/21.

Суддя Д.О. Покопцева