Ухвала суду № 136815753, 19.05.2026, Голосіївський районний суд міста Києва

Справа № 752/7929/25

Провадження № 1-кп/752/1295/26

УХВАЛА

19 травня 2026 року м. Київ

Голосіївський районний суд міста Києва у складі:

головуючого судді ОСОБА_1 ,

при секретарі ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12023170500000367 від 08 лютого 2023 року, за обвинуваченням ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 305, ч. 3 ст. 27 ч. 4 ст. 28 ч. 3 ст. 307, ч. 2 ст. 317, ч. 2 ст. 306, ч. 1 ст. 255, ч. 1 ст. 209 КК України, ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 305, ч. 2 ст. 27 ч. 4 ст. 28 ч. 3 ст. 307, ч. 2 ст. 317, ч. 2 ст. 306, ч. 2 ст. 255 КК України, ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 305, ч. 2 ст. 27 ч. 4 ст. 28 ч. 3 ст. 307, ч. 2 ст. 306, ч. 2 ст. 255 КК України, ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 307, ч. 2 ст. 27 ч. 4 ст. 28 ч. 3 ст. 307, ч. 2 ст. 306, ч. 2 ст. 255 КК України, ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 307, ч. 2 ст. 27 ч. 4 ст. 28 ч. 3 ст. 307, ч. 2 ст. 306, ч. 2 ст. 255 КК України, ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 307, ч. 2 ст. 27 ч. 4 ст. 28 ч. 3 ст. 307, ч. 2 ст. 306, ч. 2 ст. 255 КК України, ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 27 ч. 4 ст. 28 ч. 3 ст. 307, ч. 2 ст. 306, ч. 2 ст. 255, ч. 1 ст. 209 КК України,

за участю прокурора ОСОБА_10 ,

обвинувачених: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_6 ,

ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 ,

захисників: ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 ,

ОСОБА_14 , ОСОБА_15 ,

встановив:

Голосіївським районним судом міста Києва здійснюється судовий розгляд вищевказаного кримінального провадження.

ОСОБА_16 звернулась з клопотанням про скасування арешту, накладеного ухвалою слідчого судді Октябрського районного суду міста Полтави від 10 грудня 2024 року на вилучене під час обшуку за адресою: АДРЕСА_1 майно, а саме мобільний телефон iPhone, планшет iPad та грошові кошти в сумі 400 доларів США, мотивуючи тим, що вказані предмети та грошові кошти належать їй не набуті злочинним шляхом, не мають жодного доказового значення, а тому повинні бути повернуті.

Захисник ОСОБА_17 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_9 звернувся з клопотанням про часткове скасування арешту, накладеного ухвалою слідчого судді Октябрського районного суду міста Полтави від 10 грудня 2024 року на вилучений у ОСОБА_9 автомобіль «BMW 520», д.н.з. НОМЕР_1 , 1996 року випуску, в частині заборони власнику користуватись вказаним автомобілем, мотивуючи тим, що під час обшуку в даному автомобілі не було виявлено та вилучено нічого протизаконного та забороненого, жодних доказів чи грошових коштів. Автомобіль потрібен для пересування, забезпечення життєвих потреб ОСОБА_9 та його родини. Для забезпечення можливої конфіскації вказаного автомобіля за результатами судового розгляду достатньою є позбавлення ОСОБА_9 права на відчуження та розпорядження вказаним автомобілем.

В судовому засіданні захисник та ОСОБА_9 підтримали клопотання. ОСОБА_9 вказав, що автомобіль старий, тривале знаходження його на штраф-майданчику може призвести до того, що він згніє та через рік буде на звалищі. Також ОСОБА_9 підтримав клопотання ОСОБА_16 , повідомив, що вони разом проживають за адресою: АДРЕСА_1 . Вилучені під час обшуку квартири телефон і планшет є власністю ОСОБА_16 , а грошові кошти 400 доларів США належать йому, однак вони не були здобуті злочинним шляхом.

Прокурор заперечив проти задоволення клопотань ОСОБА_16 та захисника ОСОБА_17 . Вказав, що вилучені у ОСОБА_16 предмети визнані є речовими доказами злочинної діяльності ОСОБА_9 , які підлягають дослідженню в судовому засіданні. Їх повернення може призвести до втрати доказів. Грошові кошти та автомобіль можуть бути предметом конфіскації та спеціальної конфіскації за результатами судового розгляду.

Заслухавши думку учасників судового провадження, дослідивши матеріали справи, суд дійшов наступних висновків.

Відповідно до ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом кримінального правопорушення, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку. Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження.

Арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи ; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

У випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 98 КПК України речовими доказами є матеріальні об`єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об`єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

У випадку, передбаченому пунктом 2 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно підозрюваного, обвинуваченого, засудженого або третьої особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно підлягатиме спеціальній конфіскації у випадках, передбачених Кримінальним кодексом України.

Арешт накладається на майно третьої особи, якщо вона набула його безоплатно або за ціною, вищою чи нижчою за ринкову вартість, і знала або повинна була знати, що таке майно відповідає будь-якій з ознак, передбачених пунктами 1-4 частини першої статті 96-2 Кримінального кодексу України.

Відповідно до пунктів 1-4 частини першої ст. 96-2 КК України спеціальна конфіскація застосовується у разі, якщо гроші, цінності та інше майно: 1) одержані внаслідок вчинення кримінального правопорушення та/або є доходами від такого майна; 2) призначалися (використовувалися) для схиляння особи до вчинення кримінального правопорушення, фінансування та/або матеріального забезпечення кримінального правопорушення або винагороди за його вчинення; 3) були предметом кримінального правопорушення, крім тих, що повертаються власнику (законному володільцю), а у разі, коли його не встановлено, - переходять у власність держави; 4) були підшукані, виготовлені, пристосовані або використані як засоби чи знаряддя вчинення кримінального правопорушення, крім тих, що повертаються власнику (законному володільцю), який не знав і не міг знати про їх незаконне використання.

У випадку, передбаченому п. 3 ч. 2 цієї статті, арешт накладається на майно підозрюваного, обвинуваченого, засудженого або юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, за наявності достатніх підстав вважати, що суд у випадках, передбачених КК України може призначити покарання у виді конфіскації майна або застосувати до юридичної особи захід кримінально-правового характеру у виді конфіскації майна.

Відповідно до ст. 173 КПК України При вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати: 1) правову підставу для арешту майна; 2) можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої статті 170 цього Кодексу); 3) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність (якщо арешт майна накладається у випадках, передбачених пунктами 3, 4 частини другої статті 170 цього Кодексу); 3-1) можливість спеціальної конфіскації майна (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 2 частини другої статті 170 цього Кодексу); 4) розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 4 частини другої статті 170 цього Кодексу); 5) розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження; 6) наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.

У разі задоволення клопотання слідчий суддя, суд застосовує найменш обтяжливий спосіб арешту майна. Слідчий суддя, суд зобов`язаний застосувати такий спосіб арешту майна, який не призведе до зупинення або надмірного обмеження правомірної підприємницької діяльності особи, або інших наслідків, які суттєво позначаються на інтересах інших осіб.

Відповідно до ст. 174 КПК України підозрюваний, обвинувачений, їх захисник, законний представник, інший власник або володілець майна, представник юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна, мають право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково. Таке клопотання під час досудового розслідування розглядається слідчим суддею, а під час судового провадження - судом.

Арешт майна також може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.

При вирішенні питання про арешт майна має враховуватись розумність та співмірність обмеження прав власності завданням кримінального провадження, а також наслідки арешту майна для підозрюваних, обвинувачених та третіх осіб.

Згідно усталеної практики Європейського суду з прав людини обмеження у володінні майном повинно бути законним. Вимога щодо законності вимагає дотримання відповідних положень національного законодавства та відповідності принципів верховенства права, що включає свободу від свавілля. Будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечити «справедливий баланс» між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідність досягнення такого балансу відображена в цілому в структурі статті 1 Першого протоколу. Необхідного балансу не вдасться досягти, якщо на відповідну особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар. Іншими словами, має існувати обґрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються, та метою яку прагнуть досягти.

Відповідно до обвинувального акта ОСОБА_9 ставиться в провину вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 27 ч. 4 ст. 28 ч. 3 ст. 307, ч. 2 ст. 306, ч. 2 ст. 255, ч. 1 ст. 209 КК України, санкцією яких передбачено додаткове покарання у виді конфіскації майна.

Ухвалою слідчого судді Октябрського районного суду міста Полтави від 10 грудня 2024 року з метою збереження речових доказів накладено арешт на вилучені за місцем проживання ОСОБА_9 з ОСОБА_16 речі, зокрема належний ОСОБА_16 мобільний телефон iPhone, планшет iPad та грошові кошти в сумі 400 доларів США. Постановою слідчого від 05 грудня 2024 року вказані речі визнано речовими доказами у кримінальному провадженні.

Ухвалою слідчого судді Октябрського районного суду міста Полтави від 10 грудня 2024 року з метою можливої конфіскації майна як додаткового покарання накладено арешт на автомобіль «BMW 520», д.н.з. НОМЕР_1 , 1996 року випуску, який належить ОСОБА_9 на праві власності.

Кримінальне провадження перебуває на стадії дослідження документів сторони обвинувачення. Дослідження речових доказів в судовому засіданні ще не здійснювалось.

Скасування арешту та повернення ОСОБА_16 мобільного телефону та планшету, які відповідно до пояснень прокурора містять інформацію щодо факту та обставин вчинення ОСОБА_9 інкримінованих йому кримінальних правопорушень до їх безпосереднього дослідження в судовому засіданні, може мати наслідком втрату речових доказів.

У клопотанні ОСОБА_16 не спростувала доводів прокурора про необхідність дослідження вказаних речових доказів в судовому засіданні та не довела, що в подальшому застосуванні арешту телефону та планшету відпала потреба.

Грошові кошти в сумі 400 доларів США, які були вилучені за місцем проживання ОСОБА_9 і ОСОБА_16 , згідно пояснень ОСОБА_9 є його власністю, можуть бути предметом конфіскації як додаткового покарання.

На даній стадії судового провадження продовження арешту на вищевказані речі відповідає завданням кримінального провадження та виправдовує втручання у права й інтереси особи на мирне володіння своїм майном.

За таких обставин, у задоволенні клопотання ОСОБА_16 слід відмовити.

Надаючи оцінку доводам клопотання захисника ОСОБА_17 про скасування арешту в частині заборони ОСОБА_9 користуватись належним йому автомобілем, суд виходить з наступного.

З огляду на складність кримінального провадження та великий обсяг доказів, закінчити судовий розгляд у стислі строки, за умови невизнання обвинуваченими своєї винуватості, очевидно є неможливим.

Зберігання транспортного засобу без проведення періодичного технічного обслуговування не запобігає можливості його псування та, як наслідок, втрати ним вартості. Також в умовах воєнного стану, під час частих повітряних атак існує об`єктивна загроза влучання у транспортний засіб ворожих дронів, ракет, уламків від вибухів, що може призвести не лише до пошкодження, а й до повного знищення арештованого майна, що не сприятиме завданням кримінального провадження.

Відповідно до ст. 17 КПК України особа вважається невинуватою у вчиненні кримінального правопорушення і не може бути піддана кримінальному покаранню доки її вину не буде доведено у порядку, передбаченому цим Кодексом, і встановлено обвинувальним вироком суду, що набрав законної сили. Поводження з особою, вина якої у вчиненні кримінального правопорушення не встановлена обвинувальний вироком суду, що набрав законної сили, має відповідати поводженню з невинуватою особою.

Переконливими є доводи сторони захисту про те, що тривале позбавлення обвинуваченого ОСОБА_9 можливості користуватися належним йому транспортним засобом, в даному випадку, є неспівмірним з метою, яка переслідується у вигляді можливої конфіскації вказаного майна за результатами судового розгляду.

Враховуючи викладене, суд вважає, що скасування арешту в частині позбавлення ОСОБА_9 права користування транспортним засобом та передача його ОСОБА_9 на відповідальне зберігання з метою підтримання у належному технічному стані, з продовженням при цьому арешту в частині позбавлення права на відчуження та розпорядження, в даному випадку, в умовах воєнного стану, частих повітряних тривог, складності кримінального провадження та значного обсягу доказів, які підлягають дослідженню під час судового провадження, буде достатнім для забезпечення завдань арешту майна, а також збереже «справедливий баланс» між загальним інтересом суспільства в частині можливої конфіскації і вимогами захисту права обвинуваченого на мирне володіння своїм майном.

За таких обставин, клопотання захисника підлягає задоволенню.

Керуючись статтями 17, 98, 100, 170, 174, 331, 369-372, 376 КПК України, суд

постановив:

Відмовити у задоволенні клопотання ОСОБА_16 про скасування арешту, накладеного ухвалою слідчого судді Октябрського районного суду міста Полтави від 10 грудня 2024 року на вилучене під час обшуку за адресою: АДРЕСА_1 майно, а саме мобільний телефон iPhone, планшет iPad та грошові кошти в сумі 400 доларів США.

Клопотання захисника ОСОБА_17 про часткове скасування арешту майна задовольнити.

Скасувати арешт в частині позбавлення права користування, накладений ухвалою слідчого судді Октябрського районного суду міста Полтави від 10 грудня 2024 року на належний обвинуваченому ОСОБА_9 на праві власності автомобіль «BMW 520», д.н.з. НОМЕР_1 , 1996 року випуску.

Передати вказаний автомобіль обвинуваченому ОСОБА_9 на відповідальне зберігання з метою його збереження та підтримання у належному технічному стані, попередивши останнього про кримінальну відповідальність за незаконні дії щодо майна, на яке накладено арешт.

Виконання ухвали про передачу майна на відповідальне зберігання покласти на прокурора.

Ухвала окремому оскарженню не підлягає.

Суддя: ОСОБА_1