Рішення № 136815393 від 13.05.2026 , Чугуївський міський суд Харківської області

Єдиний державний реєстр судових рішень

ЧУГУЇВСЬКИЙ МІСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

______________

Справа № 636/8334/25 Провадження 2/636/585/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13.05.2026 місто Чугуїв

Чугуївський міський суд Харківської області у складі:

головуючого судді Золотоверхої О.О.,

за участю секретаря судового засідання Караулової О.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «БІЗНЕС ПОЗИКА» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,-

ВСТАНОВИВ:

23.09.2025 (зареєстровано 26.09.2025) через систему «Електронний суд» представник позивача звернувся до суду з позовом до відповідача, в якому просив стягнути з останньої заборгованість за договором № 421175-КС-001 про надання кредиту від 22.11.2021 у розмірі 20220,17 грн. та судовий збір у розмірі 2422.40 грн.

Позов обґрунтовано тим, що 22.11.2021 між ТОВ «БІЗПОЗИКА та ОСОБА_1 укладено Договір № 421175-КС-001 про надання кредиту, шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 ЗУ «Про електронну комерцію». ТОВ «БІЗПОЗИКА» 22.11.2021 направлено ОСОБА_1 пропозицію (оферту) укласти Договір № 421175-КС-001 про надання кредиту. 22.11.2021 ОСОБА_1 прийняв (акцепт) пропозицію (оферту) щодо укладення Договір № 421175-КС-001 про надання кредиту, на умовах визначених офертою. Зі своєї сторони ТОВ «БІЗПОЗИКА» направлено ОСОБА_1 через телекомунікаційну систему одноразовий ідентифікатор G-5890, на номер телефону НОМЕР_1 (що зазначено Позичальником у своїй анкеті в особистому кабінеті), котрий Боржником було введено/відправлено. Таким чином, 22.11.2021 між ТОВ «БІЗПОЗИКА та ОСОБА_1 було укладено Договір № 421175-КС-001 про надання кредиту, підписаний одноразовим ідентифікатором у порядку, визначеному статтею 12 ЗУ «Про електронну комерцію».

Щодо дійсності укладеного договору в електронній формі та підписання його позичальником: ОСОБА_1 через веб-сайт Кредитодавця шляхом введення Логіну Особистого кабінету та паролю Особистого кабінету, ввійшов до Особистого кабінету та з Особистого кабінету через Інформаційно-телекомунікаційну систему (ІТС) подав Заявку на отримання кредиту, де відповідно вказує номер свого поточного (карткового) рахунку. Відповідно до п.п. 3.1.1. Правил після отримання Заявником від Кредитодавця повідомлення про прийняте рішення щодо можливості надання Кредиту в Особистому Кабінеті Заявника розміщається Оферта, яка є пропозицією в розумінні ч. 4 ст.11 Закону України «Про електронну комерцію». Після отримання Оферти Заявнику надсилається Одноразовий ідентифікатор. У випадку відмови від укладення Заявником Договору чи не підписання його шляхом використання Електронного підпису одноразовим ідентифікатором, Оферта вважається не акцептованою Заявником і втрачає силу (п.п. 3.1.2, 3.1.3 Правил). Як описано вище, ТОВ «БІЗПОЗИКА» 22.11.2021 направлено відповідачу пропозицію (оферту) укласти Договір № 421175-КС-001 про надання кредиту. Відповідь Заявника/Позичальника, якому адресована пропозиція укласти Договір про надання кредиту, надається шляхом надсилання електронного повідомлення Кредитодавцю. 22.11.2021 відповідач прийняв (акцепт) пропозицію (оферту) щодо укладення Договір № 421175-КС-001 про надання кредиту, на умовах визначених офертою, шляхом направлення через ІТС Одноразового ідентифікатора G-5890, (направленого Позичальнику на номер телефону НОМЕР_1 вказаного Позичальником в Заявці) електронного повідомлення СМС-повідомлення. Згідно з п.п. 4.4.4. Правил Позичальник підтверджує, що вказаний ним (з метою отримання кредиту) поточний (картковий) рахунок належать саме йому і треті особи не мають до нього доступу.

У статті 3 Закону України «Про електрону комерцію» зазначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних праві обов`язків та оформлена в електронній формі. Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею (стаття 11 Закону України «Про електронну комерцію»). Важливо, щоб електронний договір містив усі істотні умови для відповідного виду договору, необхідно розуміти, в якому конкретному випадку потрібно створювати електронний договір у вигляді окремого електронного документа, а коли досить висловити свою волю за допомогою засобів електронної комунікації. Метою підписання договору є необхідність ідентифікації підписанта, підтвердження згоди підписанта з умовами договору, а також підтвердження цілісності даних в електронній формі. Якщо є електронна форма договору, то і підписувати його потрібно електронним підписом. Відповідно до частини першої статті 12 Закону України «Про електронну комерцію» моментом підписання електронної правової угоди є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису всіма сторонами електронної правової угоди; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів. Електронний підпис одноразовим ідентифікатором - це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, і надсилаються іншій стороні цього договору. Це комбінація цифр і букв, або тільки цифр, або тільки літер, яку отримує заявник за допомогою електронної пошти у вигляді пароля, іноді в парі «логін-пароль», або смс коду, надісланого на телефон, або іншим способом. При оформленні замовлення, зробленого під логіном і паролем, формується електронний документ, в якому за допомогою інформаційної системи (веб-сайту інтернет-магазину) вказується особа, яка створила замовлення. Згідно з п. 6, 12 ч.1 ст. 3 Закону України "Про електронну комерцію": електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору; одноразовий ідентифікатор - це алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-комунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Отже, із змісту вищеведених положень Закону випливає, що електронний договір може бути підписаний стороною за допомогою одноразового ідентифікатора, отримання якого є неможливим без прийняття особою пропозиції укласти електронний договір (оферти).

Відповідно до п. 1 Договору кредиту, ТОВ «БІЗПОЗИКА» надає Позичальнику грошові кошти у розмірі 9000,00 грн, на засадах строковості, поворотності, платності (Далі Кредит), а Позичальник зобов`язується повернути грошові кошти та сплатити проценти за користування Кредитом у порядку та на умовах, визначених Договором кредиту та Правил про надання грошових коштів у кредит (надалі - Правила, а разом- Договір). Згідно з умовами Договору кредиту, сторони визначили, що плата за користування Кредитом є фіксованою та становить 0,86585015 процентів за кожен день користування Кредитом. Пунктом 2. Кредитного договору визначено, що протягом строку кредитування процентна ставка за Кредитом (надалі - Проценти за користування Кредитом), нараховуються на залишок заборгованості по Кредиту, наявну на початок календарного дня, за період фактичного користування Кредитом, із урахуванням дня видачі Кредиту та дня повернення Кредиту згідно Графіку платежів. Пунктом 3. Кредитного договору встановлений графік платежів, які має здійснювати Позичальник для належного виконання умов Кредитного договору.

ТОВ «БІЗПОЗИКА» свої зобов`язання за Договором кредиту виконало, та надало Позичальнику грошові кошти в розмірі 9000,00 грн шляхом перерахування на банківську картку Позичальника № НОМЕР_2 (котру Позичальником вказано при заповнені анкетних даних в особистому кабінеті). До теперішнього часу Боржник свої зобов`язання за Кредитним договором № 421175 КС-001 про надання кредиту належним чином не виконав, а лише часткового сплатив кошти, розрахунок та розмір яких зазначені у Розрахунку заборгованості за Договором № 421175-КС-001 Позичальника ОСОБА_1 , чим порушив свої зобов`язання, встановлені договором. Відповідно до Розрахунку заборгованості за Договором № 421175-КС-001 Позичальника ОСОБА_1 , Відповідач на виконання умов договору здійснив часткову оплату за Договором № 421175-КС-001 на загальну суму 3300,00 грн. Таким чином, зробивши часткову оплату з метою виконання умов договору, відповідач вчинив конклюдентні дії щодо визнання договору і, відповідно, щодо правомірності вимог позивача за договором про надання кредиту.

Відповідно до п.5.1. Правил, які у відповідності до пункту 10 Кредитного договору є його невід`ємною частиною, обчислення строку користування кредитом та нарахування процентів за користування кредитом за договором про надання кредиту здійснюється за фактичну кількість календарних днів користування кредитом з урахуванням умов Кредитного договору. Таким чином, проценти за користування кредитом щоденно нараховуються на неповернену суму кредиту, станом на початок доби, з першого дня перерахування суми кредиту Позичальнику до закінчення терміну дії Договору про надання кредиту (включно), тобто, протягом всього строку кредитування. Не слід ототожнювати проценти, які нараховуються протягом строку кредитування у відповідності до норм ЦК України в якості правомірної плати за користування кредитними коштами, наданими йому Позивачем у відповідності до умов Кредитного договору (статті 1048 та 1056-1 ЦК України) та проценти, які нараховуються за порушення грошового зобов`язання, тобто у випадку, коли сума кредиту за Кредитним договором не повертається Позичальником у визначений ним строк (частина друга статті 625 ЦК України). ТОВ «Бізнес Позика» не нараховувало та не просить суд стягнути з Відповідача на користь Позивача жодну неустойку (у формі пені чи штрафів). ТОВ «Бізнес Позика» просить стягнути з Відповідача лише заборгованість по тілу, процентам, та комісії за надання кредиту, які були нараховані відповідно до умов Кредитного договору та норм Цивільного кодексу України. ТОВ «Бізнес Позика» не нараховувало жодних процентів після закінчення строку дії Кредитного договору. Як вбачається з розрахунку заборгованості за Кредитним договором, заборгованість Відповідача за Кредитним договором після закінчення строку дії Кредитного договору не змінювалася (тобто проценти за Кредитним договором після закінчення строку дії Кредитного договору не нараховувалися). Оскільки розрахунок заборгованості, який був доданий Позивачем до позовної заяви формується автоматично, програма автоматично «протягнула» дати після закінчення строку дії Кредитного договору до дати створення цього розрахунку заборгованості. Дата створення розрахунку заборгованості зазначена на його початку у першій таблиці.

У випадку укладення Додаткових угод до Кредитного договору, Додатковими угодами строк дії Кредитного договору міг бути продовжений (у разі якщо Додаткові угоди до Кредитного договору укладалися). Суд не має брати до уваги під час розгляду та вирішення справи висновки Верховного Суду, які були викладені у постанові від 23.03.2018 у справі № 444/9519/12 та у постанові від 23.05.2018 у справі № 910/1238/17, оскільки у даній справі проценти користування кредитом НЕ нараховувались після закінчення строку дії кредитного договору та НЕ заявлялись до стягнення у позовних вимогах, що підтверджується матеріалами справи. Не слід ототожнювати поняття «денна процентна ставка» в розумінні Закону України «Про споживче кредитування» та процентну ставку в день, яка встановлена в Кредитному договорів укладеному Відповідачем з ТОВ «Бізнес Позика».

Зважаючи на ті обставини, що ОСОБА_1 належним чином не виконує свої зобов`язання за Кредитним договором, у Боржника станом на 04.09.2025 утворилась заборгованість за Договором № 421175-КС-001 про надання кредиту, в розмірі 20220,17 грн, що складається з: суми прострочених платежів по тілу кредиту - 9000,00 грн; суми прострочених платежів по процентах - 10910,20 грн; суми заборгованості по штрафам - 0,00 грн; суми прострочених платежів за комісією - 309,97 грн.

Щодо підстав включення комісії за надання кредиту до умов кредитного договору: відповідно до п. 4 ч.1 ст. 1 Закону України "Про споживче кредитування" загальні витрати за споживчим кредитом - витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця та кредитного посередника (за наявності), для отримання, обслуговування і повернення кредиту. За приписами ч.2 ст. 8 Закону України "Про споживче кредитування" до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо. Таким чином, Законом України "Про споживче кредитування" безпосередньо передбачено право кредитодавця встановлювати у кредитному договорі комісію за надання кредиту. На виконання вимог, у тому числі, п. 4 ч. 1 ст. 1 та ч.2 ст. 8 Закону України "Про споживче кредитування" Правління Національного банку України постановою від 11.02.2021 №16 затвердило ПРАВИЛА розрахунку небанківськими фінансовими установами України загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит. Відповідно до пункту 5 Правил Кредитодавець надає споживачу детальний перелік складових загальної вартості кредиту у вигляді графіка платежів (згідно зі строковістю, зазначеною у договорі про споживчий кредит, - за кількістю днів, щомісяця, щокварталу) у розрізі сум погашення основного боргу, сплати процентів за користування кредитом, вартості всіх додаткових та/або супутніх послуг кредитодавця, кредитного посередника (за наявності) та третіх осіб за кожним платіжним періодом за формою, наведеною в таблиці обчислення загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит у додатку 2 до цих Правил. Кредитодавець має право обчислювати загальні витрати за споживчим кредитом, базуючись на тому, що платежі за послуги кредитодавця залишатимуться незмінними та застосовуватимуться протягом строку дії договору про споживчий кредит, якщо договір про споживчий кредит містить умови, що дають змогу змінювати процентну ставку та/або інші платежі за послуги кредитодавця, уключені до загальних витрат за споживчим кредитом, і такі зміни не можуть бути визначені на момент обчислення загальної вартості кредиту та реальної річної процентної ставки (пункт 8 Правил). Отже, як вбачається з умов даного кредитного договору та Правил надання споживчих кредитів Товариством з обмеженою відповідальністю «Бізнес позика», встановлення комісії за надання кредиту, є правомірним, оскільки укладеним між позивачем та відповідачем кредитним договором передбачено нарахування комісії за надання кредиту та включено суму нарахувань по комісії до графіку платежів, а Правилами надання споживчих кредитів передбачено, що до загальних витрат за кредитом включаються доходи кредитодавця у вигляді процентів, комісії, інших обов`язкових платежів.

На підставі викладеного представник позивача просить позов задовольнити та стягнути вказані суми на свою користь.

18.10.2025 через систему «Електронний суд» представник відповідача - адвокат Іщук С.О. надав до суду відзив на позов, в якому просив відмовити у задоволенні позову у зв`язку з недоведеністю. В обґрунтування зазначив наступне.

Ознайомившись зі змістом позовної заяви та додатками до неї, вважає даний позов надуманим та викладені у ньому вимоги не обґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню в повному обсязі з наступних підстав: відповідачем позовні вимоги не визнаються, та кредитні кошти від ТОВ «Мілоан» не отримувалось, а твердження позивача є такими, що не ґрунтуються на фактичних обставинах справи. При розгляді справ про стягнення заборгованості за кредитом в предмет доказування обов`язково входить обставина надання кредитором коштів в якості кредиту, їх отримання позичальником, у тому числі дата (дати) та сума (суми) таких коштів. Обов`язок доводити таку обставину покладається саме на банк, як позивача. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками (п.2 ч.1 ст. 1046 ЦК України). Положеннями ч.ч. 1, 2 ст. 1054 ЦК України передбачено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору. Зі змісту зазначеної норми вбачається, що Кредитодавець (в даному випадку ТОВ «Бізнес Позика») зобов`язаний надати власні кошти Позичальнику а Позичальник в свою чергу повинен повернути грошові кошти та сплатити проценти передбачені договором. Згідно зі ст. 527 ЦК України, боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов`язання чи звичаїв ділового обороту. Кожна із сторін у зобов`язанні має право вимагати доказів того, що обов`язок виконується належним боржником або виконання приймається належним кредитором чи уповноваженою на це особою, і несе ризик наслідків непред`явлення такої вимоги. Відповідно до ч. 1, 2 ст. 510 ЦК України сторонам у зобов`язанні є боржник і кредитор. Якщо кожна із сторін у зобов`язанні має одночасно і права, і обов`язки, вона вважається боржником у тому, що вона зобов`язана вчинити на користь другої сторони, і одночасно кредитором у тому, що вона має право вимагати від неї.

Як стверджує позивач, на виконання умов Договору кредитором було перераховано на банківський рахунок відповідачеві обумовлені суми грошових коштів. Оскільки, кредитором і є Позивач, він не мав жодних перешкод надати докази перерахування коштів з власного рахунку на рахунок Позичальника. Так, Відповідач вважає за необхідне витребувати у Позивача належні докази надання коштів у позику.

Доказами, які підтверджують наявність заборгованості та її розмір є первинні документи оформлені відповідно до статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність». Згідно вказаної норми Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це не можливо безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Практика у справах про стягнення заборгованості, є незмінною в якій відображення стала позиція Верховного Суду стосовно необхідності дослідження саме первинних документів в справах щодо стягнення кредитної заборгованості. Причому важливими є наступні висновки: 1. «Відмовляючи в задоволенні позову, суди виходили з того, що позивач у порушення вимог частини першої статті 60 ЦПК України в редакції Кодексу, що діяла на час розгляду справи, не довів належними доказами (первинними документами, оформленими відповідно до вимог статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність») наявність заборгованості у відповідача перед банком.» 2. «Доказами, які підтверджують наявність заборгованості та її розмір є первинні документи, оформлені відповідно до статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність». Згідно вказаної норми Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це не можливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.» Тобто, для доведення існування ймовірної заборгованості та встановлення розміру даної ймовірної заборгованості Відповідача перед Первісними кредиторами (а отже, і перед Позивачем), Позивач зобов`язаний був надати банківські виписки, платіжні доручення, меморіальні ордери та/або інші первинні бухгалтерські документи, оформлені відповідно до статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність» Частиною 1 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (надалі Закон №996-XIV) передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Відповідно до ч. 2 ст. 9 Закону №996-XIV первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов`язкові реквізити, якщо інше не передбачено окремими законодавчими актами України: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. Згідно зі ст. 41 Закону України «Про Національний банк України» та частин 1 та 2 ст. 68 Закону України «Про банки та банківську діяльність», Національний банк встановлює обов`язкові для банківської системи стандарти та правила ведення бухгалтерського обліку і фінансової звітності, що відповідають вимогам законів України та міжнародним стандартам фінансової звітності. Банки організовують бухгалтерський облік відповідно до внутрішньої облікової політики, розробленої на підставі правил, встановлених Національним банком України відповідно до міжнародних стандартів бухгалтерського обліку. Бухгалтерський облік має забезпечувати своєчасне та повне відображення всіх банківських операцій та надання користувачам достовірної інформації про стан активів і зобов`язань, результати фінансової діяльності та їх зміни. Відповідно до пункту 62 Положення про організацію бухгалтерського обліку, бухгалтерського контролю під час здійснення операційної діяльності в банках України, затвердженого Постановою Правління Національного банку України від 04 липня 2018 року № 75 виписки з особових рахунків клієнтів є підтвердженням виконаних за день операцій і призначаються для видачі або відсилання клієнту. Аналіз зазначених норм дає підстави для висновку, що банківські виписки з рахунків Кредитодавця є належними та допустимими доказами у справі, що підтверджують рух коштів по конкретному банківському рахунку, вміщують записи про операції, здійснені протягом операційного дня, та є підтвердженням виконаних за день операцій. Тобто виписки за рахунком, з якого було зроблено переказ коштів в якості надання кредиту можуть бути належними доказами щодо наявності заборгованості та її розміру за кредитним договором.

Щодо укладення спірного Договору про споживчий кредит: Як зазначає Позивач, між ОСОБА_1 та ТОВ «Бізнес Позика» укладено Договір про споживчий кредит № 421175-КС-001 від 22.11.2021 у відповідності до Закону України «Про електронну комерцію», шляхом накладення Відповідачем електронного підпису одноразового ідентифікатора електронного підпису. На підтвердження укладення Договору № 421175-КС-001 від 22.11.2021 між ОСОБА_1 та ТОВ «Мілоан» Позивач надає: копія договору № 421175-КС-001 про надання кредиту від 22.11.2021; копію оферти № 421175-КС-001 про надання кредиту від 22.11.2021; копію акцепту № 421175-КС-001 про надання кредиту від 22.11.2021; копію паспорту споживчого кредиту до Договору № 421175-КС-001 про надання кредиту від 22.11.2021; копію анкети-заяви на укладення Договору № 421175-КС-001 про надання кредиту від 22.11.2021. При цьому ні Договір, ні Анкета-заява на укладення Договору, не містить жодних підписів як кредитодавця так і Позичальника.

Згідно з ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. За правилами статей 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Частиною 1 ст. 13 ЦПК України визначено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Частиною другою статті 78 ЦПК України встановлено, що обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Якщо подано копію (паперову копію) електронного доказу, суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи може витребувати у відповідної особи оригінал електронного доказу. Якщо оригінал електронного доказу не подано, а учасник справи або суд ставить під сумнів відповідність поданої копії (паперової копії) оригіналу, такий доказ не береться судом до уваги (ч. 5 ст. 100 ЦПК України). Відповідно до ч. 1 ст. 1 ЦК України цивільні відносини засновані на засадах юридичної рівності, вільного волевиявлення та майнової самостійності їх учасників. Згідно зі ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (у тому числі сплатити гроші), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Зобов`язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 ЦК України. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості. Відповідно до пункту 1 частини другої ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини. Свобода договору є однією із загальних засад цивільного законодавства, що передбачено у пункті 3 частини першої ст. 3 ЦК України За змістом статей 626, 628, 629 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Договір є обов`язковим для виконання сторонами. Відповідно до частини першої ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. Позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики. (частина перша ст. 1048 ЦК України ). Відповідно до ч. 2 та 3 ст. 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору. Особливості регулювання відносин за договором про надання споживчого кредиту встановлені законом.

У позовній заяві Позивач стверджує що Кредитний Договір № 421175-КС-001 від 22.11.2021 між ОСОБА_1 та ТОВ «Бізнес Позика» укладений в електронній формі та підписаний Відповідачем електронним підписом, шляхом накладення одноразового ідентифікатора електронного підпису. Із тексту оферти та акцепту оферти вбачається п. 15 Реквізити сторін: Позичальник: ОСОБА_1 - Підпис відсутній; Позикодавець: ТОВ «Бізнес Позика» - підпис відсутній. Натомість Договір має відображення підпису Позичальника «G-5890», підпис кредитодавця - Відсутній. За правилом частини першої ст. 203 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі.

Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Згідно з ч. 1 ст. 1055 ЦК України кредитний договір укладається у письмовій формі. Відповідно до частин першої, другої ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-комунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства. У пункті 5 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що електронний договір - домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі. Відповідно до частини третьої ст.. 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-комунікаційних системах (частина четверта ст.. 11 Закону України «Про електронну комерцію»). Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього (частина п`ята ст.. 11 Закону України «Про електронну комерцію»). Згідно із частиною шостою ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому ст.. 12 цього Закону заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому ст.. 12 цього Закону вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею. За правилами частини восьмої ст.. 11 Закону України «Про електронну комерцію» у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно комунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору. Інформаційна система суб`єкта електронної комерції, який пропонує укласти електронний договір, має передбачати технічну можливість особи, якій адресована така пропозиція, змінювати зміст наданої інформації до моменту прийняття пропозиції. Як зазначено у ст.. 12 Закону України «Про електронну комерцію» якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронно цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів. Електронний підпис призначений для ідентифікації особи, яка підписує електронний документ та підтвердження цілісності даних в електронній формі. Положення Закону України «Про електронну комерцію» передбачають використання як електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», так і електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом. Електронний цифровий підпис як вид електронного підпису накладається за допомогою особистого ключа та перевіряється за допомогою відкритого ключа. Електронний підпис одноразовим ідентифікатором - це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору (п. 6 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію»). Отже, законодавство визначає «електронним доказом» інформацію в електронній (цифровій) формі, яка містить дані про обставини, що мають значення для справи, зокрема, електронні документи (втому числі текстові документи, графічні зображення, плани, фотографії, відео- та звукозаписи тощо), веб-сайти (сторінки), текстові, мультимедійні та голосові повідомлення, метадані, бази даних та інші дані в електронній формі. Відтак, якщо документ в електронній формі містить важливі дані, що можуть розкрити обставини справи, а також є допустимим та прийнятним з точки зору форми та змісту, то такий документ може бути визнаний електронним доказом та прийнятий судом.

Звертаючись до суду з позовом про стягнення заборгованості за договором споживчого кредиту, позивач посилався на те, що 22.11.2021 ОСОБА_1 з використанням сервісу online-кредитування подала заявку № 421175-КС-001 на отримання кредиту, зареєструвавшись у власному кабінеті на відповідному сайті та прийнявши умови кредитного договору за допомогою одноразового ідентифікатора, на підставі чого отримав кредит в розмірі 9000,00 грн. Так, на підтвердження укладення Договору № 421175-КС-001 від 22.11.2020, Позивачем надано Договір кредиту № 421175-КС-001 від 22.11.2020, в якому відсутні підписи як Позикодавця, так і Позичальника. Зазначені паперові копії електронних доказів викликають сумнів щодо їх дійсності.

Стаття 5, 6 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» визначає, що електронний документ - документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов`язкові реквізити документа. Для ідентифікації автора електронного документа може використовуватися електронний підпис. Візуальною формою подання електронного документа є відображення даних, які він містить, електронними засобами або на папері у формі, придатній для приймання його змісту людиною. Накладанням електронного підпису завершується створення електронного документа. Відповідно до п.п. 1, 2, 19, 60 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги», у цьому Законі терміни вживаються в такому значенні: 1) автентифікація - електронний процес, що дає змогу підтвердити електронну ідентифікацію фізичної, юридичної особи, інформаційної або інформаційно комунікаційної системи та/або походження та цілісність електронних даних; 2) багатофакторна автентифікація - автентифікація з використанням двох або більше факторів автентифікації, що належать до різних груп факторів автентифікації; 19) засіб електронної ідентифікації - матеріальний та/або нематеріальний об`єкт, який містить ідентифікаційні дані особи і використовується для автентифікації особи в інформаційно-комунікаційних системах; 60) фактор автентифікації - одна з ознак на основі знання (володіння інформацією (даними), що відома лише користувачу) або володіння (використання матеріального предмета, яким володіє лише користувач), або притаманності (перевірка біометричних даних або інших властивостей (рис, характеристик), притаманних лише користувачу, що відрізняють його від інших користувачів). Згідно ч. 1 ст. 14 Закону України «Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги», електронна ідентифікація здійснюється з використанням засобів електронної ідентифікації та процедури автентифікації відповідно до схем електронної ідентифікації. Пунктами 12, 32 частини першої статті 1 Закону України «Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги» визначено, що електронний підпис це електронні дані, які додаються підписувачем до інших електронних даних або логічно з ними пов`язуються і використовуються ним як підпис; підписував фізична особа, яка створює електронний підпис. За змістом статтей 6, 7 цього Закону, для ідентифікації автора електронного документа може використовуватися електронний підпис. Накладанням електронного підпису завершується створення електронного документа. Оригіналом електронного документа вважається електронний примірник документа з обов`язковими реквізитами, у тому числі з електронним підписом автора або підписом, прирівняним до власноручного підпису відповідно до Закону України «Про електронні довірчі послуги». Згідно з ч. 2 ст. 4 Закону України «Про електронний цифровий підпис» електронний цифровий підпис використовується фізичними та юридичними особами - суб`єктами електронного документообігу для ідентифікації підписувача та підтвердження цілісності даних в електронній формі. З врахуванням викладеного, лише наявність електронних цифрових підписів сторін підтверджує їх волю, спрямовану на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків, забезпечує ідентифікацію сторін та цілісність документа, в якому втілюється воля останніх. Отже, електронний документ, на підставі якого між сторонами виникають права та обов`язки, має відповідати положенням Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг».

Насамперед слід зазначити, що договір № 1575288 від 18.04.2020 не містить відомостей про його підписання електронним підписом одноразовим ідентифікатором саме Відповідачем, оскільки саме тільки зазначення в кредитному договорі персональних даних відповідачки не підтверджує проходження нею верифікації та ідентифікації згідно вимог законодавства, що відбулося за відсутності копій (електронних чи паперових) особистих документів, які б підтверджували електронну ідентифікацію фізичної особи відповідача. Слід зазначити, що паперова копія електронного документа не є письмовим доказом, а електронна копія письмового (паперового) документа не є електронним доказом. Закон встановлює чіткі вимоги до належного засвідчення електронної чи письмової (паперової) копій електронного доказу.

Якщо учасник справи подає до суду копію електронного доказу, суд, за клопотанням іншого учасника справи або з власної ініціативи, може витребувати у відповідної особи оригінал поданого нею електронного доказу. Якщо оригінал електронного доказу відсутній, а учасник справи або суд ставить під сумнів відповідність його паперової копії, такий доказ не береться судом до уваги (ч. 5 ст. 100 ЦПК України). В даному випадку Позивачем подано паперові копії електронних доказів, які не мають підписів сторін. Але відповідач ставить під сумнів відповідність оригіналу електронних доказів їх паперових копій, а оригінали, виходячи з викладеного вище, суду не надано, тому подані позивачем докази просить суд не приймати до уваги. Таким чином подання електронного доказу в паперовій копії саме по собі не робить такий доказ недопустимим. Суд може не взяти до уваги копію (паперову копію) електронного доказу, у випадку якщо оригінал електронного доказу не поданий, а учасник справи або суд ставить під сумнів відповідність поданої копії (паперової копії) оригіналу.

21.10.2025 представник позивача надав до суду відповідь на відзив, в якій зазначено наступне. Не погоджуючись із доводами та запереченнями викладеними стороною Відповідача у Відзиві на позовну заяву, сторона Позивача користується своїм правом на подання Відповіді на відзив та вважає за необхідне надати суду цю Відповідь на відзив.

Щодо укладення Кредитного договору та наданого оригіналу Кредитного договору: відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Відповідно до ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно піддягає виконанню у цей строк (термін). Згідно з ст. 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). Відповідно до ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Відповідно до ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошових зобов`язань. У відповідності до ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. За приписами ст. 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Відповідно до ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Згідно з ст. 629 ЦК України, договір є обов`язковим для виконання сторонами. У відповідності до ст. 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками. Відповідно до ст. 1049 ЦК України, позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Відповідно до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору. Частиною 2 ст. 638 ЦК України передбачено, що договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною. Частина 1 ст. 640 ЦКУ визначає, що договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції. Статтями 641 та 642 ЦК України встановлено, що: пропозицію укласти договір (оферту) може зробити кожна із сторін майбутнього договору; пропозиція укласти договір має містити істотні умови договору і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі її прийняття; пропозицією укласти договір є, зокрема, документи (інформація), розміщені у відкритому доступі в мережі Інтернет, які містять істотні умови договору і пропозицію укласти договір на зазначених умовах з кожним, хто звернеться, незалежно від наявності в таких документах (інформації) електронного підпису; відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти договір, про її прийняття (акцепт) повинна бути повною і безумовною. Якщо особа, яка одержала пропозицію укласти договір, у межах строку для відповіді вчинила дію відповідно до вказаних у пропозиції умов договору (відвантажила товари, надала послуги, виконала роботи, сплатила відповідну суму грошей тощо), яка засвідчує її бажання укласти договір, ця дія є прийняттям пропозиції, якщо інше не вказане в пропозиції укласти договір або не встановлено законом. Відповідно до ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним. Вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов`язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили. У разі неспростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а обов`язки, що виникли внаслідок укладення договору, підлягають виконанню.

Згідно з ст. 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Відповідно до ч. 1 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-телекомунікаційної системи, що використовується сторонами. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку. Згідно з ч. 3 ст. 207 ЦК України використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів, або іншим чином врегульовується порядок його використання сторонами. Згідно положень ч. 1 та ч. 2 ст. 639 ЦК України договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом. Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася. Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі. Таким чином, ЦК України розглядає декілька окремих рівноправних випадків дотримання письмової норми правочину, до яких у відповідності з нормами частини другої статті 202 ЦК України належить і Кредитний договір. Відтак, з огляду на вищезазначене кожний із вищеперелічених способів, визначений в ЦК як спосіб дотримання письмової форми правочину, має всі підстави для застосування при реалізації положень норми статті 1055 ЦК України (щодо обов`язкового дотримання письмової форми кредитного договору). З урахуванням викладеного, слід дійти висновку про те, що будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексів України, може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді.

Відповідно до абзацу першого ст. 5 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» електронний документ - документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов`язкові реквізити документа. Відповідно до абзацу третього ст. 5 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» електронний документ може бути створений, переданий, збережений і перетворений електронними засобами у візуальну форму. Відповідно до абзацу четвертого ст. 5 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» візуальною формою подання електронного документа є відображення даних, які він містить, електронними засобами або на папері у формі, придатній для приймання його змісту людиною. Згідно з ст. 6 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» для ідентифікації автора електронного документа може використовуватися електронний підпис. Накладанням електронного підпису та/або електронної печатки завершується створення електронного документа. Суб`єкти електронного документообігу використовують електронні підписи та електронні печатки у випадках, встановлених законодавством, або за домовленістю між відповідними суб`єктами. Відповідно до абзацу першого ст. 7 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» оригіналом електронного документа вважається електронний примірник документа з обов`язковими реквізитами, у тому числі з електронним підписом автора або підписом, прирівняним до власноручного підпису відповідно до Закону України "Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги". Відповідно до абзацу другого ст. 7 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» у разі надсилання електронного документа кільком адресатам або його зберігання на кількох електронних носіях інформації кожний з електронних примірників вважається оригіналом електронного документа. Відповідно до абзацу шостого ст. 7 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» копією документа на папері для електронного документа є візуальне подання електронного документа на папері, яке засвідчене в порядку, встановленому законодавством. Згідно з ст. 8 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» юридична сила електронного документа не може бути заперечена виключно через те, що він має електронну форму. Допустимість електронного документа як доказу не може заперечуватися виключно на підставі того, що він має електронну форму. Відповідно до ст. 10 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» відправлення та передавання електронних документів здійснюються автором або посередником в електронній формі за допомогою засобів інформаційних, електронних комунікаційних, інформаційно комунікаційних систем або шляхом відправлення електронних носіїв, на яких записано цей документ.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про електронну комерцію» цей закон регулює правові відносини у сфері електронної комерції під час вчинення електронних правочинів. Відповідно до ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» у цьому Законі нижченаведені терміни вживаються в такому значенні:-електронний правочин - дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків, здійснена з використанням інформаційно-комунікаційних систем (п.7); електронний договір - домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі (п. 5); електронна форма представлення інформації - спосіб документування інформації, що означає створення, запис, передачу або збереження інформації у цифровій чи іншій нематеріальній формі за допомогою електронних, магнітних, електромагнітних, оптичних або інших засобів, здатних до відтворення, передачі чи зберігання інформації. Електронною формою представлення інформації вважається документування інформації, що дає змогу її відтворювати у візуальній формі, придатній для сприйняття людиною (п.3); електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору (п.6); одноразовий ідентифікатор - алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-комунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб`єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв`язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти договір (п.12). Відповідно до ч. 2 та ч. 3 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» термін "електронний підпис" вживається у значенні, наведеному в Законі України "Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги". Термін "електронний документ" вживається у значенні, наведеному в Законі України "Про електронні документи та електронний документообіг". Порядок укладення електронного договору визначений ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію». Відповідно до ч. 1 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» пропозиція укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі її прийняття. Відповідно до ч. 3 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Згідно з ч. 4 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-комунікаційних системах. Згідно з ч. 5 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього. Відповідно до ч. 6 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом:- надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

Згідно з. ч. 8 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно комунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Відповідно до ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію» якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України "Про електронний цифровий підпис", за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом;-аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів. Відповідно до ч. 7 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства. Відповідно до абзацу першого ч. 12 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Відповідно до абзацу першого ч. 13 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронні документи (повідомлення), пов`язані з електронним правочином, можуть бути подані як докази сторонами та іншими особами, які беруть участь у судовому розгляді справи. Відповідно до абзацу другого ч. 13 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» докази, подані в електронній формі та/або у формі паперових копій електронних повідомлень, вважаються письмовими доказами згідно із статтею 64 Цивільного процесуального кодексу України, статтею 36 Господарського процесуального кодексу України та статтею 79 Кодексу адміністративного судочинства України. Відповідно до абзацу другого ч. 12 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа (!!!) Крім того, повідомленням Нацкомфінпослуг від 13.02.2019. «Щодо порядку укладення електронного договору», встановлено, що для Нацкомфінпослуг належним доказом підтвердження укладення фінансовою установою зі споживачем електронного договору може бути посвідчена керівником фінансової установи роздруківка інформації з електронного файлу, що визначає послідовні дії учасників електронної комерції (фінансової установи та споживача) в інформаційно-телекомунікаційній системі (ІТС), якою зафіксовано чітку послідовність (хронологію) всіх дій фінансової установи та споживача щодо укладання електронного договору в інформаційно телекомунікаційній системі, яку фінансова установа використовує для укладення електронних договорів.

22.11.2020 між ТОВ «БІЗНЕС ПОЗИКА» та ОСОБА_1 укладено Договір № 421175-КС-001 про надання кредиту, шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 Законом України «Про електронну комерцію». ТОВ «БІЗПОЗИКА» 22.11.2021 направлено ОСОБА_1 , пропозицію (оферту) укласти Договір № 421175-КС-001 про надання кредиту. 22.11.2021 відповідач прийняв (акцепт) пропозицію (оферту) щодо укладення Договір № 421175-КС-001 про надання кредиту, на умовах визначених офертою. Зі своєї сторони ТОВ «БІЗПОЗИКА» направлено відповідачу через телекомунікаційну систему одноразовий ідентифікатор G-5890, на номер телефону НОМЕР_1 (що зазначено Позичальником у своїй анкеті в особистому кабінеті), котрий Боржником було введено/відправлено. Таким чином, 22.11.2021 між ТОВ «БІЗПОЗИКА та ОСОБА_1 було укладено Договір № 421175-КС-001 про надання кредиту, підписаний одноразовим ідентифікатором у порядку, визначеному статтею 12 Законом України «Про електронну комерцію». ОСОБА_1 через веб-сайт Кредитодавця шляхом введення Логіну Особистого кабінету та паролю Особистого кабінету, ввійшов до Особистого кабінету та з Особистого кабінету через Інформаційно-телекомунікаційну систему (ІТС) подав Заявку на отримання кредиту, де відповідно вказує номер свого поточного (карткового) рахунку. Відповідно до п.п. 3.1.1. Правил Після отримання Заявником від Кредитодавця повідомлення про прийняте рішення щодо можливості надання Кредиту в Особистому Кабінеті Заявника розміщається Оферта, яка є пропозицією в розумінні ч. 4 ст.11 Закону України «Про електронну комерцію». Після отримання Оферти Заявнику надсилається Одноразовий ідентифікатор. У випадку відмови від укладення Заявником Договору чи не підписання його шляхом використання Електронного підпису одноразовим ідентифікатором, Оферта вважається не акцептованою Заявником і втрачає силу (п.п. 3.1.2, 3.1.3 Правил). Як описано вище, ТОВ «БІЗПОЗИКА» 22.11.2021 направлено відповідачу пропозицію (оферту) укласти Договір № 421175-КС-001 про надання кредиту. Відповідь Заявника/Позичальника, якому адресована пропозиція укласти Договір про надання кредиту, надається шляхом надсилання електронного повідомлення Кредитодавцю. 22.11.2021 відповідач прийняв (акцепт) пропозицію (оферту) щодо укладення Договір № 421175-КС-001 про надання кредиту, на умовах визначених офертою, шляхом направлення через ІТС Одноразового ідентифікатора G-5890, (направленого Позичальнику на номер телефону НОМЕР_1 вказаного Позичальником в Заявці) електронного повідомлення СМС-повідомлення. Правильно застосувавши норми матеріального права, слід дійти обґрунтованого висновку про те, що Кредитний договір підписаний Боржником за допомогою одноразового пароля-ідентифікатора, тобто належними та допустимими доказами підтверджено укладання між сторонами спірного правочину. Без отримання листа на адресу електронної пошти та/або смс повідомлення, без здійснення входу на сайт товариства за допомогою логіна особистого кабінету і пароля особистого кабінету кредитний договір між Заявником/ Кредитором та Боржником/Позичальником не був би укладений.

Під час укладення Кредитного договору сторони погодились укласти Кредитний договір з використанням інформаційно-телекомунікаційних систем, дистанційно, в електронній формі, в порядку передбаченому Законом України «Про електронну комерцію» (що зазначено на самому початку Кредитного договору). Кредитний договір укладений між Позивачем та Відповідачем НЕ є договором приєднання (у розуміння ст. 634 Цивільного кодексу України). Кредитний договір не підписувався Відповідачем з накладенням кваліфікованого електронного підпису Відповідача і не мав бути підписаним таким чином, оскільки як вже зазначалося вище, Кредитний договір між Позивачем та Відповідачем був укладений шляхом обміну електронними повідомленнями у порядку, визначеному статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію» та підписаний Відповідачем за допомогою одноразового пароля-ідентифікатора. Відповідно до вищевикладеного, примірники електронного Кредитного договору, акцепту та оферти на його укладення, надані Позивачем до суду, є їх оригіналами, й будь-які інші варіанти вищезазначених документів у Позивача відсутні та не можуть бути надані до суду. При цьому, оригінали вищезазначених документів були збережені в первісному та незмінному вигляді. Звертаємо увагу суду, що додаткове підписання Кредитного договору з боку Кредитодавця не є обов`язковим, тому що Кредитний договір між ТОВ «Бізнес Позика» та Відповідачем був укладений шляхом обміну електронними повідомленнями акцептуванням Позичальником оферти на укладення Кредитного договору та підписаний у порядку, визначеному статтею 12 Законом України «Про електронну комерцію» за допомогою одноразового пароля-ідентифікатора, про ще було детально зазначену вище за текстом. У зв`язку з вищевикладеним, твердження сторони Відповідача щодо начебто неукладення Кредитного договору між сторонами не відповідає дійсності і не узгоджується з матеріалами справи.

Як вже було зазначено вище, відповідно до ч. 3 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Згідно з ч. 4 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-комунікаційних системах. Згідно з ч. 5 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього. Відповідно до ч. 6 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: - надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону;- заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону;- вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею. Відповідно до вищевикладених норм Закону України «Про електронну комерцію», Позичальник не повинен підписувати одноразовим паролем ідентифікатором Оферту та Акцепт на укладення Кредитного договору. Згідно з ч. 6 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» Позичальник під час укладення Кредитного договору вводить отриманий на свій номер телефону в СМС повідомленні одноразовий пароль-ідентифікатор заповнюючи формуляр заяви (форми) (вводячи такий одноразовий пароль ідентифікатор в своєму особистому кабінеті в інформаційно телекомунікаційній системі на веб-сайті Кредитодавця), що і є акцептування оферти на укладення Кредитного договору відповідно до ч. 6 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію».

Щодо перерахування Відповідачу кредитних коштів за Кредитним договором: Відповідно до п. 1 Кредитного договору, ТОВ «БІЗПОЗИКА» надає Позичальнику грошові кошти у розмірі 9 000,00 грн, на засадах строковості, поворотності, платності, а Позичальник зобов`язується повернути грошові кошти та сплатити проценти за користування Кредитом у порядку та на умовах, визначених Договором кредиту та Правил про надання грошових коштів у кредит . Відповідно до п. 7 Кредитного договору Позичальник підтверджує, що він ознайомлений з Договором та Правилами, повністю розуміє всі умови, їх зміст, суть, об`єм зобов`язань та погоджується неухильно дотримуватись їх та, відповідно, уклав Договір. Згідно з п. 13 Кредитного договору інші умови цього правочину регулюються Правилами. Усі неврегульовані Договором та Правилами правовідносини Сторін регулюються законодавством України. Відповідно до п. 1.4.8. Правил заявник - фізична особа, що звертається до Кредитодавця з наміромотриманняфінансової послуги. Відповідно до п. 1.4.7. Правил заявка - звернення Заявника до Кредитодавця, щодо наміру отриматикредит, тамістить відомості та/або документи про Заявника та іншу інформаціювизначенуКредитодавцем. Відповідно до п. 2.1.1. Правил заявник перед заповненням Заявки та до укладання Договору має самостійно ознайомитись з інформацією в тому числі про наявні та можливі схеми кредитування у Кредитодавця, що розміщені на Сайті за посиланням: bizpozyka.com, tpozyka.com, getfin.com.ua. Відповідно до п. 2.2. Правил до укладення договору Заявник ознайомлюється та порівнює різні пропозиції Кредитодавця з метою прийняття ним обґрунтованого рішення про укладення відповідного договору, в тому числі з урахуванням обрання певного типу кредиту. Згідно з п. 2.12.1. Правил заявка подається Заявником через Філію Кредитодавця, ІТС або заповнюється по телефону. Згідно з п. 2.14. Правил при подані Заявки Заявник зобов`язаний вказати повні, точні та достовірні особисті дані, що необхідні для прийняття Кредитодавцем рішення про можливість надання Кредиту. У разі використання електронної автентифікації Заявника за допомогою його даних в банку, де він обслуговується (BANKID), Заявник зобов`язаний перевірити актуальність, повноту та точність таких даних та несе відповідальність за їх дійсність, достовірність. Відповідно до п. 4.4.4. Правил позичальник підтверджує, що вказаний ним (з метою отримання кредиту) поточний(картковий) рахунок належать саме йому і треті особи не мають до нього доступу. Номер банківської картки для перерахування кредитних коштів за Кредитним договором був вказаний Позичальником під час укладення Кредитного договору в його особистому кабінеті на веб-сайті Кредитодавця. На підтвердження вищезазначеного, до позовної заяви був доданий витяг з інформаційно-телекомунікаційної системи на веб-сайті Кредитодавця "Анкета клієнта", відповідно до якого Позичальником був зазначений номер банківської картки НОМЕР_2 для перерахування на цю картку кредитних коштів за Кредитним договором. ТОВ «БІЗПОЗИКА» свої зобов`язання за Договором кредиту виконало, та надало Позичальнику грошові кошти в розмірі 9000,00 грн шляхом перерахування на банківську картку Позичальника № НОМЕР_2 (котру Позичальником вказано при заповнені анкетних даних в особистому кабінеті), що підтверджується довідкою про перерахування коштів. Щодо перерахування Відповідачу кредитних коштів за Кредитним договором в розмірі 9 000,00 грн, повідомляємо, що до Позовної заяви була додана довідка, сформована в платіжній системі «ТАС Рау», та яка була надана ТОВ «Бізнес Позика» посередником АТ «ТАСКОМБАНК», який надає послуги на підставі Договору №83 про організацію взаємодії при переказі коштів фізичним особам від 11.11.2020 (копія Договору додається). Відповідно до п. 2.1. вищезазначеного Договору банк надає Партнеру послуги щодо зарахування наданих Партнером Одержувачам позик, в тому числі на умовах фінансового кредиту, на рахунки Одержувачів з використанням реквізитів ПК Одержувача, та забезпечує обробку і передачу в МПС даних для належного здійснення зарахування коштів за реквізитами ПК Одержувача, а Партнер зобов`язується сплатити Банку комісійну винагороду на умовах визначених цим Договором. Відповідач в підтвердження своїх доводів про начебто не отримання кредиту від Позивача, міг просто надати суду виписку зі свого карткового рахунку в АТ КБ «ПРИВАТ БАНК».

ТОВ «Бізнес Позика» не є банківською установою, не відкриває позичальникам банківські рахунки та не випускає на ім`я позичальників банківські картки, тому перерахування кредитних коштів та зарахування платежів позичальників за Кредитними договорами зазвичай здійснюється Посередниками ТОВ «Бізнес Позика» на підставі відповідних договорів з Посередниками за допомогою платіжних систем Посередників. ТОВ «Бізнес Позика» зазвичай не здійснює перерахування кредитних коштів Позичальникам зі своїх рахунків. На підтвердження перерахування кредитних коштів Позичальникам та зарахування платежів Позичальників за Кредитними договорами відповідні Посередники зазвичай надають ТОВ «Бізнес Позика» довідки (довідки з платіжних систем). ТОВ «Бізнес Позика» не має жодного відношення до банківської картки Відповідача (та відкритого для її обслуговування рахунку) крім того, що на вказану Позичальником під час укладення Кредитного договору банківську картку (відкритий для її обслуговування рахунок) здійснюється перерахування кредитних коштів за Кредитним договором. У зв`язку з вищевикладеним, ТОВ «Бізнес Позика» не може надати виписку по рахунку Позичальника. Таку виписку може надати або сам Позичальник або банк на виконання вимог ухвали суду про витребування доказів.

Крім того Кредитодавець жодним чином не обмежував час на ознайомлення Позичальника з умовами Кредитного договору та Правилами; Позичальник добровільно погодився з умовами Кредитного договору та погодився його виконувати (що відповідає принципу свободи договору, який встановлений у статті 627 ЦК України). Якби Позичальника не влаштовували умови Кредитного договору, він міг його просто не укладати; Протягом строку дії Кредитного договору та/або після його закінчення Позичальник не звернувся із заявою про розірвання Кредитного договору та/або визнання Кредитного договору недійсним в цілому або його окремих частин. Звертаємо увагу суду, що всі істотні умови Кредитного договору, зокрема тип кредиту, процентна ставка, комісія за надання кредиту (у випадку її встановлення), строк дії кредиту, графік платежів за кредитним договором тощо - встановлені НЕ у Правилах надання кредитів чи Паспорті споживчого кредиту (за споживчими кредитами), а у Кредитному договорі , який уклав Відповідач шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 Законом України «Про електронну комерцію».

Позивач за Кредитним договором: не нараховував та не заявляв до стягнення у позовних вимогах жодну неустойку відповідно до ст. 549 ЦК України (у вигляді пені чи штрафів); не нараховував та не заявляв до стягнення у позовних вимогах жодну форму відповідальності за порушення грошового зобов`язання відповідно до ст. 625 ЦК України (у вигляді індексу інфляції за весь час прострочення чи трьох процентів річних від простроченої суми); не нараховував проценти поза межами строку дії кредитного договору (як вбачається розрахунку заборгованості, розмір заборгованості Позичальника після останнього дня строку дії кредитного договору не змінювався, тобто жодних процентів після закінчення строку дії кредитного договору не нараховувалися. Оскільки розрахунок заборгованості у ТОВ «Бізнес Позика» формується автоматично у відповідній програмі, ця програма «протягнула» дати після закінчення строку дії Кредитного договору до дати створення цього розрахунку заборгованості).

Не слід ототожнювати проценти, які нараховуються протягом строку кредитування у відповідності до норм ЦК України в якості правомірної плати за користування кредитними коштами, наданими йому Позивачем у відповідності до умов Кредитного договору (статті 1048 та 1056-1 ЦК України) та проценти, які нараховуються за порушення грошового зобов`язання, тобто у випадку, коли сума кредиту за Кредитним договором не повертається Позичальником у визначений ним строк (частина друга статті 625 ЦК України). ТОВ «Бізнес Позика» просило суд стягнути з Відповідача лише заборгованість по тілу, процентам, та комісії за надання кредиту, які були нараховані відповідно до умов Кредитного договору.

У Відзиві на позовну заяву сторона Відповідача не заперечувала факт здійснення Відповідачем платежів за Кредитним договором. Відповідно до ст. 82 Цивільного процесуального кодексу України обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню.

Відповідно до Розрахунку заборгованості за Договором № 421175-КС-001 Позичальника ОСОБА_1 , Відповідач на виконання умов договору здійснив часткову оплату за Договором № 421175-КС-001 на загальну суму 3300,00 грн.

01.11.2025 представник позивача через систему «Електронний суд» надав до суду додаткові пояснення, в яких зазначено наступне. Сторона Позивача вважає за необхідне додатково надати суду Відповідь АТ «ТАСКОМБАНК», у якій банк підтверджує факт перерахування ним кредитних коштів за Кредитним договором укладеним між ТОВ «Бізнес Позика» та Позичальником через його платіжну систему «ТАС Рау». Відповідно до п. 1 Кредитного договору, ТОВ «БІЗПОЗИКА» надає Позичальнику грошові кошти у розмірі 9 000,00 грн, на засадах строковості, поворотності, платності, а Позичальник зобов`язується повернути грошові кошти та сплатити проценти за користування Кредитом у порядку та на умовах, визначених Договором кредиту та Правил про надання грошових коштів у кредит. Відповідно до п. 7 Кредитного договору Позичальник підтверджує, що він ознайомлений з Договором та Правилами, повністю розуміє всі умови, їх зміст, суть, об`єм зобов`язань та погоджується неухильно дотримуватись їх та, відповідно, уклав Договір. Згідно з п. 13 Кредитного договору інші умови цього правочину регулюються Правилами. Усі неврегульовані Договором та Правилами правовідносини Сторін регулюються законодавством України.

Відповідно до п. 1.4.8. Правил заявник - фізична особа, що звертається до Кредитодавця з наміром отримання фінансової послуги. Відповідно до п. 1.4.7. Правил заявка - звернення Заявника до Кредитодавця, щодо наміру отримати кредит, та містить відомості та/або документи про Заявника та іншу інформацію визначену Кредитодавцем. Відповідно до п. 2.1.1. Правил заявник перед заповненням Заявки та до укладання Договору має самостійно ознайомитись з інформацією в тому числі про наявні та можливі схеми кредитування у Кредитодавця, що розміщені на Сайті за посиланням: bizpozyka.com, tpozyka.com, getfin.com.ua. Відповідно до п. 2.2. Правил до укладення договору Заявник ознайомлюється та порівнює різні пропозиції Кредитодавця з метою прийняття ним обґрунтованого рішення про укладення відповідного договору, в тому числі з урахуванням обрання певного типу кредиту. Згідно з п. 2.12.1. Правил заявка подається Заявником через Філію Кредитодавця, ІТС або заповнюється по телефону. Згідно з п. 2.14. Правил при подані Заявки Заявник зобов`язаний вказати повні, точні та достовірні особисті дані, що необхідні для прийняття Кредитодавцем рішення про можливість надання Кредиту. У разі використання електронної автентифікації Заявника за допомогою його даних в банку, де він обслуговується (BANKID), Заявник зобов`язаний перевірити актуальність, повноту та точність таких даних та несе відповідальність за їх дійсність, достовірність. Відповідно до п. 4.4.4. Правил позичальник підтверджує, що вказаний ним (з метою отримання кредиту) поточний(картковий) рахунок належать саме йому і треті особи не мають до нього доступу.

Номер банківської картки для перерахування кредитних коштів за Кредитним договором був вказаний Позичальником під час укладення Кредитного договору в його особистому кабінеті на веб-сайті Кредитодавця. Відповідач в підтвердження своїх доводів про начебто не отримання кредиту від Позивача, міг просто надати суду виписку зі свого карткового рахунку в АТ КБ «ПРИВАТ БАНК».

Інколи Позичальники для перерахування кредитних коштів за Кредитним договором вказують номер банківської картки, яка належить іншим особам (наприклад родичам Позичальника). У таких випадках у наданих банком доказах буде зазначено, що банківська картка (відкритий для її обслуговування рахунок) належить іншим особам. Вищезазначеним Позичальники порушують умови Кредитного договору та Правил, оскільки у Кредитному договорі та Правилах передбачено, що Позичальник має вказати номер банківської картки для перерахування кредитних коштів за Кредитним договором який належить саме йому, і що жодні треті особи не мають до цієї банківської картки (відкритого для її обслуговування рахунку) доступу чи жодних прав щодо неї. При цьому, це не означає, що Кредитний договір між Позивачем та Відповідачем не був укладений, та не означає що Позичальник не має зобов`язань за Кредитним договором, оскільки ТОВ «Бізнес Позика» лише перераховує кредитні кошти на той номер банківської картки, який Позичальник вказав в його особистому кабінеті на веб-сайті Кредитодавця під час укладення Кредитного договору. Повідомляємо суд, що ТОВ «Бізнес Позика» не є банківською установою, не відкриває позичальникам банківські рахунки та не випускає на ім`я позичальників банківські картки, тому перерахування кредитних коштів та зарахування платежів позичальників за Кредитними договорами зазвичай здійснюється Посередниками ТОВ «Бізнес Позика» на підставі відповідних договорів з Посередниками за допомогою платіжних систем Посередників.

ТОВ «Бізнес Позика» зазвичай не здійснює перерахування кредитних коштів Позичальникам зі своїх рахунків. На підтвердження перерахування кредитних коштів Позичальникам та зарахування платежів Позичальників за Кредитними договорами відповідні Посередники зазвичай надають ТОВ «Бізнес Позика» довідки (довідки з платіжних систем). ТОВ «Бізнес Позика» не має жодного відношення до банківської картки Відповідача (та відкритого для її обслуговування рахунку) крім того, що на вказану Позичальником під час укладення Кредитного договору банківську картку (відкритий для її обслуговування рахунок) здійснюється перерахування кредитних коштів за Кредитним договором. У зв`язку з вищевикладеним, ТОВ «Бізнес Позика» не може надати виписку по рахунку Позичальника. Таку виписку може надати або сам Позичальник або банк на виконання вимог ухвали суду про витребування доказів.

Представник позивача в позові просила розглядати справу за їх відсутності, позовні вимоги підтримує у повному обсязі, просила їх задовольнити, не заперечувала проти винесення заочного рішення.

Відповідач та її представник у судові засідання 12.12.2025, 24.02.2026 та 13.05.2026 не з`явилися, причину неявки суду не повідомили, про дату та час розгляду справи повідомлялися своєчасно та належним чином, надано відзив на позов, заяв про розгляд справи в їх відсутності та/або в режимі відеоконференції не надходило.

Європейський суд з прав людини в своїх рішеннях, зокрема у справі «Юніон Аліментаріа проти Іспанії» від 07.07.1989 року, вказував на недопустимість нівелювання ключового принципу - верховенства права у випадках, коли поведінка учасників судового засідання свідчить про умисний характер їх дій, направлений на невиправдане затягування процесу чи зловживання своїм процесуальним правом.

Відповідно до положень п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення. Більше того, відповідно до рішень Європейського суду з прав людини, що набули статусу остаточного, зокрема "Іззетов проти України", "Пискал проти України", "Майстер проти України", "Субот проти України", "Крюков проти України", "Крат проти України", "Сокор проти України", "Кобченко проти України", "Шульга проти України", "Лагун проти України", "Буряк проти України", "ТОВ "ФПК "ГРОСС" проти України", "Гержик проти України" суду потрібно дотримуватись розумного строку для судового провадження.

Розумним, зокрема, вважається строк, що є об`єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту.

З урахуванням практики Європейського суду з прав людини критеріями розумних строків є: правова та фактична складність справи; поведінка заявника, а також інших осіб, які беруть участь у справі, інших учасників процесу; поведінка органів державної влади (насамперед суду); характер процесу та його значення для заявника (справи "Федіна проти України" від 02 вересня 2010 року, "Смірнова проти України" від 08 листопада 2005 року, "Матіка проти Румунії" від 02 листопада 2006 року, "Літоселітіс проти Греції" від 05 лютого 2004 року та інші).

Таким чином, суд переходить до розгляду справи по суті.

Відповідно до п.1 ч.3 ст.223 ЦПК України у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки, якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи.

Суд, розглянувши позов, повно та всебічно дослідивши надані докази, встановив такі обставини та відповідні їм правовідносини.

Судом встановлено, що 22.11.2021 ОСОБА_1 (РНОКПП - НОМЕР_3 ) отримала Пропозицію (оферта) укласти Договір № 421175-КС-001 про надання кредиту (Споживчий кредит. Електронна форма) (а.с.99), в якій ТОВ «БІЗНЕС ПОЗИКА» пропонує ОСОБА_1 укласти Договір про надання кредиту з використанням інформаційно-телекомунікаційних систем, дистанційно, в електронній формі, в порядку передбаченому Законом України «Про електронну комерцію», на наступних умовах: Кредитодавець надає Позичальнику грошові кошти в розмірі 9000,00 грн. на засадах строковості, поворотності, платності (надалі - Кредит), а Позичальник зобов`язується повернути Кредит, сплатити проценти за користування Кредитом та комісію за надання Кредиту у порядку та на умовах, визначених цим Договором та Правилами надання споживчих кредитів ТОВ «БІЗНЕС ПОЗИКА»; тип кредиту - кредит, строк - 24 тижні, стандартна процентна ставка за Кредитом: в день 0,86585015 %, фіксована; комісія за надання Кредиту (надалі - Комісія): 1350,00 грн.; термін дії Договору: до 09.05.2022; Мета (цілі) отримання Кредиту: для придбання товарів (робіт, послуг) для задоволення потреб, не пов`язаних з підприємницькою, незалежною професійною діяльністю або виконанням обов`язків найманого працівника (цей Кредит є споживчим кредитом); протягом строку кредитування процентна ставка за Кредитом (надалі - Проценти за користування Кредитом), нараховуються на залишок заборгованості по Кредиту, наявну на початок календарного дня, за період фактичного користування Кредитом, із урахуванням дня видачі Кредиту та дня повернення Кредиту згідно Графіку платежів. Наявний в пропозиції і графік платежів. Ознаки підписів на вказаному документів не вбачається.

Надано до суду і Прийняття (акцепт) пропозиції (оферти) укласти Договір № 421175-КС-001 про надання кредиту (Споживчий кредит. Електронна форма) від 22.11.2021 (а.с.100), згідно якого ОСОБА_1 з умовами пропозиції (оферти) ТОВ «БІЗНЕС ПОЗИКА», укласти Договір про надання кредиту з використанням інформаційно-телекомунікаційних систем, дистанційно, в електронній формі, в порядку передбаченому Законом України «Про електронну комерцію» ознайомлений(а), повністю і безумовно їх приймає та акцептує на зазначених в оферті умовах. Ознаки підписів на вказаному документі відсутні.

22.11.2021 між ТОВ «БІЗНЕС ПОЗИКА» (Кредитодавець) та ОСОБА_1 (Позичальник) у електронному вигляді підписано (зі сторони позичальника щодо підпису зазначено «Підписано електронним підписом одноразовим ідентифікатором G-5890. 22.11.2021 22:06:01», ознаки підпису Кредитодавця відсутні) Договір № 421175-КС-001 про надання кредиту (Споживчий кредит. Електронна форма) (а.с.98), згідно якого Кредитодавець надає Позичальнику грошові кошти в розмірі 9000,00 грн. на засадах строковості, поворотності, платності (надалі - Кредит), а Позичальник зобов`язується повернути Кредит, сплатити проценти за користування Кредитом та комісію за надання Кредиту у порядку та на умовах, визначених цим Договором та Правилами надання споживчих кредитів ТОВ «БІЗНЕС ПОЗИКА»; тип кредиту - кредит, строк - 24 тижні, процентна ставка за Кредитом: в день 0,86585015%, фіксована; комісія за надання Кредиту (надалі - Комісія): 1350,00 грн.; термін дії Договору: до 09.05.2022; Мета (цілі) отримання Кредиту: для придбання товарів (робіт, послуг) для задоволення потреб, не пов`язаних з підприємницькою, незалежною професійною діяльністю або виконанням обов`язків найманого працівника (цей Кредит є споживчим кредитом). Зазначено у договорі також порядок та умови надання кредиту (в т.ч. шляхом безготівкового переказу коштів); графік платежів, права та обов`язки сторін, відступлення права вимоги за Договором та фіксування безпосередньої взаємодії, відповідальність сторін, інші умови.

Надано до суду також:

- візуальну форму послідовності дій клієнта (а.с.101), в якій зазначено наступну послідовність дій клієнта ОСОБА_1 : вхід в особистий кабінет (Клієнт використовуючи номер телефону ідентифікувався в ІТС та зайшов в особистий кабінет), Отримання інформації про статус клієнта (Перевірка Товариством теперішнього статусу клієнта); Передача інформації обраних клієнтом умов кредиту (Клієнт надає всю необхідну інформацію для формування Товариством належної пропозиції клієнту); Надання паспорту споживчого кредиту (Товариством надано клієнту в особистому кабінеті паспорт споживчого кредиту для ознайомлення та підписання); Запит на генерацію та відправку одноразового ідентифікатора для підписання паспорта споживчого кредиту (Товариством Клієнту на номер телефону відправлено смс-повідомлення з одноразовим ідентифікатором G-8752 для підписання паспорта споживчого кредиту); Підписання паспорта споживчого кредиту (Клієнт ознайомився і підписав одноразовим ідентифікатором G-8752 паспорт споживчого кредиту); Формування шаблону оферти (Товариство направило (розмістило) клієнту в ІТС індивідуальну оферту (з відповідними активними посиланнями), яка містить істотні умови Договору); Запит на формування одноразового ідентифікатора для підписання Договору (Відправлення Товариством в смс-повідомленні на номер телефону Клієнта одноразового ідентифікатора G-5890); Запит на відправку шаблону акцепту (Клієнт ознайомився з офертою Товариства та приймає її умови); Підписання Договору Клієнтом (Акцептування клієнтом умов оферти, шляхом надсилання Товариству акцепту та підписання договору одноразовим ідентифікатором G-5890 (дані в електронній формі у вигляді алфавітно цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти Договір, та надсилаються іншій стороні цього Договору); Формування інформаційного повідомлення про успішне підписання договору (Після укладення Договору, Товариство направило (розмістило) клієнту в ІТС підтвердження вчинення електронного правочину у формі електронного документа); Відправка документів на електронну пошту (Договір та Правила кредитування відправлені клієнту на електронну пошту, вказану як електронний засіб зв`язку з Позичальником); Відображення документів у особистому кабінеті (Розміщення в особистому кабінеті клієнта підписаного Договору, Правил кредитування в цілодобовому онлайн доступі). На вказаному документів вбачаєються ознаки підпису директора ТОВ «Біщнес Позика» та печатки Товариства;

- анкету клієнта (витяг з інформаційно-телекомунікаційної системи - https://my.tpozyka.com) від 31.07.2025 із зазначенням персональних даних ОСОБА_1 , суми бажаного кредиту, електронної пошти, номера телефону, номер банківського рахунку (а.с.101/2);

- паспорт споживчого кредиту (а.с.97) з аналогічними договору істотними умовами кредитування;

- Правила надання споживчих кредитів ТОВ «БІЗНЕС ПОЗИКА» у редакції від 05.11.2021 без ознак підпису позичальника (а.с.102/2-104);

- скрин електронного повідомлення з поштового додатку від 22.11.2021, направленого з електронної адреси «info@bizpozyka.com» на електронну адресу « ІНФОРМАЦІЯ_1 » наступного змісту «Кошти будуть перераховані вже зовсім скоро! Нагадуємо, що оплати необхідно здійснювати згідно Графіку платежів, кінцева дата погашення кредиту 09.05.2022. Сплату кредиту Ви можете здійснити по Графіку платежів будь-яким зручним для Вас способом тут. У додатку - Ви знайдете укладений Договір. З повагою, БізнесПозика!». У додатках до вказаного листа зазначено наступні вкладення: 421175-КС-001_Правила.pdf, 421175-КС-001_Договор.pdf, 421175-КС-001_РасчетТаблица.pdf.

На підтвердження надання позичальнику коштів до суду надано:

- копію електронного чеку TacPay №464433777 від 22.11.2021 про переказ грошових коштів у сумі 9000.00 грн. від ТОВ «БІЗПОЗИКА» на картку НОМЕР_4 «Перерах.коштів ОСОБА_1 ІПН НОМЕР_3 зг.до кредитного дог.№421175-КС-001 від 22.11.2021» (а.с.102);

- копію договору №83 про організацію взаємодії при переказів коштів фізичним особам від 11.11.2020, укладеного між АТ «Таскомбанк» та ТОВ «Бізнес Позика» (а.с.33/2-35);

- копію договору про надання послуг № ПГ-5 від 04.11.2020, укладеного між ТОВ «Бізнес Позика» та ТОВ «ПрофітГід» (а.с.36-39);

- копію листа з АТ «Таскомбанк» №46710/80 від 31.10.2025 (а.с.82), зя кого вбачається транзакція 22.11.2021 22:07:20 на картку № НОМЕР_5 у сумі 9000.00 грн., ID транзакції - 1484709420, призначення платежу - ««Перерах.коштів ОСОБА_1 ІПН НОМЕР_3 зг.до кредитного дог.№421175-КС-001 від 22.11.2021» (Інформація про призначення платежу отримана від ТОВ «Бізнес Позика»).

Судом витребувано відомості з АТ «КБ «ПриватБанк». Згідно листа №20.1.0.0.0/7-251010/63727 від 20.10.2025 (а.с.71) ОСОБА_1 емітовано в АТ «КБ «ПриватБанк» карку № НОМЕР_5 . Надано і виписку за договором №б/н за період з 22.11.2021 по 09.05.2022 (а.с.72-73), з якої вбачається зарахування коштів у сумі 9000.00 грн. 22.11.2021 «Зарахування переказу на картку».

Надано до суду і копії інформаційних довідок за підписом ТОВ «Платежі онлайн» від 21.10.2025 (а.с.39/2), з яких вбачається транзакції 06.12.2021 на суму 1650.00 грн. та 21.12.2021 на суму 1650.00 грн. від ОСОБА_1 «Оплата кредита согласно договора № 3426800767».

Згідно довідки про стан заборгованості ОСОБА_1 за Договором № 421175-КС-001 про надання кредиту від 22.11.2021 станом на 09.09.2025 (а.с.113) загальна заборгованість за договором становить 20220.17 грн., з яких 9000.00 грн. - за кредитом, 10910.20 грн. - по відсотках, 309.97 грн. - по комісії, 0.00 грн. - по штрафам.

Надано і розрахунок заборгованості (а.с.105-112), згідно якого вбачається нарахування процентів у період з 22.11.2021 по 09.05.2022 включно (тобто у строк кредитування) за процентною ставкою, зазначеною у договорі, позичальником на погашення боргу вносилися кошти на загальну суму 3300.00 грн. (2259.97 грн. за комісією, 1040.03 грн. - за комісією).

Щодо наданих Правил надання споживчих кредитів ТОВ «БІЗНЕС ПОЗИКА» у редакції від 28.06.2022 суд вважає за доцільне зазначити наступне.

Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.

Відповідно до ч. 1 ст. 634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

У переважній більшості випадків застосування конструкції договору приєднання його умови розроблює підприємець (у цьому випадку ТОВ «БІЗНЕС ПОЗИКА»).

Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі всім споживачам і доведені до їх відома, у зв`язку з чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому, з огляду на зміст статей 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений.

Ураховуючи вимоги статей 207, 1055 ЦК України кредитні договори, у тому числі які укладаються відповідно до ст.634 (договір приєднання), мають містити підписи сторін на всіх формулярах або інших стандартних формах, які містять умови такого договору.

До цих правовідносин не можна застосувати правила договору приєднання, передбачені ч. 1 ст.634 ЦК України, відповідно до яких договір може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому, оскільки Правила, що розміщені на офіційному сайті позивача неодноразово змінювалися самим позивачем, тобто банк міг додати до позовної заяви витяги з Правил у будь-яких редакціях, що найбільш сприятливі для задоволення позову. Ці докази повністю залежать від волевиявлення і дій однієї сторони (позивача), яка може вносити і вносить відповідні зміни в умови та правила споживчого кредитування. Окрім цього, Правила відповідно до вимог статей 207, 634, 1055 ЦК України мають містити підпис відповідача, оскільки законодавством установлені вимоги щодо письмової форми до всіх форм кредитних договорів, у тому числі договорів приєднання.

Позивач в обґрунтування своїх вимог надав суду витяги з Правил, які не містять підпису відповідача, який би свідчив про те, що саме ці Умови розумів відповідач та ознайомився й погодився з ними, підписуючи Заяву позичальника, а також те, що Умови в подальшому не змінювались без його відома.

Суд наголошує, що позивачем не надано копій примірників Правил, які відповідно до ст.ст.207, 1055 ЦК України як складові частини кредитного договору мають містити підпис відповідача.

З наданих суду матеріалів убачається, що сторони уклали кредитний договір шляхом підписання відповідачем лише оферти, акцепту, договору та паспорта кредиту.

На підставі викладеного суд вважає, що оскільки Правила, які надані позивачем на підтвердження своїх вимог, не містять підпису відповідача, а позивач не надав суду належних доказів, які б підтверджували, що саме ці Умови розумів відповідач підписуючи Договір, а також те, що Умови в подальшому не змінювались без його відома, то їх не можна розцінювати як частину Договору, укладеного сторонами 22.07.2023. Отже, суд відхиляє умови Договору, викладені у Правилах через недостовірність таких доказів, а при вирішенні справи керується лише тими умовами Договору, які сторони узгодили шляхом підписання відповідачем оферти, акцепту, договору та паспорта кредиту.

Вказане вище узгоджуються з висновками Великої Палати Верховного Суду щодо застосування норм статей 207, 633, 634, 638, 1054, 1055 ЦК України в аналогічній справі, викладеними в постанові від 3 липня 2019 року в справі № 342/180/17 (провадження № 14-131цс19).

Суд також зазначає наступне.

18.10.2025 від представника відповідача - адвоката Іщук С.О. через систему «Електронний суд» надійшло клопотання про витребування оригіналу електронного доказу, в якому він просив: витребувати у Позивача оригінали електронних та письмових докази укладення в електронному вигляді кредитного договору № 421175-КС-001 від 22.11.2021 між ТОВ «Бізнес Позика» та ОСОБА_1 в їх хронологічній послідовності, а саме: · електронну оферту на укладення Договору№ 421175-КС-001 від 22.11.2021 між ТОВ «Бізнес Позика» та ОСОБА_1 ; електронний акцепт оферти на укладення Договору№ 421175-КС-001 від 22.11.2021 між ТОВ «Бізнес Позика» та ОСОБА_1 ; електронний договір № 421175-КС-001 від 22.11.2021 між ТОВ «Бізнес Позика» та ОСОБА_1 ; електронну заяву-анкету на отримання кредиту за договором № 421175 КС-001 від 22.11.2021 між ТОВ «Бізнес Позика» та ОСОБА_1 ; електронні докази генерування одноразового ідентифікатора за договором № 421175-КС-001 від 22.11.2021 між ТОВ «Бізнес Позика» та ОСОБА_1 ; докази надсилання ОСОБА_1 даних в електронній формі алфавітно-цифрової послідовності в інформаційно-телекомунікаційній системі за договором № 421175-КС-001 від 22.11.2021 між ТОВ «Бізнес Позика» та ОСОБА_1 ; · докази, що саме ОСОБА_1 здійснила акцептування кредитного договору № 421175-КС-001 від 22.11.2021 між ТОВ «Бізнес Позика» та ОСОБА_1 , шляхом надсилання електронного повідомлення, підписаного одноразовим і ідентифікатором; електронні докази розміщення Правил надання грошових коштів у позику в тому числі і на умовах фінансового кредиту Товариства з обмеженою відповідальністю «Мілоан» на сайті в мережі Інтернет та належність цього сайту ТОВ «Бізнес Позика»; оригінал файлу Правил надання грошових коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика».

В обґрунтування вказаного клопотання зазначено наступне.

Згідно зі ст. 1055 ЦК України кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним. Окрім того ч. 1 ст. 1054 ЦК України передбачає обов`язок сплати процентів, встановлених договором, а статті 547, 549 ЦК України - можливість укладення правочину про забезпечення виконання зобов`язання, різновидом якого є неустойка, виключно у письмовій формі. Правочин щодо забезпечення виконання зобов`язання, вчинений із недодержанням письмової форми, є нікчемним. Ніяких винятків для онлайн договорів законодавство не містить. Навпаки, згідно з ч. 7 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) або електронний договір повинні містити інформацію щодо можливості отримання стороною такої пропозиції або договору у формі, що унеможливлює зміну змісту. Ст. 13 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» передбачає, що суб`єкти електронного документообігу повинні зберігати електронні документи на електронних носіях інформації у формі, що дає змогу перевірити їх цілісність на цих носіях. При зберіганні електронних документів обов`язкове додержання таких вимог: 1) інформація, що міститься в електронних документах, повинна бути доступною для її подальшого використання; 2) має бути забезпечена можливість відновлення електронного документа у тому форматі, в якому він був створений, відправлений або одержаний; 3) у разі наявності повинна зберігатися інформація, яка дає змогу встановити походження та призначення електронного документа, а також дату і час його відправлення чи одержання. Надані Позивачем прості незахищені pdf файли і не є «оригіналами» Кредитних договорів, оскільки не підписані жодною зі Сторін і зберігаються не у формі, що унеможливлює зміну змісту . Згідно з ч. 1 ст. 213 ЦПК України Суд під час розгляду справи повинен безпосередньо дослідити докази у справі. Згідно з ч. 1 ст. 89 ЦПК України Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Прийняття рішення на основі копій електронних доказів без перевірки оригіналів не відповідає вищевказаним нормам статей 77, 78, 79, 95, 100 ЦПК України, ст. 1055 ЦК України, ст. 7 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг) та принципу безпосереднього дослідження доказів Судом. Прості незахищені pdf файли і не є «оригіналами» Кредитних договорів, оскільки не підписані жодною зі Сторін. Рdf файли створюються у програмі MsWord шляхом обрання функцій «файл - зберегти як - .pdf» і будь-яка особа, у будь-який час може створити такий файл, зазначивши у ньому нібито про підписання «одноразовим ідентифікатором» чи відтворивши печатку і підпис особи методом електронного копіювання малюнку: команди «вставка - малюнки - обрати малюнок - вставити - файл - зберегти як - pdf». Таким чином, прості pdf файли не захищені від зміни їх змісту і не є оригіналами електронних документів. Позивач з таким же успіхом може вказати у тексті, що договір підписаний, наприклад, складом Суду у даній справі. Нанесення ж якогось тексту у паперову або електронну копію електронного документа не підтверджує підписання його електронного оригіналу, у тому числі і одноразовим ідентифікатором, без дослідження останнього. Оскільки включення тексту у паперову копію не дозволяє перевірити, яка саме особа, коли і яким способом підписала його, у тому числі і «одноразовим ідентифікатором», без дослідження оригіналу. Включення сукупності літер та цифр до тексту копії не означає підписання саме цього тексту зі сторони позичальника на запропонованих умовах. Нанесення у копію текста якоїсь сукупності цифр та літер як «одноразового ідентифікатора» не свідчить про його підписання конкретною особою у такій редакції! Як перевірити підписання документа електронним цифровим підписом? Зробити це можна за посиланнями: https://sign.diia.gov.ua/verify або https://czo.gov.ua/verify Для цього потрібно завантажити туди файл і натиснути «перевірити». Сайт видасть вам результат перевірки і його можна завантажити, зберегти, роздрукувати. Якщо файл не підписаний, це також буде вказано. В такому випадку, потрібно згадати, що негативний результат - це теж результат. Також доцільно перевірити властивості файлів, натиснувши для цього правою кнопкою мишки на кожен «оригінал» і вибравши «властивості». У «властивостях» вказується дата створення і редагування файлів, а часто і особа автора. Згідно зі ст. 100 ЦПК України: 1. Електронними доказами є інформація в електронній (цифровій) формі, що містить дані про обставини, що мають значення для справи, зокрема , електронні документи (в тому числі текстові документи, графічні зображення, плани, фотографії, відео- та звукозаписи тощо), веб-сайти (сторінки), текстові, мультимедійні та голосові повідомлення, метадані, бази даних та інші дані в електронній формі. Такі дані можуть зберігатися, зокрема, на портативних пристроях (картах пам`яті, мобільних телефонах тощо), серверах, системах резервного копіювання, інших місцях збереження даних в електронній формі (в тому числі в мережі Інтернет). 2. Електронні докази подаються в оригіналі або в електронній копії, засвідченій електронним цифровим підписом , прирівняним до власноручного підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис». 3. Учасники справи мають право подавати електронні докази в паперових копіях, посвідчених у порядку, передбаченому законом. Паперова копія електронного доказу не вважається письмовим доказом. 4. Учасник справи, який подає копію електронного доказу, повинен зазначити про наявність у нього або іншої особи оригіналу електронного доказу . 5. Якщо подано копію (паперову копію) електронного доказу, суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи може витребувати у відповідної особи оригінал електронного доказу. Якщо оригінал електронного доказу не подано, а учасник справи або суд ставить під сумнів відповідність поданої копії (паперової копії) оригіналу, такий доказ не береться судом до уваги.

Вказане клопотання ухвалою суду від 24.02.2026 задоволено частково, витребувано у ТОВ «БІЗНЕС ПОЗИКА (код ЄДРПОУ 41084239) інформацію: паспорт споживчого кредиту (інформація, обов`язкова для ознайомлення Позичальником) в електронному вигляді з підписом ОСОБА_1 одноразовим ідентифікатором G-8752; докази направлення ОСОБА_1 смс-повідомлення на номер телефону НОМЕР_1 з одноразовим ідентифікатором G-5890 в електронному вигляді; Договір № 421175-КС-001 про надання кредиту (Споживчий кредит. Електронна форма) від 22.11.2021, укладеного між ТОВ «БІЗНЕС ПОЗИКА» та ОСОБА_1 в електронному вигляді з цифровим підписом позивача та одноразовим ідентифікатором G-5890 зі сторони відповідача; Пропозицію укласти Договір(оферта) № 421175-КС-001 про надання кредиту (Споживчий кредит. Електронна форма) від 22.11.2021 з цифровим підписом позивача в електронному вигляді; Прийняття(акцепт) пропозиції(оферти) щодо укладання Договору № 421175-КС-001 про надання кредиту (Споживчий кредит. Електронна форма) від 22.11.2021 в електронному вигляді з цифровим підписом позивача та одноразовим ідентифікатором G-5890 зі сторони відповідача; докази розміщення Правил надання споживчих кредитів ТОВ «БІЗНЕС ПОЗИКА» у редакції від 05.11.2021 на офіційному веб-сайті позивача станом на 22.11.2021 в електронному або паперовому вигляді; докази Передачі інформації щодо обраних клієнтом ОСОБА_1 умов кредиту в електронному вигляді.

На виконання вказаної ухвали до суду надано додаткові пояснення, в яких зазначено наступне.

Щодо витребування у Позивача Паспорта споживчого кредиту за Кредитним договором та доказів направлення Відповідачу СМС-повідомлення з одноразовим паролем-ідентифікатором: оригінал Паспорта споживчого кредиту за Кредитним договором був доданий до позовної заяви та вже міститься в матеріалах справи. Детальні пояснення щодо укладення Кредитного договору між Позивачем та Відповідачем шляхом обміну електронними повідомленнями у порядку, визначеному статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію», підписання Кредитного договору Відповідачем за допомогою одноразового пароля-ідентифікатора відповідно до Закону України «Про електронну комерцію» та наданого оригіналу Кредитного договору вже були надані стороною Позивача у попередніх процесуальних документах по справі. Аналогічним чином, шляхом обміну електронними повідомленнями, у порядку, визначеному статтею 12 Законом України «Про електронну комерцію», Позичальником за допомогою одноразового пароля-ідентифікатора був підписаний Паспорт споживчого кредиту до Кредитного договору.

Факт направлення Позичальнику одноразового пароля-ідентифікатора (в тому числі його генерування) за Кредитним договором та факт ідентифікації Позичальника підтверджується доданою до позовної заяви Візуальною формою послідовності дій клієнта щодо укладення Кредитного договору (яка є витягом з інформаційно телекомунікаційної системи з веб-сайту Кредитодавця). У Візуальній формі послідовності дій клієнта щодо укладення Кредитного договору відображені всі дії Позичальника щодо укладення Кредитного договору в інформаційно-телекомунікаційній системі на веб-сайті Кредитодавця (із зазначенням опису конкретної дії та зазначення часу вчинення такої дії) та зокрема зазначено про направлення Позичальнику СМС повідомлення з одноразовим-паролем ідентифікатором, яким Позичальник акцептував пропозицію (оферту) на укладення Кредитного договору та яким Позичальник підписав Кредитний договір. Візуальна форма послідовності дій клієнта, яка є витягом з інформаційно телекомунікаційної системи на сайті ТОВ «Бізнес Позика», є належним та достатнім додатковим доказом укладення Кредитного договору між Позивачем та Відповідачем, підписання Кредитного договору та Паспорта споживчого кредиту одноразовим паролем-ідентифікатором, а також є належним та достатнім доказом направлення Відповідачу СМС-повідомлення з одноразовим паролем-ідентифікатором.

Всі істотні умови Кредитного договору, зокрема тип кредиту, процентна ставка, комісія за надання кредиту (у випадку її встановлення), строк дії кредиту, графік платежів за кредитним договором тощо - встановлені не у Правилах надання кредитів чи Паспорті споживчого кредиту (за споживчими кредитами), а у Кредитному договорі, який уклав Відповідач шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 Законом України «Про електронну комерцію».

Правильно застосувавши норми матеріального права, слід дійти обґрунтованого висновку про те, що Кредитний договір підписаний Боржником за допомогою одноразового пароля-ідентифікатора, тобто належними та допустимими доказами підтверджено укладання між сторонами спірного правочину. Без отримання листа на адресу електронної пошти та/або смс повідомлення, без здійснення входу на сайт товариства за допомогою логіна особистого кабінету і пароля особистого кабінету кредитний договір між Заявником/Кредитором та Боржником/Позичальником не був би укладений.

Щодо необхідності застосування у даній справі стандартів доказування «вірогідність доказів» та «балансу ймовірностей»: Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду в Постанові від 21.08.2020 року по справі №904/2357/20 (https://reyestr.court.gov.ua/Review/91092249) дійшов наступного висновку щодо застосування стандарту доказування «вірогідність доказів»: «…Стандарт доказування «вірогідності доказів», на відміну від «достатності доказів», підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач». Тобто з введенням в дію нового стандарту доказування необхідним є не надати достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надати їх саме ту кількість, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу. Відповідно до статті 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання. Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються, скоріше були (мали місце), аніж не були…». Крім того, відповідно до принципу «балансу ймовірностей», який був встановлений рішенням ЄСПЛ у справі «J.K. AND OTHERS v. SWEDEN» (заява № 59166/12 від 23.08.2016), доведення факту вважається виконаним, якщо на підставі поданих доказів можна зробити висновок, що факт швидше мав місце, ніж не мав

Щодо витребування у Позивача оригіналу Кредитного договору укладеному між Сторонами: Детальні пояснення щодо укладення Кредитного договору між Позивачем та Відповідачем шляхом обміну електронними повідомленнями у порядку, визначеному статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію», підписання Кредитного договору Відповідачем за допомогою одноразового пароля-ідентифікатора відповідно до Закону України «Про електронну комерцію» та наданого оригіналу Кредитного договору вже були надані стороною Позивача у попередніх процесуальних документах по справі.

До позовної заяви була додана візуальна форма послідовності дій клієнта щодо укладення Кредитного договору, у якій детально відображені всі дії ТОВ «Бізнес Позика» та Відповідача щодо укладення Кредитного договору в електронній формі у порядку, визначеному статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію». Ця візуальна форма послідовності дій клієнта щодо укладення Кредитного договору була посвідчена директором ТОВ «Бізнес Позика» Гайворонською М.М. Щодо дій Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика» та Відповідача з укладення кредитного договору. 22.11.2021 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «БІЗНЕС ПОЗИКА» та ОСОБА_1 укладено Договір № 421175-КС-001 про надання кредиту, шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 Законом України «Про електронну комерцію». ТОВ «БІЗПОЗИКА» 22.11.2021 року направлено Стрельченко Анастасія Сергіївна, пропозицію (оферту) укласти Договір № 421175-КС-001 про надання кредиту. 22.11.2021 року Стрельченко Анастасія Сергіївна, прийняв (акцепт) пропозицію (оферту) щодо укладення Договір № 421175-КС-001 про надання кредиту, на умовах визначених офертою. Зі своєї сторони ТОВ «БІЗПОЗИКА» направлено ОСОБА_1 , через телекомунікаційну систему одноразовий ідентифікатор G-5890, на номер телефону НОМЕР_6 (що зазначено Позичальником у своїй анкеті в особистому кабінеті), котрий Боржником було введено/відправлено. Таким чином, 22.11.2021 року між ТОВ «БІЗПОЗИКА та ОСОБА_1 було укладено Договір № 421175-КС-001 про надання кредиту, підписаний одноразовим ідентифікатором у порядку, визначеному статтею 12 Законом України «Про електронну комерцію». ОСОБА_1 , через веб-сайт Кредитодавця шляхом введення Логіну Особистого кабінету та паролю Особистого кабінету, ввійшов до Особистого кабінету та з Особистого кабінету через Інформаційно-телекомунікаційну систему (ІТС) подав Заявку на отримання кредиту, де відповідно вказує номер свого поточного (карткового) рахунку. Відповідно до п.п. 3.1.1. Правил Після отримання Заявником від Кредитодавця повідомлення про прийняте рішення щодо можливості надання Кредиту в Особистому Кабінеті Заявника розміщається Оферта, яка є пропозицією в розумінні ч. 4 ст.11 Закону України «Про електронну комерцію». Після отримання Оферти Заявнику надсилається Одноразовий ідентифікатор. У випадку відмови від укладення Заявником Договору чи не підписання його шляхом використання Електронного підпису одноразовим ідентифікатором, Оферта вважається не акцептованою Заявником і втрачає силу (п.п. 3.1.2, 3.1.3 Правил). Як описано вище, ТОВ «БІЗПОЗИКА» 22.11.2021 року направлено ОСОБА_1 , пропозицію (оферту) укласти Договір № 421175-КС-001 про надання кредиту. Відповідь Заявника/Позичальника, якому адресована пропозиція укласти Договір про надання кредиту, надається шляхом надсилання електронного повідомлення Кредитодавцю. 22.11.2021 року ОСОБА_1 , прийняв (акцепт) пропозицію (оферту) щодо укладення Договір № 421175-КС-001 про надання кредиту, на умовах визначених офертою, шляхом направлення через ІТС Одноразового ідентифікатора G-5890, (направленого Позичальнику на номер телефону НОМЕР_6 вказаного Позичальником в Заявці) електронного повідомлення СМС-повідомлення.

Додаткове підписання Кредитного договору з боку Кредитодавця не є обов`язковим, тому що Кредитний договір між ТОВ «Бізнес Позика» та Відповідачем був укладений шляхом обміну електронними повідомленнями акцептуванням Позичальником оферти на укладення Кредитного договору та підписаний у порядку, визначеному статтею 12 Законом України «Про електронну комерцію» за допомогою одноразового пароля-ідентифікатора, про ще було детально зазначену вище за текстом.

Щодо витребування у Позивача «доказів розміщення Правил на веб-сайті Кредитодавця): Повідомляємо суд, що стороні Позивача абсолютно не зрозуміло, з якою метою сторона Відповідача просила суд витребувала у Позивача докази розміщення Правил саме на веб-сайті Кредитодавця, адже копія доказу направлення Кредитного договору та Правил на електронну адресу Відповідача у день укладення Кредитного договору Сторонами вже був доданий до Відповіді на відзив та міститься в матеріалах справи. Адреса електронної пошти була зазначена Позичальником під час укладення Кредитного договору в його особистому кабінеті на веб-сайті Кредитодавця. На підтвердження вищезазначеного, до позовної заяви був доданий витяг з інформаційно-телекомунікаційної системи на веб-сайті Кредитодавця "Анкета клієнта", у якому була зазначена адреса електронної пошти Позичальника. Правила надання споживчих кредитів ТОВ «Бізнес Позика» в редакції від 03.11.2021 розміщені за наступним посиланням: https://bizpozyka.com/Rules_BizPozyka_10_fiz.pdf У кінці Кредитного договору у Розділі «Реквізити сторін» зазначено, що веб-сайтом Кредитодавця є https://bizpozyka.com/ Більше того, посилання на Правила надання споживчих кредитів розміщені на веб сайті ТОВ «Бізнес Позика» «зашиті» в текст Кредитного договору (в текст Кредитного договору «зашиті» гіперпосилання на розміщені на веб-сайті Кредитодавця Правила). Якщо відкрити Кредитний договорів та натиснути на викладене по тексту Кредитного договору синім кольором та з підкресленням слово «Правила», у вашому браузері автоматично відкривається сторінка з розміщеними на веб-сайті Кредитодавця Правилами. Щодо витребування у Позивача «доказів передачі інформації щодо обраних клієнтом умов Кредиту»: Повідомляємо суд та сторону Відповідача, що стороні Позивача незрозуміло, що сторона Відповідача та суд розуміє під абстрактними незрозумілими «доказами передачі інформації щодо обраних клієнтом умов Кредиту». Всі дії щодо укладення Кредитного договору Позичальник здійснював в його особистому кабінеті на веб-сайті Кредитодавця в електронній формі. Всі дії Позичальника щодо укладення Кредитного договору були відображені у Візуальній формі послідовності дій клієнта щодо укладення Кредитного договору, яка є витягом з інформаційно-телекомунікаційної системи на веб-сайті Кредитодавця, а саме опис дії, дата та час її вчинення, а також послідовність таких дій. Візуальна форма послідовності дій Клієнта щодо укладення Кредитного договору була додана до Позовної заяви та міститься в матеріалах справи. Відповідно до вищевикладеного, Візуальна форма послідовності дій клієнта щодо укладення Кредитного договору і є «доказом передачі інформації щодо обраних клієнтом умов Кредиту» (!!!). Зареєструвавши особистий кабінет на веб-сайті Кредитодавця, Позичальник в його особистому кабінеті залишив відповідну заявку (шляхом заповнення відповідних граф щодо розміру бажаного кредиту, його строку дії, періодичності платежів тощо). Одразу після вчинення вищезазначених дій, Позичальнику в його особистому кабінеті на веб-сайті Кредитодавця була сформована та надіслана оферта на укладення Кредитного договору з усіма істотними умовами, яку він акцептував за допомогою одноразового пароля-ідентифікатора у порядку, визначеному ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію». Обмін електронними повідомленнями в порядку, визначеному Законом України «Про електронну комерцію» (надсилання Оферти та Акцепту на укладення Кредитного договору, а також надсилання Кредитного договору Позичальнику після його укладення тощо) відбувався в інформаційно-телекомунікаційній системі в особистому кабінеті Позичальника на веб-сайті Кредитодавця. Також повідомляємо суд, що доступ до особистого кабінету позичальника на веб сайті ТОВ «Бізнес Позика» є лише у Позичальника. Інформаційно-телекомунікаційна система автоматично підвантажує його в особистий кабінет позичальника. У Кредитодавця немає технічної можливості зайти в особистий кабінет позичальника. Якби така можливість у Кредитодавця була, Позичальники могли б зазначати у суді, що Кредитодавець може у буд-який момент «підмінити» кредитний договір який був укладений між ним та позичальником, змінивши його істотні умови.

Щодо обставин справи та порушення стороною Відповідача принципу добросовісної та послідовної поведінки: Стороні Відповідача чудово відомо, що Відповідач укладав Кредитний договір з Позивачем, отримував кредитні кошти за Кредитним договором та здійснював платежі за Кредитним договором. З незрозумілих для сторони Позивача причин, сторона Відповідача вирішила заперечувати вищезазначене. Звертаємо увагу суду на те, що у Відзиві на позовну заяву сторона Відповідача не заперечувала факт здійснення Відповідачем платежів за Кредитним договором. Відповідно до ст. 82 Цивільного процесуального кодексу України обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню. Відповідно до Розрахунку заборгованості за Договором № 421175-КС-001 Позичальника ОСОБА_1 , Відповідач на виконання умов договору здійснив часткову оплату за Договором № 421175-КС-001 на загальну суму 3300,00 грн. Докази сплати Відповідачем коштів за Кредитним договором були додані до Відповіді на відзив. Таким чином, зробивши часткову оплату з метою виконання умов Кредитного договору, Відповідач вчинив конклюдентні дії щодо визнання факту укладення Кредитного договору і, відповідно, визнання правомірності вимог Позивача щодо стягнення заборгованості за Кредитним договором.

Адреса електронної пошти, на яку Відповідачу був відправлений Кредитний договір та Правила, є тією самою адресою електронної пошти, яка вказана у Відзиві на позовну заяву як така, що належить Відповідачу. Така мінлива та непослідовна правова позиція сторони Відповідача є порушенням принципу добросовісної та послідовної поведінки.

При цьому жодною зі сторін не заявлено клопотання про призначення експертизи цифрового (кваліфікованого) підпису із залученням відповідного фахівця.

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Статтею 638 ЦК України передбачено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї зі сторін має бути досягнуто згоди.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Статтею 1055 ЦК України передбачено, що кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Відповідно до ч. 1 ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Згідно зі ст. 5 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг», у чинній на день укладення сторонами Договору редакції (далі Закон), електронний документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов`язкові реквізити документа. Склад та порядок розміщення обов`язкових реквізитів електронних документів визначається законодавством. Електронний документ може бути створений, переданий, збережений і перетворений електронними засобами у візуальну форму. Візуальною формою подання електронного документа є відображення даних, які він містить, електронними засобами або на папері у формі, придатній для приймання його змісту людиною.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 6 Закону для ідентифікації автора електронного документа може використовуватися електронний підпис. Накладанням електронного підпису завершується створення електронного документа.

Відповідно до ч.1ст.1 Закону України «Про електронні довірчі послуги», електронний підпис, електронні дані, які додаються підписувачем до інших електронних даних або логічно з ними пов`язуються і використовуються ним як підпис; електронні дані, будь-яка інформація в електронній формі; засіб електронного підпису чи печатки апаратно-програмний або апаратний пристрій чи програмне забезпечення, які використовуються для створення та/або перевірки електронного підпису чи печатки.

Відповідно до змісту ст. 7 Закону оригінал електронного документа повинен давати змогу довести його цілісність та справжність у порядку, визначеному законодавством; у визначених законодавством випадках може бути пред`явлений у візуальній формі відображення, в тому числі у паперовій копії. Копією документа на папері для електронного документа є візуальне подання електронного документа на папері, яке засвідчене в порядку, встановленому законодавством.

Згідно зі ст.14 Закону електронний документообіг здійснюється відповідно до законодавства України або на підставі договорів, що визначають взаємовідносини суб`єктів електронного документообігу. Використання електронного документа у цивільних відносинах здійснюється згідно з загальними вимогами вчинення правочинів, встановлених цивільним законодавством.

Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію», у чинній на день укладення сторонами Договору редакції, у цьому Законі терміни вживаються в такому значенні: електронний договір домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Згідно з ч.ч. 1-3 ст.100 ЦПК України електронними доказами є інформація в електронній (цифровій) формі, що містить дані про обставини, що мають значення для справи, зокрема, електронні документи (в тому числі текстові документи, графічні зображення, плани, фотографії, відео- та звукозаписи тощо), веб-сайти (сторінки), текстові, мультимедійні та голосові повідомлення, метадані, бази даних та інші дані в електронній формі. Електронні докази подаються в оригіналі або в електронній копії, засвідченій електронним цифровим підписом, прирівняним до власноручного підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис». Законом може бути передбачено інший порядок засвідчення електронної копії електронного доказу. Учасники справи мають право подавати електронні докази в паперових копіях, посвідчених у порядку, передбаченому законом. Паперова копія електронного доказу не вважається письмовим доказом.

Частиною 13 статті 11 Закону України «Про електронну комерцію», передбачено, що електронні документи (повідомлення), пов`язані з електронним правочином, можуть бути подані як докази сторонами та іншими особами, які беруть участь у судовому розгляді справи. Докази, подані в електронній формі та/або у формі паперових копій електронних повідомлень, вважаються письмовими доказами згідно із статтею 64 Цивільного процесуального кодексу України, статтею 36 Господарського процесуального кодексу України та статтею 79 Кодексу адміністративного судочинства України.

Так Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у постанові від 04.02.2026 у справі № 758/14925/23 (провадження № 61-4523св25) зазначив наступне.

Верховний Суд зазначає, що на відносини, що виникають у процесі створення, відправлення, передавання, одержання, зберігання, оброблення, використання та знищення електронних документів, поширюється дія Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг».

Відповідно до статті 5 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» електронний документ - це документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов`язкові реквізити документа. Склад та порядок розміщення обов`язкових реквізитів електронних документів визначається законодавством. Електронний документ може бути створений, переданий, збережений і перетворений електронними засобами у візуальну форму. Візуальною формою подання електронного документа є відображення даних, які він містить, електронними засобами або на папері у формі, придатній для приймання його змісту людиною.

Згідно зі статтею 7 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» оригіналом електронного документа вважається електронний примірник документа з обов`язковими реквізитами, у тому числі з електронним підписом автора або підписом, прирівняним до власноручного підпису відповідно до Закону України «Про електронні довірчі послуги».

Якщо автором створюються ідентичні за документарною інформацією та реквізитами електронний документ та документ на папері, кожен з документів є оригіналом і має однакову юридичну силу. Оригінал електронного документа повинен давати змогу довести його цілісність та справжність у порядку, визначеному законодавством; у визначених законодавством випадках може бути пред`явлений у візуальній формі відображення, в тому числі у паперовій копії. Електронна копія електронного документа засвідчується у порядку, встановленому законом. Копією документа на папері для електронного документа є візуальне подання електронного документа на папері, яке засвідчене в порядку, встановленому законодавством.

У частинах першій та другій статті 8 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» передбачено, що юридична сила електронного документа не може бути заперечена виключно через те, що він має електронну форму. Допустимість електронного документа як доказу не може заперечуватися виключно на підставі того, що він має електронну форму.

У пункті 1 частини першої статті 1 Закону України «Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги» зазначено, що автентифікація - це електронний процес, що дає змогу підтвердити електронну ідентифікацію фізичної, юридичної особи, інформаційної або інформаційно-комунікаційної системи та/або походження та цілісність електронних даних.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 21 червня 2023 року у справі № 916/3027/21 (провадження № 12-8гс23) зауважувала, що процесуальний закон чітко регламентує можливість та порядок використання інформації в електронній формі (у тому числі текстових документів, фотографій тощо, які зберігаються на мобільних телефонах або на серверах, в мережі Інтернет) як доказу у судовій справі. Паперова копія електронного доказу не вважається письмовим доказом, однак є однією з форм, у якій учасник справи має право подати електронний доказ (частина третя статті 96 ГПК України), який, у свою чергу, є засобом встановлення даних, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (пункт 1 частини другої статті 73 ГПК України).

Аналогічні процесуальні положення закріплені у пункті 1 частини другої статті 76 ЦПК України та частині третій статті 100 ЦПК України.

Подання електронного доказу в паперовій копії саме собою не робить такий доказ недопустимим. Суд може не взяти до уваги копію (паперову копію) електронного доказу у випадку, якщо оригінал електронного доказу не поданий, а учасник справи або суд ставить під сумнів відповідність поданої копії (паперової копії) оригіналу (див.: постанови Верховного Суду від 29 січня 2021 року у справі № 922/51/20, від 15 липня 2022 року у справі № 914/1003/21).

У постанові Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 05 травня 2025 року у справі № 199/9897/22 викладено висновок: «Наказ про передання земельної ділянки у власність, внесений до електронної системи (Електронний документообіг), існує як електронний документ, має юридичну силу оригіналу, якщо він оформлений відповідно до вимог чинного законодавства. Електронний документ, створений з дотриманням вимог законодавства, має таку ж юридичну силу, як і документ на паперовому носії. У разі виявлення розбіжностей між відомостями на електронних та паперових носіях пріоритет мають відомості на паперових носіях. Оцінка електронного доказу здійснюється судом на загальних підставах, передбачених статтею 89 ЦПК України.».

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).

За таких обставин, колегія суд вважала, що правові висновки судів попередніх інстанцій по суті спору є передчасними, оскільки ними не взяті до уваги наведені норми права щодо електронних документів та їх копій, не витребувано від позивача за клопотанням відповідача оригіналів письмових доказів у порядку положень статті 95 ЦПК України і, як наслідок, не встановлені обставини справи на підставі допустимих доказів, тому судові рішення не можуть залишитися без змін.

Крім того, Верховний Суд зазначає, що використання підпису одноразовим ідентифікатором передбачене Законом України «Про електронну комерцію», де міститься також і його визначення.

Згідно з пунктом 6 частини першої статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний підпис одноразовим ідентифікатором - це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

Водночас згідно з пунктом 12 частини першої статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» одноразовий ідентифікатор - алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-комунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб`єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв`язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти договір.

За своїм змістом такий підпис є пін-кодом - алфавітно-цифровою послідовністю, яку отримує особа, що авторизувалася в інформаційно- телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції.

Підпис одноразовим ідентифікатором - це комбінація цифр і букв, або тільки цифр, або тільки літер, яку отримує заявник за допомогою електронної пошти у вигляді пароля, іноді в парі «логін-пароль», або смс-коду, надісланого на телефон, або іншим способом. Після отримання ця комбінація має бути введена особою в спеціальне поле на веб-сторінці, і фактично її введення прирівнюється до підписання договору з боку авторизованої особи.

Загалом підпис одноразовим ідентифікатором є одним із видів електронних підписів. У свою чергу, поняття «електронний підпис» визначається в чинному Законі України «Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги (станом на момент укладення спірного договору Закон мав назву «Про електронні довірчі послуги»). Електронний підпис - електронні дані, які додаються підписувачем до інших електронних даних або логічно з ними пов`язуються і використовуються ним як підпис (пункт 12 частини першої статті 1 Закону України «Про електронні довірчі послуги» (у редакції закону, чинного станом на момент укладення спірного договору) та пункт 15 частини першої статті 1 чинного Закону України «Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги»).

Отже, загалом електронний підпис не обов`язково має бути нанесений чи інакше вбудований у документ, який ним підписується, достатньо того, щоб він будь-яким способом додавався до підписуваного електронного документа або принаймні логічно з ним пов`язувався.

Про те саме зазначається і у визначенні підпису одноразовим ідентифікатором, що міститься в Законі Україні «Про електронну комерцію»: це дані, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору. При цьому спосіб такого додавання Законом не визначений, так само, як не визначено того, що саме, крім ідентифікації підпису, має забезпечувати електронний підпис одноразовим ідентифікатором.

Крім цього, варто враховувати те, що поняття електронного підпису є родовим і визначає фактично будь-який вид підпису, що може використовуватися в електронному документообігу. Водночас електронні підписи існують різних видів, частина яких передбачена законодавством, а частина є фактично непойменованими видами підписів (такі як підпис за допомогою біометричних даних або підпис шляхом простої вказівки свого ім`я в електронному документі).

Так, Закон України «Про електронну комерцію» називає і визначає такий вид підпису, як електронний підпис одноразовим ідентифікатором. Водночас Закон України «Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги» (у редакції, чинній станом на момент укладення спірного договору - Закон України «Про електронні довірчі послуги») спеціально передбачає такі види електронних підписів, як кваліфікований електронний підпис (далі - КЕП) та удосконалений електронний підпис (далі - УЕП). Ці підписи найчастіше створюються за допомогою технології криптографічного шифрування і виконують найбільш широке коло функцій з технічної точки зору: вони і ідентифікують підписувачів, і підтверджують їхню згоду зі змістом підписуваного документу, і забезпечують цілісність і незмінюваність підписаного документу. Фактично, терміни КЕП і УЕП є аналогами терміну «електронний цифровий підпис», яке раніше використовувалося в законодавстві і було передбачено Законом України «Про електронний цифровий підпис», що на сьогодні втратив чинність.

Водночас, вимоги законодавства до КЕП і УЕП є вищими, порівняно з вимогами до інших видів підписів, зокрема, й електронного підпису одноразовим ідентифікатором, і вказують на спосіб взаємозв`язку цих підписів із документами, які підписуються за їх допомогою.

Так, згідно з пунктом 44 частини першої статті 1 Закону України «Про електронні довірчі послуги» (у редакції, чинній станом на момент укладення спірного договору) УЕП - це електронний підпис, створений за результатом криптографічного перетворення електронних даних, з якими пов`язаний цей електронний підпис, з використанням засобу удосконаленого електронного підпису та особистого ключа, однозначно пов`язаного з підписувачем, і який дає змогу здійснити електронну ідентифікацію підписувача та виявити порушення цілісності електронних даних, з якими пов`язаний цей електронний підпис. В свою чергу, КЕП є різновидом УЕП, а тому так само повинен пов`язуватися з підписуваними даними так, щоб забезпечувати можливість виявити порушення цілісності цих даних. Вимоги до УЕП наразі містяться у статті 17-1 Законі України «Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги», а до КЕП - у статті 19 цього Закону.

Отже, якщо порівнювати електронний підпис одноразовим ідентифікатором із КЕП та УЕП, то основною і єдиною вимогою до першого є забезпечення ідентифікації особи підписувача, тоді як вимоги до КЕП і УЕП стосуються також забезпечення цілісності і незмінюваності даних, що ними підписуються. Тому КЕП і УЕП з технічної точки зору прикріплюються до підписуваних ними даних так, що факт їх використання є очевидним - таке використання змінює формат підписуваного файлу і вимагає застосування спеціальних програмних засобів для перевірки цих підписів і відкриття підписаного з їх допомогою файлу. Натомість електронний підпис одноразовим ідентифікатором не обов`язково повинен поєднуватися із підписуваними ним даними певним чином - він може додаватися до них у будь-який спосіб. Головне, щоб спосіб його додавання до підписаних даних надавав можливість установити, що за його допомогою були підписані ті чи інші дані особою, яка в них указана в якості підписувача.

У разі використання електронного підпису одноразовим ідентифікатором цей ідентифікатор може бути прикріплений до даних, які ним підписуються, в будь-якій формі і в будь-який спосіб, який надає змогу установити, що за його допомогою були підписані ті чи інші дані саме тією особою, яка в них указана в якості підписувача. Цей ідентифікатор технічно може існувати окремо від підписуваних за його допомогою даних, однак логічно з ними поєднуватися, що може бути встановлено при огляді інформаційно-комунікаційної системи особи, яка згенерувала і надіслала одноразовий ідентифікатор підписувача. Факт поєднання одноразового ідентифікатора з підписаними за його допомогою даними може підтверджуватися тим, що: (а) особа, яка підписала ті чи інші дані, певним чином ідентифікувалася в інформаційно-комунікаційній системі суб`єкта елеткронної комерції, і залишила там свої контактні дані; (б) особа отримала цей ідентифікатор за тими контактними даними, які лишила, і ввела цей ідентифікатор у спеціально відведене поле; (в) ці дії особи були пов`язані саме з її наміром укласти певний договір, що може підтверджуватися тим, що текст договору або посилання на нього візуально розміщувалися поряд із тими полями, в які мав бути введений одноразовий ідентифікатор.

Верховний Суд вважає, що питання достовірності, цілісності і незмінюваності змісту електронного кредитного договору є ключовим у цій справі, оскільки від нього залежить те, чи може цей договір уважатися укладеним у письмовій формі або щонайменше чи можуть окремі його положення вважатися такими, що оформлені саме письмово.

Фактично, оскільки законодавство не вимагає, щоб електронні договори підписувалися тими видами підпису, які забезпечують незмінюваність їхнього змісту (КЕП або УЕП), питання щодо дотримання письмової форми при їх вчиненні зводиться до того, чи можна вважати зміст цих договорів зафіксованим (вимога частини першої статті 207 ЦК України).

Однак відсутність матеріально-правових вимог до фіксації змісту електронного договору не означає, що це питання може ігноруватися в ході судового розгляду.

Воно стає питанням доказування цілісності і незмінюваності електронного документа, в якому міститься відповідний електронний договір, тобто переходить у площину процесуального права. Тому, якщо сторона, яка посилається як на підставу своїх вимог або заперечень на певний електронний договір або окремі його положення, не може довести цілісність і незмінюваність цих положень після укладення відповідного договору, в той час, як інша сторона заперечує факт цілісності і незмінюваності, то відповідні положення договору не можуть бути застосовані, тобто, фактично, є нікчемними.

Подібні висновки містяться у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 липня 2019 року у справі № 342/180/17.

Питання про те, як суд може перевірити достовірність, цілісність і незмінюваність електронного документа, залежить перш за все від виду підпису, за допомогою якого він підписаний. Так, згідно зі статтею 12 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» перевірка цілісності електронного документа проводиться шляхом підтвердження удосконаленого або кваліфікованого електронного підпису чи печатки, а в разі накладання на електронний документ електронного підпису чи печатки іншого виду, із застосуванням інших засобів і методів захисту інформації з дотриманням вимог законодавства у сфері захисту інформації.

Якщо електронний документ підписаний за допомогою КЕП або УЕП, суд може перевірити достовірність, цілісність і незмінність даних, які в ньому містяться, за допомогою спеціальних програмних засобів або з використанням спеціальних онлайн-сервісів.

Якщо ж електронний документ підписано за допомогою будь-якого іншого електронного підпису (не КЕП чи УЕП), то суд має здійснити окремі процесуальні дії, спрямовані на перевірку цілісності та незмінюваності даних, які в ньому містяться.

Які саме це мають бути дії, залежить від способу надання відповідного процесуального документу до суду (паперова копія, електронний примірник тощо), формату, в якому цей документ зберігається, особливостей електронного підпису, за допомогою якого він підписаний, тощо. При цьому характер цих процесуальних дій визначається особливостями дослідження електронних доказів, що передбачені процесуальним законодавством.

Так, згідно із частиною першою статті 100 ЦПК України електронними доказами є інформація в електронній (цифровій) формі, що містить дані про обставини, що мають значення для справи, зокрема, електронні документи (в тому числі текстові документи, графічні зображення, плани, фотографії, відео- та звукозаписи тощо), веб-сайти (сторінки), текстові, мультимедійні та голосові повідомлення, метадані, бази даних та інші дані в електронній формі. Такі дані можуть зберігатися, зокрема, на портативних пристроях (картах пам`яті, мобільних телефонах тощо), серверах, системах резервного копіювання, інших місцях збереження даних в електронній формі (в тому числі в мережі Інтернет).

При цьому, згідно із частиною третьою ст. 100 ЦПК України учасники справи мають право подавати електронні докази в паперових копіях, посвідчених у порядку, передбаченому законом. Паперова копія електронного доказу не вважається письмовим доказом.

Водночас частиною п`ятою цієї статті передбачено, якщо подано копію (паперову копію) електронного доказу, суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи може витребувати у відповідної особи оригінал електронного доказу. Якщо оригінал електронного доказу не подано, а учасник справи або суд ставить під сумнів відповідність поданої копії (паперової копії) оригіналу, такий доказ не береться судом до уваги.

Отже, якщо до суду подано копію електронного доказу, це саме по собі не означає неприйнятність такого доказу як такого. Лише якщо в учасника справи або в суду виникне сумнів щодо цього доказу, то суд може витребувати в учасника справи, який надав таку копію, оригінал електронного документа.

Згідно із частиною першою статті 7 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» оригіналом електронного документа вважається електронний примірник документа з обов`язковими реквізитами, у тому числі з електронним підписом автора або підписом, прирівняним до власноручного підпису відповідно до Закону України «Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги».

Оскільки електронний підпис не завжди може міститися безпосередньо на самому електронному документі або в файлі, який містить цей документ, а може існувати окремо, поєднуючись із електронним документом лише логічно, то з технічної точки зору оригінал електронного документу може зберігатися в декількох файлах, на декількох веб-сторінках, серверах тощо. Тому ознайомлення з таким оригіналом може передбачати вчинення таких дій, як, наприклад: (а) візуальний огляд веб-сторінок, на яких розміщено електронний документ та його електронний підпис; (б) візуальний огляд файлу, в якому зберігається електронний документ, а також акаунту учасника справи на сервісі електронної пошти, який підтверджує, що певній особі засобами електронної пошти надсилався саме цей файл і саме з цього акаунту учасника справи; (в) візуальний огляд інформаційно-комуніційної системи, власником якої створено електронний документ та можливість авторизуватися в цій системі для її користувачів, а також отримати від власника системи відповідний електронний документ за допомогою технічних засобів цієї системи або іншої.

Отже, можливість перевірки судом достовірності, цілісності і незмінюваності електронного документа, залежить перш за все від виду підпису, за допомогою якого він підписаний. Якщо електронний документ підписаний за допомогою КЕП чи УЕП, суд може перевірити достовірність, цілісність і незмінність даних, які в ньому містяться, за допомогою спеціальних програмних засобів або з використанням спеціальних онлайн-сервісів.

Якщо до суду не було надано примірників електронного кредитного договору з підписом за допомогою КЕП чи УЕП (електронний документ підписано за допомогою будь-якого іншого електронного підпису), то суд має здійснити окремі процесуальні дії, спрямовані на перевірку цілісності та незмінюваності даних, які в ньому містяться та з`ясувати: (а) чи направлявся примірник електронного кредитного договору відповідачу на визначену ним електронну адресу або на його акаунт у цій же інформаційно-комунікаційній системі; (б) якщо так, то в якому вигляді він відправлявся (прикріплений файл, посилання на веб-сторінку тощо); (в) чи існує технічна можливість внести зміни до примірника електронного договору після його укладення і направлення відповідачу в односторонньому порядку без його згоди. Відповідно, якщо в ході здійснення цих дій буде встановлено, до прикладу, що відповідачу було надіслано лише посилання на веб-сторінку, де міститься договір, а сам текст договору на цій сторінці викладено у простому ПДФ-форматі, то підтвердження цілісності і незмінюваності тексту цього договору фактично немає, оскільки цей формат дозволяє власнику веб-сторінки (сайту) вносити зміни в односторонньому порядку. Якщо ж договір був направлений відповідачу у вигляді прикріпленого ПДФ-файлу, з електронної адреси позивача, яка чітко дає зрозуміти, що це саме його адреса, і сам текст листа та додатки до нього технічно неможливо змінити, то це є належним підтвердженням цілісності і незмінюваності електронного документа.

Для здійснення відповідного огляду інформаційно-комунікаційної системи з метою ознайомлення з оригіналом електронного документа, у залежності від доказування і з урахуванням конкретних обставин справи, суд може залучити спеціаліста або призначити відповідну судову експертизу (статті 74, 103 ЦПК України).

Судом здійснено перевірку файлу «5. 421175-КС-001_Договор.pdf», який наділсано до суду разом з позовом, за допомогою веб-сервісу https://czo.gov.ua/verify, результат - «Файл не містить підписів» (а.с.154). Суд наголошує на тому, що сторонами не заявлено, та, відповідно, - судом не розглянуто, - клопотання про призначення експертизи цифрового (кваліфікованого) підпису із залученням відповідного фахівця.

Визначення поняття зобов`язання міститься у ч.1ст.509 ЦК України.

Відповідно до цієї норми зобов`язання - це правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до ч. 1 ст.1048ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

З положень частини 1, 2ст. 1056-1 ЦК України вбачається, що процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором. Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.

За ст.610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно ст.629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Загальні правові та організаційні засади споживчого кредитування в Україні відповідно до міжнародно-правових стандартів у цій сфері визначає Закон України «Про споживче кредитування»(далі також -Закон України № 1734-VIII), який набрав чинності 10 червня 2017 року.

За статтею 11ЗаконуУкраїни«Про захист прав споживачів» цей Закон застосовується до відносин споживчого кредитування у частині, що не суперечить Закону України № 1734-VIII.

Відповідно до пункту 5 Правил про споживчий кредит банк надає споживачу детальний розпис складових загальної вартості кредиту у вигляді графіка платежів (згідно зі строковістю, зазначеною у договорі про споживчий кредит, - щомісяця, щокварталу тощо) у розрізі сум погашення основного боргу, сплати процентів за користування кредитом, вартості всіх додаткових та супутніх послуг банку та кредитного посередника (за наявності) за кожним платіжним періодом, за формою, наведеною в додатку 2 до цих Правил.

Банк має право обчислювати загальні витрати за споживчим кредитом, базуючись на припущенні, що платежі за послуги банку залишатимуться незмінними та застосовуватимуться протягом строку дії договору про споживчий кредит, якщо договір про споживчий кредит містить умови, що дозволяють зміну процентної ставки та/або інших платежів за послуги банку, включених до загальних витрат за споживчим кредитом, і така зміна не може бути визначена на момент обчислення загальної вартості кредиту та реальної річної процентної ставки (пункт 8 Правил про споживчий кредит).

Згідно з додатком 1 до Правил про споживчий кредит загальні витрати за споживчим кредитом, тобто витрати споживача, уключаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та супутні послуги банку (у тому числі за ведення рахунків) та кредитного посередника (за наявності), які сплачуються споживачем і пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту. Додатком 2 до Правил про споживчий кредит до платежів за додаткові та супутні послуги банку віднесено, у тому числі, розрахунково-касове обслуговування.

Правила про споживчий кредит розроблені й затверджені на виконання вимог Закону № 1734-VIIIтапідтверджують правомірність дій банку щодо встановлення у договорі споживчого кредиту комісії за обслуговування кредитної заборгованості (постанова Великої Палати Верховного Суду в постанові від 13 липня 2022 року у справі № 496/3134/19, провадження № 14-44цс21),

Відповідно до частини 4 статті 263ЦПКУкраїни при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У той же час суд вважає за необхідне зазначити наступне.

За загальним правилом, передбаченим статтею 204 ЦК України, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Частинами другою, третьою статті 215ЦКУкраїни визначено, що недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Відповідно до частини першої статті 216ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов`язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

Згідно зі статтями 11,18ЗаконуУкраїни«Про захист прав споживачів» цей Закон застосовується до відносин споживчого кредитування у частині, що не суперечить Закону України «Про споживче кредитування». Продавець (виконавець, виробник) не повинен включати у договори із споживачем умови, які є несправедливими. Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов`язків на шкоду споживача. Перелік несправедливих умов у договорах із споживачами не є вичерпним. Якщо положення договору визнано несправедливим, включаючи ціну договору, таке положення може бути змінено або визнано недійсним. Нечіткі або двозначні положення договорів із споживачами тлумачаться на користь споживача.

Отже, для кваліфікації умов договору несправедливими необхідна наявність одночасно таких ознак: по-перше, умови договору порушують принцип добросовісності (пункту 6 частини першої статті3, частина третя статті 509 ЦК України); по-друге, умови договору призводять до істотного дисбалансу договірних прав та обов`язків сторін; по-третє, умови договору завдають шкоди споживачеві.

Відповідно до статті 47 Закону України «Про банки і банківську діяльність» банк самостійно встановлює процентні ставки та комісійну винагороду за надані послуги.

Після укладення договору про споживчий кредит кредитодавець на вимогу споживача, але не частіше одного разу на місяць, у порядку та на умовах, передбачених договором про споживчий кредит, безоплатно повідомляє йому інформацію про поточний розмір його заборгованості, розмір суми кредиту, повернутої кредитодавцю, надає виписку з рахунку/рахунків (за їх наявності) щодо погашення заборгованості, зокрема інформацію про платежі за цим договором, які сплачені, які належить сплатити, дати сплати або періоди у часі та умови сплати таких сум (за можливості зазначення таких умов у виписці), а також іншу інформацію, надання якої передбачено цим Законом, іншими актами законодавства, а також договором про споживчий кредит (частини перша та друга статті 11 Закону України «Про споживче кредитування»).

Відповідно до частини п`ятої статті 12ЗаконуУкраїни«Про споживче кредитування» умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними.

Поняття «строк договору», «строк виконання зобов`язання» та «термін виконання зобов`язання» згідно з приписами ЦК України мають різний зміст.

Відповідно до частини першої статті 251 ЦК України строком є певний період у часі, зі спливом якого пов`язана дія чи подія, яка має юридичне значення. А згідно з частиною другою цієї статті терміном є певний момент у часі, з настанням якого пов`язана дія чи подія, яка має юридичне значення.

Строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами, а термін - календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати (стаття 252 ЦК України).

Строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов`язки відповідно до договору (частина перша статті 631 ЦК України). Цей строк починає спливати з моменту укладення договору (частина друга вказаної статті), хоча сторони можуть встановити, що його умови застосовуються до відносин між ними, які виникли до укладення цього договору (частина третя цієї статті). Закінчення строку договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії договору (частина четверта статті 631 ЦК України).

Відтак, закінчення строку договору, який був належно виконаний лише однією стороною, не звільняє другу сторону від відповідальності за невиконання чи неналежне виконання нею її обов`язків під час дії договору.

Поняття «строк виконання зобов`язання» і «термін виконання зобов`язання» охарактеризовані у статті 530 ЦК України. Згідно з приписами її частини першої, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

З огляду на викладене строк (термін) виконання зобов`язання може збігатися зі строком договору, а може бути відмінним від нього, зокрема коли сторони погодили строк (термін) виконання ними зобов`язання за договором і визначили строк останнього, зазначивши, що він діє до повного виконання вказаного зобов`язання.

Сторони строк договору визначили, погодили строк договору, термін закінчення кредитування, а також термін щомісячного виконання зобов`язання.

У відповідності зі статтею 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно з частиною першою статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Отже, для належного виконання зобов`язання необхідно дотримувати визначені у договорі строки (терміни), зокрема щодо сплати процентів, а прострочення виконання зобов`язання є його порушенням.

Відповідно до статті 599 ЦК України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Отже, після настання терміну внесення чергового платежу за договором і після спливу строку кредитування зобов`язання простроченого боржника за договором не припиняється. Так, зобов`язання може бути належно виконане простроченим боржником і після спливу позовної давності. Згідно з частиною першою статті 267 ЦК України особа, яка виконала зобов`язання після спливу позовної давності, не має права вимагати повернення виконаного, навіть якщо вона у момент виконання не знала про сплив позовної давності.

У випадку спливу позовної давності заява про захист цивільного права або інтересу приймається судом до розгляду, проте сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (частини друга та четверта статті 267 ЦК України).

Отже, припис абзацу 2 частини першої статті 1048 ЦК України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування.

Враховуючи викладене, суд вважає, що право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку позики чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України. В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.

Вказана позиція викладена у постанові Великої палати Верховного Суду від 28.03.2018 по справі № 444/9519/12 (н/п 4-10 цс 18).

Так судом встановлено, що до суду не надано примірника кредитного договору, який би містив ознаки підпису сторін договору; надана до суду копія не містить ознак цифрових підписів, викликає сумнів у сторони відповідача, що в силу положень ч.5 ст. 100 ЦПК України приводить суд до висновку, що такий доказ не береться судом до уваги.

Таким чином до суду не надано належних та допустимих доказів укладення між сторонами договору, за яким позивач просить стягнути з відповідача заборгованість.

Частиною 1 статті 79 ЦПК України передбачено, що достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Відповідно до ст. 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Згідно з ч.ч. 1, 5, 6 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Суд розподіляє судові витрати згідно зі статтею 141 ЦПК України.

Відповідно до ч. ч. 1, 2, 8ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Керуючись ст.ст.4,5,13,76-81,178,141,258-259,263-265,268,279,280-282 ЦПК України, суд,

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю «БІЗНЕС ПОЗИКА» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - залишити без задоволення.

Процесуальні витрати ТОВ «БІЗНЕС ПОЗИКА» - залишити за позивачем.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Харківського апеляційного суду через Чугуївський міський суд Харківської області. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Позивач: ТОВ «БІЗНЕС ПОЗИКА» (код ЄДРПОУ 41084239, адреса: м. Київ, б.Лесі Українки, будинок 26, офіс 411);

Відповідач: ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_3 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 ).

Повне судове рішення складене 25.05.2026.

Суддя О.О. Золотоверха

Часті запитання

Який тип судового документу № 136815393 ?

Документ № 136815393 це Рішення

Яка дата ухвалення судового документу № 136815393 ?

Дата ухвалення - 13.05.2026

Яка форма судочинства по судовому документу № 136815393 ?

Форма судочинства - Цивільне

Я не впевнений, що мені підходить повний доступ до системи YouControl. Які є варіанти?

Ми зацікавлені в тому, щоб ви були максимально задоволені нашими інструментами. Для того, щоб упевнитись в цінності і потребі системи YouControl саме для вас - замовляйте безкоштовну демонстрацію продукту. Також можна придбати доступ на 1 добу за 680 гривень.
Детальна інформація про ліцензії та тарифні плани.

В якому cуді було засідання по документу № 136815393 ?

В Чугуївський міський суд Харківської області

У чому перевага платних тарифів?

У платних тарифах ви отримуєте іформацію зі 180 джерел даних, у той час як у безкоштовному - з 22. Також у платних тарифах доступно більше розділів даних та аналітичні інструменти миттєвої оцінки компаній, ФОП, та фізосіб.
Детальніше про різницю в доступах на сторінці тарифів.

Інформація про судове рішення № 136815393, Чугуївський міський суд Харківської області

Судове рішення № 136815393, Чугуївський міський суд Харківської області було прийнято 13.05.2026. Форма судочинства - Цивільне, форма рішення - Рішення. На цій сторінці ви зможете знайти важливі дані про це судове рішення. Ми надаємо зручний та швидкий доступ до актуальних судових рішень, щоб ви могли бути в курсі останніх судових прецедентів. Наша база даних охоплює повний спектр необхідної інформації, дозволяючи вам зручно знаходити важливі дані.

Судове рішення № 136815393 відноситься до справи № 636/8334/25

Це рішення відноситься до справи № 636/8334/25. Компанії, які зазначені в тексті цього судового документа:

1) ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "БІЗНЕС ПОЗИКА"

Наша платформа забезпечує пошук за різними критеріями, такими як регіон або назва суда. Також у персональному кабінеті є можливість докладного налаштування, що суттєво прискорює процес пошуку відомостей. Це дозволяє ефективно заощаджувати ваш час при отриманні необхідної інформації з реєстру судових рішень та інших офіційних джерел.

Попередній документ : 136815392

Наступний документ : 136815395

Налаштувати онлайн-моніторинг ключових змін, таких як початок банкрутства або зміна директора;
Знайти приховані зв’язки ваших контрагентів, зокрема компанії-”одноденки”;
Переглянути наявність і термін дії ліцензій;
Ознайомитись із судовими справами, якщо вони є;
Перевірити наявність податкового боргу;

Рішення № 136815393, 13.05.2026, Чугуївський міський суд Харківської області