Постанова № 136815181, 19.05.2026, Шевченківський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Дзержинський районний суд м. Харкова)

Справа № 2011/15498/12

Провадження № 1/638/5/26

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 травня 2026 року м. Харків

Шевченківський районний суд міста Харкова в складі:

головуючої судді - ОСОБА_1 ,

за участю секретаря судового засідання - ОСОБА_2 ,

прокурора - ОСОБА_3 ,

підсудного - ОСОБА_4 ,

захисника - ОСОБА_5 ,

розглянувши кримінальну справу за обвинуваченням

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Балаклія Харківської області, громадянина України, українця, з вищою освітою, неодруженого, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1

у скоєнні злочину, передбаченого в передбаченого ч.5 ст.191 КК України,

установив:

У провадженні Шевченківського районного суду м. Харкова перебуває кримінальна справа за обвинуваченням ОСОБА_4 у скоєнні злочину, передбаченого в передбаченого ч.5 ст.191 КК України.

ОСОБА_4 обвинувачується в тому, що він, працюючи у період часу з 22.12.2006 по 10.06.2010, згідно з наказом № 2055-К від 19 грудня 2008 року ВАТ «Сведбанк» (ідентифікаційний код 19356840), директором Харківського регіонального роздрібного центру ВАТ «Сведбанк», зареєстрованого за юридичною адресою м. Харків, вул. Новгородська №11, у підпорядкуванні якого знаходилися наступні підрозділи: роздрібно-корпоративні, роздрібні, корпоративно-роздрібні, роздрібні НАІС, а також структурні підрозділи регіону, які обслуговують фізичних осіб, та на підставі посадових інструкцій, затверджених керівництвом правління ВАТ «Сведбанк», здійснював загальне керівництво підпорядкованими підрозділами Регіонального Роздрібного Центру, відповідав за якісну організацію та діяльність підлеглих співробітників роздрібного бізнесу, здійснював оперативне керівництво діяльністю співробітників роздрібного бізнесу, здійснював контроль за персоналом відділення на предмет вчинення дій, які мають ознаки шахрайства та інформування про випадки шахрайства безпосереднього керівника, здійснював контроль якості обслуговування роздрібних клієнтів, ніс відповідальність за: якість виконання покладених на нього доручень і функцій; обґрунтованість і виваженість самостійно прийнятих рішень у межах повноважень; дотримання чинного законодавства України; за виконання співробітниками підпорядкованих підрозділів Правил здійснення Банком фінансового моніторингу та програм його здійснення. Програми ідентифікації та вивчення клієнтів та інших нормативних документів Банку з організації фінансового моніторингу та ідентифікації клієнтів, будучи на підставі викладеного службовою особою, яка виконує організаційно-розпорядчі та адміністративно-господарські функції, діючи умисно, за попередньою змовою та в групі з ОСОБА_6 , матеріали справи щодо якого виділені в окреме провадження, заволодів чужим майном грошовими коштами ОСОБА_7 шляхом привласнення та зловживання службовою особою своїм службовим становищем за наступних обставин.

19.05.2010 ОСОБА_8 уклала договір №31-00/1037543-РГ1 на відкриття карткового рахунку № НОМЕР_1 та обслуговування платіжної картки з Харківським відділенням АТ «Сведбанк» (публічне), розташованим у м. Харкові по вул. Новгородська №11, в особі начальника управління обслуговування приватних клієнтів ОСОБА_9 та отримала банківську платіжну картку № НОМЕР_2 і конверт з пін-кодом.

20.05.2010 ОСОБА_8 спільно із ОСОБА_6 у м. Києві продала належну їй квартиру АДРЕСА_2 , загальною площею 127,10 кв.м. та машино-місце № 33 у вказаному будинку, після чого наявні у неї готівкові грошові кошти в сумі 680 000 євро внесла на картковий рахунок № 26253103454654.3100804.

Під час прямування з м. Києва до м. Харкова, на автомобілі під керуванням ОСОБА_6 , останній викрав у ОСОБА_8 банківську платіжну картку № НОМЕР_2 і конверт з пін-кодом з метою подальшого заволодіння грошовими коштами ОСОБА_7 .

Директор Харківського регіонального роздрібного центру ВАТ «Сведбанк» ОСОБА_4 , перебуваючи у дружніх стосунках з ОСОБА_6 , знаходячись у місті Харкові в період часу 20-21 травня 2010 року, діючи умисно, з корисливих мотивів, вступив з останнім у злочинну змову, спрямовану на розкрадання грошових коштів з вищевказаного карткового рахунку ОСОБА_8 . Діючи всупереч покладеним на нього обов`язкам, зловживаючи ними, протягом 20 і 21 травня 2010 року ОСОБА_4 , перебуваючи на робочому місці в Харківському регіональному роздрібному центрі ВАТ «Сведбанк», за адресою м. Харків вул. Новгородська № 11, дав низку завідомо неправомірних вказівок підлеглим йому працівникам банку, спрямованих на забезпечення заволодіння грошовими коштами ОСОБА_7 . ОСОБА_6 , а також, безпосередньо будучи присутнім у приміщенні банку, забезпечував ОСОБА_6 безперешкодне заволодіння цими грошовими коштами потерпілої, а саме:

20.05.2010 на забезпечення злочинної змови з ОСОБА_6 , дав вказівку начальнику відділу касових операцій та грошового обігу ОСОБА_10 про замовлення грошових коштів для видачі ОСОБА_6 , внаслідок чого останньою були замовлені у відділення на міжбанківському ринку грошові кошти в сумі до 700 000 євро та доставлені службою інкасації «УкрСибБанку» в цей же день;

21.05.2010 у ранковий час після прибуття до керованого ним відділення ПАТ «Сведбанк» ОСОБА_6 дав неправомірну вказівку начальнику управління з обслуговування фізичних осіб Харківського регіонального роздрібного центру ВАТ «Сведбанк» ОСОБА_9 скласти формальний бланк про ідентифікацію клієнта власника рахунку ОСОБА_8 без належного посвідчення її особи та провести процедуру зняття ліміту максимальної суми щоденного зняття готівки з банківської платіжної картки № НОМЕР_2 ОСОБА_7 ; також 21.05.2010 дав вказівку ОСОБА_10 та касиру банку ОСОБА_11 видати ОСОБА_6 грошові кошти з банківської платіжної картки № НОМЕР_2 ОСОБА_8 без належного посвідчення особи одержувача та без наявності відповідного підпису в чеку № 0475 від 21.05.2010 про проведену банківську операцію, надавши надалі касиру ОСОБА_11 вказаний чек із підробленим підписом від імені ОСОБА_8 , виконаним невстановленою особою.

21.05.2010 приблизно о 10.00 годині до Харківського регіонального роздрібного центру ВАТ «Сведбанк», розташованого у м. Харкові по вул. Новгородська №11, з метою заволодіння грошовими коштами ОСОБА_8 прибув ОСОБА_6 і на виконання злочинної домовленості з ОСОБА_4 надав платіжну картку НОМЕР_2 та конверт з пін-кодом, що належать ОСОБА_8 . Далі, за сприяння присутнього на місці ОСОБА_4 та за його вказівками за відсутності користувача рахунку та власника платіжної картки ОСОБА_8 , відділом касових операцій та грошового обігу відділення ВАТ «Сведбанк» були підготовлені та видані ОСОБА_6 готівкові грошові кошти в сумі 680 000 євро (що, згідно з офіційним курсом НБУ становило 6 647 379 грн. 40 коп.) з карткового рахунку ОСОБА_8 .

При цьому, 21.05.2010 року об 11 год. 37 хв. ОСОБА_6 , знаходячись у касі Харківського відділення ВАТ «Сведбанк», розташованого у м. Харкові по вул. Новгородська №11, надав касиру ОСОБА_11 банківську платіжну картку № НОМЕР_2 , що належить ОСОБА_8 , для проведення операції через РОБ-термінал і особисто ввів пін-код, викрадений у потерпілої, та отримав готівкові грошові кошти в сумі 680 000 євро, з якими прослідував до робочого кабінету ОСОБА_4 , після чого спільно з ним розпорядився ними на власний розсуд.

Таким чином, внаслідок зловживання ОСОБА_4 своїми посадовими обов`язками стало можливим привласнення ним та ОСОБА_6 чужого майна - готівкових грошових коштів у сумі 680 000 євро (що, згідно з офіційним курсом НБУ становило 6 647 379 грн. 40 коп.) з карткового рахунку клієнта банку ОСОБА_8 , чим потерпілій було завдано шкоди, яка у шістсот і більше разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян, що є шкодою в особливо великих розмірах.

ОСОБА_4 обвинувачується в тому, що своїми умисними діями останній вчинив злочин, передбачений ч.5 ст.191 КК України, тобто привласнення та заволодіння чужим майном шляхом зловживання службовою особою своїм службовим становищем, вчинене за попередньою змовою групою осіб, вчинене в особливо великих розмірах.

Постановою Шевченківського (Дзержинського) районного суду м. Харкова від 02 лютого 2015 року підсудного оголошено у розшук.

Згідно протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 11 травня 2018 року, у зв`язку з відстороненням судді ОСОБА_12 від посади, справу розподілено в провадження судді ОСОБА_13 .

Постановою судді Дзержинського районного суду м. Харкова ОСОБА_13 від 18 травня 2018 року кримінальну справу за обвинуваченням ОСОБА_4 у скоєнні злочину, передбаченого в передбаченого ч.5 ст.191 УК України, прийнято до провадження судді Шевченківського (Дзержинського) районного суду міста Харкова ОСОБА_13 .

Згідно з протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 01 квітня 2025 року визначено головуючого суддю (суддю-доповідача) ОСОБА_1 на підставі розпорядження щодо повторного автоматизованого розподілу справи від 01 квітня 2025 року № 02-06/77 відповідно до наказу голови суду від 20.03.2025 року «Про відрахування від штату Дзержинського районного суду м. Харкова ОСОБА_13 » суддю ОСОБА_13 » суддю ОСОБА_13 відраховано зі штату Дзержинського районного суду м. Харкова з посади судді у зв`язку зі звільненням відповідно до Рішення Вищої ради правосуддя від 18 березня 2025 року № 540/0/15-25 «Про звільнення ОСОБА_13 з посади судді Дзержинського районного суду м. Харкова у зв`язку з поданням заяви про відставку» 21 березня 2025 року.

Матеріали обвинувального акту № 2011/15498/12 передані в провадження судді ОСОБА_1 02 квітня 2025 року.

Ухвалою Шевченківського (Дзержинського) районного суду м. Харкова від 14.04.2025 кримінальну справу стосовно ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ,за обвинуваченням у скоєнні злочину, передбаченого ч.5 ст.191 КК України, прийнято до свого провадження.

Судове провадження за обвинуваченням ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у скоєнні злочину, передбаченого ч.5 ст.191 КК України, зупинено до розшуку обвинуваченого.

09.02.2026 через канцелярію суду від ОСОБА_4 надійшло клопотання, в якому останній просив суд:

1. Кримінальну справу (кримінальне провадження) за обвинуваченням ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстрованого: АДРЕСА_1 , обвинуваченого у вчиненні злочину, передбаченого ч.5 ст.191 КК України, закрити на підставі ст.49 КК України.

2. Скасувати розшук ОСОБА_4 та запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, обрані на підставі постанови Дзержинського районного суду м.Харкова від 02.02.2015 року.

3. Скасувати арешт рухомого та нерухомого майна, що належить ОСОБА_4 , накладений постановою старшого слідчого СУ ГУМВД України в Харківській області ОСОБА_14 від 10.11.2011 року, та відповідні обтяження зареєстровані в реєстрі на підставі заяв про обтяження об`єктів нерухомого майна від за № № 47/18240, 47/18239 від 15.11.2011 року.

4. Розгляд вказаного клопотання (заяви) проводити за участю обвинуваченого ОСОБА_4 із застосуванням власних технічних засобів в режимі відео конференції та постановити відповідну ухвалу про здійснення дистанційного судового провадження у вказаній справі.

Так, ОСОБА_4 вважає, що є всі передбачені законом підстави для звернення до суду із клопотанням (заявою) про закриття кримінальної справи (кримінального провадження) у зв`язку зі спливом строків притягнення до кримінальної відповідальності.

Відповідно до постанови про зміну обвинувачення в суді від 24.10.2014 року обвинувачення ОСОБА_4 змінено з ч.2 ст.367 КК України на ч.5 ст.191 КК України.

Зі змісту вказаної постанови вбачається, що вказаний злочин ОСОБА_4 вчинив 21.05.2010.

Отже, саме 21.05.2010 є днем з якого обраховується строк притягнення до кримінальної відповідальності.

Ухвалою Шевченківського районного суду міста Харкова від 10.02.2026 відновлено судове провадження по кримінальній справі стосовно ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за обвинуваченням у скоєнні злочину, передбаченого в передбаченого ч.5 ст.191 КК України.

У судовому засіданні ОСОБА_4 , захисник ОСОБА_5 заявлене клопотання про закриття кримінальної справи у зв`язку із закінченням строків давності та звільнення підсудного від кримінальній відповідальності підтримали, просили задовольнити.

У судовому засіданні прокурор ОСОБА_3 не заперечував проти задоволення клопотання, вважав за можливе закрити кримінальну справу відносно ОСОБА_4 у зв`язку із закінченням строків давності.

Потерпіла, її представник у судове засідання не з`явились, про дату, час та місце проведення судового засідання повідомлені належним чином, що, зокрема, підтверджується рекомендованим повідомлення про вручення поштового відправлення та отриманням представником потерпілої адвокатом ОСОБА_15 судової повістки в електронному кабінеті.

При цьому суд вказує, що системний аналіз норм КПК України та КК України дає підстави стверджувати, що передбачений ст. 49 КК інститут звільнення від кримінальної відповідальності не пов`язує такого звільнення зі згодою потерпілої сторони на таке звільнення. В даному випадку застосування положень ст. 49 КК є обов`язковим для суду, а тому позиція потерпілих у цьому кримінальному провадженні не є вирішальною.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 14.01.2026 по справ № 454/3997/24.

Суд, вислухавши думку учасників процесу з приводу необхідності закриття кримінальної справи, у зв`язку із закінченням строків давності, дослідивши матеріали справи, дійшов до наступного.

Провадження у зазнаної кримінальної справі, здійснюється за приписами КПК України (в редакції Закону від 1960 року), оскільки відповідно до приписів ч. 2 ст. 3 КПК України, при провадженні в кримінальній справі застосовується кримінально процесуальний закон, який діє відповідно під час дізнання, досудового слідства або судового розгляду справи.

Згідно до приписів п. 5 ч. 1 ст. 7-1 КПК України (в редакції Закону від 1960 року) провадження кримінальній справі може бути закрито судом у зв`язку із закінченням строків давності.

Частиною 2 ст. 11-1 КПК України (в редакції Закону від 1960 року) передбачено, що суд у судовому засіданні за наявності підстав, передбачених ч. 1 ст. 49 КК України, закриває кримінальну справу у зв`язку із закінченням строків давності у випадках, коли справа надійшла до суду з обвинувальним висновком.

Відповідно до змісту ч. 1 ст. 282 КПК України ( в редакції Закону від 1960 року ), якщо під час судового розгляду справи будуть установлені підстави для закриття справи, передбачені пунктами 5, 6, 7 , 8, 9 , 10, 11 статті 6 і статтями 7, 7-2, 8, 9, 10, 11-1 цього Кодексу, суд, вислухавши думку учасників судового розгляду і висновок прокурора, своєю мотивованою ухвалою, а суддя постановою закриває справу у зв`язку із закінченням строків давності.

Відповідно до ст. 48 КК України (в редакції 1960 року) особу не може бути притягнуто до кримінальної відповідальності, якщо з дня вчинення нею злочину минули такі строки: один рік з дня вчинення будь-якого з злочинів, передбачених статтями 106 і 25 частина 1, або злочину, за який згідно з законом може бути призначено покарання не біль суворе, ніж виправні роботи або направлення в дисциплінарний батальйон; три роки з дня вчинення злочину, за який згідно з законом може бути призначено покарання у вигляді позбавлення волі на строк не більше двох років (крім злочинів, передбачених статтями, які вказані в пункті 1 даної статті); п`ять років з дня вчинення злочину, за який згідно з законом може бути призначено покарання у вигляді позбавлення волі на строк не більше п`яти років; десять років з дня вчинення злочину, за який, згідно з законом, може бути призначено більш суворе покарання, ніж позбавлення волі строком на п`ять років.

Перебіг давності зупиняється, коли особа, що вчинила злочин, скривається від слідства або суду. У цих випадках перебіг давності відновлюється з моменту затримання особи або явки її з повинною. При цьому особу не може бути притягнуто до кримінальної відповідальності, якщо з часу вчинення злочину минуло п`ятнадцять років і давність не була перервана вчиненням нового злочину.

Частиною 1 статті 5 КК України передбачено, що закон про кримінальну відповідальність, який скасовує злочинність діяння, пом`якшує кримінальну відповідальність або іншим чином поліпшує становище особи, має зворотну дію в часі. У зв`язку з чим підлягає застосуванню ст. 49 КК України.

Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 49 КК України особа звільняється від кримінальної відповідальності, якщо з дня вчинення нею особливо тяжкого злочину минуло п`ятнадцять років.

Згідно з ч. 2 ст. 49 КК України перебіг давності зупиняється, якщо особа, що вчинила кримінальне правопорушення, ухилилася від досудового розслідування або суду. У цих випадках перебіг давності відновлюється з дня з`явлення особи із зізнанням або її затримання, а з часу вчинення кримінального проступку - п`ять років. У цьому разі особа звільняється від кримінальної відповідальності, якщо з часу вчинення кримінального правопорушення минуло п`ятнадцять років.

Відповідно до правової позиції Великої палати Верховного Суду, висловленої у постанові від 02 лютого 2023 у справі №735/1121/20, визначені у статті 49 КК України строки давності за змістом становлять проміжки часу, у разі спливу яких з моменту вчинення кримінального правопорушення до набрання вироком законної сили особа звільняється від кримінальної відповідальності. Передбачаючи в цих випадках відмову держави від застосування заходів кримінальної репресії, законодавець виходить із того, що з плином часу вчинене в далекому минулому діяння перестає бути показником соціальної небезпечності особи, а тривала законослухняна поведінка людини в подальшому свідчить про її виправлення. В цьому разі притягнення особи до кримінальної відповідальності не узгоджується з принципом гуманізму та є недоцільним.

Велика Палата вважає, що встановлені частиною другою статті 49 КК України загальні строки мають преклюзивний характер і спрямовані на недопущення застосування щодо людини заходів кримінальної репресії через нерозумно тривалі проміжки часу. Адже в іншому разі зупинення диференційованих строків у випадках, коли підозрюваний, обвинувачений переховується від розслідування та суду впродовж багатьох років, продовжувало б їх на необмежений час з можливістю покарання особи за кримінальні правопорушення, вчинені в далекому минулому, впродовж усього життя - як тільки вона потрапить у поле зору правоохоронних органів.

Закінчення загальних строків, установлених частиною другою цієї статті (п`ятнадцять років з моменту вчинення злочину і п`ять років - проступку), є підставою для звільнення від кримінальної відповідальності у випадках, коли цей строк спливає раніше за диференційований, подовжений на час ухилення.

Згідно абз. 2 пункту 8 Постанови Пленум Верховного Суду України «Про практику застосування судами України законодавства про звільнення особи від кримінальної відповідальності» звільнення особи від кримінальної відповідальності за ст. 49 КК України є обов`язковим, за винятком випадку застосування давності, передбаченого ч.4 ст. 49 КК України.

Відповідно до правової позиції Верховного Суду, викладеної у постанові Касаційного кримінального суду від 24 травня 2018 року у справі № 200/4664/14-к, вирішуючи питання про звільнення особи від кримінальної відповідальності на підставі ст. 49 КК України, суд не зобов`язаний встановлювати чи винний обвинувачений у вчиненні кримінального правопорушення та чи підлягає він покаранню за його вчинення.

З часу вчинення кримінального правопорушення, в якому обвинувачується ОСОБА_4 , минуло більше 15 років.

Відповідно до вимоги УІАП ГУ НП в Харківській області та витягу з інформаційно-аналітичної системи «Облік відомостей про притягнення особи до кримінальної відповідальності та наявності судимості», ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , до кримінальної відповідальності за вчинення інших злочинів не притягувався.

За таких обставин, суд вважає, що правових перешкод щодо задоволення вимог клопотання підсудного про звільнення його від кримінальної відповідальності у зв`язку із закінченням строків давності, як то - обставин, передбачених ч. ч. 2, 3 ст. 49 КК України, в судовому засіданні встановлено не було.

Згідно з вимогами пунктів 10 та 11 Перехідних положень КПК України, кримінальні справи, які до дня набрання чинності цим Кодексом надійшли до суду від прокурорів з обвинувальним висновком, постановою про направлення справи до суду для вирішення питання про звільнення від кримінальної відповідальності розглядаються судами першої, апеляційної, касаційної інстанцій і Верховним Судом України в порядку, який діяв до набрання чинності цим Кодексом.

Згідно з пунктом 5 ч.1 ст. 7-1 КПК України (в ред.1960 року) закінчення строків давності є однією з підстав закриття судом провадження в кримінальній справі.

Згідно з ч.2 ст.11-1 КПК, суд, в судовому засіданні за наявності підстав, передбачених ч.1 ст.49 КК України, суд закриває кримінальну справу у зв`язку із закінченням строків давності у випадках, коли справа надійшла до суду з обвинувальним висновком.

Статтею 248 КПК України (в редакції 1960 року) передбачено, при наявності обставин, передбачених ст.6, ч.1 ст.7, ст.7-1, 7-2, 8, 9, 10, 11-1 цього Кодексу, суддя своєю вмотивованою постановою закриває справу, скасовує запобіжні заходи, заходи забезпечення цивільного позову, а також вирішує питання про речові докази, зокрема гроші, цінності та інші речі.

Звільнення від кримінальної відповідальності за ч.4 ст.49 КК України є безумовним і здійснюється судом незалежно від факту примирення з потерпілим, відшкодування обвинуваченим шкоди потерпілому, щирого каяття, тощо.

Згідно з ч. 1 ст. 248 КПК України (в ред. 1960 року) при наявності обставин, передбачених ст. 6, ч.1 ст. 7, ст. ст. 7-1, 7-2, 8, 9, 10 і 11-1 цього Кодексу, суддя своєю мотивованою постановою закриває справу, скасовує запобіжні заходи, заходи забезпечення цивільного позову і конфіскації майна, а також вирішує питання про речові докази, зокрема про гроші, цінності та інші речі, нажиті злочинним шляхом.

З урахуванням наведеного ОСОБА_4 підлягає звільненню від кримінальної відповідальності у зв`язку із закінченням строків давності, а провадження у справі закриттю.

Скасувати запобіжний захід у виді тримання під вартою стосовно ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на підставі постанови Дзержинського районного суду м. Харкова від 02.02.2015 року.

Скасувати арешт рухомого та нерухомого майна, що належить ОСОБА_4 , накладений постановою старшого слідчого СУ ГУМВД України в Харківській області ОСОБА_14 від 10.11.2011 року.

Закриття кримінального провадження не виключає можливості цивільно-правової відповідальності особи за шкоду, яка могла би бути заподіяна нею, і не позбавляє потерпілого права звернутися до суду в порядку цивільного судочинства.

Керуючись ст. 49 КК України, ст. 7-1, 11-1, 81, 262, 282 КПК України (в ред. 1960 року), п.п.10,11 Перехідних положень КПК України,

постановив:

Клопотання підсудного ОСОБА_4 - задовольнити.

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , звільнити від кримінальної відповідальності за ч. 5 ст. 191 КК України на підставі ч. 2 ст. 49 КК України, у зв`язку із закінченням строків давності, а кримінальну справу закрити.

Цивільні позови ОСОБА_8 - залишити без розгляду, роз`яснивши право на звернення із позовом у порядку цивільного судочинства.

Скасувати запобіжний захід у виді тримання під вартою стосовно ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на підставі постанови Дзержинського районного суду м. Харкова від 02.02.2015 року.

Скасувати арешт рухомого та нерухомого майна, що належить ОСОБА_4 , накладений постановою старшого слідчого СУ ГУМВД України в Харківській області ОСОБА_14 від 10.11.2011 року.

Ухвала може бути оскаржена до Харківського апеляційного суду через Шевченківський районний суд м. Харкова протягом семи днів з дня її оголошення.

Повний текст постанови складено та проголошено 25 травня 2026 року о 16 год 00 хв.

Суддя ОСОБА_1