Ухвала суду № 136813999, 25.05.2026, Амур-Нижньодніпровський районний суд міста Дніпра (до 25.04.2025 - Амур-Нижньодніпровський районний суд м. Дніпропетровська)

Справа № 199/4570/26

(2-з/199/51/26)

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25.05.2026 Амур-Нижньодніпровський районний суд м. Дніпра

Суддя Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпра Авраменко А.М., ознайомившись із заявою представника позивача ОСОБА_1 ОСОБА_2 про забезпечення позову до Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» про визнання кредитних договорів неукладеними, зобов`язання вчинити певні дії, відшкодування моральної шкоди,

ВСТАНОВИВ:

25 травня 2026 року до Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпра від представника позивача надійшла вищевказана заява про забезпечення позову, подана після подання до суду позовної заяви. В обґрунтування заяви про забезпечення позову представник позивача послалась про наявність в провадженні суду цивільної справи №199/4570/26, спір між сторонами у якій полягає в тому, що внаслідок протиправних дій третіх осіб від імені позивача було оформлено кредитні зобов`язання на загальну суму 130000 гривень. Позивач категорично заперечує укладення будь-яких кредитних договорів, однак відповідач продовжує обліковувати заборгованість, нарахування процентів та штрафних санкцій, вчиняє дії на стягнення кредитної заборгованості, здійснює систематичні телефонні дзвінки з вимогами погасити борг, може передати інформацію третім особам. Невжиття заходів забезпечення позову, як стверджує представник позивача, може призвести до неможливості виконання рішення майбутнього позитивного суду, а саме до постійного збільшення розміру кредитної заборгованості, погіршення кредитної історії позивача, передачі інформації третім особам, в тому числі колекторськими компаніям, що спричинить додатковий психологічний тиск, вчинення заходів примусового стягнення, посилання моральних страждань позивача. За таких обставин представник позивача просила забезпечити позов шляхом заборони відповідачу нараховувати проценти, штрафи та пеню, будь-які інші платежі, за певними кредитними договорами, вчиняти будь-які дії, спрямовані на стягнення заборгованості за вказаними кредитними договорами, передавати інформацію про спірну заборгованість третім особам, зобов`язати відповідача зупинити облік заборгованості до вирішення спору.

Дослідивши матеріали заяви про забезпечення позову та ознайомившись із матеріалами позовної заяви №199/4570/26 (провадження №2/199/4796/26), суд приходить до наступного висновку на підставі нижчевикладеного.

Як вказувалось вище, в провадженні Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська перебуває позовна заява №199/4570/26 (провадження №2/199/4796/26) за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» про визнання кредитних договорів неукладеними, зобов`язання відповідача списати (анулювати) заборгованість за кредитними договорами, відшкодування моральної шкоди.

25 травня 2025 року представником позивача подано до суду дану заяву про забезпечення позову, в якій представник просить в порядку забезпечення позову шляхом заборони відповідачу нараховувати проценти, штрафи, пеню та інші платежі за кредитними договорами, вчиняти будь-які дії на стягнення кредитної заборгованості, передавати інформацію про спірну заборгованість третім особам, в тому числі колекторським компаніям та бюро кредитних історій, а також шляхом зобов`язання відповідача тимчасово зупинити облік заборгованості за кредитними договорами.

Відповідно до ст.149 ЦПК України забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, а також з інших підстав, визначених законом. Суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених ст.150 ЦПК України заходів забезпечення позову.

Згідно ст.150 ЦПК України одним із видів забезпечення позову є заборона вчиняти певні дії. Заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Не допускається вжиття заходів забезпечення позову, які за змістом є тотожними задоволенню заявлених позовних вимог, якщо при цьому спір не вирішується по суті.

Нормою ст.152 ЦПК України передбачено, що заява про забезпечення позову після відкриття провадження у справі подається до суду, у провадженні якого перебуває справа.

Положеннями ст.153 ЦПК України визначено, що заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи (учасників третейського (арбітражного) розгляду). Залежно від обставин справи суд може забезпечити позов повністю або частково. Про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову суд постановляє ухвалу. В ухвалі про забезпечення позову суд зазначає вид забезпечення позову і підстави його обрання та вирішує питання зустрічного забезпечення.

Пунктом 4 постанови Пленуму Верховного Суду України від 22 грудня 2006 року №9 «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» роз`яснено, що розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Аналізуючи заявлені стороною позивача підстави для забезпечення позову з урахуванням на обставини спірних правовідносин сторін, зміст заявлених позовних вимог та в контексті наведених вище положень законодавства, суд приходить до висновку неможливість задоволення заяви про забезпечення позову. Правова позиція, покладена в основу такого результату розгляду заяви, ґрунтується на тому, що норма ст.149 ЦПК України, яка визначає підстави для забезпечення позову, в якості обов`язкової умови для позитивного вирішення питання про забезпечення позову визначає наявність низки ризиків, які з урахуванням на ст.10 ч.9, ст.12 ч.3, ст.13 ч.1, ст.81 ч.1 ЦПК України мають бути доведені перед судом заявником за допомогою належних, допустимих, достовірних та достатніх доказів. Такими ризиками є ускладнення чи неможливість виконання рішення суду або ефективного захисту, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, а також інші, визначені законом. Саме на заявника покладається законом обов`язок не тільки зазначити фактичні обставини, які свідчать про наявність означених ризиків, хоча б одного з них, а й довести дійсність таких ризиків доказами.

В той же час, сторона позивача у своїй заяві про забезпечення позову лише формально вказує на існування ризиків ускладнення чи неможливість виконання рішення суду, у випадку його ухвалення на користь позивача, однак не вказує, яким чином продовження обліку кредитних заборгованостей, з огляду на зміст заявлених позовних вимог, зумовить неможливість виконання можливого позитивного для позивача рішення суду. Продовження нарахування відповідачем процентів за користування кредитами та штрафних санкцій не може створити перешкод для виконання рішення суду, у випадку його ухвалення на користь позивача, оскільки однією із позовних вимог позивач просить скасувати (анулювати) кредитні заборгованості. Більш того, забезпечення позову шляхом заборони відповідачу нараховувати проценти, штрафні санкції та інші платежі при заявленій позовній вимозі про скасування (анулювання) кредитних заборгованостей суперечить нормі ст.150 ч.10 ЦПК України, оскільки забезпечення позову у такий спосіб фактично є частковим задоволенням судом означеної позовної вимоги до вирішення спору по суті. Аналогічним чином суд оцінює і запропонований стороною позивача такий спосіб забезпечення позову як зобов`язання відповідача тимчасово зупинити облік кредитних заборгованостей позивача, оскільки такий спосіб забезпечення позову фактично в більш загальній формі лише дублює інші запропоновані стороною позивача способи забезпечення позову заборона відповідачу нараховувати проценти, неустойку, інші платежі. Щодо заборони відповідачу вчиняти дії на стягнення кредитної заборгованості, то за змістом п.10-2 Прикінцеві та перехідні положення Закону України «Про виконавче провадження» можливість стягнення кредитної заборгованості в період дії в Україні воєнного стану може мати місце лише в порядку виконання рішення суду про стягнення кредитної заборгованості, в зв`язку із чим позивач не позбавлений можливості при розгляді судом імовірної справи про стягнення кредитної заборгованості заперечувати проти вимог кредитора, а тому невжиття відповідних заходів забезпечення позову у вигляді згаданої вище заборони не створює ризиків неможливості захисту прав позивача та/або неможливості виконання судового рішення, позитивного для позивача, у справі №199/4570/26. Стосовно заборони передавати інформацію про спірну кредитну заборгованість третім особам, то зі змісту заяви про забезпечення позову взагалі не вбачається, яким чином така заборони сприятиме виконанню рішення суду у даній справі.

Таким чином, враховуючи, що позивачем не обґрунтовано належним чином необхідність забезпечення позову, не доведено, що невжиття заходів забезпечення позову може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду у випадку винесення його на користь позивача, а також враховуючи, що обраний позивачем спосіб забезпечення позову з огляду на зміст позовних вимог є недопустимим в силу закону, суд приходить до висновку, що заява позивача про забезпечення позову є необґрунтованою, а тому задоволенню не підлягає.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст.149-154, 258, 260, 261, 353, 354 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

У задоволенні заяви представника позивача ОСОБА_1 ОСОБА_2 про забезпечення позову до Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» про визнання кредитних договорів неукладеними, зобов`язання вчинити певні дії, відшкодування моральної шкоди відмовити.

Ухвала набирає законної сили в порядку ст.261 ЦПК України.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги протягом п`ятнадцяти днів з дня проголошення ухвали. У разі постановлення ухвали без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складання ухвали.

Учасник справи, якому ухвала не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження ухвали, якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали.

Суддя А.М. Авраменко