Рішення № 136813784, 22.05.2026, Нововодолазький районний суд Харківської області

справа № 631/1540/25

провадження № 2/631/499/26

З А О Ч Н Е Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 травня 2026 року ??????????????????????? ??????? ??селище Нова Водолага

Нововодолазький районний суд Харківської області у складі:

головуючого судді Трояновської Т. М.,

за участі секретаря судового засідання Семенко А. А.,

розглянув у відкритому судовому засіданні у залі судових засідань приміщення Нововодолазького районного суду Харківської області цивільну справу в порядку спрощеного позовного провадження за позовом ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «КРЕДИТ-КАПІТАЛ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

В С Т А Н О В И В:

Представник ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «КРЕДИТ-КАПІТАЛ» адвокат Усенко Михайло Ігорович, який діє на підставі ордеру на надання правничої допомоги серії ВС № 1381377 від 02 липня 2025 року, з використанням підсистеми «Електронний суд» Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи звернувся до Нововодолазького районного суду Харківської області з позовною заявою до ОСОБА_1 , в якій просить стягнути з останнього заборгованість за кредитним договором № 010/1171/82/969132 від 22 грудня 2020 року у розмірі 17063 гривні 22 копійки, яка складається з: заборгованості за тілом кредиту у сумі 16712 гривень 93 копійки, заборгованості за процентами у сумі 350 гривень 29 копійок, а також судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 2422 гривні 40 копійок та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 8000 гривень 00 копійок.

В обґрунтування позовних вимог представник позивача зазначила, що 22 грудня 2020 року між АКЦІОНЕРНИМ ТОВАРИСТВОМ «РАЙФФАЙЗЕН БАНК АВАЛЬ» та ОСОБА_1 був укладений кредитний договір № 010/1171/82/969132, відповідно до умов якого відповідачу було надано кредит та останній зобов`язався повернути кредит та сплачувати плату за користування кредитом відповідно до умов цього договору.

Як вказав представник позивача, банк свої зобов`язання за кредитним договором виконав у повному обсязі, а саме надав відповідачу грошові кошти в обсязі та у строк визначені умовами кредитного договору, проте відповідач зі свого боку своєчасно у повному обсязі не виконав умови кредитного договору, а саме не вносив платежі, передбачені умовами договору, а також не здійснював сплати процентів за користування кредитом, внаслідок чого у ОСОБА_1 утворилась заборгованість за вищевказаним договором.

13 жовтня 2022 року між АКЦІОНЕРНИМ ТОВАРИСТВОМ «РАЙФФАЙЗЕН БАНК АВАЛЬ» та ТОВАРИСТВОМ З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «КРЕДИТ-КАПІТАЛ» на підставі глави 47 Цивільного кодексу України був укладений договір відступлення прав вимоги № 114/2-52.

Згідно вищевказаного Договору та у відповідності до статті 512 Цивільного кодексу України ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «КРЕДИТ-КАПІТАЛ» набуло статусу нового кредитора та отримало право грошової вимоги по відношенню до осіб, які являлись боржниками АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА «РАЙФФАЙЗЕН БАНК АВАЛЬ», у тому числі до ОСОБА_1 за кредитним договором № 010/1171/82/969132 від 22 грудня 2020 року.

Представник позивача вказав, що станом на дату звернення до суду заборгованість за відповідача перед позивачем за кредитним договором 010/1171/82/969132 від 22 грудня 2020 року становить 17063 гривні 22 копійки, з яких заборгованість за тілом кредиту 16712 гривень 93 копійки, заборгованість за відсотками 350 гривень 29 копійок, яку позивач просить стягнути з відповідача, посилаючись на приписи частин 1 та 3 статті 512, статтей 514, 516, 525, 526, 527, 530, 610, 625, 626, 639, 1048, 1049 та 1054 Цивільного кодексу України.

Ухвалою Нововодолазького районного суду Харківської області від 09 лютого 2026 року прийнято до розгляду позовну заяву ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «КРЕДИТ-КАПІТАЛ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором та відкрито провадження у справі, розгляд справи вирішено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін.

Ухвалою Нововодолазького районного суду Харківської області від 22 травня 2026 року визначено про заочний розгляд справи за позовом ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «КРЕДИТ-КАПІТАЛ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Інших процесуальних дій (забезпечення доказів, вжиття заходів забезпечення позову, зупинення і поновлення провадження тощо) у цивільній справі судом не вживалось.

Уповноважений представник ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «КРЕДИТ-КАПІТАЛ» у судове засідання не з`явився, хоча про дату, час та місце проведення судового засідання повідомлялися завчасно та відповідно до приписів статті 128 Цивільного процесуального кодексу України.

Скориставшись правом, передбаченим частиною 3 статті 211 Цивільного процесуального кодексу України, представник ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «КРЕДИТ-КАПІТАЛ» адвокат Усенко Михайло Ігорович з використанням підсистеми «Електронний суд» Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи звернувся на адресу суду з клопотанням, що було зареєстроване за вхідним № 2589/26-вх. від 14 квітня 2026 року, відповідно до якого просив розгляд справи за позовом ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «КРЕДИТ-КАПІТАЛ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором провести за відсутності представника позивача, зазначивши, що позовні вимоги підтримують у повному обсязі, проти заочного розгляду справи та ухвалення заочного рішення у справі не заперечують.

Відповідач, ОСОБА_1 , у судове засідання повторно не з`явився, хоча про дату, час та місце проведення судового засідання повідомлявся завчасно та відповідно до приписів статті 128 Цивільного процесуального кодексу України за місцем реєстрації проживання, вказаної у повідомленні Центру надання адміністративних послуг Нововодолазької селищної ради Харківського району Харківської області за № 04.01-35/13. Так, згідно рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення, виплату грошового переказу № R067099256238 судова повістка на 04 березня 2026 року була отримана відповідачем 18 лютого 2026 року, інші судові повістки про виклик повернуті на адресу суду з відміткою відділення АКЦІОНЕРНОГО «УКРПОШТА» «адресат відсутній за вказаною адресою».

До того ж, у судове засідання, призначене на 22 травня 2026 року, ОСОБА_1 викликався шляхом розміщення судового оголошення на офіційному вебсайті Судової влади України.

Про причини своєї неявки ОСОБА_1 суд не повідомив заяви про відкладення розгляду справи або про її розгляд за його відсутності, а також відзив на позовну заяву, у відповідності до статті 178 Цивільного процесуального кодексу України, не надав, станом розгляду справи не цікавився.

З цього приводу слід зазначити, що відповідно до пунктів 2 та 7 частини 2 статті 43 Цивільного процесуального кодексу України учасники справи зобов`язані сприяти своєчасному, всебічному, повному та об`єктивному встановленню всіх обставин справи та виконувати інші процесуальні обов`язки, визначені законом або судом.

Частиною 3 статті 131 Цивільного процесуального кодексу України передбачено, що у разі неповідомлення суду про причини неявки вважається, що учасники судового процесу не з`явилися в судове засідання без поважних причин.

Положеннями частини 1 статті 223 Цивільного процесуального кодексу України передбачено, що неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

В даному випадку відповідач вважається таким, що належним чином повідомлений про дату судового розгляду справи, враховуючи наявні в матеріалах справи довідки поштового відділення, у тому числі з позначкою про неможливість вручення судової повістки «адресат відсутній за вказаною адресою». Аналогічні правові висновки викладені Верховним Судом у складі колегією суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у постанові від 10 травня 2023 року у справі № 755/17944/18 (провадження № 61-185св23) та у постанові від 13 травня 2024 року у справі № 755/4829/23 (провадження № 61-73св24).

Окрім цього, частиною 11 статті 128 Цивільного процесуального кодексу України визначено, що з опублікуванням оголошення про виклик особа вважається повідомленою про дату, час і місце розгляду справи.

У разі повторної неявки в судове засідання відповідача, повідомленого належним чином, суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних чи доказів (постановляє заочне рішення) (частина 4 статті 223 Цивільного процесуального кодексу України).

Крім того, відповідно до частини 1 статті 280 Цивільного процесуального кодексу України у зв`язку із неявкою в судове засідання відповідача, який належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи, і від якого не надійшло заяви про розгляд справи за його відсутності, зі згоди позивача по справі, суд вирішив за можливе розглянути справу на підставі наявних в ній доказів та ухвалити заочне рішення.

Верховний Суд України, узагальнюючи судову практику, також вказав, що інститут заочного провадження відповідає положенням та спрямований на реалізацію Рекомендації № R (84) 5 Комітету Міністрів Ради Європи державам-членам стосовно принципів цивільного судочинства, що направлені на вдосконалення судової системи. Для досягнення цієї мети необхідно забезпечити доступ сторін до спрощених і більш оперативних форм судочинства та захистити їх від зловживань та затримок, зокрема, надавши суду повноваження здійснювати судочинства більш ефективно.

В даному випадку суд також бере до уваги позицію, викладену Верховним Судом у постановах від 01 жовтня 2020 року у справі № 361/8331/18 та від 24 жовтня 2024 року у справі № 752/8103/13-ц, в яких зазначено, що якщо представники сторін чи інших учасників судового процесу не з`явилися в судове засідання, а суд вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, не відкладаючи розгляду справи, він може вирішити спір по суті. Основною умовою відкладення розгляду справи є не відсутність у судовому засіданні сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

За таких обставин, приймаючи до уваги те, що відповідач будучи завчасно належним чином повідомленим про день, час та місце розгляду справи, повторно, без зазначення причин свого неприбуття, не з`явився у судове засідання, а сторона позивача звернулась на адресу суду з заявою про розгляд справи за їх відсутності, де зазначили, що проти ухвалення рішення в заочному порядку не заперечують, враховуючи те, що підстав для визнання явки учасників справи обов`язковою для надання особистих пояснень не має, суд вважає за можливе розглянути справу за їх відсутності на підставі наявних в матеріалах справи доказів, при цьому відповідно до частини 2 статті 247 Цивільного процесуального кодексу України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.?

Вивчивши доводи позовної заяви, всебічно, повно та об`єктивно з`ясувавши всі обставини справи в межах заявлених вимог, перевіривши їх доказами, які були безпосередньо досліджені у судовому засіданні, проаналізувавши зміст норм матеріального права, які врегульовують спірні правовідносини, суд виходить з наступних підстав та мотивів.

Вирішуючи спірні правовідносини суд виходить з того, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави (частина 1?статті 2 Цивільного процесуального кодексу України).

Відповідно до положень часини 1 статті 4 Цивільного процесуального кодексу України кожна особа має право в порядку, встановленому цим кодексом, звернутись до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. При цьому, розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього?кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим кодексом випадках (частина 1 статті 13 Цивільного процесуального кодексу України).

При цьому частиною 1 статті 77 вказаного нормативно-правового документа визначено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Частина 2 статті 129 Конституції України визначає основні засади судочинства, однією з яких згідно з пунктом 3 вказаної частини є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Аналогічні приписи передбачені частиною 3 статті 12 та частиною 1 статті 81 Цивільного процесуального кодексу України, відповідно до яких кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 82 цього кодексу.

Частиною 2 статті 77 та частиною 1 статті 82 Цивільного процесуального кодексу України встановлено, що предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання.

Так, у ході розгляду справи в межах заявлених вимог та зазначених і доведених обставин, судом встановлені такі факти та відповідні їм правовідносини, що мають значення для вирішення справи за суттю.

З наданих до позовної зави доказів судом встановлено, що 22 грудня 2020 року ОСОБА_1 звернувся до АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА «РАЙФФАЙЗЕН БАНК АВАЛЬ» із підписаною ним власноруч Заявою про відкриття карткового рахунку на надання кредиту «Кредитна картка» № 010/1171/82/969132 (тип кредиту кредитування рахунку).

Так у підпункті 1.1 Заяви сторони дійшли згоди, що банк відкриває ОСОБА_1 картковий рахунок НОМЕР_1 у гривні та надає персональну картку, а також забезпечує проведення розрахунків за операціями, здійсненими з використанням персональної картки або її (їх) реквізитів відповідно до правил платіжних систем, Правил та Тарифів на ведення та обслуговування карткових рахунків фізичних осіб.

Відповідно до підпунктів 1.4 1.5 Заяви розмір поточного ліміту на дату підписання заяви становить 0 гривень та може бути змінений в порядку та на умовах, передбачених пунктом 2.1 Заяви; розмір поточного ліміту на дату початку кредитування 12700 гривень 00 копійок. Строк кредиту сукупність періодів, протягом яких банк визначає поточний ліміт відповідно до пункту 2 Заяви та протягом якого клієнт має право користуватися кредитом. Строк кредиту становить 24 місяця, що починається з дати встановлення (зміни) поточного ліміту (дати початку кредитування). Зміна строку є можливим згідно підпункту 2.3.4 пункту 2.3 статті 2 розділу 6 Правил.

Проценти (за користування кредитом протягом строку кредиту та у разі неповернення клієнтом кредиту в останній день строку кредиту), в тому числі за користування недозволеним овердрафтом процентна ставка фіксована, 45 % річних; процентна ставка у разі неповернення клієнтом кредиту в останній день строку кредиту становить 45 % річних. Процентна ставка за користування сумою кредиту «Оплата частинами» становить 0,0001 % річних (підпункт 1.6 Заяви).

У додатку № 1 до Заяви № 010/1171/82/969132 від 22 грудня 2020 року сторони дійшли згоди щодо суми поточного ліміту у розмірі 12700 гривень 00 копійок; строку кредиту 24 місяця; процентної ставки 45 % річних; дату щомісячного платежу до 20 числа; розміру щомісячного платежу 5 % від суми заборгованості; суми щомісячного платежу 1605 гривень 28 копійок, у тому числі: погашення кредиту 635 гривень 00 копійок, проценти за користування кредитом 485 гривень 38 копійок, комісія за зняття готівки 396 гривень 00 копійок; розміру страхового платежу (від суми заборгованості на початок місяця) 0,7 %; неустойка (від суми простроченого щомісячного платежу) 1,0 %; реальна річна процентна ставка 54,96 %, загальна вартість кредиту 26659 гривень 60 копійок.

При цьому у вказаному Додатку ОСОБА_1 своїм особистим коротким підписом підтвердив, що другий примірник цієї Заяви, Додаток 1, Заяви на приєднання до Договору добровільного страхування життя отримав особисто 22 грудня 2020 року.

Як свідчать наявні в матеріалах справи докази, 22 грудня 2020 року ОСОБА_1 окрім іншого підписав Паспорт споживчого кредиту за програмою кредитування «Кредитна картка», тарифна модель «Кредитна картка Хочу-картка 2.0», який містить умови кредитування з урахуванням побажань споживача, а саме: тип кредиту кредитування поточного рахунку споживача, операції за якими можуть здійснюватися з використання електронних платіжних засобі; ліміт/сума кредиту від 1000 гривень 00 копійок до 250000 гривень 00 копійок; строк кредитування 46 місяців/24 місяця для пенсіонерів за віком, з можливістю пролонгації за рішенням кредитодавця; процентна ставка за кредитом 45 % річних; тип процентної ставки фіксована (не може бути змінена без письмової згоди споживача); орієнтовна загальна вартість 316615 гривень 00 копійок; загальні витрати за кредитом 216615 гривень 00 копійок; реальна річна процентна ставка 54,15 % річних; кількість та розмір платежів, періодичність внесення щомісячно протягом дії договору, мінімальний платіж 5 % від суми заборгованості.

Відповідно до розписки про отримання картки, складеної 22 грудня 2020 року, ОСОБА_1 підтвердив, що отримав картку, номер картки НОМЕР_2 .

При цьому матеріали справи не містять даних, які б свідчили про заперечення відповідачем фактів підписання 22 грудня 2020 року про відкриття карткового рахунку на надання кредиту «Кредитна картка» № 010/1171/82/969132 та Паспорту споживчого кредиту.

Вказані обставини свідчать про дотримання письмової форми правочину та укладення кредитного договору, відповідно до якого відповідач отримала кредит зі сплатою відсотків за користування кредитом у погодженому сторонами розмірі.

Крім мотивів, викладених вище, суд також враховує правові висновки Верховного Суду, викладені в постанові від 04 квітня 2018 року по справі № 357/12292/16-ц (провадження № 61-8596св18), в якій зазначено, що неоспорювання кредитного договору, часткове його виконання відповідно до статті 204 Цивільного кодексу України свідчить про правомірність цього правочину. Підписання даного договору є прямою та безумовною згодою позичальника щодо прийняття умов цього договору.

Доказів того, що ОСОБА_1 не звертався до банку та не заповнював вище наведені документи для отримання кредитних коштів, матеріали справи не містять та відповідачем вказані факти не спростовані.???

Таким чином, після підписання 22 грудня 2020 року кредитного договору у сторін виникли взаємні права та обов`язки, зокрема, у банку виникло зобов`язання надати кредитні кошти відповідачу, а у відповідача зобов`язання оплачувати послуги банку, що виникають в результаті використання платіжної картки.??

З виписки по рахунку угоди № 17864940000 встановлено, що ОСОБА_1 кредитними коштами активно користувався, а саме проводив грошові перекази, сплачував?товари та послуги тощо.

Отже, за встановленим у судовому засіданні обставинами, АКЦІОНЕРНЕ ТОВАРИСТВО «РАЙФФАЙЗЕН БАНК АВАЛЬ» свої зобов`язання за договором виконало у повному обсязі, а саме надало відповідачу можливість розпоряджатись кредитними коштами на умовах передбачених договором та в межах встановленого кредитного ліміту, в той час як відповідач взятих на себе зобов`язань за договором не виконав, своєчасно банку грошові кошти для погашення заборгованості за кредитом та відсотками не надав. У зв`язку з відсутністю здійснення належних платежів на виконання умов кредитного договору № 010/1171/82/969132 від 22 грудня 2020 року у ОСОБА_1 утворилась заборгованість, яка станом на 14 жовтня 2022 року склала 17063 гривні 22 копійки, з яких: заборгованість за тілом кредиту 16712 гривень 93 копійки (з них: заборгованість за дозволеним овердрафтом 13125 гривень 00 копійок, заборгованість за недозволеним овердрафтом 3587 гривень 93 копійки), заборгованість за відсотками 350 гривень 29 копійок, що підтверджено відповідним розрахунком заборгованості, складеним АКЦІОНЕРНИМ ТОВАРИСТВОМ «РАЙФФАЙЗЕН БАНК АВАЛЬ».

Вказана заборгованість відповідачем не заперечувалась та у встановленому законом порядку не спростовано.

Як свідчать наявні матеріали справи, 13 жовтня 2022 року між АКЦІОНЕРНИМ ТОВАРИСТВОМ «РАЙФФАЙЗЕН БАНК АВАЛЬ» (Первісний кредитор) та ТОВАРИСТВОМ З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «КРЕДИТ-КАПІТАЛ» (Новий кредитор) був укладений Договір відступлення прав вимоги № 114/2-52 (далі Договір), відповідно до пункту 2.1 якого згідно статтей 512 519 Цивільного кодексу України, первісний кредитор передає (відступає) новому кредиторові за плату, а новий кредитор приймає належні первісному кредитору права вимоги до боржників, зазначеними у Реєстрі боржників (Портфель заборгованості). Перелік кредитних договорів, боржників, розрахунок сум заборгованості боржника на дату підписання договору зазначені в Додатку 1 (попередній реєстр боржників), що є його невід`ємною частиною.

Згідно з пунктом 2.2 Договору відступлення новому кредитору зазначених в попередньому реєстрі боржників (Додаток № 1 до Договору) прав вимоги відбувається за умови виконання новим кредитором пункту 3.2 Договору, та з моменту підписання сторонами Реєстру(ів) божників, складених за формою, наведеною в Додатку № 2 до Договору. Сторони погодили, що Реєстр(и) боржників підписуються сторонами не пізніше 10 робочих днів з дати підписання Договору та попереднього реєстру боржників.

Внаслідок передачі (відступлення) Портфелю заборгованості за цим Договором, новий кредитор замінює первісного кредитора у кредитних договорах, що входять до Портфеля заборгованості і відповідно вказані у Реєстрі божників, та набуває прав грошових вимог первісного кредитора, включаючи право вимагати від боржників належного виконання всіх грошових та інших зобов`язань за кредитними договорами. Права вимоги переходять до нового кредитора в повному обсязі, безвідзивно та без можливості зворотнього відступлення. Загальний розмір прав вимоги, що відступаються, згідно попереднього реєстру боржників становить 123540053 гривні 17 копійок. Остаточний розмір Прав вимоги, що відступається згідно умов даного Договору визначається на дату відступлення Прав вимоги та зазначається в Реєстрі боржників (пункт 2.3 Договору).

У пункті 3.1 Договору сторони дійшли згоди, що загальна вартість прав вимоги за Договором (ціна договору) становить 9469167 гривень 80 копійок.

Як убачається з копії платіжної інструкції № 68664 від 13 жовтня 2022 року, ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «КРЕДИТ-КАПІТАЛ» сплатило АКЦІОНЕРНОМУ ТОВАРИСТВУ «РАЙФФАЙЗЕН БАНК АВАЛЬ» суму грошових коштів у розмірі 9469167 гривень 80 копійок як плату за відступлення права вимоги згідно Договору відступлення прав вимоги № 114/2-52, без ПДВ.

Відповідно до витягу з Реєстру боржників від 17 жовтня 2022 року до Договору відступлення прав вимоги № 114/2-52 від 13 жовтня 2022 року, АКЦІОНЕРНЕ ТОВАРИСТВО «РАЙФФАЙЗЕН БАНК АВАЛЬ» відступило ТОВАРИСТВУ З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «КРЕДИТ-КАПІТАЛ» право вимоги до боржника ОСОБА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_3 (порядковий номер 3510), за кредитним договором № 010/1171/82/969132 від 22 грудня 2020 року, у загальній сумі заборгованості 17063 гривні 22 копійки, з яких: заборгованість за тілом кредиту 16712 гривень 93 копійки, заборгованість за відсотками 350 гривень 29 копійок.

Отже, ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «КРЕДИТ-КАПІТАЛ» набуло права грошової вимоги до відповідача у загальній сумі 17063 гривні 22 копійки.

Як свідчать наявні матеріали справи, всупереч умовам кредитного договору, відповідач ОСОБА_1 , не виконав свого зобов`язання. Після відступлення позивачу права грошової вимоги до відповідача, останній не здійснив жодного платежу для погашення кредитної заборгованості ні на рахунки попереднього кредитора, а ні на рахунки ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «КРЕДИТ-КАПІТАЛ», що відповідачем не оспорювалось.

Таким чином, ОСОБА_1 має непогашену заборгованість перед ТОВАРИСТВОМ З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «КРЕДИТ-КАПІТАЛ» за кредитним договором № 010/1171/82/969132 від 22 грудня 2020 року, у загальній сумі заборгованості 17063 гривні 22 копійки, з яких: заборгованість за тілом кредиту 16712 гривень 93 копійки, заборгованість за відсотками 350 гривень 29 копійок.

При цьому відповідачем в ході розгляду справи не надано альтернативних розрахунків заборгованості за кредитним договором, а тому суд погоджується з розрахунком заборгованості, наданим позивачем.

Вирішуючи даний спір суд виходить з положень Цивільного кодексу України, що регулюють спірні правовідносини.

У частині 1 статті 11 Цивільного кодексу України визначено, що цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.?

Так, цивільні обов`язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства. Особа не може бути примушена до дій, вчинення яких не є обов`язковим для неї (частини 1 та 2 статті 14 Цивільного кодексу України).?

За правилом, наведеним у частині 1 статті 205 Цивільного кодексу України, правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.?

Відповідно до частин 1 3 статті 207 Цивільного кодексу України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-комунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства. Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів, або іншим чином врегульовується порядок його використання сторонами.

У відповідності до статті 6 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина 1?статті 627 Цивільного кодексу України).?

За змістом статей?626 та 628 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.?

Згідно з частиною 1 статті 1054 Цивільного кодексу України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина 1 статті 1048 Цивільного кодексу України).?

Частиною 2 статті 1054 Цивільного кодексу України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору. Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 Цивільного кодексу України).?

Приписами частини 1 статті 638 Цивільного кодексу України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.?

Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася (частина 2 статті 639 Цивільного кодексу України).?

Абзац 2 часини 2 статті 639 наведеного кодифікованого закону України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін вважається укладеним в письмовій формі.

За змістом пунктів 10 та 11?статті 1 Закону України № 1734-VІІІ від 15 листопада 2016 року «Про споживче кредитування» споживче кредитування правовідносини щодо надання, обслуговування та повернення споживчого кредиту; споживчий кредит (кредит) грошові кошти, що надаються споживачу (позичальникові) на придбання товарів (робіт, послуг) для задоволення потреб, не пов`язаних з підприємницькою, незалежною професійною діяльністю або виконанням обов`язків найманого працівника.

Стаття 204 Цивільного кодексу України закріплює презумпцію правомірності правочину. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права і обов`язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили.

Таким чином, у разі не спростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за цим договором, повинні здійснюватися, а створені обов`язки підлягають виконанню.

Відповідно до частин 1 та 2 статті 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Положення частини 1 статті 1049 Цивільного кодексу України встановлюють обов`язок позичальника повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самі сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самі кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Згідно з частиною 2 статті 1050 Цивільного кодексу України якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами, то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилась, та сплатити проценти, належні йому відповідно до статті 1048 Цивільного кодексу України.

Відповідно до частини 1 статті 1048 Цивільного кодексу України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

За приписами частин 1 та 2 статті 1056-1 Цивільного кодифікованого закону України процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором. Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.

Фіксована процентна ставка є незмінною протягом усього строку кредитного договору. Встановлений договором розмір фіксованої процентної ставки не може бути збільшено кредитодавцем в односторонньому порядку. Умова договору щодо права кредитодавця змінювати розмір фіксованої процентної ставки в односторонньому порядку є нікчемною (частина 3 статті 1056-1 Цивільного кодексу України).

Із розрахунку заборгованості, наявного в матеріалах справи, встановлено, що загальний борг відповідача за кредитним договором № 010/1171/82/969132 від 22 грудня 2020 року у сумі 17063 гривні 22 копійки.

Як вже зазначалось, вказана заборгованість відповідачем не заперечувалась та у встановленому законом порядку не спростовано.??Також відповідачем в ході розгляду справи не надано альтернативних розрахунків заборгованості за кредитними договорами, а тому суд погоджується з розрахунками заборгованості, наданих позивачем.?

При цьому, проценти за користування кредитом визначено відповідно до статтей 1048 та 1056-1?Цивільного кодексу України, відповідно такі не є компенсацією за невиконання зобов`язань за договором в розумінні вище вказаного положення закону.?

Відповідач розумів розмір процентів, надаючи свою згоду на отримання кредитних коштів, що ним під сумнів не ставилось.?

Суд звертає увагу на те, що у договорах за участю фізичної особи споживача враховуються вимоги законодавства про захист прав споживачів та зауважує, що враховуючи положення чинного законодавства України про принцип свободи договору, відповідач мав можливість не вступати у кредитні відносини із АКЦІОНЕРНИМ ТОВАРИСТВОМ «РАЙФФАЙЗЕН БАНК АВАЛЬ», якщо дійсно вважав встановлений розмір відсотків за користування коштами несправедливими, натомість ОСОБА_1 погодив зі своєї сторони такі умови договору, підписавши його зміст без будь-яких застережень.?

Підписавши кредитний договір № 010/1171/82/969132 від 22 грудня 2020 року ОСОБА_1 засвідчив, що погодився на отримання в кредит коштів саме на умовах, що визначені цим договором.

При цьому, як вказав Верховний Суд у своїй постанові від 23 грудня 2020 року у справі № 127/23910/14-ц, часткова сплата боржником або з його згоди іншою особою основного боргу та/або сум санкцій є тією дією, яка свідчить про визнання ним боргу.

Внесення грошових коштів на рахунок кредитодавця є визнання ним боргу, що, у свою чергу, фактично прирівнюється до підтвердження волевиявлення учасника справи на укладення договору. Адже без волевиявлення не існувало б потреби сплачувати заборгованість. З огляду на викладене, волевиявлення позичальника може підтверджуватись як підписанням договору, так і його діями (заповнення формуляра (заявки) на отримання кредиту, часткова або повна сплата заборгованості тощо).

Згідно вимог статтей 525, 526, 530 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України у встановлений строк.?

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (частина 1 статті 612 Цивільного кодексу України).?

Правові наслідки порушення зобов`язання встановлені положеннями статті 611 Цивільного кодексу України. Так, згідно вищевказаної норми права, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: зміна умов зобов`язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди.?

Положеннями статті 614 Цивільного кодексу України регламентовано, що особа, яка порушила зобов`язання, несе відповідальність за наявності її вини, якщо інше не встановлено договором або законом. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов`язання. Як вбачається з матеріалів справи, зобов`язання не виконані з вини відповідача.?

Боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання (стаття 625 Цивільного кодексу України).?

Отже, після підписання договору про надання кредиту у сторін виникли взаємні права та обов`язки, зокрема, у позичальника виникло зобов`язання надати кредитні кошти відповідачу, а у відповідача виникло зобов`язання повернути суму отриманого кредиту та сплатити проценти.?

В силу статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим для виконання сторонами.?

Цивільно-правова відповідальність це покладення на правопорушника основаних на законі невигідних правових наслідків, які полягають у позбавленні його певних прав або в заміні невиконання обов`язку новим, або у приєднанні до невиконаного обов`язку нового додаткового.?

Таким чином, під час судового розгляду встановлено, що вимоги кредитного договору № 200334494 від 25 березня 2021 року відповідачем належним чином не виконані, що є порушенням статтей 526 530 Цивільного кодексу України.?

Також суд бере до уваги позицію Верховного Суду, викладену у постанові від 08 серпня 2022 року у справі № 234/7298/20, відповідно до якої суд вказав, що якщо можливість стягнення процентів (плати за користування кредитом) після закінчення строку кредитування передбачено умовами кредитного договору, який укладено між сторонами, то є правильним і обґрунтованим висновок суду про наявність підстав для стягнення процентів (плати за користування кредитом) після закінчення строку кредитування.

Приписами статті 512 Цивільного кодексу України визначено, що кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). Кредитор у зобов`язанні може бути замінений також в інших випадках, встановлених законом. Кредитор у зобов`язанні не може бути замінений, якщо це встановлено договором або законом.

До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 514 Цивільного кодексу України).

Відповідно до положень статті 516 Цивільного кодифікованого закону України заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов`язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов`язку первісному кредиторові є належним виконанням.

Статтею 1077 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Згідно зі статтею 1078 Цивільного кодексу України, предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).

В силу частини 1 статті 1082 Цивільного кодексу України, боржник зобов`язаний здійснити платіж факторові за умови, що він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові і в цьому повідомленні визначена грошова вимога, яка підлягає виконанню, а також названий фактор, якому має бути здійснений платіж.

При цьому слід зазначити, що боржник, який не отримав повідомлення про передачу права вимоги іншій особі, не позбавляється обов`язку погашення заборгованості, а лише має право на погашення заборгованості первісному кредитору, і таке виконання є належним.

Тобто, факт неповідомлення боржника про уступку права вимоги новому кредитору за умови невиконання боржником грошового зобов`язання не є підставою для звільнення боржника від виконання зобов`язань.

Аналогічний за змістом висновок, викладений у постанові Верховного Суду від 06 лютого 2019 року у справі № 361/2105/16-ц.

Позивач зазначає, що всупереч умовам кредитного договору № 010/1171/82/969132 від 22 грудня 2020 року, ОСОБА_1 не виконав свого зобов`язання. Після відступлення позивачу права грошової вимоги до відповідача, останній не здійснив жодного платежу для погашення кредитної заборгованості ні на рахунок позивача, ні на рахунок попереднього кредитора.

Даних, що свідчать про погашення заборгованості та про причини несвоєчасного погашення заборгованості за вказаним вище договором у добровільному порядку відповідачем ОСОБА_1 за час розгляду справи в суді також не надано.

Крім того, суду не надано беззаперечних, належних та допустимих доказів, які б свідчили про наявність підстав звільнення відповідача від відповідальності за порушення зобов`язання, відповідно до статті 617 Цивільного кодексу України.

Враховуючи вищевикладене, суд доходить висновку, що між сторонами по справі виникли кредитні правовідносини, відповідно до яких відповідач отримавши кошти у кредит, своїх зобов`язань з їх повернення і сплати процентів за користування грошима належним чином не виконав.

З урахуванням наведеного, при заочному розгляді справи, аналізуючи зібрані у справі докази, як кожний окремо так й всі у сукупності, суд доходить висновку, що вимоги позивача щодо стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за кредитним договором № 010/1171/82/969132 від 22 грудня 2020 року у розмірі 17063 гривні 22 копійки, з яких: заборгованість за тілом кредиту 16712 гривень 93 копійки, заборгованість за відсотками 350 гривень 29 копійок, підлягають задоволенню, оскільки відповідно до статті 77 Цивільного процесуального кодексу України, підтверджені належними доказами

При цьому суд наголошує, що судове доказування це діяльність учасників процесу при визначальній ролі суду по наданню, збиранню, дослідженню і оцінці доказів з метою встановлення з їх допомогою обставин цивільної справи. При цьому, збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених Цивільним процесуальним кодексом України.

Доказування є єдиним шляхом судового встановлення фактичних обставин справи і передує акту застосування в судовому рішенні норм матеріального права, висновку суду про наявність прав і обов`язків у сторін.

У відповідності до частини 1 статті 76 Цивільного процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, які мають значення для вирішення справи.

Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом (стаття 12 Цивільного процесуального кодексу України).

Згідно з частиною 2 статті 43 Цивільного процесуального кодексу України обов`язок надання усіх наявних доказів до початку розгляду справи по суті покладається саме на осіб, які беруть участь у справі.

Велика Палата Верховного Суду у своїй постанові від 11 жовтня 2023 року у справі № 756/8056/19 зробила правовий висновок, відповідно до якого принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи та покладає тягар доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов`язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний.

У даній справі на виконання свого процесуального обов`язку, відповідачем не надано доказів повернення кредиту та сплату відсотків за його користування чи спростування встановлених судом обставин на час розгляду справи.

Ухвалюючи рішення про задоволення позовних вимог ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «КРЕДИТ-КАПІТАЛ» суд відповідно до пункту 6 частини 1 статті 264 Цивільного процесуального кодексу України вважає за необхідне вирішити питання щодо розподілу між сторонами справи судових витрат.

Судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом (частини 1 та 2 статті 133 Цивільного процесуального кодексу України).

Відповідно до частини 1, підпункту 1 пункту 1 частини 2 статті 4 Закону України від 08 листопада 2011 року № 3674-VІ «Про судовий збір» судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

За подання до суду позовної заяви майнового характеру, яка подана юридичною особою, ставка судового збору встановлюється у розмірі 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Статтею 7 Закону України від 19 листопада 2024 року № 4059-IX «Про Державний бюджет України на 2025 рік» з 1 січня 2025 року встановлений прожитковий мінімум на одну особу в розрахунку на місяць для працездатних осіб в сумі 3028 гривень 00 копійок, а тому за подання до суду цієї позовної заяви позивач повинен був би сплатити судовий збір у розмірі 3028 гривень 00 копійок.

Водночас частиною 3 статті 4 Закону України від 08 листопада 2011 року № 3674-VІ «Про судовий збір» встановлено, що при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.

З даним позовом ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «КРЕДИТ-КАПІТАЛ» звернулась до суду з використанням підсистеми «Електронний суд» Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи, а тому, як убачається з матеріалів справи, позивачем при подачі позовної заяви до суду було сплачено судовий збір з урахуванням понижуючого коефіцієнту 0,8 у розмірі 2422 гривень 40 копійок, що підтверджується копією платіжної інструкції № 39844 від 12 грудня 2025 року, надавач платіжних послуг платника АКЦІОНРНЕ ТОВАРИСТВО «РАЙФФАЙЗЕН БАНК».

Частиною 1 статті 141 Цивільного процесуального кодексу України встановлено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову на відповідача (пункт 1 частини 2 статті 141 Цивільного процесуального кодексу України).

З огляду на вищевикладене, враховуючи, що позовні вимоги ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «КРЕДИТ-КАПІТАЛ підлягають задоволенню у повному обсязі, суд доходить висновку про необхідність стягнути з ОСОБА_1 судові витрати по сплаті судового збору в сумі 2422 гривні 00 копійок.

Крім того, згідно з пунктом 1 частини 3 статті 133 Цивільного процесуального кодексу України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Право на професійну правничу допомогу гарантовано статтею 59 Конституції України, офіційне тлумачення якого надано Конституційним Судом України у рішеннях від 16 листопада 2000 року № 13-рп/2000, від 30 вересня 2009 року № 23-рп/2009.

Так, у рішенні Конституційного Суду України від 30 вересня 2009 року № 23-рп/2009 зазначено, що правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз`яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема, в судах та інших державних органах, захист від обвинувачення тощо.

Положеннями статті 15 Цивільного процесуального кодексу України передбачено, що учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.

З огляду на приписи частини 1 статті 137 Цивільного процесуального кодексу України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Правове регулювання відносин, пов`язаних з розподілом судових витрат на правничу допомогу адвоката здійснюється частинами 2 4 статті 137 Цивільного процесуального кодексу України, якими регламентовано, що розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою. Розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

При цьому, частина 3 статті 141 Цивільного процесуального кодексу України наголошує на необхідності врахування судом при вирішенні питання про розподіл судових витрат:

1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи;

2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;

3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо;

4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Відповідно до статті 17 Закону України «При виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

Аналогічні критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, у рішеннях від 12 жовтня 2006 року у справі «Двойних проти України» (пункт 80), від 10 грудня 2009 року у справі «Гімайдуліна і інших проти України» (пункти 34-36), від 23 січня 2014 року у справі «East/West Alliance Limited» проти України», від 26 лютого 2015 року у справі «Баришевський проти України» (пункт 95) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір обґрунтованим.

Частиною 8 статті 141 Цивільного процесуального кодексу України визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Згідно з пунктом 4 частини 1 статті 1 Закону України від 05 липня 1012 року № 5076-VІ «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» (далі Закон України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність») договір про надання правової допомоги домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Пунктом 9 частини 1 статті 1 наведеного Закону України встановлено, що представництво вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов`язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов`язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов`язків потерпілого, цивільного відповідача у кримінальному провадженні.

Інші види правової допомоги види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (пункт 6 частини 1 статті 1 Закон України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»).

Відповідно до статті 19 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» видами адвокатської діяльності, зокрема, є:

- надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави;

- складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру;

- представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.

Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення представництва на надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок його обчислення, зміни та умови повернення визначаються у договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховується складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»).

Розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися у ці правовідносини.

З наданих суду документів вбачається, що представником позивача є Усенко Михайло Ігорович, який відповідно до свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю № 2093, виданого 29 вересня 2012 року головою Львівської обласної кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури, є адвокатом, й діє на підставі ордеру на надання правничої допомоги серії ВС № 1381377 від 02 липня 2025 року.

Як вбачається з матеріалів справи 01 липня 2025 року між ТОВАРИСТВОМ З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «КРЕДИТ-КАПІТАЛ» (клієнт) та АДВОКАТСЬКИМ ОБ`ЄДНАННЯМ «АПОЛОГЕТ» в особі адвоката, керуючого партнера Усенка Михайла Ігоровича укладено договір про надання правової (правничої) допомоги № 0107, відповідно до відповідно до підпункту 1.1 якого клієнт замовляє, приймає та оплачує, а виконавець надає послуги правової (правничої) допомоги, адвокатського захисту: представництва клієнта у всіх судах загальної юрисдикції, а також у відносинах з юридичними особа незалежно від форми власності, та надає інші послуги, необхідні для забезпечення належного захисту прав і законних інтересів клієнта.

Згідно з пунктами 1.2 та 1.3 Договору цим Договором клієнт призначає виконавця своїм представником. Виконавець набуває права реалізовувати права клієнта, надавати від його імені пояснення, заяви, скарги, клопотання тощо, а також представляти інтереси в усіх органах державної влади, судах загальної юрисдикції в організаціях будь-яких форм власності та вчиняти інші дії, користуючись правами, які передбачені статтями 43, 49, 64 Цивільного процесуального кодексу України, статтями 42, 46, 61 Господарського процесуального кодексу України. Виконавець має право вчиняти від імені клієнта дії, спрямовані на досудове врегулювання спорів. Всі вищевказані права надаються для комплексного супроводу судових справ зі стягнення заборгованості за кредитними договорами, право вимоги щодо якої належить клієнту.

У пункті 2.1 Договору визначено, що порядок розрахунків та інші аспекти виконання Договору визначаються Додатком № 1 до Договору. Додаток № 1 є документом, що стосується виключно правовідносин між сторонами, і становить собою конфіденційну інформацію. Для реалізації пунктів 1.1 та 1.2 Договору сторонам не потрібно пред`являти будь-якій третій особі додаткові частини цього Договору. Даним пунктом сторони підтверджують, що між ними досягнуто домовленості щодо всіх істотних умов Договору, та заявляють про достатність даного документу, у випадку його пред`явлення особам, вказаним в пункті 1.1, в якості підтвердження повноважень виконавця.

Відповідно до пунктів 2.2 2.4 Договору справи в роботу виконавця передаються на підставі замовлення сформованого клієнтом. Вартість наданих послуг правничої допомоги за 1 (одну) кредитну справу складає 8000 гривень 00 копійок без ПДВ. Детальна інформація про справу, обсяг послуг, ціну послуг вказуються у Акті наданих послуг.

Так на виконання умов зазначеного Договору про надання правничої (правничої) допомоги, ТОВАРИСТВОМ З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «КРЕДИТ-КАПІТАЛ» та АДВОКАТСЬКИМ ОБ`ЄДНАННЯМ «АПОЛОГЕТ» 08 грудня 2025 року складений та підписаний Акт № 1394 надання послуг (правої (правничої) допомоги), відповідно до якого підписанням цього Акту сторони підтвердили факт надання Адвокатським об`єднанням та прийняття Клієнтом послуг відповідно до положень укладеного ними Договору про надання правничої (правничої) допомоги № 0107 від 01 липня 2025 року. Виконавцем надано Клієнту, а Клієнтом прийнято послуги згідно Договору про надання правничої (правничої) допомоги № 0107 від 01 липня 2025 року, де боржником є ОСОБА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_3 , кредитний договір № 010/1171/82/969132, сума наданих послуг складає 8000 гривень 00 копійок. Опис виконаної роботи вказаний в Деталізованому описі до даного акту.

У детальному описі наданих послуг до Акту № 1394 від 08 грудня 2025 року за Договором про надання правничої (правничої) допомоги № 0107 від 01 липня 2025 року наведений детальний опис наданих послуг у справі про стягнення заборгованості за кредитним договором № 010/1171/82/969132, боржник ОСОБА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_3 , а саме: усна консультація клієнта щодо перспектив та порядку стягнення заборгованості за кредитним договором, витрачений час 30 хвилин; ознайомлення з матеріалами кредитної справи, витрачений час 02 години 00 хвилин; погодження правової позиції клієнта у справі, витрачений час 30 хвилин; складання позовної заяви з урахуванням правої позиції клієнта, витрачений час 03 години 30 хвилин, зальний витрачений час 06 годин 30 хвилин.

Згідно висновків щодо застосування норм права, викладених в постанові Верховного Суду від 06 грудня 2023 року у справі № 713/1890/21, витрати на професійну правничу допомогу в разі підтвердження обсягу наданих послуг, виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 травня 2020 року у справі № 904/4507/18 зроблений правовий висновок, що розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом. Адвокат має право у розумних межах визначати розмір гонорару, виходячи із власних міркувань. При встановленні розміру гонорару можуть враховуватися складність справи, кваліфікація, досвід і завантаженість адвоката та інші обставини. Не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом, зокрема у випадку укладення ними договору, що передбачає сплату адвокату «гонорару успіху», у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність.

Одночасно з цим частини 5 та 6 статті 137 Цивільного процесуального кодексу України визначають, що у разі недотримання вимог частини 4 цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення не співмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

У застосуванні критерію співмірності витрат на оплату послуг адвоката суд користується досить широким розсудом, який, тим не менш, повинен ґрунтуватися на критеріях, визначених у частинах 4 та 5 статті 137 Цивільного процесуального кодексу України. Ці критерії суд застосовує за наявності наданих стороною, яка вказує на не співмірність витрат, доказів та обґрунтування невідповідності заявлених витрат цим критеріям.

Таких доказів або обґрунтувань, у тому числі розрахунків, які свідчили б про неправильність розрахунку витрат або про неналежність послуг адвоката до справи, відповідачем не надано. Відсутність клопотання про зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, від іншої сторони виключає можливість суду самостійно (без указаного клопотання) зменшувати розмір витрат на професійну правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Таку позицію викладено в постановах Верховного Суду від 29 березня 2018 року у справі № 907/357/16, від 18 грудня 2018 року у справі № 910/4881/18, від 08 квітня 2019 року у справі № 922/619/18, від 13 березня 2025 року у справі № 275/150/22.

У даній справі ОСОБА_1 не звертався до суду з клопотанням про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу.

Отже, враховуючи наведене, суд вважає, що розмір витрат на правничу допомогу адвоката, який бере участь у справі, відповідає обсягу наданих ним послуг і виконаних робіт, визначених детально у відповідному акті прийому-передачі наданих послуг, є співмірним із складністю справи, обсягом та часом, витраченим адвокатом на їх виконання, а тому їх необхідно стягнути з відповідача.

На підставі викладеного, керуючись статтями 11, 14 16, 202, 204, 509, 526, 527, 530, 549, 610, 611, 625, 626, 627, 629, 1046, 1048, 1049, 1050, 1054, 1056-1 та 1082 Цивільного кодексу України, статтями 1 5, 10 13, 17,?19, 23, 76,?81, 89, 128, 133, 141, частиною 3 статті 211, частинами 1 та 4 статті 223, пунктом 2 частини 1 та частиною 2 статті 258, статтею 259, статтями 263 265, 267, 268, частинами 5 та 11 статті 272, частинами 1 і 2 статті 273, статтями 280 283, частиною 1 статті 352, статтями 354 і 355 Цивільного процесуального кодексу України,

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «КРЕДИТ-КАПІТАЛ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_3 , на користь ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «КРЕДИТ-КАПІТАЛ» заборгованість за кредитним договором № 010/1171/82/969132 від 22 грудня 2020 року у розмірі 17063 (сімнадцять тисяч шістдесят три) гривні 22 копійки, яка складається з: заборгованості за тілом кредиту у сумі 16712 гривень 93 копійки, заборгованості за відсотками у сумі 350 гривень 29 копійок.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_3 , на користь ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «КРЕДИТ-КАПІТАЛ» понесені судові витрати по сплаті судовому збору у розмірі 2422 (дві тисячі чотириста двадцять дві) гривні 40 копійок.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_3 , на користь ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «КРЕДИТ-КАПІТАЛ» понесені судові витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 8000 (вісім тисяч) гривень 00 копійок.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому Цивільним процесуальним кодексом України. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги до Харківського апеляційного суду безпосередньо, або шляхом використання підсистеми «Електронний суд» Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Відомості щодо учасників справи, які не оголошуються при проголошенні рішення:

Позивач: ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «КРЕДИТ-КАПІТАЛ», ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України 35234236, адреса місцезнаходження: вулиця Смаль-Стоцького, будинок № 1, корпус 28, місто Львів.

Відповідач: ОСОБА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_3 , адреса реєстрації місця проживання: АДРЕСА_1 .

Суддя Т. М. Трояновська