Рішення № 136813731, 20.05.2026, Царичанський районний суд Дніпропетровської області

УКРАЇНА

Справа № 202/6492/25

№ провадження 2/196/64/2026

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 травня 2026 року с-ще Царичанка

Царичанський районний суд Дніпропетровської області в складі:

головуючого судді: Костюкова Д.Г.,

за участю секретаря судового засідання: Грищенко А.Ю.,

представника позивача: Пилипчука С.В.,

представника відповідача: адвоката Максимів В.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження в режимі відеоконференції в залі суду в с-щі Царичанка Дніпропетровської області цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "КОЛЛЕКТ ЦЕНТР" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач Товариство з обмеженою відповідальністю "КОЛЛЕКТ ЦЕНТР" звернулося до Царичанського районного суду Дніпропетровської області із позовом до відповідача ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що 06.07.2021 р. між ТОВ «Мілоан» та відповідачем укладено договір про споживчий кредит №3353836, відповідно до умов якого відповідачу надано кредит у розмірі 12 000,00 грн., шляхом підписання електронним підписом позичальника. Кредит надається строком на 30 днів з 06.07.2021 р.; термін повернення кредиту і сплати комісії за надання кредиту та процентів за користування кредитом (дата платежу) 05.08.2021 р.; проценти за користування кредитом: 36,00 грн., які нараховуються за ставкою 0,01 відсотків від фактичного залишку кредиту за кожен день строку користування кредитом. Стандартна (базова) процентна ставка за користування кредитом становить 5,00 відсотків від фактичного залишку кредиту за кожен день користування кредитом. Сторони узгодили розмір кредиту, грошову одиницю, в якій надано кредит, строк та умови кредитування, що свідчить про наявність волі відповідачки для укладення такого договору, на таких умовах шляхом підписання договору за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором.

29.11.2021р. між ТОВ «Мілоан» та ТОВ «Вердикт Капітал» укладено договір факторингу №29-11-102, відповідно до якого ТОВ «Мілоан» відступило ТОВ «Вердикт Капітал» право вимоги до позичальників, в тому числі за Договором №3353836.

10.01.2023 р. між ТОВ «Вердикт Капітал» та ТОВ «Коллект Центр» укладено договір факторингу №10-01/2023, відповідно до якого ТОВ «Вердикт Капітал» відступило ТОВ «Коллект Центр» право вимоги до позичальників, в тому числі за Договором №3353836.

Таким чином, ТОВ «Коллект Центр» наділено правом вимоги до відповідача за договором №3353836.

Відповідач не виконав свого зобов`язання за договором №3353836, тіло кредиту та проценти за користування кредитними коштами не повернув.

Загальний розмір заборгованості за Договором №3353836 від 06.07.2021 р. на день формування позовної заяви відповідно до розрахунку заборгованості, становить 96 600,48 грн., з яких: заборгованість за тілом кредиту - 11 640,00 грн., заборгованість за відсотками на дату відступлення права вимоги - 84 960,00 грн.

Проте, враховуючи принцип розумності, співмірності і пропорційності, позивач просить стягнути з відповідача ОСОБА_1 на свою користь заборгованість за договором №3353836 від 68.07.2021 р. у загальному розмірі 83 214,48 грн., з яких: заборгованість за тілом кредиту - 11 640,00 грн., заборгованість за відсотками на дату відступлення права вимоги - 71 574,48 грн., а також судовий збір в розмірі 2 422,40 грн., витрати на правову допомогу в розмірі 25 000,00 грн.

Ухвалою судді Царичанського районного суду Дніпропетровської області від 25.09.2025 позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "КОЛЛЕКТ ЦЕНТР" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договоромбуло прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі та розгляд справи постановлено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження з повідомлення сторін та призначено справу до розгляду по суті (а.с.69).

Ухвалою Царичанського районного суду Дніпропетровської області від 03 грудня 2025 року за клопотанням представника позивача ТОВ "КОЛЛЕКТ ЦЕНТР" - адвоката Васюти К.С. витребувано від АТ КБ "ПРИВАТБАНК" (код ЄДРПОУ 14360570, юридична адреса: 01001, м.Київ, вул.Грушевського, 1д, електронна адреса: cancelyaria@privatbank.ua або help@pb.ua): ідентифікаційні дані власника картки та повний номер картки 516875*98, в тому числі, але не виключно прізвище, ім`я, по-батькові, реєстраційний номер облікової картки платника податків, серію та номер паспорта, адресу місця проживання, контактні дані (номер телефону, адреса електронної пошти, тощо), та інші відомості про власника вказаної картки; докази зарахування на картку № НОМЕР_1 кредитних коштів у сумі 11 000,00 грн., які 06.07.2021 року були на неї перераховані, а саме виписки за номером картки № НОМЕР_1 за період із 06.07.2021 по 06.08.2021; інформацію, чи відкривалась ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) банківська картка № НОМЕР_3 *98 (віртуальна чи фізична картка) та надати повний номер банківської картки № НОМЕР_1 ; інформацію щодо номеру телефону, на який відправляється інформація про підтвердження здійснення операцій (фінансовий номер телефону) за платіжною карткою № НОМЕР_1 за період з 06.07.2021 по 06.08.2021; інформацію чи знаходиться номер телефону НОМЕР_4 в анкетних даних ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) (а.с.153).

10 жовтня 2025 року через систему "Електронний суд" від представника відповідача ОСОБА_1 - адвоката Максимів В.М. надійшов відзив на позов, відповідно до якого сторона відповідача просить відмовити у задоволенні позову повністю, посилаючись на наступні обставини. Відповідач не згодний з твердженням Позивача стосовно укладення договору №3353836 в електронній формі, оскільки як вбачається із копії договору споживчого кредиту та додатку № 1 до вказаного договору, наданих позивачем, такі підписані відповідачем з використання електронного підпису. Однак, в розділі Реквізити сторін у вказаних документах навпроти П.І.Пб відповідача відсутній запис про одноразовий ідентифікатор, яким би мав бути підписаний договір за твердженнями позивача. З огляду на таке, не можна вважати такий договір належним чином підписаним відповідачем. Інші документи, що подані до позову, зокрема, Паспорт споживчого кредиту, Анкета-заява, Правила надання фінансових кредитів ТОВ «Мілоан» взагалі не містять даних про ознайомлення відповідача з ними та його підпису із застосуванням одноразового ідентифікатора. Також, Позивачем не надано жодного достовірного доказу направлення будь-якого ідентифікатора Відповідачеві (наприклад довідки від мобільного оператора), не надано доказів використання саме Відповідачем цього ідентифікатора, не надано жодного документа, який був би сформований з використанням такого ідентифікатора. Надана Позивачем довідка про надсилання первісним кредитором одноразового ідентифікатора на фінансовий номер, що належить Відповідачеві, достовірним доказом бути не може, оскільки, первісний кредитор не є мобільним оператора та не може з упевненістю стверджувати, що саме такий ідентифікатор був надісланий і отриманий саме на такий номер мобільного телефону. Для підтвердження виконання первісним кредитором договірних зобов`язань Позивачем не надано жодного доказу, хоча в додатках до позовної заяви міститься вказівка на документ, що підтверджує виплату кредитодавцем коштів в певній сумі позичальнику. Так само, позивачем не надано доказів того, що картковий рахунок, на який, нібито, перераховувались 12000,00 грн. від ТОВ «Мілоан» до ОСОБА_1 , належить останньому і використовується ним. У документах, що, за твердженням позивача, складають собою договір споживчого кредиту, вказівки на номер карти позичальника, назву банка-емітента, тощо, немає. Таким чином, з поданих позивачем документів неможливо встановити ні факту виконання договору зі сторони кредитодавця, ні власника рахунку/картки отримувача коштів, ні даних про здійснені операції. Позивач не надав суду доказів того, що дійсно виплатив відповідачу кредитні кошти в загальній сумі 12000,00 року 06.07.2021 року, а отже, не підтвердив факт виконання ним своїх договірних зобов`язань перед відповідачем. Крім того, з наданого позивачем розрахунку вбачається, що кредитором та ТОВ «МІЛОАН» проценти нараховані поза межами строку Кредитного договору не в розмірі 3% річних, а в розмірі, встановленому п. 1.6 Кредитного договору (5,00 процентів від фактичного залишку за кредитом за кожен день), окремих вимог про стягнення процентів за ст. 625 ЦК України у розмірі 3% річних позивачем у позові не заявлено. Враховуючи вищевикладене, вважають, що проценти/відсотки за межами суми процентів 34,8 грн, нарахованих за користування кредитними коштами під час 30-денного строку, є безпідставним і не підлягає до задоволення. Таким чином, Позивачем не доведено перед судом з допомогою належних та достовірних доказів факту укладення договору, його виконання зі сторони кредитодавця, розміру заборгованості, що згідно з усталеною судовою практикою в кредитних правовідносинах є підставою для відмови в задоволенні позову. Також, сторона відповідача просить стягнути з позивача на користь відповідача судові витрати за надання правової допомоги (а.с.73-83).

15 жовтня 2025 року через систему «Електронний суд» від представника позивача ТОВ "КОЛЛЕКТ ЦЕНТР" надійшла відповідь на відзив, в якій представник прохав задовольнити позовні вимоги, посилаючись на наступні обставини. 06.07.2021 між Товариство з обмеженою відповідальністю "МІЛОАН" та ОСОБА_1 укладено Договір №3353836. Відповідач здійснив дії, спрямовані на укладання Договору позики шляхом заповнення заявки на сайті, з введенням коду підтвердження, який є одноразовим ідентифікатором на підписання електронного договору, та зазначенням інформації щодо реквізитів банківської картки, на рахунок якої, в подальшому було перераховано грошові кошти. Факт ідентифікації Відповідача підтверджується Довідкою про ідентифікацію, згідно якої на номер телефону Відповідача було направлено одноразовий ідентифікатор, яким і було підписано договір. Крім того, Відповідач не заперечує, що всі відомості, вказані в Заявці-Анкеті є коректними, зокрема: ПІБ, РНОКПП, паспортні дані, телефон, реквізити банківської картки, тощо. Крім того, Ідентифікація здійснювалася в ІТС, яке належить первісному кредитору і він гарантував дійсність вимоги при відступленні прав вимоги по даному кредиту. Будь-яких доказів того, що персональні дані Відповідача (паспортні дані, реєстраційний номер облікової картки фізичної особи-платника податків, номер телефону, банківська картка) були використані для укладення Договору від його імені, Відповідачем не надані. Укладений між сторонами Договір відповідає вимогам чинного законодавства та вільному волевиявленню сторін; сторонами було досягнуто домовленості щодо всіх істотних умов, в т.ч. щодо порядку нарахування та оплати процентів за Договором, можливості продовження строку користування кредитними коштами, в порядку та на умовах визначених Договором; Позичальник був ознайомлений з умовами Договору, висловив своє волевиявлення шляхом підписання Договору, що свідчить про прийняття ним таких умов, а також спрямованість на реальне настання правових наслідків. На виконання умов укладеного договору позикодавцем перераховано грошові кошти на рахунок позичальника у розмірі 12 000,00 грн. Враховуючи, що первісний кредитор не є банком, відповідна операція була здійснена оператором платіжних послуг на підставі укладеного між сторонами договору. Даний договір є частиною господарської діяльності товариства. Дана обставина підтверджується листом «Лікпей», відповідно до якого 06.07.2021 року було перераховано грошові кошти у розмірі 12 000,00 грн. на картковий рахунок НОМЕР_1 . Щодо надання виписок з рахунку позичальника з відображенням всіх операцій по такому рахунку, то позивач об`єктивно позбавлений можливості їх надати, оскільки не є банком в розумінні Закону України "Про банки і банківську діяльність", а є фінансовою установою і діє відповідно до Закону України "Про фінансові послуги та фінансові компанії". фінансові компанії". Ні первісний кредитор, ні Позивач не є банками та на них не розповсюджується дія ЗУ «Про банки та банківську діяльність». Посилання Відповідача на постанови Національного Банку України, в тому числі на Положення про організацію бухгалтерського обліку в Банках України є недоречним, оскільки положення стосуються банків, а не небанківських фінансових установ. При цьому зазначили, що Відповідач частково сплачував заборгованість по кредитах, що свідчить про визнання кредитних правовідносин, факту отримання кредитних коштів та погодження з умовами кредитування. У розрахунку заборгованості (розрахунку і первісного кредитора, і фактора) чітко вказано з чого складається заявлена сума заборгованості, відповідно до яких умов договору та за який період вона була нарахована. Також, з розрахунку заборгованості вбачається, що Відповідач тривалий час продовжував строк кредитування на підставі п. 2.3.2 а) Договору шляхом сплати відповідних сум, а також, що строк кредитування автоматично продовжувався у зв`язку із наявною заборгованістю на підставі п. 2.3.2 б) Договору. Вважають, що розмір та порядок нарахування відсотків погоджений сторонами Кредитного договору, підстави виникнення заборгованості є законними, а її розмір розумним та справедливим. З наданих Відповідачем документів вбачається, що він проходить військову службу з 30.10.2023 року. Таким чином на момент укладення кредитного договору Відповідач не набув статусу військовослужбовця і на нього не розповсюджувались пільги відповідно до ЗУ «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей». Крім того, всі нарахування здійснені кредитором до 23.02.2022 року, тобто до початку повномасштабного вторгнення, оголошення воєнного стану та набуття Відповідачем статусу військовослужбовця. Крім того, вважають, що витрати на правову допомогу, заявлені Відповідачем є безпідставними, оскільки матеріали справи не містять договору про надання правничої допомоги, детального опису робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом у межах надання правової допомоги, акт прийому-передачі послуг, докази оплати за надані послуги та взагалі будь-які документи, які підтверджують факт надання правничої допомоги Відповідачу (а.с.90-107).

29 грудня 2025 року через систему "Електронний суд" від представника відповідача ОСОБА_1 - адвоката Максимів В.М. надійшли додаткові пояснення, в яких представник зазначив наступне. Позивач, звернувшись до суду з даним позовом, просить стягнути з Відповідача проценти за користування кредитом в сумі 71574,48 грн. Разом з тим, вказані проценти були нараховані позивачем на дату відступлення права вимоги, тоді як строк дії договору становив 30 днів, тобто до 05.08.2021. Крім того, Позивач вказує про здійснення Відповідачем оплати за пролонгацію строку кредитування та здійснення відповідної пролонгації. Разом з тим, матеріали справи не місять належних та допустимих доказів на підтвердження даної обставини. Факт сплати відсотків та комісії за пролонгацію відображений виключно в розрахунку заборгованості, складеному первісним кредитором. Зокрема, з даного розрахунку вбачається, що 20.08.2021 ТОВ «Мілоан» в рахунок погашення заборгованості за відсотками зарахувало 903,00 грн., заборгованості за тілом кредиту - 360,00 грн., комісії за пролонгацію - 360,00 грн. Проте жодних первинних документів на підтвердження вказаних виплат, та відповідно здійснення пролонгації строку кредитування, Позивачем не долучено. Нарахування кредитором відсотків після закінчення строку кредитування суперечить умовам кредитування і нормам ст.1048 ЦК України. Із розрахунку заборгованості видно, що станом на 05.08.2021 (дату закінчення строку кредитування) заборгованість по процентам за користування кредитом становила 36,00 гривень, а тому саме вказана сума підлягала стягненню з відповідача. Більше того, враховуючи твердження Позивача про те, що Відповідачем було сплачено Первісному кредитору 1 623,00 грн., то загальний розмір заборгованості Відповідача за кредитним договором №3353836 від 06.07.2021 становить 10 413,00 гривень. Крім того, представник зазначив, що на підтвердження наявності права вимоги до Відповідача Позивач додав до позовної заяви договір факторингу № 29-11-102 від 29.11.2021, укладений між Первісним кредитором та ТОВ «Вердикт Капітал», а також договір № 10-01/2023 від 10.01.2023, укладений між Позивачем та ТОВ «Вердикт Капітал». Водночас ці договори не містять інформації про кредитні договори, за якими передається право вимоги, не містять даних про особу-боржника, відомостей щодо суми заборгованості та інші необхідні відомості для такого виду договорів. Договір факторингу є рамковим, в його тексті не визначено, які саме права вимоги передаються/відступаються на користь нового кредитора. Не можна визнати належним доказом на підтвердження факту переходу права вимоги від Первісного кредитора до Позивача надані Позивачем копії трьох сторінок з Реєстру боржників до Договору факторингу № 10-01/2023 від 10.01.2023. Так з копії першої та останньої сторінки вбачається, що вказаний реєстр був прошитий, пронумерований та скріплений підписами та печатками, тоді як сторінка, на якій міститься інформація про кредитний договір, права за яким відступлено, не містить жодних ідентифікуючих даних, а також не містить слідів від прошивання, тобто це просто створений невідомо ким реєстр. Вважає, що такий документ не є витягом з реєстру боржників, оскільки є лише довідкою/листом, на якому Позивач надрукував певну інформацію, яка, на його думку, відповідає інформації, наявній в реєстрі боржників, що є додатком до договору факторингу. Враховуючи викладене, а також приймаючи до уваги те, що викладені в позовній заяві підстави позовних вимог об`єктивно не підтверджені, вважає, що Позивач не набув належним чином прав вимоги відносно Відповідача за вказаним кредитним договором, а відтак заявлені ним позовні вимоги є безпідставними та задоволенню не підлягають. Крім того, Позивач у позовній заяві зазначає, що розмір судових витрат у вигляді витрат на правову допомогу адвоката складає 25 000,00 грн., однак така вартість правничої допомоги з огляду на малозначність справи та складність написання позову є неспівмірним. Відповідач не погоджується з таким розміром правової допомоги, адже вартість правової допомоги є значно завищеною та не відповідає критеріям реальності наданих адвокатських послуг та розумності їх вартості (а.с.167-177).

05 січня 2025 року через систему «Електронний суд» від представника позивача ТОВ "КОЛЛЕКТ ЦЕНТР" надійшли додаткові пояснення, відповідно до яких представник позивача зазначає, що сторони належним чином погодили, що за користування кредитними коштами кредитором нараховуються відсотки за користування кредитом на весь період фактичного користування, в тому числі і у випадку прострочення виконання грошового зобов`язання за ставкою передбаченою п.1.6 договору в якості процентів за порушення грошового зобов`язання, передбачених ст.625 ЦК України (п.4.2 договору). Таким чином, Позивачем нараховувались проценти у відповідності до умов укладеного між сторонами Договору, отже вимога щодо стягнення з відповідача відсотків за користування коштами є законною та обґрунтованою. Вважають, що ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» належним чином доведено перехід до нього права вимоги до Відповідача за договором №3353836, на підтвердження чого до позовної заяви додані договір факторингу № 29-11-102, платіжне доручення № 308250005 про оплату за договором факторингу, акт приймання-передавання реєстру боржників в електронному вигляді, Витяг з Додатку № 3 до Договору факторингу №29-11-102 від «29» листопада 2021 року, також договір про відступлення права вимоги № 10-01/2023, акт зарахування зустрічних вимог від 28 лютого 2023 року, акт прийому передачі реєстру боржників, Витяг з Додатку № 3 до Договору № 10-01/2023 про відступлення (купівлі-продажу) прав вимоги від 10.01.2023 р. Посилання представника відповідача на те, що витяги з реєстру боржників є неналежними доказами переходу прав вимоги, є безпідставними. Як вбачається з договорів факторингу та договору про відступлення прав вимоги, такі укладені не тільки щодо боржника (відповідача) у даній справі, тому для збереження конфіденційності щодо інших боржників, які не є учасниками даної справи, позивачем надано витяги з такого реєстру боржників, що відповідає вимогам ч.2 ст.95 ЦПК України. Щодо розміру витрат на правничу допомогу представник зазначив, що як вбачається зі змісту заявленого позову, адвокатом витрачено значний обсяг часу на складання позовної заяви та подання до суду належних доказів укладення договору про споживчий кредит. Крім того, адвокатом підготовлено значний обсяг документів щодо договорів відступлення права вимоги. Отже, розмір витрат понесених ТОВ «Коллект Центр» на правничу допомогу відповідає критеріям співмірності, реальності та розумності їх розміру, співмірності, обґрунтованості та пропорційності до предмета спору, протилежного відповідачем не доведено (а.с.182-189).

Представник позивача Товариства з обмеженою відповідальністю "КОЛЛЕКТ-ЦЕНТР" - Пилипчук С.В., який діє на підставі довіреності, в судовому засіданні позовні вимоги підтримав та прохав їх задовольнити у повному обсязі з підстав, викладених у позовній заяві та у відповіді на відзив, додаткових поясненнях. В подальшому представник подав до суду заяву про розгляд справи у його відсутність (а.с.230-234).

Представник відповідача ОСОБА_1 - адвокат Максимів В.М. в судовому засіданні позовні вимоги не визнав та у їх задоволенні просив відмовити повністю з підстав, викладених у відзиві на позов та додаткових поясненнях. В подальшому від представника відповідача надійшла заява про розгляд справи у відсутність відповідача та його представника (а.с.225-227).

Заслухавши сторони, дослідивши письмові докази, повно та об`єктивно з`ясувавши обставини справи, оцінивши надані сторонами докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов наступних висновків.

Частиною 1 ст. 13 ЦПК України передбачено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до ст. ст. 76-81 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.

Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування. Суд не бере до уваги докази, що одержані з порушенням порядку, встановленого законом.

Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (ч.4 ст.263 ЦПК України).

Так, судом встановлено, що 06.07.2021 року між ТОВ «МІЛОАН» та ОСОБА_1 укладено Договір про споживчий кредит №3353836 (індивідуальна частина), відповідно до якого Товариство надало позичальнику грошові кошти (кредит) у сумі 12 000,00 грн., строком на 30 днів з 06.07.2021 року (строк кредитування), а позичальник зобов`язався повернути кредитодавцю кредит, сплатити комісію за надання кредиту та проценти за користування кредитом у встановлений термін (дата платежу) 05.08.2021 року, та виконати інші зобов`язання у повному обсязі та умовах та строки, визначені Договором (п. 1.1-1.4 Договору) (а.с. 15-18).

Кредитний договір укладений сторонами дистанційно шляхом пропозиції ОСОБА_1 укласти цей договір (анкета-заява №3353836) від 06 липня 2021 року і прийняття пропозиції ТОВ «Міліон» (а.с.20).

ОСОБА_1 підписав кредитний договір електронним підписом (одноразовим ідентифікатором) R49693 направлений товариством на номер телефону відповідача, зазначений ним у Анкеті-заяв, що підтверджується довідкою про ідентифікацію особи, яка додадана до договору про споживчий кредит (а.с. 21).

Проценти за користування кредитом 36,00 грн., які нараховуються за ставкою 0,01 відсотків від фактичного залишку кредиту за кожен день строку користування кредитом (п. 1.5.2 Договору).

Стандартна (базова) процентна ставка за користування кредитом становить 5,00 відсотків від фактичного залишку кредиту за кожен день користування кредитом (п. 1.6 Договору).

Тип процентної ставки за цим договором: фіксована (п. 1.7 Договору).

За змістом пункту 2.2.1 кредитного договору позичальник сплачує кредитодавцю комісію за надання кредиту та проценти за користування кредитом у розмірах, зазначених в п. 1.5.1-1.5.2 договору, в термін (дату) вказаний в п. 1.4. У випадку якщо позичальник продовжує строк кредитування, вказаний в п. 1.3 договору, він додатково має сплатити комісію за управління та обслуговування кредиту, проценти за ставкою, визначеною п. 1.5.2, або проценти за стандартною (базовою) ставкою, визначеною п. 1.6 договору, в сумі та на умовах, визначених п. 2.3 договору.

Кредитні кошти надаються позичальнику шляхом переказу на картковий рахунок (пункт 2.1 кредитного договору).

Додатком № 1 до договору про споживчий кредит №3353836 від 06 липня 2021 року, визначено графік платежів за вказаним договором, відповідно до якого заборгованість мала бути сплачена 05.08.2021 року в розмірі 12 036,00 грн., з яких: 12 000,00 грн. - сума кредиту, 36,00 грн. - проценти за користування кредитом (а.с.19).

ТОВ «МІЛОАН» виконало свої зобов`язання за Договором, надавши позичальнику кредитні кошти згідно договору №3353836 від 06.07.2021 в сумі 12 000,00 грн., що підтверджується квитанцією LIQPAY від 06.07.2021 (а.с.22).

Також факт отримання відповідачем кредитних коштів підтверджується інформацією АТ КБ «ПРИВАТБАНК від 01.12.2025 №20.1.0.0.0/7-2511126/51740-БТ, відповідно до якої на ім`я ОСОБА_1 , рнокпп НОМЕР_2 , в банку емітовано карту № НОМЕР_5 , номер телефону НОМЕР_4 є фінансовим та знаходиться в анкетних даних ОСОБА_1 та згідно з випискою по рахунку за період з 06.07.2021 по 06.08.2021, 06.07.2021 було зараховано грошові кошти в сумі 12 000,00 грн. (а.с. 163-165).

Крім того, факт отримання відповідачем кредитних коштів підтверджується частковим виконанням ним своїх зобов`язань за кредитним договором, що вбачається із відомості ТОВ "МІЛОАН" про щоденні гарахування та погашення, з якої видно, що відповідачем вносились кошти на погашення кредиту (а.с.25-26).

Верховний Суд у постанові від 23 грудня 2020 року у справі № 127/23910/14-ц вказав, що часткова сплата боржником або з його згоди іншою особою основного боргу та/або сум санкцій є тією дією, яка свідчить про визнання ним боргу.

Натомість, відповідач в установлений кредитним договором строк не повернув грошові кошти в повному обсязі, не сплатив проценти за користування ними.

Станом на 07.10.2021 року розмір заборгованості за кредитним договором склав 45 966,48 грн., з яких заборгованість за тілом кредиту - 11 640,00 грн., заборгованість за відсотками - 34 326,48 грн. (а.с.25-26).

29 листопада 2021 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Міліон» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал» укладено договір факторингу № 29-11-102, відповідно до умов якого ТОВ «Міліон» відступило ТОВ «Вердикт Капітал» право вимоги до позичальників, у тому числі і за договором про споживчий кредит №3353836 від 06.07.2021, що укладений між ТОВ «Міліон» та ОСОБА_1 (а.с.205-213).

На виконання Договору факторингу № 29-11-102 від 29 листопада 2021 року, 03 грудня 2021 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал» та Товариством з обмеженою відповідальністю «МІЛОАН» було підписано Акти приймання-передачі реєстру боржників для друку до договору факторингу № 29-11-102 від 29 листопада 2021 року (а.с. 28).

До матеріалів справи долучено платіжне доручення №308250005 від 03.12.2021 року про перерахування позивачем на користь первісного кредитора 4 593 000,73 грн. за договором факторингу № 29-11-102 від 29 листопада 2021 року (а.с. 27).

Відповідно до Реєстру боржників від 29 листопада 2021 року до Договору факторингу № 29-11-102 від 29 листопада 2021 року, ТОВ «Вердикт Капітал» набуло право грошової вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором №3353836 від 06.07.2021 у сумі 45 966,48 грн., із яких: 11 640,00 грн. - заборгованість за кредитом (тіло кредиту), 34 326,48 грн - заборгованість по процентам за користування кредитом (а.с.29-31, 32).

У подальшому, Товариство з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал» відступило право вимоги до позичальників Товариству з обмеженою відповідальністю "Коллект Центр" відповідно до Договору відступлення права вимоги №10-01/2023 від 10 січня 2023 року, у тому числі і за договором про споживчий кредит №3353836 від 06.07.2021, що укладений між ТОВ «Мілоан» та ОСОБА_1 (а. с. 214-224).

Пунктом 5.4. договору про відступлення (купівлю-продаж) прав вимоги № 10-01/2023 від 10 січня 2023 року передбачено, що до Нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, зокрема, Новий кредитор має право здійснювати нарахування та стягнення процентів та/чи процентів за прострочення виконання грошового зобов`язання (відповідно до ст. 625 ЦК України) за договорами позики (кредитними договорами) (в тому числі за періоди, що передували відступленню прав вимоги, якщо такі нарахування не були здійснені Первісним кредитором) за умови дотримання вимог чинного законодавства України, нарахування та стягнення штрафних санкцій за порушення Боржниками грошових зобов`язань, нарахування будь-яких платежів і комісій, а також право вимагати у боржників відшкодування збитків, завданих неналежним виконанням грошових зобов`язань, відповідно до законодавства та умов договорів позики (кредитних договорів).

10 січня 2023 року між ТОВ "Вердикт Капітал" та ТОВ "Коллект Центр" було підписано акт прийому-передачі реєстру боржників за договором №10-01/2023 про відступлення (купівлі-продажу) прав вимоги від 10 січня 2023 року (а.с.35).

Відповідно до реєстру боржників до договору №10-01/2023 про відступлення (купівлі-продажу) прав вимоги від 10 січня 2023 року ТОВ "Вердикт Капітал" відступило, а ТОВ "Коллект Центр" набуло право грошової вимоги до боржника ОСОБА_1 за договором №3353836 від 06.07.2021 в сумі 96 600,48 грн., з яких заборгованість за тілом кредиту - 11 640,00 грн., заборгованість за відсотками - 84 960,48 грн. (а.с.36-38, 39).

До матеріалів справи долучено Акт зарахування зустрічих однорідних вимог від 28.02.2023 (а.с.33).

ТОВ "Коллект Центр" є фінансовою установою, яка здійснює діяльність з надання фінансових послуг (а.с.42).

Відповідно до розрахунку заборгованості ТОВ "Вердикт Капітал" та ТОВ "Коллект Центр", ОСОБА_1 станом на 13.06.2025 має непогашену заборгованість за договором №3353836 від 06.07.2021 у сумі 96 600,48 грн., із яких: 11 640,00 грн. - заборгованість за кредитом (тіло кредиту), 34 326,48 грн - заборгованість по процентам за користування кредитом (а.с.23, 24).

Однак, позивач, враховуючи принцип розумності, співмірності і пропорційності просить стягнути заборгованість за кредитним договором у розмірі 83 214,48 грн., з яких заборгованість за тілом кредиту - 11 640,00 грн., заборгованість за відсотками - 71 574,48 грн.

Отже, вищенаведені докази підтверджують виникнення у позивача права вимоги до відповідача за договором №3353836 від 06.07.2021.

Пунктом 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України передбачено, що підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

За правилом частини першої статті 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів.

У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

У відповідності до статті 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина перша статті 627 ЦК України).

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася (частина друга статті 639 ЦК України.)

Абзац другий частини 2 статті 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін вважається укладеним в письмовій формі.

Аналогічні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 09 вересня 2020 року у справі № 732/670/19, від 23 березня 2020 року у справі № 404/502/18, від 07 жовтня 2020 року №127/33824/19.

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).

Пунктами 5, 6, 12 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про електрону комерцію» встановлено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі. Електронний підпис одноразовим ідентифікатором це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додається до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору. Одноразовий ідентифікатор це алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-комунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб`єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв`язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти договір.

Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа. Електронний договір вважається укладеним із моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею (стаття 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Правилами ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію» регламентовано, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно доЗакону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

З урахуванням викладеного слід дійти висновку про те, що будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексів України, може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статті 205,207 ЦК України).

Аналогічні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 09 вересня 2020 року у справі № 732/670/19, від 23 березня 2020 року у справі № 404/502/18, від 07 жовтня 2020 року №127/33824/19.

Не кожна електронна правова угода вимагає створення окремого електронного договору у вигляді окремого електронного документа. Електронний договір можна укласти в спрощеній формі, а можна класично - у вигляді окремого документа.

Електронним підписом одноразовим ідентифікатором є дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, і надсилаються іншій стороні цього договору.

Це комбінація цифр і букв, або тільки цифр, або тільки літер, яку отримує заявник за допомогою електронної пошти у вигляді пароля, іноді в парі «логін-пароль», або смс-коду, надісланого на телефон, або іншим способом.

При оформленні замовлення, зробленого під логіном і паролем, формується електронний документ, в якому за допомогою інформаційної системи (веб-сайту інтернет-магазину тощо) вказується особа, яка створила замовлення.

Аналогічні правові висновки зроблені Верховним Судом, наприклад, у постановах від 12.01.2021 у справі № 524/5556/19 (провадження № 61-16243св20), від 10.06.2021 у справі №234/7159/20 (провадження № 61-18967св20), які, відповідно до вимог ч. 4 ст. 263 ЦПК України, суд враховує при виборі і застосуванні норми права до цих спірних правовідносин.

Згідно зі ст. 13 Закону України «Про споживче кредитування» договір про споживчий кредит, договори про надання додаткових та супутніх послуг кредитодавцем і третіми особами та зміни до них укладаються у письмовій формі у паперовому вигляді або у вигляді електронного документа, створеного згідно з вимогами, визначеними Законом України «Про електронні документи та електронний документообіг», а також з урахуванням особливостей, передбачених Законом України «Про електронну комерцію».

Юридична сила електронного документа не може бути заперечена виключно через те, що він має електронну форму. Допустимість електронного документа як доказу не може заперечуватися виключно на підставі того, що він має електронну форму (ст. 8 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг»).

Так, судом встановлено, що 06 липня 2021 року між ТОВ «Мілоан» та ОСОБА_1 було укладено договір про споживчий кредит №3353836, який підписано одноразовим ідентифікатором.

У постанові Верховного Суду від 21.02.2018 №910/5226/17 зазначено, що при здійсненні безготівкових розрахунків допускаються розрахунки із застосуванням платіжних доручень, акредитивів, розрахункових чеків, розрахунки за інкасо, а також інші розрахунки, передбачені законом, банківськими правилами та звичаями ділового обороту; безготівкові розрахунки провадяться через банки, інші фінансові установи (далі - банки), в яких відкрито відповідні рахунки, якщо інше не випливає із закону та не обумовлено видом безготівкових розрахунків.

Встановивши, що без отримання смс-повідомлення, без здійснення входу на вебсайт товариства за допомогою логіна і пароля особистого кабінету кредитний договір між позивачем та відповідачем не був би укладений, суд вважає, що укладення кредитного договору у запропонованій формі відповідало внутрішній волі відповідача, цей правочин відповідно до Закону України "Про електронну комерцію" вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

Аналогічні висновки викладено у постановах Верховного Суду від 28 квітня 2021 року у справі N 234/7160/20 (провадження N 61-2903св21), від 01 листопада 2021 року у справі N 234/8084/20 (провадження N 61-2303св21).

Підписавши вказаний договір, відповідач погодився з умовами договору та правилами надання споживчого кредиту від ТОВ «Мілоан».

Наведене узгоджується з правовою позицією Верховного Суду у постанові від 12.01.2021 у справі N 524/5556/19, до аналогічних висновків дійшов Верховний Суд у постанові від 09 вересня 2020 року у справі N 732/670/19 (провадження N 61-7203св20).

Зазначений договір є чинним та підлягає виконанню сторонами.

Стороною відповідача суду не надано доказів того, що персональні дані відповідача (паспорт громадянина України, РНОКПП, адреса, електронна адреса та номер телефону) були використані неправомірно для укладення кредитного договору від його імені, відповідачем також не надано відомостей про те, що правомірність укладеного договору оскаржувалася.

За таких обставин доводи сторони відповідача про не підписання (не укладання) відповідачем договору про споживчий кредит, а також те, що матеріали справи не містять доказів обміну електронними повідомленнями з метою підпису кредитного договору є необґрунтованими та безпідставними, оскільки спростовуються дослідженими доказами.

Також, стороною відповідача не надано належних доказів на спростування факту перерахування кредитних коштів первісним кредитором відповідачу, а також факту отримання та користування кредитними коштами відповідачем.

Відповідно до ст. 525 ЦК України, одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Стаття 530 ЦК України передбачає, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до частини першої статті 598 ЦК України, зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Статтею 599 ЦК України встановлено, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно зі статтею 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

За приписами частини першої статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до частини другої статті 615 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобов`язання.

Згідно із частиною першою статті 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Згідно п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України, кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Відповідно до ч. 1 ст. 514 ЦК України, до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст.1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату, а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Якщо відповідно до умов договору факторингу фінансування клієнта здійснюється шляхом купівлі у нього фактором права грошової вимоги, фактор набуває права на всі суми, які він одержить від боржника на виконання вимоги, а клієнт не відповідає перед фактором, якщо одержані ним суми є меншими від суми, сплаченої фактором клієнтові (ч. 1ст. 1084 ЦК України).

Разом із тим щодо суб`єктного складу таких правовідносин ч.3 ст.1079 ЦК України визначає, що фактором може бути банк або інша фінансова установа, яка відповідно до закону має право здійснювати факторингові операції.

Закон України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» встановлює загальні правові засади у сфері надання фінансових послуг, здійснення регулятивних та наглядових функцій за діяльністю з надання фінансових послуг.

Зокрема, у п. 1 ч. 1 ст.1 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» визначено, що фінансова установа - юридична особа, яка відповідно до закону надає одну чи декілька фінансових послуг, а також інші послуги (операції), пов`язані з наданням фінансових послуг, у випадках, прямо визначених законом, та внесена до відповідного реєстру в установленому законом порядку. До фінансових установ належать банки, кредитні спілки, ломбарди, лізингові компанії, довірчі товариства, страхові компанії, установи накопичувального пенсійного забезпечення, інвестиційні фонди і компанії та інші юридичні особи, виключним видом діяльності яких є надання фінансових послуг, а у випадках, прямо визначених законом, - інші послуги (операції), пов`язані з наданням фінансових послуг.

Згідно з п. 5 ч. 1 ст.1 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» фінансова послуга - це операції з фінансовими активами, що здійснюються в інтересах третіх осіб за власний рахунок чи за рахунок цих осіб, а у випадках, передбачених законодавством, - і за рахунок залучених від інших осіб фінансових активів, з метою отримання прибутку або збереження реальної вартості фінансових активів.

За п. 11 ч. 1 ст.4 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» факторинг є фінансовою послугою.

У ч. 1 ст.7 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» зазначено, що юридична особа, яка має намір надавати фінансові послуги, зобов`язана звернутися до відповідного органу державного регулювання ринків фінансових послуг протягом тридцяти календарних днів з дати державної реєстрації для включення її до державного реєстру фінансових установ.

Таким чином, фактор для надання фінансової послуги повинен бути включеним до державного реєстру фінансових установ.

Виписка з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань ТОВ "Коллект Центр" (а.с.41) підтверджує, що ТОВ "Коллект Центр" за своїм правовим статусом відноситься до юридичних осіб, що мають статус фінансових установ, які відповідно до Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» мають право здійснювати діяльність з надання фінансових послуг на території України.

Отже, з огляду на наведені обставини та докази у справі, судом встановлено, що відбулася заміна кредитодавця на підставі укладених договорів факторингу, а тому до ТОВ "Коллект Центр", перейшло право вимоги за кредитним договором №3353836 від 06.07.2021 , укладеного між ТОВ «МІЛОАН» та ОСОБА_1 .

Отже, позивач є належним кредитором та отримав дійсне право вимоги за кредитним договором №3353836 від 06.07.2021 р.

В постанові від 18.10.2023 у справі №905/306/17 Верховний Суд дійшов висновку, що для підтвердження факту відступлення права вимоги, фінансова компанія як заінтересована сторона повинна надати до суду докази переходу права вимоги від первісного до нового кредитора на кожному етапі такої передачі. Належним доказом, який засвідчує факт набуття прав вимоги за кредитним договором, є належно оформлені та підписані договори про відступлення права вимоги, реєстр договорів, права вимоги за якими відступаються, за умови, що він містить дані за кредитним договором, а також докази на підтвердження оплати за договором (постанови Верховного Суду від 29.06.2021 року у справі №753/20537/18, від 21.07.2021 року у справі №334/6972/17, від 27.09.2021 року у справі №5026/886/2012).

Суд звертає увагу, що боржник, який не отримав повідомлення про передачу права вимоги іншій особі, не позбавляється обов`язку погашення заборгованості, а лише має право на її погашення первісному кредитору і таке виконання є належним відповідно до вимог ст.516 ЦК України.

Відповідно до правової позиції, яка висловлена Верховним Судом України у постанові від 25 вересня 2015 року по справі № 6-979цс15, неповідомлення боржника про зміну кредитора не звільняє його від обов`язку погашення кредиту взагалі.

Разом з тим, стороною відповідача не надано суду доказів на підтвердження того, що відповідач належним чином виконував кредитні зобов`язання як щодо первісного кредитора, так і стосовно нового кредитора.

Таким чином, судом установлено, що між відповідачемю та первісним кредитором укладено у належній формі договір кредиту, первісним кредитором виконані умови договору кредиту належним чином, надано відповідачу кредитні кошти. Право вимоги за договором перейшло до позивача внаслідок заміни кредитора. Відповідачем не надано належних та допустимих доказів повернення ним у повному обсязі отриманих у кредит коштів у повному обсязі зі сплатою відсотків за користування кредитом, у межах визначеного сторонами строку кредитування як первісному кредиторові, так і новим кредиторам. Відповідачем не надано доказів сплати заборгованості. З огляду на викладене, суд приходить висновку про те, що відповідач не виконав зобов`язання за договором про надання споживчого кредиту, а тому з нього на користь позивача, як правонаступника кредитора у зобов`язанні слід стягнути заборгованість за основним зобов`язанням в розмірі 11 640,00 грн.

Що стосується вимог про стягнення відсотків за користування кредитом, суд зазначає таке.

Визначаючи розмір заборгованості за процентами за Кредитним договором суд перевірив розрахунок заборгованості, наданий позивачем та отриманий від первісного кредитора умовам самого Кредитного договору з огляду на узгоджений сторонами порядок нарахування процентів та їх розмір, строк, протягом якого таке нарахування проведене.

За ч. 1 ст. 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

За ч. 1, 2 ст. 1056-1 процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором. Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.

При цьому, статтею 625 ЦК України визначено поняття відповідальності за порушення грошового зобов`язання. Зокрема, боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

З умов укладеного між сторонами кредитного договору вбачається, що нарахування кредитодавцем процентів за користування кредитом здійснюється з дати наступної за днем надання кредиту по дату завершення кредитування строку (з урахуванням можливих пролонгацій) на залишок фактичної заборгованості за кредитом за кожен день користування, з урахуванням особливостей, передбачених п. 2.2.3 договору (пункт 2.2.2 кредитного договору).

Відповідно до п. 2.2.3 Договору проценти нараховуються за стандартною (базовою) ставкою, що визначена п. 1.6 цього Договору, яка є незмінною протягом всього строку кредитування, окрім випадків, коли за умовами акцій, програм лояльності, спеціальних пропозицій, тощо, визначена в п. 1.5.2 процентна ставка протягом первісного строку кредитування визначеного п. 1.3, запропонована позичальнику зі знижкою і є меншою за стандартну (базову) ставку, встановлену п. 1.6 Договору. Якщо визначена п. 1.5.2 процентна ставка є нижчою від стандартної (базової) ставки, то після завершення первісного строку кредитування (пролонгації) на стандартних (базових) умовах, згідно п. 2.3.1.2 продовжують нараховуватись за базовою ставкою згідно п. 1.6 Договору. Стандартна (базова) ставка не є підвищеною.

Згідно з п. 1.6. Договору стандартна (базова) процентна ставка за користування кредитом становить 5.00 відсотків від фактичного залишку кредиту за кожен день користування кредитом.

Згідно з п. 4.2. Договору у разі прострочення позичальником зобов`язань зі сплати заборгованості згідно з умовами цього договору, кредитодавець, починаючи з дня наступного за датою спливу строку кредитування, з урахуванням пролонгацій та оновлених графіків платежів, що складаються у зв`язку з продовженням строку кредитування (пролонгацією), має право (не обов`язок) нарахувати проценти за стандартною (базовою) ставкою передбаченою п.1.6 договору в якості процентів за порушення грошового зобов`язання, передбачених ст. 625 ЦК України. У випадку нарахування процентів, вважається, що ця умова договору встановлює інший розмір процентів в розумінні ч.2 ст.625 ЦК України, на рівні стандартної (базової) ставки, передбаченої п.1.6 договору. Обов`язок позичальника по сплаті таких процентів настає після відповідної вимог Кредитодавця.

Із положень пункту 2.3.1.1 кредитного договору слідує, що позичальник має право неодноразово продовжувати строк кредитування, за умови, що кредитодавцем надана така можливість позичальнику відповідно до розділу 6 Правил надання фінансових кредитів (послуг) товариством (далі Правила), що розміщені на веб-сайті Товариства milioan.ua. Для продовження строку кредитування за цим пунктом позичальник має вчинити дії, передбачені розділом 6 Правил, у тому числі сплатити комісію за управління та обслуговування кредиту та певну частку заборгованості по кредиту.

Відповідно до пункту 2.3.1.2 кредитного договору позичальник може збільшити строк кредитування на 1 (один) день шляхом продовження користування кредитними коштами після завершення строку кредитування (з урахуванням всіх пролонгацій). Таке збільшення (продовження) строку кредитування відбувається кожен раз, коли позичальник продовжує користуватись кредитними коштами після спливу раніше визначеного строку кредитування, але загалом не може перевищувати 60 днів. У випадку, якщо внаслідок чергового продовження строку кредитування позичальником у спосіб, вказаний цим пунктом, загальний період пролонгації на стандартних (базових) умовах перевищить 60 днів, таке продовження здійснюється на кількість днів, що залишилась до досягнення загальним строком пролонгації на стандартних (базових) умовах 60 днів. Користування кредитними коштами припиняється, якщо у позичальника відсутня заборгованість перед кредитодавцем за кредитом (тілом кредиту). Якщо позичальник здійснює продовження строку кредитування (пролонгацію) на стандартних (базових) умовах, проценти за користування кредитом протягом періоду, на який продовжено строк кредитування, нараховуються за стандартною (базовою) ставкою, наведеною в пункті 1.6 цього Договору. У випадку, якщо позичальник протягом періоду, на який продовжено строк кредитування (пролонгації) на стандартних (базових) умовах вчинить дії для продовження строку кредитування на пільгових умовах, такі дії зупиняють строк пролонгації на стандартних (базових) умовах до моменту спливу строку пролонгації на пільгових умовах.

Відповідно до п. 2.3.2 Розділ 2.3 Договору є домовленістю сторін про зміну умов кредитного договору на умовах відкладальної(их) обставин(и) щодо якої(их) невідомо настане вона(и) чи ні, відповідно до ст. 212 Цивільного кодексу України, і яка(і) полягає(ють) у наступному: а) здійснені платежу(ів) Позичальником після вибору доступних умов пролонгації на пільгових умовах, згідно п. 2.3.1.1 Договору та розділу 6 Правил; б) продовженні користування кредитними коштами Позичальником після спливу строку кредитування, визначеного згідно п. 1.3, п. 2.3.1.1, п. 2.3.1.2 Договору. Після настання зазначених в пунктах «а» та/або «б» цього пункту обставин умови кредитного договору, зокрема строк кредитування, згідно п. 1.3, термін (дата) повернення кредиту і сплати винагород (плати) визначений п. 1.4 змінюється пропорційно строку пролонгації. Нова дата платежу разом з актуальною сумою заборгованості відображаються Кредитодавцем в оновленому графіку платежів, що за формою та змістом може відрізнятись від додатку №1, і розміщується Кредитодавцем в особовому кабінеті Позичальника, який уповноважує Кредитодавця на таке оновлення та не потребують будь-якого іншого оформлення.

Таким чином, сторонами погоджено, строк користування кредитом продовжується у разі наявності непогашеної заборгованості, а таке продовження не потребує додаткових дій ні від Кредитора, ні від Позичальника. Сторони Договору погодили окремий випадок автоматичної пролонгації договору, без необхідності вчинення будь-яких додаткових дій з боку сторін. Підписанням даного договору відповідач погодився на зазначені умови. Отже, ним було надано згоду на автопролонгацію договору у разі наявності заборгованості. З розрахунку заборгованості вбачається, що відповідач продовжував строк кредитування на підставі п. 2.3.2 а) Договору шляхом сплати відповідних сум, а також, що строк кредитування автоматично продовжувався у зв`язку із наявною заборгованістю на підставі п. 2.3.2 б) Договору.

З розрахунку заборгованості за договором про споживчий кредит №3353836 від 06.07.2021 р. вбачається, що розмір відсотків, які позивач просить стягнути з відповідача, становить 71 574,48 грн.

Завданням національних судів є забезпечення належного вивчення документів, аргументів і доказів, представлених сторонами (справа ЄСПЛ "Ван де Гурк проти Нідерландів", заява №23192/15, рішення від 29 травня 2019 року). Водночас принцип jura novit curia ("суд знає закон") зобов`язує суд визначити яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору та надати правову кваліфікацію відносинам сторін з огляду на факти встановлені під час розгляду справи, застосувавши положення які дійсно регулюють відповідні правовідносини.

Відповідно до пункту 5 частини третьої статті 18 Закону України "Про захист прав споживачів" несправедливими є, зокрема, умови договору про встановлення вимоги щодо сплати споживачем непропорційно великої суми компенсації (понад п`ятдесят відсотків вартості продукції) у разі невиконання ним зобов`язань за договором.

Під час стягнення заявленої позивачем заборгованості необхідно керуватись чітко обумовленими між контрагентами кредитного договору умовами, а не іншими умовами, які дають змогу кредитодавцю вийти за межі узгодженого строку та нарахувати непропорційно велику суму компенсації, оскільки така непропорційно велика сума компенсації не відповідає засадам справедливості, добросовісності, розумності як складовим елементам загального конституційного принципу верховенства права.

Отже, вимога про нарахування та сплату відсотків, які є явно завищеними, не відповідає передбаченим у частині третій статті 509, частинах першій, другій статті 627 ЦК України засадам справедливості, добросовісності, розумності як складовим елементам загального конституційного принципу верховенства права.

Наявність у кредитора можливості стягувати із споживача надмірні грошові суми відсотків спотворює їх дійсне правове призначення, оскільки із засобу розумного стимулювання боржника виконувати основне грошове зобов`язання проценти перетворюється на несправедливо непомірний тягар для споживача та джерело отримання невиправданих додаткових прибутків кредитором.

Позивач як фінансова установа, скориставшись необізнаністю позичальника, діючи із порушенням звичаїв ділового обороту та порушуючи при цьому норми і вимоги чинного законодавства, спонукав у такий спосіб позичальника на укладення договору позики на вкрай невигідних для нього умовах, які відповідач не міг оцінити належно.

Необхідно зазначити, що з огляду на приписи частини четвертої статті 42 Конституції України участь у договорі споживача як слабкої сторони, яка підлягає особливому правовому захисту у відповідних правовідносинах, звужує дію принципу рівності учасників цивільно-правових відносин та свободи договору, зокрема у договорах про надання споживчого кредиту щодо сплати споживачем непропорційно великих відсотків за прострочення повернення кредиту.

Вказане узгоджується із положеннями Резолюції Генеральної Асамблеї ООН від 09 квітня 1985 року №39/248 "Керівні принципи для захисту інтересів споживачів", в якій зазначено, що, визнаючи, що споживачі нерідко перебувають у нерівному становищі з точки зору економічних умов, рівня освіти та купівельної спроможності, принципи захисту інтересів споживачів мають, зокрема, за мету сприяти країнам у боротьбі зі шкідливою діловою практикою усіх підприємств на національному та міжнародному рівнях, яка негативно позначається на споживачах.

Пунктами 1, 2 Резолюції Генеральної Асамблеї ООН "Керівні принципи для захисту інтересів споживачів" від 09 квітня 1985 року N 39/248, Хартією захисту споживачів, схваленою Резолюцією Консультативної ради Європи від 17 травня 1973 року N 543, Директивою 2005/29/ЄС Європейського Парламенту та Ради від 11 травня 2005 року (пункти 9, 13, 14 преамбули), Директивою 2008/48/ЄС Європейського Парламенту та Ради від 23 квітня 2008 року про кредитні угоди для споживачів передбачається, що надання товарів чи послуг, зокрема у фінансовій галузі, не має здійснюватися за допомогою прямого чи опосередкованого обману споживача, а відповідні права споживачів регламентуються як на доконтрактній стадії, так і на стадії виконання кредитної угоди.

Директива 2005/29/ЄС Європейського Парламенту та Ради Європи від 11 травня 2005 року розділяє комерційну діяльність, що вводить в оману на дію і бездіяльність та застосовується до правовідносин до і після укладення угоди, фінансові послуги через їх складність та властиві їм серйозні ризики потребують встановлення детальних вимог, включаючи позитивні зобов`язання торговця. Оманливі види торговельної практики утримують споживача від поміркованого і таким чином, ефективного вибору.

Межі дії принципу свободи договору визначаються законодавством з урахуванням критеріїв справедливості, добросовісності, пропорційності і розумності. При цьому держава має підтримувати на засадах пропорційності розумний баланс між публічним інтересом ефективного перерозподілу грошових накопичень, комерційними інтересами банків щодо отримання справедливого прибутку від кредитування і правами та охоронюваними законом інтересами споживачів їх кредитних послуг (пункт 3 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 10 листопада 2011 року №15-рп/2011 у справі про захист прав споживачів кредитних послуг).

У Рішенні від 11 липня 2013 року N 7-рп/2013 Конституційний Суд України дійшов висновку, що умови договору споживчого кредиту, його укладання та виконання повинні підпорядковуватися таким засадам, згідно з якими особа споживача вважається слабкою стороною у договорі та підлягає особливому правовому захисту з урахуванням принципів справедливості, добросовісності і розумності. Виконання державою конституційно-правового обов`язку щодо захисту прав споживачів вимагає від неї спеціального законодавчого врегулювання питань, пов`язаних із забезпеченням дії зазначених принципів у відносинах споживчого кредитування, зокрема, щодо встановлення справедливого розміру неустойки за прострочення виконання грошових зобов`язань позичальниками - фізичними особами.

Аналогічний правовий висновок міститься у постанові Верховного Суду від 07 жовтня 2020 року у справі №132/1006/19.

Відповідно до постанови Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі №902/417/18, якщо відповідальність боржника перед кредитором за неналежне виконання обов`язку щодо своєчасного розрахунку не обмежена жодними межами, а залежить виключно від встановлених договором процентів (штрафу, пені, річних відсотків), то за певних обставин обсяг відповідальності може бути нерозумним з огляду на його непропорційність наслідкам правопорушення.

Також у цій постанові зазначено, що з огляду на наведені мотиви про компенсаційний характер заходів відповідальності у цивільному праві, Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що, керуючись принципами розумності, справедливості та пропорційності, суд за певних умов може зменшити загальний розмір як неустойки, штрафу, так і процентів річних, як відповідальності за прострочення грошового зобов`язання.

Відсутність позову про визнання недійсним договору про відкриття кредитної лінії не є перешкодою для врахування інтересів відповідача у справі з метою дотримання вимог щодо всебічності, повноти й об`єктивності з`ясування обставин справи та оцінки доказів (див. постанову Верховного Суду від 12 лютого 2025 року у справі № 679/1103/23).

З викладеного вбачається, що у даному випадку визначений кредитодавцем у змісті договору розмір процентів є непропорційно високим та призводить до дисбалансу договірних прав та обов`язків на шкоду позичальника (споживача), відтак пункт 1.6 Договору є несправедливими і суперечать принципам розумності та добросовісності, оскільки встановлюють вимогу щодо сплати непропорційно великої суми компенсації (понад 50%) у разі невиконання/неналежного виконання позичальником зобов`язань за цим договором.

Фактично позивач порушує питання про стягнення з позичальника заборгованості за нарахованими процентами у розмірі, що у 6 разів перевищує розмір заборгованості за кредитом.

Таким чином, враховуючи те, що заявлена позивачем до стягнення заборгованості за нарахованими процентами сума в розмірі 71 574,48 грн. є неспіврозмірною сумі заборгованості за тілом кредитом у розмірі 11 640,00 грн., суперечить принципам розумності та добросовісності, є наслідком дисбалансу договірних прав та обов`язків на шкоду позичальника як споживача послуг кредитної установи, оскільки встановлює вимогу щодо сплати непропорційно великої суми процентів у разі невиконання ним зобов`язань за кредитним договором, суд вважає, що необхідно зменшити розмір процентів за вказаним договором до розміру заборгованості за ітлом кредиту, а саме: з 71 574,48 грн. до 11 640,00 грн.

Таким чином, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог, суд вважає, що позов ТОВ "КОЛЛЕКТ-ЦЕНТР" про стягнення заборгованості за кредитним договором необхідно задовольнити частково та стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість за кредитним договором №3353836 від 06.07.2021 р. в загальній сумі 23 280,00 грн., яка складається із: 11 640,00 грн. заборгованість по тілу кредиту, 11 640,00 грн. заборгованість за відсотками.

Щодо витрат на правничу допомогу, то суд зазначає наступне.

Судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати, зокрема, на професійну правничу допомогу (частини перша друга статті 133 ЦПК України).

Судом встановлено, що позивачем на підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 25 000,00 грн. надано договір про надання правової допомоги №01-07/2024 від 01.07.2024 р. (а.с.46-47); прайс-лист АО "Лігал Ассістанс", затверджений рішенням загальних зборів №01-11/2023 від 01.11.2023 р. (а.с.48); заявка на надання юридичної допомоги №1077 від 01.05.2025 р. (а.с.49); витяг з акту №10 про надання юридичної допомоги від 30.05.2025 р. (а.с.50).

Відповідно до ч.4 ст.137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Суд враховує, що вказана категорія справ відноситься до малозначних та розглядається у порядку спрощеного позовного провадження, з урахуванням ціни позову, а також те, що судова практика з вказаної категорії справ є сталою, тому заявлена сума у 25 000,00 грн. є завищеною.

Отже, суд вважає за необхідне, виходячи з засад розумності, беручи до уваги співмірність розміру витрат на виконання професійної правничої допомоги з ціною позову та обсягом фактично виконаних робіт, а також пропорційності стягнення судових витрат, стягнути з відповідачки на користь позивача витрати на правничу допомогу у розмірі 3 000,00 грн.

Щодо вирішення питання про стягнення судового збору, суд зазначає таке.

Відповідно до ч.1 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Позивачем надана платіжна інструкція кредитового переказу коштів №0532920070 від 27.06.2025 р. про сплату судового збору у розмірі 2 422,40 грн (а.с.13).

Враховуючи те, що задоволено 27,97% позовних вимог (23 280,00 грн. від 83 214,48 грн. становить 27,97 %), суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача суму понесених судових витрат пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, яка становить 677,54 грн. (2 422,40 грн. х 27,97 % : 100).

На підставі вищенаведеного та керуючись ст.ст. 12, 76-81, 141, 247, 259, 263-265, 268, 274-279, 280-284, 289, 354 ЦПК України, суд, -

У Х В А Л И В:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "КОЛЛЕКТ ЦЕНТР" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором- задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "КОЛЛЕКТ-ЦЕНТР" (код ЄДРПОУ 44276926, місцезнаходження: 01133, м. Київ, вул. Мечнікова, буд.3, офіс 306) заборгованість за Договором про споживчий кредит №3353836 від 06.07.2021р. у розмірі 23 280 (двадцять три тисячі двісті вісімдесят) грн. 00 коп., яка складається із: 11 640,00 грн. заборгованість по тілу кредиту, 11 640,00 грн. заборгованість за відсотками.

У задоволенні інших позовних вимог - відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "КОЛЛЕКТ-ЦЕНТР" (код ЄДРПОУ 44276926, місцезнаходження: 01133, м. Київ, вул. Мечнікова, буд.3, офіс 306) судовий збір в розмірі 677,54 грн. та витрати на правничу допомогу в розмірі 3 000,00 грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Дніпровського апеляційного суду, а у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення буде складено 25.05.2026 року.

Суддя: ? ? ? ? Д.Г. Костюков