Рішення № 136813525, 25.05.2026, Петриківський районний суд Дніпропетровської області

ПЕТРИКІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 207/952/26

2/0187/494/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"25" травня 2026 р.

Петриківський районний суд Дніпропетровської області у складі

головуючого судді Соловйова І.М.,

за участі секретаря судового засідання Столяренко Н.П.,

розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження цивільну справу

за позовом Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Оберіг»

до ОСОБА_1

про стягнення страхового відшкодування,

ВСТАНОВИВ:

27.03.2026 до Петриківського районного суду Дніпропетровської області на підставі ухвали Південного районного суду міста Кам`янського надійшла позовна заява Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «ОБЕРІГ» (далі - позивач) до ОСОБА_1 (далі - відповідач), в якій позивач просить суд:

- стягнути з відповідача грошові кошти в розмірі 9 000,00 грн.

- стягнути відповідача штрафні санкції, а саме: інфляційні витрати; пеню та три відсотки річних за несвоєчасне виконання зобов`язань за період з дати подання позову до суду включно до дати ухвалення судового рішення, розрахунок яких необхідно здійснити судом.

Також просить стягнути з відповідача витрати по сплаті судового збору в розмірі 2422,40 грн. та витрат на професійну правову допомогу в розмірі 8 022,50 грн.

Позовна заява подана представником позивача адвокатом Войціховським Антоном Віталійовичем (свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю серії ВА №1208 від 20.03.2020), який діє на підставі довіреності у порядку передоручення від 01.03.2026.

Позовна заява обґрунтовується тим, що 17.05.2024 сталася дорожньо-транспортна пригода за участю ВАЗ 2101, державний номер НОМЕР_1 , VIN-код НОМЕР_2 та MITSUBISHI APISMA, державний номер НОМЕР_3 , VIN-код НОМЕР_4 . Внаслідок ДТП транспортні засоби отримали механічні пошкодження, а їх власникам було завдано матеріальних збитків. Цивільно-правова відповідальність Відповідача, як водія транспортного засобу ВАЗ 2101, державний номер НОМЕР_1 , VIN-код НОМЕР_2 , станом на дату настання ДТП була забезпечена в ТДВ «СГ «ОБЕРІГ» за полісом обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів №ЕР-216729446. ТДВ «СГ «ОБЕРІГ» здійснило обчислення суми належної до виплати в якості відшкодування позивачем шкоди третій особі за полісом страхування № ЕР-216729446 у зв`язку пошкодження внаслідок ДТП транспортного засобу MITSUBISHI APISMA державний номер НОМЕР_3 . За полісом страхування №ЕР-216729446 було передбачено суму франшизи (за ризиком нанесення шкоди майну третіх осіб 3,200 грн.), яку було утримано з кінцевого розміру страхового відшкодування до виплат. Належний кінцевий розмір страхового відшкодування за вирахуванням франшизи до виплати склав 9000 грн. Керуючись вищевикладеним представник позивача звернувся до суду про стягнення вказаної суми.

Ухвалою суду від 31.03.2026 позовна заява залишена без руху, яку відповідач виконав 06.04.2026.

Ухвалою суду від 06.04.2026 відкрито провадження у справі, призначено справу до судового розгляду по суті за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи.

На офіційну адресу відповідача, тобто за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем проживання, судом направлено копію ухвали про відкриття провадження у справі, яка повернулася до суду з відміткою «адресат відсутній за вказаною адресою».

Суд зазначає, що декларування та реєстрація місця проживання (перебування) особи здійснюються, зокрема, з метою створення умов для реалізації прав особи, ведення офіційного листування та здійснення інших видів комунікації з нею (частина перша статті 3 Закону України «Про надання публічних (електронних публічних) послуг щодо декларування та реєстрації місця проживання в Україні»).

Відповідно до пункту 4 частини шостої статті 272 ЦПК України днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення або відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою нею суду.

З аналізу пунктів 81-83, 99 Правил надання послуг поштового зв`язку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 05 березня 2009 року № 270, убачається, що у разі відсутності адресата або відмови від отримання поштові відправлення повертаються оператором поштового зв`язку відправнику з відповідною відміткою.

Водночас до повноважень суду не належить встановлення фактичного місцезнаходження учасників судового процесу на час вчинення процесуальних дій. Повернуті органами поштового зв`язку повідомлення з відмітками «за закінченням строку зберігання», «адресат вибув» або «адресат відсутній за вказаною адресою» є належними доказами виконання судом обов`язку щодо належного повідомлення сторін.

З огляду на те, що судом ужито всіх передбачених законом заходів для належного повідомлення відповідача про розгляд справи, відповідач вважається таким, що повідомлений про судове засідання належним чином.

Оскільки відповідач у встановлений судом строк правом на подання відзиву не скористався, суд вирішує справу за наявними матеріалами відповідно до частини восьмої статті 178 та частини другої статті 191 ЦПК України.

Дослідивши матеріали справи та оцінивши докази у їх сукупності, суд встановив наступні обставини та дійшов таких висновків.

Частиною 1 ст. 4 ЦПК України визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом свої порушених невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених цим Кодексом.

Статтею 89 ЦПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Судом встановлено, що 17.05.2024 сталася дорожньо-транспортна пригода за участю ВАЗ 2101, державний номер НОМЕР_5 , VIN-код НОМЕР_6 та MITSUBISHI CAPISMA, державний номер НОМЕР_7 , VIN-код НОМЕР_4 .

Постановою Заводського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області, від 02.07.2024 відповідача визнано винним у скоєні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 та ч. 2 ст. 126 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу розміром 3400 грн. За даними протоколу про адміністративне правопорушення серія ААД № 673404 від 17.05.2024, вбачається, що 1705.2024 о 19:30 годині в м. Кам`янське, вул. Широка, 11, водій Луговий АТ керував автомобілем ВАЗ 2101 державний номерний знак НОМЕР_1 виїзжаючи з АЗС , не надав перевагу у русі автомобілю MITSUBISHI CAPISMA, державний номер НОМЕР_7 , внаслідок чого автомобілі отримали механічні пошкодження, чим завдано матеріальну шкоду.

Цивільно-правова відповідальність Відповідача, як водія транспортного засобу ВАЗ 2101, державний номер НОМЕР_5 , VIN-код НОМЕР_6 , станом на дату настання ДТП була забезпечена в ТДВ «СГ «ОБЕРІГ» за полісом обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів №EP-216729446, відповідно до якого франшиза складає 3 200,00 грн.

Відповідно до Ремонтної калькуляції вартість відновлювального ремонту транспортного засобу MITSUBISHI CAPISMA, державний номер НОМЕР_7 , з урахуванням зносу, склала 14 130,00 грн.

Згідно свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_8 , автомобіль марки MITSUBISHI CAPISMA, державний номер НОМЕР_7 , належить ОСОБА_2 .

Відповідно до заяви на виплату страхового відшкодування від 15.07.2024 між потерпілою особою та ТДВ «СГ «ОБЕРІГ» було узгоджено розмір страхового відшкодування в сумі 9 000,00 грн. На підставі заяви про виплату страхового відшкодування, ТДВ «СГ «ОБЕРІГ» здійснило виплату страхового відшкодування на користь потерпілої особи в розмірі 9 000,00 грн, що підтверджується платіжною інструкцією №29882 від 16.07.2024.

Розглядаючи заявлені позовні вимоги, суд виходить з такого.

Відповідно до частини шостої статті 82 ЦПК України постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, яка набрала законної сили, є обов`язковою для суду, що розглядає справу про цивільно-правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалено постанову суду, лише в питаннях, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

З огляду на зазначене, обставини щодо вчинення відповідачем дій, які стали підставою для його притягнення до адміністративної відповідальності, є преюдиційними та в силу вимог закону додаткового доказуванню не потребують.

Статтею 22 ЦК України передбачено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).

Відносини у сфері обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів регулюються Законом України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (далі - Закон № 1961-IV) (який діяв на момент виникнення спірних правовідносин). Згідно зі статтею 3 вказаного Закону, таке страхування здійснюється з метою забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров`ю та/або майну потерпілих внаслідок ДТП, а також захисту майнових інтересів страхувальників.

Відповідно до ст. 29 Закону № 1961-IV у зв`язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов`язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України.

Відповідно до п. 36.2. ст. 36 Закону № 1961-IV Страховик має право здійснювати виплати без проведення експертизи (у тому числі шляхом перерахування коштів особам, які надають послуги з ремонту пошкодженого майна), якщо за результатами проведеного ним огляду пошкодженого майна страховик і потерпілий досягли згоди про розмір та спосіб здійснення страхового відшкодування і не наполягають на проведенні оцінки, експертизи пошкодженого майна. Відповідно до заяви на виплату страхового відшкодування від 15.07.2024 між потерпілою особою та ТДВ «СГ «ОБЕРІГ» було узгоджено розмір страхового відшкодування в сумі 9000,00 грн..

На підставі заяви про виплату страхового відшкодування, ТДВ «СГ «ОБЕРІГ» здійснило виплату страхового відшкодування на користь потерпілої особи в розмірі 9 000,00 грн., що підтверджується платіжною інструкцією №29882 від 16.07.2024.

Згідно зі статтею 1194 ЦК України особа, яка застрахувала свою відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов`язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (відшкодуванням).

Зазначена норма права кореспондує з висновками Верховного Суду, викладеними у постановах від 02.12.2015 у справі № 6-691цс15 та від 03.10.2018 у справі № 686/17155/15-ц, згідно з якими з винного водія підлягає стягненню різниця між фактичною вартістю ремонту (без урахування зносу) та сумою страхового відшкодування, виплаченою з урахуванням фізичного зносу деталей. Страховик за договором обов`язкового страхування відповідає лише у межах страхового ліміту за вирахуванням фізичного зносу, а решту збитків відшкодовує безпосередній винуватець.

Відповідно до ч. 1 ст. 1191 Цивільного кодексу України особа, яка відшкодувала шкоду, заподіяну іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлено законом.

Відповідно до ст. 1187 Цивільного кодексу України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Відповідно до пп. «б» пп. 38.1.1. п. 38.1. ст. 38 Закону № 1961-IV страховик після виплати страхового відшкодування має право подати регресний позов до страхувальника або водія забезпеченого транспортного засобу, який спричинив дорожньо-транспортну пригоду, якщо він керував транспортним засобом без права на керування транспортним засобом відповідної категорії.

Оцінивши зібрані у справі докази у їх сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення з відповідача 9 000,00 грн є обґрунтованими, доведеними та такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

Щодо стягнення інфляційних втрат, пені та 3% річних за несвоєчасне виконання зобов`язання.

Згідно зі ст. 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

За приписами ч. 1 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити на користь кредитора пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня. Договором може бути визначено менший розмір пені.

Згідно з ч. 2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Велика Палата Верховного Суду в постанові від 10.04.2018 року у справі № 910/10156/17 вказала, що наслідки прострочення грошового зобов`язання, коли боржник повинен сплатити грошові кошти, але неправомірно не сплачує їх, також врегульовані законодавством. У цьому разі, відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК боржник, зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом (ч. 37); ст. 625 ЦК поширює свою дію на всі види грошових зобов`язань. Тобто, у разі прострочення виконання зобов`язання, зокрема щодо повернення безпідставно одержаних чи збережених грошей, на винну сторону нараховуються 3% річних та інфляційні втрати від простроченої суми, відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України (ч. 41).

Стаття 625 ЦК України визначає загальні правила відповідальності за порушення будь-якого грошового зобов`язання. Тобто, дія цієї статті поширюється на всі види грошових зобов`язань, якщо інше не передбачено договором або спеціальними нормами закону, що регулює окремі види зобов`язань (постанова Великої Палати Верховного Суду від 28.03.2018 у справі № 758/1303/15-ц (п. 26).

У постанові від 23.05.2018 року у справі № 910/1238/17 Велика Палата Верховного Суду роз`яснила, що термін «користування чужими грошовими коштами» може використовуватися у двох значеннях. Перше - це одержання боржником (як правило, за плату) можливості правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу. Друге значення - прострочення виконання грошового зобов`язання, коли боржник повинен сплатити гроші, але неправомірно не сплачує їх (п. 6.20).

Відповідно до частини першої статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, у межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно з принципом диспозитивності цивільного судочинства кожна сторона самостійно визначає зміст своїх вимог і заперечень, а також засоби та стратегію захисту. Обов`язок доказування покладено на сторін спору, а суд розглядає справу виключно в межах заявлених ними вимог та на підставі наданих доказів. Суд не має права виходити за межі позовних вимог та в порушення зазначеного принципу самостійно визначати або змінювати предмет чи правову підставу позову (постанови Верховного Суду від 15 липня 2019 року у справі № 235/499/17 та від 08 серпня 2019 року у справі № 450/1686/17).

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначає, що відповідач порушив грошове зобов`язання, що є підставою для нарахування пені, інфляційних втрат і 3 % річних. У зв`язку з цим позивач просить стягнути з відповідача штрафні санкції за період з дати подання позову до суду по дату ухвалення судового рішення включно. Водночас представник позивача не зазначив конкретного розміру цих вимог, вказавши у позовній заяві, що відповідний розрахунок має здійснити суд.

Оскільки визначення меж позовних вимог та обчислення суми стягнення є виключним процесуальним обов`язком позивача, перекладення цього обов`язку на суд суперечить фундаментальним принципам цивільного судочинства. Суд не може самостійно обирати предмет позову або визначати за позивача суму, яку той бажає стягнути, оскільки це буде виходом за межі позовних вимог та порушенням принципу незалежності суду. З огляду на викладене, позовна вимога про стягнення сум за вказаний період без визначення їхнього точного розміру та надання належного розрахунку є необґрунтованою та задоволенню не підлягає.

Враховуючи наведене, оцінивши зібрані у справі докази в їх сукупності та надавши їм належну правову оцінку, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог. Суд вважає за необхідне стягнути з відповідача грошові кошти в сумі 9 000,00 грн. сума виплаченого страхового відшкодування. У решті позовних вимог слід відмовити.

Щодо вирішення питання про стягнення судових витрат, суд зазначає таке.

Позивачем сплачено судовий збір за подання даного позову до суду в частині майнових вимог у сумі 2 662,40 грн, що підтверджено платіжною інструкцією №35295 від 17.02.2026.

Згідно зі ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

З огляду на наведене, з відповідача на користь позивача підлягають стягненню понесені останнім та належним чином документально підтверджені витрати на сплату судового збору у сумі 2 662,40 грн.

Водночас судом установлено, що при зверненні з цим позовом позивач сплатив судовий збір не в повному обсязі.

Зокрема, судовий збір не було сплачено за позовну вимогу про стягнення з відповідача інфляційних втрат, пені та 3 % річних за період з дати подання позову до дня ухвалення судового рішення, здійснення розрахунку яких позивач просив покласти на суд.

За своєю правовою природою ця вимога є майновою, оскільки спрямована на захист майнового права та пов`язана з грошовими виплатами, проте через специфіку її формулювання (без зазначення конкретної суми та ціни позову) вона за процесуальною формою подібна до немайнової. Під час звернення до суду позивач судовий збір за вказану вимогу не сплатив.

З огляду на відмову в задоволенні цієї частини позовних вимог, судовий збір, який підлягав сплаті при поданні позовної заяви як за вимогу немайнового характеру, відповідно до підпункту 2 пункту 1 частини другої статті 4 Закону України «Про судовий збір», має бути стягнутий з позивача в дохід держави.

Оскільки позовну заяву подано в електронній формі через підсистему «Електронний суд», при обчисленні розміру судового збору застосовується коефіцієнт 0,8 відповідно до частини третьої статті 4 Закону України «Про судовий збір».

Таким чином, з позивача на користь держави підлягає стягненню судовий збір у розмірі 2 662,40 грн.

При вирішенні вимоги в частині відшкодування витрат на правничу допомогу суд виходить з такого.

Згідно ч. 1 ст. 133 ЦПК України передбачено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу (п. 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України).

Відповідно до ч. 1 та п. 1 ч. 2 ст. 137 ЦПК України визначено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

Розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо), що передбачено ч. 8 ст. 141 ЦПК України.

На підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу позивачем надано: договір про надання правової допомоги № 0107 від 01.07.2025, укладений між позивачем та адвокатським об`єднанням «АПОЛОГЕТ»; ордер серії ВС № 1381377; акт № 43 про надання юридичної допомоги від 09.03.2026; детальний опис наданих послуг до акту № 43 відповідно до якого адвокатським об`єднанням виконано такі послуги: надання усної консультації, ознайомлення з матеріалами кредитної справи, погодження правової позиції клієнта, складання подання позовної заяви з урахуванням правової позиції клієнта, подання заяви до суду від імені клієнта.

Відповідно до умов договору вартість надання правничої допомоги в одній кредитній справі становить 8 022,50 грн.

Водночас, оцінюючи вимогу позивача про стягнення витрат на професійну правничу допомогу, суд виходить із того, що позов задоволено частково. При цьому одну з позовних вимог було сформульовано в спосіб, який суперечить принципам цивільного судочинства, оскільки позивачем не було проведено роботи щодо визначення точного розміру заборгованості та надання належного розрахунку суми стягнення. З огляду на часткове задоволення позову, а також зважаючи на необґрунтованість і недоведеність обсягу наданих послуг у цій частині, суд вважає, що вимога про відшкодування витрат на правничу допомогу є безпідставною, а тому в її задоволенні слід відмовити.

Об`єктивна неможливість знати заздалегідь конкретну дату ухвалення судового рішення не звільняє позивача від обов`язку чітко сформулювати позовну вимогу, визначити її ціну та надати деталізований розрахунок станом на момент звернення до суду або на дату подання відповідних процесуальних заяв.

Керуючись статтями 12, 81, 89, 133, 141, 258-259, 263-265, 268 ЦПК України, суд,-

УХВАЛИВ:

Позов Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова група «Оберіг» задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова група «Оберіг» грошові кошти в розмірі 9 000,00 (дев`ять тисяч гривень 00 копійок) гривень.

В іншій частині позову відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова група «Оберіг» судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 2 662,40 (дві тисячі шістсот шістдесят дві гривні 40 копійок) гривень.

Стягнути з Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова група «Оберіг» судовий збір в розмірі 2 662,40 (дві тисячі шістсот шістдесят дві гривні 40 копійок) гривень на користь держави.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду.

Повне найменування сторін та інших учасників справи:

Позивач Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «ОБЕРІГ» місцезнаходження 04040, м. Київ, вул. Васильківська, 14; ЄДРПОУ 39433769.

Відповідач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце проживання, АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_9 .

Повне судове рішення складено та підписано 25.05.2026.

Суддя І.М. Соловйов