Ухвала суду № 136813376, 20.05.2026, Індустріальний районний суд м. Дніпропетровська

Справа № 202/117/23

Провадження № 6/202/319/2026

ІНДУСТРІАЛЬНИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА ДНІПРА

УХВАЛА

20 травня 2026 року м. Дніпро

Індустріальний районний суд м. Дніпра у складі:

головуючої судді - Бєсєди Г.В.

за участю секретаря Міщенко М.С.

представника відповідача ОСОБА_1 адвоката Коршуна С.В.

представника Дніпровської міської ради Бровкіної М.І.

прокурора Лівобережної окружної прокуратури міста Дніпра Бойко Н.К.

розглянувши у відкритому судовому засіданні заяву представника відповідача ОСОБА_1 адвоката Коршуна С.В. про визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, виданого Індустріальним районним судом міста Дніпра 16.04.2026 у справі № 202/117/23 та про поворот виконання рішення суду, -

В С Т А Н О В И В:

До Індустріального районного суду м. Дніпра звернувся представник відповідача ОСОБА_1 адвокат Коршун С.В. із заявою про визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, виданого Індустріальним районним судом міста Дніпра 16.04.2026 у справі № 202/117/23 та про поворот виконання рішення суду, в якій просив визнати таким, що не підлягає виконанню виконавчий лист №202/117/23, виданий 16.04.2026 згідно рішення Індустріального районного суду м. Дніпра про: Витребувати від ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь територіальної громади м. Дніпра Дніпровської міської ради квартиру АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2015083812101), допустити поворот виконання рішення суду та стягнути на користь ОСОБА_1 грошові кошти в розмірі 9529,31 грн. з Індустріального відділу ДВС у м. Дніпрі Дніпровського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, ЄДРПОУ 34984472.

Обґрунтовуючи зазначену заяву, зазначив, що в оскаржуваному виконавчому листі вказано «витребувати …. на користь територіальної громади м. Дніпра Дніпровської міської ради … ЄДРПОУ 26510514 …», однак форми участі територіальної громади у вирішенні питань місцевого значення визначені ст.6-1 закону «Про місцеве самоврядування», серед яких у територіальної громади міста відсутні права бути позивачем та відповідачем у суді (абз.2 ч.1 ст.80 ЦК України), відсутнє право пред`явлення виконавчого документу до виконання в розумінні закону «Про виконавче провадження», відсутнє право отримувати квартири на свою користь. Територіальної громада м. Дніпра Дніпровської міської ради, не зареєстрована, як юридична особа в Україні, Дніпровська міська рада, як друга особа вказана у виконавчому листі, є лише складовою системи місцевого самоврядування, через яку територіальної громада м. Дніпра реалізує свої права, проте із формулювань у наведених нормах закону «Про місцеве самоврядування», ЦК України та статуту територіальної громади м. Дніпра Дніпровська міська рада і територіальна громада м. Дніпра Дніпровської міської ради, різні суб`єкти права.

В оскаржуваному виконавчому листі, не вказано в якій частині і кому, чи то територіальній громаді м. Дніпра, чи то Дніпровській міські раді належить передати квартиру. При цьому учасником судового процесу була саме Дніпровська міська рада, а виконавчий лист виданий про стягнення на користь територіальної громади міста Дніпра, при цьому ЄДРПОУ вказаний Дніпровської міської ради, що є помилкою, яка унеможливлює виконання рішення суду на підставі виконавчого листа від 16.04.2026. У виконавчому листі одночасно вказано два боржника, що суперечить вимогам ч.2 ст.4 закону «Про виконавче провадження», та відсутнє в якій частині необхідно виконати таке рішення, та не зазначено, що обов`язок чи право стягнення є солідарним.

Наголошував, що прокурор не має процесуального права отримувати виконавчий лист, та пред`являти його до виконання.

У судовому засідання представник відповідача ОСОБА_1 адвокат Коршун С.В. підтримав підстави та вимоги, викладені у заяві, додатково звертаючи увагу, що касаційним судом відкрито провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 та прийнято рішення про зупинення виконання рішення суду.

Представник Дніпровської міської ради та прокурор заперечував щодо задоволення скарги, зазначаючи, що підстави, зазначені у заяві не є такими, що заслуговують на увагу та не є підставами для визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню.

Суд, заслухавши доводи сторін, дослідивши матеріали справи, доходить таких висновків.

Рішенням Індустріального районного суду м. Дніпра від 02 червня 2025 року визнано відумерлою спадщиною, яка відкрилась після смерті ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , померлою ІНФОРМАЦІЯ_2 , та складається з квартири АДРЕСА_1 , витребувано від ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 та ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 на користь територіальної громади м. Дніпра Дніпровської міської ради квартиру АДРЕСА_1 , стягнуто з ОСОБА_1 на користь Дніпропетровської обласної прокуратури судовий збір у сумі 18 120 грн. 58 коп.

Постановою Дніпровського апеляційного суду від 07 квітня 2026 року у справі № 202/117/23 рішення Індустріального районного суду м. Дніпра від 02 червня 2025 року залишено без змін.

Постановою державного виконавця Індустріального відділу державної виконавчої служби у місті Дніпрі Дніпровського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України від 22.04.2026 відкрито виконавче провадження.

Вказана постанова винесена на підставі виконавчого листа № 202/117/23 виданого 16.04.2026 згідно рішення Індустріального районного суду м. Дніпра за заявою в.о. керівника Лівобережної окружної прокуратури міста Дніпра Дніпропетровської області Ю. Столяренко.

Відповідно до п. 9 ч. 2 ст. 129 Конституції України однією з основних засад судочинства є обов`язковість рішень суду.

Положеннями ч. 1, 2 ст. 18 ЦПК України визначено, що, судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.

Виконавчий лист - це письмовий документ встановленої форми і змісту, який видається судом для примусового виконання прийнятих ним у справах рішень, ухвал, постанов, як підстава для їх виконання та зобов`язує боржника, інших юридичних та фізичних осіб точно і своєчасно виконати рішення суду чи іншого органу, а також сприяти державному виконавцю у примусовому виконанні рішення.

Згідно ст. 1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження є завершальною стадією судового провадження.

При цьому суд зауважує на тому, що виконання судових рішень у цивільних справах є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду. Виконання рішення суду будь-якої інстанції необхідно розглядати як важливу частину «судового провадження» відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, а отже принцип справедливого правосуддя розповсюджується і на цю стадію судового провадження.

Так, відповідно до ч. 1 ст. 431 ЦПК України виконання судового рішення здійснюється на підставі виконавчого листа, виданого судом, який розглядав справу як суд першої інстанції.

Згідно ч. ч. 1, 2 ст. 432 ЦПК України суд, який видав виконавчий документ, може за заявою стягувача або боржника виправити помилку, допущену при його оформленні або видачі, чи визнати виконавчий документ таким, що не підлягає виконанню. Суд визнає виконавчий документ таким, що не підлягає виконанню повністю або частково, якщо його було видано помилково або якщо обов`язок боржника відсутній повністю чи частково у зв`язку з його припиненням, добровільним виконанням боржником чи іншою особою або з інших причин.

Підстави для визнання виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню, можна поділити на дві групи: матеріально-правові та процесуально-правові.

Процесуально-правовими підставами для визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, є обставини, що свідчать про помилкову видачу судом виконавчого листа, зокрема: видача виконавчого листа за рішенням, яке не набрало законної сили (крім тих, що підлягають негайному виконанню); коли виконавчий лист виданий помилково за рішенням, яке взагалі не підлягає примусовому виконанню; видача виконавчого листа на підставі ухвали суду про затвердження мирової угоди, яка не передбачала вжиття будь-яких примусових заходів або можливості її примусового виконання і, як наслідок, видачі виконавчого листа; помилкової видачі виконавчого листа, якщо вже після видачі виконавчого листа у справі рішення суду було скасоване; видачі виконавчого листа двічі з одного й того ж питання у разі винайдення оригіналу виконавчого листа вже після видачі його дубліката; пред`явлення виконавчого листа до виконання вже після закінчення строку на пред`явлення цього листа до виконання.

До матеріально-правових підстав для визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, можна віднести ті обставини, що свідчать про припинення обов`язку боржника з передбачених законом підстав.

Законодавець не дав чіткого визначення «інших причин» для визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, у частині другій статті 432 ЦПК України. При цьому словосполучення «або з інших причин» не стосується припинення обов`язку боржника, який підлягає виконанню, а є іншими причинами, наприклад: в апеляційному чи касаційному порядку скасовано або змінено рішення суду, або ж у зв`язку з нововиявленими обставинами, а виконавчий лист ще не виконаний.

Загальні підстави припинення цивільно-правових зобов`язань містяться у главі 50 розділу І книги п`ятої ЦК України. Так, зобов`язання можуть припинятися внаслідок добровільного виконання обов`язку боржником поза межами виконавчого провадження, припинення зобов`язань переданням відступного, зарахуванням, за домовленістю сторін, прощенням боргу, неможливістю виконання.

Визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, здійснюється вже на завершальній стадії юрисдикційної діяльності - стадії виконання судового рішення. У зв`язку з цим сутність цієї процедури, не може не зумовлюватися сутністю виконавчого провадження, в якому матеріальні права, встановлені судом, знаходять свою примусову реалізацію.

Більш того, визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, взагалі може призвести до неможливості фактичного виконання рішення суду, яке набрало законної сили. Через це питання визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, безпосередньо пов`язане і з питанням законної сили судового рішення, одним з проявів якої є реалізованість судового рішення.

У цивільному процесі є встановленим те, що після набрання рішенням суду законної сили воно набуває ознак загальнообов`язковості, яка базується на таких властивостях рішення як стабільність та реалізованість (здійсненність). При цьому, здійсненність рішення суду розглядається як гарантована можливість добровільного і примусового виконання рішення суду, а також сприяння інших осіб у його виконанні. Таким чином, рішення суду, яке набрало законної сили та в силу специфіки резолютивної частини підлягає примусовому виконанню, є обов`язковим до виконання на всій території України (ст. 124 Конституції України).

Сутність процедури визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, полягає насамперед у встановленні обставин та фактів, що підтверджують відсутність матеріального обов`язку боржника, які виникли після ухвалення судового рішення, або наявність процесуальних підстав, які свідчать про помилкову видачу судом виконавчого листа (постанова Касаційного цивільного суду у складі Верховного суду від 21.12.2023 у справі № 824/2/22).

Заявник вказує, що учасником судового процесу була саме Дніпровська міська рада, а виконавчий лист виданий про стягнення на користь територіальної громади міста Дніпра, при цьому ЄДРПОУ вказаний Дніпровської міської ради, що є помилкою, яка унеможливлює виконання рішення суду на підставі виконавчого листа від 16.04.2026.

Суд, зазначає, що вказані представником відповідача ОСОБА_1 адвокатом Коршуном С.В. обставини можуть бути підставами для виправлення описки, помилки у виконавчому листі або підставою для роз`яснення судового рішення, однак в розумінні ч. 2 ст. 432 ЦПК України не є підставою для визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню.

Інші обставини, які б свідчили про відсутність у боржника матеріального обов`язку, що виникли вже після ухвалення судового рішення, або ж обставини, які б вказували на помилковість видачі судом такого виконавчого документа, заявником не доведені.

Окрім цього, заявник вказує, що підставою для визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, слугує те, що із заявою про видачу виконавчого листа звернулася неналежна особа - прокурор.

Статтею 1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження визначено як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Виконавче провадження є процесуальною формою, що гарантує примусову реалізацію рішення суду, яким підтверджені права та обов`язки суб`єктів матеріальних правовідносин цивільної справи.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 26 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону: за заявою прокурора у разі представництва інтересів громадянина або держави в суді.

Так, рішенням Конституційного Суду України від 03.12.2025 у справі №3-28/2024(59/24) визнав такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), окремі приписи абзацу першого частини третьої статті 23 Закону України «Про прокуратуру» від 14 жовтня 2014 року №1697-VII зі змінами в тім, що вони надають прокуророві можливість здійснювати представництво інтересів держави в суді у зв`язку з нездійсненням або неналежним здійсненням захисту цих інтересів органом державної влади, органом місцевого самоврядування чи іншим суб`єктом владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження. Однак в пунктах 3 й 4 рішення Конституційний Суд України також зазначив, що окремі приписи абзацу першого частини третьої статті 23 Закону України «Про прокуратуру», які визнано неконституційними, втрачають чинність із 01 січня 2027 року, та що це рішення не поширюється на правовідносини щодо представництва прокурором інтересів держави в суді, які виникли під час чинності окремих приписів абзацу першого частини третьої статті 23 Закону України «Про прокуратуру», визнаних неконституційними, та продовжують існувати після втрати ними чинності.

Згідно матеріалів справи саме прокурор здійснював представництво інтересів Дніпровської міської ради у суді під час розгляду справи № 202/117/23, та позов був поданий до суду керівником Лівобережної окружної прокуратури міста Дніпра Дніпропетровської області.

Отже, отримання прокурором виконавчого листа також не є підставою для визнання його таким, що не підлягає виконанню.

Порядок та підстави повороту виконання рішення, передбачені у ст. 444 ЦПК України.

У рішенні Конституційного Суду України від 02 листопада 2011 року по справі №13-рп/2011 роз`яснено, що інститут повороту виконання рішення спрямований на поновлення прав особи, порушених виконанням скасованого (зміненого) рішення, та є способом захисту цих прав у разі отримання стягувачем за виконаним та у подальшому скасованим (зміненим) судовим рішенням неналежного, безпідставно стягненого майна (або виконаних дій), оскільки правова підстава для набуття майна (виконання дій) відпала.

Відтак, поворот виконання рішення це повернення сторін виконавчого провадження в первісне становище у зв`язку із скасуванням виконаного рішення суду з метою поновлення їхніх прав.

За своєю суттю поворот виконання рішення - це процесуальна гарантія захисту майнових прав учасників справи, яка полягає у поверненні сторін виконавчого провадження в попереднє становище через скасування правової підстави для виконання рішення та повернення стягувачем відповідачу (боржнику) всього одержаного за скасованим (зміненим) рішенням (постанова Великої палати Верховного Суду 04.09.2019 року у справі №569/15646/16-ц).

Поворот виконання можливий, у разі якщо: а) позивач одержав від відповідача в порядку виконання рішення майно або грошові кошти; б) виконане рішення скасовано судом чи змінено із задоволенням позовних вимог в меншому розмірі.

За змістом наведених норм закону поворот виконання скасованого рішення суду допускається у разі його фактичного виконання і ухвалення судом нового рішення у справі.

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 13 травня 2026 року у справі № 202/117/23 відкрито касаційне провадження у справі за позовом керівника Лівобережної окружної прокуратури міста Дніпра Дніпропетровської області в інтересах держави в особі Дніпровської міської ради до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , треті особи: Лівобережна адміністрації Дніпровської міської ради, ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , приватний нотаріус Дніпровського міського нотаріального округу Бондар Максим Олексійович, про визнання спадщини відумерлою та витребування майна, за касаційною скаргою представника ОСОБА_1 - адвоката Коршуна Сергія Володимировича на рішення Індустріального районного суду м. Дніпра від 02 червня 2025 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 07 квітня 2026 року, та зупинено виконання рішення Індустріального районного суду м. Дніпра від 02 червня 2025 року та постанови Дніпровського апеляційного суду від 07 квітня 2026 року до закінчення касаційного перегляду справи.

Отже, на час розгляду заяви рішення суду у справі № 202/117/23 не скасовано, тому і відсутні підстави повороту виконання рішення.

На підставі викладеного, керуючись ст. 432, 444 ЦПК України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні заяви представника відповідача ОСОБА_1 адвоката Коршуна С.В. про визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, виданого Індустріальним районним судом міста Дніпра 16.04.2026 у справі № 202/117/23 та про поворот виконання рішення суду відмовити.

Ухвала може бути оскаржена до Дніпровського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом п`ятнадцяти днів з дня її складення.

Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження ухвали суду, якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Суддя Г.В. Бєсєда