Рішення № 136812231, 25.05.2026, Вінницький міський суд Вінницької області

Справа № 127/8833/26

Провадження № 2/127/2559/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 травня 2026 рокум. Вінниця

Суддя Вінницького міського суду Вінницької області Романюк Л.Ф., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Комунального некомерційного підприємства «Вінницька обласна клінічна лікарня ім. М. І. Пирогова Вінницької обласної ради» про відшкодування моральної та матеріальної шкоди, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулася до суду із позовною заявою до КНП «Вінницька обласна клінічна лікарня ім. М. І. Пирогова Вінницької обласної ради» про відшкодування моральної та матеріальної шкоди.

Позовні вимоги мотивовано тим, що Позивач раніше орендувала приміщення під кафе на території Вінницької обласної клінічної лікарні ім. М.І. Пирогова. Біля чотирьох років тому, вона приютила бездомних собак і встановила для них будки, які придбала за власні кошти та вартість яких разом з доставкою становить 21000,00 грн.

16 вересня 2025 року всі собаки були виявлені отруєними невідомими особами. По даному факту відкрито кримінальне провадження за ч.3 ст.299 КК України і внесено до ЄРДР за №92025020010001291.

Після цього наказом виконуючого обов`язки директора лікарні ім. М.І. Пирогова Василя Стойко від 14 жовтня 2025 року зобов`язано заступника директора з технічних питань демонтувати будки для безпритульних тварин та звернутись до комунального господарства та благоустрою Вінницької міської Ради щодо розміщення безпритульних тварин з території КНП «Вінницька обласна лікарня ім. Пирогова до спеціального закладу.

Після отруєння собак, Позивача не повідомили, що будки будуть демонтовані щоб вона забрала їх, так як вони належать їй. На її неодноразові вимагання повернути собачі будки які вона купила за свій рахунок і які є її власністю, керівництво КНП «ВОКЛ ім. М.І. Пирогова» не реагує і не бажає повернути її майно. У зв`язку із тим, що собачі будки, які належать їй, демонтували і знищили, їй було нанесено матеріальні збитки на суму 21000,00 грн. Крім того, вона зазнала душевних страждань, що призвело до моральної шкоди, яку оцінює в 50000,00 грн.

У зв`язку із чим, просила суд, стягнути з Відповідача матеріальну шкоду у сумі 21000,00 грн, моральну шкоду в загальному розмірі 50000,00 грн та понесені судові витрати зі сплати судового збору в сумі 4659,20 грн.

Ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області від 26.03.2026 року було відкрите спрощене позовне провадження у справі без повідомлення (виклику) осіб з роз`ясненням процесуальних прав учасників справи, зокрема, щодо надання у визначені строки відповідачем відзиву на позов, а позивачем письмової відповіді на такий відзив.

Представником відповідача КНП «ВОКЛ ім. М.І. Пирогова» - Паненком В.В. подано відзив на позовну заяву, відповідно до якого вказує, що ОСОБА_1 не надає жодної ідентифікуючої інформації стосовно будок та їх характеристик, зокрема, їх кількості, якості (зношеності), стану, матеріалів з яких вони виготовлені, дати їх придбання, способу їх набуття у власність, а також документи, що підтверджують ідентифікуючі ознаки заявленого майна, його вартість (включно з доставкою) та право власності Позивача на таке майно, і взагалі доказів того, що згадані ОСОБА_1 будинки є речами / майном в розумінні норм цивільного законодавства. ОСОБА_1 не надає доказів того, що вона мала/має наразі будь які права на земельну ділянку, приміщення / будь яке інше майно, що розташовано за адресою: по АДРЕСА_1 . До позовної заяви не надано доказів, підтверджуючих місце розташування, звідки, на думку Позивача, відбулося вилучення згаданих нею будок.

У позовній заяві ОСОБА_1 взагалі відсутнє обґрунтування встановлення на земельній ділянці, що належить на праві постійного користування КНП «ВОКЛ ім. М.І. Пирогова ВОР» (тобто комунального закладу охорони здоров`я), будок для собак. Так, не надано жодних підтверджуючих документів, зокрема рішення Вінницької обласної Ради або витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, які б свідчили про наявність у Позивача будь яких прав на земельну ділянку, в тому числі і права користування, з можливістю встановлення будь-яких об`єктів, включно з будками для собак на земельній ділянці, що знаходиться у постійному користуванні Відповідача. Жодних правочинів між КНП «ВОКЛ ім. М.І. Пирогова ВОР» та ОСОБА_1 на набуття, зміну або припинення будь яких правовідносин, не існує.

Додатково звертали увагу, що додані до позовної заяви пояснення для суду ОСОБА_2 про вартість собачих будок не можуть слугувати підтвердженням права власності Позивача на заявлені ним собачі будки, оскільки такі пояснення належним чином не підтверджують факт купівлі або іншим чином набуття права власності ОСОБА_1 на вказані будки відповідно до приписів чинного цивільного законодавства. Також пояснення ОСОБА_2 не доводять наявність у Позивача права встановлювати собачі будки на земельній ділянці, що належить на праві постійного користування КНП «ВОКЛ ім. М.І. Пирогова ВОР».

У позовній заяві ОСОБА_1 також зазначає, що неодноразово вимагала повернути собачі будки, які, з її слів, придбані нею за особисті кошти та належать їй на праві власності, у керівництва КНП «ВОКЛ ім. М.І. Пирогова ВОР». Однак Лікарнею зафіксовано лише одне офіційне письмове звернення ОСОБА_1 до адміністрації КНП «ВОКЛ ім. М.І. Пирогова ВОР», а саме вимогу про повернення майна, що знаходиться у чужому незаконному володінні від 27.11.2025.

На зазначену вище вимогу, листом №01.01-25/6241 від 19.12.2025 було надано відповідь на електронну адресу ОСОБА_1 , у якій Відповідач просив надати документи, які б підтверджували право ОСОБА_1 користуватися земельною ділянкою, що знаходиться у постійному користуванні КНП «ВОКЛ ім. М.І. Пирогова ВОР»; підтверджували право ОСОБА_1 розміщувати на земельній ділянці, що знаходиться у постійному користуванні КНП «ВОКЛ ім. М.І. Пирогова ВОР», будь-які об`єкти; підтверджували право власності ОСОБА_1 на заявлене майно та надавали змогу чітко ідентифікувати речі, про які йдеться мова у запиті. Станом на день підготовки відзиву на позовну заяву ОСОБА_1 , Лікарні не було надано жодних документів. Тобто твердження Позивача про неодноразові вимагання від Відповідача повернення заявлених нею будок для собак не відповідають та не підтверджуються наявними у справі матеріалами.

Таким чином, вказував, що Позивач діючи недобросовісно, належно та послідовно не обґрунтував заявлені ним вимоги, та не надав жодних підтверджуючих документів, з яких однозначно та беззаперечно можна встановити право власності на заявлені будки для собак та право користування (з можливістю встановлювати на ній будь-які об`єкти) земельною ділянкою, що належить на праві постійного користування КНП «ВОКЛ ім. М.І. Пирогова ВОР», а отже, не довела належним чином сам факт завдання їй матеріальних збитків. Просить в задоволенні позову відмовити.

03.10.2025р. під час виконання своїх посадових обов`язків, з працівницею Лікарні гр. Ш. стався нещасний випадок, який за наслідками розслідування нещасного випадку (акт розслідування (спеціального розслідування) нещасного випадку, гострого професійного захворювання (отруєння), аварії, що стався (сталося/ сталася) форма Н-1/П від 13.10.2025р.) визнано таким, що пов`язаний з виробництвом. Зокрема, працівниця Лікарні гр. Ш. зазнала ушкодження внаслідок нападу на неї безпритульної собаки, що перебувала на території Лікарні.

Згідно висновків комісії по розслідуванню нещасного випадку, серед заходів щодо запобіганнях подібним нещасним випадкам, зобов`язано КНП «ВОКЛ ім. М. І. Пирогова ВОР» демонтувати будки для безпритульних тварин з території КНП «ВОКЛ ім. М. І. Пирогова ВОР» в термін до 01.11.2025р. У зв`язку із чим було видано наказ № 1137 «Про заходи за результатами розслідування нещасного випадку». Пунктом 3 даного наказу було передбачено демонтувати будки для безпритульних тварин з території КНП «ВОКЛ ім. М.І Пирогова ВОР». Задля можливості реалізації даного наказу, КНП «ВОКЛ ім. М.І Пирогова ВОР» листом звернулося до Вінницької міської ради з проханням в найкоротші терміни забезпечити демонтаж будиночків для собак, які розташовані на земельній ділянці КНП «ВОКЛ ім. М. І. Пирогова ВОР», забезпечивши вилов безпритульних собак, які вільно пересуваються територією закладу, та поміщення їх до притулків для тварин.

ОСОБА_1 у якості обґрунтування наявності моральної шкоди зазначає, що зазнала душевних страждань в результаті отруєння бездомних собак, яких, за її словами, вона прихистила. У цьому контексті вона також апелює до того, що, на її думку, незаконними діями працівників Лікарні їй нанесено моральну шкоду, яка полягала у душевних страждання, яких вона зазнала у зв`язку із знищенням, за запевненням Позивача, її майна. Водночас вказане не є достатнім та переконливим доказом ані наявності моральної шкоди, ані винних дій з боку працівників Відповідача, якими, за твердженнями Позивача, була завдана відповідна шкода. Виключно декларування Позивачем зазнаної моральної шкоди без зазначення глибини душевних страждань, вказівки у чому конкретно полягали ці страждання, без надання підтверджуючих документів заявлених страждань, а також обґрунтування протиправної поведінки Лікарні не може бути підставою визнання наявності моральної шкоди, а, отже, компенсації Позивачу такої шкоди. Також необхідно зазначити, що отруєння, зі слів Позивача, безпритульних собак взагалі не відноситься до вказаної справи та не може виступати у якості обґрунтування душевних страждань ОСОБА_1 та їх компенсації за рахунок Відповідача.

Як зауважила Позивач, за вказаним фактом відкрито кримінальне провадження та внесено відомості до Єдиного державного реєстру досудових розслідувань. Станом на день підготовки вказаного відзиву, триває досудове розслідування, винних осіб не встановлено та жодній особі не висунуто підозру. Причетність працівників Лікарні до вказаних обставин не встановлено, як і вину Відповідача у вказаному кримінальному провадженні. Посилання Позивача на вказані події у якості обґрунтування своїх позовних вимог є невмотивованим та помилковим, не підтверджується обставинами справи та належними доказами, не свідчить про вину КНП «ВОКЛ ім. М.І. Пирогова ВОР», а також не перебуває у причинно-наслідковому зв`язку із заявленою ОСОБА_3 вимогою про відшкодування майнової шкоди. Таким чином, можна дійти висновку, що Позивач не вказав у чому саме полягали душевні страждання, їх глибину та не надав підтверджуючих документів заявлених страждань, а також причинно-наслідковий зв`язок між діями Лікарні та такою шкодою, що зі свого боку свідчить про недоведеність ОСОБА_1 належним чином самого факту спричинення їй моральної шкоди протиправними винними діями Лікарні. Тобто вказана вимога не може підлягати задоволенню.

Враховуючи положення ст. 178, 279 ЦПК України, суд розглядає справу за наявними у справі матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши докази у їх сукупності, суд дійшов до наступного.

Суд, надаючи оцінку заявленим позовним вимогам, виходить із того, що відповідно до ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, а згідно із ч. 1 ст. 16 ЦК України способом захисту цивільних прав та інтересів, зокрема, є відшкодування майнової та моральної шкоди.

Разом із тим, реалізація права на судовий захист можлива лише за умови доведення особою факту порушення її права, наявності шкоди, протиправності поведінки відповідача та причинного зв`язку між такою поведінкою і негативними наслідками.

За змістом ч.ч. 1, 3 ст. 12, ч. 1 ст. 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, а кожна сторона повинна довести ті обставини, на які посилається як на підставу своїх вимог чи заперечень.

Відповідно до ст.ст. 76-78 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що мають значення для вирішення справи, при цьому такі докази мають бути належними, допустимими та достовірними.

Судом встановлено, відповідно до акту форма Н-1/П розслідування (спеціального розслідування) нещасного випадку, гострого професійного захворювання (отруєння), що стався (сталося/сталася) 03.10.2025 року, що під час виконання посадових обов`язків, з працівницею Лікарні ОСОБА_4 стався нещасний випадок, який за наслідками розслідування нещасного випадку визнано таким, що пов`язаний з виробництвом, а особа зазнала ушкодження внаслідок нападу на неї безпритульної собаки, що перебувала на території Лікарні. Крім того, було зазначено, що на території КНП «ВОКЛ ім. М.І. Пирогова ВОР» невідомими особами були встановлені будки для безпритульних тварин в кількості 5 штук, громадяни дають їжу безпритульним собакам, які вільно пересуваються на території лікарні (а.с.24-25).

Відповідно до Наказу КНП «ВОКЛ ім. М.І. Пирогова ВОР» №1137 від 17.10.2025 року за результатами розслідування нещасного випадку, а саме, що стався 03.10.2025 року з лікарем терапевтом ОСОБА_4 на підставі акту розслідування нещасного випадку, за формою Н-1 від 13.10.2025р. зазнала ушкодження внаслідок контакту з тваринами напад собаки. Пунктом 3 даного наказу було передбачено демонтувати будки для безпритульних тварин з території КНП «ВОКЛ ім. М.І Пирогова ВОР».

Відповідно до п.4 Наказу, звернутися до КНП «ВОКЛ ім. М.І Пирогова ВОР» комунального Вінницької міської ради з проханням в найкоротші терміни забезпечити демонтаж будиночків для собак, які розташовані на земельній ділянці КНП «ВОКЛ ім. М. І. Пирогова ВОР», забезпечивши вилов безпритульних собак, які вільно пересуваються територією закладу, та поміщення їх до притулків для тварин (а.с.4).

Відповідно до пояснень ОСОБА_2 від 06.03.2026 року, повідомлялось, що нею були виготовлені будки для ОСОБА_1 , а саме 4 будки на суми 4000,00 грн; 6000,00 грн; 5000,00 грн; 4000,00 грн. А також, було здійснено доставку будок транспортом (бус) на суму 2000,00 грн. Загальна вартість становить 21000,00 грн (а.с.5).

Відповідно до Вимоги про повернення майна, що знаходиться у чужому незаконному володінні від 27.11.2025 року, наданому Директору КНП «ВОКЛ ім. М.І Пирогова ВОР» згідно якої, Скрипник Л.Є., вказувала, що КНП «ВОКЛ ім. М.І Пирогова ВОР» незаконно заволоділи її майном (будиночками для тварин) без її відома та згоди, просила повернути та припинити протиправні дії щодо її майна, а також порушення прав (безпритульних тварин) (а.с.29).

На зазначену вище вимогу, листом №01.01-25/6241 від 19.12.2025 року було надано відповідь на електронну адресу ОСОБА_1 , у якій Відповідач просив надати документи, які б підтверджували право власності або користуватися на земельну ділянку, включно із правом розміщування на ній будь-яких об`єктів, що знаходиться у постійному користуванні КНП «ВОКЛ ім. М.І. Пирогова ВОР» (а.с.30).

КНП «ВОКЛ ім. М.І. Пирогова ВОР» не було надано жодних документів на вказані ними вимоги у листі, доказів протилежного в матеріалах справи не містяться.

Таким чином, обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначала, що саме вона є власником собачих будок, які були розміщені на території КНП «ВОКЛ ім. М.І. Пирогова ВОР» та в подальшому демонтовані відповідачем, у зв`язку із чим їй завдано матеріальну та моральну шкоду.

Разом із тим, судом установлено, що належних та допустимих доказів на підтвердження набуття позивачем права власності на спірне майно до матеріалів справи не надано.

Так, відповідно до ст. 316 ЦК України правом власності є право особи на річ, яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею незалежно від волі інших осіб. Згідно із ст.ст. 317, 319 ЦК України власнику належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном, а право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Відповідно до ч. 1 ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. При цьому саме особа, яка посилається на належність їй певного майна, повинна довести підстави набуття такого права.

На підтвердження своїх доводів позивачем надано лише письмове пояснення ОСОБА_2 про виготовлення будок та їх орієнтовну вартість. Однак вказаний документ не є належним доказом набуття позивачем права власності на майно, оскільки не містить відомостей про укладення будь-якого договору між позивачем та особою, яка нібито виготовляла будки, не підтверджує передачу майна позивачу, оплату його вартості, не містить індивідуальних ознак майна, які б дозволяли його ідентифікувати, а також не підтверджує фактичного існування саме тих будок, щодо яких заявлено позов.

Жодних первинних бухгалтерських документів, товарних чеків, квитанцій, розписок, договорів купівлі-продажу чи виготовлення майна, фотоматеріалів із можливістю ідентифікації спірного майна, доказів передачі будок у володіння позивача або інших належних доказів, які б беззаперечно підтверджували виникнення у позивача права власності на спірне майно, суду не подано.

Крім того, судом установлено, що земельна ділянка, на якій були розміщені спірні будки, перебуває у комунальній власності територіальних громад Вінницької області та надана КНП «ВОКЛ ім. М.І. Пирогова ВОР» у праві постійного користування.

Відповідно до ст. 83 ЗК України землі, які належать територіальним громадам, є комунальною власністю. За змістом ст. 92 ЗК України право постійного користування земельною ділянкою це право володіння та користування земельною ділянкою державної або комунальної власності без встановлення строку.

Із наданого відповідачем Статуту КНП «ВОКЛ ім. М.І. Пирогова ВОР» убачається, що підприємство здійснює право оперативного управління майном та користування земельною ділянкою, а питання розміщення будь-яких об`єктів на території лікарні вирішуються підприємством та органом управління майном у межах їх компетенції.

Разом із тим, позивачем не надано жодних доказів погодження із власником чи користувачем земельної ділянки питання розміщення на території лікарні будок для тварин, не надано доказів існування договору користування частиною земельної ділянки, дозволу на встановлення відповідних об`єктів або будь-яких інших правових підстав для їх розміщення.

Таким чином, матеріали справи не містять належних доказів законності розміщення позивачем спірного майна на території відповідача.

Судом також установлено, що демонтаж будок здійснювався відповідачем на виконання наказу №1137 від 17.10.2025р. «Про заходи за результатами розслідування нещасного випадку», прийнятого за результатами спеціального розслідування нещасного випадку, пов`язаного із нападом безпритульних собак на працівника лікарні.

Відповідно до акта спеціального розслідування та вказаного наказу, відповідача було зобов`язано усунути причини виникнення небезпечної ситуації та демонтувати будки для безпритульних тварин із території лікарні. Отже, дії відповідача були спрямовані на забезпечення безпечних умов праці працівників та безпечного перебування пацієнтів і відвідувачів медичного закладу.

При цьому суд зазначає, що відповідно до ст. 1166 ЦК України майнова шкода підлягає відшкодуванню лише за наявності сукупності таких умов: протиправної поведінки заподіювача шкоди, шкоди, причинного зв`язку між протиправною поведінкою та шкодою, а також вини особи, яка її завдала.

У даному випадку позивачем не доведено протиправності дій відповідача, оскільки демонтаж будок здійснювався в межах виконання обов`язкових заходів за результатами спеціального розслідування нещасного випадку та в межах повноважень користувача земельної ділянки.

Окрім цього, позивачем не доведено самого факту заподіяння їй майнової шкоди у заявленому розмірі. Матеріали справи не містять доказів того, що спірне майно було знищено, втрачено або що відповідач відмовився його повернути після належного підтвердження позивачем права власності на нього.

Щодо позовних вимог про відшкодування моральної шкоди суд зазначає наступне.

За змістом ст. 23 ЦК України моральна шкода полягає, зокрема, у душевних стражданнях, яких особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна. Водночас для покладення обов`язку з відшкодування моральної шкоди необхідним є встановлення неправомірності дій відповідача, наявності моральних страждань, причинного зв`язку між такими діями та стражданнями, а також вини особи, яка завдала шкоду.

Саме по собі посилання позивача на душевні переживання через отруєння безпритульних тварин та демонтаж будок не може бути безумовною підставою для відшкодування моральної шкоди, оскільки матеріали справи не містять доказів причетності відповідача до отруєння тварин, а кримінальне провадження за даним фактом на час розгляду справи триває.

Також позивачем не надано жодних належних доказів, які б підтверджували характер, обсяг та глибину моральних страждань, погіршення стану здоров`я, необхідність звернення за медичною чи психологічною допомогою, а також причинний зв`язок між заявленими переживаннями та діями відповідача.

Згідно з пунктом 3 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» № 4 від 31 січня 1995 р. під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.

Відповідно до абз. 2 пункту 5 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» № 4 від 31 січня 1995 р. відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні.

Суд, зокрема, повинен з`ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення.

Відповідно до ст. 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до ст. 89 ЦПК України суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємозв`язок доказів у їх сукупності.

Суд зазначає, що предметом даного спору є відшкодування шкоди, а не вирішення питання законності розміщення безпритульних тварин чи будок на території медичного закладу або захист прав тварин, а тому відповідні доводи позивачки оцінюються судом виключно у межах заявлених позовних вимог та предмета доказування.

Отже, враховуючи, що позивачем не доведено належними, допустимими та достовірними доказами ані факту порушення її прав відповідачем, ані наявності у неї права власності на спірне майно, ані складу цивільного правопорушення, необхідного для покладення на відповідача цивільно-правової відповідальності у вигляді відшкодування матеріальної та моральної шкоди, суд приходить висновку про відсутність правових підстав для задоволення позову.

На підставі викладеного, керуючись ст. 12, 81, 89, 141, 263?265, 274?279 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову ОСОБА_1 до Комунального некомерційного підприємства «Вінницька обласна клінічна лікарня ім. М. І. Пирогова Вінницької обласної ради» про відшкодування моральної та матеріальної шкоди відмовити.

Судові витрати залишити за позивачем.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня його складення. Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повний текст рішення складено 25.05.2026 року.

Учасники справи:

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрована: АДРЕСА_2 ;

Відповідач: Комунальне некомерційне підприємство «Вінницька обласна клінічна лікарня ім. М. І. Пирогова Вінницької обласної ради», ЄДРПОУ 02011031, місцезнаходження: вул. Пирогова, буд. 46, м. Вінниця, Вінницька область.

Суддя: