Ухвала суду № 136811444, 20.05.2026, Шевченківський районний суд міста Києва

Справа № 761/47880/25

Провадження № 1-кп/761/928/2026

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 травня 2026 року Шевченківський районний суд м. Києва в складі:

головуючого судді ОСОБА_1 ,

за участю секретаря с/з ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні в приміщенні Шевченківського районного суду міста Києва, кримінальне провадження №72025000120000006, відомості щодо якого внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань 18 жовтня 2025 року щодо:

ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки м. Києва, громадянки України, зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1 , фактично проживаючої за адресою: АДРЕСА_2 ,

обвинуваченої у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 205-1 КК України (в редакції Закону від 26.11.2015 №835-VIII),

за участю сторін кримінального провадження:

прокурора ОСОБА_4 ,

обвинуваченої ОСОБА_3 ,

У С Т А Н О В И В:

Згідно статті 42 Конституції України кожен має право на підприємницьку діяльність, яка не заборонена законом.

У статті 55-1 Господарського кодексу України зазначені ознаки фіктивності, що дають підстави для звернення до суду про припинення юридичної особи або припинення діяльності фізичною особою - підприємцем, в тому числі визнання реєстраційних документів недійсними, зокрема, якщо юридичну особу зареєстровано (перереєстровано) у органах державної реєстрації фізичними особами з подальшою передачею (оформленням) у володіння чи управління підставним (неіснуючим), померлим, безвісти зниклим особам або таким особам, що не мали наміру провадити фінансово-господарську діяльність або реалізовувати повноваження.

Відповідно ст. 56 Господарського кодексу України суб`єкт господарювання може бути утворений за рішенням власника (власників) майна або уповноваженого ним (ними) органу.

Статтею 57 Господарського кодексу України передбачено, що установчими документами суб`єкта господарювання є рішення про його утворення або засновницький договір, а у випадках, передбачених законом, статут (положення) суб`єкта господарювання. В установчих документах повинні бути зазначені найменування суб`єкта господарювання, мета і предмет господарської діяльності, склад і компетенція його органів управління, порядок прийняття ними рішень, порядок формування майна, розподілу прибутків та збитків, умови його реорганізації та ліквідації, якщо інше не передбачено законом. У засновницькому договорі засновники зобов`язуються утворити суб`єкт господарювання, визначають порядок спільної діяльності щодо його утворення, умови передачі йому свого майна, порядок розподілу прибутків і збитків, управління діяльністю суб`єкта господарювання та участі в ньому засновників, порядок вибуття та входження нових засновників, інші умови діяльності суб`єкта господарювання, які передбачені законом, а також порядок його реорганізації та ліквідації відповідно до закону. Статут суб`єкта господарювання повинен містити відомості про його найменування, мету і предмет діяльності, розмір і порядок утворення статутного та інших фондів, порядок розподілу прибутків і збитків, про органи управління і контролю, їх компетенцію, про умови реорганізації та ліквідації суб`єкта господарювання, а також інші відомості, пов`язані з особливостями організаційної форми суб`єкта господарювання, передбачені законодавством. Статут може містити й інші відомості, що не суперечать законодавству.

Згідно ст. 65 Господарського кодексу України управління підприємством здійснюється відповідно до його установчих документів на основі поєднання прав власника щодо господарського використання свого майна і участі в управлінні трудового колективу. Власник здійснює свої права щодо управління підприємством безпосередньо або через уповноважені ним органи відповідно до статуту підприємства чи інших установчих документів.

Також статтею 88 Господарського кодексу України встановлено, що учасники господарського товариства зобов`язані вносити вклади (оплачувати акції) у розмірі, порядку та коштами (засобами), що передбачені установчими документами, відповідно до цього Кодексу та закону про господарські товариства.

Статтею 89 Господарського кодексу України передбачено, що управління діяльністю господарського товариства здійснюють його органи та посадові особи, склад і порядок обрання (призначення) яких визначається залежно від виду товариства.

Згідно зі ст. 81 Цивільного кодексу України юридична особа приватного права створюється на підставі установчих документів відповідно до статті 87 цього Кодексу. Статтею 87 встановлено, що для створення юридичної особи її учасники (засновники) розробляють установчі документи, які викладаються письмово і підписуються всіма учасниками (засновниками), якщо законом не встановлений інший порядок їх затвердження. Установчим документом товариства є затверджений учасниками статут або засновницький договір між учасниками, якщо інше не встановлено законом. Товариство, створене однією особою, діє на підставі статуту, затвердженого цією особою. Юридична особа вважається створеною з дня її державної реєстрації.

Відповідно до ст. 89 Цивільного кодексу України юридична особа підлягає державній реєстрації у порядку, встановленому законом. Порушення встановленого законом порядку створення юридичної особи або невідповідність її установчих документів закону є підставою для відмови у державній реєстрації юридичної особи.

Одночасно статтею 4 Закону України «Про господарські товариства» визначено, що товариства з обмеженою відповідальністю створюються і діють на підставі установчого договору і статуту, їх установчі документи повинні містити відомості про вид товариства, предмет і цілі його діяльності, склад засновників та учасників, найменування та місцезнаходження, розмір та порядок утворення статутного фонду, порядок розподілу прибутків та збитків, склад та компетенцію органів товариства та порядок прийняття ними рішень, включаючи перелік питань, по яких необхідна кваліфікована більшість голосів, порядок внесення змін до установчих документів та порядок ліквідації і реорганізації товариства.

Відповідно до ст. 14 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань» документи для державної реєстрації можуть подаватися у паперовій або електронній формі. У паперовій формі документи подаються особисто заявником або поштовим відправленням.

Якщо документи подаються особисто, заявник пред`являє свій паспорт громадянина України або тимчасове посвідчення громадянина України, або паспортний документ іноземця, або посвідчення особи без громадянства, або посвідку на постійне або тимчасове проживання.

У разі подання документів представником додатково подається примірник оригіналу (нотаріально засвідчена копія) документа, що засвідчує його повноваження.

Згідно ч. 1 ст. 17 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань» для державної реєстрації створення юридичної особи (у тому числі в результаті виділу, злиття, перетворення, поділу), крім створення державного органу, органу місцевого самоврядування, подаються такі документи:

1) заява про державну реєстрацію створення юридичної особи. У заяві про державну реєстрацію створення юридичної особи, утвореної в результаті поділу, виділу, додатково зазначаються відомості про відокремлені підрозділи в частині їх належності до юридичної особи - правонаступника. У заяві про державну реєстрацію створення юридичної особи приватного права може зазначатися, що вона діє на підставі модельного статуту, а також прохання заявника про реєстрацію юридичної особи платником податку на додану вартість та/або обрання спрощеної системи оподаткування, та/або включення до Реєстру неприбуткових установ та організацій. Якщо модельний статут є багатоваріантним, у заяві про державну реєстрацію створення юридичної особи приватного права зазначається редакція модельного статуту, на підставі якого вона діє;

2-1) примірник оригіналу (нотаріально засвідчену копію) рішення засновників, а у випадках, передбачених законом, - рішення відповідного державного органу, про створення юридичної особи;

3) документ, що підтверджує створення громадського формування, відповідність статуту юридичної особи, на підставі якого діє громадське формування, - у разі державної реєстрації громадського формування, що є самостійним структурним підрозділом у складі іншої юридичної особи;

4) відомості про керівні органи громадського формування (ім`я, дата народження керівника, членів інших керівних органів, реєстраційний номер облікової картки платника податків (за наявності), посада, контактний номер телефону та інші засоби зв`язку), відомості про особу (осіб), яка має право представляти громадське формування для здійснення реєстраційних дій (ім`я, дата народження, контактний номер телефону та інші засоби зв`язку);

5) установчий документ юридичної особи - у разі створення юридичної особи на підставі власного установчого документа;

6) реєстр осіб (громадян), які брали участь в установчому з`їзді (конференції, зборах), - у разі державної реєстрації створення громадських об`єднань, політичної партії;

7) програма політичної партії - у разі державної реєстрації створення політичної партії;

8) список підписів громадян України за формою, встановленою Міністерством юстиції України, - у разі державної реєстрації створення політичної партії;

9) документ про сплату адміністративного збору - у випадках, передбачених статтею 36 цього Закону;

10) документ, що підтверджує реєстрацію іноземної особи у країні її місцезнаходження (витяг із торговельного, банківського, судового реєстру тощо), - у разі створення юридичної особи, засновником (засновниками) якої є іноземна юридична особа;

11) примірник оригіналу (нотаріально засвідчена копія) передавального акта - у разі створення юридичної особи в результаті перетворення або злиття;

12) примірник оригіналу (нотаріально засвідчена копія) розподільчого балансу - у разі створення юридичної особи в результаті поділу або виділу;

13) документи для державної реєстрації змін про юридичну особу, що містяться в Єдиному державному реєстрі, визначені частиною четвертою цієї статті, - у разі створення юридичної особи в результаті виділу;

14) документи для державної реєстрації припинення юридичної особи в результаті злиття та поділу - у разі створення юридичної особи в результаті злиття та поділу;

15) список учасників з`їзду, конференції, установчих або загальних зборів членів профспілки;

16) документ, що містить інформацію про розмір обов`язкових платежів та інших обов`язкових витрат, сплата яких є необхідною для започаткування діяльності товариства, у випадку, передбаченому абзацом шостим пункту 48 частини другої статті 9 цього Закону;

17) структура власності за формою та змістом, визначеними відповідно до законодавства;

Згідно ч. 4 ст. 17 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань» для державної реєстрації змін до відомостей про юридичну особу, що містяться в Єдиному державному реєстрі, у тому числі змін до установчих документів юридичної особи, крім змін до відомостей, передбачених частиною п`ятою цієї статті, подаються такі документи:

1) заява про державну реєстрацію змін до відомостей про юридичну особу, що містяться в Єдиному державному реєстрі;

2) примірник оригіналу (нотаріально засвідчена копія) рішення уповноваженого органу управління юридичної особи про зміни, що вносяться до Єдиного державного реєстру, крім внесення змін до інформації про кінцевих бенефіціарних власників (контролерів) юридичної особи, у тому числі кінцевих бенефіціарних власників (контролерів) її засновника, якщо засновник - юридична особа, про місцезнаходження та про здійснення зв`язку з юридичною особою;

3) реєстр осіб (громадян), які брали участь в засіданні уповноваженого органу управління юридичної особи, - у разі внесення змін до відомостей про громадські об`єднання, політичні партії;

5) відомості про керівні органи громадського формування (ім`я, дата народження керівника, членів інших керівних органів, реєстраційний номер облікової картки платника податків (за наявності), посада, контактний номер телефону та інші засоби зв`язку) - у разі внесення змін до складу керівних органів;

6) документ, що підтверджує реєстрацію іноземної особи в країні її місцезнаходження (витяг із торговельного, банківського, судового реєстру тощо), - у разі змін, пов`язаних із входженням до складу засновників юридичної особи іноземної юридичної особи;

7) документ про сплату адміністративного збору - у випадках, передбачених статтею 36 цього Закону;

8) установчий документ юридичної особи в новій редакції - у разі внесення змін, що містяться в установчому документі;

9) примірник оригіналу (нотаріально засвідчена копія) передавального акта або розподільчого балансу - у разі внесення змін, пов`язаних із внесенням даних про юридичну особу, правонаступником якої є зареєстрована юридична особа;

10) примірник оригіналу (нотаріально засвідчена копія) рішення уповноваженого органу управління юридичної особи про вихід із складу засновників (учасників) та/або заява фізичної особи про вихід із складу засновників (учасників), справжність підпису на якій нотаріально засвідчена, та/або договору, іншого документа про перехід чи передачу частки засновника (учасника) у статутному (складеному) капіталі (пайовому фонді) юридичної особи, та/або рішення уповноваженого органу управління юридичної особи про примусове виключення із складу засновників (учасників) юридичної особи або ксерокопія свідоцтва про смерть фізичної особи, судове рішення про визнання фізичної особи безвісно відсутньою - у разі внесення змін, пов`язаних із зміною складу засновників (учасників) юридичної особи.

Так, ОСОБА_3 у січні 2020 року, точну дату та час у ході досудового розслідування не встановлено, однак не пізніше 20.01.2020, перебуваючи у м. Києві, отримала від невстановленої особи пропозицію за грошову винагороду стати засновником та керівником Товариства з обмеженою відповідальністю «ТОСС ПРОМ» (код ЄДР 42446338, заснованого 06.09.2018, адреса: м. Київ, вул. Мечнікова, буд. 16, оф. 209/1) без мети здійснення підприємницької діяльності та безпосередньої участі у фінансово-господарській та управлінській діяльності підприємства, а також за вимогою цієї особи у визначений час підписати та через довірену особу подати необхідні документи про державну реєстрацію змін до відомостей про юридичну особу.

ОСОБА_3 прийняла вказану пропозицію та діючи умисно, з корисливих мотивів, вступила у змову з невстановленою особою на спільне вчинення кримінального правопорушення.

Згідно зі злочинним планом, ОСОБА_3 повинна надати невстановленій особі свої персональні дані та необхідні особисті документи (паспорт громадянина України, реєстраційний номер облікової картки платника податків) для виготовлення документів, які відповідно до закону подаються для проведення державної реєстрації (перереєстрації) юридичної особи, та прибути у визначений час і місце для їх підписання.

При цьому ОСОБА_3 не мала наміру здійснювати діяльність товариства як учасник та директор, розуміла, що вносить завідомо неправдиві відомості до документів, які відповідно до закону подаються для проведення державної реєстрації юридичної особи.

Виконуючи свою роль у спільному вчиненні кримінального правопорушення, ОСОБА_3 у м. Києві у січні 2020 року, більш точний час та місце досудовим розслідуванням та судом не встановлено, однак не пізніше 20.01.2020, передала невстановленій особі копії свого паспорта громадянина України та реєстраційний номер облікової картки платника податків для підготовки необхідних документів та надала згоду прибути до приватного нотаріуса для підписання та подання документів необхідних для державної реєстрації змін до відомостей про юридичну особу ТОВ «ТОСС ПРОМ».

ОСОБА_3 , виконуючи свою роль у спільному вчиненні кримінального правопорушення, за вказівкою та разом з невстановленою особою, 27.01.2020 прибула до приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу, офіс якого розташований за адресою: м. Київ, вул. Братська, 5, кв. 20, та діючи умисно, з корисливих мотивів, розуміючи протиправний характер своїх дій, а саме, що вона не приймає рішення про державну реєстрацію змін до відомостей про юридичну особу, не приймає частку у статутному капіталі товариства, не здійснює та не планує здійснювати керівництво товариством, вести від її імені господарську діяльність, засвідчила своїм підписом наступні документи:

- акт приймання-передачі частки у статутному капіталі ТОВ «ТОСС ПРОМ» від 27.01.2020, що містить завідомо неправдиві відомості щодо прийняття ОСОБА_3 від ТОВ «БІЗНЕС ПРОПОЗИЦІЇ», в особі представника ОСОБА_5 , частки в статутному капіталі ТОВ «ТОСС ПРОМ» номінальною вартістю 103 770 грн, що складає 100% статутного капіталу;

- заяву про державну реєстрацію змін до відомостей про юридичну особу від 30.01.2020 від імені ОСОБА_3 , яка містить завідомо неправдиві відомості щодо внесення змін про місцезнаходження юридичної особи, керівників, склад засновників (учасників), види економічної діяльності та інформацію для здійснення зв`язку з юридичною особою;

- заяву про державну реєстрацію переходу юридичної особи на діяльність на підставі власного установчого документа або модельного статуту від 30.01.2020 від імені ОСОБА_3 , яка містить завідомо неправдиві відомості про перехід на діяльність на підставі модельного статуту.

В подальшому 30.01.2020, перебуваючи за адресою м. Київ, б-р. Тараса Шевченка, буд. 26/4, ОСОБА_3 , діючи умисно, з корисливих мотивів, разом з невстановленою особою, подала зазначені документи державному реєстратору Шевченківської районної в місті Києві державної адміністрації.

За вищевказані дії ОСОБА_3 , як раніше було обумовлено, отримала від невстановленої особи грошові кошти у розмірі 1000 грн.

На підставі вказаних документів державним реєстратором проведено державну реєстрацію змін до відомостей про юридичну особу ТОВ «ТОСС ПРОМ»: 30.01.2020 змінено інформацію для здійснення зв`язку з юридичною особою та установчі документи, 31.01.2020 змінено інформацію для здійснення зв`язку з юридичною особою, види економічної діяльності, керівника, місцезнаходження, розмір статутного капіталу та склад засновників.

Таким чином, ОСОБА_3 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 205-1 КК України (в редакції Закону від 26.11.2015 №835-VIII).

В підготовчому судовому засіданні прокурором заявлено клопотання про звільнення ОСОБА_3 від кримінальної відповідальності за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 205-1 КК України (в редакції Закону від 26.11.2015 №835-VIII), у зв`язку із закінченням строків давності.

Обвинувачена ОСОБА_3 в підготовчому судовому засіданні зазначила, що враховуючи те, що закінчились строки давності, передбачені п. 2 ч. 1 ст. 49 КК України (а саме сплинув загальний строк притягнення її до кримінальної відповідальності, просить суд звільнити її від кримінальної відповідальності у зв`язку із закінченням строку давності, кримінальне провадження відносно неї закрити та повідомила, що їй роз`яснені права та обов`язки обвинуваченої, наслідки звільнення від кримінальної відповідальності, передбачені ст. 49 КК України.

Прокурор у підготовчому судовому засіданні підтримав подане клопотання у повному обсязі та просив задовольнити.

Суд, заслухавши думку учасників судового провадження та дослідивши матеріали кримінального провадження, дійшов до наступних висновків.

Відповідно до ч. 4 ст. 286 КПК України, якщо під час здійснення судового провадження щодо провадження, яке надійшло до суду з обвинувальним актом, сторона кримінального провадження звернеться до суду з клопотанням про звільнення від кримінальної відповідальності обвинуваченого, суд має невідкладно розглянути таке клопотання.

Аналогічна позиція викладена в постанові Верховного Суду від 24.05.2018 у справі за № 200/4664/14-к.

Частиною 1 ст. 285 КПК України передбачено, що особа звільняється від кримінальної відповідальності у випадках, передбачених законом України про кримінальну відповідальність. При цьому особі, яка обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення та щодо якої передбачено можливість звільнення від кримінальної відповідальності у разі здійснення передбачених законом України про кримінальну відповідальність дій, роз`яснюється право на таке звільнення (ч. 2 ст. 285 КК України).

Частиною 8 ст. 284 КПК України визначено, що закриття кримінального провадження на підставі п. 1 ч. 2 цієї статті, не допускається лише у випадку, коли обвинувачений проти цього заперечує. У цьому разі розгляд кримінального провадження продовжується в загальному порядку.

Так, ст. 44 КК України визначено, що особа, яка вчинила кримінальне правопорушення, звільняється від кримінальної відповідальності у випадках, передбачених цим Кодексом. При цьому, звільнення від кримінальної відповідальності у випадках, передбачених цим Кодексом, здійснюються виключно судом. Порядок звільнення від кримінальної відповідальності встановлюється законом.

Статтею 49 КК України (в редакції Закону №1183-VII від 08.04.2014), передбачено, що особа звільняється від кримінальної відповідальності, якщо з дня вчинення нею кримінального правопорушення і до дня набрання вироком законної сили минули, такі строки:

три роки - у разі вчинення злочину невеликої тяжкості, за який передбачене покарання у виді обмеження або позбавлення волі.

При цьому матеріально-правовими підставами звільнення від кримінальної відповідальності у зв`язку із закінченням строків давності є закінчення встановлених ч. 1 ст. 49 КК України строків та відсутність обставин, що порушують їх перебіг (ч. 2 ст. 49 КК України), а процесуально-правовими підставами звільнення від кримінальної відповідальності у зв`язку із закінченням строків давності є притягнення особи як обвинуваченого та згода обвинуваченого на таке звільнення від кримінальної відповідальності.

Під час звільнення від кримінальної відповідальності суд повинен з`ясувати думку щодо такого звільнення у особи, яка від такої відповідальності може бути звільнена. Так, у постанові колегії суддів Першої судової палати ККС ВС від 02.07.2019 справа за № 515/331/17 зауважено, що ухвалити рішення про звільнення особи від кримінальної відповідальності можна лише за наявності її згоди на закриття справи на відповідній підставі. Тобто, установивши обставини, що дають підстави для закриття справи, суд повинен їх дослідити і в разі згоди особи, ухвалити рішення про її звільнення від кримінальної відповідальності.

Крім того, при вирішенні питання про звільнення ОСОБА_3 від кримінальної відповідальності у зв`язку із закінченням строків давності, суд також керується практикою Європейського суду з прав людини, а саме рішенням у справі «Грабчук проти України», відповідно до змісту якого у разі закриття провадження по справі з нереабілітуючих обставин, питання про доведеність вини особи не вирішується.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 18 лютого 2025 року по справі № 712/8174/23, згідно з якою, у разі закриття кримінального провадження у зв`язку із закінченням строків давності притягнення до кримінальної відповідальності на підставі ст. 49 КК України за ініціативою та згодою особи, яка притягується до кримінальної відповідальності, суд не може і не повинен констатувати факт вчинення цією особою кримінально - караного діяння. Адже кримінальний процесуальний закон зобов`язує суд розглянути клопотання сторони захисту про таке звільнення невідкладно. У разі розгляду такого клопотання без проведення повного судового розгляду суд не може констатувати винуватість або навпаки невинуватість особи у вчиненні інкримінованого діяння.

Так, кримінальне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 205-1 КК України (в редакції Закону від 26.11.2015 №835-VIII), яке інкриміноване обвинуваченій ОСОБА_3 , відповідно до ст. 12 КК України (в редакції Закону №4025-VI від 15.11.2011), віднесено до категорії злочинів невеликої тяжкості та вчинене останньою 30 січня 2020 року, тобто на момент розгляду кримінального провадження в суді, сплинув термін, встановлений п. 2 ч. 1 ст. 49 КК України (в редакції Закону №1183-VII від 08.04.2014).

При цьому, як убачається із вимоги про судимість, ОСОБА_3 після вчинення інкримінованого у даному кримінальному провадженні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 205-1 КК України (в редакції Закону від 26.11.2015 №835-VIII), не вчиняла нових кримінальних правопорушень.

Таким чином, враховуючи зазначене, а також те, що ОСОБА_3 роз`яснено суть обвинувачення, підставу звільнення від кримінальної відповідальності і право заперечувати проти закриття кримінального провадження з цієї підстави, зважаючи на те, що останньою надано згоду на звільнення від кримінальної відповідальності з нереабілітуючих підстав, суд вважає за необхідне задовольнити клопотання прокурора третього відділу процесуального керівництва досудовим розслідуванням та підтримання публічного обвинувачення управління нагляду за додержанням законів органами Бюро економічної безпеки України Офісу Генерального прокурора ОСОБА_4 та звільнити ОСОБА_3 від кримінальної відповідальності за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 205-1 КК України (в редакції Закону від 26.11.2015 №835-VIII), у зв`язку із закінченням строків давності, а кримінальне провадження закрити.

Керуючись ст.ст. 284-288, 369-372 КПК України, ст. ст. 12, 49 КК України, суд -

П О С Т А Н О В И В:

Клопотання прокурора третього відділу процесуального керівництва досудовим розслідуванням та підтримання публічного обвинувачення управління нагляду за додержанням законів органами Бюро економічної безпеки України Офісу Генерального прокурора ОСОБА_4 про звільнення від кримінальної відповідальності ОСОБА_3 у зв`язку із закінченням строків давності притягнення до кримінальної відповідальності та закриття кримінального провадження, внесеного 18 жовтня 2025 року до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №72025000120000006 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 205-1 КК України (в редакції Закону від 26.11.2015 №835-VIII) - задовольнити.

ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , звільнити від кримінальної відповідальності на підставі п. 2 ч. 1 ст. 49 КК України (в редакції Закону №1183-VII від 08.04.2014), у зв`язку із закінченням строків давності.

Кримінальне провадження, відомості про яке внесено 18 жовтня 2025 року до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №72025000120000006 за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 205-1 КК України (в редакції Закону від 26.11.2015 №835-VIII), закрити у зв`язку із закінченням строків давності притягнення ОСОБА_3 до кримінальної відповідальності.

Цивільний позов у кримінальному провадженні не заявлено.

Процесуальні витрати та речові докази у кримінальному провадженні відсутні.

Ухвала суду може бути оскаржена до Київського апеляційного суду протягом 7 (семи) днів з дня її оголошення через Шевченківський районний суд міста Києва.

Ухвала набирає законної сили на наступний день після закінчення строку на подання апеляційної скарги, якщо таку не подано.

Суддя Шевченківського

районного суду м. Києва ОСОБА_6