Рішення № 136808319, 25.05.2026, Золотоніський міськрайонний суд Черкаської області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 695/3972/25

номер провадження 2/695/724/26

25 травня 2026 року м. Золотоноша

Золотоніський міськрайонний суд Черкаської області у складі:

головуючого судді Ватажок-Сташинської А.В.,

за участі: секретаря судового засідання Біліченко С.В.,

представника відповідача Зеленого Ю.В.,

законного представника відповідача ОСОБА_1 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Золотоноша у порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін цивільну справу за позовом ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ЄВРОПЕЙСЬКА АГЕНЦІЯ З ПОВЕРНЕННЯ БОРГІВ» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитними договорами,

ВСТАНОВИВ:

До Золотоніського міськрайонного суду Черкаської області звернулось ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ЄВРОПЕЙСЬКА АГЕНЦІЯ З ПОВЕРНЕННЯ БОРГІВ» (далі позивач) з позовом до ОСОБА_2 (далі відповідач) про стягнення заборгованості за кредитними договорами.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що 26.11.2024 між відповідачем та ТОВ «СТАР ФАЙНЕНС ГРУП» було укладено кредитний договір №54993-11/2024 за допомогою одноразового ідентифікатора, на умовах строковості, платності та зворотності, відповідно до якого відповідач отримав у позику 5 200 грн 00 коп. За вказаним договором відповідач свої зобов`язання зі сплати позики не виконав, у зв`язку з чим у нього виникла заборгованість у сумі 19 240 грн 00 коп., з яких: 5 200 грн 00 коп. заборгованість за основною сумою боргу, 4 940 грн 00 коп. сума заборгованості за відсотками та 9 100 грн 00 коп. сума заборгованості за штрафом. 25 квітня 2025 року між ТОВ «СТАР ФАЙНЕНС ГРУП» та ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ЄВРОПЕЙСЬКА АГЕНЦІЯ З ПОВЕРНЕННЯ БОРГІВ» було укладено договір факторингу №250425, відповідно до умов якого до ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ЄВРОПЕЙСЬКА АГЕНЦІЯ З ПОВЕРНЕННЯ БОРГІВ» перейшло право вимоги до відповідача за кредитним договором №54993-11/2024 від 26.11.2024. 20 грудня 2024 року між відповідачем та ТОВАРИСТВОМ З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНТСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ» було укладено договір надання коштів у кредит №8423668 за допомогою одноразового ідентифікатора, на умовах строковості, платності та зворотності, відповідно до якого відповідач отримав у позику 6 000 грн 00 коп. За вказаним вище договором відповідач свої зобов`язання не виконав, унаслідок чого у нього виникла заборгованість у сумі 18 360 грн 00 коп., з яких 6 000 грн 00 коп. заборгованість за основною сумою боргу, 17 грн 40 коп. заборгованість за відсотками, 12 000 грн 00 коп. заборгованість за пенею та 342 грн 60 коп. комісія за надання кредиту. 27 березня 2025 року між ТОВ «1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНТСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ» та ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ЄВРОПЕЙСЬКА АГЕНЦІЯ З ПОВЕРНЕННЯ БОРГІВ» було укладено договорі факторингу №27/03/25, згідно із яким первісний кредитор відступив права вимоги за вищевказаним договором надання коштів у кредит позивачу.

Ухвалою Золотоніського міськрайонного суду Черкаської області від 10.09.2025 відкрито провадження у справі за даним позовом, постановлено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.

Відповідач відзив на позов, заяви із обґрунтованими запереченнями проти розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження до суду не надав. Відповідач неодноразово звертався до суду з клопотаннями про відкладання судового розгляду справи, обґрунтовані неможливістю прибуття відповідача у судові засідання з огляду на його стан здоров`я. Також відповідач надавав суду докази щодо його стану здоров`я, зокрема щодо перебування на обліку у лікаря-психіатра.

Ухвалою суду від 27.01.2026 залучено до участі у справі у якості законного представника відповідача його матір ОСОБА_1 та адвоката через Північний міжрегіональний центр з надання безоплатної правничої допомоги з метою представництва інтересів ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

У судове засідання представник позивача не прибув. Відповідно до прохальної частини позовної заяви позивач просить розглянути справу за відсутності представника позивача.

Представник відповідача та його законний представник проти задоволення позову заперечували, посилаючись на те, що у матеріалах справи відсутні докази того, що саме відповідачу у справі було перераховані грошові кошти на виконання умов кредитних договорів.

Заслухавши пояснення представника відповідача та його законного представника, дослідивши матеріали справи, з`ясувавши всі обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, що мають значення для вирішення справи по суті, суд зазначає про таке.

З матеріалів справи судом встановлено, що 25.11.2024 між ТОВ «СТАР ФАЙНЕНС ГРУП» та відповідачем в електронній формі з використанням електронного підпису укладено договір про надання фінансового кредиту №54993-11/2024 (далі договір).

Відповідно до умов договору ТОВ «СТАР ФАЙНЕНС ГРУП» зобов`язалось надати у власність грошові кошти, а відповідач зобов`язався повернути таку ж суму грошових коштів, сплатити проценти.

Відповідно до п. 1.1 та п. 1.2 договору, сума кредиту 5 200 грн 00 коп., строк позики 120 днів до 24.03.2025.

Згідно з п. 1.4 договору, за користування кредитом Товариством нараховуються проценти в розмірі 1% в день на залишок заборгованості, що є платою за користування кредитом. Тип процентної ставки фіксована.

Відповідно до пункту 1.6 договору, кредит надається клієнту в безготівковій формі у національній валюті на рахунок клієнта включаючи використання реквізитів платіжної карти №4149-60хх-хххх-4689 протягом одного робочого дня з дня прийняття рішення про видачу кредиту.

Відповідно до пункту 4.1.4 кредитного договору товариство має право без згоди клієнта відступити право вимоги з даним договором третій особі, у зв`язку з чим відбудеться зміна сторони-кредитодавця за даним договором.

Пунктом 5.3 договору встановлено, що у випадку прострочення клієнтом сплати платежів відповідно до термінів, встановлених в Графіку платежів, Товариство нараховує неустойку у вигляді штрафу в розмірі 100% від суми простроченої заборгованості на наступний день після терміну сплати, встановленого в графіку платежу, за відповідний розрахунковий (платіжний період), та до погашення заборгованості, з урахуванням обмежень, встановленим чинним законодавством України.

Вказаний договір про надання фінансового кредиту, а також додаток №1 до нього та паспорт споживчого кредиту відповідач підписав одноразовим ідентифікатором W0147.

Підписанням договору відповідач підтвердив, що він ознайомлений, повністю розуміє, погоджується і зобов`язується неухильно дотримуватись правил надання грошових коштів у позику, у тому числі на умовах фінансового кредиту Товариства, розміщених на веб сайті Товариства.

Згідно з листом ТОВ «УНІВЕРСАЛЬНІ ПЛАТІЖНІ РІШЕННЯ» за вих. №3426_250806142346 від 06.08.2025 на карту № НОМЕР_1 було перераховано кошти у сумі 5 200 грн 00 коп., призначення платежу: зарахування 5 200 грн на карту НОМЕР_1 .

Доказів на спростовування факту перерахування коштів на картковий рахунок відповідача, а також доказів того, що ця картка не належить йому, відповідач суду не назвав та не надав.

Відповідач свої зобов`язання за договором належним чином не виконував, внаслідок чого утворилася заборгованість на загальну суму 19 240 грн 00 коп., а саме: 5 200 грн 00 коп. заборгованість за основною сумою боргу, 4 940 грн 00 коп. сума заборгованості за відсотками та 9 100 грн 00 коп. сума заборгованості за штрафом, що підтверджується розрахунком заборгованості за кредитним договором №54993-11/2024 від 25.11.2024 ТОВ «СТАР ФАЙНЕНС ГРУП».

25 квітня 2025 року між ТОВ «СТАР ФАЙНЕНС ГРУП» та ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ЄВРОПЕЙСЬКА АГЕНЦІЯ З ПОВЕРНЕННЯ БОРГІВ» було укладено договір факторингу №250425, відповідно до якого первісний кредитор відступив на користь ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ЄВРОПЕЙСЬКА АГЕНЦІЯ З ПОВЕРНЕННЯ БОРГІВ» право вимоги за кредитними договорами до позичальників, у тому числі за договором №54993-11/2024 від 25.11.2024.

Перехід до ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ЄВРОПЕЙСЬКА АГЕНЦІЯ З ПОВЕРНЕННЯ БОРГІВ» права вимоги за договором №54993-11/2024 від 25.11.2024 у сумі 19 240 грн 00 коп. підтверджується актом прийому-передачі реєстру боржників за договором факторингу №250425 від 25.04.2025, платіжною інструкцією в національній валюті від 29.04.2025 №22703 та витягом з реєстру боржників 25.04.2025.

20 грудня 2024 року між відповідачем та ТОВ «1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНТСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ» було укладено в електронній формі з використанням електронного підпису договір надання коштів у кредит №8423668 (далі договір).

Відповідно до умов договору ТОВ «1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНТСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ» зобов`язалось надати у власність грошові кошти, а відповідач зобов`язався повернути таку ж суму грошових коштів, сплатити проценти.

Відповідно до п. 2.2 договору, сума кредиту 6 000 грн 00 коп., строк позики 30 днів, процентна ставка 0,01% в день (фіксована), комісія за надання кредиту 5,71% від сми наданого кредиту (342 грн 60 коп.).

Згідно з пунктом 2.5 договору, проценти за цим договором нараховуються щоденно, починаючи з другого дня користування кредитом до дати повернення, на залишок кредиту, виходячи із строку фактичного користування кредиту до повного погашення заборгованості за договором.

Відповідно до пункту 4.4 договору, позичальник ідентифікований та верифікований за допомогою Систами BankID НБУ.

Пунктом 10.5 договору встановлено, що у разі порушення строків повернення кредиту позичальником:

Якщо сума кредиту, що надається позичальнику за договором, перевищує розмір однієї мінімальної заробітної плати, встановленої на дату укладення Договору, користування Кредитом понад встановлений Договором строк нараховуються Проценти за понадстрокове користування Кредитом (йог частиною) в розмірі, визначеному п. 2.2. Договору за кожен день такого користування з урахування обмежень, встановлених Законом України «Про споживче кредитування» та іншими актами законодавства;

Якщо сума Кредиту, що надається Позичальнику за Договором, не перевищує розміру однієї мінімальної заробітної плати, встановленої на дату укладення Договору, за користування Кредитом (його частиною) понад встановлений Договором строк, у випадку невиконання Позичальником умов Договору , кредитодавець має право нараховувати пеню в розмірі, визначеному п. 2.2. Договору з першого дня понадстрокового користування Кредитом (його частиною) за кожен день такого користування, урахуванням обмежень, визначених Законом України «Про споживче кредитування».

Вказаний договір підписаний відповідачем електронним підписом одноразовим ідентифікатором 178786, що стверджується пунктом 12 договору.

Одночасно з договором надання коштів у кредит відповідачем за допомогою електронного підпису підписано додаток №1 до договору, яким встановлений графік обов`язкових платежів за договором про споживчий кредит.

У порушення умов договору позики відповідач зобов`язання за договором належним чином не виконав, у результаті чого утворилася заборгованість у сумі 18 360 грн 00 коп., з яких 6 000 грн 00 коп. заборгованість за основною сумою боргу, 17 грн 40 коп. заборгованість за відсотками, 12 000 грн 00 коп. заборгованість за пенею та 342 грн 60 коп. комісія за надання кредиту, що стверджується розрахунком заборгованості за договором №8423668 від 20.12.2024, наданим ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ЄВРОПЕЙСЬКА АГЕНЦІЯ З ПОВЕРНЕННЯ БОРГІВ».

27 березня 2025 року між ТОВ «1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНТСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ» та позивачем укладено договір факторингу №27/03/25, за яким клієнт зобов`язується відступити фактору права вимоги, зазначені у відповідних реєстрах прав вимоги, а фактор зобов`язується прийняти такі права вимоги та передати грошові кошти у розпорядження клієнта за відповідний реєстр за плату, у передбачений цим договором спосіб.

Згідно з пунктом 1.2 даного договору перехід від клієнта до фактора прав вимоги заборгованості до боржника відбувається в момент підписання сторонами акту прийому-передачі відповідного реєстру боржників згідного додатку №2, після чого фактор стає кредитором по відношенню до боржників стосовно заборгованостей та набуває відповідні права вимоги.

23 квітня 2025 року сторонами договору факторингу №27/03/25 від 27.03.2025 було підписано акт прийому-передачі реєстру боржників №3 від 23.04.2025 та витяг з реєстру боржників №3 від 27.03.2025.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає про таке.

Згідно зі ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

За приписом ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Частиною 1 ст. 205 ЦК України визначено, що правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до ст. 207 ЦК України правочин уважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин уважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку. Правочин уважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, установлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів.

Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію».

Так, пунктами 5, 6, 12 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про електрону комерцію» встановлено, що електронний договір це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі. Електронний підпис одноразовим ідентифікатором це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додається до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору. Одноразовий ідентифікатор це алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-комунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб`єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв`язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти договір.

Електронний договір укладається і виконується у порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа. Електронний договір вважається укладеним із моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею (ст.11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Правилами ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію» регламентовано, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

З урахуванням викладеного слід дійти висновку про те, що будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексів України, може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (ст.205, 207 ЦК України).

Водночас, не кожна електронна правова угода вимагає створення окремого електронного договору у вигляді окремого електронного документа. Електронний договір можна укласти в спрощеній формі, а можна класично у вигляді окремого документа.

Електронним підписом одноразовим ідентифікатором є дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, і надсилаються іншій стороні цього договору.

Це комбінація цифр і букв, або тільки цифр, або тільки літер, яку отримує заявник за допомогою електронної пошти у вигляді пароля, іноді в парі «логін-пароль», або смс-коду, надісланого на телефон, або іншим способом.

При оформленні замовлення, зробленого під логіном і паролем, формується електронний документ, в якому за допомогою інформаційної системи (вебсайту інтернет-магазину тощо) вказується особа, яка створила замовлення.

Аналогічні правові висновки зроблені Верховним Судому постановах від 12 січня 2021 року у справі № 524/5556/19 (провадження № 61-16243св20), від 10 червня 2021 року у справі № 234/7159/20 (провадження № 61-18967св20), які, відповідно до вимог ч. 4 ст. 263 ЦПК України, суд враховує при виборі і застосуванні норми права до цих спірних правовідносин.

Укладені договори відповідачем підписано електронним підписом, відтвореним шляхом використання позичальником одноразового ідентифікатора, а відтак ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ЄВРОПЕЙСЬКА АГЕНЦІЯ З ПОВЕРНЕННЯ БОРГІВ» надало належні і допустимі докази укладення із відповідачем кредитних договорів №54993-11/2024 від 26.11.2024 та №8423668 від 20.12.2024.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства.

Згідно з ст. 599 ЦК України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Статтею 625 ЦК України передбачено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Згідно з ст. 1048 ЦК України розмір і порядок одержання процентів встановлюється договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (ч. 1 ст. 1048 ЦК України).

Згідно з ст. 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та у порядку, що встановлені договором.

Відповідно до ст.1050 ЦК України ,якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів.

Таким чином, суд дійшов висновку про правомірне нарахування первісними кредиторами відсотків за користування кредитним коштами за договорами №54993-11/2024 від 26.11.2024 та №8423668 від 20.12.2024 укладеними з відповідачем.

Сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов кредитних договорів (ст. 638 ЦК України).

Законодавством також передбачені порядок та підстави заміни сторони (боржника чи кредитора) у зобов`язанні.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК Українипідставою заміни кредитора у зобов`язанні є передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Статтею 514 ЦК України встановлено, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною першою статті 513 ЦК України передбачено, що правочин щодо заміни кредитора у зобов`язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов`язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові.

Частиною другою статті 517 ЦК України передбачено, що боржник має право не виконувати свого обов`язку новому кредиторові до надання боржникові доказів переходу до нового кредитора прав у зобов`язанні. За висновками Верховного Суду України, що викладені у постанові № 6-979цс15 від 23 вересня 2015 року, боржник, який не отримав повідомлення про передачу права вимоги іншій особі, не позбавляється обов`язку погашення заборгованості, а лише має право на погашення заборгованості первісному кредитору і таке виконання є належним.

Якщо боржник не сплачував заборгованість за кредитним договором ні новому, ні первісному кредитору, внаслідок чого в останнього утворилася заборгованість, правильним є стягнення заборгованості на користь нового кредитора, оскільки неповідомлення боржника про зміну кредитора не звільняє його від обов`язку погашення кредиту взагалі.

Наведені висновки суду узгоджуються з правовою позицією, наведеною у постановах Верховного Суду від 06 лютого 2019 року у справі за № 361/2105/16-ц та від 06 лютого 2018 року у справі за № 278/1679/13-ц, від 06 лютого 2019 року у справі за № 667/11010/14-ц.

Матеріали справи не містять доказів належного виконання кредитних зобов`язань відповідачем, як на користь первісних кредиторів, так і на користь позивача, а тому суд приходить висновку щодо належності позивача у справі та стягнення боргу саме на користь ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ЄВРОПЕЙСЬКА АГЕНЦІЯ З ПОВЕРНЕННЯ БОРГІВ», як нового кредитора.

Крім того, суд відхиляє як безпідставні твердження представника відповідача та його законного представника про те, що у матеріалах справи відсутні докази того, що саме відповідачу у справі було перераховані грошові кошти на виконання умов кредитних договорів, оскільки відповідач не заперечував, що його паспортні дані, зазначені у договорі, повністю відповідають його паспортним даним. Доказів того, що персональні дані відповідача (номер паспорта громадянина України, ідентифікаційний номер, реквізити банківської картки, на яку кредитором здійснювалось перерахування позичених грошових коштів, номер телефону) були використані неправомірно для укладення кредитних договорів від його імені, відповідачем до суду не надано.

Також, суд бере до уваги, що відповідач до правоохоронних органів із відповідною заявою щодо вчинення відносно нього шахрайських дій не звертався, як і не оскаржував правомірність укладених договорів.

Враховуючи умови надання кредитних коштів, суд зазначає, що саме боржник має доступ до своїх рахунків, і він мав можливість надати суду виписку з своїх рахунків на підтвердження відсутності надходження коштів від кредитора на виконання укладених договорів, однак доказів на спростування заявлених позовних вимог у частині укладення договорів та отримання кредитних коштів, суду не надав.

Факт отримання відповідачем кредитних коштів підтверджується матеріалами справи.

Доказів на спростовування факту перерахування коштів на виконання умов кредитних договорів на картковий рахунок відповідача, а також доказів того, що ця картка не належить йому, відповідач суду не назвав та не надав.

Щодо нарахування позивачем комісії у сумі 342 грн 60 коп. за кредитним договором №8423668 від 20.12.2025, суд зазначає наступне.

Відповідно до частини 2 ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування`до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо.

Таким чином, Законом України «Про споживче кредитування» безпосередньо передбачено право банку встановлювати у кредитному договорі комісію за обслуговування кредиту.

На виконання вимог, у тому числі, пункту 4 частини 1 статті 1 та частини 2 статті8 Закону України «Про споживче кредитування» Правління Національного банку України постановою від 08 червня 2017 року № 49 затвердило Правила розрахунку банками України загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит (далі Правила про споживчий кредит). Цією ж постановою визнано такою, що втратила чинність, постанову Правління Національного банку України від 10 травня 2007 року № 168 «Про затвердження Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту».

Згідно із пунктом 5 Правил про споживчий кредит банк надає споживачу детальний розпис складових загальної вартості кредиту у вигляді графіка платежів (згідно зі строковістю, зазначеною у договорі про споживчий кредит, - щомісяця, щокварталу тощо) у розрізі сум погашення основного боргу, сплати процентів за користування кредитом, вартості всіх додаткових та супутніх послуг банку та кредитного посередника (за наявності) за кожним платіжним періодом, за формою, наведеною у додатку 2 до цих Правил.

Банк має право обчислювати загальні витрати за споживчим кредитом, базуючись на припущенні, що платежі за послуги банку залишатимуться незмінними та застосовуватимуться протягом строку дії договору про споживчий кредит, якщо договір про споживчий кредит містить умови, що дозволяють зміну процентної ставки та/або інших платежів за послуги банку, включених до загальних витрат за споживчим кредитом, і така зміна не може бути визначена на момент обчислення загальної вартості кредиту та реальної річної процентної ставки (пункт 8 Правил про споживчий кредит).

Згідно із додатком 1 до Правил про споживчий кредит загальні витрати за споживчим кредитом, тобто витрати споживача, уключаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та супутні послуги банку (у тому числі за ведення рахунків) та кредитного посередника (за наявності), які сплачуються споживачем і пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту.

Правила про споживчий кредит розроблені й затверджені на виконання вимог Закону України «Про споживче кредитування» та підтверджують правомірність дій банку щодо встановлювального у договорі споживчого кредиту комісії за обслуговування кредитної заборгованості.

Враховуючи викладене вище та умови договору укладеного між сторонами №8423668 від 20.12.2024 про нарахування комісії, суд дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення з відповідача комісії у сумі 342 грн 60 коп. за кредитним договором №8423668 від 20.12.2024 підлягають до задоволення.

Щодо вимоги позивача щодо стягнення з відповідача пені у сумі 12 000 грн 00 коп. за кредитним договором №8423668 від 20.12.2024 та шрафу у сумі 9 100 за кредитним договром №54993-11/2024 від 26.11.2024, суд зазначає наступне.

Частиною першою статті 546 ЦК Українивизначено, що виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком, правом довірчої власності.

Відповідно до ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов`язання (ч.1 ст.550 ЦК України).

Згідно з ст. 551 ЦК України предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно.

Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Розмір неустойки, встановлений законом, може бути збільшений у договорі, якщо таке збільшення не заборонено законом.

Сторони можуть домовитися про зменшення розміру неустойки, встановленого актом цивільного законодавства, крім випадків, передбачених законом.

Розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Пунктом 5.3 договору №54993-11/2024 від 26.11.2024 встановлено, що у випадку прострочення клієнтом сплати платежів відповідно до термінів, встановлених в Графіку платежів, Товариство нараховує неустойку у вигляді штрафу в розмірі 100% від суми простроченої заборгованості на наступний день після терміну сплати, встановленого в графіку платежу, за відповідний розрахунковий (платіжний період), та до погашення заборгованості, з урахуванням обмежень, встановленим чинним законодавством України.

Пунктом 10.5 договору №8423668 від 20.12.2024 встановлено, що у разі порушення строків повернення кредиту позичальником:

Якщо сума кредиту, що надається позичальнику за договором, перевищує розмір однієї мінімальної заробітної плати, встановленої на дату укладення Договору, користування Кредитом понад встановлений Договором строк нараховуються Проценти за понадстрокове користування Кредитом (його частиною) в розмірі, визначеному п. 2.2. Договору за кожен день такого користування з урахування обмежень, встановлених Законом України «Про споживче кредитування» та іншими актами законодавства;

Якщо сума Кредиту, що надається Позичальнику за Договором, не перевищує розміру однієї мінімальної заробітної плати, встановленої на дату укладення Договору, за користування Кредитом (його частиною) понад встановлений Договором строк, у випадку невиконання Позичальником умов Договору , кредитодавець має право нараховувати пеню в розмірі, визначеному п. 2.2. Договору з першого дня понадстрокового користування Кредитом (його частиною) за кожен день такого користування, урахуванням обмежень, визначених Законом України «Про споживче кредитування».

Водночас, пунктом 18 Прикінцевих та Перехідних положень ЦК Українивизначено, що у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установлено, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Указом Президента України № 64/2022 від 24 лютого 2022 року «Про введення воєнного стану в Україні» у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» в Україні введено воєнний стан з 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року, який неодноразово продовжено і триває по теперішній час.

Також, Верховний Суд у своїй постанові від 31.01.2024 року №183/7850/22 (61-14740св23) зазначив тлумачення п.18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, що свідчить, що законодавець передбачив особливості у регулюванні наслідків прострочення виконання (невиконання, часткового виконання) певних грошових зобов`язань: в періоді існування особливих правових наслідків. Таким є період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування; в договорах на які поширюються специфічні правові наслідки. Такими є договір позики, кредитний договір, і в тому числі договір про споживчий кредит; у встановленні спеціальних правових наслідків прострочення виконання (невиконання, часткового виконання). Такі наслідки полягають в тому, що позичальник звільняється від відповідальності, визначеної ч. 2 ст. 625 ЦК, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення.

Враховуючи зазначене вище, стягнення пені у сумі 12 000 грн 00 коп. за кредитним договором №8423668 від 20.12.2024 та шрафу у сумі 9 100 за кредитним договром №54993-11/2024 від 26.11.2024, тобто у період дії воєнного стану, не відповідає вимогам Закону, а тому позовні вимоги у цій частині задоволенню не підлягають.

Таким чином, на підставі викладеного вище, суд дійшов висновку, що позовні вимоги належить задовольнити частково.

Станом на день розгляду справи заборгованість за договорами кредитування відповідачем не погашена, а тому сума простроченої заборгованості, з урахуванням викладеного вище, за договором про надання фінансового кредиту від 25.11.2024 №54993-11/2024 становить 10 140 грн 00 коп., з яких: 5 200 грн 00 коп. заборгованість за основною сумою боргу та 4 940 грн 00 коп. сума заборгованості за відсотками, а також за договором надання коштів у кредит №8423668 від 20.12.2024 становить 6 360 грн 00 коп., з яких 6 000 грн 00 коп. заборгованість за основною сумою боргу, 17 грн 40 коп. заборгованість за відсотками та 342 грн 60 коп. комісія за надання кредиту.

При цьому, суд виходить з приписів ч. 1, 5 ст. 81 ЦПК України та враховує, що відповідач не надав суду доказів повної чи часткової сплати заборгованості, не спростував наданий позивачем розрахунок, на власний розсуд розпорядившись своїми процесуальними правами.

Також при вирішенні даної справи суд зауважує, що відповідно до доданої до матеріалів справи ухвали Придніпровського районного суду м. Черкаси від 12.12.2025 у справі №711/11749/25 та висновку судово-психіатричного експерта №271 від 21.11.2025, згідно з яким відповідач на той час, до якого відносяться інкриміновані йому діяння та на теперешній час виявлялися прояви психічного розладу, через що він не здатний повною мірою усвідомлювати свої дії і керувати ними, не здатний самостійно приймати участь при проведенні слідчих дій і при розгляді справи у суді, і за своїм психічним станом потребує застосування примусового заходу медичного характеру надання амбулаторної психіатричної допомоги у примусовому порядку.

Правочин це правомірна, тобто не заборонена законом, вольова дія суб`єкта цивільних правовідносин, що спрямована на встановлення, зміну чи припинення цивільних прав та обов`язків. Правомірність є конститутивною ознакою правочину як юридичного факту.

Презумпція правомірності правочину закріплена у статті 204 ЦК України та може бути спростована насамперед нормою закону, яка містить відповідну заборону.

За змістом частини другої статті 203 ЦК України особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності.

Відповідно до статті 41 ЦК України недієздатна фізична особа не має права вчиняти будь-якого правочину.

Оскільки фізична особа, яка визнана недієздатною, не здатна усвідомлювати значення своїх дій та (або) керувати ними, законодавець позбавив її права укладати будь-який правочин, а відтак і нести відповідальність за його невиконання або неналежне виконання.

Частиною першою статті 226 ЦК України передбачено, що опікун може схвалити дрібний побутовий правочин, вчинений недієздатною фізичною особою, у порядку, встановленому статтею 221 цього Кодексу. У разі відсутності такого схвалення цей правочин та інші правочини, які вчинені недієздатною фізичною особою, є нікчемним.

З урахуванням наведеного, правочини, які вчинені недієздатною особою є нікчемними (статті 41, 203, 215 ЦК України), за винятком схвалених в установленому порядку опікуном.

Згідно з ч. 2 ст. 215 ЦК нікчемний правочин є недійсним через його невідповідність вимогам законодавства. Такий правочин недійсний з моменту його вчинення незалежно від того, чи визнав його таким суд.

Відповідно до правового висновку Верховного Суду, викладеному у постанові від 03 серпня 2020 року у справі № 286/798/19, оспорюваний кредитний договір укладений недієздатною особою у силу вимог частини першої статті 226 ЦК України є нікчемним.

Однак доказів визнання відповідача недієздатним і призначення йому опікуна стороною відповідача суду не названо та не надано.

При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд виходить з положень ч.1 ст. 141 ЦПК України та вважає за необхідне стягнути з відповідача пропорційно задоволеним вимогам суму сплаченого позивачем судового збору у сумі 1 328 грн 77 коп.

Керуючись ст.4,12,13,81,141,259,263-265 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позов ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ЄВРОПЕЙСЬКА АГЕНЦІЯ З ПОВЕРНЕННЯ БОРГІВ» (01032, м. Київ, вул. Симона Петлюри, 30, код ЄДРПОУ 35625014) до ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) про стягнення заборгованості за кредитними договорами задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ЄВРОПЕЙСЬКА АГЕНЦІЯ З ПОВЕРНЕННЯ БОРГІВ» заборгованість:

- за договором від 25.11.2024 №54993-11/2024 у сумі 10 140 грн 00 (десять тисяч сто сорок) коп., з яких: 5 200 (п`ять тисяч двісті) грн 00 коп. заборгованість за основною сумою боргу та 4 940 (чотири тисячі дев`ятсот сорок) грн 00 коп. сума заборгованості за відсотками;

- за договором №8423668 від 20.12.2024 у сумі 6 360 (шість тисяч триста шістдесят) грн 00 коп., з яких 6 000 (шість тисяч) грн 00 коп. заборгованість за основною сумою боргу, 17 (сімнадцять) грн 40 коп. заборгованість за відсотками та 342 (триста сорок дві) грн 60 коп. комісія за надання кредиту.

У задоволенні позовних вимог в іншій частині відмовити.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ЄВРОПЕЙСЬКА АГЕНЦІЯ З ПОВЕРНЕННЯ БОРГІВ» витрати зі сплати судового збору у сумі 1 328 (одна тисяча триста двадцять вісім) грн 77 коп.

Рішення суду може бути оскаржено до суду апеляційної інстанції шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів в порядку визначеному ст. ст. 354-356 ЦПК України.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Суддя А.В. Ватажок-Сташинська