Рішення № 136808031, 15.04.2026, Острозький районний суд Рівненської області

Справа №562/1788/25

Провадження №2/567/32/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 квітня 2026 року м. Острог

Острозький районний суд Рівненської області у складі:

головуючий суддя - Василевич О.В.

секретар - Клімович О.О.

з участю представника позивача - адвоката Януль-Сидорчук Х.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: орган опіки та піклування Здовбицької сільської ради Рівненського району Рівненської області, військова частина НОМЕР_1 , про встановлення факту самостійного виховання та утримання дитини, -

в с т а н о в и в:

ОСОБА_1 звернувся в Здолбунівський районний суд Рівненської області з позовом до ОСОБА_2 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору: орган опіки та піклування Здовбицької сільської ради Рівненського району Рівненської області, військова частина НОМЕР_2 , про встановлення факту самостійного виховання та утримання дитини.

В обґрунтування позовних вимог зазначає, що з 19.08.2014 року він перебував з відповідачкою ОСОБА_2 у зареєстрованому шлюбі, який було розірвано згідно рішення Острозького районного суду Рівненської області від 07.09.2017 року.

Під час шлюбу у них народилася донька ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

В 2021 році відповідачка ОСОБА_2 поїхала працювати та проживати за кордон, участі у вихованні та утриманні доньки не приймає.

Зазначає, що донька ОСОБА_3 знаходиться на його утриманні, проживає разом з ним у житловому будинку за адресою: АДРЕСА_1 , який належить його батькові ОСОБА_4 .

Позивач вказує, що він добросовісно виконує свої батьківські обов`язки, створює для дитини необхідні умови для проживання та її розвитку, забезпечує її усім необхідним, водночас мати дитини участі у вихованні доньки не приймає.

Встановлення факту самостійного виховання та утримання малолітньої доньки потрібно йому для підтвердження права на відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації відповідно до Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», Закону України «Про військовий обов`язок та військову службу». Окрім того, встановлення вищевказаного факту необхідно йому також для набуття статусу «одинокий батько» з метою отримання допомоги на утримання дитини та додаткових гарантій у разі працевлаштування, та в інший (позасудовий) спосіб отримати статус «одинокий батько» неможливо, що й спонукало його звернутися до суду з вищевказаним позовом.

Ухвалою Здолбунівського районного суду Рівненської області від 10.06.2025 року цивільну справу за вищевказаним позовом передано за підсудністю до Острозького районного суду Рівненської області.

Ухвалою Острозького районного суду Рівненської області від 17.07.2025 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито загальне позовне провадження, встановлено учасникам справи строки для подання заяв по суті справи.

Ухвалою суду від 17.09.2025 року замінено третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору військову частину НОМЕР_2 на належну третю особу військову частину НОМЕР_1 , та роз`яснено право подати свої пояснення щодо позову.

Відповідачка ОСОБА_2 в поданій до суду заяві позов ОСОБА_1 визнала та не заперечувала щодо встановлення факту самостійного утримання ним доньки ОСОБА_3 . Зазначила, що донька зареєстрована та проживає разом з позивачем, водночас вказала, що за характером роботи, умовами проживання забрати доньку до себе вона не має змоги.

Третя особа - орган опіки та піклування Здовбицької сільської ради Рівненського району Рівненської області в поданій до суду заяві позовні вимоги підтримала, просила їх задовольнити, розгляд справи просила здійснювати у відсутності представника органу опіки та піклування.

Третя особа військова частина НОМЕР_1 своїм правом на подання пояснень щодо позову не скористалася.

Ухвалою суду від 10.10.2025 року закрито підготовче провадження у цивільній справі, справу призначено до судового розгляду, визнано явку представника органу опіки та піклування Здовбицької сільської ради Рівненського району Рівненської області в судове засідання обов`язковою.Інші процесуальні дії по справі судом не здійснювалися.

Ухвалою суду від 23.01.2026 року на підставі ч.2 ст.244 ЦПК України поновлено судовий розгляд у даній справі.

Іншою ухвалою суду від 23.01.2026 року витребувано з ІНФОРМАЦІЯ_2 ( АДРЕСА_1 ) відомості щодо отримання ОСОБА_1 відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації до набрання чинності постанови Кабінету Міністрів України «Питання проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період» № 560 від 16.05.2024 р.

Ухвалою суду від 17.02.2026 року витребувано з Головного центру обробки спеціальної інформації Державної прикордонної служби України відомості про факти перетину ОСОБА_2 державного кордону України у будь-якому напрямку за період з 01.01.2021 року по даний час.

Позивач та його представник - адвокат Януль-Сидорчук Х.В. в судовому засідання позовні вимоги підтримали з підстав, викладених у позовній заяві та просили їх задовольнити.

Позивач в судовому засіданні додатково пояснив, що він перебував з відповідачкою у зареєстрованому шлюбі, який у вересні 2017 року було розірвано в судовому порядку. Під час шлюбу у них народилася донька ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Після розірвання шлюбу відповідачка з донькою поїхала проживати до своїх батьків, а він залишився проживати сам. В подальшому через декілька місяців відповідачка з донькою повернулася та залишила доньку йому, пояснивши при цьому, що не має змоги її утримувати. Пояснив, що він з відповідачкою не спілкується та не підтримує зв`язок, та остання спілкується з донькою, зокрема, з використанням засобів мобільного та електронного зв`язку, та зі слів доньки йому відомо, що відповідачка працювала в закладах громадського харчування в Польщі, Чехії, Німечинні. Пояснив, що 02.05.2025 р. він був мобілізований до Збройних Сил України та перебував у складі військової частини НОМЕР_2 , та в подальшому був направлений до складу військової частини НОМЕР_1 , та у його відсутність доньку доглядає його матір ОСОБА_5 . Зазначив, що після розірвання шлюбу він не звертався ні до органу опіки та піклування з питань неналежного виховання відповідачкою їхньої доньки ОСОБА_3 , ні до суду з питань позбавлення відповідачки батьківських прав відносно доньки ОСОБА_3 . Своє звернення до суду з вищевказаним позовом пояснив наміром отримати відстрочку від військової служби.

Представник органу опіки та піклування в судовому засіданні проти позову не заперечувала, водночас вказала, що в сільській раді вона працює лише з жовтня 2025 року та працівники сільської ради з участю яких складався акт обстеження умов проживання від 02.05.2025 р., який долучено ОСОБА_1 до позову, на даний час вже не працюють, а тому обставини обстеження та складання такого акту їй не відомі. З приводу акту обстеження умов проживання від 03.11.2025 р. пояснила, що такий акт складався з її участю та на момент обстеження ОСОБА_1 пояснював, що він сам виховує доньку та забезпечує її всім необхідним, та з його слів стало відомо, що мати дитини тривалий час з ними не проживає.

Відповідачка ОСОБА_2 в судове засідання не з`явилася, про місце, день та час розгляду справи у суді була повідомлена у відповідності до п.4 ч.8 ст.128 ЦПК України, а також шляхом розміщення оголошення на сайті Острозького районного суду веб-портал судова влади України http://ost.rv.court.gov.ua/sud1713/. Заяв про відкладення розгляду справи до суду не надходило. Згідно абз.2 ч.1 ст.131 ЦПК України у разі відсутності заяви про зміну місця проживання або місцезнаходження судова повістка надсилається учасникам справи, які не мають офіційної електронної адреси та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, що забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, на останню відому судові адресу і вважається доставленою, навіть якщо учасник судового процесу за цією адресою більше не проживає або не знаходиться. Згідно довідки виконкому Острозької міської ради від 16.07.2025 року відповідачка ОСОБА_2 з 21.10.2019 р. значиться зареєстрованою за адресою : АДРЕСА_2 та саме за вказаною адресою відповідачці направлялися судові повістки та інші процесуальні документи.

Свідок ОСОБА_5 в судовому засіданні пояснила, що позивач ОСОБА_1 є її рідним сином, та відповідачка ОСОБА_2 була її невісткою. Вказала, що її син та відповідачка перебували у шлюбі близько 1,5 роки та під час шлюбу у них народилася донька ОСОБА_3 , якій на час розгляду справи у суді вже виповнилось 11 років. Коли останній виповнилось 2 роки син з невісткою розлучились, син залишився проживати з нею та чоловіком, а невістка з дитиною проживали окремо. Через півроку після розірвання шлюбу невістка з дитиною повернулись та декілька місяців вони знову проживали всі разом у житловому будинку в АДРЕСА_1 . В подальшому, точного часу вона не пригадує, невістка залишила дитину та поїхала працювати за кордон, де й перебуває на даний час. Про будь-які домовленості між батьками дитини щодо порядку та способу їхньої участі у вихованні та матеріальному утриманні дитини їй не відомо. Пояснила, що вона не підтримує зв`язок із відповідачкою та як їй відомо з останньою спілкується лише дитина ОСОБА_3 . Зазначила, що її онучка ОСОБА_3 проживає з її сином ОСОБА_1 біля неї з чоловіком в с.Здовбиця, де й відвідувала садочок та ходить до Здовбицького ліцею. Вказала, що відповідачка ОСОБА_2 рідко приїздить до них та навідується орієнтовно 1 раз на рік. Востаннє навідувалась до них влітку 2025 року та під час приїзду відповідачка ОСОБА_2 спілкувалась із своєю донькою ОСОБА_3 . Вказала, що її сина ОСОБА_1 мобілізували до Збройних Сил України 02.05.2025 р., вона до вказаного часу та після цього допомагала синові ОСОБА_1 виховувати і утримувати онучку ОСОБА_3 .

Свідок ОСОБА_6 в судовому засіданні пояснила, що вона проживає в с.Здовбиця понад 30 років та працює прибиральницею у Здовбицькому ліцеї понад 5 років. Позивач ОСОБА_1 є її односельчанином. Зазначила, що ОСОБА_1 перебував у шлюбі з ОСОБА_2 , у них є спільна донька ОСОБА_3 , та орієнтовно у 2017 році, коли останній виповнилось 2-3 роки (точно не пригадує), ОСОБА_1 і ОСОБА_2 розлучились. Хто, де і з ким проживав після розірвання шлюбу їй достовірно не відомо, та зі слів малолітньої ОСОБА_3 , яка товаришує з її онуком, їй відомо, що відповідачка ОСОБА_2 перебуває за кордоном. Свідок пояснила, що вона востаннє бачила відповідачку у вестибулі в школі восени 2024 року. До школи ОСОБА_3 відводив та забирав переважно її батько ОСОБА_1 . Зазначила, що як їй відомо ОСОБА_1 у травні 2025 року мобілізували до Збройних Сил України, та у його відсутність дитину доглядає її баба ОСОБА_5 .

Свідок ОСОБА_7 в судовому засіданні пояснила, що вона з народження проживає в с.Здовбиця, та позивач ОСОБА_1 є її товаришем та сусідом (проживає поруч через один житловий будинок). З відповідачкою ОСОБА_2 вона також була знайома. Пояснила, що ОСОБА_1 і ОСОБА_2 були одружені та перебували у шлюбі близько 2 років, у них народилася донька ОСОБА_8 та вони проживали у батьків позивача ОСОБА_1 . Коли дитині виповнилось 2 роки відповідачка ОСОБА_2 залишила позивача ОСОБА_1 , та з того часу вона відповідачку більше не бачила. Вказала, що дитина ОСОБА_3 після розірвання шлюбу постійно проживала з батьком ОСОБА_1 , який доглядав за нею, вони разом проводили вільний час і дозвілля, він водив її спочатку у дитячий садок та потім до школи. Пояснила, що доглядати дитину ОСОБА_3 для ОСОБА_1 допомагала його матір ОСОБА_5 (баба дитини), зокрема, у приготуванні продуктів харчування, пранні, прибиранні тощо. Коли малолітня ОСОБА_3 навідувалась до неї додому, то жодного разу не згадувала про свою матір ОСОБА_2 .

Розглядаючи справу, суд забезпечив сторонам рівні можливості щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості.

Суд, заслухавши пояснення позивача ОСОБА_1 та його представника, представника органу опіки та піклування, покази свідків, перевіривши матеріали справи та дослідивши надані докази, визначивши юридичну природу правовідносин і закон, який їх регулює, дослідивши письмові докази в їх сукупності та взаємозв`язку, приходить до наступних висновків.

Кожна особа має право в порядку, встановленому законом, звернутися за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів (ч.1 ст.4 ЦПК України).

Суд розглядає цивільні справи не інакше, як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до ЦПК України в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі (ч.1 ст.13 ЦПК України).

Судом встановлено, що сторони з 19.08.2014 року перебували у зареєстрованому шлюбі, який було розірвано згідно рішення Острозького районного суду Рівненської області від 07 вересня 2017 року у справі №567/824/17, яке набрало законної сили 19.09.2017 року (а.с.10).

Під час шлюбу у сторін народилась донька ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , що підтверджується копією свідоцтва про народження дитини серії НОМЕР_3 від 03.12.2014 року (а.с.11).

З доводів позивача та його представника, показів свідка ОСОБА_5 судом встановлено, що після розірвання шлюбу сторони спочатку проживали порізно відповідачка з дитиною окремо від позивача, та через декілька місяців сторони знову проживали разом як сім`я.

В подальшому, з доводів позивача, показів свідків та досліджених доказів, судом встановлено, що у лютому 2022 року відповідачка поїхала за кордон, де й переважно на даний час перебуває, та час від часу відповідачка навідується в Україну, зокрема, по місцю проживання своєї доньки ОСОБА_3 .

Згідно довідок Головного центру обробки спеціальної інформації Державної прикордонної служби України № 19.5.1/17188-26-Вих, №19.4.1/17200-26-Вих від 06.03.2026 року (за період з 01.01.2021 р. по 06.03.2026 р.) відповідачка ОСОБА_2 вперше 13.02.2022 року перетнула кордон України в напрямку Республіки Польща та в подальшому час від часу (2-3 рази на рік) приїздила в Україну та знову поверталася за кордон в напрямку Республіки Польща.

Судом не встановлено досягнення будь-якої домовленості між сторонами щодо порядку, обсягу та форми участі кожного з них в утриманні та вихованні їхньої доньки ОСОБА_3 , та на час відсутності ОСОБА_2 малолітня ОСОБА_3 була зареєстрована та проживала зі своїм батьком ОСОБА_1 , бабою ОСОБА_5 та дідом ОСОБА_4 за адресою: АДРЕСА_1 , що зокрема підтверджується актами обстеження матеріально-побутових умов та виховання сім`ї від 02.05.2025 р. та від 03.11.2025 р., витягом з реєстру територіальної громади від 05.05.2025 р.

На даний час дитина проживає з бабою ОСОБА_5 та дідом ОСОБА_4 , відповідачка з ними не проживає.

Згідно характеристики учениці 4-А класу Здовбицького ліцею ОСОБА_3 , 2014 року народження, остання навчається у ліцеї з 1 класу, за час навчання зарекомендувала себе як старанна та дисциплінована учениця. ОСОБА_3 виховує батько ОСОБА_1 , який цікавиться навчанням доньки.

З доводів позивача та досліджених судом доказів встановлено, що 02.05.2025 року ОСОБА_1 був мобілізований до лав Збройних Сил України (зарахований до в/ч НОМЕР_2 та в подальшому направлений до в/ч НОМЕР_1 ), що підтверджується відповідними записами у військовому квитку № НОМЕР_4 на ім`я ОСОБА_1 .

Згідно довідки ІНФОРМАЦІЯ_2 від 21.02.2026 року згідно даних ЄДРПВР ОСОБА_1 не отримував відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації до набрання чинності постанови КМУ № 560 від 16.05.2024 р.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи, суд приходить до наступних висновків.

Згідно п.5 ч.2 ст.293 ЦПК України суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення.

Відповідно до ч.3 ст.294 ЦПК України окреме провадження - це провадження, яке розглядається судом з додержанням загальних правил, встановлених цим Кодексом, за винятком положень щодо змагальності та меж судового розгляду.

Відповідно до ч.2 ст. 315 ЦПК України у судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.

Водночас, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 11вересня 2024 року у справі №201/5972/22 сформульовано правовий висновок, відповідно до якого факт самостійного виховання дитини батьком не може бути встановлений за правилами окремого провадження.

Визначальною обставиною під час розгляду заяви про встановлення певних фактів у порядку окремого провадження є те, що встановлення такого факту не пов`язане з наступним вирішенням будь-якого спору про право.

Спори, що виникають між сторонами, вирішуються шляхом перемовин, а в разі неможливості вирішити конфлікт - у судовому порядку відповідно до чинного законодавства України.

Відповідно до ч.3 ст.51 Конституції України сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.

Конвенція про права дитини в пункті 3 статті 9 закріпила принцип, за яким держави-учасниці поважають право дитини, яка розлучається з одним чи обома батьками, підтримувати на регулярній основі особисті відносини і прямі контакти з обома батьками, за винятком випадків, коли це суперечить найкращим інтересам дитини.

Статтею 141 СК України встановлено рівність прав та обов`язків батьків щодо дитини. Зокрема, визначено, що мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини, крім випадку, передбаченого частиною п`ятою статті 157 цього Кодексу.

Права та обов`язки батьків щодо виховання дитини передбачені у статтях 150, 151 СК України.

За приписами ч.2 ст.150 СК України батьки зобов`язані піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток.

Відповідно до статті 180 СК України батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

Як визначено частиною першою статті 12 Закону України «Про охорону дитинства» виховання в сім`ї є першоосновою розвитку особистості дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини.

Відповідно до частин першої - третьої статті 157 СК України питання виховання дитини вирішується батьками спільно, крім випадку, передбаченого частиною п`ятою цієї статті. Той із батьків, хто проживає окремо від дитини, зобов`язаний брати участь у її вихованні і має право на особисте спілкування з нею. Той із батьків, з ким проживає дитина, не має права перешкоджати тому з батьків, хто проживає окремо, спілкуватися з дитиною та брати участь у її вихованні, якщо таке спілкування не перешкоджає нормальному розвиткові дитини.

Відповідно до ст.15 СК України сімейні обов`язки є такими, що тісно пов`язані з особою, а тому не можуть бути перекладені на іншу особу.

У ч.4 ст.15 СК України визначено, що невиконання або ухилення від виконання сімейного обов`язку може бути підставою для застосування наслідків, установлених цим Кодексом або домовленістю (договором) сторін.

Ухилення від виконання своїх обов`язків щодо виховання дитини є самостійною підставою для позбавлення батьківських прав (стаття 164 СК України).

Таким чином, з настанням певних юридичних фактів, що підтверджуються певними актами, обсяг батьківських прав може обмежуватися або припинятися.

Отже, для підтвердження самостійного виховання дитини батьком необхідне існування (настання) обставин, у силу яких обсяг прав матері обмежується або припиняється.

Отже, у вихованні та утриманні дитини мають брати участь як мати, так і батько дитини.

Проживання одного з батьків, у даній справі матері, окремо від дитини не свідчить про те, що мати самоусунулась від виховання та утримання дитини, а проживання дитини з батьком не звільняє матір від її обов`язку виховувати та утримувати дитину.

Оскільки в СК України чітко встановлено, що сімейні права та обов`язки є такими, що тісно пов`язані з особою, а тому не можуть бути передані іншій особі, можна констатувати, що в силу настання певних юридичних фактів (дій чи подій), які мають бути підтверджені виключно актами цивільного стану (свідоцтво про смерть) чи рішенням суду (про позбавлення батьківських прав, визнання недієздатним, померлим, безвісно відсутнім) та позбавляють особу користуватися батьківською правосуб`єктністю, такі права та обов`язки припиняються та не потребують додаткового підтвердження того, що один із батьків самостійно виконує їх.

У СК України не встановлено підстав припинення батьківських обов`язків щодо виховання дитини. Так само як визначена частиною першою статті 15 СК України «невідчужуваність» сімейних обов`язків свідчить про неможливість відмови від сімейних обов`язків, якими є, зокрема, обов`язки щодо виховання дитини.

Частиною першою статті 152 СК України встановлено, що право дитини на належне батьківське виховання забезпечується системою державного контролю, що встановлена законом.

Відповідно до ч.3, 4 ст.155 СК України відмова батьків від дитини є неправозгідною, суперечить моральним засадам суспільства. Ухилення батьків від виконання батьківських обов`язків є підставою для покладення на них відповідальності, встановленої законом.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 11 вересня 2024 року у справі № 201/5972/22 зазначила, щодоведення факту одноосібного виховання дитини батьком пов`язане з настанням (існуванням) обставин, за яких мати не виконує своїх батьківських обов`язків щодо дитини, стосується зміни обсягу сімейних прав або невиконання одним із батьків батьківських обов`язків (у тому числі умисного) та безумовно впливає на права й інтереси самої дитини, а також зумовлює відповідні правові наслідки, визначені законом.

Так жодною зі сторін у справі не заперечується, що дитина тривалий час проживала з позивачем та його батьками. Втім така обставина не може свідчити про відсутність визначеного законом обов`язку матері дитини щодо участі в її утриманні, а також щодо участі у її вихованні, що прямо випливає з положень ст.157 СК України.

При цьому, позивачем не заперечується факт того, що відповідачка періодично спілкується з донькою, що свідчить про існування емоційного зв`язку між матір`ю та дитиною.

Питання стягнення аліментів на утримання дитини у судовому порядку позивач не ініціював.

Попри те, що позивач, ймовірно (докази протилежного відсутні в матеріалах справи), несе більший тягар утримання доньки, з досліджених судом доказів не встановлено, що з боку відповідачки наявні дії, що відповідають характеру "ухилення". При цьому, із встановлених судом обставин вбачається, що позивач не наполягає на більшій залученості з боку відповідачки щодо сплати коштів на утримання доньки, відтак суд констатує, що позивач та відповідачка не мають спору щодо утримання дитини.

З приводу участі у вихованні відповідачкою не заперечуються обставини невідвідування нею шкільного та медичного закладів. Проте, як вже було вище зазначено, судом не встановлено, що між сторонами у даному питанні існує неврегульований конфлікт.

За відсутності реального спору між сторонами щодо участі у вихованні та утриманні дитини, а також за відсутності встановленого судом факту ухилення матері від виконання батьківських обов`язків по відношенню до дитини, підстав для встановлення факту самостійного виховання та утримання дитини батьком не вбачається.

Звертаючись до суду з вищевказаним позовом ОСОБА_1 просить встановити факт самостійного виховання та утримання доньки, який необхідний йому для підтвердження права на відстрочку від мобілізації.

Відповідно до п.4 ч.1 ст.23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» не підлягають призову на військову службу під час мобілізації військовозобов`язані : - жінки та чоловіки, які мають дитину (дітей) віком до 18 років, якщо другий з батьків такої дитини (дітей) помер, позбавлений батьківських прав, визнаний зниклим безвісти або безвісно відсутнім, оголошений померлим, відбуває покарання у місцях позбавлення волі, а також коли особа самостійно виховує та утримує дитину за рішенням суду або запис про батька такої дитини в Книзі реєстрації народжень здійснений на підставі частини першої статті 135 Сімейного кодексу України.

Положення, передбачене п.4 ч.1 ст.23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» встановлює винятки з обов`язку проходження військової служби під час мобілізації для осіб, які мають неповнолітніх дітей за умов, коли вони фактично є єдиними особами, що виконують батьківські функції.

Ця норма є гарантією для дитини бути опікуваним другим з батьків у випадку мобілізації першого.

Відтак для вирішення подібних спорів недостатньо встановити, що у певний період часу другий з батьків має меншу залученість до процесу виховання та утримання. Встановленню, передусім, підлягає обставина неготовності другого з батьків до активізації в цьому питанні у випадку проходження військової служби тим з батьків, що на час виникнення спору виконує домінуючу роль у вихованні та утриманні дитини.

Для цього важливу роль відіграє правова оцінка поведінки другого з батьків: чи наявне ухилення від виконання батьківських обов`язків, чи зафіксовано формальну або фактичну бездіяльність у сфері утримання або виховання.

Водночас, у тому випадку, коли ролі батьків в утриманні та вихованні дитини є узгодженими (за домовленостями чи мовчазною згодою) та не є такими, що створюють певний дисонанс у вихованні та розвитку дитини, відсутні підстави стверджувати ухилення від виконання таких обов`язків одним з них.

У цій справі не встановлено обставин, які свідчать, що мати дитини не здатна виконувати свої батьківські обов`язки чи позбавлена у визначений законом спосіб можливості здійснення своїх батьківських прав стосовно дитини.

Встановивши, що позивач не надав належних і допустимих доказів ухилення відповідачки від виконання батьківських обов`язків, врахувавши, що проживання матері окремо від дитини не свідчить про те, що вона самоусунулась від виховання та утримання дитини, і не звільняє її від батьківських обов`язків, а також зважаючи на те, що відповідачка періодично спілкується з дитиною, між ними наявний емоційний зв`язок, суд приходить до про відсутність підстав для задоволення позову та встановлення факту самостійного виховання та утримання дитини позивачем.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст.12, 13, 81, 142, 211, 247, 258, 263-265, 273 ЦПК України, -

у х в а л и в :

В задоволенні позову ОСОБА_1 (зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_5 ) до ОСОБА_2 (зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_4 , паспорт НОМЕР_6 , виданий 19.10.2021 року, органом 5623), треті, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: орган опіки та піклування Здовбицької сільської ради Рівненського району Рівненської області (місцезнаходження: с.Здовбиця, вул.Шосова, 105 Рівненського району Рівненської області, індекс 35709, код ЄДРПОУ 04385830), військова частина НОМЕР_1 (місцезнаходження: АДРЕСА_5 , код ЄДРПОУ НОМЕР_7 ), про встановлення факту самостійного виховання та утримання дитини - відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Рівненського апеляційного суду через Острозький районний суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 ЦПК України.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено 27 квітня 2026 року.

Суддя Острозького районного судуВасилевич О.В.