Ухвала суду № 136807687, 25.05.2026, Новосанжарський районний суд Полтавської області

Новосанжарський районний суд Полтавської області

Справа № 542/1060/16-ц

Провадження № 6/542/50/26

У Х В А Л А

Іменем України

25 травня 2026 року селище Нові Санжари

Новосанжарський районний суд Полтавської області в складі:

головуючого судді Шарової-Айдаєвої О.О.,

за участю:

секретаря судового засідання Карась В.Р.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в селищі Нові Санжари заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Капіталресурс» про заміну стягувача та видачу дубліката виконавчого листа у справі № 542/1060/16-ц за позовом ПАТ КБ «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

ВСТАНОВИВ:

До Новосанжарського районного суду Полтавської області надійшла заява представника Товариства з обмеженою відповідальністю «Капіталресурс», за змістом якої він просив замінити стягувача у виконавчому листі № 542/1060/16-ц від 19 листопада 2018 року про стягнення із ОСОБА_1 на користь ПАТ КБ «Приватбанк» боргу з ПАТ КБ «Приватбанк» на його правонаступника Товариство з обмеженою відповідальністю «Капіталресурс» та видати Товариству з обмеженою відповідальністю «Капіталресурс» дублікат виконавчого листа № 542/1060/16-ц від 19 листопада 2018 року про стягнення боргу із ОСОБА_1 .

Ухвалою судді Новосанжарського районного суду Полтавської області від 08 квітня 2026 року призначено до розгляду заяву представника Товариства з обмеженою відповідальністю «Капіталресурс» про заміну стягувача у виконавчому листі та видачу дубліката виконавчого листа (а.с. 70).

В обґрунтування заяви заявником зазначено, що між ПАТ КБ «Приватбанк» та ОСОБА_1 був укладений кредитний договір № б/н, відповідно до якого останній було надано грошові кошти (кредит) на споживчі цілі та встановлений графік їх повернення.

Вказано, що відповідач свої зобов`язання за договором не виконувала, у зв`язку з чим ПАТ КБ «Приватбанк» звернувся до суду з позовом про стягнення заборгованості.

В подальшому позов ПАТ КБ «Приватбанк» задоволено та на виконання рішення видано виконавчий лист 542/1060/16-ц від 19 листопада 2018 року.

Зазначено, що 22 серпня 2025 року між АТ КБ «ПриватБанк» та ТОВ «Капіталресурс» укладено Договір факторингу № 8-22-08/2025, згідно з яким було відступлено право вимоги за кредитними договорами, у тому числі, за кредитним договором відповідача - ОСОБА_1 .

Вказано, що на момент звернення заявника із цією заявою кредитний договір сторонами по справі не оскаржувався та є дійсним.

Крім цього, заявником зазначено, що на примусовому виконанні перебувало виконавче провадження № 58141492, яке 31 травня 2019 року було завершено, оригінал виконавчого листа направлено стягувачу.

Вказано, що оригінал виконавчого листа на адресу стягувача не надходив, відповідно до даних Автоматизованої системи виконавчого провадження жодних відкритих виконавчих проваджень про стягнення боргу з боржника на підставі вказаного виконавчого листа немає.

З огляду на зазначене, ТОВ «Капіталресурс» на даний час через відсутність виконавчого документу не може реалізувати свої права, як стягувача, що гарантовані законодавством України.

Представник заявника зазначив, що строк на пред`явлення вказаного виконавчого документа пропущеним не вважається, оскільки такий строк перервався у зв`язку з введенням воєнного стану в Україні.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Капіталресурс»у судове засіданняне забезпечило явку свого уповноваженого представника, хоча про дату, час та місце судового засідання повідомлене належним чином (а.с. 79), про причини неявки не повідомляло, клопотань про відкладення судового засідання від нього не надходило. У прохальній частині заяви заявник просив розглянути справу без участі його представника (а.с. 50-зі звороту).

Первісний стягувач: АТ КБ «ПриватБанк» у судове засіданняне забезпечило явку свого уповноваженого представника, хоча про дату, час та місце судового засідання повідомлене належним чином, про причини неявки не повідомляло, клопотань про відкладення судового засідання від нього не надходило (а.с. 77).

Боржник ОСОБА_1 у судове засідання не з`явилась, про дату, час та місце судового засідання повідомлялась належним чином (а.с. 81-83), про причини неявки не повідомляла, клопотань про відкладення судового засідання від неї не надходило.

Заінтересована особа: Новосанжарський відділ державної виконавчої служби у Полтавському районі Полтавської області Сумського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України в судове засідання не забезпечив явку свого уповноваженого представника, хоча про дату, час та місце судового засідання повідомлений належним чином (а.с. 78), про причини неявки не повідомляв, клопотань про відкладення судового засідання від нього не надходило.

Відповідно до частин 3, 5 статті 442 ЦПК України неявка учасників справи та інших осіб не є перешкодою для вирішення питання про заміну стягувача.

Відповідно до частини 1 статті 223 ЦПК України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Згідно з частиною 2 статті 247 ЦПК України, фіксування судового засідання технічним засобом здійснює секретар судового засідання. У разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

З огляду на викладені норми цивільно-процесуального законодавства, судове засідання проведено за відсутності учасників справи та без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Суд, дослідивши матеріали заяви та додані до неї документи, встановив такі обставини.

Відповідно до частини 5 статті 124 Конституції України, судові рішення є обов`язковими до виконання на всій території України.

Виконання судових рішень у цивільних справах є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду та ефективного захисту сторони у справі, що передбачено статтями 6, 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Судом установлено, що рішенням (заочним) Новосанжарського районного суду Полтавської області від 15 листопада 2016 року (справа № 542/1060/16-ц) стягнуто з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1 , на користь Публічного акціонерного товариства комерційного банку «ПРИВАТБАНК» (р/р НОМЕР_2 , МФО 305299, код ЄДРПОУ 14360570) заборгованість за кредитним договором б/н від 26.10.2007 року в розмірі 16107,48 грн., яка складається з заборгованості за кредитом 3796,83 грн., заборгованості по процентах за користування кредитом 10505,53 грн., заборгованості за пенею та комісією 800,00 грн., штрафу (фіксованої частини) 250,00 грн., штрафу (процентної складової) 755,12 грн., а також судовий збір в розмірі 1378,00 грн. (одна тисяча триста сімдесят вісім гривень 00 копійок) (а.с. 39-40).

Відповідно до заяви від 29 жовтня 2018 року (а.с. 45) АТ КБ «ПриватБанк» були видані виконавчі листи (а.с. 47).

Із матеріалів справи вбачається, що на примусовому виконанні у Новосанжарському районному відділі державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Полтавській області перебувало виконавче провадження № 58141492 з примусового виконання вказаного виконавчого листа № 542/1060/16-ц.

Відповідно до постанови про повернення виконавчого документа стягувачу від 31 травня 2019 року виконавчий документ виконавчий лист № 542/1060/16-ц від 19 листопада 2018 року було повернуто стягувачу на підставі пункту 5 частини першої статті 37 Закону України «Про виконавче провадження» (а.с. 60).

Згідно з даними автоматизованої системи виконавчих проваджень, станом на 06 березня 2026 року відсутні виконавчі провадження, за якими здійснюються стягнення за вказаним рішенням суду (а.с. 58).

22 серпня 2025 року між АТ КБ «ПриватБанк» та ТОВ «Капіталресурс» укладено договір факторингу № 8-22-08/2025, відповідно до умов якого, клієнт відступає належні йому права вимоги, а саме права грошової вимоги клієнта до позичальників, зазначених у Реєстрі боргових зобов`язань (за формою, що наведена у Додатку №1 до цього Договору), який складається клієнтом, далі за текстом боржники, включаючи права вимоги до правонаступників боржників, спадкоємців боржників або інших осіб, до яких перейшли обов`язки боржників, за договорами (з урахуванням усіх змін, доповнень і додатків до них), що укладені між клієнтом та боржниками, та перелік яких наведено згідно з відповідним Реєстром боргових зобов`язань, далі за текстом Основні договори або Кредитні договори, а фактор здійснює фінансування клієнта шляхом купівлі у нього прав вимоги та сплачує клієнту за права вимоги грошові кошти (купівельну ціну) у сумі та у порядку, визначених цим договором (а.с. 55).

10 вересня 2025 року Клієнтом та Фактором підписаний акт № 5 приймання-передачі Реєстру боргових зобов`язань № 5 від 10 вересня 2025 року за договором факторингу № 8-22-08/2025 від 22 серпня 2025 року (а.с. 56).

Відповідно до Витягу з реєстру боргових зобов`язань № 5 до Договору факторингу № 8-22-08/2025 від 22 серпня 2025 року встановлено, що вказаний Реєстр боргових зобов`язань містить перелік Основних договорів, за якими Клієнт відступає, а Фактор набуває Прав вимоги, в якому зазначено боржника ОСОБА_1 за договором № б/н (а.с. 59).

У разі вибуття однієї із сторін виконавчого провадження суд замінює таку сторону її правонаступником. Заяву про заміну сторони її правонаступником може подати сторона (заінтересована особа), державний або приватний виконавець. Суд розглядає заяву про заміну сторони її правонаступником у десятиденний строк з дня її надходження до суду у судовому засіданні з повідомленням учасників справи та заінтересованих осіб. Неявка учасників справи та інших осіб не є перешкодою для вирішення питання про заміну сторони виконавчого провадження. Ухвала про заміну сторони виконавчого провадження надсилається (надається) учасникам справи, а також державному виконавцю, приватному виконавцю в порядку, передбаченому статтею 272 цього Кодексу. Положення цієї статті застосовуються також у випадку необхідності заміни боржника або стягувача у виконавчому листі до відкриття виконавчого провадження (стаття 442 ЦПК України).

Процесуальне правонаступництво - це перехід процесуальних прав і обов`язків сторони у справі до іншої особи у зв`язку з вибуттям особи у спірному матеріальному правовідношенні.

Процесуальне правонаступництво випливає з юридичних фактів правонаступництва (заміни сторони матеріального правовідношення її правонаступником) і відображає зв`язок матеріального і процесуального права. У кожному конкретному випадку для вирішення питань можливості правонаступництва суду слід аналізувати відповідні фактичні обставини, передбачені нормами матеріального права.

Підставами виникнення цивільних прав і обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини (пункт 1 частина друга стаття 11 Цивільного кодексу України).

Згідно з частиною п`ятою статті 15 Закону України «Про виконавче провадження» у разі вибуття однієї із сторін виконавець за заявою сторони, а також заінтересована особа мають право звернутися до суду із заявою про заміну сторони її правонаступником. Для правонаступника усі дії, вчинені до його вступу у виконавче провадження, є обов`язковими тією мірою, якою вони були б обов`язковими для сторони, яку правонаступник замінив.

Відповідно до частини 1 статті 512 Цивільного кодексу України кредитор у зобов`язанні (крім випадків, передбачених статтею 515 ЦК України) може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема, передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги), а згідно зі статтею 514 цього Кодексу до нового кредитора переходять права первісного кредитора в зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з вимогами чинного законодавства заміна осіб в окремих зобов`язаннях через волевиявлення сторін (відступлення права вимоги) є різновидом правонаступництва та можливе на будь-якій стадії процесу.

Виходячи із цих норм, зокрема, пунктами 1, 2 частини першої статті 512 ЦК України, у разі передання кредитором своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги) чи правонаступництва (припинення юридичної особи шляхом злиття, приєднання поділу, перетворення або ліквідації, спадкування) на стадії виконання судового рішення відбувається вибуття кредитора.

Така заміна кредитора відбувається поза межами виконавчого провадження у разі смерті кредитора, припинення юридичної особи чи відступлення права вимоги.

Тлумачення частини першої статті 512 ЦК України дозволяє стверджувати, що відступлення права вимоги є одним із випадків заміни кредитора в зобов`язанні, яке відбувається на підставі правочину. Відступлення права вимоги не є окремим видом договору, це правочин, який опосередковує перехід права. Відступлення права вимоги може відбуватися, зокрема, внаслідок укладення договору: (а) купівлі-продажу чи міни (частина третя статті 656 ЦК України); (б) дарування (частина друга статті 718 ЦК України); (в) факторингу (глава 73 ЦК України).

По своїй суті заміна кредитора в зобов`язанні внаслідок відступлення права вимоги є різновидом правонаступництва та можлива на будь-якій стадії процесу. Аналогічний висновок зроблений і Верховним Судом України в постанові від 20 листопада 2013 року у справі № 6-122цс13.

Відступлення права вимоги по суті це договірна передача зобов`язальних вимог первісного кредитора новому кредитору. Відступлення права вимоги відбувається шляхом укладення договору між первісним кредитором та новим кредитором.

Частиною першою статті 1077 ЦК України передбачено, що за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

За змістом частини 1 статті 1078 ЦК України предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).

Згідно зі статтею 1081 ЦК України клієнт відповідає перед фактором за дійсність грошової вимоги, право якої відступається, якщо інше не встановлено договором факторингу.

Відповідно до частини 1 статті 1082 ЦК України боржник зобов`язаний здійснити платіж факторові за умови, що він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові і в цьому повідомленні визначена грошова вимога, яка підлягає виконанню, а також названий фактор, якому має бути здійснений платіж.

Належним доказом, який засвідчує факт набуття прав вимоги за кредитним договором, є належно оформлені та підписані договори про відступлення права вимоги, реєстр договорів, права вимоги за якими відступаються, за умови, що він містить дані за кредитним договором, а також докази на підтвердження оплати за договором. Такий правовий висновок викладено в постановах Верховного Суду від 29.06.2021 у справі №753/20537/18, від 21.07.2021 у справі №334/6972/17 та від 27.09.2021 у справі №5026/886/2012.

Враховуючи, що на підставі договору факторингу № 8-22-08/2025 від 22 серпня 2025 року АТ КБ «ПриватБанк» відступило ТОВ «Капіталресурс» права вимоги до ОСОБА_1 за договором № б/н, тобто відбувся перехід прав та обов`язків АТ КБ «ПриватБанк» до ТОВ «Капіталресурс», суд доходить висновку про те, що наявні підстави для заміни стягувача АТ КБ «ПриватБанк» у справі № 542/1060/16-ц правонаступником ТОВ «Капіталресурс».

Отже, на підставі вищевикладеного, суд доходить висновку про задоволення заяви про заміну стягувача та про необхідність замінити стягувача у справі № 542/1060/16-ц за позовом Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості з Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» правонаступником Товариством з обмеженою відповідальністю «Капіталресурс».

Відповідно до пункту 17.4 Перехідних положень ЦПК України, у разі втрати виконавчого документа суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, незалежно від того, суд якої інстанції видав виконавчий документ, може видати його дублікат, якщо стягувач або державний виконавець, приватний виконавець звернувся із заявою про це до закінчення строку, встановленого для пред`явлення виконавчого документа до виконання. Про видачу дубліката виконавчого документа постановляється ухвала у десятиденний строк із дня надходження заяви.

Якщо строк для пред`явлення виконавчого документа до виконання не сплив або суд його поновив, то заява про видачу дубліката цього документа, який втрачений, вважається поданою у межах встановленого для пред`явлення його до виконання строку. Натомість, коли строк для пред`явлення виконавчого документа до виконання сплив, і суд його не поновив, то за результатами розгляду заяви про видачу дубліката втраченого виконавчого документа суд відмовляє у задоволенні цієї заяви (постанова Великої Палати Верховного Суду від 21.08.2019 у справі № 2-836/11).

Верховний Суд у постанові від 19.04.2021 року у справі № 2-1316/285/11 зазначив, що єдиною підставою для видачі судом дубліката виконавчого листа є його втрата. Сам факт відсутності виконавчого документа у стягувана та в органі державної виконавчої служби свідчить про те, що його було втрачено.

Таким чином, обов`язковою умовою для видачі дубліката виконавчого листа є звернення із такою заявою в межах встановленого законом строку для пред`явлення його до виконання або його поновлення за рішенням суду.

При цьому, сам факт відсутності виконавчих документів у стягувача та в органі державної виконавчої служби свідчить про те, що їх було втрачено.

Аналогічний правовий висновок висловлений Верховним Судом: у постанові від 19.05.2022 року по справі № 0910/1097/2012, у постанові від 03.10.2022 року по справі №2- 659/10, у постанові від 10.02.2022 року по справі № 1328/105/12, у постанові від 04.10.2022 року по праві № 2/2218/71/11, у постанові від 09 жовтня 2019 року у справі № 2-6471/06, провадження № 61- 11034св19, та2-659/10, у справі у справі № 263/4331/18 (постанова від 18.11.2020), у постанові від 30.06.2022 року по справі № 175/771/16.

Тобто, суд повинен встановити чи не сплив строк пред`явлення до виконання виконавчого документа.

Відповідно до частини першої статті 12 Закону України «Про виконавче провадження» виконавчі документи можуть бути пред`явлені до примусового виконання протягом трьох років, крім посвідчень комісій по трудових спорах та виконавчих документів, за якими стягувачем є держава або державний орган, які можуть бути пред`явлені до примусового виконання протягом трьох місяців.

Строки пред`явлення виконавчого документа до виконання перериваються у разі пред`явлення виконавчого документа до виконання (пункт 1 частини четвертої статті 12 Закону України «Про виконавче провадження»).

Згідно з частиною п`ятою статті 12 Закону України «Про виконавче провадження» у разі повернення виконавчого документа стягувачу у зв`язку з неможливістю в повному обсязі або частково виконати рішення строк пред`явлення такого документа до виконання після переривання встановлюється з дня його повернення.

Відповідно до пункту 10-2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про виконавче провадження» тимчасово, на період до припинення або скасування воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року № 64/2022, затвердженим Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року №2102-ІХ визначені цим Законом строки перериваються та встановлюються з дня припинення або скасування воєнного стану.

Отже, умовою для видачі дубліката виконавчого листа суду є подання відповідної заяви до суду відповідно до пункту 17.4. Перехідних положень ЦПК України протягом строку, встановленого для пред`явлення виконавчого документа до виконання, який повинен обчислюватися з урахуванням переривання цього строку та/або його зупинення (пункт 3.15 постанови Верховного Суду від 15.07.2021 у справі № 18/1147/11, від 17.08.2023 у справі № 910/22462/15).

З матеріалів справи вбачається, що первісний стягувач ПАТ КБ «ПриватБанк» звертався до виконавчої служби для примусового виконання. Виконавчий документ було повернуто постановою від 31 травня 2019 року на підставі пункту 5 частини першої статті 37 Закону України «Про виконавче провадження» оскільки державним виконавцем встановлено, що боржник за вказаною адресою у виконавчому документі не проживає, місце його проживання не відоме. Тобто строк пред`явлення виконавчого документа до виконання відповідно до пункту 1 частини четвертої та частини п`ятої статті 12 Закону України «Про виконавче провадження» переривався і встановлюється з дня його повернення. Водночас з 24.02.2022 в Україні введено воєнний стан і відповідно до пункту 10-2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про виконавче провадження» строки виконавчого провадження, зокрема, і пред`явлення виконавчого документу до виконання перериваються та встановлюються з дня припинення або скасування воєнного стану. Відповідно, строк для пред`явлення виконавчого документу переривався з моменту запровадження в країні воєнного стану, а тому строки пред`явлення виконавчого документу не сплинули.

На підставі викладеного, керуючись статтями 259-261, 442, п. 17.4 Розділу XIII Перехідних положень ЦПК України,

УХВАЛИВ:

Заяву представника Товариства з обмеженою відповідальністю «Капіталресурс» про заміну стягувача та видачу дубліката виконавчого листа задовольнити.

Замінити стягувача ПАТ КБ «Приватбанк» на його правонаступника - Товариство з обмеженою відповідальністю «Капіталресурс», код ЄДРПОУ 43513923, у виконавчому листі № 542/1060/16-ц, виданому 19 листопада 2018 року на підставі рішення Новосанжарського районного суду Полтавської області від 15 листопада 2016 року у справі № 542/1060/16-ц.

Видати Товариству з обмеженою відповідальністю «Капіталресурс» дублікат виконавчого листа № 542/1060/16-ц від 19 листопада 2018 року Новосанжарського районного суду Полтавської області про стягнення заборгованості з ОСОБА_1 .

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.

Ухвала може бути оскаржена до Полтавського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення.

Учасник справи, якому повна ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Суддя О.О. Шарова-Айдаєва