Рішення № 136805679, 25.05.2026, Васильківський міськрайонний суд Київської області

ВАСИЛЬКІВСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 589/3505/25

Провадження № 2/362/1122/26

З А О Ч Н Е Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25 травня 2026 року Васильківський міськрайонний суд Київської області у складі:

головуючого судді Лебідь-Гавенко Г.М.,

за участю секретаря Тельнової О.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Василькові Київської області в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: Служба у справах дітей Шосткинської міської ради, про позбавлення батьківських прав,

в с т а н о в и в:

До Васильківського міськрайонного суду Київської області із Шосткинського міськрайонного суду Сумської області надійшла цивільна справа за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: Служба у справах дітей Шосткинської міської ради, про позбавлення батьківських прав.

ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом, в якому просить позбавити батьківських прав ОСОБА_2 , відносно дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

В обґрунтування позову зазначено, що ОСОБА_1 перебувала у шлюбі з ОСОБА_2 за рішенням Шостинського міськрайонного суду Сумської області від 06.03.2015 року шлюб між ними було розірвано. У шлюбі з відповідачем народилася дитина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Все життя дитина прожила на утриманні позивачки. Ще до розірвання шлюбу ОСОБА_1 та ОСОБА_2 припинили жити разом. Батько самоусунувся від виховання та утримання сина і вже більше десяти років не підтримує стосунків та не допомагає матеріально. Дитина взагалі не сприймає його в якості батька та майже не пам`ятає. Дитині постійно потрібні кошти для харчування, одягу однак через відсутність батька позивачка взяла на себе всі обов`язки щодо виховання, розвитку дитини, належного утримання. Відповідач має нестабільні доходи, тому позивач зверталась до суду з метою стягнення аліментів для утримання дитини.

Відповідно до характеристики учня Воронізької загальноосвітньої школи І-ІІІ ст. ім. П.О. Куліша Шосткинської міської ради Сумської області ОСОБА_2 у вихованні дитини участі не бере, на зв`язок із класним керівником не виходив, на батьківські збори не з`являвся. Відповідач ніколи не піклувався про сина, не цікавився його життям, станом здоров`я, не піклувався за його фізичний та духовний розвиток, навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема - не забезпечував необхідним харчуванням, медичним доглядом, лікуванням, що негативно впливає на фізичний розвиток дитини, не виявляє інтересу щодо його внутрішнього світу, не створює умов для отримання ним освіти не проявляє заінтересованості в його подальшій долі. 28.07.2025 року позивачка усно звернулась до служби у справах дітей Шосткинської міської ради з проханням посприяти у вирішенні її питання. Після спілкування зі спеціалістами їй було роз`яснено, що для позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 необхідно звернутися до суду.

Ухвалою Шосткинського міськрайонного суду Сумської області від 31.07.2025 року вказану цивільну справу передано за підсудністю до Васильківського міськрайонного суду Київської області (а.с.18).

Ухвалою Васильківського міськрайонного суду Київської області від 08.09.2025 року позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: Служба у справах дітей Шосткинської міської ради, про позбавлення батьківських прав залишено без руху та надано строк для усунення недоліків (а.сю 25-28).

У встановлений судом строк позивач усунула недоліки позовної заяви.

Ухвалою Васильківського міськрайонного суду Київської області від 28.10.2025 року прийнято до свого провадження вказану цивільну справу в порядку загального позовного провадження та призначено підготовче судове засідання. Витребувано у Служби у справах дітей Шосткинської міської ради на виконання вимог ст. 19 СК України висновок щодо доцільності позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 відносно дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та акт обстеження умов проживання дитини (а.с.45-47).

Ухвалою Васильківського міськрайонного суду Київської області від 25.02.2026 року закрито підготовче провадження та призначити цивільну справу до судового розгляду по суті (а.с.81-83).

ОСОБА_1 в судове засідання не з`явилася, направила заяву про проведення судового засідання за її відсутності та врахувати додану витребувану інформацію судом щодо з`ясування думки дитини психологом (а.с. 95, 96).

ОСОБА_2 в судове засідання не з`явився повідомлявся належним чином, шляхом направлення судових повісток поштою за зареєстрованим місцем проживання, але повертаються конверти з відміткою «адресат відсутній за вказаною адресою» (а.с. 57, 75, 98), та у порядку ч. 11 ст. 128 ЦПК України шляхом розміщення оголошення на сайті «Судової влади" (а.с. 89) не скористався своїм право подати відзив на позовну заяву, а тому суд вирішує справу на підставі наявних доказів у справі.

Верховний Суд у постанові від 18.03.2021 у справі № 911/3142/19 сформував правовий висновок про те, що направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, а, у даному випадку, суду (близька за змістом правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25 квітня 2018 року у справі №800/547/17 (П/9901/87/18) (провадження № 11-268заі18), постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27 листопада 2019 року у справі №913/879/17, від 21 травня 2020 року у справі № 10/249-10/19, від 15 червня 2020 року у справі № 24/260-23/52-б).

Листи, що повернулися з відміткою довідкою поштового відділення про причину повернення - «за закінченням терміну зберігання» або «інші причини», є належно врученими. Звісно ж, за умови, що їх було направлено на адресу, вказану в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (щодо юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців) або на адресу місця реєстрації (щодо фізичних осіб) чи на адресу, самостійно зазначену стороною як адреса для листування.

Вказана правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 23 січня 2023 року у справі № 496/4633/18 (провадження № 61-11723св22).

Представник органу опіки та піклування виконавчого комітету Шосткинської міськради в судове засідання не з`явилися, до суду направили заяву про розгляд справи без їх участі та із врахуванням поданого ним висновку (а.с.60-63).

На підставі ч. 1 ст. 280 ЦПК України суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; відповідач не з`явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; відповідач не подав відзив; позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

Згідно ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового засідання технічним засобом здійснює секретар судового засідання. У разі неявки в судове засідання всіх учасників справи, чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Отже, оскільки сторони не з`явилися в судове засідання, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

За змістом вимог ч. 5 ст. 268 ЦПК України датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складання повного судового рішення.

Згідно постанови КЦС Верховного Суду від 30 вересня 2022 року у справі за № 761/38266/14 якщо проголошення судового рішення не відбулось, то датою його ухвалення є дата складання повного судового рішення, навіть у випадку, якщо фактичне прийняття такого рішення відбулось у судовому засіданні, яким завершено розгляд справи і в яке не з`явились всі учасники такої справи. При цьому, дата яка зазначена як дата ухвалення судового рішення, може бути відмінною від дати судового засідання, яким завершився розгляд справи і у яке не з`явились всі учасники такої справи.

Відповідно ч. 4 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Суд, дослідивши матеріали справи, на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин цієї справи, на які позивач послався як на підставу своїх вимог, що викладені у позовній заяві та підтверджені доданими до неї доказами, які були досліджені судом, за відсутності відзиву відповідачів, на засадах верховенства права, відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права, прийшов до висновку про можливість постановлення по справі заочного рішення та задоволення позовних вимог.

Згідно з ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до вимог ст. 5 ЦПК України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

Вимогами ст. 10 ЦПК України передбачено, що суд при розгляді справи керується принципом верховенства права. Суд розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує інші правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що встановлені Конституцією та законами України. Суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Відповідно до вимог ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно до ч.1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданими відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Судом встановлено, що сторони перебували у зареєстрованому шлюбі, якій за рішенням Шостинського міськрайонного суду Сумської області від 06.03.2015 року шлюб між ними було розірвано (а.с. 7-8).

Від шлюбу сторони мають неповнолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , батьками якого записані батько ОСОБА_2 та мати ОСОБА_1 , що підтверджується копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 від 21.04.2022 року (видано повторно) (а.с. 9).

Згідно довідки Воронізького старостинського округу Шостинської міської ради Сумської області від 05.07.2025 року №1881 виданої ОСОБА_1 встановлено, що ОСОБА_1 дійсно зареєстрована та проживає за адресою: АДРЕСА_1 разом з сином ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та сином ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с. 11).

Відповідно до характеристики Воронізької загальноосвітньої школи І-ІІІ ст. ім. П.О. Куліша виданої щодо учня 8-Б класу ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 мати ОСОБА_1 , бере активну участь у житті класу, регулярно відвідує батьківські збори, цікавиться життям дитини, забезпечує відвідування навчальних екскурсій, організовує правильне проведення вільного часу, моніторить поводження дитини в мережі Інтернет, цікавиться навчанням сина. Батько ОСОБА_2 із сім`єю не проживає. У вихованні дитини участі не бере. Із класним керівником на зв`язок не виходив, на батьківські збори не з`являвся (а.с. 12, 37).

Згідно довідки виданої Шосткинським відділом ДВС у Шостинському районі Сумської обл. від 22.07.2025 року №78015 про те, що відкриті виконавчі провадження про стягнення аліментів, де ОСОБА_1 є стягувачем на виконанні у Відділі не перебувають ( а.с. 13).

Також в довідці-характеристиці на ім`я ОСОБА_1 виданої Виконавчим комітетом Шостинської міської ради Шостинського району, Сумської області від 28.07.2025 року №1894 вказано, що за час проживання в с. Вороніж, зарекомендувала себе посередньо. Від мешканців селища скарг та заяв не надходило. Компрометуючих матеріалів відносно ОСОБА_1 немає (а.с. 14).

Відповідно до довідки № 4662 від 28.07.2025 року виданої Управлінням праці та соціального захисту населення, встановлено, що ОСОБА_1 знаходилася на обліку в управлінні праці та соціального захисту населення та отримувала до 01.07.2025 року державну соціальну допомогу малозабезпеченим сім`ям (а.с. 15).

Як вбачається із довідки-характеристики на ім`я ОСОБА_1 виданої Виконавчим комітетом Шостинської міської ради Сумської області Воронізький старостинського округу від 17.10.2025 року №4606 вбачається, що за час проживання в с. Вороніж, ОСОБА_1 зарекомендувала себе з позитивного боку. Від мешканців селища скарг та заяв не надходило. Компрометуючих матеріалів відносно ОСОБА_1 немає (а.с.38).

Згідно довідки №428 від 15.10.2025 року виданої КНП «Шосткинська ЦРЛ» Наркологічне диспансерне відділення, вбачається, що ОСОБА_1 на диспансерному обліку у лікаря нарколога не перебуває. За медичною допомогою не зверталася (а.с. 41).

Відповідно до довідки №101 від 15.10.2025 року виданої КНП «Шосткинська ЦРЛ», ОСОБА_1 під наглядом психіатра не перебуває, за медичною допомогою не зверталась (а.с. 42).

Як вбачається із довідки №81 від 16.10.2025 року виданої Шосткинським РУП ГУНП в Сумській області, ОСОБА_1 , до адміністративної відповідальності не притягувалась (а.с.43).

Відповідно до акту обстеження житлово-побутових умов від 19.11.2025 року складеного на запит суду, у зв`язку із позбавленням батьківських прав батька ОСОБА_2 , умови проживання неповнолітнього ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 є задовільними (а.с.64).

Згідно висновку про доцільність позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 затвердженого рішенням виконавчого комітету Шосткинської міської ради від 28.11.2025 року №400 орган опіки та піклування дійшов до висновку про необхідність позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 стосовно неповнолітнього ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с. 62-63).

Відповідно до частини третьої статті 51 Конституції України сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.

Пунктами 1, 2 статті 3 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованої Верховною Радою України 27 лютого 1991 року (далі - Конвенція про права дитини), передбачено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Дитині забезпечується такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов`язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом.

За правилами статті 9 Конвенції, про права дитини держави-учасниці забезпечують те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням, визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають роздільно і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини.

Підстави позбавлення батьківських прав передбачені частиною першою статті 164 Сімейного кодексу України (далі - СК України). Пунктом 2 частини першої статті 164 СК України визначено, що мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він ухиляються від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини.

Тлумачення пункту 2 частини першої статті 164 СК України дозволяє зробити висновок, що ухилення від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини може бути підставою для позбавлення батьківських прав лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

Позбавлення батьківських прав (тобто прав на виховання дитини, захист її інтересів, на відібрання дитини в інших осіб, які незаконно їх утримують, та інше), що надані батькам до досягнення дитиною повноліття і ґрунтуються на факті спорідненості з нею, є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов`язків, а тому питання про його застосування слід вирішувати лише після повного, всебічного, об`єктивного з`ясування обставин справи, зокрема ставлення батьків до дітей.

Ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення, не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування своїми обов`язками.

Позбавлення батьківських прав є виключною мірою, яка тягне за собою серйозні правові наслідки як для батька (матері), так і для дитини (стаття 166 СК України).

Зважаючи на те що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, суд може у виняткових випадках при доведеності винної поведінки когось із батьків або їх обох з урахуванням її характеру, особи батька і матері, а також інших конкретних обставин справи відмовити в задоволенні позову про позбавлення цих прав, попередивши відповідача про необхідність змінити ставлення до виховання дитини (дітей) і поклавши на органи опіки та піклування контроль за виконанням ним батьківських обов`язків.

Таким чином, позбавлення батьківських прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращу сторону неможливо, і лише за наявності вини у діях батьків.

Згідно з частиною восьмою статті 7 СК України, регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини, непрацездатних членів сім`ї.

Право батьків і дітей бути поряд один з одним становить основоположну складову сімейного життя і що заходи національних органів, спрямовані перешкодити цьому, є втручанням у права, гарантовані статтею 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція прав людини) (пункт 47 рішення Європейського суду з прав людини (далі - Європейський суд) у справі «Савіни проти України», пункт 49 рішення у справі «Хант проти України»).

Тобто, в цьому випадку вирішення питання про позбавлення відповідача батьківських прав охоплюється статтею 8 Конвенції прав людини і є втручанням у їх право на повагу до свого сімейного життя, яке, у свою чергу, не є абсолютним.

Враховуючи особливості правовідносин, що склались між сторонами, суд, з однієї сторони, має розглянути правомірність втручання в право відповідача на повагу до сімейного життя, що гарантовано статтею 8 Конвенції прав людини. З іншої сторони, обов`язковому дослідженню підлягає питання щодо забезпечення права неповнолітньої дитини не розлучатися з батьками і врахування при цьому якнайкращих інтересів дитини (статті 1, 9 Конвенції про права дитини).

Статтею 8 Конвенції прав людини гарантовано кожному право на повагу до свого сімейного життя.

Втручання у право на повагу до сімейного життя не становить порушення статті 8 Конвенції прав людини, якщо воно здійснене «згідно із законом», відповідає одній чи кільком законним цілям, про які йдеться в пункті 2, і до того ж є необхідним у демократичному суспільстві для забезпечення цих цілей (пункт 50 рішення Європейського суду у справі «Хант проти України»).

Європейський суд у справі «Хант проти України» від 07 грудня 2006 року (заява № 31111/04) наголошував, що питання сімейних відносин має ґрунтуватися на оцінці особистості заявника та його поведінці. Факт заперечення заявником проти позову про позбавлення його батьківських прав також може свідчити про його інтерес до дитини (параграфи 57, 58).

У справі «Мамчур проти України» (заява № 10383/09) від 16 липня 2015 року Європейський суд вказав, що оцінка загальної пропорційності будь-якого вжитого заходу, що може спричинити розрив сімейних зв`язків, вимагатиме від судів ретельної оцінки низки факторів, та залежно від обставин відповідної справи вони можуть відрізнятися.

Разом з тим у рішенні Європейського суду у справі «М. С. проти України» від 11 липня 2017 року, заява № 2091/13, суд зауважив, що при визначенні найкращих інтересів дитини у кожній конкретній справі необхідно враховувати два аспекти: по-перше, інтересам дитини найкраще відповідає збереження її зв`язків із сім`єю, крім випадків, коли сім`я є особливо непридатною або неблагополучною; по-друге, у найкращих інтересах дитини є забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагонадійним (параграф 76).

Таким чином, при оцінці та визначенні найкращих інтересів дитини підлягають врахуванню такі базові елементи: (а) погляди дитини, (б) індивідуальність дитини, (в) збереження сімейного оточення і підтримання відносин, (г) піклування, захист і безпека дитини, (ґ) вразливе положення, (д) право дитини на здоров`я, (е) право дитини на освіту.

Також, відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 29 вересня 2021 року у справі № 459/3411/18 (провадження № 61-10531св21), Верховний Суд виходить з того, що ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками. Суд на перше місце ставить «якнайкращі інтереси дитини», оцінка яких включає знаходження балансу між усіма елементами, необхідними для прийняття рішення. Позбавлення батьківських прав є виключною мірою, правові наслідки позбавлення батьківських прав визначено статтею 166 СК України. Позбавлення батьківських прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращий бік неможливо, і лише за наявності вини у діях батьків».

ЄСПЛ у рішенні від 30 червня 2020 року у справі «Ілля Ляпін проти росії», заява № 70879/11, встановив відсутність порушень національними судами російської федерації статті 8 Конвенції (право на повагу до приватного та сімейного життя), а також зауважив, що, якщо батько значний проміжок часу не підтримує стосунки з дитиною, його можна позбавити батьківських прав. І в цьому немає порушення права на сімейне життя, гарантованого Конвенцією. Існуючі сімейні зв`язки між дітьми та батьками, які насправді піклуються про них, захищаються Конвенцією. Позбавлення батьківських прав відповідача в судовому порядку скасувало лише правовий зв`язок між ним та його дітьми, підтвердило відсутність фактичного духовного зв`язку між батьком та дітьми.

Частиною четвертою статті 19 СК України визначено, що при розгляді судом спорів щодо позбавлення батьківських прав обов`язковою є участь органу опіки та піклування.

Відповідно до частини п`ятої статті 19 СК України, орган опіки і піклування подає до суду письмовий висновок щодо розв`язання спору на підставі відомостей, одержаних у результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, а також на підставі інших документів, які стосуються справи.

Так, згідно висновку про доцільність позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 затвердженого рішенням виконавчого комітету Шосткинської міської ради від 28.11.2025 року №400, вбачається, що орган опіки та піклування дійшов до висновку про необхідність позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 стосовно його неповнолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Суд погоджується з даним висновком та зазначає, що батько ОСОБА_2 більше 10 років вихованням дитини не займається, не спілкується матеріально не допомагає, повністю втратив зв`язок з дитиною.

Суд також звертає увагу на те, що відповідач відзив на позову заяву та будь-яких доказів на заперечення вимог позивача не надав, з будь-якими клопотаннями за весь період часу не звертався, що свідчить про його байдуже ставлення як до результатів розгляду справи, так і до долі дитини. Відтак, відповідачем не надано жодного належного та допустимого доказу того, що він виконує свої батьківські обов`язки або не може їх виконувати з поважних причин.

З огляду на зазначене, та встановлено в ході розгляду справи, що ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 свідомо ухиляється від виконання батьківських обов`язків щодо сина, а саме: не піклується про фізичний і духовний розвиток дитини, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечує необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на його фізичний розвиток як складову виховання; не спілкується з сином в обсязі, необхідному для його нормального самоусвідомлення; не надає сину доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяє засвоєнню сина загальновизнаних норм моралі; не виявляє інтересу до внутрішнього світу сина; не створює умов для отримання сином освіти, а також враховуючи думку неповнолітнього ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , якій у ході бесіди із психологом повідомив, що має незначні спогади про батька, оскільки протягом тривалого часу не підтримує з ним спілкування. Зі слів неповнолітнього, батько не проявляє ініціативи у підтриманні контактів, не телефонує, не надсилає повідомлень, не відвідує та не вітає зі святами. Також хлопець зазначив, що батько не цікавиться станом його здоров`я, навчанням, успіхами та захопленнями, не бере участі у вихованні та його житті. Він не заперечує щодо позбавлення батьківських прав його батька (а.с. 95), суд вважає вимоги позивача про позбавлення батьківських прав доведеними та такими, що ґрунтуються на вимогах закону, а тому є законні підстави для їх задоволення, а саме позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , відносно його неповнолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Приходячи до вказаного висновку суд враховує, що таке рішення в розумінні ст. 8 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, є «законним», оскільки ґрунтується на нормах статей 164-166 СК України, відповідає «законній меті», оскільки спрямовано на захист прав і інтересів дітей, та є «необхідним у демократичному суспільстві», оскільки застосоване втручання з боку держави відповідає нагальній соціальній потребі та є пропорційним поставленій легітимній меті беручи до уваги, що врахування основних інтересів дитини є вирішальним чинником у кожній справі такого типу.

Згідно ст. 169 СК України суд роз`яснює, що мати, батько, позбавлені батьківських прав, мають право на звернення до суду з позовом про поновлення батьківських прав. Поновлення батьківських прав неможливе, якщо дитина була усиновлена і усиновлення не скасоване або не визнане недійсним судом. Поновлення батьківських прав неможливе, якщо на час розгляду справи судом дитина досягла повноліття. Суд перевіряє, наскільки змінилася поведінка особи, позбавленої батьківських прав, та обставини, що були підставою для позбавлення батьківських прав, і постановляє рішення відповідно до інтересів дитини.

В силу ст. 141 ЦПК України судові витрати, суд покладає на відповідача.

Керуючись Законом України «Про охорону дитинства», статтями 150, 152, 155, 164, 166, 167, 171 СК України, статтями 4, 12, 13, 23, 76-83, 141, 258, 259, 263, 264, 265, 268, 271, 273, 280-282 ЦПК України, суд,

у х в а л и в:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: Служба у справах дітей Шосткинської міської ради, про позбавлення батьківських прав - задовольнити.

Позбавити ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 батьківських прав відносно його неповнолітнього сина ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Стягнути із ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 1 211,20 грн.

Заочне рішення може бути переглянуте Васильківським міськрайонним судом Київської області за письмовою заявою відповідача про перегляд заочного рішення, яка може бути подана до суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручено у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення його повного заочного рішення суду.

Рішення суду може бути оскаржене безпосередньо до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач: ОСОБА_1 , адреса реєстрації: АДРЕСА_2 .

Відповідач: ОСОБА_2 , адреса реєстрації: АДРЕСА_3 .

Третя особа: Служба у справах дітей Шосткинської міської ради, адреса реєстрації: 41100, Сумська обл., Шосткинський р-н, м. Шостка, вул. Садовий бульвар, буд. 9-Б.

Текст рішення складено 25.05.2026 року.

Суддя Г.М. Лебідь-Гавенко