Рішення № 136805384, 25.05.2026, Радомишльський районний суд Житомирської області

Справа № 289/497/26

Номер провадження 2/289/894/26

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25.05.2026 м. Радомишль

Радомишльський районний суд Житомирської області у складі :

головуючого судді Сіренко Н.С.,

за участі : секретаря судового засідання Василенко О.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «АГРО-ГОРИЗОНТ» про припинення трудових відносин, -

ВСТАНОВИВ:

16.03.2026 від представника позивача адвоката Розпутенка Р.А. до суду надійшла позовна заява за позовом ОСОБА_1 до ТОВ «АГРО-ГОРИЗОНТ», в якій зазначено, що 29.04.2020 позивача на підставі заяви було прийнято на роботу до ТОВ «АГРО-ГОРИЗОНТ» по безстроковому трудовому договору на посаду робітника, при прийняття на роботи відповідачу позивачем було передано оригінал трудової книжки, її копія відсутня, а оригінал до сих пір знаходиться у відповідача. Пропрацювавши декілька місяців позивач побачив, що заробітна плата виплачується несвоєчасно та не в тому розмірі, що був обумовлений трудовим договором, а тому повідомив представника ТОВ «АГРО-ГОРИЗОНТ» про намір звільнитися та подав заяву про звільнення за власним бажанням, на що директор ТОВ «АГРО-ГОРИЗОНТ» погодився та повідомив, що всі реєстраційні дії, в т.ч. звільнення та подання документів у податкові органи, оформляється в електронній формі, а тому позивач фактично припинив трудові відносини та продовжив працювати як ФОП. В подальшому в жовтні 2025 року він офіційно влаштувався на роботу до ТОВ «Грін Ленд.Славута» і в бухгалтерії йому було повідомлено, що позивач до сих пір рахується працівником ТОВ «АГРО-ГОРИЗОНТ», після чого ОСОБА_1 особисто поїхав в с. Раковичі та виявив, що за вказаноююридичною адресою фактично підприємство ТОВ «АГРО-ГОРИЗОНТ» відсутнє, жодних контактів він не має. Направлені на юридичну адресу підприємства письмові заяви позивача про звільнення з роботи повертаються неврученими по причині відсутності адресата за вказаною адресою.

Фактично станом на 06.02.2026 трудові відносини між позивачем та відповідачем відсутні, але процедура припинення таких відносин відповідно до законодавства України не виконана, відтак наявне порушення права позивача на звільнення з роботи з ініціативи працівника, у зв'язку з чим позивач вимушений звернутися до суду з позовом за захистом своїх прав та законних інтересів, так як іншим способом вирішити питання не вбачається можливим, тому просить суд визнати трудові відносини між ОСОБА_1 та ТОВ «АГРО-ГОРИЗОНТ» припиненими з 06.02.2026 та зобов'язати представника відповідача видати позивачу належним чином оформлену трудову книжку із внесеним записом про припинення трудових відносин.

19.03.2026 отримано відповідь з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, згідно якої місцезнаходження юридичної особи ТОВ «АГРО-ГОРИЗОНТ» знаходиться за адресою : 12260, Житомирська область Радомишльський район, с. Раковичі, вул. Центральна, буд. 36 (а.с.37-38).

Ухвалою від 19.03.2026 відкрито провадження у даній цивільній справі, розгляд якої вирішено проводити за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін, призначено судове засіданні на 20.04.2026 (а.с.39), проведення якого було відкладено по причині неявки відповідача на 25.05.2026, про що повідомлено учасників справи належним чином, однак направлена судом відповідачу ТОВ «АГРО-ГОРИЗОНТ» кореспонденція повертається до суду не врученою адресату по причині «адресат відсутній» (а.с.45,50), що згідно усталеної практики Верховного Суду (постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.12.2018 у справі № 752/11896/17, Верховного Суду від 10.05.2023 у справі № 755/17944/18, від 09.11.2023 у справі № 753/114/22) вважається належним повідомленням сторони про дату судового розгляду.

Таким чином, суд виконав покладений на нього обов'язок інформувати учасників справи про її розгляд. Суд вважає повідомлення відповідача про час та місце розгляду справи належним.

У судове засідання позивач та його представник не з'явилися, надавши суду заяву про розгляд справи за їх відсутності, позовні вимоги підтримують з підстав, викладених у позовній заяві, просив їх задовольнити. Проти ухвалення заочного рішення не заперечує (а.с.41).

У доктрині цивільного процесуального права вважається, що, з одного боку, заочне провадження є додатковою гарантією для позивача від зловживання відповідачем процесуальними правами, усунення причин затягування процесу та дотримання судами строків розгляду справи.

З іншого боку, відповідачу частиною першою статті 284 ЦПК України гарантується право на перегляд заочного рішення за його письмовою заявою за «спрощеною процедурою», тобто тим самим судом (Постанова ВС від 13.10.2025 у справі №572/3022/24).

Відповідач у судове засідання повторно не з'явився, свого представника не направив, про час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, причини неявки суду невідомі, відзив на позовну заяву до суду не направляв, заяв чи клопотань про розгляд справи без участі його представника до суду не надходило, у зв'язку з чим суд позбавлений можливості встановити його правову позицію щодо предмета спору.

Згідно із ч. 1 ст. 280 ЦПК України суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; відповідач не з'явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; відповідач не подав відзив; позивач не заперечує проти заочного розгляду справи.

За таких обставин, з урахуванням положень ч. 4 ст. 223, ч. 1 ст. 280, ст. 281 ЦПК України, судом протокольно ухвалено провести заочний розгляд справи та ухвалити заочне рішення.

Урівноваженням прав відповідача є її право на перегляд заочного рішення, подачу всіх доказів, які вона могла подати у судовому засіданні, а також на нову оцінку наявних у справі доказів з урахуванням її позиції.

У відповідності до ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Вивчивши й дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку про те, що даний позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Звертаючись до суду позивач вказав, що трудові відносини з відповідачем фактично були припинені ще в 2020 році, однак до теперішнього часу у позивача відсутня можливість припинити трудові правовідносини з відповідачем у визначеному законодавством України порядку.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 перебував з ТОВ «АГРО-ГОРИЗОНТ» в трудових відносинах в 2020 році, в квітні 2020 року отримав заробіток у сумі 478,38 грн., а в червні та серпні по 5023,00 грн. Вказана обставина підтверджується копіями форми ОК-5 та ОК-7 Пенсійного фонду України (а.с.15-17,18-19).

Згідно з даними автоматизованих інформаційно-комунікаційних систем ДПС України, ОСОБА_1 29.04.2020 прийнятий на роботу в ТОВ «АГРО-ГОРИЗОНТ», за другий квартал 2020 року сума нарахованого та виплаченого доходу становить 10524,38 грн., а за третій квартал сума нарахованого та виплаченого доходу становить 15069,00 грн., що підтверджується податковими розрахунками сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь фізичних осіб і сум отриманого з них податку ТОВ «АГРО-ГОРИЗОНТ» (а.с.25,26-27,28-29)

30.10.2025 позивач письмово звертався до відповідача із заявою про наділання йому наказу про звільнення та трудову книжку (а.с.12,13), та 06.02.2026 адвокат Розпутенко Р.А. в інтересах ОСОБА_1 письмово звертався до ТОВ «АГРО-ГОРИЗОНТ» з адвокатською вимогою про припинення трудових відносин (звільнення з роботи) ОСОБА_1 (а.с.30), однак направлена поштовим звязком кореспонденція повернута відправникам неврученою адресату по причині «одержувач відсутній за вказаною адресою» (а.с.14,31).

Вирішуючи даний спір суд виходить з наступного.

Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (ч. 1 ст. 16 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно ч. 3 ст. 12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно з вимогами п. п. 1, 2, 3 ч. 1 ст. 264 ЦПК України, під час ухвалення рішення суд вирішує, чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин.

Частиною 1 ст. 2 ЦПК України передбачено, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Частиною другою статті 8 Конституції України передбачено, що звернення до суду для захисту конституційних прав та свобод громадян, на підставі Конституції України гарантується.

Відповідно до положень ст. 43 Конституції України, кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Держава створює умови для повного здійснення громадянами права на працю, гарантує рівні можливості у виборі професії та роду трудової діяльності.

Конституційний суд України у рішеннях від 07.07.2004 у справі №1-14/2004, від 16.10.2007 у справі №1-16/2007 та від 29.01.2008 у справі №1-5/2008 вказав, що визначене ст. 43 Конституції України право на працю розглядає як природну потребу людини своїми фізичними і розумовими здібностями забезпечувати своє життя. Це право передбачає як можливість самостійно займатися трудовою діяльністю, так і можливість працювати за трудовим договором чи контрактом. Свобода праці передбачає можливість особи займатися чи не займатися працею, а якщо займатися, то вільно її обирати. За своєю природою право на працю є невідчужуваним і по суті означає забезпечення саме рівних можливостей кожному для його реалізації.

Відповідно до вимог ст. 4 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод нікого не можна тримати в рабстві або в підневільному стані. Ніхто не може бути присилуваний виконувати примусову чи обов'язкову працю.

Згідно зі статтею 24 КЗпП України трудовий договір укладається, як правило, в письмовій формі. Укладення трудового договору оформляється наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу про зарахування працівника на роботу. Трудовий договір вважається укладеним і тоді, коли наказ чи розпорядження не були видані, але працівника фактично було допущено до роботи.

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 36 КЗпП України підставами припинення трудового договору є, зокрема, розірвання трудового договору з ініціативи працівника.

Розірвання трудового договору з ініціативи працівника як спосіб захисту його трудових прав передбачено ст. 38 КЗпП України, згідно з якою працівник має право розірвати трудовий договір, укладений на невизначений строк, попередивши про це власника, або уповноважений ним орган письмово за два тижні. У разі, коли заява працівника про звільнення з роботи за власним бажанням зумовлена неможливістю продовжувати роботу (переїзд на нове місце проживання; переведення чоловіка або дружини на роботу в іншу місцевість; вступ до навчального закладу; неможливість проживання у даній місцевості, підтверджена медичним висновком; вагітність; догляд за дитиною до досягнення нею чотирнадцятирічного віку або дитиною з інвалідністю; догляд за хворим членом сім'ї відповідно до медичного висновку або особою з інвалідністю І групи; вихід на пенсію; прийняття на роботу за конкурсом, а також з інших поважних причин), власник або уповноважений ним орган повинен розірвати трудовий договір у строк, про який просить працівник.

За змістом ст. 22 КЗпП України будь-яке пряме або непряме обмеження прав чи встановлення прямих або непрямих переваг при укладенні, зміні та припиненні трудового договору не допускається.

За наявними в матеріалах справи доказами вбачається, що заробітна плата ТОВ «АГРО-ГОРИЗОНТ» позивачу з вересня 2020 року не нараховується та не виплачується.

Враховуючи той факт, що направлені стороною позивача заяви до ТОВ «АГРО-ГОРИЗОНТ» адресатом не отримуються, під час особистого відвідування ОСОБА_1 роботодавця було встановлено, що за зареєстрованою адресою місця знаходження ТОВ «АГРО-ГОРИЗОНТ» відсутнє, тому позивач не має можливості вирішити іншим чином питання про припинення трудових відносин.

Відтак, суд вважає, що на сьогодні трудові відносини між сторонами фактично не існують, однак процедура припинення трудових відносин відповідно до законодавства України про працю повністю не виконана.

З урахуванням вищевикладеного, суд прийшов до висновку, що існує порушення права позивача на звільнення з роботи з ініціативи працівника, передбачене частиною першою статті 38 КЗпП України, тобто припинення трудових відносин.

Згідно вимог ст. ст. 76, 77, 79, 80 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Відповідно ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 1 ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

За встановлених судовим розглядом обставин щодо порушення права позивача на припинення трудового договору, обраний позивачем спосіб захисту направлений на відновлення його трудових прав, гарантованих Конституцією України. Аналогічних висновків дійшов Верховний Суд у постанові від 22.05.2019 у справі №757/61865/16-ц.

У постанові Верховного Суду від 25.11.2019 у справі №201/1384/16-ц визнано ефективним і таким, що не суперечить закону спосіб захисту порушеного права шляхом припинення трудових відносин на підставі ч. 1 ст. 38 КЗпП України.

Трудові відносини між позивачем та Товариством фактично припинені, проте позивач позбавлений можливості оформити припинення трудових відносин у встановленому законодавством порядку, що порушує його конституційні права.

Таким чином, за результатами судового розгляду, суд дійшов висновку, що позивач належними та допустимими доказами довів наявність обставин, на які посилається як на підставу своїх позовних вимог, відповідачем вказані позивачем обставини не спростовані.

При таких обставинах, враховуючи те, що у позивача відсутня можливість припинити трудовий договір в інший спосіб, окрім звернення до суду, оскільки поштова кореспонденція відповідачу не вручається, зважаючи на об'єктивні обставини, що склалися в межах цієї справи, бути наділеним правом на розірвання договору з метою надання можливості позивачу в подальшому реалізовувати своє право на працю, суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог та визнання припиненими трудових відносин між ОСОБА_1 та ТОВ «АГРО-ГОРИЗОНТ» з 06.02.2026, на підставі ст. 38 КЗпП України.

Згідно зі ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, водночас в позовній заяві позивач просить у разі задоволення позовних вимог залишити судові витрати за позивачем, відтак суд не стягує понесені позивачем судові витрати у вигляді сплаченого судового збору, враховуючи принцип диспозитивності.

Керуючись ст. 43 Конституції України, ст.ст. 21, 22, 24, 36, 38 КЗпП України, ст.ст. 3, 4, 5, 12, 13, 76-81, 141, 259, 263-265, 268, 273, 280 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Позов задовольнити.

Визнати припиненими з 06.02.2026 трудові відносини між ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) та Товариством з обмеженою відповідальністю «АГРО-ГОРИЗОНТ» (12260, Житомирська область, Житомирський район, с. Раковичі, віл. Центральна, 36, код ЄДРПОУ 40459565) та зобов'язати уповноважену особу Товариства з обмеженою відповідальністю «АГРО-ГОРИЗОНТ» видати ОСОБА_1 належним чином оформлену трудову книжку із відповідним записом про припинення трудових відносин.

Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Рішення може бути оскаржене відповідачем безпосередньо до Житомирського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Наталія СІРЕНКО