Рішення № 136804906, 20.05.2026, Житомирський районний суд Житомирської області

Справа № 278/710/25

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 травня 2026 року м. Житомир

Житомирський районний суд Житомирської області у складі головуючої судді Дубовік О. М., за участю секретаря судового засідання Кравчук Д. В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

ВСТАНОВИВ:

Представник позивача Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Європейська агенція з повернення боргів» звернувся до суду із позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.

В обґрунтування позовних вимог зазначив, що Акціонерне товариство «Райффайзен Банк Аваль» та ОСОБА_1 уклали кредитний договір № 014/0034/82/1188967 від 11.07.2018 року.

24.07.2024 року між АТ «Райффайзен Банк Аваль» та Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Європейська агенція з повернення боргів» укладено договір відступлення права вимоги № 114/2-72, відповідно до умов якого, АТ «Райффайзен Банк Аваль» передав ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» права вимоги до боржників, вказані у реєстрах боржників, з яких за кредитним договором № 014/0034/82/1188967 від 11.07.2018 року до ОСОБА_1 у сумі 114086,46 грн.

На підставі викладеного, позивач просить стягнути з відповідача на його користь заборгованість за кредитним договором у сумі 114086,46 грн, з яких: 77019,54 грн - заборгованість за основним боргом, 37066,92 грн - заборгованість за відсотками; також просить стягнути судові витрати.

Провадження у справі було відкрите за правилами спрощеного провадження без повідомлення (виклику) сторін (а.с. 52).

У подальшому, ухвалою суду від 19.03.2026 року здійснено перехід із розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи до розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) учасників справи, явку сторони позивача судом визнано обов`язковою (а.с. 58).

Натомість явка представника сторони позивача до суду забезпечена не була; було спрямовано заяви (клопотання), в яких представник позивача просив розгляд цивільної справи здійснювати за відсутністю представника позивача, і у випадку неявки в судове засідання відповідача у визначені судом дату та час, ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів; позовні вимоги підтримав у повному обсязі, проти ухвалення заочного рішення не заперечував; надано додаткові пояснення по справі (а.с. 82-83).

Копії ухвал по справі направлялись відповідачу за місцем реєстрації його проживання (а.с. 51); рекомендоване повідомлення про отримання поштового відправлення було повернене на адресу суду із відміткою про отримання відповідачем особисто (а.с. 57), також згідно трекінгу АТ «УКРПОШТА» відповідач отримав поштове відправлення (а.с. 62).

Заяв по суті справи до суду не надійшло, відповідач не скористався своїм процесуальним правом та не направив до суду відзив на позовну заяву.

Жодних інших заяв чи клопотань до суду не надходило.

Суд, дослідивши матеріали цивільної справи, повно, обґрунтовано, всебічно та безпосередньо з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши наявні докази, які мають юридичне значення для вирішення спору по суті, вважає необхідним задовольнити позовні вимоги, виходячи з такого.

Судом встановлено що, 11.07.2018 відповідач самостійно звернувся до АТ «Райффайзен Банк Аваль» із заявою-анкетою для отримання кредиту за програмою кредитування «Кредит готівкою», надавши свої контакті на ідентифікуючі дані (а.с. 22).

11.07.2018 року між Акціонерним товариством «Райффайзен Банк Аваль» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 014/0034/82/1188967, який власноручно підписаний відповідачем разом із додатками; дата повного погашення 11.07.2024 (а.с. 5-8).

Відповідач погодився, що ознайомлений із умовами кредитування, орієнтовною вартістю кредиту, графіком погашення кредиту (а.с. 23-24).

20.01.2020 року між Акціонерним товариством «Райффайзен Банк Аваль» та ОСОБА_1 укладено додаткову угоду № 014/0034/82/1188967/81-1/32821 до договору про надання банківських послуг та послуг у сфері страхування № 014/0034/82/1188967 від 11.07.2018, яким було збільшено строку кредиту на 24 календарних місяці, тобто до 11.07.2026 (а.с. 9-16).

Крім того, 27.08.2020 року між Акціонерним товариством «Райффайзен Банк Аваль» та ОСОБА_1 укладено додаткову угоду № 014/380805/82/890458 до договору про надання банківських послуг та послуг у сфері страхування / до кредитного договору № 014/0034/82/1188967 від 11.07.2018, яким передбачено дату остаточного погашення кредиту - 11.07.2026 (а.с. 17-20).

Згідно наданого розрахунку заборгованості за кредитним договором №014/0034/82/1188967 від 11.07.2018 року станом на 25.07.2024 року загальна заборгованість ОСОБА_1 становить 114086,46 грн та включає в себе: заборгованість за кредитом 77019,54 грн та заборгованість за процентами 35803,04 грн (а.с. 28-29).

З виписки по особовому рахунку рахунку вбачається, що ОСОБА_1 дійсно видавались кредитні кошти (а.с. 67-80).

24.07.2024 року між АТ «Райффайзен Банк Аваль» та ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» укладено договір відступлення права вимоги № 114/2-72, відповідно до умов якого, АТ «Райффайзен Банк Аваль» передає (відступає) ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» права вимоги до боржників, вказані у реєстрах боржників (а.с. 30-32).

Відповідно до реєстру боржників №1 від 25.07.2024 до договору відступлення права вимоги № 114/2-72, ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» набуло право грошової вимоги до відповідача у сумі 114086,46 грн, з яких: 77019,54 грн - заборгованість за основним боргом, 37066,92 грн, - заборгованість за відсотками (а.с. 33).

Отже, судом встановлено, що зміст спірних правовідносин, які виникли на даний час між позивачем ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» та відповідачем є відносини, які пов`язані із укладанням кредитних договорів, отриманням на їх виконання грошових коштів (кредиту) у розмірі та на умовах встановлених договорами, а також їх поверненням та сплатою процентів за користування ними (кредитні правовідносини).

Статтею 11 ЦК України встановлено, що договори та інші правочини є однією з підстав виникнення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до ст. 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво - чи багатосторонніми (договори).

За змістом ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-телекомунікаційної системи, що використовується сторонами. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (ч. 1 ст. 626 ЦК України).

Згідно із ч. 1 ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Із положень ч. 1 ст. 638 ЦК України слідує, що договір є укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Частиною першою ст. 1054 ЦК України встановлено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (ст. 1055 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК України (положення якої застосовуються до спірних правовідносин на виконання ч. 2 ст. 1054 ЦК України) позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

За змістом п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою, зокрема, внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 514 ЦК України).

В силу ч. 1 ст. 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Частиною першою ст. 526 ЦК України визначено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно зі ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Як передбачено ч. 1 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Аналіз указаних норм права дає підстави для висновку, що цивільні права та обов`язки можуть виникати безпосередньо з договорів та інших правочинів.

За своїми правовими ознаками кредитний договір є консенсуальною, двосторонньою та відплатною угодою, при укладенні якої кредитодавець бере на себе зобов`язання надати кредит і набуває право вимоги на повернення грошових коштів і сплати процентів, а позичальник має право вимагати надання кредиту та несе зобов`язання щодо своєчасного його повернення та сплати процентів.

Кредитний договір має бути укладений у письмовій формі та підписаний сторонами, в тому числі із застосуванням електронного підпису.

Предметом виконання грошового зобов`язання за кредитним договором є певна грошова сума, що має бути сплачена боржником кредитору.

Враховуючи презумпцію платності кредитного договору, позичальник зобов`язаний повернути кредит і сплатити проценти за користування грошовими коштами, якщо інше не встановлено договором.

За встановлених обставин справи та досліджених доказів, суд приходить до висновку, що між первісним кредитодавцем на відповідачем було укладено кредитний договір, який був виконаний первісним кредитодавцем у повному обсязі; водночас, відповідачем було взято на себе зобов`язання з повернення, наданих йому у користування кредитних коштів, та обумовлених договором, витрат по їх використанню.

Будь-яких доказів протилежних цьому висновку відповідачем надано не було.

Згідно з ч.1 ст.512 ЦК України, кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема, передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги), а згідно зі ст.514 цього Кодексу до нового кредитора переходять права первісного кредитора в зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до частини першої статті 517 ЦК України, первісний кредитор у зобов`язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення. Первісний кредитор у зобов`язанні відповідає перед новим кредитором за недійсність переданої йому вимоги, але не відповідає за невиконання боржником свого обов`язку, крім випадків, коли первісний кредитор поручився за боржника перед новим кредитором (частина перша ст.519 ЦК України).

Із системного аналізу можливо дійти висновку, що відступлення права вимоги може здійснюватися тільки відносно дійсної вимоги, що існувала на момент переходу цих прав. У справах про визнання недійсними договорів про відступлення права вимоги судам необхідно з`ясовувати обсяг та зміст прав, які переходять до нового кредитора та чи існують ці права на момент переходу.

Аналогічні висновки викладені в постанові Верховного Суду України від 05 липня 2017 року в справі №752/8842/14-ц.

Відповідно до статті 1077 ЦК України, за договором факторингу одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Частиною 1 статті 1078 ЦК України встановлено, що предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).

У постанові Верховного Суду від 29 червня 2021 року в справі №753/20537/18 відображений правовий висновок згідно з яким, належним доказом, який засвідчує факт набуття прав вимоги за кредитним договором, є належно оформлені та підписані договори про відступлення права вимоги, реєстр договорів, права вимоги за якими відступаються, за умови, що він містить дані за кредитним договором, а також докази на підтвердження оплати за договором.

Судом встановлено, що матеріали справи не містять доказів визнання судом договору факторингу недійсними. За таких обставин, діє презумпція правомірності правочину, оскільки його недійсність прямо законом також не встановлена.

Відтак, позивач набув право вимоги до відповідача на підставі та у порядку, передбаченому чинним законодавством, за договором факторингу.

Разом з тим, 10 червня 2017 року набрав чинності Закон України "Про споживче кредитування" від 15 листопада 2016 року № 1734-VIII (далі - Закон № 1734-VIII), який визначає загальні правові та організаційні засади споживчого кредитування в Україні відповідно до міжнародно-правових стандартів у цій сфері.

Відповідно до пунктів 10, 11 статті 1 Закону № 1734-VIII споживче кредитування - правовідносини щодо надання, обслуговування та повернення споживчого кредиту; споживчий кредит (кредит) - грошові кошти, що надаються споживачу (позичальникові) на придбання товарів (робіт, послуг) для задоволення потреб, не пов`язаних з підприємницькою, незалежною професійною діяльністю або виконанням обов`язків найманого працівника.

Верховний Суд у постанові від 10 січня 2024 року у справі №727/5461/23 дійшов висновку, що споживчим є будь-який кредит наданий споживачу для задоволення потреб, не пов`язаних з підприємницькою, незалежною професійною діяльністю або виконанням обов`язків найманого працівника.

Додатковими угодами № 014/0034/82/1188967/81-1/32821 від 20.01.2020 та № 014/380805/82/890458 від 27.08.2020 до договору про надання банківських послуг та послуг у сфері страхування / до кредитного договору № 014/0034/82/1188967 від 11.07.2018 датою остаточного погашення кредиту визначено 11.07.2026. Дані угоди були укладені первісним кредитодавцем та відповідачем у належній формі та ніким не оспорювались.

Тобто на час звернення до суду з позовом строк дії договору не закінчився і позивач просить стягнути повністю тіло отриманих коштів за кредитним договором (тобто стягнути достроково).

Праву кредитора на дострокове стягнення в судовому порядку заборгованості за кредитним договором, має передувати реалізація ним права вимоги дострокового виконання основного зобов`язання, відповідно до вимог ст.16 Закону № 1734-VIII.

Положеннями ч.4 ст.16 Закону України "Про споживче кредитування" передбачено, що разі затримання споживачем сплати частини споживчого кредиту та/або процентів щонайменше на один календарний місяць, а за споживчим кредитом, забезпеченим іпотекою, та за споживчим кредитом на придбання житла - щонайменше на три календарні місяці кредитодавець має право вимагати повернення споживчого кредиту, строк виплати якого ще не настав, в повному обсязі, якщо таке право передбачене договором про споживчий кредит. Кредитодавець зобов`язаний у письмовій формі повідомити споживача про таку затримку із зазначенням дій, необхідних для усунення порушення, та строку, протягом якого вони мають бути здійснені.

Якщо кредитодавець відповідно до умов договору про споживчий кредит вимагає здійснення платежів, строк сплати яких не настав, або повернення споживчого кредиту, такі платежі або повернення споживчого кредиту здійснюються споживачем протягом 30 календарних днів, а за споживчим кредитом, забезпеченим іпотекою, та за споживчим кредитом на придбання житла - 60 календарних днів з дня одержання від кредитодавця повідомлення про таку вимогу. Якщо протягом цього періоду споживач усуне порушення умов договору про споживчий кредит, вимога кредитодавця втрачає чинність.

Водночас, згідно п. 7.1.2 договору у разі настання обставин дефолту, кредитор має право на власний розсуд без необхідності укладення будь-яких додаткових угод (договорів) вжити один або декілька таких заходів, зокрема - вимагати дострокового виконання позичальником зобов`язань за договором, включаючи повернення суми кредиту, сплату процентів, пені та інших платежів відповідно до умов договору.

Згідно п. 7.3 кредитного договору, у випадку, якщо кредитор вирішив скористатись правами, визначеними у статті 7 договору, він повідомляє про це позичальника шляхом направлення письмового повідомлення.

Доказів направлення відповідачу та одержання ним вимоги від АТ «Райффайзен Банк Аваль» чи ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» про дострокове повернення кредитних коштів матеріали справи не містять.

Суд наголошує на тому, що якщо кредитодавець звертається до суду з таким позовом, не виконавши вимоги абз. 3 ч. 4 ст. 16 цього Закону, не дотримавши передбачений кредитним договором порядок, який не має погіршувати порівняно із цим Законом становище споживача, то в останнього як у позичальника відсутній обов`язок достроково повернути кошти за договором про надання споживчого кредиту, а у суду відсутня підстава для задоволення відповідного позову у частині, яка стосується дострокового стягнення коштів за таким договором (позиція Великої Палати Верховного Суду, що викладена у постанові від 26.05.2020 у справі №638/13683/15-ц).

Аналогічна позиція викладена у постановах Житомирського апеляційного суду у справах № 295/11924/25 від 16.04.2026 та № 279/5368/25 від 23.04.2026.

Згідно із частиною першою статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (частина перша статті 77 ЦПК України).

Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (стаття 79 ЦПК України).

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (частина перша статті 80 ЦПК України).

Згідно частини 1 статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (справа "Серявін та інші проти України", № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Згідно статті 89 ЦПК України, виключне право оцінки доказів належить суду, який має оцінювати докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Відтак, оскільки, матеріали справи не містять належних та допустимих доказів направлення позивачем та первісним кредитодавцем вимоги щодо погашення заборгованості за кредитним договором достроково, суд відмовляє у задоволенні позовних вимог ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» у повному обсязі.

Керуючись ст.ст. 12-13, 81, 141, 258 - 259, 263 - 265, 268, 272 - 273, 354 - 355 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

У задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором відмовити у повному обсязі.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено в день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне рішення складено та підписано 25.05.2026 року.

Відомості про учасників справи:

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів», код ЄДРПОУ 35625014, юридична адреса: м. Київ, вул. Симона Петлюри, буд. 30.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , адреса: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 .

Суддя О. М. Дубовік