Рішення № 136804806, 15.05.2026, Брусилівський районний суд Житомирської області

Справа № 275/1273/25

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАІНИ

(заочне)

15 травня 2026 року селище Брусилів

Брусилівський районний суд Житомирської області в складі:

головуючого - судді Лівочки Л.І.,

при секретарі - Степанчук С.А.,

розглянувши у судовому засіданні в залі Брусилівського районного суду Житомирської області цивільну справу №275/1273/25 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Українські Фінансові Операції" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

ВСТАНОВИВ:

ТОВ "Українські Фінансові Операції" 30.12.2025 звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором в розмірі 20200 гривень.

Позовні вимоги обґрунтували тим, що 02 січня 2024 року між ТОВ "Лінеура Україна" та ОСОБА_1 укладено договір №4264385 про надання коштів на умовах споживчого кредиту, шляхом підписання його відповідачем електронним підписом, створеним за допомогою одноразового персонального ідентифікатора "77559", та відповідно до умов договору позивач перерахував на банківську карту відповідача грошові кошти в сумі 2000 грн., строком на 364 днів: з 02.01.2024 року по 31.12.2024року, періодічність платежів зі сплати процентів - кожні 14 днів.

Відповідно до умов договору, ТОВ "Лінеура Україна" надає кредит у безготівковій формі, шляхом перерахування кредитних коштів на платіжну картку № НОМЕР_1 , яку відповідачем вказано особисто під час укладання договору.

26 липня 2024 року між ТОВ "Лінеура Україна" та ТОВ "Українські Фінансові Операції" було укладено договір факторингу № 26/07/2024, згідно умов якого ТОВ "Лінеура Україна" відступило за плату ТОВ "Українські Фінансові Операції" права вимоги за кредитними договорами до боржників, у тому числі і за кредитним договором №4264385 від 02 січня 2024 року до ОСОБА_1 .

В супереч умовам кредитного договору, незважаючи на повідомлення, відповідач не виконав свого зобов`язання. Після відступлення позивачу права грошової вимоги до відповідача, останній не здійснив жодного платежу для погашення існуючої заборгованості ні на рахунки ТОВ "Українські Фінансові Операції", ні на рахунки попереднього кредитора.

Станом на дату укладення договору факторингу від 26.07.2024 року №26/07/2024 строк дії кредитного договору №4264385 від 02 січня 2024 року не закінчився.

В межах строку дії кредитного договору №4264385 від 02 січня 2024 року ТОВ "Українські Фінансові Операції" з дати факторингу 27.07.2024 року здійснено нарахування процентів за 157 календарних дні в сумі 7850 грн.

Позивач просить стягнути з ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором №4264385 від 02 січня 2024 року у розмірі 20200 грн., з яких: 2000 грн. -заборгованість за основним боргом, 10350 грн. -заборгованість за процентами нарахованими первісним кредитором, 7850 грн. - заборгованоість за проценти нарахованими позивачем, сплачений судовий збір у сумі 2422,40 грн. та витрати на професійну правничу допомогу у сумі 10000 грн.

Позивач також просить в порядку частин 10 та 11 статті 265 ЦПК України органу (особі), що здійснюватиме примусове виконання цього рішення, нараховувати інфляційні втрати і 3% річних відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України за формулою:розрахунок інфляційних втрат: І = ((si * s): 100) s, де І сума інфляційних втрат; si - індекс інфляції за певний період; s сума заборгованості; 100 - переведення відсотків, розрахунок 3 % річних: С* 3: 100: 365 * Дн., де С сума основного боргу; 3 3% річних; 100 переведення відсотків; 365 кількість днів у році; Дн. кількість днів прострочення, починаючи з дати набрання рішенням суду законної сили до моменту виконання рішення в частині задоволеної суми заборгованості і стягнути отриману суму інфляційних втрат і 3 % річних з ОСОБА_1 на користь ТОВ "Українські Фінансові Операції". Роз`яснити органу (особі), що здійснюватиме примусове виконання рішення суду, що у разі часткової сплати основного боргу, інфляційні втрати і 3% річних нараховуються на залишок заборгованості, що залишився, при цьому день часткової оплати не включається до періоду часу, за який може здійснюватися таке нарахування.

Представник позивача, будучи належним чином повідомленим про дату, час та місце розгляду справи, до суду не з"явився, від нього надійшла заява про розгляд справи без його участі, в якій позов підтримав та не заперечував проти заочного розгляду справи.

Відповідач ОСОБА_1 , будучи належним чином повідомленим про дату, час та місце розгляду справи, до суду повторно не з`явилася; відзиву, заяв та клопотань від нього не надходило.

Відповідно до ст. 281 ЦПК України, суд ухвалив про заочний розгляд справи.

Суд, дослідивши та оцінивши надані позивачем докази, приходить до наступного.

Судом встановлено, що 02 січня 2024 року між ТОВ "Лінеура Україна" та ОСОБА_1 укладено договір №4264385 про надання коштів на умовах споживчого кредиту, який підписаний відповідачем електронним підписом, за допомогою одноразового персонального ідентифікатора "77559".

Відповідно до п.1.2 Договору сума кредиту складає 2000,00 грн.

Згідно із п.1.3. Договору строк кредиту 364 днів. Періодичність платежів зі сплати процентів - кожні 14 днів.,

Паспорт споживчого кредиту підписаний електронним підписом ОСОБА_1 , в якому містяться дані позичальника, основні умови кредитування, інформація щодо реальної річної процентної ставки та орієнтовної загальної вартості кредиту для споживача та інші умови.

Відповідно до умов договору, ТОВ "Лінеура Україна" свої зобов`язання перед ОСОБА_1 виконало та надало йому кредит в сумі 2000 грн, шляхом зарахування кредитних коштів на платіжну картку № НОМЕР_2 (п.2.1 договору), що підтверджується листом за вих. № 20251209-1008 від 09.12.2025, виданою ТОВ "Пейтек" .

Як слідує з повідомлення АТ "Приват Банк" від 21.04.2026 року, на ім`я ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_3 ) емітовано банківську картку № НОМЕР_1 , на яку 02.01.2024 перераховано грошові кошти у розмірі 2000грн.

26.07.2024 між ТОВ "Лінеура Україна" та ТОВ "Українські Фінансові Операції" укладено договір факторингу №26/07/2024, у відповідності до умов якого ТОВ «Факторингова компанія «Лінеура Україна» передає (відступає) ТОВ "Українські Фінансові Операції" за плату належні йому права вимоги, а ТОВ "Українські Фінансові Операції" приймає належні ТОВ "Лінеура Україна" права вимоги до боржників, вказаних у Реєстрі боржників.

До ТОВ "Українські Фінансові Операції" відповідно до укладеного договору факторингу від 26.07.2024 року №26/07/2024 року перейшло право грошової вимоги до відповідача за договором №4264385 від 02 січня 2024 року у розмірі 12350 грн., з яких: 2000 грн. - сума заборгованості за основним боргом, 10350 грн. - сума заборгованості за процентами нарахованими первісним кредитором.

Відповідно до п.1.3 договору №4264385 від 02 січня 2024 , строк кредиту 364 днів: з 02.01.2024 по 31.12.2024 року .

Станом на дату укладання Договору факторингу від 26.07.2024 року № 26/07/2024, строк дії договору №4264385 від 02 січня 2024 року не закінчився.

В межах строку дії Договору, укладеного між первісним кредитором та відповідачем, ТОВ "Українські Фінансові Операції" у період з 27.07.2024 року по 30.12.2024 року (157 календарних днів) здійснено нарахування процентів за стандартною процентною ставкою у сумі 7850 грн., що підтверджується розрахунком заборгованості ТОВ "Універсальні Фінансові Операції".

Відповідно до ч.1 ст.207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.

Відповідно до п.5 ч.1 ст.3 Закону України "Про електронну комерцію" електронний договір це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Згідно зі ст. 5 Закону України "Про електронні документи та електронний документообіг" електронний документ це документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов`язкові реквізити документа. Склад та порядок розміщення обов`язкових реквізитів електронних документів визначається законодавством. Електронний документ може бути створений, переданий, збережений і перетворений електронними засобами у візуальну форму. Візуальною формою подання електронного документа є відображення даних, які він містить, електронними засобами або на папері у формі, придатній для приймання його змісту людиною.

Статтею 6 вказаного Закону передбачено, що для ідентифікації автора електронного документа може використовуватися електронний підпис.

Накладанням електронного підпису завершується створення електронного документа.

Відповідно до статті 7 Закону України "Про електронні документи та електронний документообіг", оригіналом електронного документа вважається електронний примірник документа з обов`язковими реквізитами, у тому числі з електронним підписом автора або підписом, прирівняним до власноручного підпису відповідно до Закону України "Про електронні довірчі послуги".

Порядок укладення електронного договору, передбачений ст.11 Закону України "Про електронну комерцію". Відповідно до положень даної статті, пропозиція укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі її прийняття. Електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України "Про електронний цифровий підпис", за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів (ст.12 Закону).

Статтею 1 Закону України "Про електронний цифровий підпис" визначено, що електронний цифровий підпис це вид електронного підпису, отриманого за результатом криптографічного перетворення набору електронних даних, який додається до цього набору або логічно з ним поєднується і дає змогу підтвердити його цілісність та ідентифікувати підписувача. Електронний цифровий підпис накладається за допомогою особистого ключа та перевіряється за допомогою відкритого ключа.

Вказаний електронний договір укладений сторонами шляхом ідентифікації позичальника та використання ним електронного цифрового підпису одноразовим ідентифікатором, що узгоджується з вимогами законодавства. Такий договір прирівнюється до договору, укладеного в письмовій формі.

Статтею 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно із ч.1 ст.1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до ч.1 ст.1048 ЦК України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Згідно ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Судом встановлено, що позивач свої кредитні зобов`язання виконав, а відповідач свої зобов`язання перед позивачем, а саме повернення кредитних коштів у строки та на умовах, передбачених кредитним №42644385 від 02.01.2024 року не виконав.

Позивачем надано суду розрахунки заборгованості, відповідно до якого заборгованість ОСОБА_1 за кредитним договором №42644385 від 02.01.2024 року складає 20200 гривень, з яких : 2000 грн. -заборгованість за основним боргом, 10350 грн. -заборгованість за процентами нарахованими первісним кредитором, 7850 грн. - заборгованоість за проценти нарахованими позивачем.

З огляду на те, що відповідачем не надано іншого розрахунку заборгованості чи відомості про відсутність такої, суд приймає вказаний розрахунок позивача, як належний та допустимий доказ.

Таким чином, з відповідача на користь позивача, до якого відповідно до вимог п.1ч.1 ст. 512 ЦК України перейшло право вимоги, підлягає стягненню заборгованість за кредитним договором №42644385 від 02.01.2024 року складає 20200 гривень, з яких : 2000 грн. -заборгованість за основним боргом, 10350 грн. -заборгованість за процентами нарахованими первісним кредитором, 7850 грн. - заборгованоість за проценти нарахованими ТОВ "Українські Фінансові Операції".

Щодо відшкодування на користь позивача понесених ним витрат з надання правничої допомоги , суд зазначає наступне.

Відповідно до ч.ч.3,4 ст.137 ЦПК України для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог співмірності, за клопотанням іншої сторони, суд може зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності витрат з надання правничої допомоги (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

На підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу позивачем надано:копію договору №01/08/2024-А про надання юридичних послуг від 01.08.2024 року; акт прийому -передачі виконаних робіт №42643885 від 10.11.2025 року (сума наданих послуг 10000 грн.), детальний опис (наданих послуг) №4264385 від 05.12.2025 року, заявку №4264385 від 25.09.2024 р. на виконання доручення до договору №01/08/2024-А від 01.08.2024 року, рахунок на оплату адвоката №4264385, копію свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю №5972/10 від 24.03.2017 року, копію довіреності від 01.08. 2024 року.

Вирішуючи питання про розподіл витрат на правничу допомогу, суд враховує складність справи, час, необхідний для складання позовної заяви у спорі та визначає вартість наданих юридичних послуг у розмірі 5000 грн., що відповідає критеріям розумності та співмірності.

Стосовно вимог про зазначення в рішенні суду про стягнення в порядку частин десятої та одинадцятої статті 265 ЦПК України з відповідача інфляційних втрат і 3% річних на суму основного боргу до моменту виконання рішення суду, суд зазначає наступне.

Відповідно до ст.625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконанняним грошового зобов`язання та у разі прострочення виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно до ч.10 ст.265 ЦПК України, суд, приймаючи рішення про стягнення боргу, на який нараховуються відсотки або пеня, може зазначити в рішенні про нарахування відповідних відсотків або пені до моменту виконання рішення з урахуванням приписів законодавства України, що регулюють таке нарахування. Остаточна сума відсотків (пені) у такому випадку розраховується за правилами, визначеними у рішенні суду, органом (особою), що здійснює примусове виконання рішення суду і відповідні дії (рішення) якого можуть бути оскаржені в порядку, передбаченому розділом VI цього Кодексу (ч.11 ст.265 ЦПК України).

Відповідно ч.11 ст.26 Закону України «Про виконавче провадження», які конкретизують порядок виконавчих дій виконавця щодо нарахування пені, відсотків до моменту виконання рішення суду за алгоритмом (формулою), визначеним у рішенні суду. Зокрема врегульовано, що якщо у виконавчому документі про стягнення боргу зазначено про нарахування відсотків або пені до моменту виконання рішення, виконавець у постанові про відкриття виконавчого провадження розраховує остаточну суму відсотків (пені) за правилами, визначеними у виконавчому документі; до закінчення виконавчого провадження виконавець за заявою стягувача перераховує розмір остаточної суми відсотків (пені), які підлягають стягненню з боржника, не пізніше наступного дня з дня надходження заяви стягувача про такий перерахунок, про що повідомляє боржника не пізніше наступного дня після здійснення перерахунку.

Правила частини десятої, одинадцятої статті 265 ЦПК України встановили виняток із зазначеного загального правила, надавши суду повноваження за результатами з`ясування характеру та правової природи матеріальних відносин між сторонами у справах про стягнення боргу, на який нараховують відсотки або пеню, продовжити нарахування відсотків або пені на період після ухвалення такого судового рішення.

Формулювання вказаних норм процесуального права визначають право, а не обов`язок суду зазначити в рішенні про таке нарахування, відповідно суд на власний розсуд з урахуванням обставин, що мають істотне значення, як-от: майнового стану відповідачки, на основі принципів розумності, справедливості та пропорційності, вирішує питання про можливість у конкретній справі застосовувати приписи частин десятої, одинадцятої статті 265 ЦПК України. Аналогічний правовий висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2024 ,справа №910/14524/22.

З огляду на викладене, а також у зв`язку із обмеженнями щодо нарахування та стягнення інфляційних витрат і 3% річних в період дії воєнного стану, встановлених п.18 Прикінцевих та Перехідних положень ЦК України, судом не встановлено підстав для застосування ч.ч.10 та 11 ЦПК України, у зв`язку з чим, позовні вимоги у вказаній частині задоволенню не підлягають.

Відповідно до ст.141 ЦПК України, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню сплачений судовий збір у розмірі 2422,40 гривень

На підставі Законів України "Про електронну комерцію", "Про електронні документи та електронний документообіг", "Про електронний цифровий підпис", ст. ст.525, 526, 610, 626-629, 1049, 1054,1056-1 ЦК України та керуючись ст.ст. 12-13, 76-81, 141, 263-265, 280-284,288 ЦПК України, суд -

ВИРІШІВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_3 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Українські Фінансові Операції" (код ЄДРПОУ: 40966896) заборгованість за кредитним договором №4264385 від 02 січня 2024 року у розмірі 20200 (двадцять тисяч двісті) гривень, з яких : 2000 (дві тисячі) гривень - заборгованість за кредитом,18200 ( вісімнадцять тисяч двісті) гривень- заборгованість за процентами, сплачений судовий збір у розмірі 2442 (дві тисячі чотириста сорок дві) гривні 40 копійок та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 5000 (п`ять тисяч) гривень.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, яку може бути подано протягом тридцяти днів з дня складання повного рішення, яке складено 22 травня 2026 року.

На рішення позивачем може бути подано апеляційну скаргу безпосередньо до Житомирського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення, яке складено 22 травня 2026 року.

Суддя Л. І. Лівочка