Ухвала суду № 136803665, 25.05.2026, Ковельський міськрайонний суд Волинської області

Справа № 159/652/26

Провадження № 1-кп/159/361/26

КОВЕЛЬСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

25 травня 2026 року м. Ковель

Ковельський міськрайонний суд Волинської області у складі

головуючого судді ОСОБА_1 ;

за участю:

секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,

прокурора - ОСОБА_3 ,

представника потерпілого не з`явився,

обвинуваченого - ОСОБА_4 ,

захисника - ОСОБА_5 ,

розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні обвинувальний акт у кримінальному провадженні внесеному в Єдиний реєстр досудових розслідувань за № 420240321100000002 від 03.01.2024 про обвинувачення

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця міста Коломия Івано-Франківської області, громадянина України, українця, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого

у вчиненні ним кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 191, ч. 1 ст. 366 Кримінального кодексу України,

В С Т А Н О В И В:

На розгляд Ковельського міськрайонного суду Волинської області надійшов обвинувальний акт у кримінальному провадженні за обвинуваченням ОСОБА_6 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 191, ч. 1 ст. 366 КК України.

У підготовче засідання 25.05.2026 не прибув потерпілий, хоча його представник був присутній у минулому судовому засіданні та повідомлявся під особистий підпис про судовий розгляд 25.05.2026, поважності причин неявки суду не надав.

Присутні учасники висловилися за можливість проведення підготовчого засідання за відсутності потерпілого, суд ухвалив провести засідання за відсутності потерпілого, оскільки він належним чином повідомлений про судове засідання, поважності причин неявки суду не надав, заяв про відкладення справи не подавав і його неявка не перешкоджає проведення підготовчого засідання у справі.

Також обвинувачений висловився за можливе провести судове засідання за відсутності його другого захисника ОСОБА_7 , від якого до суду також надійшла заява про проведення судового засідання за його відсутності.

Суд ухвалив провести судове засідання за відсутності Захисника ОСОБА_7 , оскільки у судовому засіданні присутній інший захисник ОСОБА_8 - ОСОБА_5 , а тому право обвинуваченого на захист порушено не буде.

У підготовчому судовому засіданні сторона захисту заявила клопотання про повернення обвинувального акта прокурору на підставі п. 3 ч. 3 ст. 314 КПК України, посилаючись на те, що обвинувальний акт не відповідає вимогам ст. 291 КПК України.

Клопотання мотивоване тим, що:

1.в обвинувальному акті відсутня конкретизація осіб, з якими обвинувачений нібито вступив у попередню змову (зазначено лише «залучив невстановлених досудовим розслідуванням службових осіб ТОВ...»), не розкрито їхніх функціональних ролей, що позбавляє обвинуваченого можливості зрозуміти суть обвинувачення.

2.обвинувальний акт містить внутрішні суперечності. У викладі фактичних обставин зазначається акт приймання виконаних будівельних робіт форми КБ-2в №1, тоді як у формулюванні обвинувачення вказано акт КБ-2в №5 за грудень 2023 року.

3.порушено право на захист, оскільки слідчим не було розглянуто клопотання адвоката ОСОБА_9 про перенесення слідчих дій, яке було направлене електронною поштою 02 лютого 2026 року о 11:56 год.

У судовому засіданні прокурор заперечив проти клопотання захисту про повернення обвинувального акта, вказуючи, що доводи про неконкретизацію часу, місця вчинення правопорушень та даних про співучасників є безпідставними. Наголошує, що в акті викладено всі обставини, які вдалося встановити під час досудового розслідування, а його повернення з метою уточнення цих відомостей суперечитиме правовій позиції Великої Палати Верховного Суду у справі № 753/2592/21 від 15.04.2024. Також зазначає, що перевірка матеріалів щодо набуття Управлінням освіти виконавчого комітету статусу потерпілої особи виходить за межі підготовчого судового засідання. Щодо різних номерів акта КБ-2в (№1 та №5) пояснює це технічною опискою, оскільки реєстраційний номер документа є однаковим і права на захист це не обмежує. Просить відмовити у задоволенні клопотання, призначити справу до розгляду одноособово та прийняти цивільний позов в інтересах держави в особі Ковельської міської ради.

Захисник підтримує клопотання про повернення обвинувального акта. Вказує, що обвинуваченому інкримінується особливо тяжкий злочин із можливим покаранням до 12 років позбавлення волі, тому наявність помилок у реквізитах акта є істотною. Окремо зазначає про порушення права на захист у зв`язку з несвоєчасною реєстрацією поданого одним із захисників обвинуваченого клопотання 02.023.2026. Заперечує проти призначення провадження до судового розгляду, однак підтверджує підсудність справи Ковельському міськрайонному суду, погоджується на одноособовий розгляд і зазначає про відсутність підстав для закриття провадження на цій стадії.

Обвинувачений підтримав свого захисника.

Заслухавши думку учасників судового провадження, вивчивши обвинувальний акт, клопотання сторони захисту та додані до клопотання матеріали, суд дійшов таких висновків.

Відповідно до п. 3 ч. 3 ст. 314 КПК України, у підготовчому судовому засіданні суд має право повернути обвинувальний акт прокурору, якщо він не відповідає вимогам цього Кодексу. Вичерпні вимоги до обвинувального акта закріплені у ст. 291 КПК України. Зокрема, згідно з п. 5 ч. 2 ст. 291 КПК України, обвинувальний акт має містити виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, які прокурор вважає встановленими, правову кваліфікацію кримінального правопорушення з посиланням на положення закону і статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність та формулювання обвинувачення.

Щодо доводів сторони захисту про неконкретність обвинувачення через відсутність прізвищ співучасників, суд зазначає таке.

На переконання суду, неповнота або неможливість встановлення на стадії досудового розслідування всіх осіб, причетних до кримінального правопорушення, не є перешкодою для складання обвинувального акта щодо встановленої особи та не свідчить про його невідповідність ст. 291 КПК України. Зазначення в тексті обвинувального акта, невстановлених досудовим розслідуванням службових осіб, не звужує право обвинуваченого на захист, а навпаки, є дотриманням принципу презумпції невинуватості щодо інших осіб, вина яких не встановлена вироком суду.

Щодо наявності розбіжностей у номерах актів КБ-2в (№1 та №5) в описовій частині та у формулюванні обвинувачення, суд бере до уваги правову позицію Верховного Суду. Відповідно до постанови Об`єднаної палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду від 15 січня 2024 року у справі № 683/694/20: "Розбіжності у викладі фактичних обставин кримінального правопорушення у повідомленні про підозру та в обвинувальному акті, за умови, що такий їх виклад в обвинувальному акті дає повне розуміння кожного з елементів складу кримінального правопорушення для юридично-правової оцінки діяння за відповідною кримінально-правовою нормою, не є істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону". Також Верховний Суд у вказаній постанові зауважив, що "Кримінальний процесуальний закон вимагає обов`язкового відображення трьох складників щодо висунутого обвинувачення: фактичних обставин... правової кваліфікації... формулювання обвинувачення... Судовий розгляд проводиться лише стосовно особи, якій висунуте обвинувачення, і лише в межах висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акта".

Крім того, у постанові Касаційного кримінального суду Верховного Суду від 02 липня 2019 року у справі № 761/26832/13-к констатовано: "...зі змісту обвинувального акта вбачається, що формулювання обвинувачення відповідно до вимог ст. 291 КПК викладено з достатньою конкретизацією, встановлено і зазначено місце, час, мотив та спосіб вчинення злочину, його наслідки, зазначено дії і роль обвинуваченої. Отже, воно є зрозумілим...".

Дослідивши обвинувальний акт стосовно ОСОБА_6 , суд констатує, що він містить усі необхідні реквізити, час, місце, спосіб та роль обвинуваченого у формулюванні обвинувачення викладено чітко.

Згідно з ч. 1 ст. 337 КПК України, судовий розгляд буде проводитися суворо в межах висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акта. Наявність вказівок на різні номери документів в описовій частині, на переконання суду, не позбавляє особу можливості розуміти суть пред`явленого обвинувачення.

Щодо доводів сторони захисту про порушення права на захист через неврахування клопотання адвоката ОСОБА_10 про перенесення слідчих дій, суд зазначає таке.

З доданого до клопотання сторони захисту скріншоту електронного листа суд встановив, що він дійсно був сформований адвокатом 02 лютого 2026 року о 11:56 год. Однак, у вказаному скріншоті графа «Кому» (одержувач відправлення) не заповнена. З огляду на це, суд не може дійти висновку та достеменно встановити факт того, що цей файл (електронний лист) був фактично відправлений слідчому чи прокурору, як про це стверджує захист у своєму клопотанні. За таких обставин, доводи щодо порушення слідчим права на захист через ігнорування вказаного клопотання є необґрунтованими.

Крім того, суд враховує, що під час вручення обвинуваченому обвинувального акта був присутній його інший захисник ОСОБА_5 , про що свідчить розписка захисника про отримання копії обвинувального акта та реєстру матеріалів кримінального провадження від 02.02.2026.

Відповідно до правової позиції Верховного Суду, викладеної у постанові Касаційного кримінального суду від 02 липня 2019 року у справі № 761/26832/13-к (провадження № 51-1235км18), кримінальний процесуальний закон не вимагає одночасної присутності всіх захисників, з якими укладено договори, під час проведення процесуальних дій, у тому числі під час вручення обвинувального акта. Оскільки процесуальна дія відбулася за участю одного із залучених захисників, повноваження якого належним чином підтверджені, і при цьому не було заперечень з боку обвинуваченого щодо його участі в даній процесуальній дії, суд констатує відсутність порушення права обвинуваченого на захист на стадії завершення досудового розслідування.

Враховуючи вищевикладене, суд не вбачає підстав, передбачених п. 3 ч. 3 ст. 314 КПК України, для повернення обвинувального акта прокурору.

Крім того, Прокурор першого відділу процесуального керівництва при провадженні досудового розслідування територіальними органами поліції та підтримання публічного обвинувачення Управління нагляду за додержанням законів Національною поліцією України Волинської обласної прокуратури (далі прокурор) звернувся до Ковельського міськрайонного суду Волинської області в межах кримінального провадження № 42024032110000002 із цивільним позовом в інтересах держави в особі управління освіти виконавчого комітету Ковельської міської ради до ОСОБА_4 про стягнення майнової шкоди, завданої внаслідок вчинення кримінального правопорушення, у розмірі 2 500 148,04 гривень.

У підготовчому засіданні прокурор просив прийняти цивільний позов до судового розгляду.

Сторона захисту заперечила проти прийняття цивільного позову, зазначивши, що прокурором було порушено процедуру звернення з таким позовом.

Вивчивши матеріали позовної заяви, суд дійшов висновку, що вказану заяву необхідно залишити без руху, виходячи з такого.

Відповідно до ч. 1 ст. 128 КПК України особа, якій кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням завдано майнової та/або моральної шкоди, має право під час кримінального провадження до початку судового розгляду пред`явити цивільний позов до підозрюваного, обвинуваченого або до фізичної чи юридичної особи, яка за законом несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану діяннями підозрюваного, обвинуваченого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння.

Згідно з ч. 5 ст. 128 КПК України цивільний позов у кримінальному провадженні розглядається судом за правилами, встановленими цим Кодексом. Якщо процесуальні відносини, що виникли у зв`язку з цивільним позовом, цим Кодексом не врегульовані, до них застосовуються норми Цивільного процесуального кодексу України за умови, що вони не суперечать засадам кримінального судочинства.

Частиною 3 ст. 128 КПК України визначено, що цивільний позов в інтересах держави пред`являється прокурором. Прокурор, який пред`являє цивільний позов у кримінальному провадженні, повинен обґрунтувати наявність підстав для здійснення представництва інтересів держави в суді.

Відповідно до ч. 4 ст. 56 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, передбачених статтею 185 цього Кодексу.

Підстави представництва інтересів держави в суді визначені у ст. 23 Закону України «Про прокуратуру». Згідно з ч. 3 ст. 23 вказаного Закону, прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

Відповідно до абз. 3 ч. 4 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру», прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб`єкта владних повноважень. Наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді.

Відповідно до постанови Великої Палати Верховного Суду від 26 травня 2020 року у справі № 912/2385/18 (провадження № 12-194гс19), суд зробив 3 ключових висновки щодо механізму підтвердження підстав представництва:

1.Звертаючись до відповідного компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому статтею 23 Закону України «Про прокуратуру», прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави (пункти 39, 79 постанови).

2.Прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого статтею 23 Закону України «Про прокуратуру», і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження його бездіяльності. Якщо прокурору відомо причини такого незвернення, він обов`язково повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові, але якщо з відповіді компетентного органу на звернення прокурора такі причини з`ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим (пункти 43, 81 постанови).

3.Невиконання прокурором вимог щодо надання суду обґрунтування наявності підстав для здійснення представництва інтересів держави в суді має наслідком залишення позовної заяви без руху для усунення її недоліків і повернення в разі, якщо відповідно до ухвали суду у встановлений стро к ці недоліки не усунуті (пункт 48 постанови).

У постанові Верховного Суду від 28 вересня 2022 року у справі № 607/16590/20 (провадження № 51-923км22) вказано, що звертаючись до суду з позовом у кримінальному провадженні, прокурор повинен обґрунтувати і довести суду факт бездіяльності компетентного органу, а саме невжиття цим органом жодних заходів протягом розумного строку, після того як йому стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, а також вказати причини того, чому компетентний орган не звернувся самостійно до суду з позовом чи не міг звернутися. Без такого доведення задоволення цивільного позову прокурора є передчасним.

Крім того, як вказав Верховний Суд у постанові від 21 листопада 2019 року у справі № 668/5277/16-к (провадження № 51-2539км19), механізм реалізації прокурором права на пред`явлення цивільного позову в кримінальному провадженні залежить від положень ЦПК України щодо форми і змісту позовної заяви, а наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді належними доказами.

Обґрунтовуючи підстави представництва, прокурор у тексті позовної заяви зазначає, що Управління освіти виконавчого комітету Ковельської міської ради свідомо ігнорує обов`язок щодо вжиття заходів для відшкодування завданої майнової шкоди та не пред`явило цивільний позов. Однак до позову прокурор не долучив жодного доказу на підтвердження вказаних обставин (доказів бездіяльності уповноваженого органу та доказів попереднього повідомлення органу прокуратурою про намір пред`явити позов).

Згідно з ч. 1 ст. 185 ЦПК України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 175 і 177 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.

Для усунення вказаних недоліків прокурору необхідно протягом десяти днів з дня вручення цієї ухвали подати до суду письмову заяву (із копією для відповідача), до якої долучити належні та допустимі докази на підтвердження підстав представництва інтересів держави в суді в особі Управління освіти виконавчого комітету Ковельської міської ради.

Щодо призначення справи до судового розгляду.

В підготовчому судовому засіданні прокурор просив призначити судовий розгляд на підставі обвинувального акту у відкритому судовому засіданні, підстав для повернення обвинувального акту та закриття кримінального провадження не вбачає.

Сторона захисту зазначила, що якщо суд дійде висновку про відсутність підстав для повернення обвинувального акту справа може бути призначена до судового розгляду суддею одноособово.

Заслухавши думку учасників кримінального провадження з питань, пов`язаних з підготовкою до судового розгляду суд дійшов таких висновків.

Обвинувальний акт складений відповідно до вимог ст. 291 КПК України і підстав повернути його прокурору немає.

Кримінальне провадження на підставі обвинувального акту підсудне Ковельському міськрайонному суду Волинської області. Підстав для його закриття, передбачених п. 5-8, 10 ч. 1 або частиною другою ст. 284 КПК України суд не встановив. У зв`язку з викладеним, суд вважає за можливе призначити його судовий розгляд.

Судове провадження, з урахуванням норм, передбачених ст. 27 КПК України, слід призначити до судового розгляду у відкритому судовому засіданні, розгляд справи здійснювати суддею одноособово.

Керуючись ст.ст. 128, 291, 314-316, 337, 369-372 КПК України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Клопотання сторони захисту про повернення обвинувального акта у кримінальному провадженні, внесеному до ЄРДР за № 42024032110000002 від 03.01.2024 за обвинуваченням ОСОБА_4 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 191, ч. 1 ст. 366 КК України залишити без задоволення.

Цивільний позов прокурора першого відділу процесуального керівництва при провадженні досудового розслідування територіальними органами поліції та підтримання публічного обвинувачення Управління нагляду за додержанням законів Національною поліцією України Волинської обласної прокуратури в інтересах держави в особі Управління освіти виконавчого комітету Ковельської міської ради до ОСОБА_4 про стягнення майнової шкоди - залишити без руху.

Надати позивачу десятиденний строк для усунення недоліків позовної заяви з дня вручення цієї ухвали.

Роз`яснити, що у разі неусунення недоліків позовної заяви у строк, встановлений судом, відповідно до ч. 3 ст. 185 ЦПК України заява буде вважатися неподаною і повернута позивачеві.

Призначити судовий розгляд у кримінальному провадженні, внесеному до ЄРДР за № 420240321100000002 від 03.01.2024щодо:

ОСОБА_4 , обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч.5 ст.190, ч. 1 ст. 366 КК України,

на 13.00 год 2 червня 2026 року в залі Ковельського міськрайонного суду Волинської області.

Судовий розгляд провести суддею одноособово у відкритому судовому засіданні.

У судове засідання викликати прокурора, обвинуваченого, його захисників, представника потерпілого.

Ухвала оскарженню не підлягає. Заперечення проти неї можуть бути включені до апеляційної скарги на судове рішення, передбачене ч. 1 ст. 392 КПК України.

Суддя ОСОБА_1