Рішення № 136802720, 18.05.2026, Герцаївський районний суд Чернівецької області

Справа № 2/714/253/26

ЄУН: 714/257/26

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"18" травня 2026 р. м.Герца

Герцаївський районний суд Чернівецької області в складі :

головуючого-судді Козловська Л.Д.за участю: секретаря судового засідання Постевка Л.В.

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження в залі суду цивільну справуза позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Укр Кредит Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,-

В С Т А Н О В И В :

Товариство з обмеженою відповідальністю «Укр Кредит Фінанс» звернулося до суду із позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що між сторонами в електронній формі через веб-сайт позивача було укладено договір про відкриття кредитної лінії, відповідно до умов якого відповідачу нібито надано кредит у сумі 12 000 грн строком на 365 днів. Позивач зазначав, що договір був підписаний відповідачем шляхом використання одноразового ідентифікатора А0542, а кредитні кошти були перераховані на банківську картку, реквізити якої були зазначені під час оформлення заявки.

Оскільки, ОСОБА_1 на порушення умов кредитного договору, свої зобов`язання щодо своєчасного повернення отриманого кредиту та сплатити відсотків не виконує, за ним утворилася заборгованість на загальну суму 125 141,14 грн., яка складається із заборгованості за сумою кредиту 19 964,79 грн. та заборгованості за відсотками 105 176,35 грн., яку позивач, просив стягнути з відповідача, а також витрати по сплаті судового збору.

Відповідно до ч. 5 ст. 279 ЦПК України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (виклику) сторін.

Ухвалою Герцаївського районного суду Чернівецької області від 07 квітня 2026 року було відкрито провадження по справі яку призначено до розгляду у порядку спрощеного провадження з повідомленням (викликом) сторін. Відповідачу було надано строк для подання відзиву на позовну заяву.

Позивач будучи належним чином повідомлений про час і місце розгляду справи, в судове засідання свого представника не направив. Втім, в матеріалах справи міститься заява директора ТОВ «Укр Кредит Фінанс» Резуєва Є.В. про розгляд справи у його відсутності на підставі наявних в матеріалах справи доказів.

Від відповідача ОСОБА_1 до суду надійшла заява про розгляд справи у його відсутності та письмові пояснення, у яких останній заперечував проти задоволення позовних вимог у повному обсязі. У своїх поясненнях відповідач зазначав, що позивачем не доведено належними та допустимими доказами ані факту укладення кредитного договору саме відповідачем, ані факту отримання ним кредитних коштів, ані правомірності заявленого розрахунку заборгованості. Також відповідач вказував на відсутність належних електронних доказів, які б підтверджували використання одноразового ідентифікатора саме відповідачем, відсутність доказів належності банківської картки відповідачу, а також відсутність первинних бухгалтерських документів, які б підтверджували фактичне перерахування коштів.

Дослідивши письмові докази, суд вважає за необхідне зазначити про наступне.

30.05.2024 року між ТОВ «Укр Кредит Фінанс» та ОСОБА_1 укладений електронний договір про відкриття кредитної лінії № 1402-4247.

Підписуючи Договір шляхом використання електронного підпису одноразовим ідентифікатором, Позичальник підтверджує свою повну обізнаність та згоду з усіма (в тому числі істотними) умовами цього Договору та Правил.

Згідно з п. 2.2. Договору кредитодавець відкрив кредитну лінію для позичальника шляхом надання позичальнику кредиту на умовах строковості, зворотності, платності для задоволення особистих потреб позичальника, а позичальник зобов`язується повернути кредит не пізніше останнього дня строку кредитування та сплатити нараховані кредитодавцем проценти за користування кредитом у порядку, передбаченому цим договором.

Відповідно до п.п. 4.1., 4.2. Договору, загальний розмір кредиту становить 12 000 грн. Дата надання/видачі кредиту 30.05.2024.

Базовий період користування кредитом складає 30 календарних днів з дня надання кредиту (п. 4.8. Договору).

Строк кредитування, тобто строк на який надається кредит позичальнику, 365 календарних днів з моменту перерахування кредиту позичальнику. Дата повернення (виплати) кредиту 29.05.2025 року. Строк договору є рівним строку кредитування. (п. 4.13 Договору).

Відповідно до п. 4.10. Договору нарахування процентів за користування кредитом здійснюється на залишок неповернутої суми Кредиту за кожен день користування кредитом, починаючи з дня видачі Кредиту до дати фактичного повернення всієї суми кредиту, за наступною ставкою: стандартна процентна ставка становить 1,45% за кожен день користування кредитом.

Згідно з п. 4.14. Договору реальна річна процентна ставка на дату укладення договору складає дванадцять тисяч вісімсот сорок чотири цілих, п`ятдесят дев`ять сотих відсотки(-ів).

Орієнтовна вартість кредиту на дату укладення договору (за весь строк кредитування) складає 77 310,00 грн та включає в себе: суму кредиту та проценти за користування кредитом (п. 4.15. Договору).

При цьому зі змісту Договору вбачається, що такий договір підписаний електронним підписом відповідача, якому було надано одноразовий ідентифікатор A0542 та зазначено номер особистого електронного платіжного засобу: НОМЕР_1 , а також зазначені паспорті дані позичальника.

30.05.2024 року ОСОБА_1 шляхом накладення електронного підпису, підписав паспорт споживчого кредиту «Інформація, яка надається споживачу до укладення договору про споживчий кредит».

Умовами пунктів 3, 4 Паспорту споживчого кредиту передбачено, що тип кредиту кредитна лінія; сума/розмір кредитного ліміту 12000 грн.; строк кредитування 365 календарних днів; базовий період сплати відсотків (визначається Сторонами на підставі пропозиції Кредитодавця, сформованої із урахуванням побажань Позичальника) 30 календарних днів.

Стандартна ставка 529,25% (1,45% в день); знижена ставка 529,25% (1,45% в день). Тип процентної ставки фіксована; реальна річна процентна ставка (реальна річна процентна ставка, відсотків річних розрахована за умови, що Базовий період сплати відсотків складає 30 днів, а відсоткова ставка за кредитом 1,45% в день (Стандартна ставка) становить 12 844.59 %.

На підтвердження тієї обставини, що позивач надав відповідачу кредит в загальній сумі 12000 грн., останнім надано довідку про перерахування суми кредиту та повідомленням АТ КБ «ПриваБанк» про перерахування коштів від ТОВ «Укр Кредит Фінанс» через систему платежів LiqPay 30.05.2024 року було перераховано кошти на платіжну картку клієнта № НОМЕР_2 на суму 12 000 грн.

Також матеріали справи містять повідомлення АТ КБ «ПриватБанк» щодо переказу 14.07.2024 року через систему LiqPay грошових коштів у сумі 2 500 грн на платіжну картку № НОМЕР_2 .

Крім того, позивачем надано квитанцію про перерахування 21.07.2024 року кредитних коштів у сумі 11 000 грн на картковий рахунок № НОМЕР_2 .

Окрім цього, наявне повідомлення банку про зарахування 21.07.2024 року через систему LiqPay коштів у розмірі 2 900 грн на платіжну картку № НОМЕР_2 .

Також позивачем долучено квитанцію щодо переказу 22.07.2024 року грошових коштів у сумі 3 500 грн на картковий рахунок № НОМЕР_2 .

На підтвердження перерахування коштів 23.07.2024 року матеріали справи містять повідомлення банку про зарахування на платіжну картку № НОМЕР_2 кредитних коштів у розмірі 5 500 грн.

Також позивачем подано квитанцію про перерахування 23.07.2024 року через систему LiqPay коштів у сумі 9 800 грн на платіжний засіб № НОМЕР_3 *55.

Разом із цим, позивачем долучено повідомлення про переказ 23.07.2024 року кредитних коштів у сумі 1 200 грн на картковий рахунок № НОМЕР_2 .

Згідно розрахунку заборгованості за договором №1402-4247 від 30.05.2024, заборгованість ОСОБА_1 за кредитним договором складає 125 141,14 грн, з яких: 19 964,79 грн основний борг та 105 176,35грн. відсотки.

Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом (частина 4 статті 203 ЦК України).

Відповідно до статті 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

За змістом статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.

Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів.

У відповідності до статті 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина 1 статті 627 ЦК України).

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною 1 статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася (частина 2 статті 639 ЦК України).

Абзац другий частини 2 статті 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін вважається укладеним в письмовій формі.

Аналізуючи викладене, слід дійти висновку про те, що будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексів України може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статі 205, 207 ЦК України).

Аналогічні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 09 вересня 2020 року у справі № 732/670/19, від 23 березня 2020 року у справі № 404/502/18, від 07 жовтня 2020 року № 127/33824/19.

У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до частини 1 статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Частиною 2 статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).

Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію» (далі - Закон).

Згідно із пунктом 6 частини 1 статті 3 Закону електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших; електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

При цьому одноразовий ідентифікатор це алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб`єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв`язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти договір (пунктом 12 частини 1 статті 3 Закону).

Відповідно до частини 3 статті 11 Закону електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (частини 4 статті 11 Закону).

Згідно із частиною 6 статті 11 Закону відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

За правилом частини 8 статті 11 Закону у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.

Стаття 12 Закону визначає яким чином підписуються угоди в сфері електронної комерції. Якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Із системного аналізу положень вище вказаного законодавства вбачається, що з урахуванням особливостей договору, щодо виконання якого виник спір між сторонами, його укладання в електронному вигляді через інформаційно-комунікаційну систему позивача можливе за допомогою електронного цифрового підпису відповідача лише за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами цього правочину.

В іншому випадку електронний правочин може бути підписаний сторонами електронним підписом одноразового ідентифікатора та/або аналогом власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Електронні документи (повідомлення), пов`язані з електронним правочином, можуть бути подані як докази сторонами та іншими особами, які беруть участь у судовому розгляді справи.

Відтак, судом, встановлено, що кредитний договір №1402-4247 від 30.05.2024 року із зазначенням усіх реквізитів відповідача, в тому числі паспортних даних, ідентифікаційного коду, місця реєстрації та проживання підписані електронним підписом за допомогою одноразового ідентифікатора.

Отже встановивши, що без отримання смс-повідомлення, без здійснення входу на вебсайт товариства за допомогою логіна і пароля особистого кабінету кредитний договір між сторонами не був би укладений у запропонованій формі за допомогою інформаційно-телекомунікаційної системі відповідає Закону України «Про електронну комерцію» та вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

Втім, щодо факту надання кредитних коштів слід зазначити про наступне.

У постановах Верховного Суду від 01 грудня 2021 року у справі № 569/7648/15-ц, від 17 грудня 2020 року у справі № 278/2177/15-ц, від 28 жовтня 2020 року у справі № 760/7792/14-ц, від 16 вересня 2020 року у справі № 200/5647/18 зроблено висновок про те, що доказами, які підтверджують наявність заборгованості та її розмір є первинні документи, оформлені відповідно до статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність».

Відповідно до пункту 62 Положення про організацію бухгалтерського обліку, бухгалтерського контролю під час здійснення операційної діяльності в банках України, затвердженого Постановою Правління Національного банку України від 04 липня 2018 року №75 виписки з особових рахунків клієнтів є підтвердженням виконаних за день операцій і призначаються для видачі або відсилання клієнту.

Аналіз зазначених норм дає підстави для висновку, що банківські виписки з рахунків позичальника є належними та допустимими доказами у справі, що підтверджують рух коштів за конкретним банківським рахунком, вміщують записи про операції, здійснені протягом операційного дня, та є підтвердженням виконаних за день операцій. Тобто, виписки за картковими рахунками можуть бути належними доказами щодо заборгованості за кредитним договором.

Аналогічний висновок викладено у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду у справі № 554/4300/16-ц від 25 травня 2021 року.

У постанові Верховного Суду від 31 травня 2022 року у справі № 194/329/15 зазначено, що виписка з особового рахунку може бути належним доказом заборгованості відповідача за кредитом, яка повинна досліджуватися судами у сукупності з іншими доказами.

Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі. Разом із тим відповідно до пункту 5.6 Положення про організацію операційної діяльності в банках України, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 18 червня 2003 року № 254, виписки з особових рахунків клієнтів є підтвердженням виконаних за день операцій і призначаються для видачі або відсилання клієнту. Аналогічна за змістом норма закріплена у пункті 62 Положення про організацію бухгалтерського обліку, бухгалтерського контролю під час здійснення операційної діяльності в банках України, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 04 липня 2018 року №75. Аналіз зазначених норм дає підстави для висновку, що виписки за картковими рахунками (за кредитним договором) можуть бути належними доказами щодо заборгованості за кредитним договором.

Платіжне доручення або ж платіжна інструкція це розпорядження ініціатора надавачу платіжних послуг щодо виконання платіжної операції (п.54 ч.1 ст.1 Закону України «Про платіжні послуги», п.п.15 п.6 Інструкції про безготівкові розрахунки в національній валюті користувачів платіжних послуг, затвердженої постановою Правління Національного банку України №163 від 29 липня 2022 року (далі - Інструкція).

Відповідно до п.27 Інструкції, надавач платіжних послуг платника в платіжній інструкції, оформленій ініціатором у паперовій формі:

1) заповнює реквізити «Дата прийняття до виконання» і «Дата виконання» та засвідчує їх власноручним підписом уповноваженого працівника надавача платіжних послуг платника;

2) проставляє відмітку «Вечірня», якщо платіжна інструкція надійшла до виконання після закінчення операційного часу;

3) робить на її зворотному боці напис про причину відмови у виконанні та зазначає дату її повернення (це засвідчується власноручним підписом уповноваженого працівника).

Відповідно до статті 18 Закону України «Про платіжні послуги» надавач платіжних послуг зобов`язаний вести облік своїх операцій та подавати до Національного банку України звітність щодо здійснення діяльності з надання платіжних послуг відповідно до вимог, встановлених нормативно-правовими актами Національного банку України.

Згідно статті 27 Закону України «Про платіжні послуги», усі документи, що підтверджують надання платіжних послуг (виконання платіжних операцій), зберігаються надавачами платіжних послуг та їх комерційними агентами не менше п`яти років з дня припинення ділових відносин з клієнтом або з дня завершення разової фінансової операції без встановлення ділових відносин з клієнтом.

Під час зберігання документів, що містять банківську таємницю або іншу інформацію з обмеженим доступом, надавачі платіжних послуг та їх комерційні агенти забезпечують дотримання вимог, встановлених законодавством для зберігання відповідної інформації.

Так, позивач стверджує, що видача кредитних коштів відповідачу підтверджується повідомленням без номера та дати, виданим АТ КБ «ПриватБанк» щодо перерахування таких коштів через LIQPAY на картковий рахунок відповідача, де вказана «маска-картка».

Суд не бере до уваги вищевказаний документ, оскільки він не є первинним обліковим в розумінні Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» та Закону України «Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні». Більше того, вказаний документ не містить відомостей про особу отримувача грошового переказу, призначення платежу.

Водночас судом встановлено, що матеріали справи не містять належних та допустимих доказів, які б беззаперечно підтверджували фактичне отримання та використання відповідачем кредитних коштів, зокрема виписки по картковому рахунку, яка б відображала рух коштів після їх зарахування та підтверджувала можливість розпорядження ними саме відповідачем. При цьому відповідач заперечував факт отримання коштів за спірним кредитним договором та зазначав про відсутність належних доказів належності йому відповідного платіжного засобу. За таких обставин самі лише внутрішні документи позивача та повідомлення про здійснення переказів не є достатніми доказами фактичного отримання кредитних коштів саме відповідачем.

Матеріали справи також не містять даних, підтверджуючих належність електронного платіжного засобу, реквізити якого неповно зазначені у тексті договору, саме відповідачу ОСОБА_1 .

З огляду на докази, наявні в матеріалах справи, суд позбавлений можливості ідентифікувати належність електронного платіжного засобу відповідачу, оскільки повної інформації щодо номеру банківської картки або ж номеру банківського рахунку відповідача матеріали справи не містять.

Надані позивачем довідка про зарахування коштів та розрахунок заборгованості є документами, що створені самим позивачем, а тому інформація, зазначена в них, за умови відсутності первинних документів, на підставі яких вони були складені, не може бути доказом наявності заборгованості, на якій наполягає позивач.

Такий висновок викладено у постанові Верховного Суду від 22 грудня 2021 року у справі № 759/10277/20.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що позивач не довів належними та достатніми доказами, що зазначена позивачем заборгованість дійсно має місце та що вона виникла саме внаслідок порушення відповідачем умов договору кредиту.

Виходячи із принципу змагальності сторін, у спорі про стягнення кредитної заборгованості на позивача покладається тягар доведення надання позичальнику кредитних коштів та порушення боржником своїх зобов`язань щодо повернення кредиту, а на відповідача відповідно лежить тягар доведення відсутності у нього заборгованості.

Такі висновки викладено у постанові Верховного Суду від 30 серпня 2023 року у справі № 753/20537/18.

Отже, оцінивши докази у їх сукупності та заперечення відповідача щодо факту отримання грошових коштів, суд вважає, що позивач не надав суду належних та допустимих доказів, які б підтверджували існування у позичальника заборгованості за укладеними кредитними договорами, факту виплати йому грошових коштів, зокрема первинні документи, оформлені відповідно до статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність».

Таким чином, доводи відповідача в частині заперечення отримання коштів знайшли своє підтвердження при розгляді даної цивільної справи.

З огляду на викладене, колегія суддів приходить до висновку, що доводи позивача щодо розміру нарахованої суми заборгованості не підтверджені жодними належними доказами, а тому відсутні правові підстави для задоволення позову ТОВ «Укр Кредит Фінанс» до ОСОБА_1 , оскільки будь-яких належних та допустимих доказів фактичної видачі кредиту відповідачу матеріали справи не містять.

Доводи позивача про те, що ТОВ «Укр Кредит Фінанс» не є банківською установою та у зв`язку із цим не має можливості надати первинні банківські документи, суд оцінює критично, оскільки саме на позивача покладається обов`язок доведення тих обставин, на які він посилається як на підставу своїх вимог. При цьому позивач, звертаючись до суду із даним позовом, просив здійснювати розгляд справи без виклику сторін, не заявляв клопотань про витребування додаткових доказів, банківських документів чи іншої інформації, необхідної для належного підтвердження факту перерахування та отримання відповідачем кредитних коштів.

Отже, позивач на власний розсуд розпорядився своїми правами, а тому несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи не вчиненням ним процесуальних дій.

Аналогічний висновок, викладений у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 29 січня 2020 року, справа 755/18920/18.

Більше того, суд враховує процесуальну поведінку позивача, який є фінансовою установою (первісним кредитором) та в якого, відповідно, повинні зберігатися первинні документи щодо видачі кредитних коштів (меморіальні ордери, платіжні доручення, платіжні інструкції, касові документи) із зазначенням обов`язкових реквізитів платника та отримувача, однак вказані докази стороною позивача не долучено.

У відповідності до статтей 12, 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини на які посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно частини другої статті 78 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Згідно частини другої статті 89 ЦПК України, жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Відтак, оцінивши наявні у справі докази у їх сукупності, суд приходить до висновку, що позивачем не доведено належними, допустимими та достатніми доказами факту реального отримання відповідачем кредитних коштів, а відтак і виникнення у останнього зобов`язання у заявленому позивачем розмірі. За таких обставин позовні вимоги є необґрунтованими та не підлягають задоволенню.

Згідно з частиною першою статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Враховуючи те, що суд відмовляє у задоволенні позову, судовий збір, а також витрати на правничу допомогу покладаються на позивача.

На підставі ст.ст. 526, 527, 553, 554, 651, 1050, 1054 ЦК України, керуючись ст.ст. 12, 13, 89, 259, 263-265 ЦПК України, суд, -

У Х В А Л И В :

У задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Укр Кредит Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором про відкриття кредитної лінії №1402-4247від 30.05.2024 року відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкриті чи закритті апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана безпосередньо до Чернівецького апеляційного суду протягом 30-и днів з дня його проголошення, а у разі проголошення в судовому засіданні лише вступної та резолютивної частини судового рішення зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.

Повний текст судового рішення виготовлено «25» травня 2026 року.

Суддя: