Рішення № 136802287, 21.05.2026, Хмельницький окружний адміністративний суд

Справа № 560/105/26

РІШЕННЯ

іменем України

21 травня 2026 рокум. Хмельницький

Хмельницький окружний адміністративний суд в особі головуючого-судді Блонського В.К. розглянувши адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції Національної поліції України про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся в суд з позовом до відповідача, в якому просить:

1. Визнати протиправною бездіяльність Департаменту патрульної поліції» Національної поліції України щодо не нарахування та не виплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 20.12.2015 по 13.03.2020 року.

2. Зобов`язати Департамент патрульної поліпи Національної поліції України нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 20.12.2015 по 13.03.2020 року.

3. Визнати протиправною бездіяльність Департаменту патрульної поліції Національної поліції України, щодо не нарахування та не виплати ОСОБА_1 грошового забезпечення у вигляді компенсації за невикористану частину щорічної відпустки за період з 20.12.2015 по 13.03.2020 року.

4. Зобов`язати Департамент патрульної поліції Національної поліції України нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошове забезпечення у вигляді компенсації за невикористану частину щорічної відпустки за період з 20.12.2015 по 13.03.2020 року.

5. Визнати протиправною бездіяльність Департаменту патрульної поліції Національної поліції України, щодо не нарахування та не виплати ОСОБА_1 доплати за службу в нічний час за період з 20.12.2015 по 13.03.2020 року.

6. Зобов`язати Департамент патрульної поліції Національної поліції України нарахувати та виплатити ОСОБА_1 доплату за службу в нічний час за період з 20.12.2015 по 13.03.2020 року.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що у період з 20 грудня 2015 року по 13 березня 2020 року ОСОБА_1 проходив службу в Управлінні патрульної поліції в Хмельницькій області Департаменту патрульної поліції Національної поліції України. Наказом від 10 березня 2020 року № 189 о/с переведений для подальшого проходження служби до Головного управління Національної поліції в Хмельницькій області.

При переведенні Департамент патрульної поліції Національної поліції України не провів повного розрахунку та не виплатив належні суми грошового забезпечення, а саме:

- грошову компенсацію за невикористані дні щорічної відпустки за весь період служби з 20 грудня 2015 року по 13 березня 2020 року;

- індексацію грошового забезпечення за зазначений період;

- доплату за службу в нічний час у повному обсязі.

Направлені на адресу відповідача заяви та адвокатські запити щодо добровільного нарахування та виплати вказаних коштів залишено без належного реагування, а надана відповідь свідчить про відмову у здійсненні розрахунку, що позивач вважає протиправною бездіяльністю, яка порушує конституційне право належну оплату праці та соціальний захист.

Ухвалою Хмельницького окружного адміністративного суду позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі за цим позовом та призначено її до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників (у письмовому провадженні).

Департамент патрульної поліції подав відзив на позов, в якому заперечує проти задоволення позовних вимог та просить відмовити у їх задоволенні у повному обсязі. Представник відповідача вказує, що ОСОБА_1 проходив службу у Департаменті патрульної поліції до 12 березня 2020 року включно. За період з січня 2018 року по березень 2020 року доплату за службу в нічний час нараховано та виплачено повністю, що підтверджується розрахунковими листами. Стосовно періоду з грудня 2015 року по грудень 2017 року довідки обліку несення служби в нічний час до фінансового підрозділу не надходили, що свідчить про незалучення до таких чергувань. Окрім того, відповідно до пункту 11 розділу І Порядку № 260, грошове забезпечення, виплачене в меншому розмірі, виплачується не більш ніж за три роки, що передували зверненню. Оскільки до суду позов подано 30 грудня 2025 року, право вимоги за період з 21 грудня 2015 року по 31 грудня 2017 року відсутнє через пропуск трирічного строку.

Щодо індексації грошового забезпечення зазначає, що за період з листопада 2017 року по день переведення індексацію нараховано та виплачено в повному обсязі. Вимога про нарахування індексації за попередній період є безпідставною, оскільки об`єкт індексації - грошове забезпечення поліцейських - включено до Порядку № 1078 лише на підставі урядової постанови від 18 жовтня 2017 року № 782. Нарахування індексації до цієї дати суперечило б визначеному статтею 58 Конституції України принципу незворотності дії нормативно-правових актів у часі.

Щодо компенсації за невикористану відпустку вказує, що у період з 2015 року по 2020 рік використано всі дні щорічної основної відпустки тривалістю 30 календарних днів на рік. При переведенні до іншого органу поліції зафіксовано 15 діб невикористаної відпустки за 2020 рік. Проте, відповідно до норм статті 24 Закону України «Про відпустки», статті 83 Кодексу законів про працю України та правових висновків Верховного Суду, грошова компенсація за невикористані дні відпусток виплачується виключно у разі звільнення з органів Національної поліції України, а не при переведенні. Згідно з пунктом 1 розділу ІХ Порядку № 260, обов`язок щодо виплати належних видів грошового забезпечення покладається на орган поліції, до якого переведено особу, у зв`язку з чим позов пред`явлено до неналежного відповідача.

Дослідивши письмові докази і письмові пояснення сторін, викладені у заявах по суті справи, суд встановив такі обставини.

ОСОБА_1 з 20 грудня 2015 року був прийнятий на службу до поліції та призначений на посаду поліцейського роти №4 батальйону Управління патрульної поліції в Хмельницькій області Департаменту патрульної поліції Національної поліції України, що підтверджується Витягом з Наказу Департаменту патрульної поліції від 21.12.2015 року №27о/с.

Наказом Департаменту патрульної поліції від 10.03.2020 року №189 о/с ОСОБА_1 був переведений для подальшого проходження служби до Головного управління Національної поліції в Хмельницькій області (ГУНП в Хмельницькій області) з 13.03.2020 року. Таким чином, у Департаменті патрульної поліції позивач проходив службу до 12.03.2020 включно.

Відповідно до відомостей про грошове забезпечення, доплата за службу в нічний час виплачувалась позивачу у період з 2018 року по день переведення (13.03.2020). Зокрема, з матеріалів справи встановлено:

- у червні 2018 р. здійснено доплату за травень 2018 р.;

- у липні 2018 р. за червень 2018 р.;

- у серпні 2018 р. за липень 2018 р.;

- у вересні 2018 р. за березень, квітень, серпень 2018 р.;

- у жовтні 2018 р. за вересень 2018 р.;

- у листопаді 2018 р. за січеньлютий 2018 р.;

- у грудні 2018 р. за листопад 2018 р.;

- у січні 2019 р. за грудень 2018 р.

У жовтні 2018 року позивач до несення служби в нічний час не залучався у зв`язку з перебуванням у відпустці.

Згідно з архівними відомостями, індексаційні виплати позивачу проводились з листопада 2017 року по день переведення - 13.03.2020.

Відповідач у відповіді на адвокатський запит від 19.09.2025 підтвердив, що підстав для виплати індексації з 20.12.2015 до 31.10.2017 відповідач не вбачає, а з 01.11.2017 по 12.03.2020 індексацію нараховано та виплачено позивачу в повному обсязі.

Відповідь Департаменту патрульної поліції на адвокатський запит представник позивача отримав 19.12.2025 року. На звернення позивача від 16.09.2025 Департамент патрульної поліції відповіді не надав.

Позивач долучив до позовної заяви інформацію про використані відпустки. Відповідно до наявної інформації, ОСОБА_1 у період з 2015 по 2020 рік використав усі 30 днів щорічної відпустки, на які мав право.

Відповідно до Наказу Департаменту патрульної поліції від 10.03.2020 №189 о/с, при переведенні до ГУНП в Хмельницькій області ОСОБА_1 мав 15 діб невикористаної відпустки за 2020 рік.

Вважаючи бездіяльність відповідача щодо нарахування та виплати йому грошового забезпечення в належному розмірі у спірний період, позивач звернувся до суду з цим позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам та відповідним доводам сторін, суд враховує таке.

Стосовно позовних вимог в частині визнання протиправною бездіяльності Департаменту патрульної поліції Національної поліції України щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 20.12.2015 по 13.03.2020 року.

Так, відповідно до ч. 5 ст. 94 Закону України "Про Національну поліцію", грошове забезпечення поліцейських індексується відповідно до закону.

Згідно ст. 1 Закону України "Про індексацію грошових доходів населення" від 3 липня 1991 року № 1282-XII (далі - Закон № 1282-XII) індексація грошових доходів населення - встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодувати подорожчання споживчих товарів і послуг.

Відповідно до вимог ч.1 ст. Закону України "Про індексацію грошових доходів населення" індексації належать грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру: зокрема, пенсії, стипендії, оплата праці (грошове забезпечення).

Згідно з ч. 1 ст. 4 Закону України "Про індексацію грошових доходів населення" індексація грошових доходів населення проводиться в разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який установлюється в розмірі 103 відсотка.

Згідно з ч. 3 ст. 4 Закону України "Про індексацію грошових доходів населення" для проведення подальшої індексації грошових доходів населення обчислення індексу споживчих цін починається за місяцем, у якому індекс споживчих цін перевищив поріг індексації, зазначений у частині першій цієї статті.

Відповідно до ст. 5 Закону України "Про індексацію грошових доходів населення", підприємства, установи та організації, що фінансуються чи дотуються з Державного бюджету України, підвищують розміри оплати праці (грошового забезпечення) у зв`язку з індексацією за рахунок власних коштів і коштів Державного бюджету України. Проведення індексації грошових доходів населення здійснюється у межах фінансових ресурсів бюджетів усіх рівнів, бюджету Пенсійного фонду України та бюджетів інших фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування на відповідний рік.

Відповідно до ст. 9 Закону України "Про індексацію грошових доходів населення" індексація грошових доходів населення здійснюється за місцем їх отримання за рахунок відповідних коштів.

Згідно з ч. 2 ст. 6 Закону України "Про індексацію грошових доходів населення" порядок проведення індексації грошових доходів населення визначається Кабінетом Міністрів України.

Правила обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації та сум індексації грошових доходів населення, що поширюється на підприємства, установи та організації незалежно від форм власності і господарювання, а також на фізичних осіб, що використовують працю найманих працівників визначає Порядок проведення індексації грошових доходів населення затвердженого Постановою КМУ №1078 від 17.07.2003 з наступними змінами та доповненнями.

Відповідно до п. 4 Порядку №1078 індексації належать грошові доходи населення у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення. У межах прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб, індексуються оплата праці (грошове забезпечення), розмір аліментів, визначений судом у твердій грошовій сумі, допомога по безробіттю та матеріальна допомога у період професійної підготовки, перепідготовки або підвищення кваліфікації безробітного, що надаються залежно від страхового стажу у відсотках середньої заробітної плати, стипендії.

Сума індексації грошових доходів громадян визначається як результат множення грошового доходу, що належить індексації на величину приросту індексу споживчих цін, поділений на 100 відсотків.

Приписами пункту 5 Порядку №1078 визначено, що у разі підвищення тарифних ставок (окладів), пенсій або щомісячного довічного грошового утримання, стипендій, виплат, що здійснюється відповідно до законодавства про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, значення індексу споживчих цін у місяці в якому відбувається підвищення, приймається за 1 або 100 відсотків. Обчислення індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації здійснюється з місяця, наступного за місяцем підвищення грошових доходів населення. Сума індексації у місяці підвищення тарифних ставок (окладів), пенсій або щомісячного довічного грошового утримання, стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, не нараховується, якщо розмір підвищення грошового доходу перевищує суму індексації, що склалась у місяці підвищення доходу.

Відповідно до п. 6 Порядку виплата сум індексації грошових доходів здійснюється за рахунок джерел, з яких провадяться відповідні грошові виплати населенню, а саме: підприємства, установи та організації, що фінансуються чи дотуються з державного бюджету, підвищують розміри оплати праці (грошового забезпечення) у зв`язку з індексацією за рахунок власних коштів і коштів державного бюджету.

Як встановлено судом, статтею 94 Закону України "Про Національну поліцію" № 580 та статтею 5 Закону №1282 передбачено виплату індексації поліцейським, проте з урахуванням того, що порядком проведення індексації грошових доходів населення поширено на поліцейських згідно постанови від 18.10.2017 № 782 з листопада 2017 року, відповідач аргументував, що до прийняття постанови від 18.10.2017 не було установленого порядку нарахування та виплати індексації доходів поліцейських, з огляду на обрання способу реалізації соціальної гарантії.

Разом з тим, ст. 18 Закону України від 05.10.2000 № 2017-ІІІ "Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії" визначено, що законами України з метою надання соціальної підтримки населенню України в цілому та окремим категоріям громадян встановлюються державні гарантії, зокрема, щодо індексації доходів населення з метою підтримання достатнього життєвого рівня громадян та купівельної спроможності їх грошових доходів в умовах зростання цін.

Тобто, індексація грошового забезпечення є однією з основних державних гарантій щодо оплати праці. За вимогами вказаних вище нормативно-правових актів, проведення індексації у зв`язку зі зростанням споживчих цін (інфляцією), є обов`язковою для всіх юридичних осіб-роботодавців, незалежно від форми власності та виду юридичної особи.

В контексті наведеного, суд першої інстанції обґрунтовано відхилив посилання представника відповідача, що індексація грошового забезпечення позивача повинна здійснюватись лише з набранням чинності постановою КМУ №782, оскільки така індексація прямо передбачена положеннями Закону України "Про Національну поліцію" та Закону України "Про індексацію грошових доходів населення", що також спростовує доводи апеляційної скарги в цій частині.

Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй (частина друга статті 8 Конституції України). З наведеного випливає, що Верховна Рада України може змінити закон виключно законом, а не шляхом прийняття підзаконного правового акта (Рішення Конституційного Суду України у справі №1-31/2000 від 14 грудня 2000 року).

Крім того, в силу положень частини другої ст. 8 Закону України "Про індексацію грошових доходів населення", за наявності підстав, визначених цим Законом, право населення на реалізацію зазначених гарантій не залежить від прийняття рішень відповідними органами.

Така ж правова позиція висловлена Верховним Судом в постанові від 31.01.2019 у справі № 823/2249/18.

Таким чином, доводи відповідача на відсутність підстав для нарахування індексації грошового забезпечення поліцейських у період з грудня 2015 року по жовтень 2017 року оскільки індексація заробітної плати (грошового забезпечення) є одним із способів забезпечення державних соціальних стандартів і нормативів, та держава не може односторонньо відмовитись від взятих на себе зобов`язань є необґрунтованими, так як вказані відповідачем обставини у відповіді на звернення позивача не позбавляють його обов`язку провести індексацію грошового забезпечення позивачу у встановленому законом порядку.

Оскільки загальновідомо, що Національна поліція України є новоствореним у 2015 році органом, для всіх її працівників вперше були визначені посадові оклади з листопада 2015, тому обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації здійснюється з місяця, наступного за місяцем встановлення посадових окладів, тобто з грудня 2015.

Відповідно до інформації, яка розміщена на офіційному веб-сайті Держстату України індекс споживчих цін перевищував поріг у 103%. У квітні 2016 року та складала 103,5 відсотка, а коефіцієнт індексації у червні-листопаді 2016 року становив 3,5%, у грудні 2016 року-лютому 2017 року 7,7%; березні-травні 2017 року 11,8%; червні-серпні 2017 року 16%; вересні-листопаді 2017 року 19,6%.

Таким чином, місяцем, з якого повинна була початися виплата індексації, є червень 2016 року, оскільки цей місяць слідує за базовим після опублікування індексу споживчих цін перевищення встановленого порогу для нарахування індексації.

Як вже зазначалося судом, позивачу індексація грошового забезпечення за спірний період з 20.12.2015 року по жовтень 2017 року не нараховувалася і не виплачувалася.

З огляду на підвищення індексу споживчих цін загальна сума індексації грошового забезпечення позивача мала бути нарахована та виплачена за період з червня 2016 року до жовтня 2017 року включно.

Таким чином, суд дійшов висновку, що бездіяльність відповідача щодо нарахування та не виплати позивачу індексації грошового забезпечення за період з червня 2016 по жовтень 2017 року є протиправною.

Як наслідок, необхідно зобов`язати відповідача здійснити нарахування та виплату позивачу індексації грошового забезпечення за період з червня 2016 по жовтень 2017 року із врахуванням вимог Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року № 1078.

Вирішуючи позовні вимоги про визнання протиправною бездіяльності Департаменту патрульної поліції Національної поліції України, щодо не нарахування та не виплати ОСОБА_1 грошового забезпечення у вигляді компенсації за невикористану частину щорічної відпустки за період з 20.12.2015 по 13.03.2020 року, суд виходить з такого.

Відповідно до статті 45 Конституції України кожен, хто працює, має право на відпочинок. Це право забезпечується наданням днів щотижневого відпочинку, а також оплачуваної щорічної відпустки, встановленням скороченого робочого дня щодо окремих професій і виробництв, скороченої тривалості роботи у нічний час. Максимальна тривалість робочого часу, мінімальна тривалість відпочинку та оплачуваної щорічної відпустки, вихідні та святкові дні, а також інші умови здійснення цього права визначаються законом.

Згідно зі статтею 4 Закону України "Про відпустки" №504/96-ВР від 15.11.1996 (Закон №504/96-ВР) № 504/96-ВР установлюються такі види відпусток: 1) щорічні відпустки: основна відпустка; додаткова відпустка за роботу із шкідливими та важкими умовами праці; додаткова відпустка за особливий характер праці; інші додаткові відпустки, передбачені законодавством; 2) додаткові відпустки у зв`язку з навчанням; 3) творча відпустка; 3-1) відпустка для підготовки та участі в змаганнях; 4) соціальні відпустки: відпустка у зв`язку з вагітністю та пологами; відпустка для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку; відпустка у зв`язку з усиновленням дитини; додаткова відпустка працівникам, які мають дітей або повнолітню дитину-особу з інвалідністю з дитинства підгрупи А I групи; 5) відпустки без збереження заробітної плати.

Законодавством, колективним договором, угодою та трудовим договором можуть встановлюватись інші види відпусток.

Згідно із частиною першою статті 24 Закону № 504/96-ВР у разі звільнення працівника йому виплачується грошова компенсація за всі невикористані ним дні щорічної відпустки, а також додаткової відпустки працівникам, які мають дітей або повнолітню дитину-особу з інвалідністю з дитинства підгрупи А I групи.

Аналогічні положення містяться в частині першій статті 83 Кодексу законів про працю України.

Відповідно до частин першої, другої статті 92 Закону України "Про Національну поліцію" №580-VIII від 02.07.2015 (Закон № 580-VIII) поліцейським надаються щорічні чергові оплачувані відпустки в порядку та тривалістю, визначених цим Законом. Поліцейському надаються також додаткові відпустки у зв`язку з навчанням, творчі відпустки, соціальні відпустки, відпустки без збереження заробітної плати (грошового забезпечення) та інші види відпусток відповідно до законодавства про відпустки.

Частинами першою, другою, третьою і четвертою статті 93 Закону № 580-VIII передбачено, що тривалість відпусток поліцейського обчислюється подобово. Святкові та неробочі дні до тривалості відпусток не включаються. Тривалість щорічної основної оплачуваної відпустки поліцейського становить тридцять календарних днів, якщо законом не визначено більшої тривалості відпустки. За кожний повний календарний рік служби в поліції після досягнення п`ятирічного стажу служби поліцейському надається один календарний день додаткової оплачуваної відпустки, але не більш як п`ятнадцять календарних днів. Тривалість чергової відпустки у році вступу на службу в поліції обчислюється пропорційно з дня вступу до кінця року з розрахунку однієї дванадцятої частини відпустки за кожен повний місяць служби.

Відповідно до частин дев`ятої, десятої та одинадцятої статті 93 Закону № 580-VIII поліцейським у рік звільнення за власним бажанням, за віком, через хворобу чи скорочення штату в році звільнення, за їх бажанням, надається чергова відпустка, тривалість якої обчислюється пропорційно з розрахунку однієї дванадцятої частини відпустки за кожний повний місяць служби в році звільнення. При звільненні поліцейського проводиться відрахування з грошового забезпечення надмірно нарахованої частини чергової відпустки за час невідпрацьованої частини календарного року. За невикористану в році звільнення відпустку поліцейським, які звільняються з поліції, виплачується грошова компенсація відповідно до закону. Відкликання поліцейського із чергової відпустки, як правило, забороняється. У разі крайньої необхідності відкликання з чергової відпустки може бути дозволено керівнику територіального органу поліції. За бажанням поліцейського невикористана частина відпустки може бути приєднана до чергової відпустки на наступний рік.

Частинами першою та другою статті 94 Закону № 580-VIII обумовлено, що поліцейські отримують грошове забезпечення, розмір якого визначається залежно від посади, спеціального звання, строку служби в поліції, інтенсивності та умов служби, кваліфікації, наявності наукового ступеня або вченого звання. Порядок виплати грошового забезпечення визначає Міністр внутрішніх справ України.

Пунктом 3 розділу І Порядку та умов виплати грошового забезпечення поліцейським Національної поліції та курсантам вищих навчальних закладів МВС із специфічними умовами навчання, затвердженим наказом Міністерства внутрішніх справ України від 06.04.2016 № 260 (Порядок № 260), передбачено, що грошове забезпечення поліцейських визначається залежно від посади, спеціального звання, стажу служби в поліції, інтенсивності та умов служби, кваліфікації, наукового ступеня або вченого звання. До складу грошового забезпечення входять: 1) посадовий оклад; 2) оклад за спеціальним званням; 3) щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, які мають постійний характер); 4) премії; 5) одноразові додаткові види грошового забезпечення.

Згідно з абзацами 7 і 9 пункту 8 розділу ІІІ Порядку № 260 за невикористану в році звільнення відпустку поліцейським, які звільняються з поліції, виплачується грошова компенсація відповідно до чинного законодавства. Виплата грошової компенсації за невикористану в році звільнення відпустку проводиться, виходячи з розміру місячного грошового забезпечення, право на отримання якого поліцейський має відповідно до чинного законодавства на день звільнення із служби. При цьому одноденний розмір грошового забезпечення визначається шляхом ділення розміру грошового забезпечення на 30 календарних днів. Кількість днів для виплати грошової компенсації за невикористану відпустку вказується в наказі про звільнення.

Згідно з пунктом 1 розділу ІХ Порядку № 260 у разі переміщення по службі (переведення, відрядження, переходу), а також звільнення поліцейського зі служби в поліції орган поліції, ЗВО, орган, до якого був відряджений поліцейський, зобов`язаний виплатити йому належні види грошового забезпечення, про що зробити відповідні записи в грошовому атестаті за формою, визначеною у додатку 2 до цих Порядку та умов.

Рішенням Конституційного Суду України від 07.05.2002 № 8-рп/2002 в справі за конституційним поданням Президента України щодо офіційного тлумачення положень частин 2,3 статті 124 Конституції України (справа щодо підвідомчості актів про призначення або звільнення посадових осіб) зазначено, що при розгляді та вирішенні конкретних справ, пов`язаних із спорами щодо проходження публічної служби, адміністративний суд, установивши відсутність у спеціальних нормативно-правових актах положень, якими врегульовано спірні правовідносини, може застосувати норми, у яких визначені основні трудові права працівників - КЗпП України.

Відповідач стверджує, що обов`язок щодо виплати компенсації за невикористану відпустку при переведенні покладається виключно на орган, до якого переводиться поліцейський, тобто на ГУНП в Хмельницькій області, посилаючись на пункт 1 розділу ІХ Порядку № 260.

Однак суд не погоджується із таким тлумаченням зазначеної норми. Пункт 1 розділу ІХ Порядку № 260 встановлює, що у разі переміщення по службі (переведення, відрядження, переходу), а також звільнення поліцейського зі служби орган поліції зобов`язаний виплатити йому належні види грошового забезпечення та зробити відповідні записи в грошовому атестаті. Із системного тлумачення цієї норми випливає, що саме орган, від якого переводиться поліцейський, тобто Департамент патрульної поліції зобов`язаний здійснити відповідні виплати та записи в грошовому атестаті на момент переведення, оскільки саме цей орган є розпорядником відомостей про фактично використані дні відпустки та нараховує грошове забезпечення за відповідний період служби.

Наказом Департаменту патрульної поліції від 10.03.2020 № 189 о/с прямо зафіксовано, що на момент переведення ОСОБА_1 мав 15 діб невикористаної відпустки за 2020 рік. Отже, саме відповідач володів інформацією про наявність невикористаних днів відпустки та був зобов`язаний відобразити це у грошовому атестаті й забезпечити відповідну виплату або передачу відомостей для її здійснення. Невиконання цього обов`язку є протиправною бездіяльністю саме Департаменту патрульної поліції.

Відповідач посилається на те, що норми чинного законодавства нібито не містять обов`язку роботодавця, від якого переводиться працівник, здійснити компенсацію за невикористані дні відпустки при переведенні.

Суд вважає такий довід безпідставним з огляду на таке. Частина одинадцята статті 93 Закону № 580-VIII передбачає, що за невикористану відпустку поліцейським виплачується грошова компенсація відповідно до закону. Пункт 8 розділу ІІІ Порядку № 260 встановлює порядок розрахунку такої компенсації. Пункт 1 розділу ІХ Порядку № 260 прямо поширює обов`язок виплати належного грошового забезпечення, зокрема, на випадки переміщення по службі (переведення). Таким чином, законодавство не обмежує право на компенсацію невикористаної відпустки виключно випадками звільнення, а прямо поширює відповідний обов`язок органу поліції і на випадки переведення.

Крім того, відповідно до пункту 1 розділу ІХ Порядку № 260 орган, від якого переводиться поліцейський, зобов`язаний здійснити виплату належного грошового забезпечення та внести записи до грошового атестату. Невнесення таких відомостей та невиплата компенсації за 15 діб невикористаної відпустки за 2020 рік є протиправною бездіяльністю відповідача.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, бездіяльність Департаменту патрульної поліції Національної поліції України, що полягала у ненарахуванні та невиплаті ОСОБА_1 грошового забезпечення у вигляді компенсації за 15 діб невикористаної щорічної відпустки за 2020 рік, є протиправною, з огляду на що позовні вимоги в частині виплати грошової компенсації за 15 діб невикористаної відпустки за 2020 рік підлягають задоволенню.

Визначаючись щодо позовних вимог про визнання протиправною бездіяльності Департаменту патрульної поліції Національної поліції України щодо нарахування не виплати ОСОБА_1 доплати за службу в нічний час за період з 20.12.2015 по 13.03.2020 року, суд зазначає таке.

Частиною 1 ст.91 Закону № 580-VIII встановлено, що особливий характер служби в поліції містить такі спеціальні умови для певних категорій поліцейських:

1) службу у святкові та вихідні дні;

2) службу позмінно;

3) службу з нерівномірним графіком;

4) службу в нічний час.

Згідно з ч.1, 2 ст.94 Закону № 580-VIII поліцейські отримують грошове забезпечення, розмір якого визначається залежно від посади, спеціального звання, строку служби в поліції, інтенсивності та умов служби, кваліфікації, наявності наукового ступеня або вченого звання. Порядок виплати грошового забезпечення визначає Міністр внутрішніх справ України.

Постановою Кабінету Міністрів України від 11.11.2015 №988 "Про грошове забезпечення поліцейських Національної поліції" (далі - Постанова № 988) визначено, що Національна поліція з метою організації своєї діяльності фінансується за рахунок коштів Державного бюджету України інших джерел, не заборонених законом, а також забезпечує ефективне і цільове їх використання.

Відповідно до п.1 Постанови № 988 грошове забезпечення поліцейських складається з посадового окладу, окладу за спеціальним званням, щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, які мають постійний характер), премії та одноразових додаткових видів грошового забезпечення.

Водночас підпунктом 3 пункту 5 Постанови № 988 постановлено виплачувати поліцейським доплату за службу в нічний час у розмірі 35 відсотків посадового окладу з розрахунку за кожну годину служби в нічний час.

Відповідно до ст. 94 Закон України "Про Національну поліцію", постанови Кабінету Міністрів України від 11.11.2015 № 988 "Про грошове забезпечення поліцейських Національної поліції", з метою впорядкування структури та умов грошового забезпечення поліцейських та курсантів вищих навчальних закладів МВС із специфічними умовами навчання, які здійснюють підготовку поліцейських, Міністерство внутрішніх справ України видало наказ № 260 від 06.04.2016, яким затверджений Порядок та умови виплати грошового забезпечення поліцейським Національної поліції та курсантам вищих навчальних закладів МВС із специфічними умовами навчання (далі - Порядок № 260).

Відповідно до п.11 Розділу ІІ Порядку № 260 поліцейським, які виконують службові обов`язки в нічний час, виплачується доплата за службу в нічний час у розмірі 35 відсотків посадового окладу з розрахунку за кожну годину служби в нічний час.

Годинна ставка обчислюється шляхом ділення місячного посадового окладу на кількість годин фактичного часу служби з урахуванням норми тривалості службового часу за відповідний місяць при 40-годинному робочому тижні.

Службою в нічний час вважається виконання поліцейськими службових обов`язків у період з 22.00 до 06.00.

Поліцейським, які несуть службу в нічний час, надається перерва для відпочинку та харчування тривалістю не більше двох годин. Перерва для відпочинку і харчування не включається в службовий час.

Поліцейським добового наряду під час чергування почергово надаються перерви для вживання їжі та короткочасного відпочинку. Загальна тривалість такої перерви становить 4 години (2 години вдень і 2 години вночі) та не включається в службовий час.

Підставами для виконання службових обов`язків у нічний час є графіки нарядів та чергувань, затверджені наказами керівників підрозділів органів поліції.

Облік фактичного часу служби в нічний час для нарахування доплати здійснюється шляхом оформлення довідки обліку несення поліцейськими служби в нічний час за формою, визначеною у додатку 1 до цих Порядку та умов.

Поліцейським, що залучалися до служби в нічний час, виплата доплати за службу в нічний час за минулий місяць здійснюється одночасно з виплатою грошового забезпечення за поточний місяць.

Пунктом 15 Порядку № 260 визначено, що у разі звільнення зі служби грошове забезпечення поліцейським виплачується по день їх звільнення зі служби в поліції включно.

Проаналізувавши наведені норми, суд зазначає, що за несення служби в нічний час поліцейським обов`язково виплачується доплата у розмірі 35 відсотків посадового окладу з розрахунку за кожну годину служби в нічний час.

Відповідно до відомостей про грошове забезпечення, доплата за службу в нічний час виплачувалась позивачу у період з 2018 року по день переведення (13.03.2020).

Разом з тим, відповідачем не надано належних та допустимих доказів нарахування та виплати позивачу доплати за службу в нічний час у період з 20 грудня 2015 року по грудень 2017 року включно.

Заперечуючи проти позовних вимог в цій частині, представник відповідача вказує, що зважаючи на відсутність довідок про облік несення позивачем служби в нічний час як передбачених Порядком № 260, то і підстав для здійснення нарахування та виплати доплати за службу в нічний час за немає.

Відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Таким чином, саме Департамент патрульної поліції Національної поліції України зобов`язаний був надати суду належні та допустимі докази того, що позивач у вказаний період не залучався до несення служби в нічний час та що підстави для нарахування відповідної доплати були відсутні.

Відповідач не надав суду жодних належних та допустимих доказів, зокрема, графіків нарядів та чергувань, затверджених наказами керівників підрозділів органів поліції, табелів обліку службового часу чи інших документів, з яких би достовірно вбачалося, що ОСОБА_1 у період з грудня 2015 року по грудень 2017 року не залучався до несення служби в нічний час.

При цьому суд враховує, що відповідно до пункту 11 розділу ІІ Порядку № 260 підставами для виконання службових обов`язків у нічний час є саме графіки нарядів та чергувань, затверджені наказами керівників підрозділів органів поліції. Зазначені документи перебувають у розпорядженні відповідача як суб`єкта владних повноважень, який здійснював організацію несення служби позивачем.

Суд відхиляє доводи відповідача про те, що відсутність довідок обліку несення служби в нічний час за формою, визначеною додатком 1 до Порядку № 260, є підставою для відмови у виплаті доплати. Відсутність таких довідок є наслідком неналежного виконання відповідачем власних облікових обов`язків і не може створювати негативних наслідків для поліцейського, який фактично ніс службу в нічний час. Покладення на позивача відповідальності за ненaлежне ведення обліку з боку відповідача суперечило б засадам верховенства права та справедливості.

За таких обставин бездіяльність Департаменту патрульної поліції Національної поліції України, що полягала у ненарахуванні та невиплаті ОСОБА_1 доплати за службу в нічний час у період з 20 грудня 2015 року по грудень 2017 року включно, є протиправною, а позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню.

Суд відхиляє доводи відповідача про те, що право позивача на отримання грошового забезпечення за період з 21 грудня 2015 року по 31 грудня 2017 року є відсутнім у зв`язку з пропуском трирічного строку, передбаченого пунктом 11 розділу І Порядку № 260, виходячи з такого.

Пункт 11 розділу І Порядку № 260 передбачає, що грошове забезпечення, виплачене поліцейському несвоєчасно або в меншому розмірі, ніж належало, виплачується за весь період, протягом якого поліцейський мав на нього право, але не більше ніж за три роки, що передували зверненню за одержанням грошового забезпечення.

Зазначена норма є нормою матеріального права, яка регулює порядок та строки виплати грошового забезпечення поліцейським у позасудовому (адміністративному) порядку, тобто у разі добровільного звернення поліцейського до органу поліції з відповідною заявою про виплату несвоєчасно нарахованого або виплаченого в меншому розмірі грошового забезпечення. Ця норма визначає обсяг обов`язку роботодавця щодо здійснення виплат у досудовому порядку і не є нормою процесуального права, яка б встановлювала строки звернення до суду за захистом порушеного права.

Пункт 11 розділу І Порядку № 260 регулює відносини між поліцейським та органом поліції в межах службових (позасудових) правовідносин щодо добровільного усунення порушень при виплаті грошового забезпечення. Ця норма не може тлумачитися як така, що позбавляє поліцейського права на судовий захист за весь період, протягом якого мало місце порушення його права, оскільки це суперечило б статті 55 Конституції України, яка гарантує кожному право на судовий захист, та статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо права на справедливий судовий розгляд.

Суд зазначає, що пункт 11 розділу І Порядку № 260 підлягає застосуванню виключно у тому розумінні, що він зобов`язує орган поліції здійснити виплату несвоєчасно або не в повному обсязі виплаченого грошового забезпечення за весь період, але не більше ніж за три роки, що передували зверненню поліцейського. Ця норма встановлює мінімальний обов`язок роботодавця щодо ретроспективної виплати, а не максимальну межу права поліцейського на отримання належних йому коштів у судовому порядку.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що доводи відповідача щодо відсутності права позивача на отримання грошового забезпечення (індексації, доплати за службу в нічний час) за відповідні спірні періоди у зв`язку з пропуском трирічного строку, передбаченого пунктом 11 розділу І Порядку № 260, є юридично необґрунтованими та ґрунтуються на хибному тлумаченні зазначеної норми. Пункт 11 розділу І Порядку № 260 не є нормою, що обмежує право особи на судовий захист, не встановлює строків позовної давності та не може застосовуватися як підстава для відмови у задоволенні позовних вимог у частині стягнення заборгованості із грошового забезпечення за будь-який із спірних у цій справі періодів.

Частиною 1 статті 2 КАС України визначено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази суб`єкта владних повноважень на підтвердження правомірності оскаржуваної бездіяльності та докази, надані позивачем, суд дійшов висновку, що встановлені у справі обставини частково підтверджують позицію позивача, покладену в основу позовних вимог, а відтак, адміністративний позов необхідно задовольнити частково.

Підстав для відшкодування витрат зі сплати судового збору відповідно до ст. 139 КАС України немає.

Керуючись статтями 6, 72-77, 139, 244, 246, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції Національної поліції України про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії - задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність Департаменту патрульної поліції Національної поліції України щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з червня 2016 року по жовтень 2017 року включно.

Зобов`язати Департамент патрульної поліції Національної поліції України нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з червня 2016 року по жовтень 2017 року включно.

Визнати протиправною бездіяльність Департаменту патрульної поліції Національної поліції України щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 компенсації за 15 діб невикористаної щорічної відпустки за 2020 рік.

Зобов`язати Департамент патрульної поліції Національної поліції України нарахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацію за 15 діб невикористаної щорічної відпустки за 2020 рік.

Визнати протиправною бездіяльність Департаменту патрульної поліції Національної поліції України щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 доплати за службу в нічний час за період з 20 грудня 2015 року по грудень 2017 року включно.

Зобов`язати Департамент патрульної поліції Національної поліції України нарахувати та виплатити ОСОБА_1 доплату за службу в нічний час за період з 20 грудня 2015 року по грудень 2017 року включно.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Позивач:ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер - НОМЕР_1 ) Відповідач:Департамент патрульної поліції Національної поліції України (вул. Федора Ернста, 3,м. Київ,03048 , код ЄДРПОУ - 40108646)

Головуючий суддя В.К. Блонський