Рішення № 136801342, 25.05.2026, Новоукраїнський районний суд Кіровоградської області

Справа № 396/1625/25

Провадження № 2/396/54/26

РІШЕННЯ

Іменем України

25.05.2026 року м. Новоукраїнка

Новоукраїнський районний суд Кіровоградської області у складі

головуючого судді: Цесельської О.С.,

за участю секретаря судового засідання: Луценко Ю.В.

позивача: ОСОБА_1 ,

представника служби у справах дітей Кучеренко Л.Г.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Новоукраїнка в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу №396/1625/25 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору служба у справах дітей Новоукраїнської міської ради Новоукраїнського району Кіровоградської області про визначення місця проживання неповнолітньої дитини,

ВСТАНОВИВ:

У серпні 2025 року до суду надійшла вказана позовна заява.

В позовних вимогах позивач просить визначити місце проживання неповнолітньої дитини - дочки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , разом з батьком ОСОБА_1 ..

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що проживав з відповідачкою ОСОБА_2 , від цих відносин народилася дочка ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Фактично дочка проживає з ним, мати дитини фактично мешкає за кордоном, тривалий час не приймає участі у вихованні дочки, не цікавиться її життям та навчанням. Раніше з відповідачкою виник спір щодо місця проживання дитини та розпорядженням Новоукраїнського міського голови Кіровоградської області від 18 грудня 2017 року, встановлено місце проживання малолітньої ОСОБА_3 , 2016 року народження з батьком ОСОБА_1 . Разом з тим, 29 березня 2022 року відповідач намагалася без згоди та дозволу позивача вивезти дочку за кордон. Така спроба була попереджена та дитину повернуто позивачу.

Враховуючи зазначені обставини, позивач звернувся до суду із зазначеним позовом.

Ухвалою суду від 12.08.2025 р. відкрито провадження у справі в порядку загального позовного провадження.

Ухвалою суду від 03.10.2025 р. витребувано докази.

В судовому засіданні позивач підтримав позовні вимоги в повному обсязі, надав пояснення аналогічні позивним вимогам та просив суд позов задовольнити.

Відповідач в судове засідання не з`явилась, про розгляд справи повідомлялась за адресою місця реєстрації та адресою, яка зазначена в позовній заяві, проте на адресу суду повернулись конверти із вкладенням з відміткою поштового відділення "адресат відсутній за вказаною адресою". В матеріалах справи міститься заява від 26.12.2025 р., яку остання направляла на електронну адресу суду з проханням відкласти розгляд справи та забезпечення її обов`язкової явки в судове засідання. Відзив до суду не надходив.

Представник третьої особи в судовому засідання не заперечувала проти визначення місця проживання неповнолітньої ОСОБА_3 разом з батьком ОСОБА_1 , осільки це відповідатиме найкращим інтересам дитини.

Враховуючи, що судові засідання неодноразово відкладалися, відповідач не виявила наміру скористатись своїми процесуальними правами, в судові засідання не з`являлася, відзив на позовну заяву не надала, беручи до уваги, що судом вичерпано всі можливі способи щодо повідомлення особи про час та місце розгляду справи, а також те, що судом явка відповідача обов`язковою не визнавалась, суд вважає за можливе розглянути позовну заяву за його відсутності.

Вислухавши пояснення, дослідивши матеріали справи, суд встановив наступні факти і відповідні їм правовідносини.

Судом, враховано, що в силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов`язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції (§ 66 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005р. у справі "Смірнова проти України").

При цьому вжиття заходів для прискорення процедури розгляду справ є обов`язком не тільки держави, а й осіб, які беруть участь у справі. Так, Європейський суд з прав людини в рішенні від 7 липня 1989 року у справі „Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії" зазначив, що заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.

Всі ці обставини судам слід враховувати при розгляді кожної справи, оскільки перевищення розумних строків розгляду справ становить порушення прав, гарантованих пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини.

Суд, вислухавши доводи позивача, пояснення неповнолітньої ОСОБА_3 , дослідивши та оцінивши наявні в справі докази в їх сукупності, вважає, що в матеріалах справи достатньо даних, для вирішення спору. Даний позов підлягає до задоволення, виходячи з наступного

Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, тобто обов`язок доказування покладений на сторони.

У відповідності до ч. 1 статті 160 СК України, місце проживання дитини, яка досягла десяти років, визначається за спільною згодою батьків та самої дитини.

Стаття 161 СК України передбачає, що якщо мати та батько, які проживають окремо, не дійшли згоди щодо того, з ким із них буде проживати малолітня дитина, спір між ними може вирішуватися органом опіки та піклування або судом.

Під час вирішення спору щодо місця проживання малолітньої дитини беруться до уваги ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов`язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров`я та інші обставини, що мають істотне значення.

Відповідно до ч. 1 ст. 29 ЦК України місцем проживання фізичної особи є житловий будинок, квартира, інше приміщення, придатне для проживання в ньому (гуртожиток, готель тощо), у відповідному населеному пункті, в якому фізична особа проживає постійно, переважно або тимчасово.

Місцем проживання фізичної особи, яка не досягла десяти років, є місце проживання її батьків або одного з них, з ким вона проживає. Місце проживання дитини цього віку визначається за згодою батьків. При цьому не має значення, чи знаходяться батьки у шлюбі між собою, чи проживають вони спільно. Крім того, питання про визначення місця проживання дитини має вирішуватися не тільки з урахуванням інтересів кожного з батьків, а перш за все з урахуванням прав та законних інтересів дитини - її права на належне батьківське виховання, яке повною мірою може бути забезпечене тільки обома батьками; права на безперешкодне спілкування з кожним з батьків, здійснення обома батьками якого є запорукою нормального психічного розвитку дитини.

Як встановлено в судовому засіданні, позивач ОСОБА_1 та відповідач ОСОБА_2 мають спільну доньку ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 , виданого повторно 21.04.2017 року Новоукраїнським районним відділом державної реєстрації актів цивільного стану головного територіального управління устиції У Кіровоградській області (а.с. 9).

З відомостей про зареєстрованих у житловому приміщенні відділу ЦНАП виконавчого комітету Новоукраїнської міської ради та довідки про реєстрацію місця проживання сектору ведення Реєстру Новоукраїнської територіальної громади відділу з питань державної реєстрації виконавчого комітету Новоукраїнської міської ради вбачається, що за адресою: АДРЕСА_1 зареєстровані позивач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , разом з донькою ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с. 10-11).

Згідно довідки та характеристики, яка видана директором Новоукраїнського ліцею №4 Новоукраїнської міської ради Кіровоградської області Л.Червоненко від 09.06.2025 р. за вих № 153/01-05-32 вбачається, що що ОСОБА_3 навчається в 4 класі Новоукраїнського ліцею № 4 Новоукраїнської міської ради Кіровоградської області. Дівчинку виховує батько самостійно. Дитина повністю забезпечена необхідним цивільним приладдям, завжди охайна, батько створив всі належні умови для навчання та розвитку дитини. Батько часто відвідує заклад освіти, цікавиться навчанням доньки та постійно підтримує зв`язок із класним керівником (а.с. 12-13).

З довідки начальника Новоукраїнського відділу державної виконавчої служби у Новоукраїнському районі Кіровоградської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) В.Стальнікової від 02.06.2025 р. за вих. № 341 вбачається про те, що ОСОБА_5 не отримує аліменти від ОСОБА_2 на утримання доньки ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , згідно судового наказу Новоукраїнського районного суду Кіровоградської області від 08.05.2019 р. по справі №391/616/19 (а.с. 14).

Згідно розпорядження Новоукраїнського міського голови Кіровоградської області №315 від 18.12.2017 р. встановлено місце проживання малолітньої ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , за місцем мешкання батька - ОСОБА_1 , 1982 року народження (а.с. 15).

З витягу Єдиного Реєстру досудових розслідувань вбачається надходження 29.03.2022 р. повідомлення від ОСОБА_1 про те, що ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , не повідомляючи його, забрала їх спільну дитину ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , яка на підставі розпорядження міського глови №315 від 18.12.2017 р. має проживати разом із заявником (батьком) та на даний час місцезнаходження дитини не встановлено (а.с. 16).

З інформації начальника ГУ Національної поліції в Кіровоградській області Г.Ігнатьєвої від 09.06.2026 р. за вих. № 39468-2025 р. відомо з даних системи "АРКАН" про перетин ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , державного кордону (а.с. 17-18).

Згідно характеристики виконавчого комітету Новоукраїнської міської ради від 24.07.2025 р. ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , за місцем проживання характеризується із хорошого боку, із сусідами не конфліктує, доброзичливий і уважний. Скарг до міської ради відносно нього не недходило (а.с. 20).

Згідно довідки директора ТОВ "Сатурн" А.І. Бизової від 11.05.2026 р. за вих. № 11/05 ОСОБА_1 , працюючи в ТОВ "Сатурн" отримав заробітну плату в сумі 8700 грн.

Неповнолітня дочка мешкає разом з батьком. Дитина знаходиться на повному утриманні позивача, має тісний зв`язок із позивачем, виявила бажання проживати разом з позивачем. Позивач дбає про безпеку, виховання, розвиток та стан здоров`я дитини. Спільної згоди між позивачем та відповідачем щодо місця проживання дитини на даний час не має.

Мати дитини до суду відзив не направила, не надала доказів, що визначення місця проживання дитини разом з батьком буде суперечити інтересам дитини.

З огляду на матеріали справи вбачається, дитина постійно проживає разом з батьком, за місцем проживання дитині створені всі необхідні умови для повноцінного розвитку, навчання, тощо.

Стаття 19 СК України передбачає, що при розгляді судом спорів щодо участі одного з батьків у вихованні дитини, місця проживання дитини, виселення дитини, зняття дитини з реєстрації місця проживання, визнання дитини такою, що втратила право користування житловим приміщенням, позбавлення та поновлення батьківських прав, побачення з дитиною матері, батька, які позбавлені батьківських прав, відібрання дитини від особи, яка тримає її у себе не на підставі закону або рішення суду, управління батьками майном дитини, скасування усиновлення та визнання його недійсним обов`язковою є участь органу опіки та піклування, представленого належною юридичною особою (ч. 4).

Згідно пояснень представника служби у справах дітей Новоукраїнської міської ради Кіровоградської області від 25.08.2025 за вих. № 218/01-22 вбачається, що розпорядження Новоукраїнської міської ради від 18.12.2017 р. №315 про встановлення місця проживання малолітньої ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , за місцем мешкання батька ОСОБА_8 , є чинним, не скасованим та не оскарженим. Вважають, що визначене місце проживання дитини з батьком відповідає найкращим інтересам дитини, і підстав для його зміни немає (а.с. 38).

Згідно ст. 157 СК України, питання виховання дитини вирішується батьками спільно, крім випадку, передбаченого частиною п`ятою цієї статті. Той із батьків, хто проживає окремо від дитини, зобов`язаний брати участь у її вихованні і має право на особисте спілкування з нею.

Частиною 5 ст. 157 СК України передбачено, що той із батьків, з яким за рішенням суду визначено або висновком органів опіки та піклування підтверджено місце проживання дитини, крім того з батьків, до якого застосовуються заходи примусового виконання рішення про встановлення побачення з дитиною та про усунення перешкод у побаченні з дитиною, самостійно вирішує питання тимчасового виїзду за межі України на строк, що не перевищує одного місяця, з метою лікування, навчання, участі дитини в дитячих змаганнях, фестивалях, наукових виставках, учнівських олімпіадах та конкурсах, екологічних, технічних, мистецьких, туристичних, дослідницьких, спортивних заходах, оздоровлення та відпочинку дитини за кордоном, у тому числі у складі організованої групи дітей, та у разі, якщо йому відомо місце проживання іншого з батьків, який не ухиляється та належно виконує батьківські обов`язки, інформує його шляхом надсилання рекомендованого листа про тимчасовий виїзд дитини за межі України, мету виїзду, державу прямування та відповідний часовий проміжок перебування у цій державі.

Відповідно до ст. 2 ЦПК України завданнями цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Спір - це юридичний конфлікт між учасниками правовідносин, у якому кожен з учасників правовідносин захищає свої суб`єктивні права від протиправних дій, невизнання або їх оспорювання.

Проживання дитини разом із батьками є водночас правом дитини та обов`язок батьків утримувати дитину.

Відповідно до ч.1 ст.141 СК України мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою.

За змістом статті 31 ЦК України малолітньою особою є дитина віком до чотирнадцяти років.

З аналізу норм сімейного законодавства вбачається, що у тому разі, коли батьки дитини спільно не проживають, право визначати місце проживання дитини залишається за кожним з батьків. Питання про визначення місця проживання дитини має вирішуватись не тільки з урахуванням інтересів кожного з батьків, а перш за все, з урахуванням прав та законних інтересів дитини.

Згідно зі ст.8 Закону України « Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.

Сім`я є природним середовищем для фізичного, духовного, інтелектуального, культурного, соціального розвитку дитини, її матеріального забезпечення і несе відповідальність за створення належних умов для цього. Кожна дитина має право на проживання в сім`ї разом з батьками або в сім`ї одного з них та на піклування батьків. Батько і мати мають рівні права та обов`язки щодо своїх дітей. Предметом основної турботи та основним обов`язком батьків є забезпечення інтересів своєї дитини (ст. 11 Закону України «Про охорону дитинства»).

Відповідно до ст. ст. 18, 27 Конвенції про права дитини, ратифікованої постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року (далі -Конвенція), держави-учасниці докладають всіх можливих зусиль до того, щоб забезпечити визнання принципу загальної та однакової відповідальності обох батьків за виховання і розвиток дитини. Батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування. Держави-учасниці визнають право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини.

Згідно з частиною першою статті 12 Закону України "Про охорону дитинства" на кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.

Згідно з положеннями частини першої, другої статті 160 СК України місце проживання дитини, яка не досягла десяти років, визначається за згодою батьків. Місце проживання дитини, яка досягла десяти років, визначається за спільною згодою батьків та самої дитини.

Відповідно до положень частини першої статті 161 СК України, якщо мати та батько, які проживають окремо, не дійшли згоди щодо того, з ким із них буде проживати малолітня дитина, спір між ними може вирішуватися органом опіки та піклування або судом. Під час вирішення спору щодо місця проживання малолітньої дитини беруться до уваги ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов`язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров`я та інші обставини, що мають істотне значення.

Відповідно до положень частини першої статті 3, частини першої статті 9 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованої Верховною Радою України?27 лютого 1991 року, в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Держави-учасниці забезпечують те, щоб дитина не розлучалася з батьками в супереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням, визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають роздільно і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини.

При вирішенні спору про місце проживання дитини належить звертати особливу увагу на її вік та з`ясовувати, з ким із батьків вона бажає проживати.

Вирішуючи спори між батьками, які проживають окремо, про те, з ким із них дитина залишається, суд, виходячи із рівності прав та обов`язків батька й матері щодо своїх дітей, повинен ухвалити рішення, яке відповідало б якнайкращим інтересам дитини. При цьому суд має враховувати, хто з батьків виявляє більшу увагу до дітей і турботу про них, їхній вік і прихильність до кожного з батьків, особисті якості батьків, можливість створення належних умов для виховання, маючи на увазі, що перевага в матеріально-побутовому стані одного з батьків сама по собі не є вирішальною умовою для передачі йому дітей.

Європейський суд з прав людини зауважує, що між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага і, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків. (HUNT v. UKRAINE, № 31111/04, § 54, ЄСПЛ, від 07 грудня 2006 року). При визначенні основних інтересів дитини у кожному конкретному випадку необхідно враховувати дві умови: по-перше, у якнайкращих інтересах дитини буде збереження її зв`язків із сім`єю, крім випадків, коли сім`я виявляється особливо непридатною або явно неблагополучною; по-друге, у якнайкращих інтересах дитини буде забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагополучним (MAMCHUR v. UKRAINE, № 10383/09,?§ 100, ЄСПЛ, від 16 липня 2015 року).

Згідно із частиною восьмою статті 7 СК України регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини.

Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) неодноразово зауважував, що оцінка загальної пропорційності будь-якого вжитого заходу, що може спричинити розрив сімейних зв`язків, вимагатиме від судів ретельної оцінки низки факторів та залежно від обставин відповідної справи вони можуть відрізнятися. Проте необхідно пам`ятати, що основні інтереси дитини є надзвичайно важливими. При визначенні основних інтересів дитини у кожному конкретному випадку необхідно враховувати дві умови: по-перше, у якнайкращих інтересах дитини буде збереження її зав`язків із сім`єю, крім випадків, коли сім`я виявляється особливо непридатною або явно неблагополучною; по-друге, у якнайкращих інтересах дитини буде забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагополучним (пункт 100 рішення ЄСПЛ від 16 липня 2015 року у справі "Мамчур проти України", заява № 10383/09, рішення ЄСПЛ від 11 липня 2017 року у справі "М. С. проти України", заява № 2091/13).

Аналіз практики ЄСПЛ дає підстави для висновку, що рівність прав батьків щодо дитини є похідною від прав та інтересів дитини на гармонійний розвиток та належне виховання, й у першу чергу повинні бути визначені та враховані інтереси дитини, виходячи із об`єктивних обставин спору, а вже тільки потім права батьків.

Наведене узгоджується з правовим висновком викладеним Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 17 жовтня 2018 року у справі № 402/428/16-ц.

В судовому засіданні встановлено, що дитина ОСОБА_3 постійно проживає разом з батьком.

Згідно з міжнародними та національними правовими нормами до прав дитини належить, зокрема, право на врахування її думки щодо питань, які стосуються її життя. Зокрема, відповідно до положень ст. 12 ч. І Конвенції ООН від 20 листопада 1989 р. «Про права дитини» (ратифікована Україною 27 лютого 1991 р.), держави-учасниці забезпечують дитині, здатній сформулювати власні погляди, право вільно висловлювати ці погляди з усіх питань, що стосуються дитини, причому поглядам дитини приділяється належна увага згідно з її віком і зрілістю. З цією метою дитині, зокрема, надається можливість бути заслуханою в ході будь-якого судового чи адміністративного розгляду, що стосується дитини, безпосередньо або через представника чи відповідний орган у порядку, передбаченому процесуальними нормами національного законодавства.

За нормами ст. 171 Сімейного кодексу України думка дитини має бути врахована при вирішенні питань, що стосуються її життя.

В судовому засіданні неповнолітня ОСОБА_3 висловила категоричне бажання проживати разом з батьком.

Відповідаючи на питання, ОСОБА_3 пояснила, що проживає разом з батьком, мати проживає окремо. Вона хоче проживати з батьком.

Ухвалюючи рішення у справі «М.С. проти України», Європейський суд з прав людини наголосив, що основне значення при визначенні місця проживання дитини має вирішення питання про те, що найкраще відповідає інтересам дитини. При цьому Європейський суд з прав людини зауважив, що при визначенні найкращих інтересів дитини у кожній конкретній справі необхідно враховувати два аспекти: по-перше, інтересам дитини найкраще відповідає збереження її зав`язків із сім`єю, крім випадків, коли сім є особливо непридатною або неблагополучною; по-друге, у якнайкращих інтересах дитини є забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагонадійним.

Отже, при розгляді справ щодо місця проживання дитини суди насамперед мають виходити з інтересів самої дитини (враховуючи при цьому сталі соціальні зв`язки, місце навчання, психологічний стан тощо) та балансу між інтересами дитини, правами батьків на виховання дитини й обов`язком батьків діяти в її інтересах.

Окрім прав батьків щодо дітей, діти теж мають рівні права та обов`язки щодо батьків (ст. 142 СК України), у тому числі, й на рівне виховання батьками. У справі «Хант проти України» вказано, що права дитини мають перевагу над правами батьків.

На сьогодні існує широкий консенсус, у тому числі у міжнародному праві, на підтримку ідеї про те, що у всіх рішеннях, що стосується дітей, їх найкращі інтереси повинні мати першочергове значення.

Суд з цього робить висновок, що рівність прав батьків витікає з прав та інтересів дитини на гармонійний розвиток та належне виховання, і у першу чергу повинні бути визначені інтереси дитини у ситуації спору, а вже тільки потім права батьків.

Отже, враховуючи ставлення до дитини обох батьків, участь у вихованні, особисте бажання дитини проживати за місцем проживання батька, який дбайливо ставиться до виконання своїх батьківських обов`язків, наявність належних матеріально-побутових умов для проживання дитини у батька, відсутність належних заперечень матері щодо місця проживання дитини з батьком, з метою забезпечення інтересів дитини, суд приходить до висновку про необхідність визначення місця проживання дитини ОСОБА_3 з її батьком.

Ураховуючи викладене та керуючись статтями 7, 12, 13, 81, 141, 259, ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Визначити місце проживання неповнолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , разом з батьком ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 .

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана безпосередньо до Кропивницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційного скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття.

Повне рішення суду складено та оголошено 25.05.2026 року.

Суддя: О. С. Цесельська