Ухвала суду № 136800928, 25.05.2026, Івано-Франківський міський суд Івано-Франківської області

Справа № 344/11043/25

Провадження № 1-кп/344/546/26

У Х В А Л А

25 травня 2026 року м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський міський суд Івано-Франківської області в складі:

головуючого судді ОСОБА_1 ,

з участю: секретаря ОСОБА_2 ,

прокурора ОСОБА_3 ,

захисників ОСОБА_4 , ОСОБА_5 ,

обвинувачених ОСОБА_6 , ОСОБА_7 ,

розглядаючи у відкритому судовому засіданні у залі суду в м.Івано-Франківську кримінальне провадження з обвинувальним актом про обвинувачення ОСОБА_6 та ОСОБА_7 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.307, ч.3 ст.307 КК України, -

В С Т А Н О В И В:

Ухвалою Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 30 березня 2026 року продовжено застосування запобіжного заходу щодо обвинувачених ОСОБА_6 та ОСОБА_7 у виді тримання під вартою на строк до 28 травня 2026 року включно.

22 травня 2026 року через канцелярію суду надійшли письмові клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо обвинувачених ОСОБА_6 та ОСОБА_7 з посиланням на ризики, передбачені пп.1, 3, 4, 5 ст.177 КПК України.

Відповідно до вимог ч.3 ст.331 КПК України, за наявності клопотань суд під час судового розгляду зобов`язаний розглянути питання доцільності продовження запобіжного заходу до закінчення двомісячного строку з дня його застосування. За результатами розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців.

У судовому засіданні прокурор підтримав подані клопотання про продовження строку дії запобіжних заходів у виді тримання під вартою щодо обвинувачених ОСОБА_6 та ОСОБА_7 , мотивував їх наявністю ризиків, передбачених ст.177 КПК України, зокрема, переховуватися від суду, незаконно впливати на свідків та інших осіб, яким відомі обставини вчинення злочинів, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, вчинити інше кримінальне правопорушення.

Обвинувачений ОСОБА_7 і захисник ОСОБА_5 просили змінити ОСОБА_7 запобіжний захід на більш м`який - цілодобовий домашній арешт, враховуючи міцні соціальні зв`язки обвинуваченого, наявність постійного місця проживання і місця роботи, тривалість перебування обвинуваченого під вартою, відсутність попередніх судимостей, а також суттєве зменшення ризиків внаслідок дослідження доказів у даному кримінальному провадженні.

Обвинувачений ОСОБА_6 та захисник ОСОБА_4 заперечили проти задоволення клопотання прокурора, зауваживши, що ризик незаконного впливу на свідків перестав існувати, оскільки більшість свідків допитані, щодо наявності на даний час на розгляді у Івано-Франківському міському суді іншого кримінального провадження щодо ОСОБА_6 , то під час цього кримінального провадження ОСОБА_6 від досудового розслідування і судового розгляду не ухилявся, у розшуку не перебував, запобіжний захід не застосовувався. Обвинувачений ОСОБА_6 має міцні соціальні зв`язки і незадовільний стан здоров`я, а тому просили змінити запобіжний захід на більш м`який домашній арешт з застосуванням електронних засобів контролю, що забезпечить запобігання заявленим ризикам.

Заслухавши думку учасників провадження, суд вважає наступне.

Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватись в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання особи під вартою завжди може бути виправдано за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи.

При цьому ризиком у контексті кримінального провадження є певна ступінь можливості, що особа вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати судовому розгляду або ж створять загрозу суспільству. При визначенні ризиків закон не вимагає неспростовних доказів того, що обвинувачений однозначно, поза всяким сумнівом, здійснюватиме відповідні дії, однак вимагає обґрунтування, що він має реальну можливість їх здійснити. Отже ризики, які дають достатні підстави суду вважати, що обвинувачений може здійснити спробу протидії кримінальному провадженню у формах, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК, слід вважати наявними за умови достатньої їх ймовірності.

Оцінюючи існування ризику, передбаченого п.1 ч.1 ст.177 КПК України переховування від суду, суд вважає, що внаслідок суспільної небезпечності дій, у вчиненні яких обвинувачуються ОСОБА_6 та ОСОБА_7 , враховуючи санкції інкримінованих обвинуваченим кримінальних правопорушень, є об`єктивні підстави вважати, що обвинувачені можуть переховуватись від суду, що призведе до порушення розумних строків судового розгляду.

Щодо ризику, передбаченого п.3 ч.1 ст.177 КПК України незаконного впливу на свідків, які ще не допитувалися під час судового розгляду, суд зважає на процедуру отримання показань від осіб, які є свідками у кримінальному провадженні, а саме безпосередність дослідження доказів та можливість повторного допиту свідка в тому самому або наступному судовому засіданні за його клопотанням, за клопотанням сторони кримінального провадження або за ініціативою суду, що передбачено ч.14 ст. 352 КПК України.

Оцінюючи існування ризику, передбаченого п.4 ч.1 ст.177 КПК України перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, суд зважає на твердження сторони обвинувачення про те, що обвинувачені, перебуваючи на волі, можуть не з`являтися на виклики суду, тим самим затягуючи строки судового розгляду.

Так, вирішуючи питання про доцільність продовження раніше обраного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо обвинувачених, суд також враховує дані, що характеризують осіб ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , їх вік, стан здоров`я та майновий стан, наявність постійного місця проживання, міцність соціальних зв`язків, репутацію обвинувачених ОСОБА_6 , який раніше неодноразово судимий, востаннє вироком Ковельського міськрайонного суду Волинської області від 12.06.2023 за ч.4 ст.185, ч.1 ст.357 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років, на підставі ст.75 КК України звільнений від відбуття покарання з встановленням іспитового строку тривалістю 2 роки, на даний час Івано-Франківським міським судом розглядається інше кримінальне провадження про обвинувачення ОСОБА_6 за ч.2 ст.307 КК України (справа №344/833/25), ОСОБА_7 , який раніше судимий вироком Івано-Франківського міського суду від 01.08.2022 за ч.1 ст.309 КК України до покарання у виді штрафу, що замінено ухвалою Івано-Франківського міського суду від 16.09.2024 на покарання у виді громадських робіт на строк 240 годин, яке не відбуто, суд враховує, що кримінальні правопорушення, інкриміновані обвинуваченим, є тяжкими (ч.2 ст.307 КК України) та особливо тяжкими злочинами (ч.3 ст.307 КК України).

Суд зауважує, що вказане кримінальне провадження надійшло до суду у період розгляду іншого кримінального провадження щодо ОСОБА_6 ч.2 ст.307 КК України (справа №344/833/25), при цьому ОСОБА_6 є раніше неодноразово судимою особою, що відбував покарання у місцях позбавлення волі, у даному кримінальному провадженні обвинуваченому ОСОБА_6 інкримінується вчинення кримінального правопорушення у період іспитового строку за вироком Ковельського міськрайонного суду Волинської області від 12.06.2023. Також згідно обвинувального акта обвинуваченому ОСОБА_7 інкримінується вчинення кримінальних правопорушень під час відбуття покарання за попереднім вироком суду. Вказане свідчить про існування ризику, передбаченого п.5 ч.1 ст.177 КПК України, вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальні правопорушення, у яких обвинувачуються ОСОБА_6 та ОСОБА_7 .

Кримінальне провадження перебуває на стадії судового провадження, що обумовлює наявність певних особливостей. Зокрема, на стадії судового провадження такий стандарт доказування як «обґрунтована підозра» втрачає свою актуальність і при оцінці доказів повинен бути застосований критерій доведеності «поза розумним сумнівом», який випливає із сукупності ознак чи неспростованих презумпцій, достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою.

Однак, цей критерій може бути застосований тільки під час ухвалення остаточного судового рішення, яким кримінальне провадження буде розглянуто по суті.

На даний час дослідження доказів у цьому кримінальному провадженні триває.

Щодо доводів захисника ОСОБА_4 та обвинуваченого ОСОБА_6 про незадовільний стан здоров`я останнього, то суд звертає увагу, що згідно ст.11 Закону України «Про попереднє ув`язнення» передбачено, що медичне обслуговування, а також лікувально-профілактична і протиепідеміологічна робота у місцях попереднього ув`язнення організовуються і проводяться відповідно до законодавства про охорону здоров`я.

Стосовно твердження захисників про тривалість утримання під вартою обвинувачених ОСОБА_6 та ОСОБА_7 , то суд звертає увагу, що згідно п.1 ч.3 ст.28 КПК України одними з критеріїв для визначення розумності строків кримінального провадження є складність кримінального провадження, яка визначається з урахуванням кількості обвинувачених та кримінальних правопорушень, щодо яких здійснюється провадження, обсягу та специфіки процесуальних дій, а також поведінка учасників кримінального провадження.

За таких обставин суд вважає, що під час розгляду клопотання прокурором доведено неможливість запобігання відповідним ризикам у разі застосування до обвинувачених ОСОБА_6 та ОСОБА_7 більш м`якого запобіжного заходу, ніж тримання під вартою. Виключно запобіжний захід у виді тримання під вартою здатен забезпечити належну процесуальну поведінку обвинувачених, яка забезпечить розгляд кримінального провадження у розумні строки.

Суд звертає увагу, що обвинуваченим ОСОБА_6 , ОСОБА_7 обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою з визначенням застави у розмірі, що становить 80 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб у національній грошові одиниці, тобто в сумі 242240 грн, яку може бути внесено як обвинуваченими, так і іншою особою в будь-який момент під час розгляду кримінального провадження. Станом на 25 травня 2026 року заставу не внесено.

За таких обставин суд вважає, що запобіжний захід обвинуваченим ОСОБА_6 та ОСОБА_7 у виді тримання під вартою слід продовжити.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.176-178, 183, 331, 369-372, ч.2 ст.392 КПК України, суд -

П О С Т А Н О В И В :

Клопотання прокурора про продовження строку дії запобіжного заходу обвинуваченому ОСОБА_7 задовольнити. Застосування запобіжного заходу щодо обвинуваченого ОСОБА_7 у виді тримання під вартою продовжити до 23 липня 2026 року включно.

Клопотання прокурора про продовження строку дії запобіжного заходу обвинуваченому ОСОБА_6 задовольнити. Застосування запобіжного заходу щодо обвинуваченого ОСОБА_6 у виді тримання під вартою продовжити до 23 липня 2026 року включно.

Копію ухвали для виконання направити начальнику ДУ «Івано-Франківська установа виконання покарань (№12)» та вручити обвинуваченим і прокурору негайно після її оголошення, інші сторони мають право отримати її копію в суді.

Ухвалу може бути оскаржено шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Івано-Франківського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її оголошення.

Суддя ОСОБА_8