Рішення № 136800906, 25.05.2026, Івано-Франківський міський суд Івано-Франківської області

Справа № 344/1784/26

Провадження № 2/344/3164/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 травня 2026 року м.Івано-Франківськ

Івано-Франківський міський суд Івано-Франківської області в складі:

головуючого-судді Польської М.В.,

секретаря судового засідання Соляник Т.І.,

розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження у відкритому судовому засіданні в залі Івано-Франківського міського суду цивільну справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором та судових витрат,-

В С Т А Н О В И В:

Представник Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» у лютому 2026 року звернувся до Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області з позовною заявою ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором та судових витрат.

Позовні вимоги мотивує тим, що 18.01.2023 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Мілоан» та ОСОБА_1 укладено договір про споживчий кредит № 101374112 (індивідуальна частина), відповідно до умов якого Товариство надало відповідачу у власність грошові кошти в сумі 3 000 грн. строком на 100 днів (тобто до 28.04.2023 року), а відповідач зобов`язався повернути таку ж суму грошових коштів (суму позики), сплатити проценти та всі інші платежі, пов`язані з виконанням Договору. Товариство свої зобов`язання за кредитним договором виконало в повному обсязі, а саме надало відповідачу грошові кошти в обсязі та у строк визначений умовами кредитного договору. відповідач, у свою чергу, не виконав умов кредитного договору щодо повернення суми кредиту в розмірі 3 000 грн. та не сплатив відсотків за користування ним у розмірі 8 309,40 грн., а також комісії за видачу кредиту в сумі 570 грн. Враховуючи наведене, позивач просить суд стягнути з відповідача суму заборгованості в розмірі 11 669,40 грн.

Представник позивача в судове засідання не з`явився, однак подав суду заяву, в якій просив розгляд справи проводити без його участі, та позов задовольнити.

Відповідач подав заяву, відповідно до якої визнав позов частково у частині заборгованості по тілу кредиту. Разом з тим вимоги про стягнення відсотків та комісії не визнав і просив суд відмовити в їх задоволенні, посилаючись на статус діючого військовослужбовця та наявність передбачених законом пільг.

Відповідно до ч.2 ст. 247 Цивільного процесуального кодексу України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши матеріали справи, оцінюючи всі докази в сукупності, суд приходить до висновку про задоволення позову частково, виходячи з наступного.

18.01.2023 року Тара І.М. уклав з ТОВ «Мілоан» Договір про споживчий кредит №101374112 (індивідуальна частина), за яким ТОВ «Мілоан» надав, а позичальник (відповідач) отримав кредит в розмірі 3 000 гривень. Підтвердженням добровільного укладення відповідачем Договору про надання споживчого кредиту №101374112 є Анкета-заява на кредит №101374112 від 18.01.2023 року, що заповнена відповідачем.

Відповідно до п. 1.3 договору кредит надається строком на 100 днів з 18.01.2023 року (тобто до 28.04.2023) і складається з пільгового і поточного періодів.

Відповідно до п. 1.5.1 договору комісія за надання кредиту 570 грн., яка нараховується за ставкою 19% від суми кредиту одноразово в момент видачі кредиту.

Пунктом 1.5.2 договору визначено, що проценти за користування кредитом протягом пільгового періоду: 600 грн., нараховуються за ставкою 2% від фактичного залишку кредиту за кожен день строку користування кредитом протягом пільгового періоду.

Проценти за користування кредитом протягом поточного періоду: 8 100 грн., які нараховуються за стандартною процентною ставкою 3% від фактичного залишку кредиту за кожен день строку користування кредитом протягом поточного періоду.

Відповідно до п. 2.1 договору кредитні кошти надаються позичальнику шляхом переказу на картковий рахунок НОМЕР_1 *60.

Відповідно до п.2.3.1 позичальник має право неодноразово продовжувати та/або поновлювати пільговий період та збільшувати строк кредитування на таких самих умовах, за умови що кредитодавцем надана така можливість позичальнику відповідно до розділу 6 правил. Для продовження/поновлення пільгового періоду та збільшення строку кредитування за цим пунктом позичальник має вчинити дії передбачені цим п.2.3 договору та розділом 6 правил в т.ч. сплатити комісію за управління та обслуговування кредиту та певну частку заборгованості по кредиту (якщо передбачено). Можливі періоди продовження/поновлення пільгового періоду та збільшення строку кредитування, максимальні ставки комісії за управління та обслуговування кредиту, що визначається як відсоток від суми наданого кредит: 3 днів 3%; 7 днів 6%; 15 днів 10%. Якщо позичальник здійснює продовження/поновлення пільгового періоду та збільшення строку кредитування (пролонгацію) на умовах, визначених цим пунктом, проценти за користування кредиту протягом періоду на який продовжено/поновлено пільговий період нараховуються за ставкою п.1.5.2 договору.

Згідно копії платіжного доручення №57825001 від 18.01.2023 року Тара І.М. на картковий рахунок НОМЕР_2 отримав кредитні кошти у розмірі 3 000 грн.

29.08.2023 року між ТОВ «Мілоан» та ТОВ «Фінансова компанія «Кредит Капітал» було укладено Договір відступлення прав вимоги №104-МЛ/Т. Відповідно до умов даного Договору, та у відповідності до ст. 512 ЦК України Позивач набув статусу нового кредитора та отримав право грошової вимоги по відношенню до осіб, які являлись боржниками ТОВ «Мілоан», в тому числі і до відповідача за кредитним договором №101374112.

З витягу із Реєстру боржників до Договору відступлення прав вимог №104-МЛ/Т від 10.09.2025 року вбачається, що ТОВ «Мілоан» передало, а ТОВ ФК «Кредит-Капітал» прийняло право вимоги за кредитним договором №101374112 від 18.01.2023 року на загальну суму заборгованості 11 669,40 грн.

Згідно зі ст.638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Відповідно до вимог ст. 639 ЦК України договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлено законом; якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для такого виду договорів не вимагалася. Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі. Якщо сторони домовились укласти у письмовій формі договір, щодо якого законом не встановлено письмової форми, такий договір є укладеним з моменту його підписання сторонами. Якщо сторони домовилися про нотаріальне посвідчення договору, щодо якого законом не вимагається нотаріального посвідчення, такий договір є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення.

Згідно зі ст.ст.1046, 1049 ЦК України, за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми.

Законом України «Про електронну комерцію» встановлено порядок укладення договорів в мережі, спрощено процедуру підписання договору та надання згоди на обробку персональних даних.

Статтею 3 цього Закону визначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

За приписами ст.11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі ч. 2 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію».

Статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Електронний підпис призначений для ідентифікації особи, яка підписує електронний документ.

Положення статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» передбачають використання як електронного підпису або електронного цифрового підпису.

Електронний цифровий підпис як вид електронного підпису накладається за допомогою особистого ключа та перевіряється за допомогою відкритого ключа.

Електронний підпис одноразовим ідентифікатором - це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору (п. 5 ч. 1 ст.11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Позивач доводив, що відповідач в порушення умов договору зобов`язання за кредитним договором не виконав, у зв`язку з чим станом на час подання позову заборгованість склала 11 669,40 грн., з яких: 2 790 грн. сума заборгованості за основною сумою боргу; 8 309,40 грн. - сума заборгованості за відсотками; 570 грн. сума заборгованості за комісією.

Щодо тіла кредиту, то дану заборгованість у сумі 2 790 грн. відповідач визнав, тому вимога позову в цій частині підлягає до задоволення.

Щодо стягнення суми заборгованості за відсотками у розмірі 8 309,40 грн. суд зазначає наступне.

Закон України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців і членів їх сімей» відповідно до Конституції України визначає основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, встановлює єдину систему їх соціального та правового захисту, гарантує військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни та регулює відносини у цій галузі.

У статті 1, 2 даного Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців і членів їх сімей» закріплені гарантії соціального і правового захисту військовослужбовців та членів їх сімей, за якими військовослужбовці користуються усіма правами і свободами людини та громадянина, гарантіями цих прав і свобод, закріпленими в Конституції Українита законах України, з урахуванням особливостей, встановлених цим та іншими законами. У зв`язку з особливим характером військової служби, яка пов`язана із захистом Вітчизни, військовослужбовцям надаються визначені законом пільги, гарантії та компенсації.

В частині 15 статті 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців і членів їх сімей» визначено, що військовослужбовцям з початку і до закінчення особливого періоду, а резервістам та військовозобов`язаним - з моменту призову під час мобілізації і до закінчення особливого періоду штрафні санкції, пеня за невиконання зобов`язань перед підприємствами, установами і організаціями усіх форм власності, у тому числі банками, та фізичними особами, а також проценти за користування кредитом не нараховуються.

Вищевказаний пункт Закону є самостійною нормою і будь-якого посилання про можливість застосування вказаного пункту лише при наявності у військовослужбовця відповідного статусу (учасника бойових дій) закон не передбачає. Крім цього, дія зазначеної норми поширюється на всіх військовослужбовців без виключення.

Вказані висновки викладені у постановах Верховного Суду від 26 грудня 2018 року у справі № 522/12270/15-ц та від 11 грудня 2019 року у справі № 521/7927/16-ц.

При доведеності статусу особи, яка має право на пільги, визначені пунктом 15 частини третьої статті 14 Закону України «Про соціальний і правовий статус військовослужбовців та членів їх сімей» документами є: військовий квиток, в якому у відповідних розділах здійснюються службові відмітки, або довідка про призов військовозобов`язаного на військову службу, видана військовим комісаріатом або військовою частиною, а для резервістів - витяг із наказу або довідка про зарахування до списків військової частини, які видаються військовою частиною.

Відповідач до заяви долучив: довідку військової частини НОМЕР_3 про те, що ОСОБА_1 перебуває на військовій службі по контракту у військовій частині НОМЕР_4 , військову службу відповідач проходив ще до укладення кредитного договору.

Окрім того, щодо неустойки, то відповідно до положень ст.ст.549, 551 ЦК України, за якими неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Щодо позовних вимог про стягнення комісії, то згідно п. 1.5.1 договору зазначено, що одноразова комісія за надання кредиту складає 19,00% від суми наданого Кредиту (що у грошовому виразі складає 570 грн.).

У зв`язку з оголошенням воєнного стану на території України та погіршенням економічного становища України, значна кількість позичальників не взмозі платити по кредитних зобов`язаннях. У зв`язку з цим Верховною Радою України було ухвалено Закон України № 2120-IXП «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану».

Відповідно до п. 18 прикінцевих та перехідних положень ЦК України, у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року за № 64/2022, затвердженим Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року, на території України введено воєнний стан із 05 год 30 хв 24 лютого 2022 року строком на 30 діб. Згодом, неодноразово воєнний стан на території України продовжувався у встановленому законом порядку, і є чинним на даний час.

Таким чином, суд вважає, що вимоги позивача щодо стягнення нарахованих відсотків у розмірі 8 309,40 грн. та комісії 570 грн., слід відмовити.

Аналізуючи встановлені обставини у справі та правові норми, суд дійшов висновку про часткову обґрунтованість заявлених вимог, що є підставою для їх задоволення частково, а саме стягнення з відповідача заборгованості у розмірі 2 790 грн.

Щодо витрат на професійну правничу допомогу суд звертає увагу на наступне.

Відповідно до ч. 3 ст.133 ЦПК України витрати на професійну правничу допомогу відносяться до судових витрат як витрати, пов`язані з розглядом справи.

Згідно ст. 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Встановлено, що до матеріалів справи стороною позивача долучено договір про надання правничої (правової) допомоги від 01.07.2025 року укладений між ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» та Адвокатським об`єднанням «Апологет», акт № Д/13123 від 05.01.2026 року на суму 8 000 грн. та детальний опис наданих послуг до акту Д/13123 від 05.01.2026 року в якому зазначено перелік послуг, що входять до складу правової (правничої) допомоги.

Велика Палата Верховного Суду вказувала на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (додаткова постанова Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц та постанова від 05 липня 2023 року у справі № 911/3312/21).

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами (частина п`ята статті 137 ЦПК України).

Склад витрат, пов`язаних з оплатою за надання професійної правничої допомоги, входить до предмета доказування у справі, що свідчить про те, що такі витрати повинні бути обґрунтовані належними та допустимими доказами.

При цьому для суду не є обов`язковими зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом, зокрема у випадку укладення ними договору у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність (пункт 5.44 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12 травня 2020 року у справі № 904/4507/18 (провадження № 12-171гс19)). Такі ж висновки викладені в постанові Верховного Суду від 15 січня 2026 у справі № 681/947/24, постанові Верховного Суду 16 березня 2026 року у справі № 522/7662/23.

Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі «East/West Alliance Limited» проти України, заява № 19336/04, п. 269).

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лавентс проти Латвії» від 28 листопада 2002 року зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Крім того, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним зі: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Разом із тим, з урахуванням положень процесуального закону щодо розподілу судових витрат, принципу пропорційності, а також того, що позовні вимоги були задоволені судом не в повному обсязі (23,90%), суд дійшов висновку, що витрати на надання професійної правничої допомоги підлягають стягненню з відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог. У зв`язку з цим суд вважає обґрунтованим визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають стягненню з відповідача на користь позивача, у сумі 1 912 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 має право на пільги, встановлені законодавством України для ветеранів війни учасників бойових дій, що підтверджується копією посвідчення серії НОМЕР_5 .

Таким чином, ОСОБА_1 звільнений від сплати судового збору.

Відповідно до вимог ч. 6 ст. 141 ЦПК України, якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Якщо обидві сторони звільнені від оплати судових витрат, вони компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Системний аналіз приписів ст. 141 ЦПК України дає підстави для висновку, що у випадку, коли рішення суду ухвалено на користь позивача, а відповідач звільнений від сплати судового збору, він компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Оскільки в даній справі відповідач звільнений від сплати судового збору на підставі п. 12 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір», тому відповідно до вимог законодавства, враховуючи підстави для звільнення відповідача від сплати судового збору, суд вважає за необхідне компенсувати сплачений судовий збір пропорційно до розміру задоволених вимог (23,90%) в розмірі 578,95 грн., згідно із платіжною інструкцією № 3561 від 19.01.2026 року.

На підставі наведеного та керуючись статтями 4, 12, 76, 77, 78, 80, 81, 141, 247, 258, 259, 264, 265, 354, 355 Цивільного процесуального кодексу України, суд, -

В И Р І Ш И В :

Задовольнити частково позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором та судових витрат.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_6 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» (ЄДРПОУ 35234236, адреса: 79018, м. Львів, вул. Смаль-Стоцького, 1, корпус 28, IBAN: НОМЕР_7 в АТ «КРЕДІ АГРІКОЛЬ БАНК», МФО 300614) заборгованість за договором про споживчий кредит № 101374112 від 18.01.2023 року заборгованість в розмірі 2 790 грн. (дві тисячі сімсот дев`яносто гривень).

Компенсувати Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» (ЄДРПОУ 35234236, адреса: 79018, м. Львів, вул. Смаль-Стоцького, 1, корпус 28, IBAN: НОМЕР_7 в АТ «КРЕДІ АГРІКОЛЬ БАНК», МФО 300614) за рахунок держави понесені ним судові витрати пропорційно до розміру задоволених вимог в розмірі 578,95 грн. (п`ятсот сімдесят вісім гривень 95 копійок).

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_6 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» (ЄДРПОУ 35234236, адреса: 79018, м. Львів, вул. Смаль-Стоцького, 1, корпус 28, IBAN: НОМЕР_7 в АТ «КРЕДІ АГРІКОЛЬ БАНК», МФО 300614), витрати по сплаті судового збору в розмірі 578,95 грн. (п`ятсот сімдесят вісім гривень 95 копійок) та 1 912 грн. (одна тисяча дев`ятсот дван) витрати на правничу допомогу.

В задоволенні решти вимог відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Рішення суду може бути оскаржено до Івано-Франківського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Суддя Мирослава ПОЛЬСЬКА