Рішення № 136800859, 25.05.2026, Богородчанський районний суд Івано-Франківської області

ЗАОЧНЕ Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Справа №338/387/26

Провадження №2/338/602/26

25 травня 2026 року селище Богородчани

Богородчанський районний суд Івано-Франківської області в складі головуючого судді Куценка О. О., за участю секретаря судового засідання Двібородчин І. В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в селищі Богородчани в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

в с т а н о в и в :

16 березня 2026 року представник Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика» Пєскова С. В. звернулася до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором №459389-КС-011 про надання кредиту від 21 березня 2025 року.

Позовні вимоги мотивовані тим, що 21 березня 2025 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика» та ОСОБА_1 укладено договір №459389-КС-011 про надання кредиту в електронній формі шляхом обміну електронними повідомленнями та підписання електронним підписом одноразовим ідентифікатором.

За умовами договору позивач надав відповідачці кредит у розмірі 7 000 грн на строк 16 тижнів, зі строком повернення до 11 липня 2025 року, зі сплатою процентів за користування кредитом у розмірі 1 % на день. Також умовами договору передбачено комісію за видачу кредиту в розмірі 1 400 грн.

Позивач зазначає, що свої зобов`язання за договором виконав належним чином, перерахувавши 21 березня 2025 року кредитні кошти в сумі 7 000 грн на банківську картку № НОМЕР_1 , зазначену відповідачкою під час оформлення кредиту. Відповідачка взятих на себе зобов`язань щодо повернення кредиту та сплати платежів за договором належним чином не виконала, у зв`язку з чим, за розрахунком позивача, утворилась заборгованість у загальному розмірі 15 960 грн 80 коп., яка складається із: 6 870 грн - заборгованість за тілом кредиту, 5 770 грн 80 коп. - заборгованість за процентами за користування кредитом, 670 грн - заборгованість за комісією, 2 650 грн - проценти відповідно до ст. 625 ЦК України.

У зв`язку з наведеним позивач просив стягнути з відповідачки на свою користь 15 960 грн 80 коп. заборгованості за кредитним договором та судовий збір у розмірі 2 662 грн 40 коп. Представник позивача просила розгляд справи проводити за її відсутності, проти ухвалення заочного рішення не заперечувала.

Ухвалою судді Богородчанського районного суду Івано-Франківської області від 18 березня 2026 року відкрито провадження у справі, справу призначено до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, задоволено клопотання представника позивача про витребування доказів від АТ «Банк Альянс» щодо належності банківської картки № НОМЕР_1 та руху коштів за відповідним рахунком за період з 21 березня 2025 року по 11 липня 2025 року.

Відповідачка ОСОБА_1 про час, дату і місце розгляду справи повідомлялась належним чином, відзиву на позовну заяву не подала, заяв чи клопотань про відкладення розгляду справи або про розгляд справи за її участю до суду не надходило.

Відповідно до ч. 8 ст. 178 ЦПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Згідно з ч. 1 ст. 280 ЦПК України суд може ухвалити заочне рішення, якщо відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання, не з`явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин, не подав відзив, а позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

З огляду на належне повідомлення відповідачки, неподання відзиву та відсутність заперечень позивача проти заочного розгляду справи, суд ухвалює рішення при заочному розгляді справи на підставі наявних у справі доказів.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу технічним засобом не здійснювалось.

Оцінивши письмові докази у справі, суд дійшов таких висновків.

Згідно зі ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до ст. 12, 13 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін та диспозитивності. Кожна сторона повинна довести обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, а суд розглядає справу в межах заявлених вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом.

Відповідно до ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи. Згідно зі ст. 77, 78, 80 ЦПК України докази повинні бути належними, допустимими та достатніми. Відповідно до ст. 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

З матеріалів справи встановлено, що 21 березня 2025 року між ТОВ «Бізнес Позика» та ОСОБА_1 укладено договір №459389-КС-011 про надання кредиту в електронній формі.

За умовами п. 2.1 договору кредитодавець надає позичальнику кредит у розмірі 7 000 грн на засадах строковості, поворотності та платності, а позичальник зобов`язується повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитом та інші платежі у порядку і на умовах, визначених договором та правилами надання споживчих кредитів ТОВ «Бізнес Позика».

Пунктом 2.3 договору визначено строк, на який надається кредит, - 16 тижнів. Пунктом 2.4 договору передбачено стандартну процентну ставку за кредитом - 1 % на день, фіксовану. Пунктом 2.5 договору передбачено комісію за видачу кредиту в розмірі 1 400 грн, яка нараховується одноразово при видачі кредиту. Відповідно до п. 2.8 договору строк дії договору визначено до 11 липня 2025 року.

Згідно з договором, він укладений з використанням інформаційно-комунікаційної системи кредитодавця, дистанційно, в електронній формі, шляхом надання кредитодавцем пропозиції укласти договір та її прийняття позичальником шляхом введення одноразового ідентифікатора і натискання кнопки «ПІДПИСУЮ».

Відповідно до ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Згідно зі ст. 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. За змістом ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови, визначені на розсуд сторін та погоджені ними, а також умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно зі ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа зобов`язується надати грошові кошти позичальникові у розмірі та на умовах, установлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

За змістом ст. 1048, 1054, 1056-1 ЦК України проценти за користування кредитом є платою за користування наданими грошовими коштами, розмір і порядок сплати яких визначаються договором.

Закон України «Про електронну комерцію» передбачає можливість укладення електронного договору шляхом пропозиції його укласти та її прийняття, а також можливість підписання електронного правочину електронним підписом одноразовим ідентифікатором. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями та підписаний у визначеному законом порядку, прирівнюється за правовими наслідками до договору, укладеного у письмовій формі.

Матеріали справи містять договір №459389-КС-011 від 21 березня 2025 року, підписаний електронним підписом, із зазначенням даних позичальника ОСОБА_1 , її РНОКПП, засобів зв`язку та номера електронного платіжного засобу.

На виконання ухвали суду АТ «Банк Альянс» надало відповідь щодо інформації, яка містить банківську таємницю, з якої вбачається, що на ім`я ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , дійсно було відкрито рахунок в АТ «Банк Альянс» та надано банківську платіжну картку № НОМЕР_1 . Банк повідомив, що надає в електронному вигляді інформацію про рух коштів за банківським рахунком/картковим рахунком клієнта АТ «Банк Альянс» ОСОБА_1 за період з 21 березня 2025 року по 22 квітня 2025 року. Водночас зазначено про те, що з 22 квітня 2025 року по 11 липня 2025 року руху коштів по рахунку клієнта не було, оскільки рахунок закрито 22 квітня 2025 року.

З дослідженого судом додатку №2 до відповіді АТ «Банк Альянс», наданого в електронному вигляді, встановлено факт перерахування 21 березня 2025 року на картковий рахунок відповідачки грошових коштів у сумі 7 000 грн.

Зокрема, з наданої АТ «Банк Альянс» інформації про рух коштів за рахунком № НОМЕР_3 , відкритим на ім`я ОСОБА_1 , встановлено, що 21 березня 2025 року о 01 годині 44 хвилини 12 секунд на картковий рахунок відповідачки, пов`язаний із платіжною карткою № НОМЕР_1 , було зараховано грошові кошти у сумі 7 000 грн. Вказана операція відображена як зарахування коштів за операцією переказу грошей з іншої картки, а залишок коштів після її проведення становив 7 000 грн 70 коп.

Зазначені відомості узгоджуються з даними файлу транзакцій, у якому щодо цієї ж операції від 21 березня 2025 року о 01 годині 44 хвилини 12 секунд зазначено картку отримувача №5232441024765088, суму транзакції 7 000 грн, успішну авторизацію, код авторизації 12412 та контрагента LLC BUSINESS POZYKA. Вони також відповідають підтвердженню ТОВ «ПрофітГід» про здійснення 21 березня 2025 року переказу коштів у сумі 7 000 грн від ТОВ «Бізнес Позика» на платіжну картку отримувача № НОМЕР_4 за кредитним договором №459389-КС-011 від 21 березня 2025 року.

Отже, факт надання позивачем відповідачці кредитних коштів підтверджується не лише підтвердженням платіжного сервісу ТОВ «ПрофітГід», а й інформацією банку-емітента платіжної картки - АТ «Банк Альянс», який підтвердив належність відповідної картки відповідачці та надав відомості про рух коштів за період, що охоплює дату видачі кредиту. У своїй сукупності ці докази є належними, допустимими та достатніми для висновку про виконання позивачем свого обов`язку щодо надання кредиту за договором №459389-КС-011 від 21 березня 2025 року.

Таким чином, наявні у справі докази у своїй сукупності підтверджують факт укладення між сторонами кредитного договору, факт підписання його відповідачкою в електронній формі та факт надання позивачем відповідачці кредитних коштів у сумі 7 000 грн.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу. Згідно зі ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк його виконання, воно підлягає виконанню у цей строк. Відповідно до ст. 610, 612 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання, а боржник є таким, що прострочив виконання, якщо він не виконав зобов`язання у встановлений договором або законом строк. Згідно зі ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

З наданого позивачем розрахунку заборгованості вбачається, що за договором №459389-КС-011 відповідачці було надано кредит у розмірі 7 000 грн, загалом нараховано проценти за користування кредитом у розмірі 7 800 грн 80 коп., комісію - 1 400 грн, проценти відповідно до ст. 625 ЦК України - 3 500 грн. Відповідачкою сплачено 3 740 грн, з яких: за кредитом - 130 грн, за процентами - 2 030 грн, за комісією - 730 грн, за процентами відповідно до ст. 625 ЦК України - 850 грн.

Таким чином, залишок заборгованості, визначений позивачем, складає: 6 870 грн - тіло кредиту, 5 770 грн 80 коп. - проценти за користування кредитом, 670 грн - комісія, 2 650 грн - проценти відповідно до ст. 625 ЦК України.

Щодо позовних вимог у частині стягнення тіла кредиту та процентів за користування кредитом суд зазначає таке.

Надані позивачем докази підтверджують отримання відповідачкою кредитних коштів у сумі 7 000 грн. З розрахунку заборгованості вбачається, що відповідачка частково погасила тіло кредиту в сумі 130 грн, у зв`язку з чим неповернутим залишком основної суми кредиту є 6 870 грн.

Проценти за користування кредитом у сумі 5 770 грн 80 коп. є договірною платою за користування кредитними коштами, нарахованою відповідно до погодженої сторонами процентної ставки та умов договору, а не штрафом, пенею, неустойкою чи процентами за прострочення грошового зобов`язання відповідно до ст. 625 ЦК України.

Суд враховує, що умовами договору сторони погодили фіксовану процентну ставку 1 % на день, строк кредитування 16 тижнів та строк дії договору до 11 липня 2025 року. Позивачем заявлено до стягнення проценти за користування кредитом у межах розрахунку, який ґрунтується на умовах договору, а відповідачка не подала відзиву, не надала власного контррозрахунку та не спростувала правильності визначення позивачем розміру заборгованості за тілом кредиту та процентами.

З огляду на наведене позовні вимоги в частині стягнення з відповідачки на користь позивача 6 870 грн заборгованості за тілом кредиту та 5 770 грн 80 коп. процентів за користування кредитом є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Щодо позовних вимог у частині стягнення комісії суд зазначає таке.

Позивач просить стягнути з відповідачки 670 грн заборгованості за комісією. З матеріалів справи вбачається, що п. 2.5 договору передбачено комісію за видачу кредиту в розмірі 1 400 грн, яка нараховується одноразово при видачі кредиту в дату видачі кредиту. З розрахунку позивача вбачається, що частина комісії у розмірі 730 грн була погашена, а до стягнення заявлено залишок у сумі 670 грн.

Разом з тим, відповідно до ст. 1054 ЦК України змістом основного обов`язку кредитодавця за кредитним договором є саме надання грошових коштів позичальникові у розмірі та на умовах, установлених договором, тоді як позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Суд виходить з того, що видача кредиту є не самостійною додатковою послугою, яка надається споживачеві окремо від кредиту, а способом виконання кредитодавцем свого основного обов`язку за кредитним договором. Встановлення окремої плати за сам факт видачі кредиту фактично покладає на споживача обов`язок оплатити дію кредитодавця, яку останній зобов`язаний вчинити для виконання самого кредитного договору.

Позивач не довів, що за заявленою до стягнення комісією відповідачці була надана окрема, самостійна, фактична та корисна для неї послуга, відмінна від безпосереднього надання кредитних коштів. Саме лише включення такої умови до тексту договору не є достатньою підставою для примусового стягнення залишку комісії, оскільки суд при вирішенні спору перевіряє не лише формальну наявність договірної умови, а й її відповідність змісту кредитного зобов`язання, вимогам розумності, добросовісності та справедливості.

За таких обставин суд дійшов висновку, що позовні вимоги в частині стягнення 670 грн заборгованості за комісією задоволенню не підлягають.

Щодо позовних вимог у частині стягнення процентів відповідно до ст. 625 ЦК України суд зазначає таке.

Позивач просить стягнути з відповідачки 2 650 грн процентів відповідно до ст. 625 ЦК України.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням установленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За своєю правовою природою проценти, передбачені ст. 625 ЦК України, є не платою за користування кредитом, а спеціальною мірою цивільно-правової відповідальності за прострочення виконання грошового зобов`язання.

Водночас відповідно до п. 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальникові було надано кредит банком або іншим кредитодавцем, позичальник звільняється від відповідальності, визначеної ст. 625 ЦК України, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця неустойки, штрафу, пені за таке прострочення.

Спірні правовідносини виникли у період дії воєнного стану, кредитний договір укладено 21 березня 2025 року, прострочення виконання грошового зобов`язання також мало місце у період дії воєнного стану. Отже, заявлені позивачем проценти відповідно до ст. 625 ЦК України є відповідальністю за прострочення грошового зобов`язання, від якої позичальник у зазначений період звільняється на підставі прямої норми закону.

За таких обставин правові підстави для стягнення з відповідачки 2 650 грн процентів відповідно до ст. 625 ЦК України відсутні, а позовні вимоги в цій частині задоволенню не підлягають.

Таким чином, з відповідачки на користь позивача підлягає стягненню заборгованість у загальному розмірі 12 640 грн 80 коп., яка складається з: 6 870 грн - заборгованість за тілом кредиту; 5 770 грн 80 коп. - заборгованість за процентами за користування кредитом. У задоволенні решти позовних вимог слід відмовити.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд виходить з такого.

Відповідно до ч. 1, ч. 2 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Позивачем заявлено до стягнення заборгованість у загальному розмірі 15 960 грн 80 коп. Суд дійшов висновку про часткове задоволення позову та стягнення з відповідачки на користь позивача 12 640 грн 80 коп., що складається із заборгованості за тілом кредиту та процентами за користування кредитом.

Отже, розмір задоволених позовних вимог становить: 12 640 грн 80 коп. * 100 % / 15 960 грн 80 коп. = 79,20 %.

Позивач при зверненні до суду сплатив судовий збір у розмірі 2 662 грн 40 коп. Враховуючи, що позов задоволено на 79,20 %, з відповідачки на користь позивача підлягає стягненню судовий збір пропорційно розміру задоволених позовних вимог у сумі: 2 662 грн 40 коп. * 79,20 % = 2 108 грн 60 коп.

З огляду на викладене, з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика» підлягає стягненню судовий збір у розмірі 2 108 грн 60 коп.

Керуючись ст. 4, 12, 13, 76-81, 141, 178, 247, 258, 259, 263-265, 268, 274, 279, 280-284 ЦПК України, суд

у х в а л и в :

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика» заборгованість за договором №459389-КС-011 про надання кредиту від 21 березня 2025 року в розмірі 12 640 грн 80 коп., яка складається з: 6 870 грн - заборгованість за тілом кредиту; 5 770 грн 80 коп. - заборгованість за процентами за користування кредитом.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика» судовий збір у розмірі 2 108 грн 60 коп.

У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Заочне рішення може бути переглянуте Богородчанським районним судом Івано-Франківської області за письмовою заявою відповідачки.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд, якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення.

Позивач має право оскаржити заочне рішення безпосередньо до Івано-Франківського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, а в разі подання таких заяв - якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Повний текст судового рішення складено 25 травня 2026 року.

Повне найменування сторін:

позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика», код ЄДРПОУ 41084239, місцезнаходження: 01133, м. Київ, бульвар Лесі Українки, будинок 26, офіс 411;

відповідач - ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , місце проживання: АДРЕСА_1 .

Суддя: