Рішення № 136800843, 25.05.2026, Софіївський районний суд Дніпропетровської області

ЄУН 214/3080/26

Провадження 2/193/496/26

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

25 травня 2026 року сел.Софіївка

Софіївський районний суд Дніпропетровської області в складі:

головуючого судді Кравченко Н.О.,

при секретарі Ратушної В.В.,

розглянув у відкритому судовому засіданні в с-ще Софіївка цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

ВСТАНОВИВ:

ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» звернулось до суду з вищезазначеним позовом, в обґрунтування якого посилався на те, що 20.03.2023 року між товариством з обмеженою відповідальністю «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» та відповідачем ОСОБА_1 в електронній формі було укладено договір про відкриття кредитної лінії № 1174-4484, відповідно до умов якого останньому було видано кредит в сумі 4000 грн. В подальшому відповідач свої зобов`язання за кредитним договором належним чином не виконував, внаслідок чого станом на 06.02.2026 року утворилась заборгованість в сумі 39640,00 грн., що складається із заборгованості за тілом кредиту в сумі 4000 грн., заборгованості по процентам в сумі 35640 грн. Кредитодавцем було прийнято рішення про можливість застосування до позичальника програми лояльності та часткового списання заборгованості за процентами та комісією в сумі 19640 грн., за умови погашення решти заборгованості в сумі 20000 грн. Посилаючись на вказані обставини, позивач просив стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором в сумі 20000 грн., що складається із заборгованості за тілом кредиту в сумі 4000 грн., заборгованості по процентам в сумі 16000 грн., а також понесені по справі судові витрати.

Ухвалою Софіївського районного суду Дніпропетровської області від 22.04.2026 року позов було прийнято до розгляду, відкрито провадження по справі та призначено її до розгляду в спрощеному позовному провадженні з повідомленням сторін.

В судове засідання сторони не з`явились, надавши клопотання про розгляд справи у їхню відсутність.

Від відповідача 18.05.2026 року надійшов відзив, згідно якого ОСОБА_1 прохав відмовити у задоволенні позову з підстав недоведеності укладення електронного договору та передачі коштів, дефектності електронних форм правочинів, несправедливих умов кредитного договору та застосування строків позовної давності в один рік до вимог про стягнення неустойки, сумнів у наявності оригіналів документів, які налані у копіях позивачем.

За вказаних обставин, враховуючи положення ч.3 ст.211, ч.2 ст.247 ЦПК України, суд визнав за можливе провести розгляд справи по суті за відсутності сторін, за наявними у справі матеріалами та без фіксації судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу фіксації.

Перевіривши доводи позовної заяви та дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступного висновку.

Відповідно до чч.ч.1,2 ст.207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

За змістом ст.ст.626,628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно ч.1 ст.641 ЦК України пропозицію укласти договір (оферту) може зробити кожна із сторін майбутнього договору. Пропозиція укласти договір має містити істотні умови договору і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі її прийняття. Пропозицією укласти договір є, зокрема, документи (інформація), розміщені у відкритому доступі в мережі Інтернет, які містять істотні умови договору і пропозицію укласти договір на зазначених умовах з кожним, хто звернеться, незалежно від наявності в таких документах (інформації) електронного підпису.

Частинами 1,2 ст.642 ЦК України передбачено, що відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти договір, про її прийняття (акцепт) повинна бути повною і безумовною.

Якщо особа, яка одержала пропозицію укласти договір, у межах строку для відповіді вчинила дію відповідно до вказаних у пропозиції умов договору (відвантажила товари, надала послуги, виконала роботи, сплатила відповідну суму грошей тощо), яка засвідчує її бажання укласти договір, ця дія є прийняттям пропозиції, якщо інше не вказане в пропозиції укласти договір або не встановлено законом.

В зв`язку із прийняттям Закону України «Про електронну комерцію» №675-VIII від 03.09.2015 року, який набрав чинності 30.09.2015 року, на законодавчому рівні встановлено порядок укладення договорів в мережі, спрощено процедуру підписання договору та надання згоди на обробку персональних даних.

Так, ст.3 вказаного Закону визначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Відповідно до ч.3 ст.11 зазначеного Закону електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (ч.4 ст.11 Закону).

Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею (частина 6 статті 11 вказаного Закону). Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі (ч.12 ст.11 Закону).

За змістом ст.12 Закону України «Про електронну комерцію», якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України Про електронний цифровий підпис, за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Відповідно до ст.526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ч.ч.1,2 ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Відповідно до ч.1 ст.1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Згідно зі ст.1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Частиною 2 ст.1050 ЦК України встановлено, що якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Судом встановлено та підтверджено матеріалами справи, що 20.03.2023 року між сторонами в електронній формі було укладено договір про відкриття кредитної лінії № 1174-4484, умовами п.п.4.1., 4.2 якого було передбачено надання позичальнику кредиту в розмірі 4000 грн. шляхом безготівкового переказу на банківський рахунок позичальника з використанням вказаних позичальником реквізитів електронного платіжного засобу. Вказаний договір підписано позичальником ОСОБА_2 електронним підписом одноразовим ідентифікатором А2052. (а.с.15-40)

В розділі 12 кредитного договору в реквізитах позичальника було зазначено номер особистого електронного платіжного засобу (маска) НОМЕР_1 , на який згідно довідки АТ КБ «Приватбанк» від ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» через систему LiqPay на підставі договору 20.03.2023 на зазначену вище банківську картку було перераховано кошти в сумі 4000 грн. (а.с.47,48)

Згідно порядку укладення даного договору ОСОБА_1 був ознайомлений із умовами кредитування. Згідно паспорту кредиту встановлюється кредитна лінія в розмірі 4000 грн, строк кредитування 300 календарних днів, базовий період 18 календарних днів , стандартна ставка 1095% річних (3% на день), пільгова ставка 3,65% (0,01% в день), знижена 912,5% (2,5% в день); реальна річна процентна ставка за весь час кредитування складає 756335,00% річних. Паспорт підписано відповідачем шляхом електронного підпису одноразовим ідентифікатором A2052 (а.с.41-44)

Договір про відкриття кредитної лінії, укладений сторонами відповідає тпаспорту кредиту.

Згідно п.4.8 кредитного договору строк кредитування встановлено терміном 300 календарних днів з моменту перерахування коштів позичальнику, з датою повернення 13.01.2024 року.

Пунктом 11.3.1 договору передбачено, що позичальник підтверджує, що до укладення Договору уважно ознайомився з текстом цього договору та Правилами, а також отримав від кредитодавця інформацію, надання якої передбачено чинним законодавством України, зокрема ч.2 ст.12 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» та ст.ст.9,25 Закону України «Про споживче кредитування» на веб-сайті Кредитодавця, що забезпечує вірне розуміння позичальником суті фінансової послуги без нав`язування її придбання.

ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» надано Таблицю обчислення загальної вартості кредиту для споживачів та реальної процентної ставки за Договором (Графік платежів за договором) відповідно до методики Національного банку України, де зазначено, що чиста сума кредиту/сума платежу за розрахунковий період, 4000 грн.: з 20.03.2023 року по 13.01.2024 року, строком 300 днів, складає 40000,00 грн.. З цієї суми, тіло кредиту становить 4000 грн., проценти за користування кредитом 36000,00 грн.. Вказана Таблиця підписана відповідачем шляхом електронного підпису одноразовим ідентифікатором А2052 (а.с.45-46).

Відповідно до ст.ст.11,18 Закону України «Про захист прав споживачів» цей Закон застосовується до відносин споживчого кредитування у частині, що не суперечить Закону України «Про споживче кредитування». Продавець (виконавець, виробник) не повинен включати у договори із споживачем умови, які є несправедливими. Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності, його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов`язків на шкоду споживача. Несправедливими є, зокрема, умови договору про встановлення вимоги щодо сплати споживачем непропорційно великої суми компенсації (понад п`ятдесят відсотків вартості продукції) у разі невиконання ним зобов`язань за договором. При цьому, ч.4 ст.18 Закону не містить застереження щодо незастосування зазначених положень пункту 5 частини 3 цієї статті до умови договорів про надання споживчого кредиту.

Відповідно до частин 5 та 7 ст.18 Закону України «Про захист прав споживачів» якщо положення договору визнано несправедливим, включаючи ціну договору, таке положення може бути змінено або визнано недійсним. Положення, що було визнане недійсним, вважається таким з моменту укладення договору.

У приватному праві недійсність (нікчемність чи оспорюваність) може стосуватися або «вражати» договір, правочин, акт органу юридичної особи, державну реєстрацію чи документ.

Усталеним в судовій практиці та цивілістичній доктрині є поділ недійсних правочинів на нікчемні та оспорювані.

У ЦК України закріплений підхід, при якому оспорюваність правочину конструюється як загальне правило. Навпаки, нікчемність правочину має місце тільки у разі, коли існує пряма вказівка закону про кваліфікацію того або іншого правочину як нікчемного.

Оспорюваний правочин визнається недійсним судом, якщо одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом (ч.3 ст.215 ЦК України). Правочин, недійсність якого не встановлена законом (оспорюваний правочин), породжує правові наслідки (набуття, зміну або припинення прав та обов`язків), на які він був направлений до моменту визнання його недійсним на підставі рішення суду. Оспорювання правочину відбувається тільки за ініціативою його сторони або іншої заінтересованої особи шляхом пред`явлення вимог про визнання правочину недійсним (позов про оспорювання правочину).

Відповідно до п.4 ч.1 ст.1 Закону України «Про споживче кредитування» загальні витрати за споживчим кредитом - витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця та кредитного посередника (за наявності), для отримання, обслуговування і повернення кредиту.

Згідно з ч.2 ст.8 Закону України «Про споживче кредитування» до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо.

Отже, Закон України «Про споживче кредитування» передбачає право кредитодавця встановлювати у кредитному договорі комісію за надання та обслуговування кредиту.

На виконання вимог, у тому числі п.4 ч.1 ст.1 та ч.2 ст.8 Закону України «Про споживче кредитування» Правління Національного банку України постановою від 11.02.2021 року №16 затвердило Правила розрахунку небанківськими фінансовими установами України загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит (далі - Правила про споживчий кредит).

Відповідно до п.5 Правил про споживчий кредит кредитодавець надає споживачу детальний перелік складових загальної вартості кредиту у вигляді графіка платежів (згідно зі строковістю, зазначеною у договорі про споживчий кредит, - за кількістю днів, щомісяця, щокварталу) у розрізі сум погашення основного боргу, сплати процентів за користування кредитом, вартості всіх додаткових та/або супутніх послуг кредитодавця, кредитного посередника (за наявності) та третіх осіб за кожним платіжним періодом за формою, наведеною в таблиці обчислення загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит у додатку 2 до цих Правил.

Кредитодавець має право обчислювати загальні витрати за споживчим кредитом, базуючись на припущенні, що платежі за послуги кредитодавця залишатимуться незмінними та застосовуватимуться протягом строку дії договору про споживчий кредит, якщо договір про споживчий кредит містить умови, що дають змогу змінювати процентну ставку та/або інші платежі за послуги кредитодавця, уключені до загальних витрат за споживчим кредитом, і такі зміни не можуть бути визначені на момент обчислення загальної вартості кредиту та реальної річної процентної ставки (п.8 Правил про споживчий кредит).

Правила про споживчий кредит розроблені й затверджені на виконання вимог Закону України «Про споживче кредитування» та підтверджують правомірність дій банку щодо встановлення у договорі споживчого кредиту комісії за надання кредиту та обслуговування кредитної заборгованості.

Відповідно до частин першої, другої статті 18 Закону України «Про захист прав споживача» продавець (виконавець, виробник) не повинен включати у договори із споживачем умови, які є несправедливими. Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов`язків на шкоду споживача.

Згідно з частиною п`ятою статті 12 Закону України «Про споживче кредитування» умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними.

Таким чином, умови п.4.7 укладеного між сторонами кредитного договору, якими передбачено сплату комісії за видачу кредиту, відповідають вимогам чинного законодавства.

З урахуванням вищенаведеного, суд вважає, що між сторонами було досягнуто згоди щодо істотних умов договору, а саме: розміру кредиту, процентної ставки, комісії та строку кредитування.

Відповідач ОСОБА_2 , будучи належним чином повідомлений про те, що у разі надання кредиту, він, відповідно до умов договору споживчого кредитування, зобов`язаний сплатити одноразову комісію, а також сплачувати проценти. Розмір та порядок їх нарахування були визначені в умовах договору та в паспорті споживчого кредиту, з яким відповідач ознайомився та без заперечень підписав.

Крім того, відповідач був повідомлений про орієнтовну загальну вартість кредиту за весь строк користування кредитним коштами та реальну річну процентну ставку.

Паспорт споживчого кредиту був наданий відповідачу до укладення кредитного договору з метою інформування про умови надання фінансової послуги. У разі незгоди з викладеними умовами, відповідач мала право відмовитися від укладення договору та, відповідно, від отримання кредиту.

При цьому, відповідачем не надано жодних доказів на підтвердження того, що ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» спонукало його до укладення кредитного договору на вкрай не вигідних для нього умовах.

Таким чином, враховуючи вищевикладене, суд вважає спростованим та недоведеним посилання відповідача про недоведеність факту укладення договору, дефектність електронної форми правочину та несправедливості умов, які беззаперечно були прийняті ОСОБА_1 при його укладенні.

З долученого до позову розрахунку заборгованості вбачається, що після укладення кредитного договору відповідачем ОСОБА_1 кошти на погашення кредиту та процентів за користування кредитними коштами, а також одноразова комісія не сплачувались (а.с.49-73)

Посилання у відзиві на застосування строків за п.1 ч. 2 ст. 258 ЦК України до неустойки , суд зазначає, що воно є необґрунтованим, оскільки штрафні санкції не заявлені позивачем та згідно п. 8.4 Кредитного договору позичальник вже звільнив відповідача від обов`язку сплати згідно положень ст. 625 ЦК України, отже посилання відповідача на Постанову Пленуму ВССУ №5 від 20.03.2012 року є неспроможним в даній справі.

Контррозрахунок відповідачем не наданий, правильність нарахування заборгованості не спростовано.

Доказів сплати коштів на погашення кредиту ОСОБА_1 не представлено.

Окрім того, заперечення відповідача є нелогічними, непослідовними а поведінка є суперечливою, оскільки кредитні кошти 20.03.2023 року в сумі 4000 грн. були отримані ОСОБА_1 і це не спростовується самим відповідачем, але оспорюється факт укладення кредиту та несправедливі умови з якими він був ознайомлений та прийняв їх.

За вказаних вище обставин, розглядаючи справу в межах заявлених вимог, суд приходить до висновку про обґрунтованість, доведеність та необхідність задоволення первісного позову в повному обсязі, стягнувши з відповідача ОСОБА_1 на користь ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» заборгованість за договором про відкриття кредитної лінії №1174-4484 від 20.03.2023 року, яка виникла станом на 06.02.2025 року, враховуючи застосовану програму лояльності, в сумі 20000 грн., що складається із заборгованості за тілом кредиту в сумі 4000 грн., заборгованості по процентам в сумі 16000 грн.

Відповідно до ст.141 ЦПК України з відповідача ОСОБА_1 на користь ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» також слід стягнути витрати по сплаті судового збору в сумі 2662 грн. 40 коп.

Керуючись ст.ст.6,203,215,526,625,626,627,628,641,642,1048-1050,1054 ЦК України, ст.ст.3,11,12 Закону України «Про електронну комерцію», ст.ст.1,8,12 Закону України «Про споживче кредитування», ст.ст.2, 4, 5, 10-13, 76-81, 141, 211, 223, 247, 258, 259, 263-268 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, задовольнити повністю.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» заборгованість за договором про відкриття кредитної лінії № 1174-4484 від 20.03.2023 року, яка утворилась станом на 06.02.2026 року, в сумі 20000 (двадцять тисяч) грн. 00 коп., що складається із заборгованості за тілом кредиту в сумі 4000 грн., заборгованості по процентам в сумі 16000 грн., а також стягнути витрати по сплаті судового збору в сумі 2662 грн. 40 коп.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного розгляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана учасниками справи до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено 25 травня 2026 року.

Сторони:

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» (01133, м.Київ, бульвар Лесі Українки, буд.26, офіс 407, код ЄДРПОУ 38548598).

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 .

Суддя Н.О.Кравченко