Рішення № 136800617, 25.05.2026, Дніпровський районний суд Дніпропетровської області (до 25.04.2025 - Дніпропетровський районний суд Дніпропетровської області)

Справа № 175/6981/25

Провадження № 2-а/175/151/25

РІШЕННЯ

Іменем України

"25" травня 2026 р. с-ще Слобожанське

Дніпровський районний суд Дніпропетровської області у складі:

головуючого судді Войтуха О.М.,

за участю секретаря Радонського М.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області, третя особа: Інспектор УПП рота УПП бат. управління патрульної поліції ГУНП в Дніпропетровської області Чайка Олексій Леонідович про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення у справах про адміністративне правопорушення,-

В С Т А Н О В И В:

В травні 2025 року позивач звернувся до суду з позовною заявою до Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області, третя особа: Інспектор УПП рота УПП бат. управління патрульної поліції ГУНП в Дніпропетровської області Чайка Олексій Леонідович про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення у справах про адміністративне правопорушення, та просив суд постановити рішення, яким визнати протиправною та скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення серії ЕНА №4731993 від 14 травня 2025 року щодо притягнення ОСОБА_1 та закрити провадження по справі.

Позовна заява мотивована тим, що згідно постанови серії ЕНА №4731993 від 14 травня 2025 року зазначено, що 14 травня 2025 року в с. Кринички по вул. Героїв Чорнобиля, 14 ОСОБА_1 здійснював перевезення пасажирів «Дніпро-Кринички» без паспорту маршруту, чим порушив п.32.1 ПДР за що передбачена відповідальність за ч. 2 ст. 140 КУпАП, однак позивач зазначає, що ним не здійснювалися пасажирські перевезення на встановленому маршруті, ним здійснювалося перевезення пасажирів на підставі договору про нерегулярні перевезення. До того ж позивач зазначає, що він не є суб`єктом зазначеного правопорушення, оскільки не є фізичною-особою підприємцем, та не є власником будь-якої юридичної особи.

Відповідач Головне управління Національної поліції в Дніпропетровській області надав відзив на позовну заяву, в якому заперечував щодо задоволення позовних вимог, зазначивши, що постанова складена з дотриманням діючого законодавства.

Всебічно проаналізувавши обставини справи в їх сукупності, оцінивши за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному і об`єктивному розгляді справи, зібрані по справі докази, керуючись законом, суд дійшов наступного висновку.

Відповідно до ч. 1 ст. 3 КАС України адміністративне судочинство здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу та міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Віповідно до ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно із ст. 9 КУпАП, адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Судом встановлено, що 14 травня 2025 року інспектором УПП рота УПП бат. управління патрульної поліції ГУНП в Дніпропетровської області Чайкою О.Л. було винесено постанову серії ЕНА №4731993 від 14 травня 2025 року про визнання винним ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення відповідальність за яке передбачена ч. 2 ст. 140 КУпАП та накладено стягнення у виді штрафу у розмірі 340 грн. 00 коп.

Згідно зазначеної постанови серії ЕНА №4731993 від 14 травня 2025 року зазначено, що 14 травня 2025 року в с. Кринички по вул. Героїв Чорнобиля,14 ОСОБА_1 здійснював перевезення пасажирів «Дніпро-Кринички» без паспорту маршруту, чим порушив п.32.1 ПДР за що передбачена відповідальність за ч. 2 ст. 140 КУпАП.

Згідно з ч. 2 ст.140 КУпАП передбачена адміністративна відповідальність за порушення визначеного законодавством порядку погодження з уповноваженим підрозділом Національної поліції здійснення пасажирських перевезень за встановленими маршрутами руху транспортних засобів загального користування, що тягне за собою накладення штрафу на громадян у розмірі двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на посадових осіб, громадян - суб`єктів господарської діяльності - у розмірі тридцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Порядок дорожнього руху на території України, відповідно до Закону України «Про дорожній рух, встановлюють Правила дорожнього руху, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001року №1306 (із змінами та доповненнями).

Пункт 2.1г Правил дорожнього руху (далі - ПДР), передбачає, що водій механічного транспортного засобу повинен мати при собі: на маршрутних транспортних засобах - схему маршруту та розклад руху; на великовагових і великогабаритних транспортних засобах та транспортних засобах, що здійснюють дорожнє перевезення небезпечних вантажів, - документацію відповідно до вимог, встановлених Законами України «Про автомобільний транспорт», «Про дорожній рух» та «Про перевезення небезпечних вантажів».

При цьому, маршрутні транспортні засоби (транспортні засоби загального користування) - автобуси, мікроавтобуси, тролейбуси, трамваї і таксі, що рухаються за встановленими маршрутами та мають визначені місця на дорозі для посадки (висадки) пасажирів (п. 1.10 Правил дорожнього руху).

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про автомобільний транспорт», автомобільний перевізник - фізична або юридична особа, яка здійснює на комерційній основі чи за власний кошт перевезення пасажирів чи (та) вантажів транспортними засобами; водій - особа, яка керує транспортним засобом і має відповідне посвідчення встановленого зразка; регулярні спеціальні пасажирські перевезення - перевезення певних категорій пасажирів (працівників підприємств, школярів, студентів, туристів, екскурсантів та інших) на автобусному маршруті за умовами, визначеними паспортом маршруту, затвердженим в установленому порядку замовником транспортних послуг або уповноваженими органами Договірних Сторін у разі міжнародних перевезень; автобусний маршрут загального користування - автобусний маршрут, на якому здійснюють регулярні пасажирські перевезення; автобусний маршрут спеціальних перевезень - автобусний маршрут, на якому здійснюють регулярні спеціальні пасажирські перевезення.

За змістом положень ст.39 Закону України «Про автомобільний транспорт» автомобільні перевізники, водії, пасажири повинні мати і пред`являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, відповідно до яких виконуються пасажирські перевезення. Документи для регулярних спеціальних пасажирських перевезень: для автомобільного перевізника - ліцензія, договір із замовником транспортних послуг, паспорт маршруту, документ, що засвідчує використання автобуса на законних підставах, інші документи, передбачені законодавством України; для водія автобуса - посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, схема маршруту, розклад руху, інші документи, передбачені законодавством України.

Частиною другою статті 35Закону України «Про автомобільний транспорт» передбачено, що послуги з перевезення пасажирів автобусами можуть надаватися за видами режимів організації перевезень: регулярні, регулярні спеціальні, нерегулярні.

Перевезення пасажирів автобусами в режимі регулярних спеціальних пасажирських перевезень здійснюють автомобільні перевізники на автобусних маршрутах спеціальних перевезень на договірних умовах із замовниками транспортних послуг (ч. 4 ст. 35 Закону України «Про автомобільний транспорт»).

Відповідно до п. 46 Правил надання послуг пасажирського автомобільного транспорту, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України № 176від 18.02.1997року (надалі по тексту Постанова КМУ № 176), регулярні спеціальні перевезення здійснюються на підставі договору, згідно з яким автомобільний перевізник надає підприємству, установі та організації, яка виступає замовником послуг, послуги з перевезення організованої групи пасажирів за певним маршрутом і визначеним розкладом руху, протягом передбаченого договором строку.

Згідно до п. 46 Постанови КМУ № 176 під час здійснення регулярного спеціального перевезення водій повинен мати копію договору із замовником послуг та паспорт маршруту.

Отже, системний аналіз наведених норм дає підстави дійти висновку, що регулярні спеціальні пасажирські перевезення здійснюються автомобільними перевізниками у відповідності до автобусних маршрутів на підставі укладених договорів.

Статтею 251 КУпАП визначено, що доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами. Обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених ст. 255 цього Кодексу.

В свою чергу, відповідачем не доведено, що позивачем були здійснені саме регулярні пасажирські перевезення на підставі укладеного договору перевезення.

Беручи до уваги, що позивач заперечує порушення ним ч. 2 ст. 140 КУпАП, а доказів вчинення ОСОБА_1 відповідного адміністративного правопорушення відповідачем не надано, у той час як доказування не може ґрунтуватися на припущеннях, суд дійшов висновку, що відповідачем не доведена правомірність винесення оскаржуваної постанови, оскільки викладені у ній обставини належними та допустимими доказами в розумінні ст.251 Кодексу України про адміністративні правопорушення та ст. 72 Кодексу адміністративного судочинства України, не підтверджені.

Постанова про накладення адміністративного стягнення у справі про адміністративне правопорушення, не є доказом у справі про адміністративне правопорушення, оскільки містить лише опис обставин, які визнані відповідачем підставою для притягнення позивача до адміністративної відповідальності, без зазначення певних доказів на їх підтвердження.

Відповідно до ч. 1 ст. 72 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно з ч. 1ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Таким чином, при винесенні постанови про адміністративне правопорушення серії ЕНА № 4731993 від 14.05.2025 року відповідачем не з`ясовано всіх обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, не встановлено факт вчинення адміністративного правопорушення з посиланням на належні та допустимі докази та наявність вини в діях водія ОСОБА_1 у вчиненні правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 140 КУпАП.

Відтак, вчинення позивачем адміністративного правопорушення не підтверджується жодним доказом, окрім оскаржуваної постанови у справі про адміністративне правопорушення.

Стаття 62 Конституції України передбачає, що усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Відповідно до ч. 3 ст. 286 КАС України, за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право: 1) залишити рішення суб`єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення; 2) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи); 3) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення; 4) змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.

Враховуючи, що факт вчинення позивачем порушення ПДР України не підтверджено відповідачем належними і допустимими доказами, суд вважає, що в діях ОСОБА_1 відсутній склад правопорушення за ч. 2 ст. 140 КУпАП, внаслідок чого оскаржувана постанова підлягає скасуванню.

Відповідно до ст. 247 п. 1 КУпАП, провадження у справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю у зв`язку із відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 9, 286, 293, 295 Кодексу України про адміністративні правопорушення, ст. 17, 139, 286 КАС України, суд,-

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області, третя особа: Інспектор УПП рота УПП бат. управління патрульної поліції ГУНП в Дніпропетровської області Чайка Олексій Леонідович про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення у справах про адміністративне правопорушення - задовольнити.

Скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, серії ЕНА № 4731993 від 14 травня 2025 року, якою ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 140 КУпАП, провадження по справі закрити.

Реквізити сторін:

Позивач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 .

Відповідач - Головне управління Національної поліції в Дніпропетровській області, ЄДРПОУ: 40108866, 49101, Україна, Дніпропетровська обл., місто Дніпро, вулиця Троїцька, будинок, 20а.

Рішення суду може бути оскаржено безпосередньо до Третього апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення. У разі проголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в письмову провадженні, апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя О. М. Войтух