Рішення № 136799947, 22.05.2026, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61700, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 травня 2026 р. № 520/5852/26

Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Марини Лук`яненко, розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії

У С Т А Н О В И В :

Позивач, ОСОБА_1 , звернувся до Харківського окружного адміністративного суду із зазначеним позовом, в якому просить суд:

1. визнати протиправною бездіяльність відповідача - військової частини НОМЕР_1 , код ЄДРПОУ НОМЕР_2 , яка є правонаступником військової частини НОМЕР_3 (код ЄДРПОУ НОМЕР_4 ) щодо ненадання інформації (документів) на адвокатський запит Западнюк Н.І. від 17.02.2026 року без номера, в частині своєї компетенції, зокрема: за весь період з 03.08.22 року по 06.11.2023 року перебування позивача ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_5 , на військовій службі у військовій частині НОМЕР_3 (нині правонаступник - в/ч НОМЕР_1 , код ЄДРПОУ НОМЕР_2 ): належним чином завіреної довідки про безпосередню участь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_5 , у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України (Додаток 6 до Порядку (в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 22 серпня 2023 р. №887), як такого, що брав безпосередню участь у бойових діях, забезпечував здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів, які включали б всі без виключень періоди безпосередньої участі ОСОБА_1 у бойових діях, забезпечення здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, під час перебування безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів;

2. зобов`язати відповідача - військову частину НОМЕР_1 , код ЄДРПОУ НОМЕР_2 , яка є правонаступником військової частини НОМЕР_3 (код ЄДРПОУ НОМЕР_4 ) надати інформацію (документи) на адвокатський запит Западнюк Н.І. від 17.02.2026 року без номера, в частині своєї компетенції, зокрема: за весь період з 03.08.22 року по 06.11.2023 року перебування позивача ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_5 , на військовій службі у військовій частині НОМЕР_3 (нині правонаступник - в/ч НОМЕР_1 , код ЄДРПОУ НОМЕР_2 )- належним чином завірену довідку про безпосередню участь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_5 , у заходах, необхідних для забезпечення оборони України захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України (Додаток 6 до Порядку (в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 22 серпня 2023 р. №887), як такого, що брав безпосередню участь у бойових діях, забезпечував здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів, які включали б всі без виключень періоди безпосередньої участі ОСОБА_1 у бойових діях, забезпечення здійснення заходів з національної безпеки і оборони відсічі і стримування збройної агресії, під час перебування безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів.

Позивач в обґрунтування позовних вимог зазначив, що він проходив військову службу в період з 03.08.2022 року до 06.11.2023 року у військовій частині НОМЕР_3 (нині правонаступник - в/ч НОМЕР_1 , код ЄДРПОУ НОМЕР_2 ). Адвокатом Западнюк Н.І. на адресу відповідача направлено адвокатський запит про надання належним чином завіреної довідки про безпосередню участь певного кола осіб, у тому числі ОСОБА_1 , у заходах необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України та належним чином завірені картки особових рахунків працівника за період перебування на службі. Проте, відповідачем не надано відповіді на вищевказаний адвокатський запит, що, на думку позивача, свідчить про протиправну бездіяльність відповідача щодо ненадання інформації (документів) на адвокатський запит.

Ухвалою суду від 20.03.2026 відкрито спрощене провадження по справі та запропоновано відповідачу надати відзив на позов.

Адміністративний позов та ухвалу суду від 20.03.2026 направлено відповідачу до електронного кабінету через систему "Електронний суд", що підтверджується довідкою про доставку до електронного кабінету ЄСІТС, позивачу - на його електронну адресу, що підтверджується довідкою про доставку електронного листа.

У силу ч. 11 ст. 126 КАС України ухвала суду є такою, що вручена відповідачу належним чином.

Відзиву на позов у встановлений судом строк до канцелярії суду не надходило, причин поважності його неподання відповідачем не повідомлено.

Відповідно до ч. 6 ст. 162 КАС України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Відповідно до положень ст.257 КАС України за правилами спрощеного позовного провадження розглядаються справи незначної складності. За правилами спрощеного позовного провадження може бути розглянута будь-яка справа, віднесена до юрисдикції адміністративного суду, за винятком справ, зазначених у частині четвертій цієї статті.

Згідно приписів ч.5 ст.262 КАС України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Отже, враховуючи вищевикладене, дана справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними в матеріалах справи доказами.

Суд, дослідивши матеріали справи, проаналізувавши докази у їх сукупності, установив наступне.

Позивач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в період з 03.08.2022 року до 06.11.2023 року проходив службу за мобілізацією у Силах територіальної оборони Збройних Сил України у військовій частині НОМЕР_3 , код ЄДРПОУ НОМЕР_4 ( НОМЕР_6 окремий стрілецький батальйон, який входив до складу НОМЕР_7 окремої бригади територіальної оборони ( НОМЕР_8 ОБрТрО військової частини НОМЕР_9 ): з 03.08.2022 року до 20.03.2023 року на посаді головного сержанта, а з 20.03.2023 року до 06.11.2023 року на посаді оператора, що підтверджується копіями карток особових рахунків працівника за 2022, 2023 роки, виданих Військовою частиною НОМЕР_9 .

Відповідно до витягу з наказу командира військової частини НОМЕР_1 №251/од від 24.07.2025 року "Про затвердження нумерації лінійних батальйонів в складі військової частини НОМЕР_1 ", військова частина НОМЕР_3 була реорганізована у 8-й лінійний батальйон територіальної оборони військової частини НОМЕР_1 .

Адвокат ОСОБА_2 , 17.02.2026 року звернулась через електронну адресу Генерального штабу Збройних Сил України на адресу відповідача з адвокатським запитом про надання належним чином завіреної довідки про безпосередню участь певних осіб у тому числі і ОСОБА_1 у заходах необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України (Додаток 6 до Порядку (в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 22 серпня 2023 року №887), як такого, що брав безпосередню участь у бойових діях, забезпечував здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів та надання належним чином завірені картки особових рахунків працівника за період перебування на службі. Відповідь просила надати у встановлений Законом України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" строк. До вказаного адвокатського запиту представником позивача долучено ордер на надання правничої допомоги та копію свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю.

Зазначений адвокатський запит зареєстровано за вх. №20295/С від 18.02.2026, що підтверджується електронним листом Генерального штабу Збройних Сил України від 22.02.2026 року.

Відповідно до електронного листа Генерального штабу Збройних Сил України від 22.02.2026 року надано відповідь адвокату Западнюк Н.І. про відсутність запитуваної інформації та направлення адвокатського запиту за дорученням від 19.02.2026 №20295/С через систему електронного документообігу (СЕДО) до ІНФОРМАЦІЯ_2 для опрацювання та надання відповіді.

Листом військової частини НОМЕР_9 від 30.12.2025 №1661/9/30371 за результатами розгляду попереднього адвокатського запиту надано довідки про розміри щомісячних додаткових видів грошового забезпечення та премій для обчислення пенсій, довідки про доходи ОСОБА_1 , картки особистого рахунку працівника, розрахункові листи та довідки про виконання реєстру зарахування коштів на рахунок ОСОБА_1 . Окрім цього, в листі зазначено, що довідку про безпосередню участь ОСОБА_1 у заходах необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України (Додаток 6 до Порядку (в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 22 серпня 2023 року №887) надає військова частина НОМЕР_3 , яка є розпорядником всієї необхідної інформації щодо ОСОБА_1 .

Відповідач листом від 27.02.2026 №1571/6121 повідомив представнику позивача про необхідність продовження терміну розгляду адвокатського запиту строком на 10 (десять) календарних днів у зв`язку з необхідністю комплексного вивчення значного обсягу матеріалів для надання обґрунтованої відповіді.

Проте, відповіді на вказаний адвокатський запит представнику позивача надано не було.

Доказів протилежного матеріали справи не містять та вказаного відповідачем не спростовано.

Позивач, вважаючи протиправною бездіяльність відповідача щодо ненадання адвокату Западнюк Н.І. інформації (документів) на адвокатський запит від 17 лютого 2026 року, звернувся з даним позовом до суду.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з статтею 4 КАС України, публічно-правовий спір - спір, у якому: хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв`язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій; або хоча б одна сторона надає адміністративні послуги на підставі законодавства, яке уповноважує або зобов`язує надавати такі послуги виключно суб`єкта владних повноважень, і спір виник у зв`язку із наданням або ненаданням такою стороною зазначених послуг; або хоча б одна сторона є суб`єктом виборчого процесу або процесу референдуму і спір виник у зв`язку із порушенням її прав у такому процесі з боку суб`єкта владних повноважень або іншої особи.

Порядок здійснення та забезпечення права кожного на доступ до інформації, що знаходиться у володінні суб`єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, визначені Законом України від 13 січня 2011 року № 2939-VI "Про доступ до публічної інформації" (у редакції від 08.10.2023).

Публічна інформація - це відображена та задокументована будь-якими засобами та на будь-яких носіях інформація, що була отримана або створена в процесі виконання суб`єктами владних повноважень своїх обов`язків, передбачених чинним законодавством, або яка знаходиться у володінні суб`єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, визначених цим Законом (частина перша стаття 1 Закону № 2939-VI ).

З огляду на пункт 1 частини першої статті 13 Закону "Про доступ до публічної інформації" № 2939-VI розпорядниками інформації для цілей цього Закону визнаються суб`єкти владних повноважень - органи державної влади, інші державні органи, органи місцевого самоврядування, органи влади Автономної Республіки Крим, інші суб`єкти, що здійснюють владні управлінські функції відповідно до законодавства та рішення яких є обов`язковими для виконання.

Відповідач, реалізуючи свої повноваження, наділений правом вчиняти певні дії на підставі та в межах чинних норм законодавства України, зокрема, надавати інформацію на звернення громадян у порядку Закону "Про доступ до публічної інформації" № 2939-VI.

Судом установлено, що адвокат Западнюк Н.І 17.02.2026 звернулась через електронну адресу Генерального штабу Збройних Сил України до військової частини НОМЕР_1 з адвокатським запитом про надання належним чином завіреної довідки про безпосередню участь ОСОБА_1 та інших осіб у заходах необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України (Додаток 6 до Порядку (в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 22 серпня 2023 року №887) та надання належним чином завірених карток особових рахунків працівника за період перебування на службі.

До вказаного адвокатського запиту представником позивача долучено ордер на надання правничої допомоги та копію свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю.

Зазначений адвокатський запит зареєстровано за вх. №20295/С від 18.02.2026, що підтверджується електронним листом Генерального штабу Збройних Сил України.

У подальшому, вказаний адвокатський запит перенаправлено за дорученням від 19.02.2026 №20295/С через систему електронного документообігу (СЕДО) до ІНФОРМАЦІЯ_2 для опрацювання та надання відповіді.

Відповідач листом від 27.02.2026 №1571/6121 повідомив адвоката Западнюк Н.І. про необхідність продовження терміну розгляду адвокатського запиту строком на 10 (десять) календарних днів у зв`язку з необхідністю комплексного вивчення значного обсягу матеріалів для надання обґрунтованої відповіді.

Проте, відповіді на вказаний адвокатський запит адвокату Западнюк Н.І. надано не було.

Доказів протилежного матеріали справи не містять та вказаного відповідачем не спростовано.

Таким чином, позивач вважає протиправною бездіяльність відповідача щодо ненадання адвокату Западнюк Н.І. інформації (документів) на її адвокатський запит від 17 лютого 2026 року.

Юрисдикцію у спорах щодо адвокатських запитів слід визначати з урахуванням того, кому такий запит адресований. Якщо отримувачем адвокатського запиту є особа приватного права, то правовідносини адвоката з такою особою є суто приватноправовими та регулюються частиною першою статті 19 Конституції України, Цивільним кодексом України і Законом України "Про інформацію". Якщо адвокатський запит поданий до суб`єкта владних повноважень, то з останнім в адвоката виникають публічно-правові відносини, які регулюються частиною другою статті 19 Конституції України та Законом№2939-VI.

Правові засади організації діяльності адвокатури та здійснення адвокатської діяльності в Україні врегульовані Законом України від 05 липня 2012 року № 5076-VI "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" (далі - Закон № 5076-VI) (у редакції від 15.11.2024).

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 20 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" під час здійснення адвокатської діяльності адвокат має право вчиняти будь-які дії, не заборонені законом, правилами адвокатської етики та договором про надання правової допомоги, необхідні для належного виконання договору про надання правової допомоги, зокрема, звертатися з адвокатськими запитами, у тому числі щодо отримання копій документів, до органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб, підприємств, установ, організацій, громадських об`єднань, а також до фізичних осіб (за згодою таких фізичних осіб).

За визначенням частини першої статті 24 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" адвокатський запит - письмове звернення адвоката до органу державної влади, органу місцевого самоврядування, їх посадових та службових осіб, підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності та підпорядкування, громадських об`єднань про надання інформації, копій документів, необхідних адвокату для надання правової допомоги клієнту.

До адвокатського запиту додаються посвідчені адвокатом копії свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю, ордера або доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги. Вимагати від адвоката подання разом з адвокатським запитом інших документів забороняється.

Адвокатський запит не може стосуватися надання консультацій і роз`яснень положень законодавства.

Надання адвокату інформації та копій документів, отриманих під час здійснення кримінального провадження, здійснюється в порядку, встановленому кримінальним процесуальним законом.

Частиною другою вказаної статті Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" передбачено, що орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадові та службові особи, керівники підприємств, установ, організацій, громадських об`єднань, яким направлено адвокатський запит, зобов`язані не пізніше п`яти робочих днів з дня отримання запиту надати адвокату відповідну інформацію, копії документів, крім інформації з обмеженим доступом і копій документів, в яких міститься інформація з обмеженим доступом.

Відповідно до ч.3 ст. 24 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" відмова в наданні інформації на адвокатський запит, несвоєчасне або неповне надання інформації, надання інформації, що не відповідає дійсності, тягнуть за собою відповідальність, встановлену законом, крім випадків відмови в наданні інформації з обмеженим доступом.

Таким чином, Закон України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" встановлює обов`язок для органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових та службових осіб, керівників підприємств, установ, організацій, громадських об`єднань, яким направлено адвокатський запит, надати повну відповідь не пізніше п`яти робочих днів з дня отримання запиту.

У свою чергу, з метою захисту професійних прав адвокатів чинним законодавством передбачений механізм притягнення посадових осіб до відповідальності за ненадання відповіді на адвокатський запит чи надання неповної відповіді, зокрема, ст. 212-3 Кодексом України про адміністративні правопорушення (у редакції від 01.02.2025) передбачено, що неправомірна відмова в наданні інформації, несвоєчасне або неповне надання інформації, надання інформації, що не відповідає дійсності, у відповідь на адвокатський запит, запит кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури, її палати або члена відповідно до Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" - тягне за собою накладення штрафу на посадових осіб від двадцяти п`яти до п`ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Виходячи з наведених правових норм, адвокатський запит не є запитом, що направлений на отримання публічної інформації, оскільки може бути спрямований не лише до суб`єктів владних повноважень, але й до будь-якої юридичної особи з метою отримання необхідної адвокату інформації для надання правової допомоги клієнту.

Аналогічний висновок міститься у постанові Верховного Суду від 06.02.2020 у справі №640/16398/19.

З огляду на встановлені судом обставини справи, адвокатом Западнюк Н.І. був спрямований саме адвокатський запит у відповідності та порядку ст. ст. 20, 24 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність". Спрямування такого запиту, є реалізацією адвокатом свого права визначеного цим Законом.

При чому, суд зазначає, що сам по собі адвокатський запит, сформований та спрямований на реалізацію прав адвоката в порядку ст. ст. 20, 24 Закону № 5076-VІ, жодних посилань на порядок формування та підстав визначених відповідно до Закону України "Про доступ до публічної інформації", такий адвокатський запит не містив.

Так, само надана відповідачем відповідь на адвокатський запит здійснена саме як на адвокатський запит відповідно до Закону № 5076-VІ.

Тобто, в якому порядку та відповідно до якого законодавства був сформований запит, відповідно до такого порядку та законодавства була сформована і відповідь.

Суд зазначає, що у цій справі фактично виникли правовідносини між адвокатом ОСОБА_2 та суб`єктом владних повноважень в особі Військової частини НОМЕР_1 щодо реалізації права на подання адвокатського запиту з метою захисту прав та інтересів довірителя. Водночас права позивача у межах спірних правовідносин не можуть вважатися порушеними, оскільки законом передбачено окремий порядок захисту права адвоката на отримання відповіді на адвокатський запит, а належним суб`єктом звернення є особа, якій належить відповідне право. При цьому позивач не є адвокатом та не виступає суб`єктом відповідних правовідносин.

Згідно з положеннями ст. 6 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.

У свою чергу, ст. 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

Конституційний Суд України, вирішуючи питання, порушені в конституційному зверненні і конституційному поданні щодо тлумачення ч. 2 ст. 55 Конституції України, у своєму рішенні від 14.12.2011 № 19-рп/2011 зазначив, що права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави (ч. 2 ст. 3 Конституції України). Для здійснення такої діяльності органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові і службові особи наділені публічною владою, тобто мають реальну можливість на підставі повноважень, встановлених Конституцією і законами України, приймати рішення чи вчиняти певні дії. Особа, стосовно якої суб`єкт владних повноважень прийняв рішення, вчинив дію чи допустив бездіяльність, має право на захист.

Що стосується "порушеного права", за захистом якого особа може звертатися до суду, то Верховний Суд у постанові від 10.06.2021 у справі № 757/12159/17-а вже наголошував, що за змістом рішення Конституційного Суду України від 01.12.2004 № 18-рп/2004 це поняття, яке вживається у низці законів України, має той самий зміст, що й поняття "охоронюваний законом інтерес".

Щодо останнього, то в тому ж рішенні Конституційного Суду України зазначено, що поняття "охоронюваний законом інтерес" означає правовий феномен, який: а) виходить за межі змісту суб`єктивного права; б) є самостійним об`єктом судового захисту та інших засобів правової охорони; в) має на меті задоволення усвідомлених індивідуальних і колективних потреб; г) не може суперечити Конституції і законам України, суспільним інтересам, загальновизнаним принципам права; д) означає прагнення (не юридичну можливість) до користування у межах правового регулювання конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом; є) розглядається як простий легітимний дозвіл, тобто такий, що не заборонений законом. Охоронюваний законом інтерес регулює ту сферу відносин, заглиблення в яку для суб`єктивного права законодавець вважає неможливим або недоцільним.

Інтерес, навіть перебуваючи під охороною закону чи права, на відміну від суб`єктивного права, не має такої правової можливості, як останнє, оскільки не забезпечується юридичним обов`язком іншої сторони. Законний інтерес відбиває лише легітимне прагнення свого носія до того, що не заборонено законом, тобто тільки його бажання, мрію, потяг до нього, а отже - й не юридичну, а фактичну (соціальну) можливість.

Це прагнення у межах сфери правового регулювання до користування якимось конкретним матеріальним або нематеріальним благом. Відмінність такого блага від блага, яке охоплюється змістом суб`єктивного права, полягає в тому, що користування благом, на яке особа має право, визначається можливістю в рамках закону, а до якого має законний інтерес - без вимог певних дій від інших осіб або чітко встановлених меж поведінки.

З огляду на вимоги ст.ст. 2, 6 КАС України, об`єктом судового захисту в адміністративному судочинстві є не будь-який законний інтерес, а порушений суб`єктом владних повноважень.

Для визначення інтересу як об`єкту судового захисту в порядку адміністративного судочинства, окрім загальних ознак інтересу, він повинен містити спеціальні, визначені КАС України. Якщо перша група ознак необхідна для віднесення тієї чи іншої категорії до інтересу, то друга - дозволяє кваліфікувати такий інтерес як об`єкт судового захисту в адміністративному судочинстві.

Окрім того, суд враховує ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, практикою Європейського суду з прав людини (рішення Серявін та інші проти України) та Висновком №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів (п.41) щодо якості судових рішень.

Як зазначено в п. 58 рішення Європейського суду з прав людини у справі Серявін та інші проти України суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішенні судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.

Пунктом 41 Висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів зазначено, що обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

З огляду на викладені положення, дослідивши фактичні обставини та питання права, що лежать в основі спору у справі, суд дійшов висновку про відсутність необхідності надання відповіді на інші аргументи сторін, оскільки судом були досліджені усі основні питання, які є важливими для прийняття судового рішення.

Відповідно до статті 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Разом із тим, визначений ст. 77 КАС України обов`язок відповідача - суб`єкта владних повноважень довести правомірність рішення, дії чи бездіяльності не виключає визначеного частиною першою цієї ж статті обов`язку позивача довести ті обставини, на яких ґрунтуються його вимоги.

Згідно з ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Тлумачення змісту цієї норми процесуального закону викладено Верховним Судом у постанові від 07.11.2019р. по справі №826/1647/16 (адміністративне провадження № К/9901/16112/18), де указано, що обов`язковою умовою визнання протиправним волевиявлення суб`єкта владних повноважень є доведеність приватною особою факту порушення власних прав та інтересів та доведеність факту невідповідності закону оскарженого управлінського волевиявлення.

Виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України, оцінки поданих доказів, суд за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, доходить висновку, що позовні вимоги позивача задоволенню не підлягають.

За приписами ч.1 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 КАС України.

Розподіл судових витрат відповідно до положень ст. 139 КАС України не здійснюється.

Керуючись статтями 14, 243-246, 293, 295, 296 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В:

У задоволенні адміністративного позову - відмовити.

Роз`яснити, що судове рішення набирає законної сили відповідно до ст.255 КАС України (а саме: після закінчення строку подання скарги усіма учасниками справи або за наслідками процедури апеляційного перегляду; підлягає оскарженню до Другого апеляційного адміністративного суду у строк згідно з ч.1 ст.295 КАС України (а саме: протягом 30 днів з дати складення повного судового рішення).

Повний текст рішення виготовлено та підписано 22.05.2026, з урахуванням наявності безпечних умов для життя та здоров`я учасників процесу, суддів та працівників суду.

Суддя Марина Лук`яненко