Ухвала суду № 136799855, 25.05.2026, Тернопільський окружний адміністративний суд

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

про залишення позовної заяви без руху

Справа № 500/3194/26

25 травня 2026 рокум.ТернопільСуддя Тернопільського окружного адміністративного суду Чепенюк О.В., розглянувши позовну заяву та додані до неї матеріали ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 через представника звернувся до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області, у якому просить:

визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області щодо проведення перерахунку (індексації) пенсії ОСОБА_1 із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні станом на 01.10.2017 у розмірі 3764,40 грн замість показника середньої заробітної плати, який був врахований при призначенні пенсії, а саме 11808,22 грн;

зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області провести перерахунок (індексацію) та виплату пенсії ОСОБА_1 із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, який був врахований при призначенні пенсії, у розмірі 11808,22 грн, шляхом його послідовного збільшення на коефіцієнти 1,17; 1,11; 1,11; 1,14; 1,197; 1,0796; 1,115; 1,121, починаючи з 01.03.2019, та здійснити виплату недоотриманих сум пенсії з урахуванням раніше виплачених сум.

Відповідно до вимог пунктів 3, 5 частини першої статті 171 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України) суддя після одержання позовної заяви з`ясовує, чи відповідає позовна заява вимогам, встановленим статтями 160, 161, 172 цього Кодексу; чи позов подано у строк, установлений законом (якщо позов подано з пропущенням встановленого законом строку звернення до суду, то чи достатньо підстав для визнання причин пропуску строку звернення до суду поважними).

Позовна заява не відповідає вимогам, встановленим статтею 161 КАС України, та містить такі недоліки.

Частиною третьою статті 161 КАС України визначено, що до позовної заяви додається документ про сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі або документи, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.

Порядок сплати судового збору регламентує Закон України від 08.07.2011 №3674-VI Про судовий збір (далі Закон №3674-VI). Згідно з частиною першою статті 3, частиною першою статті 4 цього Закону судовий збір справляється за подання до суду позовної заяви та іншої заяви, передбаченої процесуальним законодавством; судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

За нормами пункту 3 частини другої статті 4 Закону №3674-VI за подання до адміністративного суду позову немайнового характеру, який подано фізичною особою встановлена ставка судового збору 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

За змістом абзацу четвертого статті 7 Закону України Про Державний бюджет України на 2026 рік з 1 січня 2026 року встановлено прожитковий мінімум на одну працездатну особу в розрахунку на місяць у розмірі 3328 гривень.

Разом з цим, відповідно до частини третьої статті 4 Закону №3674-VI при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.

Таким чином, оскільки позивач фізична особа подала позовну заяву, що має немайновий характер, тому така позовна заява повинна бути оплачена судовим збором у розмірі 1331,20 грн (3328,00 грн х 0,4) або 1064,96 грн із застосуванням коефіцієнта 0,8, передбаченого для пониження відповідного розміру ставки судового збору при поданні позову в електронній формі.

До позовної заяви не додано документа про сплату судового збору. Натомість подано клопотання про звільнення від сплати судового збору, враховуючи майновий стан позивача.

Вирішуючи подане клопотання, суддя звертає увагу, що частиною другою статті 132 КАС України передбачено, що розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Відповідно до частини першої статті 133 КАС України суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою зменшити розмір належних до оплати судових витрат чи звільнити від їх оплати повністю або частково, чи відстрочити або розстрочити сплату судових витрат на визначений строк.

Одночасно статтею 8 Закону №3674-VI визначено, що враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою за її клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі за таких умов: 1) розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік; або 2) позивачами є: а) військовослужбовці; б) батьки, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів; в) одинокі матері (батьки), які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю; г) члени малозабезпеченої чи багатодітної сім`ї; ґ) особа, яка діє в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена; або 3) предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров`ю.

Суд може зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати на підставі, зазначеній у частині першій цієї статті.

Частина друга статті 8 Закону №3674-VI встановлює аналогічні правила для вирішення судом питання про зменшення розміру судового збору або звільнення від його сплати.

Аналіз положень статті 8 вказаного Закону, який є спеціальним в регулюванні питань сплати судового збору, дозволяє зробити висновок, що підставою для розстрочення, відстрочення, звільнення від сплати судового збору або зменшення його розміру є врахування судом майнового стану сторони та одночасна відповідність її одній із закріплених умов, які поділені за майновим, суб`єктним та предметним критерієм. При цьому саме на позивача покладається обов`язок довести обставини неможливості сплати судового збору. Особа, яка заявляє відповідне клопотання, повинна навести доводи та подати докази на підтвердження того, що її майновий стан перешкоджав (перешкоджає) сплаті нею судового збору у встановленому законодавством порядку і розмірі.

Сталим є підхід, відповідно до якого належним доказом для указаних цілей є довідки / відомості з реєстрів, що адмініструються Державною податковою службою України та Пенсійним фондом України (їхніми територіальними органами).

Зокрема, у постанові Верховного Суду від 23.11.2023 у справі №215/7312/20 зазначено, що, вирішуючи питання про звільнення від сплати судового збору, суд ураховує майновий стан сторони, який є оціночним і залежить від доказів, якими обґрунтовується рівень її майнового стану. Такими доказами можуть слугувати: довідка органу Пенсійного фонду України про розмір виплаченої пенсії за попередній календарний рік разом із довідкою органу доходів і зборів про відсутність інших доходів за попередній календарний рік.

Позивач на підтвердження свого майнового стану надав довідку про розмір виплаченої пенсії, зокрема, за період з 01.05.2025 по 30.04.2026 всього 46236,00 грн. Варто наголосити, що такі відомості не містять інформацію про розмір виплаченої пенсії позивачу в цілому за попередній рік (з 01.01.2025 по 31.12.2025).

При цьому навіть цей розмір доходу з 01.05.2025 по 30.04.2026 (який взятий хоч не за календарний рік, але за дванадцять місяців перед зверненням до суду) всього 46236,00 грн вказує на те, що розмір судового збору не перевищує 5 відсотків розміру доходу позивача за період з 01.05.2025 по 30.04.2026, бо 5 відсотків складає 2311,80 грн, а сума судового збору становить 1064,96 грн.

Доказів відсутності інших джерел доходів за попередній рік (відомості з Державного реєстру фізичних осіб - платників податків про джерела/суми нарахованого доходу за період 01.01.2025 по 01.12.2025), та, відповідно, незадовільного майнового стану, що зумовили неможливість сплати судового збору, в матеріалах позовної заяви також немає, що свідчить про необґрунтованість указаного клопотання. При цьому суд повинен враховувати майновий стан сторони в цілому за попередній рік, а не лише відсутність окремих джерел доходу, в даному випадку тих, що підлягають оподаткуванню.

Сплата судового збору є обов`язком позивача, а тому зловживання правом на звільнення, відстрочку чи розстрочку від його сплати є неприпустимим.

Верховний Суд у постанові від 16.10.2025 у справі №280/6038/24 зауважив, що закладена у чинному законодавстві вимога щодо справляння особами судового збору при зверненні до суду є обов`язковою для усіх учасників справи. Тому, реагування судом у процесуальний спосіб на недотримання позивачкою цієї вимоги за відсутності на те правових підстав не може трактуватися як надмірний формалізм з боку суду.

Європейський суд з прав людини неодноразово наголошував, що право на доступ до суду, закріплене у статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року не є абсолютним: воно може підлягати дозволеним за змістом обмеженням, зокрема щодо умов прийнятності скарг. Такі обмеження не можуть шкодити самій суті права доступу до суду, мають переслідувати легітимну мету, а також має бути обґрунтована пропорційність між застосованими засобами та поставленою метою (пункт 33 рішення від 21 грудня 2010 року у справі Перетяка та Шереметьєв проти України, заяви № 17160/06 та № 35548/06).

У світлі вказаного Верховний Суд у наведеній справі уважає, що в даному випадку повернення судом апеляційної інстанції апеляційної скарги з підстав несплати судового збору не є порушенням права позивачки на доступ до суду.

За наведених обставин клопотання про звільнення від сплати судового збору задоволенню не підлягає.

Отже, позивачу слід сплатити судовий збір у розмірі 1064,96 грн (із застосуванням коефіцієнта 0,8, передбаченого для пониження відповідного розміру ставки судового збору при поданні позову в електронній формі, бо позовна заява надійшла до суду через систему "Електронний суд") за реквізитами Тернопільського окружного адміністративного суду:

ГУК у Терн.обл./тг м.Терноп./22030101

Код отримувача (код за ЄДРПОУ) 37977599

Банк отримувача Казначейство України (ел. адм. подат.)

Код банку отримувача (МФО) 899998

Рахунок отримувача UA678999980313101206084019751

Код класифікації доходів бюджету 22030101

Призначення платежу *;101;_____(код клієнта за ЄДРПОУ для юридичних осіб (доповнюється зліва нулями до восьми цифр, якщо значущих цифр менше 8), реєстраційний номер облікової картки платника податків фізичної особи (завжди має 10 цифр) або серія та номер паспорта громадянина України, в разі якщо платник через свої релігійні переконання відмовився від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків і має відповідну відмітку у паспорті); Судовий збір, за позовом ______ (ПІБ чи назва установи, організації позивача), Тернопільський окружний адміністративний суд (назва суду, де розглядається справа).

Ще один недолік позовної заяви полягає у недотриманні строку звернення до суду.

Відповідно до частини першої статті 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

За приписами частини другої статті 122 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Згідно із частиною шостою статті 161 КАС України у разі пропуску строку звернення до адміністративного суду позивач зобов`язаний додати до позову заяву про поновлення цього строку та докази поважності причин його пропуску.

Рішенням Конституційного Суду України від 13.12.2011 №17-рп/2011 визначено, що держава може встановленням відповідних процесуальних строків обмежувати строк звернення до суду, що не впливає на зміст та обсяг конституційного права на судовий захист і доступ до правосуддя.

Встановлення строків звернення до суду з відповідними позовними заявами законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними передбачених КАС України певних процесуальних дій.

Відповідно до актуальної правової позиції, викладеної у постанові Верховного Суду у складі Судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав від 31.03.2021 у справі №240/12017/19 стосовно застосування строку звернення до суду, передбаченого статтею 122 КАС України, необхідно враховувати таке:

1) для визначення початку перебігу строку для звернення до суду необхідно встановити час, коли позивач дізнався або повинен був дізнатись про порушення своїх прав, свобод та інтересів. Позивачу недостатньо лише послатись на необізнаність про порушення його прав, свобод та інтересів; при зверненні до суду він повинен довести той факт, що він не міг дізнатися про порушення свого права й саме із цієї причини не звернувся за його захистом до суду протягом шести місяців від дати порушення його прав, свобод чи інтересів чи в інший визначений законом строк звернення до суду. В той же час триваюча пасивна поведінка такої особи не свідчить про дотримання такою особою строку звернення до суду з урахуванням наявної у неї можливості знати про стан своїх прав, свобод та інтересів;

2) пенсія є щомісячним періодичним платежем, а тому в будь-якому разі її розмір відомий особі, яка її отримує щомісячно. Відтак отримання пенсіонером листа від територіального органу Пенсійного фонду України у відповідь на його заяву не змінює момент, з якого така особа повинна була дізнатись про порушення своїх прав, а свідчить лише про час, коли вона почала вчиняти дії щодо реалізації свого права і ця дата не пов`язується з початком перебігу строку звернення до суду у разі якщо така особа без зволікань та протягом розумного строку не вчиняла активних дій щодо отримання інформації про правильність/помилковість нарахування розміру пенсії, своєчасність/несвоєчасність її перерахунку, тощо.

З матеріалів справи вбачається, що представник позивача просить зобов`язати Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області провести перерахунок (індексацію) та виплату пенсії ОСОБА_1 із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, який був врахований при призначенні пенсії, у розмірі 11808,22 грн, шляхом його послідовного збільшення на коефіцієнти 1,17; 1,11; 1,11; 1,14; 1,197; 1,0796; 1,115; 1,121, починаючи з 01.03.2019, та здійснити виплату недоотриманих сум пенсії з урахуванням раніше виплачених сум.

Тобто, фактично спірні правовідносини виникли з 01.03.2019, у той же час позивач звернулася до суду з цим позовом 19.05.2026 (цією датою позов сформовано в системі "Електронний суд"), тобто з пропуском шестимісячного строку звернення до суду.

При цьому суд зазначає, що отримання позивачем листа відповідача у відповідь на його звернення не змінює момент, з якого позивач повинна була дізнатись про порушення своїх прав, а свідчить лише про час, коли вона почала вчиняти дії щодо реалізації свого права і ця дата не пов`язується з початком перебігу строку звернення до суду.

Така ж позиція висловлена Верховним Судом в постанові від 04.07.2023 у справі № 320/2938/21, від 21.02.2024 у справі № 240/27663/23.

Також суд зазначає, що реалізація позивачем права на звернення до суду з позовною заявою в рамках строку звернення до суду залежить виключно від нього самого, а не від дій чи бездіяльності посадових осіб відповідача. Позивач, необґрунтовано не дотримуючись такого порядку, позбавляє себе можливості реалізовувати своє право на звернення до суду в межах строків звернення до суду. Не реалізація цього права зумовлена його власною пасивною поведінкою.

Дана позиція суду узгоджується з позицією Верховного Суду, викладеною у постановах від 13.01.2025 по справі № 160/28752/23 та від 27.01.2025 у справі №620/7211/24 у аналогічних правовідносинах.

Додані до позову матеріали не містять відомостей про те, що, отримуючи з 01.03.2019 пенсійні виплати у розмірі, який позивач вважає неналежним, позивачем без зволікань та протягом розумного строку вчинялись будь-які активні дії, спрямовані на з`ясування інформації щодо підстав визначення розміру такої виплати, водночас, представник позивача звернувся до відповідача щодо спірного питання лише 22.04.2026, що не може бути визнано як розумний строк для захисту порушеного права.

Отож, позивач пропустив строк звернення до суду з позовними вимогами за період з 01.03.2019 по 18.11.2025. Причини наведені представником позивача у заяві про поновлення строку суд визнає неповажними.

Відповідно до частини першої статті 123 КАС України, у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.

Згідно з частинами першою, другою статті 169 КАС України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху. В ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху. Якщо ухвала про залишення позовної заяви без руху постановляється з підстави несплати судового збору у встановленому законом розмірі, суд в такій ухвалі повинен зазначити точну суму судового збору, яку необхідно сплатити (доплатити).

Таким чином, оскільки позовна заява не відповідає вимогам, встановленим статтею 161 КАС України, її належить залишити без руху, встановивши позивачу строк для усунення недоліків - десять днів з дня отримання ухвали про залишення позовної заяви без руху.

Позивачу у цей строк необхідно усунути вказані недоліки позовної заяви шляхом подання (надіслання) до суду:

квитанції про сплату судового збору у розмірі 1064,96 грн (із застосуванням коефіцієнта 0,8, передбаченого для пониження відповідного розміру ставки судового збору при поданні позову в електронній формі);

заяви про поновлення пропущеного строку звернення до суду, у якій вказати інші підстави для поновлення строку, та надати відповідні докази поважності причин його пропуску у разі їх наявності або подати заяву про зменшення позовних вимог (у межах строку звернення до суду).

Керуючись статтями 122, 123, 160, 161, 169, 171, 248 КАС України, суддя

УХВАЛИВ:

У задоволенні клопотання ОСОБА_1 про звільнення від сплати судового збору відмовити.

Визнати неповажними причини пропуску строку звернення до суду.

Позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії залишити без руху.

Встановити позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви - десять днів з дня отримання ухвали про залишення позовної заяви без руху.

Роз`яснити, що у випадку не усунення недоліків позовної заяви у встановлений судом строк позовна заява і додані до неї документи будуть повернуті позивачу без розгляду.

Копію ухвали надіслати особі, яка подала позовну заяву.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею і оскарженню не підлягає. Заперечення на ухвалу може бути включене до апеляційної скарги на рішення суду.

Суддя Чепенюк О.В.