Рішення № 136799145, 22.05.2026, Полтавський окружний адміністративний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 травня 2026 року м. ПолтаваСправа № 440/11523/25

Полтавський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Бевзи В.І. розглянув за правилами спрощеного позовного провадження у письмовому провадженні справу за адміністративним позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Державної служби України з безпеки на транспорті про визнання протиправною та скасування постанови,

В С Т А Н О В И В:

І. РУХ СПРАВИ

Стислий зміст позовних вимог.

Позивач Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Державної служби України з безпеки на транспорті про визнання протиправною та скасування постанови, а саме просить:

- скасувати постанову відділу державного нагляду (контролю) у Полтавській області Державної служби України з безпеки на транспорті про застосування адміністративно-господарського штрафу №065826 від 09.06.2025.

В обґрунтування позовних вимог позивач вказує на протиправність винесеної постанови відповідача про застосування адміністративно-господарського штрафу №065826 від 09.06.2025 через те, що транспортний засіб марки ЗИЛ 431410, 1990 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1 , серія і номер свідоцтва про реєстрацію НОМЕР_2 , неможливо технічно обладнати тахографом, що обумовлено конструкцією відповідного вантажного автомобіля. Натомість, водій вищевказаного транспортного засобу під час перевезення вантажів веде індивідуальну контрольну книжку водія за формою згідно додатку 3 до Положення про робочий час і час відпочинку водіїв колісних транспортних засобів, яка була надана посадовій особі Відділу державного нагляду (контролю) у Полтавській області Державної служби України з безпеки на транспорті під час здійснення перевірки транспортного засобу (копію додаємо до пояснень). Ведення індивідуальної контрольної книжки водія узгоджується з приписами Конвенції № 153, що свідчить про належне дотримання перевізником (ФОП ОСОБА_1 ) положень законодавства. Відсутність у водія протоколу перевірки та адаптації тахографа обумовлена необладнанням транспортного засобу контрольним пристроєм (тахографом), що являється триваючим правопорушенням. При цьому, 27.05.2025 в. о. начальника Відділу державного нагляду (контролю) у Полтавській області Державної служби України з безпеки на транспорті Дмитром Ткаченко вже була розглянута справа про порушення законодавства про автомобільний транспорт автомобільним перевізником ОСОБА_1 тa винесена постанова про застосування адміністративно-господарського штрафу №°065432 від 27.05.2025 року, в основу якої покладено акт від 30.04.2025 № AP 098207, який також був пов`язаний з відсутністю тахографа на транспортному засобі. Таким чином, до ФОП ОСОБА_1 вже застосована адміністративно-господарська санкція за необладнання транспортного засобу тахографом, що виключає можливість повторного притягнення до відповідальності за одне й те саме правопорушення.

Стислий зміст заперечень відповідача.

У наданому до суду відзиві на позовну заяву представник відповідача заперечував проти позовних вимог та просив відмовити в їх задоволенні у повному обсязі, пояснив, що заперечення позивача не спростовують порушень визначених в акті перевірки та не впливають на правомірність винесеного рішення. Фактичні обставини встановлені під час перевірки є підставою для застосування до позивача відповідальності визначеної чинним законодавством.

Заяви, клопотання учасників справи.

20.08.2025 до суду від позивача надійшла заява про забезпечення позову, яка була задоволена судом.

17.03.2026 від відповідача надійшли додаткові пояснення у справі.

Процесуальні дії у справі.

Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 22.08.2025 (суддя Довгопол М.В.) заяву фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про забезпечення позову до подання позовної заяви задоволено. Зупинено стягнення на підставі постанови Відділу державного нагляду (контролю) у Полтавській області Державної служби України з безпеки на транспорті №065826 від 09.06.2025 про застосування адміністративно-господарського штрафу до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 у розмірі 17000 грн. до набрання законної сили судовим рішенням в адміністративній справі про визнання протиправною та скасування постанови Відділу державного нагляду (контролю) у Полтавській області Державної служби України з безпеки на транспорті №065826 від 09.06.2025.

Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду віди 15 вересня 2025 року (суддя ОСОБА_2 ) відкрито провадження у даній справ, призначено розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у письмовому провадженні).

Згідно із розпорядженням керівника апарату Полтавського окружного адміністративного суду від 25.02.2026 № 83 у зв`язку зі звільненням судді ОСОБА_2 на підставі рішення Вищої ради правосуддя від 19.02.2026 № 226/0/15-26, з урахуванням наказу голови суду Полтавського окружного адміністративного суду від 20.02.2026 № 3/10, відповідно до розпорядження керівника апарату № 3/19 від 23.02.2026 "Про здійснення повторного автоматизованого розподілу між суддями судових справ та матеріалів, які перебували в провадженні судді Довгопол М.В.".

На підставі протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 25.02.2026 справу передано для розгляду судді Бевзі В.І.

Ухвалою суду від 02.03.2026 дану адміністративну справу прийнято до провадження, вирішено розгляд справи проводити спочатку за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи.

Фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось на підставі частини 4 статті 229 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).

ІІ. ФАКТИЧНІ ОБСТАВИНИ СПРАВИ

Дослідивши докази та письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, суд встановив такі обставини справи та відповідні правовідносини.

13.05.2025 ФОП ОСОБА_1 як автомобільним перевізником транспортним засобом марки ЗИЛ, державний номерний знак НОМЕР_1 , водій ОСОБА_3 , здійснювалися перевезення вантажів на підставі товарно-транспортної накладної на відпуск нафтопродуктів (нафти) (абсорбент газоконденсатний марки А) №000459 від 13.05.2025: вантажовідправник ТОВ "Енергетична альтернатива-7", вантажоодержувач ТОВ "Плюс Профіт".

Транспортний засіб ЗИЛ, державний номерний знак НОМЕР_1 , що згідно свідоцтва про реєстрацію серії НОМЕР_2 має повну масу 10605 кг (10,605 т).

13.05.2025 на підставі направлення на рейдову перевірку (перевірку на дорозі) №000712 від 09.05.2025 відповідно до графіку проведення рейдових перевірок (перевірок на дорозі) (копії додаються) посадовими особами Відділу державного нагляду (контролю) у Полтавській області було проведено перевірку додержання суб`єктами господарювання вимог законодавства про автомобільний транспорт, за результатами якої встановлено порушення перевізником ФОП ОСОБА_1 вимог законодавства про автомобільний транспорт, про що складено Акт проведення перевірки №АР098312 від 13.05.2025, а саме: «ст. 34, 48 ЗУ «Про АТ», п. 6.3 наказу МТЗУ №340 від 07.06.2010 р. Під час перевезення небезпечних вантажів згідно ТТН від 13.05.2025 №00459 перевізник не забезпечив водія необхідними документами, а саме: на момент проведення перевірки відсутній протокол перевірки та адаптації тахографа, а також перевізник використовує Т/з не внесений в Єдиний реєстр інформаційних систем «Шлях», чим порушено пп. 4 п. 27 ПКМУ №1001 від 02.12.2015 р.».

Водій транспортного засобу ОСОБА_3 зі змістом вказаного акту та виявлених порушень ознайомлений, що засвідчив власним підписом, жодних пояснень та/або заперечень з приводу виявленого порушення чи обставин проведення перевірки не надав.

Відповідачем 23.05.2025 на офіційну електронну адресу Позивача slbecna@gmail.com, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, направлено повідомлення за вих. №46452/36/24-25 від 22.05.2025 про призначення розгляду справи про порушення законодавства про автомобільний транспорт на 09.06.2025 з 10 до 12 години та необхідність з`явитися до Відділу державного нагляду (контролю) у Полтавській області для участі у розгляді справи та надання відповідних пояснень/заперечень.

Розгляд справи проводився за присутності позивача, про що зазначено в оскаржуваній постанові.

09.06.2025 Відділом державного нагляду (контролю) у Полтавській області винесено постанову №065826 про застосування до ФОП ОСОБА_1 адміністративно-господарського штрафу в розмірі 17 000,00 грн. за порушення ст. 48 Закону України «Про автомобільний транспорт» (згідно акту від 13.05.2025 №АР098312).

Копію постанови про застосування адміністративно-господарського штрафу №065826 від 09.06.2025 отримано позивачем, що підтверджується його підписом.

Позивач вважає винесену постанову №065826 від 09.06.2025 протиправною та такою що підлягає скасуванню, у зв`язку з чим звернувся до суду.

ІІІ. ДЖЕРЕЛА ПРАВА

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з такого.

Відповідно до вимог статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з абз. 1, 2 ч.7 ст.6 Закону України «Про автомобільний транспорт» від 05.04.2001 р. №2344-ІІІ (далі за текстом Закон №2344) центральний орган виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики з питань безпеки на наземному транспорті, здійснює: державний нагляд і контроль за дотриманням автомобільними перевізниками вимог законодавства, норм та стандартів на автомобільному транспорті.

Статтею 1 Закону №2344 визначені основні терміни, серед яких:

автомобільний перевізник - фізична або юридична особа, яка здійснює на комерційній основі чи за власний кошт перевезення пасажирів чи (та) вантажів транспортними засобами;

автомобільний самозайнятий перевізник - це фізична особа - суб`єкт господарювання, яка здійснює на комерційній основі чи за власний кошт перевезення пасажирів на таксі без застосування праці найманих водіїв.

Частиною 10 статті 6 Закону №2344 встановлено, що на території України центральний орган виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики з питань безпеки на наземному транспорті, у сфері міжнародних автомобільних перевезень здійснює: контроль наявності, видачу дозвільних документів на виконання перевезень та контроль відповідності виду перевезення, що фактично виконується; контроль за виконанням автомобільними перевізниками вимог міжнародних договорів України з питань міжнародних автомобільних перевезень; контроль технічного, санітарного та екологічного стану транспортних засобів, що впливає на безпеку руху та екологічну ситуацію; контроль за дотриманням перевізниками вимог Європейської угоди щодо роботи екіпажів транспортних засобів, які виконують міжнародні автомобільні перевезення; контроль та нагляд за дотриманням вимог нормативно-правових актів щодо забезпечення безпеки на автомобільному транспорті та правил перевезення небезпечних вантажів; контроль внесення перевізниками-нерезидентами платежів за проїзд автомобільними дорогами України; перевірку транспортно-експедиційної документації на здійснення перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом; габаритно-ваговий контроль транспортних засобів; нарахування, у разі виявлення порушень, та вжиття заходів щодо стягнення плати за проїзд автомобільними дорогами транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, під час здійснення габаритно-вагового контролю.

Відповідно до пунктів 1, 8 Положення про Державну службу України з безпеки на транспорті, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11.02.2015 р. №103 Державна служба України з безпеки на транспорті (Укртрансбезпека) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Віце-прем`єр-міністра з відновлення України - Міністра розвитку громад, територій та інфраструктури (далі Міністр) і який реалізує державну політику з питань безпеки на наземному транспорті.

Укртрансбезпека здійснює свої повноваження безпосередньо, через утворені в установленому порядку територіальні органи.

Згідно з підпунктом 19 пункту 5 Положення про Державну службу України з безпеки на транспорті, Укртрансбезпека відповідно до покладених на неї завдань: здійснює контроль за додержанням перевізниками вимог режиму праці та відпочинку, що здійснюють перевезення пасажирів і вантажів автомобільним транспортом.

Частинами 14, 17 статті 6 Закону №2344 передбачено, що державний контроль автомобільних перевізників на території України здійснюється шляхом проведення планових, позапланових і рейдових перевірок (перевірок на дорозі).

Рейдові перевірки (перевірки на дорозі) дотримання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом здійснюються шляхом зупинки транспортного засобу або без такої зупинки посадовими особами центрального органу виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики з питань безпеки на наземному транспорті, та його територіальних органів, які мають право зупиняти транспортний засіб у форменому одязі за допомогою сигнального диска (жезла) відповідно до порядку, затвердженого Кабінетом Міністрів України.

У розумінні абз.75 ч.1 ст.1 Закону №2344, рейдова перевірка (перевірка на дорозі) перевірка транспортних засобів автомобільних перевізників на всіх видах автомобільних доріг на маршруті руху в будь-який час з урахуванням інфраструктури (автовокзали, автостанції, автобусні зупинки, місця посадки та висадки пасажирів, стоянки таксі і транспортних засобів, місця навантаження та розвантаження вантажних автомобілів, зони габаритно-вагового контролю, інші об`єкти, що використовуються автомобільними перевізниками для забезпечення діяльності автомобільного транспорту) щодо дотримання автомобільними перевізниками вимог законодавства про автомобільний транспорт.

Процедура проведення рейдових перевірок (перевірок на дорозі) щодо додержання автомобільними перевізниками вимог законодавства про автомобільний транспорт визначена Порядком проведення рейдових перевірок (перевірок на дорозі), затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 08.11.2006 р. №1567 (далі за текстом Порядок №1567).

Відповідно до пунктів 2, 4 Порядку №1567 рейдовим перевіркам (перевіркам на дорозі) підлягають усі транспортні засоби вітчизняних та іноземних автомобільних перевізників (далі транспортні засоби), що здійснюють автомобільні перевезення пасажирів та вантажів на території України.

Рейдові перевірки (перевірки на дорозі) на автомобільному транспорті проводяться посадовими особами Укртрансбезпеки та її територіальних органів (далі посадові особи) у форменому одязі, які мають відповідне службове посвідчення, направлення на рейдову перевірку (перевірку на дорозі) згідно з додатком 1-1, сигнальний диск (жезл) та індивідуальну печатку.

Пунктами 12, 14 Порядку №1567 передбачено, що рейдова перевірка (перевірка на дорозі) здійснюється на підставі щотижневого графіка.

Рейдовою перевіркою (перевіркою на дорозі) є перевірка транспортних засобів автомобільних перевізників на всіх видах автомобільних доріг на маршруті руху в будь-який час з урахуванням інфраструктури (автовокзали, автостанції, автобусні зупинки, місця посадки та висадки пасажирів, стоянки таксі і транспортних засобів, місця навантаження та розвантаження вантажних автомобілів, зони габаритно-вагового контролю, інші об`єкти, що використовуються автомобільними перевізниками для забезпечення діяльності автомобільного транспорту) щодо додержання автомобільними перевізниками вимог законодавства про автомобільний транспорт.

З огляду на абз.1, 2 п.15 Порядку №1567 під час проведення рейдової перевірки (перевірки на дорозі) перевіряється виключно: наявність визначених статтями 39 і 48 Закону документів, на підставі яких здійснюються перевезення автомобільним транспортом.

Згідно з п.п.21, 22, 24 Порядку №1567 у разі виявлення в ході рейдової перевірки (перевірки на дорозі) транспортного засобу порушення законодавства про автомобільний транспорт посадовою особою (особами), що провела перевірку, складається акт за формою згідно з додатком 3.

Про результати перевірки транспортного засобу (відсутність порушення або зазначення номера складеного акта) посадова особа робить запис у дорожньому листі (за наявності такого) із зазначенням дати, часу, місця перевірки, свого прізвища, місця роботи і посади, номера службового посвідчення та ставить свій підпис, а у разі проведення перевірки виконання Європейської угоди ставить відповідний відбиток печатки на реєстраційному листку режиму праці та відпочинку водіїв (у разі наявності).

У разі відмови водія від підписання акта рейдової перевірки (перевірки на дорозі) транспортного засобу посадова особа (особи), що провела перевірку, вносить про це запис.

Акти, зазначені у пунктах 20, 21 цього Порядку, реєструються в журналі обліку.

Відповідно до п.п.25-27 Порядку №1567 справа про порушення розглядається в територіальному органі Укртрансбезпеки за місцезнаходженням автомобільного перевізника або за місцем виявлення порушення (за письмовою заявою уповноваженої особи автомобільного перевізника) не пізніше ніж протягом двох місяців з дня його виявлення.

Справа про порушення розглядається у присутності уповноваженої особи автомобільного перевізника.

Про час і місце розгляду справи про порушення уповноважена особа автомобільного перевізника повідомляється під розписку чи рекомендованим листом із повідомленням або надсиланням на офіційну електронну адресу (за наявності).

У разі неявки уповноваженої особи автомобільного перевізника справа про порушення розглядається без її участі.

За наявності підстав керівник територіального органу Укртрансбезпеки або його заступник виносить постанову про застосування адміністративно-господарських штрафів, яка оформляється згідно з додатком 5.

Відповідно до п. 19 Порядку №1567 За результатами розгляду справи про порушення керівник територіального органу Укртрансбезпеки або його заступник за наявності порушень вимог законодавства про автомобільний транспорт, відповідальність за які передбачена частиною першою статті 60 Закону України "Про автомобільний транспорт", виносить постанову про застосування адміністративно-господарського штрафу за формою згідно з додатком 5.

Відповідно до положень ст. 48 Закону №2344-ІІІавтомобільні перевізники, водії повинні мати і пред`являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконують вантажні перевезення.

Документами для здійснення внутрішніх перевезень вантажів є:

для автомобільного перевізника - документ, що засвідчує використання транспортного засобу на законних підставах, інші документи, передбачені законодавством;

для водія - посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, товарно-транспортна накладна або інший визначений законодавством документ на вантаж, інші документи, передбачені законодавством.

Тобто, вказаний перелік не є вичерпним, і при необхідності під час перевірки можуть бути витребувані інші документи, передбачені чинним законодавством.

За ст.49 Закону № 2344-III водій транспортного засобу зобов`язаний мати при собі та передавати для перевірки уповноваженим на те посадовим особам документи, передбачені законодавством, для здійснення зазначених перевезень.

Відповідно до ст. 53 Закону № 2344-III передбачено, що водії транспортних засобів, що належать резидентам або нерезидентам України, зобов`язані допускати до перевірки тахографів посадових осіб центрального органу виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики з питань безпеки на наземному транспорті, надавати їм реєстраційні листки режиму праці та відпочинку водіїв - тахокарти, а також, у разі якщо у транспортному засобі використовуються цифрові тахографи, роздруковувати на паперовому носії інформацію про роботу та відпочинок водіїв.

Згідно п.1.3 Інструкції з використання контрольних пристроїв (тахографів) на автомобільному транспорті, затвердженої наказом Міністерства транспорту та зв`язку України від 24.06.2010 року №385 (Інструкція №385).

Відповідно до пункту 1.4 Інструкції № 385 адаптація тахографа до транспортного засобу - оновлення або підтвердження параметрів автомобільного транспортного засобу, що зберігаються у пам`яті тахографа, до яких залежно від типу тахографа належать: ідентифікаційний номер (VIN-код) та номерний знак (цифри та літери, нанесені на номерному знаку, - ) автомобільного транспортного засобу, розмір застосованих пневматичних шин, результати визначення константи тахографа "k", характеристичного коефіцієнта автомобільного транспортного засобу "w", ефективного кола шини "l", а також показники часу, пробігу, граничного значення швидкості, на яке налаштований обмежувач швидкості транспортного засобу (за наявності). Термін "адаптація тахографа до транспортного засобу", за визначенням ЄУТР ( 994_016 ), - "калібрування".

Відповідно до пункту 1.4 Інструкції № 385 контрольний пристрій (тахограф) - обладнання, яке є засобом вимірювальної техніки, призначене для встановлення на транспортних засобах для показу та реєстрації в автоматичному чи напівавтоматичному режимі інформації про рух таких транспортних засобів та про певні періоди роботи їхніх водіїв;

тахокарта - бланк, призначений для внесення й зберігання зареєстрованих даних, який вводять в аналоговий контрольний пристрій (тахограф) та на якому маркувальні пристрої останнього здійснюють безперервну реєстрацію інформації, що підлягає фіксуванню відповідно до положень ЄУТР.

Згідно з положеннями пункту 3.3 Інструкції № 385 водій транспортного засобу, обладнаного тахографом: забезпечує правильну експлуатацію тахографа та управління режимами його роботи відповідно до інструкції виробника тахографа; своєчасно встановлює, змінює і заповнює тахокарти та забезпечує їх належне зберігання; використовує тахокарти (у разі використання аналогового тахографа) або у разі використання цифрового тахографа - особисту картку водія кожного дня, протягом якого керував транспортним засобом; має при собі: протокол про перевірку та адаптацію тахографа до транспортного засобу; заповнені тахокарти у кількості, що передбачена ЄУТР, або картку водія чи роздруківку даних роботи тахографа у разі обладнання транспортного засобу цифровим тахографом; у разі несправності або пошкодження аналогового тахографа своєчасно записує від руки дані щодо режиму роботи та відпочинку на зворотному боці тахокарти, де нанесена сітка з відповідними графічними позначками, інформує про це відповідну посадову особу перевізника, з яким водій перебуває у трудових відносинах (для найманих водіїв);у разі несправності або пошкодження цифрового тахографа або картки до нього своєчасно записує від руки дані щодо режиму роботи та відпочинку на зворотному боці аркуша, призначеного для роздруківки даних, що використовують у даному тахографі, та забезпечує належне зберігання таких записів.

Відповідно до пункту 2.5 Інструкції № 385 повірку тахографів здійснюють повірочні лабораторії, які уповноважені на проведення повірки тахографів відповідно до Закону України Про метрологію та метрологічну діяльність.

Пунктом 2.6 Інструкції № 385 визначено, що пункти сервісу тахографів виконують перевірку та адаптацію тахографів до транспортних засобів відповідно до вимог Європейської угоди щодо роботи екіпажів транспортних засобів, які виконують міжнародні автомобільні перевезення періодично кожні два роки, а також у разі: установлення або заміни тахографа; ремонту тахографа; зміни типу розмірів пневматичних шин автомобільного транспортного засобу; якщо під час технічного обслуговування або ремонту автомобільного транспортного засобу відбулося пошкодження таблички тахографа або пломб, накладених на його складові, під час установлення або адаптації або у разі зміни конструкції автотранспортного засобу, що може вплинути на роботу тахографа.

Згідно з положеннями пункту 1.4 Інструкції № 385 ПСТ - пункт сервісу тахографів, спеціально облаштовані виробничі ділянки для надання послуг щодо установлення та технічного обслуговування тахографів суб`єктами господарювання (резидентами України), що виконують передбачені ЄУТР функції майстерні або механіка та внесені Мінінфраструктури як компетентним органом з виконання ЄУТР до переліку уповноважених суб`єктів господарювання.

Пунктом 2.7 Інструкції № 385 передбачено, що за результатами перевірки та адаптування тахографа до транспортного засобу ПСТ оформлює у двох примірниках протокол перевірки та адаптації тахографа до транспортного засобу за формою, наведеною в додатку 5.

Бланк протоколу перевірки та адаптації тахографа до транспортного засобу роздруковується відповідальною особою ПСТ на папері формату А4 (210x297 мм) щільністю 100 г/кв. м або більше. Не допускається робити закреслення чи виправлення відомостей, які заносяться до протоколу, а також внесення додаткових записів після того, як протокол підписано та поставлено печатку відповідальної особи ПСТ. У графах, які не заповнюються під час складання протоколу, проставляються прочерки.

ПСТ надає один примірник зазначеного протоколу перевізнику, а другий залишає собі і зберігає разом з тахокартою або у разі цифрового тахографа - з роздруківкою та електронними файлами, що підтверджують достовірність наведених у протоколі даних.

Протокол перевірки та адаптації тахографа до транспортного засобу зберігають протягом трьох років з дати проведення робіт.

Відповідно до п. 3.3. Інструкції № 385 водій транспортного засобу, обладнаного тахографом, повинен мати при собі: протокол про перевірку та адаптацію тахографа до транспортного засобу; заповнені тахокарти у кількості, що передбачена ЄУТР, або картку водія чи роздруківку даних роботи тахографа у разі обладнання транспортного засобу цифровим тахографом.

Відповідно до п. 3.5. Інструкції № 385 перевізники забезпечують водіїв, які відправляються в рейс, необхідною кількістю тахокарт або паперу для роздруківки даних, що відповідають типу тахографа (аналоговий, цифровий); зберігають інформацію, отриману за допомогою тахографа, кожного водія протягом 12 місяців з дати останнього запису, а протоколи перевірки та адаптації тахографа до транспортного засобу, свідоцтва про повірку - протягом одного року з дати закінчення терміну їх дії.

Відповідно до п. 3.5, п.3.6. Інструкції № 385 перевізники забезпечують належну експлуатацію тахографів та транспортних засобів з установленими тахографами та згідно з вимогами ЄУТР здійснюють періодичні інспекції, які включають перевірку: наявності у водіїв транспортних засобів тахокарт у кількості, визначеній пунктом 3.3 цього розділу, або наявності та чинності картки для цифрового тахографа; строків зберігання відповідної інформації, отриманої за допомогою тахографа, протоколів перевірки та адаптації тахографа до транспортного засобу та повірки тахографа.

Перевізники забезпечують належну експлуатацію тахографів та транспортних засобів з установленими тахографами та згідно з вимогами ЄУТС здійснюють періодичні інспекції, які включають перевірку: правильності роботи тахографа та відповідності його типу згідно із законодавством; наявності та цілісності таблички тахографа та його пломб, а також маркування таблички та пломб тахографа знаком ПСТ, внесеним до Переліку; дотримання вимог щодо періодичності проведення перевірки та адаптації тахографа до транспортного засобу, а також перевірки тахографа.

Отже, автомобільний перевізник зобов`язаний забезпечити транспортний засіб, який здійснює вантажні перевезення діючим протоколом перевірки та адаптації тахографа до транспортного засобу та повірки тахографа.

ІV. ВИСНОВКИ СУДУ

Суд, повно виконавши процесуальний обов`язок зі збору доказів, перевіривши доводи сторін добутими доказами, дослідивши зібрані у справі докази в їх сукупності, проаналізувавши зміст належних норм матеріального і процесуального права, які врегульовують спірні правовідносини, виходить з таких підстав та мотивів.

Щодо відсутності обладнання вантажного транспортного засобу діючим та повіреним тахографом.

Відповідно до пункту 6.1 розділу VІ Положення про робочий час і час відпочинку водіїв колісних транспортних засобів, затвердженого наказом Міністерства транспорту та зв`язку України від 07 червня 2010 року № 340, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 14 вересня 2010 року за N 811/18106 (далі по тексту - Положення № 340, у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), автобуси, що використовуються для нерегулярних і регулярних спеціальних пасажирських перевезень, для регулярних пасажирських перевезень на міжміських автобусних маршрутах протяжністю понад 50 км, вантажні автомобілі з повною масою понад 3,5 тонн повинні бути обладнані діючими та повіреними тахографами. Водії зберігають записи щодо режиму праці та відпочинку протягом робочої зміни та 28 днів з дня її закінчення.

Згідно з пунктом 6.3 розділу VІ Положення № 340, водій, що керує ТЗ, який не обладнаний тахографом, веде індивідуальну контрольну книжку водія (додаток 3) або повинен мати копію графіка змінності водіїв.

З наведеного правового регулювання слідує, що вантажні автомобілі з повною масою понад 3,5 тонн повинні бути обладнані діючими та повіреними тахографами.

Також ведення тахографу передбачено і для автобусів, протяжність маршруту яких становить понад 50 км. Водії повинні мати і пред`являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, протокол про перевірку та адаптацію тахографа до транспортного засобу, а у разі необладнання транспортного засобу тахографом - індивідуальну контрольну книжку водія або копію графіка змінності водіїв.

При цьому із системного аналізу норм чинного законодавства слідує, що можливість вести індивідуальну контрольну книжку водія або копію графіка змінності водіїв передбачена лише для тих водіїв транспортних засобів, які керують або вантажними автомобілями з повною масою до 3,5 тонн включно, або автобусом на автобусному маршруті протяжністю до 50 км включно.

Верховний Суд, приймаючи постанову від 06 вересня 2024 року у справі № 600/302/23-а, навів наступні висновки щодо застосування пункту 6.3 розділу VІ Положення № 340:

"55. спірним є питання чи наявний у позивача обов`язок обладнувати автомобіль з масою 3500 кг діючим та повіреним тахографом.

56. Так, за змістом пункту 6.1. Положення № 340 вантажні автомобілі з повною масою понад 3,5 тонн повинні бути обладнані діючими та повіреними тахографами.

57. Вжите у вказаній нормі слово понад вказує на перевищення маси 3,5 тонн, тобто законодавець визначив обов`язок по обладнанню вантажного автомобіля діючими та повіреними тахографами з повною масою автомобіля більше ніж 3,5 тонн.

58. Судами встановлено, що згідно свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу марки Mercedes-Benz, реєстраційний номер НОМЕР_2, повна маса транспортного засобу становить 3500 кг.

59. Оскільки повна маса транспортного засобу, що належить позивачу, становить 3500 кг, а законодавством визначено обов`язок щодо обладнання вантажного автомобіля діючим та повіреним тахографом з повною масою вище 3,5 тонн, висновок судів попередніх інстанцій про відсутність обов`язку у позивача обладнувати вантажний автомобіль марки Mercedes-Benz діючим та повіреним тахографом є правильним".

Так, судовим розглядом встановлено, що, з 13.05.2025 ФОП ОСОБА_1 , як автомобільним перевізником транспортний засіб марки ЗИЛ, державний номерний знак НОМЕР_1 , водій ОСОБА_3 , здійснювалися перевезення вантажів на підставі товарно-транспортної накладної на відпуск нафтопродуктів (нафти) №000459 від 13.05.2025.

Транспортний засіб ЗИЛ, державний номерний знак НОМЕР_1 , згідно із свідоцтвом про реєстрацію серії НОМЕР_2 має повну масу 10605 кг (10,605 т).

Таким чином, з огляду на вимоги пункту 6.1 Положення № 340, транспортний засіб ЗИЛ, державний номерний знак НОМЕР_1 обов`язково обладнується діючим та повіреним тахографом та автомобільним перевізником мають виконуватися законодавчо встановлені обов`язкові вимоги щодо забезпечення належної експлуатації такого тахографу та наявності всіх необхідних документів та надання їх водієві для подальшого пред`явлення під час проведення перевірок.

Відповідно до акту проведення перевірки №АР098312 від 13.05.2025, встановлені наступні порушення, а саме:

«ст. 34, 48 ЗУ «Про АТ», п. 6.3 наказу МТЗУ №340 від 07.06.2010

Під час перевезення небезпечних вантажів згідно ТТН від 13.05.2025 №00459 перевізник не забезпечив водія необхідними документами, а саме: на момент проведення перевірки відсутній протокол перевірки та адаптації тахографа, а також перевізник використовує Т/з не внесений в Єдиний реєстр інформаційних систем «Шлях», чим порушено пп. 4 п. 27 ПКМУ №1001 від 02.12.2015».

Згідно з актом перевірки, водієм транспортного засобу ЗИЛ, державний номерний знак НОМЕР_1 не надано особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, протокол перевірки та адаптації тахографа до транспортного засобу, чим порушені вимоги статті 48 Закону України "Про автомобільний транспорт".

Оскільки в акті перевірки відсутній запис водія про наявність у нього протоколу перевірки та адаптації тахографа до транспортного засобу та про його неврахування посадовими особами Укртрансбезпеки під час перевірки, у суду відсутні підстави вважати, що позивач не вчиняв порушення, яке зафіксовано у цьому акті перевірки.

Доказів, які б спростовували обставини, що мали місце під час проведення рейдової перевірки та зазначені в акті перевірки від 13.05.2023, матеріали справи не містять.

Посилання позивача на те, що транспортний засіб марки ЗИЛ 431410, 1990 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1 , серія і номер свідоцтва про реєстрацію НОМЕР_2 , неможливо технічно обладнати тахографом, що обумовлено конструкцією відповідного вантажного автомобіля суд оцінює критично, оскільки позивачем не надані жодні докази на підтвердження технічної неможливості встановлення тахографа, і закон відповідних виключень не містить.

Щодо посилань позивача на те, що 27.05.2025 розглянута справа про порушення законодавства про автомобільний транспорт автомобільним перевізником ОСОБА_1 тa винесена постанова про застосування адміністративно-господарського штрафу №065432 від 27.05.2025, в основу якої покладено акт від 30.04.2025 № AP 098207, який також пов`язаний з відсутністю тахографа на транспортному засобі, що виключає можливість повторного притягнення до відповідальності за одне й те саме правопорушення, то суд зазначає наступне.

Постанова про застосування адміністративно-господарського штрафу №065432 від 27.05.2025 та акт від 30.04.2025 № AP 098207 суду надані не були.

Окрім того, відповідно до ст. 61 Конституції України, ніхто не може бути двічі притягнений до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення.

Проте, доводи у позові свідчать про те, що позивач вчиняє триваюче правопорушення щодо необладнання свого транспортного засобу тахографом та посадовими особами відповідача за кожним окремими епізодом перевірки виноситься рішення про накладення штрафу не за одне і те саме порушення, а саме за триваюче порушення, оскільки позивач його не припиняє, а продовжує протиправну поведінку.

Унаслідок протиправної триваючої поведінки позивача щодо неусунення виявлених порушень законодавства, до нього можуть застосовуватись відповідальність до моменту припинення триваючого правопорушення.

Принцип "non bis in idem" визначений у статті 4 Протоколу № 7 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод полягає у тому, що нікого не може бути вдруге притягнуто до суду або покарано в порядку кримінального провадження під юрисдикцією однієї і тієї самої держави за правопорушення, за яке його вже було остаточно виправдано або засуджено відповідно до закону та кримінальної процедури цієї держави.

У той же час суд зазначає, що відповідно до усталеної правової позиції Великої Палати Верховного Суду наданий висновок щодо триваючого правопорушення, який полягає у тому, що протиправна бездіяльність - це триваюча пасивна поведінка суб`єкта, яка виражається у формі невчинення дії (дій), яку він зобов`язаний був і міг вчинити. Тобто бездіяльність не має чітко окреслених часових меж, а саме явище бездіяльності є триваючим. Отже, вчинена суб`єктом бездіяльність фактично є триваючим правопорушенням, оскільки відсутність дій щодо виконання вимог закону продовжується у часі.

Велика Палата Верховного Суду врахувала, що в чинному законодавстві України не визначено поняття «триваюче правопорушення».

Разом із цим, за загальноприйнятим у теорії права визначенням триваючим вважають правопорушення, яке починається з будь-якої протиправної дії чи бездіяльності, коли винна особа не виконує конкретний покладений на неї обов`язок або виконує його неповністю чи неналежним чином, а потім така бездіяльність триває протягом певного проміжку часу до моменту виконання установлених обов`язків або виявлення правопорушення.

Тобто протиправна бездіяльність не закінчується після спливу законодавчо визначеного строку, а продовжує тривати доти, доки не будуть встановлені обставини, які дозволять визначити, чи були дотриманні приписи закону в точному його розумінні.

Враховуючи викладене, принцип "non bis in idem" не може застосовуватись під час триваючого правопорушення, оскільки в кожний окремий проміжок часу виявлення порушення та притягнення до відповідальності у триваючій протиправній поведінці є кожним новим моментом порушення закону, тобто становить окремий склад правопорушення.

Вирішуючи питання про те, як можна тлумачити поняття "кримінальне обвинувачення", Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) виходить із таких критеріїв ("Критерії Енгеля):

1) класифікація провадження згідно з національним законодавством;

2) природа злочину;

3) природа та рівень суворості покарання, яке загрожує особі (рішення ЄСПЛ у справах "Енгель та інші проти Нідерландів").

Виходячи з таких критеріїв, певні справи, зокрема про адміністративні правопорушення, де особі загрожує покарання у виді позбавлення свободи чи великий штраф, розглядатимуться ЄСПЛ, як кримінальні та вимагатимуть застосування гарантій справедливості судового розгляду, викладених у статті 6 Конвенції.

Додатково суд зазначає, що принцип "non bis in idem" застосовуються у кримінальному праві, проте також може застосовуватись і в адміністративних правовідносинах у випадку застосування "Критеріїв Енгеля", тобто адміністративна відповідальність за своїм характером є значною, містить караючу функції, а не превентивну та стимулюючу, для усунення порушення вимог закону, і розмір фінансового порушення чи суми штрафних санкцій може кваліфікуватись, як кримінальне правопорушення.

У той же час, застосований штраф до позивача у розмірі 17000,00 грн., не оцінюється судом, як значний, та такий, що несе очевидну каральну функцію, такий штраф направлений на припинення суб`єктом господарювання протиправної поведінки.

У свою чергу, позивач, відповідно до його доводів позову, таку поведінку самостійно та умисно продовжує тривало, не зважаючи на неодноразове застосування відповідальності до нього за триваючу протиправну поведінку.

Унаслідок такої поведінки позивача, правомірним є неодноразове застосування штрафу до моменту припинення такої протиправної поведінки.

Отже, у даному випадку до відповідача не застосовується принцип заборони повторного притягнення до відповідальності за одне і те саме порушення, оскільки протиправна поведінка є триваючою, а характер застосованої відповідальності за "Критеріями Енгеля" не свідчить про ознаки кримінальної, тобто у даному випадку принцип "non bis in idem" не є застосовним.

Щодо порушення, яке зафіксоване в акті проведення перевірки №АР098312 від 13.05.2025 "...перевізник використовує Т/з не внесений в Єдиний реєстр інформаційних систем «Шлях», чим порушений пп. 4 п. 27 ПКМУ №1001 від 02.12.2015 р.».

У позові зазначені доводи, що відповідне питання взагалі не є предметом регулювання статті 48 Закону України «Про автомобільний транспорт» та не може мати наслідком застосування адміністративно-господарської відповідальності за абз. 3 ч. 1 ст. 60 вказаного закону.

Відповідач зауважив у відзиві, що у спірних правовідносинах підставою для застосування до позивача адміністративно-господарського штрафу, відповідно до постанови №065826 від 09.06.2025, стала відсутність на момент проведення перевірки обов`язкових для здійснення перевезень вантажів документів - протоколу перевірки та адаптації тахографа до транспортного засобу, а не відсутність відомостей про транспортний засіб в інформаційній системі «Шлях».

Відповідно до ч. 5 ст. 48 Закону України "Про автомобільний транспорт", у разі перевезення небезпечних вантажів крім документів, передбачених частиною другою цієї статті, обов`язковими документами також є: для автомобільного перевізника - ліцензія на надання відповідних послуг; для водія - свідоцтво про допущення транспортного засобу до перевезення певних небезпечних вантажів, свідоцтво про підготовку водіїв транспортних засобів, що перевозять небезпечні вантажі, письмові інструкції на випадок аварії або надзвичайної ситуації.

Відповідно до абз. 3 ч. 1 ст. 60 Закону України "Про автомобільний транспорт", за порушення законодавства про автомобільний транспорт до автомобільних перевізників застосовуються адміністративно-господарські штрафи за перевезення пасажирів та вантажів за відсутності на момент проведення перевірки документів, визначених статтями 39 і 48 цього Закону, - штраф у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Підпункт 4 п. 27 Постанови Кабінету Міністрів України №1001 від 02.12.2015 містить умову допуску транспортних засобів юридичних та фізичних осіб, як засобів провадження господарської діяльності - ліцензіата. До використання під час провадження господарської діяльності допускаються транспортні засоби, які: внесені до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців як засоби провадження господарської діяльності ліцензіата, що відповідають цим Ліцензійним умовам.

Тобто, вказана вище постанова КМ України може розповсюджуватись лише на транспортні засоби юридичних та фізичних осіб, які є ліцензіатами, тобто суб`єктами господарювання, які мають відповідну ліцензію (ст. 1 Закону України «Про ліцензування видів господарської діяльності»), тобто зобов`язані при певних видах господарської діяльності отримувати таку ліцензію.

Постанова Кабінету Міністрів України №1001 від 02.12.2015 взагалі не є нормативно- правовим документом, яка регулює відносини по перевезенню небезпечних вантажів, і не визначає коло суб`єктів господарювання, які мають отримати відповідну ліцензію, а є лише нормативно-правовим документом, який визначає вичерпний перелік документів, що додаються до заяви на отримання ліцензії на право провадження господарської діяльності з перевезення небезпечних вантажів, а також встановлюються організаційні, кадрові та технологічні вимоги до матеріально-технічної бази ліцензіата і засобів провадження діяльності, обов`язкові для виконання під час провадження зазначеної діяльності.

Закон України «Про перевезення небезпечних вантажів», також не містить норми, яка б визначала обов`язок юридичних або фізичних осіб, які є перевізниками небезпечних вантажів, отримувати ліцензію на такий вид діяльності. У статтях 18 та 20 такого Закону вказано, що умови перевезення небезпечних вантажів та документи на їх перевезення визначаються нормативно-правовими актами, що регулюють діяльність транспорту, основним Законом при цьому є Закон України «Про автомобільний транспорт».

Вимоги по ліцензуванню на автомобільному транспорту містяться у ст. 9 Закону України «Про автомобільний транспорт».

Так згідно вказаної норми Закону, ліцензія видається в т.ч. на такий вид господарської діяльності як надання послуг з перевезення пасажирів і небезпечних вантажів.

Статтею 33 Закону України «Про автомобільний транспорт» також конкретизовано, що суб`єкт господарювання, що здійснює перевезення вантажів на договірних умовах, який відповідно до законодавства надає послугу згідно з договором про перевезення вантажу транспортним засобом, є автомобільним перевізником, який для виконання перевезень небезпечних вантажів повинен одержати відповідну ліцензію.

Тобто вимога про необхідність отримання ліцензії на перевезення небезпечних вантажів, а відповідно і вимога про внесення автомобілів до єдиної інформаційної системи Укртрансбезпеки як засіб провадження господарської діяльності ліцензіата може розповсюджуватись лише на осіб, що надають послуги з перевезення небезпечних вантажів на договірних засадах згідно з договором про перевезення вантажу транспортним засобом.

За змістом статей 901 та 909 Цивільного кодексу України договір про надання послуг та його різновид - договір про перевезення вантажу - це двосторонній договір, за умовами якого одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

За договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов`язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов`язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.

Отже, такий вид господарської діяльності як надання послуг з перевезення вантажів, в т.ч. небезпечних, передбачає наявність мінімум двох суб`єктів, а саме замовника (відправника) та виконавця (перевізника).

13.05.2025 ФОП ОСОБА_1 як автомобільним перевізником транспортним засобом марки ЗИЛ, державний номерний знак НОМЕР_1 , водій ОСОБА_3 , здійснювалися перевезення вантажів на підставі товарно-транспортної накладної на відпуск нафтопродуктів (нафти) (абсорбент газоконденсатний марки А) №000459 від 13.05.2025: вантажовідправник ТОВ "Енергетична альтернатива-7", вантажоодержувач ТОВ "Плюс Профіт".

Докази наявності ліцензії на надання відповідних послуг; свідоцтва про допущення транспортного засобу до перевезення певних небезпечних вантажів, свідоцтва про підготовку водіїв транспортних засобів, що перевозять небезпечні вантажі, письмові інструкції на випадок аварії або надзвичайної ситуації позивачем не надані.

Формулювання в Акті проведення перевірки №АР098312 від 13.05.2025 "...перевізник використовує Т/з не внесений в Єдиний реєстр інформаційних систем «Шлях», чим порушений пп. 4 п. 27 ПКМУ №1001 від 02.12.2015 р.», що стало другою з підстав накладення на позивача штрафу, не спростовує наявність порушень з боку позивача щодо необхідності отримання відповідної ліцензії.

Таким чином, ключовим питанням при наданні оцінки процедурним порушенням, допущеним під час прийняття суб`єктом владних повноважень рішення, є співвідношення двох базових принципів права: протиправні дії не тягнуть за собою правомірних наслідків і, на противагу йому, принцип формальне порушення процедури не може мати наслідком скасування правильного по суті рішення.

Межею, що розділяє істотне (фундаментальне) порушення від неістотного, є встановлення такої обставини: чи могло бути іншим рішення суб`єкта владних повноважень за умови дотримання ним передбаченої законом процедури його прийняття.

Аналогічну позицію висловлено у постанові КАС ВС від 28 вересня 2022 року у справі N 160/2552/21.

Згідно з висновком Верховного Суду, сформованим у постанові від 27.09.2022 у справі №320/1510/20 ключовим питанням при наданні оцінки процедурним порушенням, допущеним під час прийняття суб`єктом владних повноважень рішення, є співвідношення двох базових принципів: протиправні дії не тягнуть за собою правомірних наслідків і, на противагу йому, принцип формальне порушення процедури не може мати наслідком скасування правильного по суті рішення; межею, що розділяє істотне (фундаментальне) порушення від неістотного, є встановлення такої обставини: чи могло бути іншим рішення суб`єкта владних повноважень за умови безумовного дотримання ним передбаченої законом процедури прийняття такого рішення.

Крім того, суд враховує, що у постанові від 22 травня 2020 року у справі №825/2328/16 Верховний Суд зазначив наступне:

«Порушення процедури прийняття рішення суб`єктом владних повноважень саме по собі може бути підставою для визнання його протиправним та скасування у разі, коли таке порушення безпосередньо могло вплинути на зміст прийнятого рішення.

Певні дефекти адміністративного акта можуть не пов`язуватись з його змістом, а стосуватися процедури його ухвалення. У такому разі можливі дві ситуації: внаслідок процедурного порушення такий акт суперечитиме закону (тоді акт є нікчемним), або допущене порушення не вплинуло на зміст акта (тоді наслідків для його дійсності не повинно наставати взагалі).

Отже, саме по собі порушення процедури прийняття акта не повинно породжувати правових наслідків для його дійсності, крім випадків, прямо передбачених законом.

Виходячи з міркувань розумності та доцільності, деякі вимоги до процедури прийняття акта необхідно розуміти не як вимоги до самого акта, а як вимоги до суб`єктів владних повноважень, уповноважених на їх прийняття.

Так, дефектні процедури прийняття адміністративного акта, як правило, тягнуть настання дефектних наслідків (ultra vires action - invalid act). Разом із тим, не кожен дефект акта робить його неправомірним.»

Суд наголошує, що, у відповідності до практики Європейського суду з прав людини, скасування акта адміністративного органу з одних лише формальних мотивів не буде забезпечувати дотримання балансу принципу правової стабільності та справедливості.

Водночас під час розгляду цієї справи судом не встановлено таких істотних порушень процедури прийняття оскаржуваної постанови, які б могли вплинути на кінцевий результат розгляду відповідачем питання про притягнення позивача до відповідальності.

До того ж, щодо обставин саме виявленого під час перевірки порушення, позивач жодних обґрунтувань не навів.

Окрім того, суд звертає увагу, що під час перевірки основним порушенням є відсутній протокол перевірки та адаптації тахографа, а також був відсутній сам тахограф як такий, що є самостійною, автономною та достатньою підставою для застосування штрафу до позивача, а тому наявність чи відсутність іншого встановленого порушення не впливає на правомірність оспорюваного рішення у цій справі.

Відповідно до частин 1, 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

За загальними вимогами, які висуваються до акта індивідуальної дії, як акта правозастосування, є його обґрунтованість та вмотивованість, тобто наведення контролюючим органом конкретних підстав його прийняття (фактичних і юридичних), а також переконливих і зрозумілих мотивів його прийняття.

Європейський суд з прав людини у пункті 36 рішення у справі "Суомінен проти Фінляндії" (Suominen v. Finland), від 01.07.2003 року №37801/97 вказав, що орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень.

За наслідком розгляду справи суд приходить до висновку про те, що відповідачем при прийнятті оскаржуваного рішення дотримані вимоги частини 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України та доведене, що постанова Державної служби України з безпеки на транспорті в особі відділу державного нагляду (контролю) у Полтавській області №065826 від 09.06.2025 про застосування адміністративно-господарського штрафу у розмірі 17000,00 грн, прийнята на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України, обґрунтовано, з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення.

Інші доводи сторін не впливають на висновки суду.

У розумінні ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним, обґрунтованим та відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Суд враховує положення Висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення.

Таки чином, в контексті обставин даної справи судом надана оцінка та відповідь на всі доводи позивача та відповідача, які можуть вплинути на правильне вирішення спору.

Повно та всебічно дослідивши матеріали справи, проаналізувавши чинне законодавство України, враховуючи висновки Верховного Суду, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позовної заяви.

V. РОЗПОДІЛ СУДОВИХ ВИТРАТ

Ураховуючи, що у позові судом відмовлено, то підстави для розподілу судових витрат відсутні.

На підставі викладеного та керуючись статтями 241-246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

У Х В А Л И В:

Адміністративний позов фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНКОПП НОМЕР_3 ) до Державної служби України з безпеки на транспорті (03150, м. Київ, вул. Антоновича, 51, код ЄДРПОУ 39816845) про визнання протиправною та скасування постанови - залишити без задоволення.

Скасувати заходи забезпечення позову, встановлені судом в ухвалі від 22.08.2025, після набрання законної сили судовим рішенням у цій справі.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене до Другого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий суддя В.І. Бевза