Рішення № 136799084, 25.05.2026, Полтавський окружний адміністративний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 травня 2026 року м. ПолтаваСправа № 440/4894/26

Полтавський окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді Костенко Г.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження у письмовому провадженні справу за позовом ОСОБА_1 до Кременчуцького відділу державної виконавчої служби у Кременчуцькому районі Полтавської області про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Кременчуцького відділу державної виконавчої служби у Кременчуцькому районі Полтавської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, в якій просить:

- визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо нескасування арешту, накладеного на грошові кошти та нерухоме майно ОСОБА_1 у виконавчому провадженні № 65463936;

- зобов`язати відповідача вчинити дії щодо зняття арешту, накладеного постановою від 08.06.2021 у виконавчому провадженні № 65463936, на грошові кошти, що знаходяться на рахунках ОСОБА_1 , та з усього нерухомого майна, накладеного постановою від 25.06.2021 у виконавчому провадженні № 65463936 про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження, що належить ОСОБА_1 .

В обґрунтування позовних вимог вказує, що листом АТ КБ «ПриватБанк» від 03.04.2026 позивача повідомлено про наявність арешту, накладеного постановою відповідача від 08.06.2021 у виконавчому провадженні №65463936 на грошові кошти, що знаходяться на рахунку позивача. Після звернення позивача із заявою про зняття арешту відповідач листом від 04.03.2026 №4155 повідомив, що станом на 25.11.2025 за даними АСВП на виконанні у відділі виконавчі провадження щодо стягнення з ОСОБА_1 не перебували, однак раніше у відділі перебувало виконавче провадження №65463936 з виконання виконавчого листа Комсомольського міського суду Полтавської області №534/470/20 від 06.05.2021 про конфіскацію всього належного їй особистого майна.

Позивач зазначає, що у межах виконавчого провадження №65463936 постановою від 25.06.2021 було накладено арешт на майно боржника та оголошено заборону на його відчуження, а 25.06.2021 державним виконавцем винесено постанову про повернення виконавчого документа стягувачу на підставі пункту 9 частини першої статті 39, статті 40 Закону України «Про виконавче провадження». При цьому, як повідомив відповідач, матеріали виконавчого провадження, що перебували в архіві, знищено у зв`язку із закінченням строку зберігання.

На думку позивача, після завершення виконавчого провадження та повернення виконавчого документа стягувачу арешт майна не був скасований, що свідчить про протиправну бездіяльність відповідача. Позивач вважає, що тривале існування арешту за відсутності відкритого виконавчого провадження та без повторного пред`явлення виконавчого документа до виконання є невиправданим втручанням у її право мирного володіння майном і порушує її права як власника майна та грошових коштів.

Позивач також посилається на те, що строк повторного пред`явлення виконавчого документа до виконання сплив, а тому відсутні правові підстави для подальшого збереження арешту. У зв`язку з цим просить суд визнати протиправною бездіяльність Кременчуцького відділу державної виконавчої служби у Кременчуцькому районі Полтавської області щодо незняття арешту у виконавчому провадженні №65463936 та зобов`язати відповідача зняти арешт з грошових коштів і всього нерухомого майна, що належить позивачу.

Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 27.04.2026 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі, розгляд справи призначено за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

05.05.2026 до суду надійшов відзив Кременчуцького відділу державної виконавчої служби у Кременчуцькому районі Полтавської області Сумського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, у якому представник відповідача просив відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі. В обґрунтування відзиву зазначено, що позов є безпідставним та необґрунтованим, оскільки арешт майна позивача був накладений державним виконавцем у межах виконавчого провадження №65463936 на підставі виконавчого листа Комсомольського міського суду Полтавської області №534/470/20 від 06.05.2021 про конфіскацію всього належного ОСОБА_1 особистого майна.

Відповідач вказував, що 19.05.2021 державним виконавцем винесено постанову про відкриття виконавчого провадження №65463936, а 08.06.2021 - постанову про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження з метою забезпечення реального виконання рішення суду. У подальшому виконавче провадження було завершено на підставі пункту 9 частини першої статті 39 Закону України «Про виконавче провадження». При цьому відповідач зазначив, що відомості про виконавче провадження містяться в Автоматизованій системі виконавчого провадження та Єдиному державному реєстрі виконавчих проваджень.

Також представник відповідача посилався на те, що Законом України «Про виконавче провадження» визначено вичерпний перелік підстав для зняття арешту з майна боржника, а позивачем не надано належних та допустимих доказів наявності таких підстав. Відповідач зазначив, що виконавчий документ повторно до виконання не пред`являвся, однак відсутні правові підстави для автоматичного зняття арешту лише у зв`язку із завершенням виконавчого провадження. Крім того, позивач не оскаржує правомірність винесення постанови про арешт майна від 08.06.2021, а тому, на думку відповідача, дії державного виконавця були вчинені у межах повноважень та відповідно до вимог законодавства.

Окрім цього, відповідач вказував на порушення позивачем правил підсудності, посилаючись на положення статті 74 Закону України «Про виконавче провадження» та статті 181 Кодексу адміністративного судочинства України, зазначаючи, що спір повинен розглядатися судом, який видав виконавчий документ. У зв`язку із викладеним відповідач просив суд відмовити у задоволенні позову в повному обсязі.

Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 11.05.2026 продовжено розгляд справи №440/4894/26.

12.05.2026 до суду надійшла відповідь на відзив. Водночас, як передбачено частиною першою статті 269 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах, визначених, зокрема, статтею 287 цього Кодексу, заявами по суті справи є позовна заява та відзив на позовну заяву (відзив). Таким чином, суд не бере до уваги відповідь на відзив, наданий позивачем.

Особливості провадження у справах з приводу рішень, дій або бездіяльності приватного виконавця визначені статтею 287 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до частини п`ятої статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, з`ясувавши фактичні обставини, оцінивши докази, що мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

Судом встановлено, що постановою Комсомольського міського суду Полтавської області у справі №534/470/20 було застосовано до ОСОБА_1 конфіскацію всього належного їй особистого майна. На виконання вказаного судового рішення державним виконавцем Кременчуцького відділу державної виконавчої служби у Кременчуцькому районі Полтавської області відкрито виконавче провадження №65463936.

У межах виконавчого провадження №65463936 державним виконавцем 08.06.2021 винесено постанову про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження, якою накладено арешт на майно та грошові кошти позивача. Надалі постановою державного виконавця від 25.06.2021 виконавчий документ було повернуто стягувачу на підставі пункту 9 частини першої статті 39, статті 40 Закону України «Про виконавче провадження».

Як зазначає позивач та не заперечується відповідачем, після завершення виконавчого провадження виконавчий документ повторно до виконання не пред`являвся, виконавче провадження на виконанні у відповідача не перебуває, а матеріали виконавчого провадження були знищені у зв`язку із закінченням строку їх зберігання відповідно до Правил ведення діловодства та архіву в органах державної виконавчої служби та приватними виконавцями, затверджених наказом Міністерства юстиції України №1829/5 від 07.06.2017.

Листом від 04.03.2026 №4155 Кременчуцький відділ державної виконавчої служби у Кременчуцькому районі Полтавської області у відповідь на заяву позивача від 25.11.2025 року повідомив про відсутність підстав для арешту.

Листом АТ КБ «ПриватБанк» від 03.04.2026 позивача повідомлено про наявність арешту, накладеного у межах виконавчого провадження №65463936 на її грошові кошти.

Не погодившись із незняттям арешту після завершення виконавчого провадження та повернення виконавчого документа стягувачу, позивач звернулась до суду з цим позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з такого.

Згідно зі статтею 1 Закону України від 02.06.2016 №1404-VIII "Про виконавче провадження" в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин (надалі - Закон №1404-VIII), виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Відповідно до частин першої та другої статті 18 Закону №1404-VIII, виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Зокрема виконавець зобов`язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом.

Виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право накладати арешт на майно боржника, опечатувати, вилучати, передавати таке майно на зберігання та реалізовувати його в установленому законодавством порядку (п. 6 ч. 3 ст. 18 Закону).

Як встановлено судом, у ході примусового виконання виконавчого листа №534/470/20, виданого 06.05.2021 Комсомольським міським судом Полтавської області про конфіскацію всього належного ОСОБА_1 особистого майна, постановою державного виконавця Кременчуцького відділу державної виконавчої служби у Кременчуцькому районі Полтавської області Сумського міжрегіонального управління Міністерства юстиції від 08.06.2021 у межах виконавчого провадження №65463936 накладено арешт на майно боржника та оголошено заборону на його відчуження.

За наслідками вчинених виконавчих дій державним виконавцем на підставі пункту 9 частини першої статті 39 Закону України «Про виконавче провадження» 25.06.2021 винесено постанову про закінчення виконавчого провадження №65463936.

У зв`язку з цим суд зазначає, що стаття 39 Закону №1404-VIII визначає підстави для закінчення виконавчого провадження.

Так, пунктом 9 частини 1 статті 39 Закону №1404-VIII передбачено, що виконавче провадження підлягає закінченню у разі фактичного виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом.

Відповідно до імперативних приписів частин першої, другої статті 40 Закону України «Про виконавче провадження» №1404-VIII (у редакції, чинній на момент закінчення виконавчого провадження), у разі закінчення виконавчого провадження (крім закінчення виконавчого провадження за судовим рішенням, винесеним у порядку забезпечення позову чи вжиття запобіжних заходів, а також крім випадків нестягнення виконавчого збору або витрат виконавчого провадження, нестягнення основної винагороди приватним виконавцем), повернення виконавчого документа до суду, який його видав, арешт, накладений на майно (кошти) боржника, знімається, відомості про боржника виключаються з Єдиного реєстру боржників, скасовуються інші вжиті виконавцем заходи щодо виконання рішення, а також проводяться інші необхідні дії у зв`язку із закінченням виконавчого провадження.

Виконавче провадження, щодо якого винесено постанову про його закінчення, не може бути розпочате знову, крім випадків, передбачених цим Законом. Про зняття арешту з майна (коштів) виконавець зазначає у постанові про закінчення виконавчого провадження або повернення виконавчого документа, яка в день її винесення надсилається органу, установі, посадовій особі, яким була надіслана для виконання постанова про накладення арешту на майно (кошти) боржника, а у випадках, передбачених законом, вчиняє дії щодо реєстрації припинення обтяження такого майна.

Тож з огляду на приписи ст. 39, ч. ч. 1, 2 ст. 40 Закону №1404-VIII державний виконавець, закінчивши виконавче провадження, боржником у якому був позивач, повинен був зняти арешт, накладений на його майно, однак не зробив цього, що є проявом протиправної бездіяльності за наявності визначеного законом алгоритму дій суб`єкта владних повноважень у відповідній обставновці.

Відповідно до частин четвертої, п`ятої статті 59 Закону України «Про виконавче провадження» підставами для зняття виконавцем арешту з усього майна (коштів) боржника або його частини є:

1. отримання виконавцем документального підтвердження, що рахунок боржника має спеціальний режим використання та/або звернення стягнення на такі кошти заборонено законом;

2. надходження на рахунок органу державної виконавчої служби, рахунок приватного виконавця суми коштів, стягнених з боржника (у тому числі від реалізації майна боржника), необхідної для задоволення вимог усіх стягувачів, стягнення виконавчого збору, витрат виконавчого провадження та штрафів, накладених на боржника;

3. отримання виконавцем документів, що підтверджують про повний розрахунок за придбане майно на електронних торгах;

4. наявність письмового висновку експерта, суб`єкта оціночної діяльності - суб`єкта господарювання щодо неможливості чи недоцільності реалізації арештованого майна боржника у зв`язку із значним ступенем його зношення, пошкодженням;

5. відсутність у строк до 10 робочих днів з дня отримання повідомлення виконавця, зазначеного у частині шостій статті 61 цього Закону, письмової заяви стягувача про його бажання залишити за собою нереалізоване майно;

6. отримання виконавцем судового рішення про скасування заходів забезпечення позову;

7. погашення заборгованості із сплати періодичних платежів, якщо виконання рішення може бути забезпечено в інший спосіб, ніж звернення стягнення на майно боржника;

8. отримання виконавцем документального підтвердження наявності на одному чи кількох рахунках боржника коштів, достатніх для виконання рішення про забезпечення позову;

9. підстави, передбачені пунктом 1-2 розділу XIII «Прикінцеві та перехідні положення» цього Закону.

У всіх інших випадках арешт може бути знятий за рішенням суду.

Отже, як закінчення виконавчого провадження, так і повернення виконавчих документів з різних підстав законодавцем визначено як стадію завершення виконавчого провадження, за яким ніякі інші дії державного (приватного) виконавця не проводяться.

Суд зазначає, що як закінчення виконавчого провадження, так і повернення виконавчого документа стягувачу є формами завершення виконавчого провадження, проте вони мають різні правові підстави та відповідно різні правові наслідки.

У разі якщо у виконавчому провадженні державним виконавцем накладено арешт на майно боржника, у постанові про закінчення виконавчого провадження або повернення виконавчого документа до суду або іншого органу (посадовій особі), який його видав, державний виконавець зазначає про зняття арешту, накладеного на майно боржника.

Схожі за змістом норми містяться у частинах першій, другій статті 40 Закону № 1404-VIII.

Аналіз наведених норм права свідчить про те, що законодавець чітко передбачив два випадки, коли державний (приватний) виконавець зобов`язаний зняти арешт з майна боржника, та зазначити про це у відповідній постанові, а саме:

- у разі закінчення виконавчого провадження (крім направлення виконавчого документа за належністю іншому органу державної виконавчої служби, офіційного оприлюднення повідомлення про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури, закінчення виконавчого провадження за рішенням суду, винесеним у порядку забезпечення позову чи вжиття запобіжних заходів, а також крім випадків нестягнення виконавчого збору або витрат, пов`язаних з організацією та проведенням виконавчих дій);

- у разі повернення виконавчого документа до суду або іншого органу (посадовій особі), який його видав.

Завершене виконавче провадження №65463936 передано до архіву. Матеріали виконавчого провадження знищені відповідно до акта про вилучення виконавчих проваджень для знищення від 08 січня 2025 року.

За даними Автоматизованої системи виконавчих проваджень та Єдиного реєстру боржників чинні виконавчі провадження відносно позивача станом на момент розгляду справи судом відсутні. За таких обставин суд зазначає, що відсутня можливість вчинення державним виконавцем будь-яких виконавчих дій у межах вказаного виконавчого провадження, у тому числі звернення стягнення на майно боржника, а відтак відпала і реальна необхідність у подальшому існуванні арешту, накладеного в межах цього виконавчого провадження.

Наявність протягом тривалого часу нескасованого арешту на майно позивача за відсутності відкритого виконавчого провадження та будь-яких виконавчих дій є невиправданим втручанням у право особи на мирне володіння своїм майном та порушує справедливий баланс між публічними інтересами та правом особи на вільне володіння, користування і розпорядження належним їй майном.

При цьому існування арешту за відсутності чинного виконавчого провадження фактично обмежує право позивача вільно розпоряджатися належним їй майном без наявності правових та фактичних підстав для подальшого застосування такого обмеження, що ставить позивача у стан правової невизначеності.

Подібні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 07.07.2021 у справі №2-356/12 (провадження №61-5972св19), від 03.11.2021 у справі №161/14034/20 (провадження №61-1980св21), від 22.12.2021 у справі №645/6694/15 (провадження №61-18160св19).

Судом встановлено, що виконавче провадження, в межах якого було накладено арешт на майно позивача, завершене, матеріали виконавчого провадження знищені, а будь-які інші виконавчі провадження відносно позивача відсутні. За таких обставин арешт втратив своє функціональне призначення як засіб забезпечення виконання рішення, а підстави для його подальшого існування відсутні.

Відповідачем як суб`єктом владних повноважень не доведено наявності обставин, які б свідчили про необхідність подальшого збереження арешту, а матеріали справи таких обставин не містять. Крім того, позивач позбавлений іншого ефективного способу захисту свого права, окрім звернення до суду із вимогою про зняття арешту з майна. Відтак, з урахуванням положень частини п`ятої статті 59 Закону України «Про виконавче провадження», арешт підлягає зняттю на підставі судового рішення. За змістом частини другої статті 59 Закону України «Про виконавче провадження» у разі набрання законної сили рішенням суду про зняття арешту з майна боржника такий арешт знімається виконавцем не пізніше наступного дня, коли йому стало відомо про відповідне судове рішення.

Відтак, за встановлених судом обставин незняття арешту з майна позивача після завершення виконавчого провадження №65463936, а також враховуючи відсутність передбачених законом підстав для подальшого існування такого обтяження, суд дійшов висновку про наявність підстав для судового захисту порушених прав позивача.

Враховуючи, що виконавче провадження №65463936 завершене постановою державного виконавця від 25.06.2021 на підставі пункту 9 частини першої статті 39 Закону України «Про виконавче провадження» у зв`язку з з фактичним виконанням в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом, однак арешт, накладений постановою державного виконавця від 08.06.2021, у встановленому законом порядку знятий не був, а матеріали виконавчого провадження у подальшому знищені у зв`язку із закінченням строків їх зберігання, суд вважає за необхідне зобов`язати відповідача вчинити дії щодо зняття арешту з грошових коштів та нерухомого майна позивача, накладеного постановою від 08.06.2021 у межах виконавчого провадження №65463936.

За таких обставин позов підлягає задоволенню.

Підстави для розподілу судових витрат відсутні.

Керуючись статтями 241-245 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

У Х В А Л И В:

Позов ОСОБА_1 до Кременчуцького відділу державної виконавчої служби у Кременчуцькому районі Полтавської області Сумського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії - задовольнити.

Визнати протиправною бездіяльність Кременчуцького відділу державної виконавчої служби у Кременчуцькому районі Полтавської області Сумського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України щодо нескасування арешту, накладеного на грошові кошти та нерухоме майно ОСОБА_1 у виконавчому провадженні №65463936.

Зобов`язати Кременчуцький відділ державної виконавчої служби у Кременчуцькому районі Полтавської області Сумського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України вчинити дії щодо зняття арешту, накладеного постановою державного виконавця від 08.06.2021 у виконавчому провадженні №65463936, на грошові кошти, що знаходяться на рахунках ОСОБА_1 , а також зняття арешту з усього нерухомого майна, накладеного постановою від 08.06.2021 у виконавчому провадженні №65463936 про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження, що належить ОСОБА_1 .

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Другого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня його підписання.

Суддя Г.В. Костенко