Рішення № 136799029, 25.05.2026, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 420/12783/26

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 травня 2026 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі судді Вікторії ХОМ`ЯКОВОЇ, розглянувши в письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Південного відділу державної виконавчої служби в Одеському районі Одеської області Одеського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України про визнання протиправною та скасування постанови, зобов`язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

До Одеського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 (далі - позивач) до Південного відділу державної виконавчої служби в Одеському районі Одеської області Одеського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (далі - відповідач), в якому позивач просить:

визнати неправомірною та скасувати постанову в. о. начальника Південного відділу державної виконавчої служби в Одеському районі Одеської області Одеського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Терещенко Н.В. про зупинення вчинення виконавчих дій у виконавчому провадженні №80805868 від 21.04.2026 з виконання рішення Південного міського суду Одеської області по справі №519/2812/25 про стягнення з боржника АТ "Одеський припортовий завод" на користь ОСОБА_1 заборгованість з заробітної плати у сумі 43024,10 грн., середній заробіток за час затримки виплати заробітної плати звільненому працівнику в розмірі 21512,00 грн.;

зобов`язати в. о. начальника Південного відділу ДВС в Одеському районі Одеської області Одеського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Терещенко Н.В. поновити вчинення виконавчих дій у виконавчому провадженні №80805868 з виконання рішення Південного міського суду Одеської області по справі №519/2812/25 про стягнення з боржника АТ "Одеський припортовий завод" на користь ОСОБА_1 заборгованість з заробітної тати у сумі 43 024,10 грн., середній заробіток за час затримки виплати заробітної виплати звільненому працівнику в розмірі 21 512,00 грн.;

судові витрати стягнути з відповідача.

Ухвалою від 11.05.2026 відкрито провадження у справі, вирішено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження, з урахуванням особливостей встановлених ст. ст. 268-272, 287 КАС України. Розгляд справи призначено на 19.05.2026 об 11 год. 00 хв.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що на примусовому виконанні Південного відділу державної виконавчої служби в Одеському районі Одеської області Одеського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України перебуває виконавчий лист по справі №519/2812/25, виданий Південним міським судом Одеської області про стягнення з АТ "ОПЗ" на користь ОСОБА_1 заборгованості по заробітній платі у розмірі 43024,10 грн., середній заробіток за час затримки виплати заробітної плати звільненому працівнику в розмірі 21512 грн.

21.04.2026 в.о.начальника Південного відділу ДВС було винесено постанову про відкриття виконавчого провадження №80805868, 21.04.2026 в.о.начальника відділу було винесено постанову про приєднання виконавчого провадження №80805868 до зведеного виконавчого провадження №70011961 та постанову про зупинення вчинення виконавчих дій №80805868,. Позивач не погоджується із постановою про зупинення, просить задовольнити позов. Вказує на те, що АТ "ОДЕСЬКИЙ ПРИПОРТОВИЙ ЗАВОД" довгий період часу перебуває в стадії приватизації і в цей період виплачувалась заробітна плата працівникам та сплачуються всі зобов`язання. Відповідно вище зазначеного виконавчий лист по справі №519/2812/25 назАТ "ОПЗ" стягується заробітна плата.

Відповідач своїм правом на подання відзиву не скористався. Відповідно до наявної в матеріалах справи довідки про доставку електронного листа, відповідач отримав ухвалу про відкриття провадження у справі.

В судове засідання 19.05.2026 сторони по справі не з`явились, клопотань про перенесення судового засідання на іншу дату або розгляд справи без участі сторін до суду не надходили.

Відповідно до ч.9 ст. 205 КАС України, якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з`явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Як вбачається з матеріалів справи, на примусовому виконанні Південного відділу державної виконавчої служби в Одеському районі Одеської області Одеського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України перебуває виконавчий лист по справі №519/2812/25, виданий Південним міським судом Одеської області про стягнення з Акціонерного товариства "Одеський припортовий завод" (далі - АТ "ОПЗ") на користь ОСОБА_1 заборгованості по заробітній платі у розмірі 43024,10 грн., середній заробіток за час затримки виплати заробітної плати звільненому працівнику в розмірі 21512 грн.

21.04.2026 в.о.начальника Південного відділу ДВС було винесено постанову про відкриття виконавчого провадження №80805868, 21.04.2026 винесено постанову про приєднання виконавчого провадження №80805868 до зведеного виконавчого провадження №70011961 та постанову про зупинення вчинення виконавчих дій №80805868. В постанові про зупинення вказано, що АТ "ОПЗ" є суб`єктом господарювання державного сектору економіки та перебуває на завершальній стадії приватизації, що здійснюється Фондом державного майна України - органом , уповноваженим управляти корпоративними правами держави у статутному капіталі Акціонерного товариства "ОПЗ" (державна частка становить 99,5667%). Розпорядженням КМУ від 16.01.2019 № 36-р прийнято рішення про приватизацію державного пакету акцій розміром 99,5667% статутного капіталу АТ "ОПЗ". Зазначене розпорядження КМУ від 16.01.2019 № 36-р "Про затвердження переліку об`єктів великої приватизації державної власності міститься у вільному доступі та станом на 21.04.2026. Підставою для зупинення виконавчого провадження зазначено п. 12 ч.1, ч. 2 ст. 34 Закону України "Про виконавче провадження" , який передбачає, що виконавець зупиняє виконання виконавчих дій у разі включення єдиного майнового комплексу боржника - державного або комунального підприємства, пакета акцій (часток) у розмірі більше 50 відсотків статутного капіталу боржника - господарського товариства до переліку об`єктів малої або великої приватизації, що підлягають приватизації, не пізніше наступного робочого дня, коли йому стало відомо про обставини.

Не погодившись із постановою про зупинення вчинення виконавчих дій, позивач звернувся до суду із даним позовом.

Перевіряючи правомірність оскаржуваної постанови, з урахуванням підстав, за якими позивач пов`язує її незаконність та скасування, суд виходить з наступного.

Згідно зі статтею 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Виконання судових рішень є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду, що передбачено статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року.

Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, визначає Закон України "Про виконавче провадження" (далі - Закон №1404-VIII).

Згідно з правилами адміністративного судочинства щодо особливостей провадження у справах з приводу рішень, дій або бездіяльності органу державної виконавчої служби, приватного виконавця за частиною першою статті 287 Кодексу адміністративного судочинства України учасники виконавчого провадження (крім державного виконавця, приватного виконавця) та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до адміністративного суду з позовною заявою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця порушено їхні права, свободи чи інтереси, а також якщо законом не встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності таких осіб.

Також порядок оскарження рішень, дій або бездіяльності державного виконавця та інших посадових осіб державної виконавчої служби встановлено Законом України "Про виконавче провадження", згідно із частиною першою статті 74 якого рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом. Відповідно до статті 30 Закону України "Про виконавче провадження", якою врегульовано особливості виконання кількох рішень у разі надходження на виконання кількох виконавчих документів щодо одного боржника, виконання кількох рішень про стягнення коштів з одного боржника здійснюється державним виконавцем, який відкрив перше виконавче провадження щодо такого боржника, у рамках зведеного виконавчого провадження. Виконання кількох рішень про стягнення коштів з одного боржника здійснюється приватним виконавцем у рамках зведеного виконавчого провадження.

При цьому законодавство не передбачає порядку розгляду скарг на оскарження рішень, дій чи бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання зведеного виконавчого провадження, у якому об`єднано виконання судових рішень, ухвалених судами за правилами різних юрисдикцій.

Велика Палата Верховного Суду наголошує на тому, що саме в таких випадках (оскарження рішень, дій чи бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання зведеного виконавчого провадження, у якому об`єднано виконання судових рішень, ухвалених судами за правилами різних юрисдикцій) згідно з частиною першою статті 287 Кодексу адміністративного судочинства України відповідні спори відносяться до юрисдикції адміністративних судів та підлягають розгляду за правилами адміністративного судочинства. Подібний правовий висновок викладено, зокрема, в постановах Великої Палати Верховного Суду від 14 березня 2018 року у справі № 660/612/16-ц (провадження № 14-19цс18), від 12 вересня 2018 року у справі № 906/530/17 (провадження № 12-213гс18), від 17 жовтня 2018 року у справах № 927/395/13 (провадження № 12-189гс18), № 5028/16/2/2012 (провадження № 12-192гс18), від 05 грудня 2018 року у справі № 904/7326/17 (провадження № 12-197гс18), від 13 лютого 2019 року у справі № 808/2265/16 (провадження № 11-1334апп18) та від 10 квітня 2019 року у справі № 908/2520/16 (провадження № 12-30гс19)".

Відповідно до ст. 1 Закону № 1404-VIII, виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (рішення) - сукупність дій, визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 3 Закону №1404-VIII підлягають примусовому виконанню рішення на підставі виконавчих листів та наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень, рішень третейського суду, рішень міжнародного комерційного арбітражу, рішень іноземних судів та на інших підставах, визначених законом або міжнародним договором України.

Згідно з ч.1 ст. 5 Закону № 1404-VIII, примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів".

Згідно з ч.1 ст. 13 Закону №1404-VIII, під час здійснення виконавчого провадження виконавець вчиняє виконавчі дії та приймає рішення шляхом винесення постанов, попереджень, внесення подань, складення актів та протоколів, надання доручень, розпоряджень, вимог, подання запитів, заяв, повідомлень або інших процесуальних документів у випадках, передбачених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.

Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 15 Закону №1404-VIIІ, сторонами виконавчого провадження є стягувач і боржник. Стягувачем є фізична або юридична особа чи держава, на користь чи в інтересах яких видано виконавчий документ. Боржником є визначена виконавчим документом фізична або юридична особа, держава, на яких покладається обов`язок щодо виконання рішення).

Згідно з ч. 1 статті 18 Закону №1404-VIII виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Порядок та підстави для зупинення вчинення виконавчих дій визначені статтею 34 Закону №1404-VIII. У відповідності з п. 12 ч. 1 ст. 34 Закону № 1404-VIII виконавець зупиняє вчинення виконавчих дій у разі включення єдиного майнового комплексу боржника - державного або комунального підприємства, пакета акцій (часток) у розмірі більше 50 відсотків статутного капіталу боржника - господарського товариства до переліку об`єктів малої або великої приватизації, що підлягають приватизації.

У відповідності до ч. 2 статті 34 Закону №1404-VIII, виконавець не пізніше наступного робочого дня, коли йому стало відомо про обставини, зазначені в частині першій цієї статті, а з підстави, передбаченої пунктом 9 частини першої цієї статті, - у день надіслання виконавчого документа до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, зупиняє вчинення виконавчих дій, про що виносить відповідну постанову.

Тобто, включення підприємства до переліку об`єктів малої приватизації є безумовною підставою для зупинення вчинення виконавчих дій. Наведена норма є імперативною, а тому зобов`язує державного виконавця зупинити вчинення виконавчих дій у визначених нею випадках.

З матеріалів справи встановлено, що АТ "ОДЕСЬКИЙ ПРИПОРТОВИЙ ЗАВОД" є суб`єктом господарювання державного сектору економіки та перебуває на завершальній стадії приватизації, що здійснюється Фондом державного майна України - органом, уповноваженим управляти корпоративними правами держави у статутному капіталі АТ "ОДЕСЬКИЙ ПРИПОРТОВИЙ ЗАВОД" (державна частка становить 99,5667%). Розпорядженням КМУ від 16.01.2019 №36-р прийнято рішення про приватизацію державного пакету акцій розміром 99,5667% статутного капіталу АТ "ОДЕСЬКИЙ ПРИПОРТОВИЙ ЗАВОД".

Суд звертає увагу, що матеріали даної справи не містять доказів скасування зазначеного вище розпорядження.

Законодавцем в основу норми, визначеної у п.12 ч.1 ст.34 Закону №1404-VІІІ покладено принцип обов`язковості зупинення вчинення виконавчих дій у разі включення державних підприємств або пакетів акцій (часток) господарських товариств до переліку об`єктів малої або великої приватизації, що підлягають приватизації. При цьому, будь-яких виключень правова конструкція зазначеного пункту не передбачає.

Наведений вище висновок також узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, яка була викладена у постановах Верховного Суду від 12.08.2021 у справі №908/4782/15, від 05.07.2021 у справі №910/2644/20, від 14.04.2021 у справі №923/566/20, від 10.11.2020 у справі №910/5812/19 та від 20.10.2020 у справі №910/7300/19.

Окрім того, суд зазначає, що норма п.12 ч.1 ст.34 Закону №1404-VІІІ в установленому чинним законодавством порядку неконституційною не визнавалася.

06 вересня 2024 року Верховний Суд звернувся з поданням до Конституційного Суду України щодо відповідності Конституції України (конституційності) пункту 12 частини першої статті 34 ЗУ "Про виконавче провадження" (Справа №1-8/2024(343/24). На цей час рішення у справі №1-8/2024(343/24) не винесено.

З огляду на викладене, суд вважає помилковими доводи позивача про необхідність застосування правової позиції Верховного Суду, викладеної у постанові від 26 червня 2024 року по справі №335/1961/23, відповідно до якої, пункт 12 частини першої статті 34 Закону України "Про виконавче провадження" є таким, що не відповідає Конституції України (суперечить статтям 8, частині другій статті 19, частинам першій, другій статті 55, пункту 9 частини другої статті 129, частинам першій, другій статті 129-1 Конституції України).

В даному випадку, з урахуванням приписів п.12 ч.1 ст.34, ст.35 Закону №1404-VІІІ, у спірних правовідносинах продовження (поновлення) вчинення виконавчих дій можливе після усунення обставин, що стали підставою для зупинення вчинення виконавчих дій.

Із врахуванням викладеного, суд вважає, що, зупиняючи виконавче провадження №80633419, відповідач діяв у межах повноважень та у спосіб, визначений Законом у відповідності до вимог п.12 ч.1 ст.34 Закону України "Про виконавче провадження".

Суд зазначає, що доводи позивача про те, що оскаржувана постанова суперечить принципу права на судовий захист, складовою якого є обов`язкове виконання судових рішень, слід визнати помилковими, оскільки скасування оскаржуваної постанови не вказує на невиконання рішення суду чи неможливість такого виконання в майбутньому, а є лише одним із законодавчо визначених інструментів здійснення виконавчого провадження.

Зупинення вчинення виконавчих дій на час приватизації боржника є обмеженням, передбаченим законом, з метою забезпечення суспільного інтересу в контролі за реалізацією певного державного майна у складі єдиного майнового комплексу суб`єкта господарювання задля прискорення його господарської діяльності під управлінням ефективного приватного власника. Така мета досягається, зокрема, через зупинення виконавчого провадження, який включений до переліку підприємств, що підлягають приватизації.

Окрім того, згідно з ч.7 ст.35 Закону № 1404-VІІІ у випадку, передбаченому пунктом 12 частини першої статті 34 цього Закону, виконавець зупиняє вчинення виконавчих дій до закінчення однорічного строку з дня завершення приватизації або до припинення приватизації відповідного об`єкта приватизації.

Тобто, чинним законодавством визначені граничні строки зупинення виконавчого провадження у випадку, передбаченому п.12 ч.1 ст.34 Закону №1404-VІІІ.

Зупинення вчинення виконавчих дій на час приватизації боржника є обмеженням, передбаченим законом, з метою забезпечення суспільного інтересу у контролі за реалізацією певного державного майна у складі єдиного майнового комплексу суб`єкта господарювання задля прискорення його господарської діяльності під управлінням ефективного приватного власника. Порушення державою обов`язку забезпечити виконання чинного судового рішення у розумний строк не є підставою для покладення на неї боргу, яке за цим рішенням учасник цивільного обороту має сплатити кредиторові. Останній може претендувати на отримання від держави компенсації за неналежне виконання нею позитивного матеріального обов`язку з виконання чинного рішення суду. Розмір такої компенсації залежить від багатьох чинників, зокрема, від поведінки кредитора, боржника, держави, їхнього становища, складності виконавчого провадження тощо.

Відповідно до частини другої статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

На підставі вищевикладеного, суд дійшов висновку, що постанова про зупинення вчинення виконавчих дій за виконавчим провадженням від 21.04.2026 № 80805868 винесена відповідачем на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені законодавством України.

Таким чином, позовні вимоги є необґрунтованими та, відповідно, задоволенню не підлягають.

Згідно положень ст. 75 КАС України, достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. При цьому в силу положень ст. 76 КАС України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Згідно з ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Оцінивши кожен доказ, який є у справі щодо його належності, допустимості, достовірності та їх достатності і взаємного зв`язку у сукупності, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд вважає позов таким, що не підлягає задоволенню.

Враховуючи, що суд відмовляє у задоволенні позовних вимог, судовий збір за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь позивача не стягується.

Керуючись ст.ст. 139, 241, 242-246, 250, 255, 295, КАС України, суд,-

В И Р І Ш И В:

У задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 відмовити повністю.

Рішення суду набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.

Відповідно до ст. 287 КАС України апеляційні скарги на судові рішення у справах з приводу рішень, дій або бездіяльності органу державної виконавчої служби можуть бути подані протягом десяти днів з дня їх проголошення (підписання).

Повний текст рішення складено та підписано 25.05.2026.

Суддя Вікторія ХОМ`ЯКОВА

.