Ухвала суду № 136798502, 25.05.2026, Миколаївський окружний адміністративний суд

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

про залишення позовної заяви без руху

25 травня 2026 р. № 400/5681/26

Суддя Миколаївського окружного адміністративного суду Біоносенко В. В., ознайомившись з позовною заявою

ОСОБА_1 , АДРЕСА_1 , доГоловного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області, вул. Морехідна, 1,м. Миколаїв,54008, вул. Морехідна, 1,м. Миколаїв,54008 провизнання бездіяльності протиправною; стягнення матеріальної шкоди в розмірі невиплаченої пенсії за пеірод з 01.08.1994-28.03.2010,

В С Т А Н О В И В:

20.05.2026 ОСОБА_1 звернувся до адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України з вимогами: визнати протиправною бездіяльність Головного управління ПФУ в Миколаївській області щодо виплати позивачу пенсії за вислугу років за період з 01.08.1994 року по 28.03.2010 року, як непрацюючому пенсіонеру, з урахуванням перерахунків та індексації пенсії, відповідно до Закону України Закону України «Про пенсійне забезпечення військовослужбовців, осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ і деяких інших осіб» від 09.04.1992 р. № 2262-XII, Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 №1058-IV, з компенсацією втрати доходу за затримку строків виплати пенсії, починаючи з 01.08.1994 року по день фактичної виплати заборгованості по пенсії; 2) стягнути з держави Україна в особі Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області на користь позивача матеріальну шкоду в розмірі невиплаченої пенсії за вислугу років за період з 01.08.1994 року по 28.03.2010 року, обчисленої відповідно до Закону України Закону України «Про пенсійне забезпечення військовослужбовців, осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ і деяких інших осіб» від 09.04.1992 №2262-XII, Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 №1058-IV, як непрацюючому пенсіонеру, з урахуванням перерахунків та індексації пенсії, з виплатою компенсації втрати доходу за затримку строків виплати пенсії за період з 01.08.1994 по 28.03.2010 по день фактичної виплати заборгованості по пенсії.

Свій позов ОСОБА_1 обґрунтував тим, що в 1992 році йому було призначено пенсію за вислугою років, відповідно до вимог Закону України «Про пенсійне забезпечення військовослужбовців, осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та деяких інших осіб».

16.01.1994 ОСОБА_1 виїхав на постійне проживання до Ізраїлю, у зв`язку з чим Головним управління Пенсійного фонду України в м. Севастополі з 01.08.1994 припинило йому нарахування та виплату пенсії за вислугу років, відповідно до вимог п.2 ст.49, ст.51 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

07.10.2009 Конституційний Суд України ухвалив рішення №25-рп/2009 у справі за конституційним поданням Верховного Суду України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень пункту 2 частини першої статті 49, другого речення статті 51 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», яким визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), положення пункту 2 частини першої статті 49, другого речення статті 51 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 9 липня 2003 року N 1058-IV

28.01.2014 постановою Ленінського районного суду м. Миколаєва задоволено позов ОСОБА_1 та зобов`язати Головне Управління Пенсійного фонду України в м. Севастополі відновити нарахування та виплату пенсії йому за вислугу років з 29.03.2010 року.

08.04.2026 ОСОБА_1 звернувся до через веб-порталу ПФУ до відповідача з завою про відшкодування матеріальної шкоди в розмірі невиплаченої пенсії за період з 01.08.1994 по 28.03.2010.

22.04.2026 Головне управління ПФУ у Миколаївській області відмовило у виплаті пенсії позивача за період з 01.01.1994 по 28.03.2010, оскільки для цього відсутні підстави.

Відповідно до ч.1, 2 ст.122 КАС України, позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до ст.257 Цивільного кодексу України, загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

У цьому випадку, суд констатує, що позивач звернувся до суду за захистом своїх прав щодо подій, з яких минуло від 16 до 32 років, що значно більше строків, передбачених ст.122 КАС України та ст.257 ЦК України.

Відповідно до частин першої та другої статті 123 Кодексу адміністративного судочинства України, у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху.

При цьому, для ухвалення судом рішення про поновлення строку звернення до суду, необхідно навести реальні фактичні обставини, які перешкоджали позивачу своєчасно звернутися до суду.

Крім того, зазначений адміністративний позов поданий з порушенням вимог, передбачених ст. 161 Кодексу адміністративного судочинства України, оскільки позивачем не додано належного документа про сплату судового збору.

Суд погоджується з позивачем, що заявлені позовні вимоги пов`язані між собою, однак дана позовна заява містить позовну вимогу про стягнення матеріальної шкоди, яка є вимогою майнового характеру.

Відповідно до статті 4 Закону України "Про судовий збір", за подання фізичною особою до адміністративного суду позовної заяви майнового характеру справляється судовий збір - 1 відсоток ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

При цьому, за ч. 3 ст. 4 Закону України "Про судовий збір" при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.

Позовна заява, подана без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 Кодексу, у відповідності з ч.1 ст. 169 КАС України підлягає залишенню без руху з наданням позивачу строку для усунення вказаного недоліку.

Отже, для усунення вказаних недоліків позивачу необхідно надати до суду заяву про поновлення строку звернення до адміністративного суду, в якій зазначити поважні причини його пропуску, з наданням доказів на підтвердження поважності цих причин, а також документ про сплату судового збору в розмірі 1 відсотку ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Судовий збір сплачується на рахунок № UA838999980313191206084014478, отримувач коштів Миколаїв.ГУК/тг м. Миколаїв/22030101, код отримувача 37992030, банк отримувача Казначейство України (ЕАП), код класифікації доходів бюджету 22030101, найменування збору: судовий збір (Державна судова адміністрація України, 050), призначення платежу: судовий збір за позовом (ПІБ, ідентифікаційний код/серія та номер паспорта позивача).

У разі, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, згідно п.1 ч.4 ст. 169 КАС України така позовна заява повертається позивачеві.

На підставі викладеного, керуючись ст. 121, 122, 123, 160, 161, ч.1, 2 ст. 169 КАС України, суд,

У Х В А Л И В:

1.Позовну заяву ОСОБА_1 залишити без руху.

2. Встановити позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви у десятиденний строк з дня вручення цієї ухвали.

3. Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення (підписання) суддею в порядку ст. 256 КАС України. Оскарження ухвали окремо від рішення суду не допускається.

Суддя В. В. Біоносенко