Рішення № 136798398, 25.05.2026, Миколаївський окружний адміністративний суд

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25 травня 2026 р. № 400/4290/26 м. Миколаїв

Миколаївський окружний адміністративний суд у складі судді Ярощука В.Г., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу

за позовомОСОБА_1 , , до відповідачаГоловного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області, , провизнання неправомірним рішення від 26.03.2026 №143250025331, зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

22 квітня 2026 року до Миколаївського окружного адміністративного суду звернулась ОСОБА_1 (далі позивач) з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області (далі-відповідач) про:

визнання протиправним та скасування рішення відповідача від 26.03.2026 року № 143250025331 про відмову в призначені пенсії за віком;

зобов`язання відповідача зарахувати до страхового стажу позивача періоди роботи з 03.02.1994 по 01.09.1994 у ЦКПД в/ч НОМЕР_1 та періоди роботи в російській федерації згідно трудової книжки НОМЕР_2 від 27.07.1983 року з 22.09.1994 по 23.02.1995 р., з 06.03.1995 по 19.06.1995, з 20.06.1995 по 15.07.1996, з 16.07.1996 по 13.11.1996, з 26.11.1996 по 22.04.1997, з 29.08.1997 по 02.04.1998, з 22.12.1998 по 10.01.2000, з 10.01.2000 по 14.12.2000, та повторно розглянути заяву про призначення пенсії за віком від 17.03.2026 р.

Позов обґрунтовано позивачем тим, що:

записи у трудовій книжці про початок та завершення трудових відносин вносились уповноваженими особами підприємств, організацій, де він працював;

відповідач не здійснив жодних дій, спрямованих на отримання відомостей, додаткових документів, на підставі яких можна було б додатково підтвердити мій страховий стаж.

У відзиві на позовну заяву від 08.05.2026 відповідач заперечив проти позову і просив у його задоволені відмовити в повному обсязі, оскільки:

17.03.2026 року Позивач звернулася до територіального органу Пенсійного фонду України із заявою про призначенням пенсії за віком відповідно до Закону України від 09.07.2003р. №1058-IV «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». 26.03.2026 року Головним управлінням Пенсійного фонду України в Миколаївській області прийнято рішення №143250025331 про відмову в призначенні пенсії за віком відповідно до частини 1 статті 26 Закону №1058 у зв`язку з відсутністю необхідного страхового стажу. Рішення від 26.03.2026 № 143250025331 прийнято з урахуванням наступних правових норм та фактичних обставин.

На сьогодні двосторонні угоди/договори в галузі пенсійного законодавства між Україною та Росією не укладено.. У зв`язку з чим, періоди роботи на території російської федерації, починаючи з 01.01.1992 року не зараховуються до страхового стажу.

За наслідками розгляду заяви Позивача про призначення пенсії від 17.03.2026р. та доданих до неї документів, до страхового стажу не враховано періоди роботи згідно з трудовою книжкою НОМЕР_2 від 27.07.1983:

- з 03.02.1994 по 01.09.1994, оскільки запис про звільнення не засвідчено печаткою підприємства. Не враховано дані довідки від 24.02.2026 №41/93 виданої Гарнізонним будинком офіцерів, щодо роботи з 03.02.1994 по 01.09.1994, оскільки довідка не містить підстави видачі.

- з 22.09.1994. по 23.02.1995, з 06.03.1995 по 19.06.1995, з 20.06.1995 по 15.07.1996, з 16.07.1996 по 13.11.1996, з 26.11.1996 по 22.04.1997, з 29.08.1997 по 02.04.1998, з 22.12.1998 по 10.01.200 та з 10.01.2000 по 14.12.2000 на території російської федерації, оскільки з 01.01.2023 російська федерація припинила участь в Угоді про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992. У зв`язку з вищезазначеним, до страхового стажу враховано періоди роботи на території РРФСР до 31.12.1991р.

Отже, правові підстави для зарахування спірних періодів роботи Позивача до страхового стажу у Головного управління відсутні. Так, страховий стаж Позивача становить 29 років 07 місяців 26 днів, що є недостатнім для призначення пенсії за віком відповідно до частини 1 статті 26 Закону № 1058. Таким чином, рішення Головного управління в Миколаївській області від 26.03.2026р. №143250025331 про відмову в призначенні Позивачу пенсії за віком є правомірними та законними, прийнятими в межах, у спосіб та у відповідності до чинного законодавства.

Ухвалою Миколаївського окружного адміністративного суду від 27.04.2026 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження відповідно до статті 263 КАС України (без виклику сторін у судове засідання).

Розглянувши матеріали адміністративної справи, повно і всебічно з`ясувавши всі її обставини в їх сукупності, перевіривши їх дослідженими доказами, суд встановив.

17.03.2026 року Позивач звернулася до територіального органу Пенсійного фонду України із заявою про призначенням пенсії за віком відповідно до Закону України від 09.07.2003р. №1058-IV «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

26.03.2026 року Головним управлінням Пенсійного фонду України в Миколаївській області прийнято рішення №143250025331 про відмову в призначенні пенсії за віком відповідно до частини 1 статті 26 Закону №1058 у зв`язку з відсутністю необхідного страхового стажу.

Вважаючи вищенаведене рішення про відмову у призначені пенсії протиправними, позивач звернулася до суду з цим позовом. Він переконаний, що відповідачі порушили його право на отримання пенсії за віком.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з такого.

Згідно з частиною першою статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 8 «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». (далі Закон № 1058-IV) право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи мають громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку чи визнані особами з інвалідністю в установленому законодавством порядку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж, а в разі смерті цих осіб члени їхніх сімей, зазначені у статті 36 цього Закону, та інші особи, передбачені цим Законом.

Абзацом тридцять шостим статті 1 Закону № 1058-IV встановлено, що страховий стаж період (строк), протягом якого особа підлягала державному соціальному страхуванню, якою або за яку сплачувався збір на обов`язкове державне пенсійне страхування згідно із законодавством, що діяло раніше, та/або підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню згідно із цим Законом і за який сплачено страхові внески.

Відповідно до абзацу першого частини другої статті 24 Закону № 1058-IV страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом, а також даних, включених на підставі цих документів до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного страхування.

Згідно з абзацом першим пункту 1 розділу ХV «Прикінцеві положення» Закону № 1058-IV цей Закон набирав чинності з 01.01.2004.

Тому страховий стаж обчислюється за період роботи:

до 31.12.2003 на підставі документів і в порядку, визначених законодавством, що діяло до набрання чинності Законом № 1058-IV, тобто Закону України «Про пенсійне забезпечення»;

після 01.01.2004 за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку.

Отже, періоди роботи позивача до 31.12.2003 можуть бути зараховані до страхового стажу лише на підставі документів і в порядку, визначених Законом України «Про пенсійне забезпечення».

Згідно з частиною першою статті 56 Закону України «Про пенсійне забезпечення» до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв.

Пунктом «а» частини третьої статті 56 Закону України «Про пенсійне забезпечення» встановлено, що до стажу роботи зараховується також будь-яка інша робота, на якій працівник підлягав державному соціальному страхуванню, або за умови сплати страхових внесків, період одержання допомоги по безробіттю, а також робота в`язнів і робота за угодами цивільно-правового характеру за умови сплати страхових внесків.

Отже, період роботи позивача згідно зі статтею 56 Закону України «Про пенсійне забезпечення» можуть бути зараховані в повному обсязі до страхового (трудового) стажу на підставі документів, що їх підтверджують.

Відповідно до статті 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Пунктом 1 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 № 637, передбачено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

Відтак у разі наявності трудової книжки страховий стаж за періоди роботи до 31.12.2003 встановлюється на підставі відповідних записів у ній.

Відповідно до частини першої статті 47 Кодексу законів про працю України (у редакції, чинній до 09.06.2021) власник або уповноважений ним орган зобов`язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу.

Згідно з абзацом першим пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 27.04.1993 № 301 «Про трудові книжки працівників» відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації.

Власне недотримання правил ведення трудової книжки може мати негативні наслідки саме для особи, яка допустила такі порушення, а не для працівника, а отже, й не може впливати на його особисті права.

Аналогічний правовий висновок міститься у постанові Верховного Суду від 06.02.2018 у справі № 677/277/17.

З огляду на вищенаведене, суд прийшов до висновку, що не придатність для сприйняття відбитку печатки не може бути підставою для не зарахування відповідних періодів роботи до страхового стажу позивача.

Відтак не зарахування до стажу періоду з 03.02.1994 по 01.09.1994 роки є протиправним.

Частиною другою статті 4 Закону № 1058-IV встановлено, що якщо міжнародним договором України, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України, встановлено інші норми, ніж ті, що передбачені законодавством України про пенсійне забезпечення, то застосовуються норми міжнародного договору.

Відповідно до статті 7 Угоди між Урядом України і Урядом Російської Федерації про трудову діяльність і соціальний захист громадян України і Росії, які працюють за межами кордонів своїх країн, укладеної 14.01.1993 (далі Угода від 14.01.1993) (припинила дію 04.07.2023 на підставі постанови Кабінету Міністрів України від 24.06.2023 № 639 «Про припинення дії Угоди між Урядом України і Урядом Російської Федерації про трудову діяльність і соціальний захист громадян України і Росії, які працюють за межами кордонів своїх країн»), питання пенсійного забезпечення регулюються Угодою про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення від 13 березня 1992 року та двосторонніми угодами в цій галузі.

Статтею 11 Угоди від 14.01.1993 встановлено, що документи, видані з метою реалізації цієї Угоди на території однієї Сторони за встановленою формою, або їх копії, засвідчені в установленому порядку, приймаються на території іншої Сторони без легалізації.

Крім цього, згідно зі статтею 11 Угоди про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення, вчиненої 13.03.1992 (далі Угода від 13.03.1992), необхідні для пенсійного забезпечення документи, видані у належному порядку на території держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав і держав, які входили до складу СРСР або до 1 грудня 1991 року, приймаються на території держав-учасниць Співдружності без легалізації.

Статтею 13 Угоди від 13.03.1992 встановлено, що кожен учасник її може вийти із неї, направивши відповідне письмове повідомлення депозитарію. Дія Угоди щодо цього учасника припиняється зі спливом 6-ти місяців з дня отримання депозитарієм такого повідомлення. Пенсійні права громадян держав-членів Співдружності, які виникли відповідно до положень цієї Угоди, не втрачають своєї сили і у випадку її виходу з Угоди держави-члена, на території якого вони проживають.

Згідно із Федеральним Законом Російської Федерації від 11.06.2022 № 175-ФЗ «Про денонсацію Російською Федерацією Угоди про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення від 13 березня 1992 року» Російська Федерація денонсувала Угоду від 13.03.1992.

Відтак Російська Федерація припинила з 01.01.2023 участь в Угоді від 13.03.1992.

Відповідно до частини першої статті 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи.

Згідно з пунктом «b» частини першої статті 70 Віденської конвенції про право міжнародних договорів, складену 23.05.1969, якщо договором не передбачається інше або якщо учасники не погодились про інше, припинення договору відповідно до його положень або відповідно до цієї Конвенції не впливає на права, зобов`язання або юридичне становище учасників, які виникли в результаті виконання договору до його припинення.

Таким чином, необхідні для пенсійного забезпечення документи, видані на російській території до 01.01.2023, підлягають прийняттю в Україні без легалізації.

Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд дійшов до висновку про те, що позовні вимоги підлягають задоволенню.

Згідно з абзацом першим частини першої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Платіжною інструкцією від 21.04.2026 підтверджується понесення позивачем судових витрат у розмірі 1331,20 грн на сплату судового збору за подачу адміністративного позову, а тому ця сума підлягає відшкодуванню шляхом стягнення на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 9, 22, 139, 241-246, 255, 295, 297 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП: НОМЕР_3 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області (вул. Морехідна, 1, м. Миколаїв, Миколаївський район, Миколаївська область, 54020; код ЄДРПОУ: 13844159) задовольнити повністю.

2. Визнати протиправним і скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області від 26.03.2026 року № 143250025331 про відмову в перерахунку пенсії.

3. Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області:

зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 згідно із записами трудової книжки серія НОМЕР_2 , дата заповнення 27.07.1983, періоди з 03.02.1994 по 01.09.1994, з 22.09.1994 по 23.02.1995 р., з 06.03.1995 по 19.06.1995, з 20.06.1995 по 15.07.1996, з 16.07.1996 по 13.11.1996, з 26.11.1996 по 22.04.1997, з 29.08.1997 по 02.04.1998, з 22.12.1998 по 10.01.2000, з 10.01.2000 по 14.12.2000 роки;

повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 17.03.2026 про перерахунок йому пенсії.

4. Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області судовий збір у розмірі 1331 (Одна тисяча триста тридцять одна) гривень 20 копійок.

5. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

6. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

7. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до П`ятого апеляційного адміністративного суду.

Суддя В.Г.Ярощук

Рішення складено в повному обсязі 25 травня 2026 року