Ухвала суду № 136798241, 22.05.2026, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

про повернення позовної заяви

22 травня 2026 рокусправа № 380/8308/26

Суддя Львівського окружного адміністративного суду Кравців О.Р. одержав позовну заяву ОСОБА_1 до Відокремленого підрозділу «Лікарня Князя Лева» Комунального некомерційного підприємства «Львівське територіальне медичне об`єднання «Клінічна лікарня планового лікування, реабілітації та паліативної допомоги», про визнання бездіяльності протиправною, зобов`язання вчинити дії,

в с т а н о в и в :

До Львівського окружного адміністративного суду звернулася ОСОБА_1 (далі позивач) з позовом до Відокремленого підрозділу «Лікарня Князя Лева» Комунального некомерційного підприємства «Львівське територіальне медичне об`єднання «Клінічна лікарня планового лікування, реабілітації та паліативної допомоги» (далі відповідач), в якому просить:

- визнати бездіяльність Відокремленого підрозділу «Лікарня Князя Лева» комунального некомерційного підприємства «Львівське територіальне медичне об`єднання «Клінічна лікарня планового лікування, реабілітації та паліативної допомоги» протиправною щодо ненадання відповіді на запит від 27.10.2025 та запитуваної у ньому інформації;

- зобов`язати Відокремлений підрозділ «Лікарня Князя Лева» комунального некомерційного підприємства «Львівське територіальне медичне об`єднання «Клінічна лікарня планового лікування, реабілітації та паліативної допомоги» у п`ятиденний строк з моменту набрання судовим рішенням законної сили надати відповідь на запит від 27.10.2025 та запитувану у ньому інформацію.

Також позивач просила звільнити її від сплати судового збору.

Ухвалою суду від 04.06.2026 позовну заяву залишено без руху. Вказано про необхідність подання документів, що посвідчують особу, а також ті, що підтверджують зареєстроване місце проживання.

Також, зазначено, що позивач не надала до суду всіх доказів, щодо наявності у неї пільг із сплати судового збору, встановлених статтею 5 Закону України «Про судовий збір», тому їй слід надати докази сплати судового збору в сумі 1064,96 грн.

На виконання вимог ухвали позивач подала до суду заяву, в якій вказала, що позовна заява не містить недоліків. Позивач вважає, що положення Кодексу адміністративного судочинства України не покладають на позивача обов`язок подавати до суду докази її адміністративно-процесуальної правоздатності. Також, у заяві позивач вказала, що надала до суду докази, які є достатніми для звільнення її від сплати судового збору, однак суд не надав жодної оцінки долученим до клопотання доказам і, формально пославшись на відсутність підстав для звільнення від сплати судового збору, не вказав, які саме обставини і докази на підтвердження рівня майнового стану має надати позивач. Крім цього, вказала, що позивач не має обов`язку надсилати позовну заяву відповідачу, який немає зареєстрованого електронного кабінету.

Вирішуючи заяву позивача, суддя керується таким.

До позовної заяви додається документ про сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі або документи, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону. Якщо позовна заява подається особою звільненою від сплати судового збору відповідно до закону то у ній зазначаються підстави звільнення позивача від сплати судового збору (частина 3 статті 161, частина 8 статті 160 КАС України).

Правові засади справляння судового збору платників, об`єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначає Закон України «Про судовий збір» №3674-VI від 08.07.2011 (далі Закон №3674-VI).

Частиною 1 статті 4 Закону №3674-VI встановлено, що судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Згідно із статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2026 рік» від 03.12.2025 №4695-IX прожитковий мінімум для працездатних осіб з 1 січня 2026 року становить 3328,00 грн.

Частиною 2 статті 4 Закону №3674-VI передбачено, що за подання до адміністративного суду адміністративного позову майнового характеру, який подано фізичною особою, фізичною особою-підприємцем встановлюється ставка судового збору в розмірі 1 відсоток ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму на одну працездатну особу та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму на одну працездатну особу. За подання позову немайнового характеру, поданого фізичною особою, фізичною особою-підприємцем встановлюється ставка судового збору 0,4 розміру прожиткового мінімуму на одну працездатну особу.

Відповідно до частини 3 статті 4 Закону №3674-VI при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною 2 цієї статті, в електронній формі застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору (1331,20*0,8= 1064,96).

Вказаний позов містить вимогу немайнового характеру. Тому, судовий збір за подання цього позову становить 1064,96 грн.

Частиною 8 статті 160 КАС України передбачено, якщо позовна заява подається особою, звільненою від сплати судового збору відповідно до закону, у ній зазначаються підстави звільнення позивача від сплати судового збору.

За подання цього позову до суду позивач судовий збір не сплатила та подала клопотання, в якому просить звільнити від сплати судового збору. В ухвалі суду від 04.05.2026 вказано, що позивач не надала до суду всіх доказів, щодо наявності у неї пільг із сплати судового збору, встановлених статтею 5 Закону України «Про судовий збір».

Однак позивач на виконання вимог ухвали подала заяву, в якій лише вказала, що надала до суду достатньо доказів для звільнення її від сплати судового збору.

Окрім цього, суддя зауважує, що позивач просить суд виключно звільнити її від сплати судового, ігноруючи положення законодавства щодо можливості зменшення, розстрочення чи відстрочення сплати суми судового збору враховуючи її майновий стан.

Частиною 1 статті 133 КАС України передбачено, що суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою зменшити розмір належних до оплати судових витрат чи звільнити від їх оплати повністю або частково, чи відстрочити або розстрочити сплату судових витрат на визначений строк.

Відповідно до статті 8 Закону №3674-VI враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою за її клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі за таких умов:

1) розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача фізичної особи за попередній календарний рік; або

2) позивачами є:

а) військовослужбовці;

б) батьки, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів;

в) одинокі матері (батьки), які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю;

г) члени малозабезпеченої чи багатодітної сім`ї;

ґ) особа, яка діє в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена; або

3) предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров`ю.

Суд може зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати на підставі, зазначеній у частині 1 цієї статті (частина 2).

Таким чином, Законом України «Про судовий збір» визначений перелік осіб, які можуть бути звільнені від сплати судового збору у всіх інстанціях у силу закону, який наділяє їх певним статусом, або виходячи із чітко визначеного предмета спору. Цей перелік визначений у статті 5 зазначеного Закону та є вичерпним.

З огляду на викладене, звільнення від сплати судового збору є дискреційним правом, а не обов`язком суду, можливість реалізації якого пов`язується з майновим станом особи.

Оцінюючи фінансове становище особи, яка звертається до суду з вимогою про звільнення її від сплати судового збору, зменшення його розміру, надання відстрочки чи розстрочки в його сплаті, національні суди повинні встановлювати наявність у такої особи реального доходу (розмір заробітної плати, стипендії, пенсії, прибутку тощо), рухомого чи нерухомого майна, цінних паперів, можливості розпорядження ними без значного погіршення фінансового становища (пункт 44 рішення Європейського суду з прав людини від 25.07.2005 у справі Княт проти Польщі (Kniat v. Poland), заява №71731/01; пункти 63-64 рішення Європейського суду з прав людини від 26.07.2005 у справі Єдамскі та Єдамска проти Польщі (Jedamski and Jedamska v. Poland), заява №73547/01).

При цьому, суддя звертає увагу позивача, що Законом №3674-VI чітко визначено, як одну з умов для звільнення від сплати судового збору, обов`язок доведення заявником обставин, що розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача фізичної особи за попередній календарний рік. Для звільнення від сплати судового збору заявник має довести існування фінансових труднощів та такого майнового стану, що надає підстави вважати за можливе звільнити таку особу від сплати судового збору.

Отже, саме на заявника покладається обов`язок щодо доведення фактів відповідно до його прохання про звільнення (відстрочення) від сплати судового збору; обов`язок сплатити судові збори, встановлений відповідно до закону, має законну мету, а тому, за загальним правилом, не визнається судом непропорційним чи накладеним свавільно; застосовані згідно із законом процесуальні обмеження у формі обов`язку сплатити судовий збір, за загальним правилом, не зменшують для заявника можливості доступу до суду та не ускладнюють йому цей доступ таким чином і такою мірою, щоб завдати шкоди самій суті цього права.

Подібні правові висновки викладені у постановах Верховного Суду від 27.06.2023 у справі №120/3505/22, від 20.09.2023 у справі №120/722/23 та від 02.11.2023 у справі №120/6039/22.

На підтвердження неможливості сплатити судовий збір позивач подала Відомості з Державного реєстру фізичних осіб платників податків про джерела/суми нарахованого доходу, нарахованого (перерахованого) податку та військового збору за період з січня 2025 року по лютий 2026 року про відсутність інформації, довідку про неотримання допомоги від 02.06.2025 видану Управлінням соціального захисту, лист Департаменту з питань цифрового розвитку, цифрових трансформацій і цифровізації Пенсійного фонду України від 16.02.2026, довідку від Управління соціального захисту Львівської міської ради від 13.02.2026 щодо не перебування на обліку та не отримання виплат, допомог чи компенсацій, довідку Державного центру зайнятості від 09.02.2026 про не пербування на обліку та не отримання виплат допомоги.

Водночас зазначені документи не дають повної інформації стосовно неможливості сплати позивачем судового збору, оскільки, зокрема, лише факт відсутності у позивача доходів не є за замовчуванням підтвердженням наявності підстав для звільнення від сплати судового збору, оскільки заявник може отримувати дохід і з інших джерел, окрім заробітної плати, пенсії, державної соціальної допомоги тощо.

Аналогічна правова позиція з даного питання висловлена Великою Палатою Верховного Суду в ухвалі від 28.04.2022 у справі №9901/377/21.

Окрім того, в ухвалах Великої Палати Верховного Суду від 20 квітня 2023 року у справі №990/13/23 та від 20.02.2025 у справі №990/40/25 зазначено, що документ з Державного реєстру фізичних осіб - платників податків про суми виплачених доходів та утриманих податків відображає лише інформацію про доходи скаржника, який, сам по собі не відображає скрутний майновий стан особи, яка подає скаргу.

Також, слід зауважити, що Закон України «Про судовий збір» не містить вичерпного й чіткого визначеного переліку документів, які можливо вважати такими, що підтверджують майновий стан особи. У кожному конкретному випадку суд встановлює можливість особи сплатити судовий збір на підставі поданих нею доказів щодо її майнового стану за своїм внутрішнім переконанням.

Так, суддя повторно звертає увагу позивача, що підставою для відстрочення або розстрочення сплати судового збору чи звільнення від його сплати може бути, наприклад, довідка про доходи, про заробітну плату, пенсію, стипендію, про склад сім`ї, про наявність на утриманні непрацездатних членів сім`ї, банківські документи про відсутність на рахунку коштів, довідка податкового органу про перелік розрахункових та інших рахунків тощо.

Водночас надані позивачем документи не містять інформації про банківські рахунки позивача та відсутність коштів на них, інформації про наявність у позивача рухомого майна, сукупного доходу родини тощо.

Крім того, особа, яка заявляє клопотання, про відстрочення та/або розстрочення сплати судового збору, зменшення його розміру або звільнення від його сплати, згідно з частиною 1 статті 77 КАС України повинна навести доводи і подати докази на підтвердження того, що її майновий стан перешкоджає сплаті судового збору у встановленому законом порядку і розмірі.

Обґрунтування обставин, які свідчать про неможливість або утруднення в здійсненні оплати судового збору, а також, подання доказів на підтвердження того, що майновий стан перешкоджав (перешкоджає) сплаті судового збору у встановленому законодавством порядку, розмірі і в строки покладається на особу, яка подає заяву або скаргу.

Викладене узгоджується із позицією Верховного Суду в ухвалі від 18.03.2021 у справі №824/1571/19-а, у постанові від 08.11.2023 у справі №120/969/23.

Отже, з огляду на викладене суддя висновує, що позивач не надала до суду всіх належних та допустимих доказів, які підтверджують наявність пільг із сплати судового збору, встановлених статтею 5 Закону України «Про судовий збір».

При цьому, в ухвалі суд від 04.06.2026 позивачу вказано про необхідність зазначення інших обставин та надання відповідних доказів, що підтверджують право на звільнення від сплати судового збору. Однак позивач таким правом не скористалася.

Таким чином, позивачем не доведено належними та допустимими доказами наявність підстав для звільнення від сплати судового збору.

Щодо доводів позивача про відсутність обов`язку надсилати копію позовної заяви учаснику справи, який немає зареєстрованого електронного кабінету, то суддя звертає увагу позивача на положення статті 44 КАС України.

Частина 9 статті 44 КАС передбачає, що у разі подання до суду в електронній формі заяви по суті справи, зустрічного позову, заяви про збільшення або зменшення позовних вимог, заяви про зміну предмета або підстав позову, заяви про залучення третьої особи, апеляційної скарги, касаційної скарги та документів, що до них додаються, учасник справи зобов`язаний надати до суду доказ надсилання цих матеріалів іншим учасникам справи.

Такі документи в електронній формі направляються з використанням Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи або її окремої підсистеми (модуля), що забезпечує обмін документами, шляхом надсилання до електронного кабінету іншого учасника справи, а у разі відсутності у іншого учасника справи електронного кабінету чи відсутності відомостей про наявність у іншого учасника справи електронного кабінету - в паперовій формі листом з описом вкладення.

Відповідно до статті 263 КАС України суд розглядає за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) справи щодо оскарження бездіяльності суб`єкта владних повноважень або розпорядника інформації щодо розгляду звернення або запиту на інформацію (пункту 1 частини 1).

У справах, визначених частиною першою цієї статті, заявами по суті справи є позов та відзив (частина 3).

Отже, положеннями КАС України передбачено, що позовна заява є заявою по суті справи, а тому, позивач має обов`язок надсилати таку учаснику справи, у якого відсутній електронний кабінет, в паперовій формі листом з описом вкладення.

Однак позивач вимоги процесуального закону не виконала та лише вказала про відсутність в неї такого обов`язку.

Європейський суд з прав людини у своїй прецедентній практиці виходить з того, що положення пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує кожному право подати до суду будь-який позов, що стосується його цивільних прав і обов`язків. Проте право на суд не є абсолютним і воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, тому що право на доступ до суду за своєю природою потребує регулювання з боку держави.

Особа, яка має намір подати позовну заяву, повинна вчиняти усі можливі та залежні від неї дії для виконання процесуального обов`язку дотримання вимог процесуального закону стосовно форми і змісту позовної заяви, оплати судового збору тощо.

Проте позивачем не надано жодних доказів, які б підтверджували сукупність послідовних та регулярних дій спрямованих на дотримання вказаних вимог процесуального закону.

Відповідно до вимог пункту 1 частини 4 статті 169 КАС України позовна заява повертається позивачеві, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, у встановлений судом строк.

Оскільки позивач мала достатньо часу для реалізації процесуальних прав, передбачених КАС України, зокрема, щодо виконання вимог ухвали про залишення позову без руху, у наданий судом строк та не усунула недоліки позовної заяви, така позовна заява та долучені до неї докази підлягають поверненню.

Відповідно до частини 5 статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України суддя повертає позовну заяву і додані до неї документи без розгляду не пізніше п`яти днів з дня її надходження або з дня закінчення строку на усунення недоліків.

Керуючись статтями 133, 160, 161, 169, 241-243, 248, 256, 294 КАС України, суддя

у х в а л и в :

1. Позовну заяву ОСОБА_1 до Відокремленого підрозділу «Лікарня Князя Лева» Комунального некомерційного підприємства «Львівське територіальне медичне об`єднання «Клінічна лікарня планового лікування, реабілітації та паліативної допомоги», про визнання бездіяльності протиправною, зобов`язання вчинити дії повернути позивачу.

2. Копію ухвали надіслати особі, яка подала позовну заяву, разом із позовною заявою та доданими до неї документами.

3. Роз`яснити позивачу, що згідно з частиною 8 статті 169 КАС України повернення позовної заяви не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.

Ухвала про повернення позовної заяви набирає законної сили з моменту її підписання.

Ухвала про повернення позовної заяви може бути оскаржена шляхом подання апеляційної скарги у п`ятнадцятиденний строк з дати підписання ухвали до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Суддя Кравців Олег Романович