Рішення № 136797956, 22.05.2026, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

справа №380/24609/25

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 травня 2026 року

Львівський окружний адміністративний суд, у складі головуючого судді Ланкевича А.З., розглянувши у письмовому провадженні в м.Львові в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Військово-медичного клінічного центру Західного регіону про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити дії, -

в с т а н о в и в :

Позивач звернулася з позовом, в якому просить:

- визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо нарахування та виплати позивачу різниці між сумою індексації грошового забезпечення, що склалась у місяці підвищення доходу та розміром підвищення грошового забезпечення у березні 2018 року, з урахуванням вимог абз.4 п.5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 року №1078, за періоди з 01.03.2018 року по 31.12.2022 року та з 01.01.2024 року по 21.11.2025 року;

- зобов`язати відповідача нарахувати та виплатити на користь позивача різницю між сумою індексації грошового забезпечення, що склалась у місяці підвищення доходу та розміром підвищення грошового забезпечення у березні 2018 року в сумі 4062,44 грн щомісячно, за періоди з 01.03.2018 року по 31.12.2022 року та з 01.01.2024 року по 21.11.2025 року, в загальному розмірі 327838,91 грн, з урахуванням вимог абз.4 п.5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 року №1078;

- визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо неврахування повної суми індексації грошового забезпечення в розмірі 4062,44 грн при нарахуванні та виплаті позивачу одноразової грошової допомоги у разі звільнення з військової служби, компенсації за невикористані календарні дні щорічної основної відпустки, додаткової відпустки як учаснику бойових дій та додаткової відпустки військовослужбовцям-жінкам, які мають дітей;

- зобов`язати відповідача здійснити позивачу перерахунок та виплату одноразової грошової допомоги у разі звільнення з військової служби, компенсації за невикористані календарні дні щорічної основної відпустки, додаткової відпустки як учаснику бойових дій та додаткової відпустки військовослужбовцям-жінкам, які мають дітей, з урахуванням в складі грошового забезпечення повної суми індексації грошового забезпечення в розмірі 4062,44 грн, та з урахуванням раніше виплачених сум.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що під час проходження військової служби у період з 01.03.2018 року по 21.11.2025 року відповідач не нараховував і не виплачував позивачу індексацію-різницю грошового забезпечення, право на яку, на думку позивача, виникло у зв`язку з підвищенням посадових окладів військовослужбовців з 01.03.2018 року на підставі постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 року №704, та яка відповідно до абз.4 п.5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 року №1078, розраховується як різниця між сумою можливої індексації і розміром підвищення доходу у березні 2018 року. Позивач зазначила, що розмір підвищення її доходу в березні 2018 року є меншим від суми можливої індексації, що склалась у цьому місяці, а тому з 01.03.2018 року їй щомісячно мала нараховуватися та виплачуватися індексація-різниця у сумі 4062,44 грн. Крім того, вказала, що під час звільнення з військової служби відповідач здійснив розрахунок одноразової грошової допомоги у разі звільнення, компенсації за невикористані календарні дні щорічної основної відпустки, додаткової відпустки як учаснику бойових дій та додаткової відпустки військовослужбовцям-жінкам, які мають дітей, без урахування у складі місячного грошового забезпечення суми індексації грошового забезпечення. Вважаючи у зв`язку із цим свої права порушеними, позивач звернулася до суду з даним позовом. Просить позов задовольнити повністю.

У встановлений судом строк від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому він заперечує проти задоволення позовних вимог. Зазначає, що з 01.12.2015 року для проведення індексації необхідно встановити місяць, у якому відбулося підвищення тарифних ставок (окладів) за посадою, а оскільки посадові оклади військовослужбовців підвищилися з 01.03.2018 року на підставі постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 року №704, саме березень 2018 року є місяцем підвищення доходу, який враховується як базовий. Вказує, що згідно з абз.16 п.3 Прикінцевих положень Закону України «Про Державний бюджет України на 2023 рік» на 2023 рік зупинено дію Закону України «Про індексацію грошових доходів населення», а ст.39 Закону України «Про Державний бюджет України на 2024 рік» встановлено, що обчислення індексу споживчих цін для індексації грошових доходів населення провадиться наростаючим підсумком, починаючи з 01.01.2024 року. Зазначив, що у 2024-2025 роках відповідачем здійснено нарахування та виплату позивачу відповідної суми індексації, що підтверджується картками особового рахунку. Крім того, звернув увагу на відсутність у законодавстві та у видах грошового забезпечення, визначених наказом Міністерства оборони України від 07.06.2018 року №260, такого виду виплати як «різниця індексації грошового забезпечення». На підставі наведеного вважає, що права позивача не порушені, а позовні вимоги є безпідставними та необґрунтованими. Просить відмовити у задоволенні позову повністю.

Ухвалою судді від 22.12.2025 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі; справу вирішено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у письмовому провадженні) за наявними у справі матеріалами.

Дослідивши докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, суд встановив наступні обставини справи та надав їм правову оцінку.

Позивач, ОСОБА_1 , проходила військову службу у Військово-медичному клінічному центрі Західного регіону на посаді сестри медичної операційної операційного відділення.

Наказом начальника Військово-медичного клінічного центру Західного регіону (по особовому складу) від 06.11.2025 року №96-РС позивача звільнено з військової служби у відставку за підпунктом «б» (за станом здоров`я) пункту 3 частини 5 статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу».

Наказом начальника Військово-медичного клінічного центру Західного регіону від 21.11.2025 року №325 позивача виключено зі списків особового складу центру та всіх видів забезпечення з 21.11.2025 року.

Згідно з картками особового рахунку військовослужбовця, у період з 01.03.2018 року по 31.12.2022 року та з 01.01.2024 року по 21.11.2025 року позивачу не нараховувалась та не виплачувалась індексація-різниця грошового забезпечення, розрахована як різниця між сумою можливої індексації і розміром підвищення доходу у березні 2018 року, відповідно до абз.4 п.5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 року №1078.

Крім того, під час звільнення з військової служби відповідач нарахував та виплатив позивачу одноразову грошову допомогу у разі звільнення з військової служби, компенсацію за невикористані календарні дні щорічної основної відпустки, додаткової відпустки як учаснику бойових дій та додаткової відпустки військовослужбовцям-жінкам, які мають дітей, виходячи з місячного розміру грошового забезпечення 23860,43 грн, без урахування у складі грошового забезпечення суми індексації грошового забезпечення, що підтверджується листом відповідача від 08.12.2025 року №550/18160 та грошовим атестатом позивача.

Не погодившись з такою бездіяльністю відповідача, позивач звернулася до суду з даним позовом.

Вказані обставини та зміст спірних правовідносин підтверджені наявними у справі доказами.

Вирішуючи спір, суд застосовує наступні норми права.

Згідно ст.43 Конституції України, кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

Відповідно до ч.ч.1-3 ст.9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» №2011-XII від 20.12.1991 року (далі Закон №2011-XII), держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.

До складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.

Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця.

Грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону.

Правові, економічні та організаційні основи підтримання купівельної спроможності населення України в умовах зростання цін з метою дотримання встановлених Конституцією України гарантій щодо забезпечення достатнього життєвого рівня населення України визначені Законом України «Про індексацію грошових доходів населення» від 03.07.1991 року №1282-XII (тут і надалі в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

Згідно визначення, наведеного в абз.2 ст.1 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» від 03.07.1991 року №1282-XII (далі Закон №1282-XII), індексація грошових доходів населення - встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення трудових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодувати подорожчання споживчих товарів і послуг.

Відповідно до ст.2 Закону №1282-ХІІ, індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру, зокрема, оплата праці (грошове забезпечення).

Статтею 4 Закону №1282-ХІІ визначено, що індексація грошових доходів населення проводиться в разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який установлюється в розмірі 103 відсотка.

Обчислення індексу споживчих цін для індексації грошових доходів населення провадиться наростаючим підсумком, починаючи з місяця введення в дію цього Закону.

Для проведення подальшої індексації грошових доходів населення обчислення індексу споживчих цін починається за місяцем, у якому індекс споживчих цін перевищив поріг індексації, зазначений у частині першій цієї статті.

Підвищення грошових доходів населення, у зв`язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, у якому опубліковано індекс споживчих цін.

Постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 року №1078 затверджено Порядок проведення індексації грошових доходів населення, яким визначені правила обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації та сум індексації грошових доходів населення (далі - Порядок №1078).

Згідно з п.1 цього Порядку, він визначає правила обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації та сум індексації грошових доходів населення і поширюється на підприємства, установи та організації незалежно від форми власності і господарювання, а також на фізичних осіб, що використовують працю найманих працівників.

Згідно з п.2 Порядку №1078, індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані в гривнях на території України, які не мають разового характеру, зокрема, грошове забезпечення військовослужбовців, поліцейських, осіб рядового і начальницького складу, посадових осіб митної служби.

У п.4 Порядку №1078 визначено, що у разі несвоєчасної виплати сум індексації грошових доходів громадян провадиться їх компенсація відповідно до законодавства.

З аналізу положень Закону №2011-XII та Закону №1282-ХІІ убачається, що індексація грошового забезпечення є однією із основних державних гарантій щодо оплати праці. Через вимоги законодавства проведення індексації у зв`язку зі зростанням споживчих цін (інфляцією) є обов`язком для всіх юридичних осіб-роботодавців, незалежно від форми власності та виду юридичної особи.

Виплата індексації грошового забезпечення здійснюється за місцем перебування військовослужбовців на грошовому забезпеченні і обмежене фінансування жодним чином не впливає на право позивача отримати індексацію грошового забезпечення (постанови Верховного Суду від 19.07.2019 року у справі №240/4911/18, від 07.08.2019 року у справі №825/694/17, від 20.11.2019 року у справі №620/1892/19).

Реалізація особою права, що пов`язане з отриманням бюджетних коштів, яке базується на спеціальних, чинних на час виникнення спірних правовідносин, нормативно-правових актах національного законодавства, не може бути поставлена у залежність від бюджетних асигнувань (постанова Верховного Суду від 16.06.2020 року у справі №206/4411/16-а).

З 01.12.2015 року положення Порядку №1078 діють із змінами, внесеними постановою Кабінету Міністрів України від 09.12.2015 року №1013 «Про упорядкування структури заробітної плати, особливості проведення індексації та внесення змін до деяких нормативно-правових актів» (далі Постанова №1013).

Внаслідок змін, запроваджених Постановою №1013, з 01.12.2015 року діють єдині правила проведення індексації при підвищенні заробітної плати працівників, незалежно від дати їхнього прийняття, переведення, виходу на роботу чи зростання заробітної плати за рахунок будь-якої її постійної складової. Порядок №1078 у редакції, що застосовується з 01.12.2015 року, не містить поняття «базовий місяць» і передбачає уніфікований механізм визначення індексації у разі підвищення заробітної плати. Для проведення індексації з 01.12.2015 року замість терміну «базовий місяць» використовується поняття «місяць підвищення доходу», яке має інший зміст.

Місяць підвищення доходу - це місяць, у якому відбулося підвищення тарифних ставок (окладів), пенсій або щомісячного довічного грошового утримання, стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов`язкове державне соціальне страхування. Таке визначення цього поняття висновується із системного тлумачення п.5 Порядку №1078 у редакції, яка була запроваджена з 01.12.2015 року. Місяць підвищення доходу при зростанні заробітної плати визначається тільки в разі, якщо підвищена тарифна ставка (оклад). Тож з 01.12.2015 року зростання заробітної плати за рахунок інших постійних її складових, без підвищення тарифної ставки (окладу), не призводить до визначення нового місяця підвищення доходу.

Цей висновок відповідає правовій позиції Верховного Суду, викладеній у п.72 постанови від 23.03.2023 року у справі №400/3826/21 з подібними правовідносинами.

На час виникнення спірних правовідносин схеми посадових окладів військовослужбовців були затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 07.11.2007 року №1294 «Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», яка була чинною до 01.03.2018 року.

30.08.2017 року Кабінетом Міністрів України прийнято постанову №704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» (далі - Постанова №704), яка набрала чинності 01.03.2018 року та якою затверджено нові схеми тарифних розрядів військовослужбовців. Пунктом 2 Постанови №704 установлено, що грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу складається з посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням, щомісячних (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії) та одноразових додаткових видів грошового забезпечення.

Таким чином, у березні 2018 року відбулося зростання грошового забезпечення військовослужбовців.

Суд враховує, що Порядком №1078 передбачено можливість виплати двох видів індексації грошового доходу, умовно кажучи: «поточної індексації» та «індексації-різниці».

Право на поточну індексацію виникає у випадку, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який з 01 січня 2016 року встановлений у розмірі 103 відсотка (абз.2 п.1-1, абз.6 п.5 Порядку №1078). Сума цієї індексації визначається як результат множення грошового забезпечення, що підлягає індексації в межах прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб, на величину приросту індексу споживчих цін, поділений на 100 відсотків (абз.абз.2, 5 п.4 Порядку №1078).

У цьому контексті суд зауважує, що у цій справі правовідносини щодо нарахування й виплати позивачу поточної індексації грошового забезпечення не є спірними, а предметом спору є нарахування й виплата індексації-різниці.

Щодо «фіксованої» суми індексації, то суд зазначає, що Закон №1282-XII і Порядок №1078 такого поняття не містять. Цей термін фігурував у Додатку 4 до Порядку №1078 у редакції постанови Кабінету Міністрів України від 13.06.2012 року №526, де були наведені приклади обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації. Проте Постановою №1013 цей Додаток був викладений у новій редакції і з 01.12.2015 року у цьому Додатку, як і в цілому Порядку №1078, поняття фіксованої суми індексації не згадується.

З 01.12.2015 року в абз.абз.3-6 п.5 Порядку №1078 по суті йдеться про поняття індексації-різниці, право на яку виникає тільки тоді, коли у місяці підвищення тарифних ставок (окладів) розмір доходу менший суми можливої індексації, визначеної в цьому місяці.

Абзаци 3, 4, 5 п.5 Порядку №1078 передбачали обставини, за наявності яких у місяці підвищення доходу індексація (не)нараховується, а саме: сума індексації у місяці підвищення грошових доходів не нараховується, якщо розмір підвищення грошового доходу перевищує суму індексації, що склалася у місяці підвищення доходу (абз.3); сума індексації у місяці підвищення грошових доходів нараховується, якщо розмір підвищення грошового доходу не перевищує суму індексації, що склалась у місяці підвищення доходу (абз.4). У разі зростання заробітної плати за рахунок інших її складових без підвищення тарифних ставок (окладів) сума індексації не зменшується на розмір підвищення заробітної плати. У разі коли відбувається підвищення тарифної ставки (окладу), у місяці підвищення враховуються всі складові заробітної плати, які не мають разового характеру (абз.5).

Якщо у місяці підвищення тарифних ставок (окладів) сума цієї індексації нараховується, то в абз.6 п.5 Порядку №1078 додатково передбачено, що ця сума індексації-різниці виплачується до чергового підвищення тарифних ставок (окладів) і до неї надалі додається поточна індексація, яка складається, коли величина індексу споживчих цін перевищує поріг індексації у розмірі 103 відсотки.

Системний аналіз п.1, абз.абз.3-6 п.5 Порядку №1078 (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) дає суду підстави зробити висновок, що нарахування й виплата суми індексації-різниці мають щомісячний фіксований характер, гарантуються законом і є обов`язковими для підприємств, установ та організацій незалежно від форми власності і господарювання, а також для фізичних осіб, які використовують працю найманих працівників.

Враховуючи те, що індексація грошового забезпечення є однією із основних державних гарантій щодо оплати праці, та з огляду на правила й умови нарахування суми індексації-різниці, які встановлені абз.абз.3-6 п.5 Порядку №1078, суд приходить висновку, що повноваження відповідача щодо виплати цієї суми індексації не є дискреційними. Своєю чергою, обмежене фінансування жодним чином не впливає на право позивача отримати такий вид індексації грошового забезпечення.

З урахуванням того факту, що 01.03.2018 року набрала чинності Постанова №704, якою були встановлені нові розміри окладів військовослужбовців, та з огляду на правила п.п.5, 10-2 Порядку №1078, березень 2018 року став місяцем підвищення доходу позивача, за яким слід здійснювати обчислення індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації грошового забезпечення.

Системний і цільовий способи тлумачення абз.абз.3, 4 Порядку №1078 дають підстави зробити висновок, що у зв`язку із підвищенням у березні 2018 року доходу позивача, відповідачу належало вирішити питання, чи має остання право на отримання суми індексації-різниці, а якщо так, то у якому розмірі.

Вказані висновки відповідають правовій позиції Верховного Суду, викладеній у постановах від 23.03.2023 року у справі №400/3826/21, від 29.03.2023 року у справі №380/5493/21, від 06.04.2023 року у справі №420/11424/21 та від 20.04.2023 року у справі №320/8554/21 із подібними правовідносинами.

Суд враховує, що з огляду на приписи абз.4 п.5 Порядку №1078 позивач має право на отримання суми індексації-різниці за умови, якщо розмір підвищення доходу в березні 2018 року дорівнює або є меншим за суму можливої індексації, що склалася у березні 2018 року. Якщо ця умова наявна, то розмір належної індексації-різниці визначається як різниця між сумою можливої індексації і розміром підвищення доходу.

Щодо кола обставин, які належить з`ясувати для правильного застосування абз.абз.3-6 п.5 Порядку №1078, то буквальний спосіб тлумачення цих норм свідчить про те, що для їхнього застосування суд повинен встановити: розмір підвищення доходу позивача в березні 2018 року (А); суму можливої індексації грошового забезпечення позивача в березні 2018 року (Б); чи перевищує розмір підвищення доходу (А) суму можливої індексації (Б).

Розмір підвищення доходу в березні 2018 року (А) визначається як різниця між сумою грошового забезпечення в березні 2018 року та сумою грошового забезпечення в лютому 2018 року. В обидві ці суми враховуються складові грошового забезпечення, які не мають разового характеру (речення 2 абз.5 п.5 Порядку №1078).

Сума можливої індексації грошового забезпечення у березні 2018 року (Б) визначається як результат множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, актуального для березня 2018 року, на величину приросту індексу споживчих цін у березні 2018 року, поділений на 100 відсотків (абз.5 п.4 Порядку №1078).

Якщо розмір підвищення доходу в березні 2018 року (А) дорівнює або є меншим за суму можливої індексації, що склалася у березні 2018 року (Б), то це є підставою для нарахування й виплати позивачу індексації-різниці до чергового підвищення тарифних ставок (окладів) або до дати звільнення зі служби. У такому випадку відповідно до абз.4 п.5 Порядку №1078 сума індексації-різниці в березні 2018 року розраховується як різниця між сумою можливої індексації (Б) і розміром підвищення доходу (А).

З матеріалів справи, а саме з картки особового рахунку військовослужбовця за 2016-2020 роки, слідує, що грошове забезпечення позивача за лютий 2018 року становило 8040,12 грн (виплачено у березні 2018 року), а за березень 2018 року 8440,83 грн (виплачено у квітні 2018 року; за виключенням разових виплат, а саме разової допомоги до Дня Перемоги у сумі 1265,00 грн).

Таким чином, розмір підвищення доходу позивача в березні 2018 року (А) становить 400,71 грн (8440,83 грн 8040,12 грн = 400,71 грн).

Сума можливої індексації грошового забезпечення позивача в березні 2018 року (Б) становить 4463,15 грн. Такий розмір індексації грошового забезпечення, який припадав на місяць підвищення посадових окладів військовослужбовцям (березень 2018 року), неодноразово досліджувався та встановлювався судами і підтверджується постановою Верховного Суду від 22.06.2023 року у справі №520/6243/22.

За наведеного правового регулювання та встановлених обставин справи, суд приходить висновку, що розмір підвищення грошового доходу позивача у сумі 400,71 грн не перевищив розмір індексації, яка припадала на місяць підвищення посадових окладів (березень 2018 року) 4463,15 грн, та в силу вимог абз.абз.3-6 п.5 Порядку №1078 у відповідача не було законних підстав не нараховувати та не виплачувати позивачу індексацію-різницю у період з 01.03.2018 року.

Відповідно до вимог абз.4 п.5 Порядку №1078, сума належної позивачу індексації-різниці грошового забезпечення в березні 2018 року розраховується як різниця між сумою можливої індексації і розміром підвищення доходу, а саме: 4463,15 грн мінус 400,71 грн та становить 4062,44 грн.

Зазначений розмір індексації-різниці грошового забезпечення, згідно з абз.6 п.5 Порядку №1078, повинен був виплачуватися позивачу щомісячно до наступного підвищення тарифної ставки (окладу) або до дати звільнення з військової служби, та до такого розміру додається сума поточної індексації, яка виплачується, коли величина індексу споживчих цін перевищить поріг індексації у розмірі 103 відсотки.

Доводи відповідача про те, що норми ст.39 Закону України «Про Державний бюджет України на 2024 рік» та ст.34 Закону України «Про Державний бюджет України на 2025 рік», якими визначено, що обчислення індексу споживчих цін для індексації грошових доходів населення провадиться наростаючим підсумком, починаючи з 01.01.2024 року та з 01.01.2025 року відповідно, виключають право позивача на індексацію-різницю, суд відхиляє, оскільки наведені норми стосуються механізму нарахування поточної індексації, тоді як предметом спору у цій справі є індексація-різниця, право на яку виникло у позивача у зв`язку з підвищенням посадових окладів військовослужбовців з 01.03.2018 року.

Посилання відповідача на те, що у видах грошового забезпечення, визначених наказом Міністерства оборони України від 07.06.2018 року №260, та у Законі №1282-XII і Порядку №1078 відсутній такий вид виплати як «різниця індексації грошового забезпечення», є безпідставним, оскільки поняття індексації-різниці охоплюється змістом абз.абз.3-6 п.5 Порядку №1078, на що вказав Верховний Суд у постанові від 20.04.2023 року у справі №320/8554/21.

З урахуванням досліджених судом фактичних даних в контексті вищенаведених норм, зважаючи на висловлену Верховним Судом правову позицію у такій категорії справ, суд приходить висновку, що оскільки березень 2018 року став місяцем підвищення доходу позивача, за яким необхідно здійснювати обчислення індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації грошового забезпечення, відповідач мав вирішити питання, чи має позивач право на отримання суми індексації-різниці за спірний період відповідно до абз.абз.3-6 п.5 Порядку №1078, а також визначити її розмір, однак цього зроблено не було.

Відтак, бездіяльність відповідача щодо нарахування та виплати позивачу різниці між сумою індексації грошового забезпечення, що склалась у місяці підвищення доходу, та розміром підвищення грошового забезпечення у березні 2018 року, за періоди з 01.03.2018 року по 31.12.2022 року та з 01.01.2024 року по 21.11.2025 року, відповідно до абз.4 п.5 Порядку №1078, слід визнати протиправною, а похідну вимогу про зобов`язання відповідача нарахувати та виплатити позивачу таку індексацію-різницю обґрунтованою.

Водночас щодо зобов`язання відповідача нарахувати та виплатити індексацію-різницю в сумі 4062,44 грн щомісячно за відповідні періоди у загальному розмірі 327838,91 грн, суд зазначає таке.

Розрахунок індексації грошового забезпечення є компетенцією відповідача як органу, в якому позивач проходила службу і який виплачував їй грошове забезпечення. Саме на відповідача за наявності законних підстав покладається обов`язок нарахувати та виплатити позивачу індексацію грошового забезпечення. Суд не наділений повноваженнями здійснювати її розрахунок до моменту його проведення відповідачем. Суд наділений лише повноваженнями перевірити правильність такого розрахунку у контексті застосування нормативно-правових приписів, що регулюють спірні правовідносини.

Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 15.10.2020 року у справі №240/11882/19, який на підставі приписів ч.5 ст.242 Кодексу адміністративного судочинства України та ч.6 ст.13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» ураховується судом під час вирішення цього спору.

За таких обставин, належним та ефективним способом захисту порушеного права позивача є зобов`язання відповідача нарахувати та виплатити позивачу індексацію-різницю грошового забезпечення у розмірі 4062,44 грн щомісячно за періоди з 01.03.2018 року по 31.12.2022 року та з 01.01.2024 року по 21.11.2025 року, з урахуванням раніше виплачених сум, тоді як вимога про присудження такої індексації у наперед визначеному позивачем загальному розмірі 327838,91 грн задоволенню не підлягає, оскільки визначення остаточного розміру індексації-різниці, що підлягає виплаті, належить до компетенції відповідача.

Щодо позовних вимог про неврахування суми індексації грошового забезпечення при нарахуванні та виплаті позивачу одноразової грошової допомоги у разі звільнення з військової служби, компенсації за невикористані календарні дні щорічної основної відпустки, додаткової відпустки як учаснику бойових дій та додаткової відпустки військовослужбовцям-жінкам, які мають дітей, суд враховує наступне.

Згідно з ч.2 ст.15 Закону №2011-XII військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби, які звільняються зі служби за станом здоров`я, виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби.

Відповідно до абзацу третього п.14 ст.10-1 Закону №2011-XII у рік звільнення військовослужбовців зі служби у разі невикористання ними щорічної основної або додаткової відпустки їм виплачується грошова компенсація за всі невикористані дні щорічної основної відпустки, а також дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій та додаткової відпустки, у тому числі військовослужбовцям-жінкам, які мають дітей.

Механізм та умови виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України визначає Порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затверджений наказом Міністра оборони України від 07.06.2018 року №260, зареєстрований в Міністерстві юстиції України 26.06.2018 року за №745/32197 (далі - Порядок №260).

Відповідно до абзаців першого, другого п.5 розділу XXXII Порядку №260 одноразова грошова допомога у разі звільнення з військової служби обчислюється з розміру місячного грошового забезпечення, до якого включаються щомісячні основні та додаткові види грошового забезпечення (крім винагород) за останньою займаною посадою.

Згідно з п.6 розділу XXXI Порядку №260 розрахунок грошового забезпечення за час надання щорічної основної відпустки з подальшим виключенням зі списків особового складу та грошової компенсації за всі невикористані дні щорічної основної відпустки, а також дні додаткової відпустки здійснюється виходячи з посадового окладу, окладу за військовим званням, надбавки за вислугу років та щомісячних додаткових видів грошового забезпечення з урахуванням зміни вислуги років та норм грошового забезпечення, які військовослужбовець отримував за останньою займаною штатною посадою.

Аналіз наведених правових норм дає підстави для висновку, що одноразова грошова допомога у разі звільнення та компенсація за невикористані календарні дні щорічної основної відпустки, а також додаткових оплачуваних відпусток виплачуються з розрахунку місячного грошового забезпечення, на яке має право військовослужбовець на день звільнення за останньою займаною посадою.

Індексація грошового забезпечення має систематичний (щомісячний) характер, а її правова природа полягає у підтриманні купівельної спроможності рівня грошового забезпечення внаслідок його знецінення через подорожчання споживчих товарів і послуг, а тому індексація є невід`ємною складовою сум грошового забезпечення військовослужбовця і повинна включатися до розрахунку одноразової грошової допомоги при звільненні та компенсації за невикористані календарні дні щорічної основної відпустки та оплачуваних додаткових відпусток.

Така позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 26.01.2022 року у справі №520/8887/2020.

Як установлено судом, розрахунок виплаченої позивачу одноразової грошової допомоги у разі звільнення з військової служби, компенсації за невикористані календарні дні щорічної основної відпустки, додаткової відпустки як учаснику бойових дій та додаткової відпустки військовослужбовцям-жінкам, які мають дітей, здійснювався відповідачем з місячного розміру грошового забезпечення 23860,43 грн, до якого не входила сума індексації грошового забезпечення, що підтверджується листом відповідача від 08.12.2025 року №550/18160 та грошовим атестатом позивача.

Оскільки індексація грошового забезпечення є складовою місячного грошового забезпечення військовослужбовця, відтак нарахування та виплата позивачу зазначених виплат при звільненні без урахування у складі місячного грошового забезпечення суми індексації грошового забезпечення є протиправними.

Як наслідок, похідна позовна вимога про зобов`язання відповідача здійснити позивачу перерахунок та виплату одноразової грошової допомоги у разі звільнення з військової служби, компенсації за невикористані календарні дні щорічної основної відпустки, додаткової відпустки як учаснику бойових дій та додаткової відпустки військовослужбовцям-жінкам, які мають дітей, з урахуванням у складі грошового забезпечення суми індексації грошового забезпечення та з урахуванням раніше виплачених сум, є обґрунтованою та підлягає задоволенню.

Поряд з тим, оскільки розмір індексації-різниці, що підлягає врахуванню у складі місячного грошового забезпечення, визначається відповідачем за результатами її нарахування, вимога позивача про здійснення такого перерахунку з урахуванням індексації у наперед визначеному розмірі 4062,44 грн задоволенню не підлягає; перерахунок належить здійснити з урахуванням у складі грошового забезпечення суми індексації грошового забезпечення.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. А, згідно ч.1 ст.90 цього ж Кодексу, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази суб`єкта владних повноважень на підтвердження правомірності своїх дій та докази, надані позивачем, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню частково.

Щодо судового збору, то згідно з п.1 ч.1 ст.5 Закону України «Про судовий збір» позивач звільнена від його сплати, а відтак розподіл на підставі ст.139 Кодексу адміністративного судочинства України не здійснюється.

Керуючись ст.ст.2, 6, 8-10, 13, 14, 72-77, 139, 241-246, 250, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

в и р і ш и в :

позов задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність Військово-медичного клінічного центру Західного регіону щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 різниці між сумою індексації грошового забезпечення, що склалась у місяці підвищення доходу, та розміром підвищення грошового забезпечення у березні 2018 року, за періоди з 01.03.2018 року по 31.12.2022 року та з 01.01.2024 року по 21.11.2025 року, відповідно до абзацу 4 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 року №1078.

Зобов`язати Військово-медичний клінічний центр Західного регіону (місцезнаходження: вул.Личаківська, 26, м.Львів, 79010; код ЄДРПОУ: 08160677) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 ; РНОКПП: НОМЕР_1 ) індексацію-різницю грошового забезпечення у розмірі 4062,44 грн в місяць за періоди з 01.03.2018 року по 31.12.2022 року та з 01.01.2024 року по 21.11.2025 року, розраховану як різниця між сумою індексації і розміром підвищення її доходу у березні 2018 року, відповідно до абзаців 3-6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 року №1078, з урахуванням раніше виплачених сум.

Визнати протиправною бездіяльність Військово-медичного клінічного центру Західного регіону щодо неврахування суми індексації грошового забезпечення при нарахуванні та виплаті ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги у разі звільнення з військової служби, компенсації за невикористані календарні дні щорічної основної відпустки, додаткової відпустки як учаснику бойових дій та додаткової відпустки військовослужбовцям-жінкам, які мають дітей.

Зобов`язати Військово-медичний клінічний центр Західного регіону (місцезнаходження: вул.Личаківська, 26, м.Львів, 79010; код ЄДРПОУ: 08160677) здійснити ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 ; РНОКПП: НОМЕР_1 ) перерахунок та виплату одноразової грошової допомоги у разі звільнення з військової служби, компенсації за невикористані календарні дні щорічної основної відпустки, додаткової відпустки як учаснику бойових дій та додаткової відпустки військовослужбовцям-жінкам, які мають дітей, з урахуванням у складі грошового забезпечення суми індексації грошового забезпечення, з урахуванням раніше виплачених сум.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Суддя Ланкевич А.З.