Рішення № 136797952, 22.05.2026, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

справа №380/17343/25

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 травня 2026 року

Львівський окружний адміністративний суд, у складі головуючого судді Ланкевича А.З., розглянувши у письмовому провадженні в м.Львові за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Державної служби України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача Головного управління Держпродспоживслужби в Київській області, про визнання протиправним та скасування рішення, -

в с т а н о в и в :

Позивач звернулася з позовною заявою, в якій, з урахуванням клопотання про уточнення позовних вимог від 24.10.2025, просить визнати протиправним та скасувати рішення Державної служби України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів від 29.07.2025 №0024 про накладення штрафу за порушення законодавства про рекламу.

В обґрунтування позовних вимог посилається на те, що оскаржуване рішення прийняте з порушенням процедури державного нагляду (контролю). Зазначає, що контроль за дотриманням законодавства про рекламу є видом державного нагляду (контролю), а тому відповідач був зобов`язаний дотримуватися вимог Закону України від 05.04.2007 №877-V «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності», однак заходи контролю проведено за відсутності наказу (рішення, розпорядження) та посвідчення (направлення), без пред`явлення службового посвідчення, за відсутності уповноваженої особи позивача та без складання акта за уніфікованою формою. Стверджує, що Закон України «Про рекламу» не встановлює спосіб, порядок та форми здійснення державного нагляду (контролю), а Порядок накладення штрафів за порушення законодавства про рекламу, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 26.05.2004 №693, є підзаконним актом і не виключає обов`язку дотримання вимог Закону №877-V. Покликається на правові висновки Верховного Суду у справах №826/24133/15, №810/3148/17, №826/9936/17 та №420/1842/21. Окремо зазначає, що під час дії воєнного стану діяли обмеження, встановлені постановою Кабінету Міністрів України від 13.03.2022 №303 «Про припинення заходів державного нагляду (контролю) і державного ринкового нагляду в умовах воєнного стану», доказів дотримання яких відповідачем не надано. Також зазначає про неправильне визначення вартості реклами, оскільки штраф належало обчислювати лише з вартості реклами, що містила посилання на Telegram-канал, яка становить 7284,54 грн (5827,63 грн без ПДВ), а не з усієї суми оплачених рекламних послуг у Facebook. Враховуючи викладене, вважає оскаржуване рішення таким, що не відповідає критеріям, визначеним ч.2 ст.2 КАС України. Просить позов задовольнити повністю.

Від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому останній заперечує проти позову та просить відмовити у його задоволенні. Зазначає, що здійснення заходів контролю за дотриманням законодавства про рекламу в частині захисту прав споживачів реклами не є перевіркою діяльності суб`єкта господарювання та не підпадає під дію Закону №877-V, оскільки предметом контролю є розповсюдження інформації, а не господарська діяльність. Вказує, що Закон №877-V та Закон України «Про рекламу» мають різні предмети регулювання, а виявлення порушення законодавства про рекламу ані Закон України «Про рекламу», ані інші акти законодавства не пов`язують із проведенням перевірок чи інших заходів державного нагляду (контролю); оформлення таких документів, як акт перевірки, направлення на перевірку, повідомлення про перевірку, законодавством про рекламу не передбачено. Зазначає, що порядок здійснення контролю за дотриманням законодавства про рекламу встановлено ст.26 Закону України «Про рекламу» та Порядком №693, а розгляд справи здійснюється за процедурою, визначеною Законом України «Про адміністративну процедуру». Стверджує, що порушення позивачем вимог ч.4 ст.8 Закону України «Про рекламу» підтверджено матеріалами справи та визнано самим позивачем, а розмір штрафу обчислено виходячи з наданих позивачем даних про вартість розповсюдженої реклами у Facebook у сумі 14250,02 грн без ПДВ. Просить відмовити у задоволенні позову повністю.

Від позивача надійшла відповідь на відзив, в якій викладено пояснення, міркування та аргументи щодо наведених відповідачем заперечень, зокрема щодо поширення на спірні правовідносини Закону №877-V, обмежень, встановлених постановою Кабінету Міністрів України від 13.03.2022 №303, та щодо порядку обчислення вартості розповсюдженої реклами. Позовні вимоги підтримано у повному обсязі.

Третьою особою, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача Головним управлінням Держпродспоживслужби в Київській області подано відзив на позовну заяву (до заміни первісного відповідача належним), в якому наведено аналогічні запереченням відповідача доводи про відсутність порушень процедури контролю та правомірність обчислення розміру штрафу.

Ухвалою судді від 08.09.2025 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі; справу вирішено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у письмовому провадженні) за наявними у справі матеріалами.

Ухвалою суду від 30.10.2025 замінено первісного відповідача Головне управління Держпродспоживслужби в Київській області належним відповідачем Державною службою України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів, а Головне управління Держпродспоживслужби в Київській області залучено до участі у справі як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача.

Дослідивши докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, повно і всебічно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступні обставини справи та надав їм правову оцінку.

Позивач, фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ), зареєстрована як фізична особа-підприємець 16.05.2014; основним видом її економічної діяльності за даними Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань є роздрібна торгівля взуттям і шкіряними виробами в спеціалізованих магазинах (47.72).

Під час контролю за дотриманням законодавства про рекламу 16.06.2025 посадовою особою Головного управління Держпродспоживслужби в Київській області виявлено розповсюдження у соціальній мережі Facebook на сторінці «Kasandra шкіряне взуття» за посиланням https://www.facebook.com/share/p/16H6uEnY2h/ реклами такого змісту: «Взуття з натуральних матеріалів за ціною походу в ресторан? Так, це можливо! Взуття, якого більше не буде, зі знижками до -70%. У Telegram поки розміри ще є!», доповненої графічною частиною з написом про ліквідацію моделей взуття зі знижками до -70% у телеграм-каналі та зображеннями стрічок з написом «SALE». У сюжеті цієї реклами пропонується знижка на товар, однак відсутні відомості про дату початку і закінчення дії знижки ціни на товар, розпродаж. Згідно з інформацією, зазначеною у розділі «Договір публічної оферти» на сайті https://kasandra.ua/, продавцем рекламованого товару є Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 .

17.06.2025 Головне управління Держпродспоживслужби в Київській області надіслало на адреси позивача вимогу №Вих-10-5.5/5042-25 у порядку ч.2 ст.26 Закону України «Про рекламу» про надання письмових пояснень за фактом виявленого порушення та документів, зокрема копії виписки з реєстру, договору про надання SMM-послуг або інших документів, платіжних документів, актів виконаних робіт, даних про вартість розповсюдження реклами та інформації про рекламодавця, виробника і розповсюджувача реклами, у строк до 27.06.2025.

У відповідь на вимогу 25.06.2025 позивач надала письмові пояснення (№ВХ-9546 від 26.06.2025, повторно з супровідним листом №ВХ-9788-25 від 01.07.2025), в яких визнала порушення вимог ч.4 ст.8 Закону України «Про рекламу» під час розповсюдження реклами про зниження ціни на товар у соціальній мережі Facebook, підтвердила, що є рекламодавцем у розумінні Закону, повідомила про усунення порушення шляхом запуску нової рекламної кампанії та просила не застосовувати фінансові санкції. До пояснень додано інформацію про вартість розповсюдженої реклами у вигляді скріншотів Facebook Ads Manager із зазначенням вартості кампанії в доларах США та скріншотів операцій зі списання коштів із банківської картки з відображенням гривневої суми після конвертації. Згідно з наданою позивачем інформацією, вартість розповсюдженої реклами становить 17100,02 грн (з ПДВ), вартість без ПДВ 14250,02 грн.

01.07.2025 завідувачем сектору контролю за рекламою управління захисту прав споживачів та контролю за регульованими цінами Головного управління Держпродспоживслужби в Київській області складено протокол №125 про порушення позивачем вимог ч.4 ст.8 Закону України «Про рекламу», а заступником начальника Головного управління прийнято рішення №125 про початок розгляду справи про порушення законодавства про рекламу.

Запрошенням від 01.07.2025 №Вих-10-5.5/5581-25 позивача повідомлено про слухання у справі, призначене на 10.07.2025.

За клопотанням представника позивача участь у слуханні забезпечено в режимі відеоконференції, про що повідомлено листом від 09.07.2025 №Вих-10-5.5/5839-25.

09.07.2025 представником позивача надано додаткові пояснення, в яких зазначено, що повна інформація про умови акції містилася в Telegram-каналі магазину, відсутність строків дії акції зумовлена технічним недоглядом, а порушення усунуто добровільно, у зв`язку з чим просила не застосовувати фінансові санкції та обмежитися роз`ясненням або попередженням.

10.07.2025 заступником начальника Головного управління Держпродспоживслужби в Київській області в порядку, визначеному ст.67 Закону України «Про адміністративну процедуру», проведено слухання у справі за участю позивача та її представника, за результатами якого складено протокол №90. Під час слухання представником позивача наведено доводи про малозначність порушення, відсутність шкоди правам споживачів, добровільне усунення порушення та наявність судової практики на користь рекламодавця. Оскільки сума очікуваних штрафних санкцій перевищувала 300 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, керуючись ч.8 ст.27 Закону України «Про рекламу», вирішено направити матеріали справи до Держпродспоживслужби як центрального органу виконавчої влади для прийняття рішення по справі, що здійснено листом від 11.07.2025 №Вих-10-5.5/5945-25.

За результатами розгляду матеріалів справи та протоколу слухання №90 від 10.07.2025 Держпродспоживслужбою, керуючись ст.27 Закону України «Про рекламу», прийнято рішення від 29.07.2025 №0024 про накладення на позивача штрафу за порушення законодавства про рекламу. Цим рішенням за недотримання встановлених законом вимог щодо змісту реклами під час розповсюдження у соціальній мережі Facebook реклами про зниження ціни на товар без відомостей про дату початку і закінчення дії знижки ціни на товар, чим порушено вимоги ч.4 ст.8 Закону України «Про рекламу», накладено штраф у розмірі 71250,10 грн, обчислений як п`ятикратна вартість розповсюдженої реклами (14250,02 грн Ч 5).

Не погоджуючись із вказаним рішенням та вважаючи його протиправним, позивач звернулася до суду з даним позовом.

Змістом спірних правовідносин є відповідність оскаржуваного рішення суб`єкта владних повноважень критеріям, визначеним у ч.2 ст.2 КАС України.

Вказані обставини та зміст спірних правовідносин підтверджені наявними у справі доказами.

Вирішуючи спір, суд застосовує наступні норми права.

Частиною 2 ст.19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Правові засади рекламної діяльності в Україні, відносини, що виникають у процесі виробництва, розповсюдження та споживання реклами, регулює Закон України від 03.07.1996 №270/96-ВР «Про рекламу» (далі Закон №270/96-ВР).

Відповідно до ст.1 Закону №270/96-ВР реклама інформація про особу чи товар, розповсюджена в будь-якій формі та в будь-який спосіб і призначена сформувати або підтримати обізнаність споживачів реклами та їх інтерес щодо таких особи чи товару; знижка тимчасове зменшення ціни товару, яке надається покупцям (споживачам); рекламодавець особа, яка є замовником реклами для її виробництва та/або розповсюдження.

Згідно з ч.4 ст.8 Закону №270/96-ВР реклама про зниження ціни на товар, про розпродаж повинна містити відомості про місце, дату початку і закінчення дії знижки ціни на товар, розпродаж, а також про співвідношення розміру нової ціни до попередньої ціни реалізації товару або про розмір знижки.

Відповідно до ч.1 ст.26 Закону №270/96-ВР контроль за дотриманням законодавства України про рекламу здійснює у межах своїх повноважень, зокрема, центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державного контролю за додержанням законодавства про захист прав споживачів, щодо захисту прав споживачів реклами.

Частиною 2 ст.26 Закону №270/96-ВР визначено, що на вимогу органів державної влади, на які згідно із законом покладено контроль за дотриманням вимог законодавства про рекламу, за фактом виявлення такими органами порушення або в ході розгляду повідомлення (звернення, скарги, заяви тощо) третіх осіб про порушення вимог законодавства про рекламу рекламодавці, виробники та розповсюджувачі реклами зобов`язані надавати документи, усні та/або письмові пояснення, відео- та аудіозаписи, а також іншу інформацію, що стосуються виявленого порушення чи повідомлення про нього та необхідні для здійснення такими органами повноважень щодо державного контролю.

Згідно з ч.3 ст.26 Закону №270/96-ВР розгляд і вирішення адміністративних справ, передбачених цим Законом, здійснюються відповідно до Закону України «Про адміністративну процедуру» з урахуванням особливостей, визначених цим Законом.

Відповідно до ч.2 ст.27 Закону №270/96-ВР відповідальність за порушення законодавства про рекламу несуть, зокрема, рекламодавці, винні у недотриманні встановлених законом вимог щодо змісту реклами та у замовленні розповсюдження реклами, в якій не дотримано встановлені законом вимоги щодо її змісту.

Згідно з ч.4 ст.27 Закону №270/96-ВР центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державного контролю за додержанням законодавства про захист прав споживачів, за поданням державних органів, зазначених у ст.26 цього Закону, або самостійно у випадках, передбачених цією статтею, накладає штрафи у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, на рекламодавців за вчинення дій, передбачених п.1 ч.2 цієї статті, у розмірі п`ятикратної вартості розповсюдженої реклами.

Відповідно до ч.5 ст.27 Закону №270/96-ВР вартість розповсюдженої реклами визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості без урахування суми внесених (нарахованих) податків, зборів (обов`язкових платежів), які встановлені Податковим кодексом України.

Частиною 8 ст.27 Закону №270/96-ВР встановлено, що рішення про накладення штрафу за порушення законодавства про рекламу у розмірі 300 і більше неоподатковуваних мінімумів доходів громадян приймається виключно центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державного контролю за додержанням законодавства про захист прав споживачів.

Відповідно до підп.9 п.4 Положення про Державну службу України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 02.09.2015 №667 (далі Положення №667), Держпродспоживслужба відповідно до покладених на неї завдань здійснює контроль за дотриманням законодавства про рекламу в частині захисту прав споживачів реклами. Згідно з п.7 Положення №667 Держпродспоживслужба здійснює свої повноваження безпосередньо та через свої територіальні органи.

Механізм накладення Держпродспоживслужбою та її територіальними органами на рекламодавців, виробників реклами та розповсюджувачів реклами штрафів за порушення законодавства про рекламу визначено Порядком накладення штрафів за порушення законодавства про рекламу, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 26.05.2004 №693 (далі Порядок №693).

Відповідно до п.2 цього Порядку підставою для розгляду справи про порушення законодавства про рекламу та накладення штрафу є протокол, що складається посадовими особами Держпродспоживслужби або її територіальних органів.

Аналіз наведених правових норм дає підстави для висновку, що Держпродспоживслужба та її територіальні органи уповноважені здійснювати контроль за дотриманням вимог законодавства про рекламу та, у разі встановлення порушень таких вимог, приймати відповідні рішення, у тому числі про накладення штрафу. При цьому рішення про накладення штрафу у розмірі 300 і більше неоподатковуваних мінімумів доходів громадян приймається виключно центральним органом виконавчої влади Держпродспоживслужбою.

Ключовим питанням, яке постало перед судом у цій справі, є те, чи поширюються на здійснення контролю за дотриманням законодавства про рекламу вимоги Закону України від 05.04.2007 №877-V «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» (далі Закон №877-V), та чи є недотримання таких вимог підставою для скасування оскаржуваного рішення.

Закон №877-V визначає правові та організаційні засади, основні принципи і порядок здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності, повноваження органів державного нагляду (контролю), їх посадових осіб і права, обов`язки та відповідальність суб`єктів господарювання під час здійснення державного нагляду (контролю). Відповідно до ст.2 цього Закону його дія поширюється на відносини, пов`язані зі здійсненням державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності. Згідно зі ст.1 Закону №877-V заходами державного нагляду (контролю) є планові та позапланові заходи, які здійснюються у формі перевірок, ревізій, оглядів, обстежень та в інших формах, визначених законом.

Суд зазначає, що оформлення таких документів, як акт перевірки, направлення на перевірку, повідомлення про перевірку, наказ на проведення перевірки, законодавством про рекламу не передбачено. Виявлення ознак порушення законодавства про рекламу ані Закон №270/96-ВР, ані інші акти законодавства не пов`язують із обов`язковим проведенням перевірок чи інших спеціальних заходів контролю.

07.04.2025 Верховний Суд ухвалив постанову у справі №280/275/24, в якій досліджено питання застосування Закону №877-V при реалізації Держпродспоживслужбою та її територіальними органами повноважень з контролю за дотриманням суб`єктами законодавства про рекламу. Верховний Суд зауважив, що контроль за дотриманням законодавства про рекламу не є заходом державного нагляду (контролю) у розумінні Закону №877-V; лише у випадку, якщо орган контролю вимагає документи, що виходять за межі рекламного матеріалу, така перевірка набуває ознак заходу державного нагляду в розумінні Закону №877-V і має супроводжуватися дотриманням його процедур. Верховний Суд також звернув увагу, що Закон №270/96-ВР є спеціальним законом, який регулює відносини у сфері реклами, включаючи контроль за її дотриманням, і не містить детального опису процедури перевірок, як це передбачено Законом №877-V (видача наказу чи оформлення направлення), а зосереджений на матеріальних аспектах виявленні порушень і застосуванні санкцій.

Суд відхиляє посилання позивача на правові висновки Верховного Суду у справах №826/24133/15 (постанова від 23.09.2021) та №810/3148/17 (постанова від 22.06.2022), згідно з якими на правовідносини у сфері контролю за дотриманням законодавства про рекламу поширюються норми Закону №877-V. Висновки Верховного Суду, викладені у зазначених постановах, не є релевантними для обставин справи, що розглядається, адже такі висновки викладені за іншого правового врегулювання, а саме за редакції Закону №270/96-ВР та Порядку №693, що діяли до набрання чинності змінами, якими розгляд справ про порушення законодавства про рекламу підпорядковано Закону України «Про адміністративну процедуру», а відтак не підлягають застосуванню. Крім того, за правовою позицією Великої Палати Верховного Суду, викладеною у постанові від 30.01.2019 у справі №755/10947/17, суди під час вирішення подібних спорів мають враховувати саме останню правову позицію Верховного Суду, якою у спірних правовідносинах є висновок, сформульований у постанові від 07.04.2025 у справі №280/275/24.

У справі, що розглядається, з матеріалів справи не вбачається, що відповідач або його територіальний орган витребовували у позивача документи, що виходять за межі предмета контролю за дотриманням законодавства про рекламу та стосувалися б перевірки її господарської діяльності. Вимога від 17.06.2025 №Вих-10-5.5/5042-25 спрямована на з`ясування обставин виявленого порушення та встановлення вартості розповсюдженої реклами, необхідної для обчислення розміру штрафу відповідно до ст.27 Закону №270/96-ВР. За таких обставин здійснений відповідачем контроль не набув ознак заходу державного нагляду (контролю) у розумінні Закону №877-V, а відтак відсутність наказу (рішення, розпорядження), посвідчення (направлення), службового посвідчення та акта за уніфікованою формою не свідчить про порушення процедури та не може бути підставою для скасування оскаржуваного рішення.

З огляду на викладене, доводи позивача про те, що накладення штрафу за порушення законодавства про рекламу відбулося за відсутності заходу державного нагляду (контролю) з дотриманням вимог Закону №877-V, є помилковими та спростовуються вищенаведеним.

Безпідставними є й посилання позивача на обмеження, встановлені постановою Кабінету Міністрів України від 13.03.2022 №303 «Про припинення заходів державного нагляду (контролю) і державного ринкового нагляду в умовах воєнного стану». Зазначеною постановою припинено проведення планових та позапланових заходів державного нагляду (контролю) на період воєнного стану. Оскільки контроль за дотриманням законодавства про рекламу у спірних правовідносинах не є заходом державного нагляду (контролю) у розумінні Закону №877-V, дія наведеної постанови на нього не поширюється, а тому ненадання відповідачем доказів наявності рішення центрального органу виконавчої влади про дозвіл на проведення позапланового заходу не впливає на правомірність оскаржуваного рішення.

Щодо суті виявленого порушення суд зазначає, що ч.4 ст.8 Закону №270/96-ВР імперативно вимагає, аби реклама про зниження ціни на товар, про розпродаж містила відомості про місце, дату початку і закінчення дії знижки ціни на товар, розпродаж. Зі змісту розповсюдженої позивачем реклами вбачається, що в ній пропонувалася знижка на товар, проте відомості про дату початку і закінчення дії знижки відсутні. Факт розповсюдження реклами зазначеного змісту та факт порушення вимог ч.4 ст.8 Закону №270/96-ВР позивач визнав у письмових поясненнях від 25.06.2025, підтвердивши, що є рекламодавцем у розумінні Закону. Доводи позивача про те, що повна інформація про умови акції містилася в Telegram-каналі магазину, не спростовують факту порушення, оскільки наведена норма пов`язує обов`язок зазначення відомостей про строки знижки безпосередньо зі змістом самої реклами про зниження ціни, а не з можливістю отримання такої інформації з інших джерел.

Щодо доводів позивача про неправильне визначення розміру штрафу суд зазначає таке.

Відповідно до ч.4 ст.27 Закону №270/96-ВР штраф на рекламодавця за недотримання встановлених законом вимог щодо змісту реклами накладається у розмірі п`ятикратної вартості розповсюдженої реклами, яка згідно з ч.5 ст.27 цього Закону визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості без урахування суми внесених (нарахованих) податків, зборів (обов`язкових платежів).

Розмір штрафу визначено відповідачем на підставі наданих самим позивачем даних про вартість розповсюдженої реклами скріншотів Facebook Ads Manager та скріншотів операцій зі списання коштів із банківської картки, відповідно до яких вартість розповсюдженої реклами становить 14250,02 грн без ПДВ. У додатку «Дані щодо вартості розповсюдження реклами у гривневому еквіваленті» до пояснень від 25.06.2025 позивач зазначила, що надані документи відображають фактичну вартість рекламного розміщення, без застережень про те, що відповідна сума стосується кількох рекламних кампаній. Розрахунок розміру штрафу здійснено відповідачем за формулою: 14250,02 грн Ч 5 = 71250,10 грн.

Доводи позивача про те, що штраф належало обчислювати лише з вартості реклами, що містила посилання на Telegram-канал (7284,54 грн з ПДВ, 5827,63 грн без ПДВ), не приймаються судом, оскільки оскаржуваним рішенням штраф накладено за розповсюдження реклами з порушенням вимог щодо її змісту саме у соціальній мережі Facebook, а не у месенджері Telegram. Відповідні заперечення щодо обчислення вартості розповсюдженої реклами позивач та його представник під час слухання у справі 10.07.2025 та протягом розгляду справи про порушення законодавства про рекламу не заявляли, а наданими позивачем доказами підтверджено вартість розповсюдженої у Facebook реклами без застережень.

Будь-яких інших обставин, які б вимагали детальної відповіді або спростування, сторонами у заявах по суті справи не зазначено та з матеріалів справи судом не встановлено.

За наведеного правового регулювання та встановлених обставин справи суд приходить висновку, що оскаржуване рішення Держпродспоживслужби від 29.07.2025 №0024 про накладення штрафу за порушення законодавства про рекламу прийняте на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України, обґрунтовано, з урахуванням усіх обставин, що мають значення для його прийняття, а тому відповідає критеріям, визначеним ч.2 ст.2 КАС України.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. А, згідно ч.1 ст.90 цього ж Кодексу, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

На підставі досліджених доказів та встановлених на їх підставі обставин, суд дійшов висновку, що докази, подані позивачем, переконують у безпідставності позовних вимог. Натомість, відповідач виконав покладений на нього ч.2 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України обов`язок, а саме довів правомірність своїх дій та рішення, чим спростував твердження позивача про порушення її прав та інтересів.

А тому, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд вважає, що в задоволенні позову Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Державної служби України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів про визнання протиправним та скасування рішення від 29.07.2025 №0024 про накладення штрафу за порушення законодавства про рекламу слід відмовити.

Щодо судового збору, то відповідно до ч.1 ст.139 КАС України, оскільки у задоволенні позову відмовлено, сплачений позивачем судовий збір поверненню не підлягає.

Керуючись ст.ст.2, 5, 6, 8-10, 13, 14, 72-77, 90, 139, 241-246, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

в и р і ш и в :

у задоволенні позову відмовити повністю.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Суддя Ланкевич А.З.