Рішення № 136797918, 22.05.2026, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

справа №380/23708/25

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 травня 2026 року

Львівський окружний адміністративний суд, у складі головуючого судді Ланкевича А.З., розглянувши у письмовому провадженні в м.Львові в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити дії, -

в с т а н о в и в :

Позивач звернувся з позовом, в якому просить:

- визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо не нарахування та невиплати позивачу належної одноразової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану», в розмірі 70000 гривень за кожні 30 днів (сумарно обчислених) виконання бойових (спеціальних) завдань за період з 01.04.2024 по 12.04.2024, з 02.05.2024 по 24.10.2024, з 13.11.2024 по 16.04.2025 року, знаходження та виконання завдань з оборони України, захисту населення та інтересів держави у зв`язку з військової агресією російської федерації проти України;

- зобов`язати відповідача нарахувати та виплатити позивачу одноразову додаткову винагороду, передбачену постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану», в розмірі 70000 гривень за кожні 30 днів (сумарно обчислених) виконання бойових (спеціальних) завдань за період з 01.04.2024 по 12.04.2024, з 02.05.2024 по 24.10.2024, з 13.11.2024 по 16.04.2025 року, знаходження та виконання завдань з оборони України, захисту населення та інтересів держави у зв`язку з військової агресією російської федерації проти України.

В обґрунтування позовних вимог посилається на те, що проходив військову службу у складі Військової частини НОМЕР_1 та за період з 01.04.2024 по 16.04.2025 отримував щомісячну додаткову винагороду в розмірі 100000 грн, передбачену абз.1 п.1-1 постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168, що, на думку позивача, підтверджує його безпосередню участь у бойових діях та виконанні бойових (спеціальних) завдань. Однак одноразова винагорода в розмірі 70000 грн, передбачена абз.2 п.1-1 цієї ж постанови, за відповідні періоди йому не нараховувалась та не виплачувалась. Зазначає, що довідка про безпосередню участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України від 09.10.2025, видана за формою додатка 6 до Порядку, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20.08.2014 №413 (у редакції постанови Кабінету Міністрів України від 22.08.2023 №887), підтверджує його участь у виконанні бойових (спеціальних) завдань у спірні періоди. Вважає, що бездіяльність відповідача щодо ненарахування одноразової винагороди є протиправною, а тому звернувся до суду з даним позовом. Просить позов задовольнити повністю.

Від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому посилається на те, що умови нарахування одноразової винагороди в розмірі 70000 грн, передбачені розділом XXXVII Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженого наказом Міністерства оборони України від 07.06.2018 №260, та умови нарахування додаткової винагороди в розмірі 100000 грн (розділ XXXIV вказаного Порядку) є різними та не тотожними. Не кожен день, за який військовослужбовцю виплачена додаткова винагорода в розмірі 100000 грн, одночасно є днем виконання бойових (спеціальних) завдань в умовах, визначених п.1 розділу XXXVII Наказу №260. Звертає увагу, що для виплати одноразової винагороди в розмірі 70000 грн військовослужбовцю ОСОБА_1 обліковано дні виконання бойових (спеціальних) завдань за період з 01.03.2025 по 31.03.2025 (31 день) та з 01.04.2025 по 15.04.2025 (15 днів), всього 46 днів, виплату здійснено у квітні 2025 року шляхом перерахування коштів на картковий рахунок. Зазначає, що з квітня 2024 року по листопад 2024 року підрозділ, у якому проходив службу позивач, військовослужбовців на виплату 70000 грн не подавав, за грудень 2024 року лютий 2025 року ОСОБА_1 на виплату 70000 грн не подавався. Враховуючи викладене, просить відмовити у задоволенні позову повністю.

Ухвалою судді від 08.12.2025 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі; справу вирішено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у письмовому провадженні) за наявними у справі матеріалами.

Ухвалою суду від 23.03.2026 витребувано у Військової частини НОМЕР_1 належним чином засвідчені копії: відомостей обліку днів виконання бойових (спеціальних) завдань для встановлення одноразової винагороди військовослужбовцю ОСОБА_1 за період з 01.04.2024 року по 16.04.2025 року; довідки про безпосередню участь ОСОБА_1 у виконанні бойових (спеціальних) завдань під час ведення бойових (спеціальних) дій на лінії бойового зіткнення з противником на відстані виконання бойових (спеціальних) завдань військовою частиною (підрозділом, зокрема зведеним) першого ешелону оборони або наступу (контрнаступу, контратаки) до ротного опорного пункту включно, а також на тимчасово окупованій Російською Федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора в районах ведення воєнних (бойових) дій та на території противника, які є додатками до Порядку обліку днів для виплати одноразової додаткової винагороди в розмірі 70000 гривень, затвердженого начальником Генерального штабу Збройних Сил України від 30.04.2024 року №58926/С/1; доказів нарахування та виплати ОСОБА_1 одноразової винагороди у розмірі 70000 гривень за кожні 30 днів (сумарно обчислених) виконання таких завдань за період з 01.03.2025 року по 15.04.2025 року.

01.04.2026 відповідач подав суду пояснення з додатками, в яких повідомив, що для виплати одноразової винагороди в розмірі 70000 грн позивачу обліковано 46 днів виконання бойових (спеціальних) завдань (01.03.2025 31.03.2025 та 01.04.2025 15.04.2025), виплату здійснено у квітні 2025 року. Витребувані судом відомості обліку днів виконання бойових (спеціальних) завдань та довідки про безпосередню участь у виконанні бойових (спеціальних) завдань на лінії бойового зіткнення за період з 01.04.2024 по 28.02.2025 відповідачем суду не надано.

Дослідивши докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, суд встановив наступні обставини справи та надав їм правову оцінку.

Позивач, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проходив військову службу у Військовій частині НОМЕР_1 у військовому званні «старший солдат».

Згідно з довідкою про безпосередню участь особи у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України від 09.10.2025 №6615, виданою Військовою частиною НОМЕР_1 за формою додатка 6 до Порядку, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20.08.2014 №413 (у редакції постанови Кабінету Міністрів України від 22.08.2023 №887), старший солдат ОСОБА_1 брав участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, у районах Донецької та Луганської областей, зокрема у періоди з 13.11.2023 по 12.04.2024, з 02.05.2024 по 24.10.2024 та з 13.11.2024 по 16.04.2025.

Із наявних у справі довідок про нарахування та утримання грошового забезпечення та розрахункової картки за 2024-2025 роки слідує, що позивачу за період з 01.04.2024 по 12.04.2024, з 02.05.2024 по 24.10.2024 та з 13.11.2024 по 16.04.2025 нараховувалась та виплачувалась щомісячна додаткова винагорода в розмірі 100000 грн у розрахунку на місяць пропорційно часу участі у бойових діях, передбачена абз.1 п.1-1 постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168.

За інформацією, наданою відповідачем 01.04.2026 на виконання ухвали суду від 23.03.2026, та доказами, що містяться у матеріалах справи, для виплати одноразової винагороди в розмірі 70000 грн позивачу обліковано 46 днів виконання бойових (спеціальних) завдань (з 01.03.2025 по 31.03.2025 31 день та з 01.04.2025 по 15.04.2025 15 днів); виплату одноразової винагороди в розмірі 70000 грн здійснено у квітні 2025 року.

За періоди з 01.04.2024 по 12.04.2024, з 02.05.2024 по 24.10.2024 та з 13.11.2024 по 28.02.2025 одноразова винагорода в розмірі 70000 грн, передбачена абз.2 п.1-1 постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168, позивачу не нараховувалась та не виплачувалась. Відповідні відомості обліку днів виконання позивачем бойових (спеціальних) завдань (передбачені Порядком обліку днів для виплати одноразової додаткової винагороди в розмірі 70000 гривень, затвердженим начальником Генерального штабу Збройних Сил України від 30.04.2024 №58926/С/1) та довідки про безпосередню участь позивача у виконанні бойових (спеціальних) завдань на лінії бойового зіткнення за вказані періоди відповідачем не складались та суду не надані.

11.10.2025 представник позивача звернувся до Військової частини НОМЕР_1 із заявою про проведення перерахунку грошового забезпечення та здійснення нарахування одноразової винагороди в розмірі 70000 грн пропорційно часу участі у бойових діях. Перерахунку одноразової винагороди здійснено не було.

Не погодившись із бездіяльністю відповідача щодо не нарахування та невиплати позивачу належної одноразової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168, в розмірі 70000 гривень за кожні 30 днів (сумарно обчислених) виконання бойових (спеціальних) завдань за період з 01.04.2024 по 12.04.2024, з 02.05.2024 по 24.10.2024, з 13.11.2024 по 16.04.2025 року, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Змістом спірних правовідносин є відповідність бездіяльності суб`єкта владних повноважень критеріям, визначеним у ч.2 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України.

Вказані обставини та зміст спірних правовідносин підтверджені наявними у справі доказами.

Вирішуючи спір, суд застосовує наступні норми права.

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч.5 ст.17 Конституції України держава забезпечує соціальний захист громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також членів їхніх сімей.

Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України здійснюється Законом України «Про військовий обов`язок і військову службу» від 25.03.1992 №2232-XII (далі Закон №2232-XII).

Відповідно до ч.1 ст.2 Закону №2232-XII військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України, пов`язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності.

Спеціальним законом, який здійснює правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, є Закон України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20.12.1991 №2011-XII (далі Закон №2011-XII).

Згідно з п.1 ст.9 Закону №2011-XII держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.

Відповідно до п.2 ст.9 Закону №2011-XII, до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.

Згідно з п.4 ст.9 Закону №2011-XII грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності. Порядок виплати грошового забезпечення визначається Міністром оборони України, керівниками центральних органів виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні утворені відповідно до законів України військові формування та правоохоронні органи, керівниками розвідувальних органів України.

Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022 року №64/2022, затвердженим Законом України від 24.02.2022 року №2102-IX, в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24.02.2022 року строком на 30 діб, який неодноразово продовжувався та діє на час виникнення спірних правовідносин і ухвалення цього рішення.

Постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» (далі Постанова №168) запроваджено особливий порядок виплат військовослужбовцям під час дії воєнного стану.

Відповідно до абз.1 п.1-1 Постанови №168 (у редакції, чинній у спірний період) на період дії воєнного стану військовослужбовцям Збройних Сил, які беруть безпосередню участь у бойових діях або здійсненні заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, перебуваючи безпосередньо в районах їх здійснення, на тимчасово окупованій Російською Федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора, на території держави-агресора, щомісяця виплачується додаткова винагорода у розмірі 100000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах.

Згідно з абз.2 п.1-1 Постанови №168 (абзац другий пункту 1-1 доповнено постановою Кабінету Міністрів України від 12.04.2024 №419, яка застосовується з 01.04.2024 року, із змінами, внесеними постановою Кабінету Міністрів України від 15.11.2024 №1311, яка застосовується з 25.08.2024 року) у разі виконання бойових (спеціальних) завдань під час ведення бойових (спеціальних) дій на лінії бойового зіткнення з противником на відстані виконання бойових (спеціальних) завдань військовою частиною (підрозділом, зокрема зведеним) першого ешелону оборони або наступу (контрнаступу, контратаки) до ротного опорного пункту включно, а також на тимчасово окупованій Російською Федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора в районах ведення воєнних (бойових) дій та на території держави-агресора військовослужбовцям додатково виплачується одноразова винагорода в розмірі 70000 гривень за кожні 30 днів (сумарно обчислених) виконання таких завдань.

Виплата додаткової винагороди та одноразової винагороди, передбачених п.1-1 Постанови №168, здійснюється на підставі наказів командирів (начальників).

Суд враховує, що абзац другий пункту 1-1 Постанови №168 у спірний період діяв у двох послідовних редакціях: для періоду з 01.04.2024 по 24.08.2024 у редакції постанови Кабінету Міністрів України від 12.04.2024 №419 (із зазначенням «на території противника»), а для періоду з 25.08.2024 у редакції постанови Кабінету Міністрів України від 15.11.2024 №1311, якою слова «на території противника» замінено словами «на території держави-агресора». Зазначені зміни редакції не вплинули на умови виникнення права на одноразову винагороду в розмірі 70000 грн та на коло осіб, що мають на неї право у цій справі.

Наказом Міністерства оборони України від 07.06.2018 №260 затверджено Порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам (далі Порядок №260), розділом XXXVII якого регламентовано порядок виплати одноразової винагороди військовослужбовцям на період дії воєнного стану.

Згідно з п.1 розділу XXXVII Порядку №260 (у редакції наказу Міністерства оборони України від 21.05.2024 №339) на період воєнного стану військовослужбовцям додатково виплачується одноразова винагорода згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» в розмірі 70000 гривень за кожні 30 днів (сумарно обчислених) виконання бойових (спеціальних) завдань:

під час ведення бойових (спеціальних) дій на лінії бойового зіткнення з противником на відстані виконання бойових (спеціальних) завдань військовою частиною (підрозділом, зокрема зведеним) першого ешелону оборони або наступу (контрнаступу, контратаки) до ротного опорного пункту включно;

на тимчасово окупованій Російською Федерацією території України;

на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора в районах ведення воєнних (бойових) дій;

на території противника.

Відповідно до п.2 розділу XXXVII Порядку №260, підтвердження виконання бойових (спеціальних) завдань здійснюється на підставі таких документів: бойовий наказ (бойове розпорядження); журнал бойових дій або бойове донесення; рапорт (донесення) командира підрозділу (групи) про виконання бойових (спеціальних) завдань кожним військовослужбовцем (у тому числі з доданих або оперативно підпорядкованих підрозділів) в умовах, визначених пунктом 1 цього розділу.

Інформацію про кількість днів виконання бойових (спеціальних) завдань у минулому місяці відряджених до військових частин (установ, організацій) військовослужбовців командири військової частини (установи, організації), до яких для виконання завдань відряджений військовослужбовець, повідомляють органи військового управління, військові частини (установи, організації) за місцем штатної служби військовослужбовців, до 05 числа поточного місяця в установленому законодавством порядку.

Згідно з п.5 розділу XXXVII Порядку №260, накази про виплату одноразової винагороди особовому складу, у якого право на отримання одноразової винагороди настало у минулому місяці, видаються до 05 числа поточного місяця на підставі:

даних обліку днів для виплати одноразової винагороди, які підтверджують наявність сумарно обчислених 30 днів виконання завдань військовослужбовцями в умовах, визначених пунктом 1 цього розділу, за які виплата одноразової винагороди не здійснювалась;

інформації про кількість днів виконання бойових (спеціальних) завдань для виплати одноразової винагороди, зазначеної у витязі з наказу командира військової частини (установи, організації) за попереднім місцем проходження служби військовослужбовця;

інформації про кількість днів виконання бойових (спеціальних) завдань для виплати одноразової винагороди, зазначеної військовою частиною (установою, організацією), до якої для виконання завдань був відряджений військовослужбовець.

На виконання вказаних норм наказом начальника Генерального штабу Збройних Сил України від 30.04.2024 №58926/С/1 затверджено Порядок обліку днів для виплати одноразової додаткової винагороди в розмірі 70000 гривень, який деталізує механізм ведення обліку днів виконання бойових (спеціальних) завдань та підготовки проєктів наказів про виплату одноразової винагороди.

Перевіряючи оскаржувану бездіяльність відповідача на предмет відповідності критеріям, визначеним у ч.2 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України, суд зазначає таке.

Зі змісту положень п.1-1 Постанови №168 слідує висновок про наявність двох самостійних видів виплат:

- щомісячної додаткової винагороди у розмірі 100000 грн (абз.1 п.1-1 Постанови №168), яка виплачується пропорційно часу безпосередньої участі військовослужбовця у бойових діях або заходах, необхідних для забезпечення оборони України, за умови перебування безпосередньо в районах їх здійснення (на тимчасово окупованій території, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора, на території держави-агресора);

- одноразової винагороди у розмірі 70000 грн (абз.2 п.1-1 Постанови №168), яка виплачується додатково до додаткової винагороди в розмірі 100000 грн за кожні 30 днів (сумарно обчислених) виконання бойових (спеціальних) завдань у вужче окреслених територіальних умовах на лінії бойового зіткнення з противником на відстані виконання бойових (спеціальних) завдань військовою частиною (підрозділом, зокрема зведеним) першого ешелону оборони або наступу (контрнаступу, контратаки) до ротного опорного пункту включно, а також на тимчасово окупованій Російською Федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора в районах ведення воєнних (бойових) дій та на території держави-агресора.

При цьому, суд враховує доводи відповідача в частині того, що умови виплати додаткової винагороди в розмірі 100000 грн та одноразової винагороди в розмірі 70000 грн не є тотожними. Сам по собі факт нарахування військовослужбовцю додаткової винагороди в розмірі 100000 грн не свідчить безумовно про настання підстав для виплати одноразової винагороди в розмірі 70000 грн, оскільки остання обумовлена виконанням бойових (спеціальних) завдань у спеціально визначених територіальних умовах.

Разом з тим, аналіз правових норм, що підлягають застосуванню до спірних правовідносин, дає підстави для висновку, що обов`язок ведення обліку днів виконання військовослужбовцем бойових (спеціальних) завдань, складання відповідних відомостей обліку та довідок про безпосередню участь у виконанні бойових (спеціальних) завдань, а також підготовки проєктів наказів про виплату одноразової винагороди в розмірі 70000 грн покладено саме на військову частину та її підрозділи, що відповідають за ведення обліку особового складу. Такий висновок прямо випливає з приписів п.2 розділу XXXVII Порядку №260 (у редакції наказу Міністерства оборони України від 21.05.2024 №339) та Порядку обліку днів, затвердженого наказом начальника Генерального штабу Збройних Сил України від 30.04.2024 №58926/С/1.

Військовослужбовець об`єктивно позбавлений можливості самостійно складати бойові накази, журнали бойових дій, рапорти командирів підрозділів та відомості обліку днів ці документи знаходяться у виключному розпорядженні командування військової частини.

Аналогічний підхід до правозастосування при вирішенні близьких за змістом правовідносин застосовано Верховним Судом у постанові від 05.06.2024 у справі №200/660/23, в якій Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду вказав, що такі документи (бойовий наказ (бойове розпорядження); журнал бойових дій, журнал ведення оперативної обстановки, бойового донесення або постової відомості; рапорт (донесення) начальника (командира) підрозділу про участь кожного військовослужбовця у бойових діях, у виконанні бойових (спеціальних) завдань) не можуть знаходитись у позивача, оскільки оформлюються начальником (командиром) підрозділу, де проходить службу військовослужбовець.

Крім того, у постанові Верховного Суду від 13.03.2025 у справі №360/561/23 викладено правовий висновок, відповідно до якого порушення порядку передання документів між військовими частинами не впливає на право військовослужбовця на отримання винагороди за участь у бойових діях або заходах з національної безпеки.

Суд зважає на те, що наведені висновки Верховного Суду викладені у справах, предметом яких була виплата щомісячної додаткової винагороди в розмірі до 100000 грн, передбаченої п.1 Постанови №168. Водночас такі є застосовними до спірних правовідносин за аналогією, оскільки механізм підтвердження виконання бойових (спеціальних) завдань для виплати обох видів винагороди є однаковим.

Ухвалою суду від 23.03.2026 у відповідача витребувано відомості обліку днів виконання позивачем бойових (спеціальних) завдань для виплати одноразової винагороди за період з 01.04.2024 по 28.02.2025 та довідки про безпосередню участь позивача у виконанні бойових (спеціальних) завдань на лінії бойового зіткнення за цей же період.

На виконання ухвали суду 01.04.2026 відповідач повідомив, що такі документи у його розпорядженні за період з 01.04.2024 по 28.02.2025 відсутні; обліковано лише 46 днів (з 01.03.2025 по 15.04.2025), за які виплату одноразової винагороди в розмірі 70000 грн здійснено у квітні 2025 року.

Згідно з ч.ч.1, 2 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідач не довів суду, що ним вживались передбачені законодавством заходи з обліку днів виконання позивачем бойових (спеціальних) завдань за період з 01.04.2024 по 28.02.2025, як цього вимагають положення п.2 розділу XXXVII Порядку №260 та Порядку обліку, затвердженого наказом начальника Генерального штабу Збройних Сил України від 30.04.2024 №58926/С/1.

Посилання відповідача на те, що підрозділ, у якому проходив службу позивач, з квітня 2024 року по листопад 2024 року військовослужбовців на виплату 70000 грн не подавав, не може бути підставою для відмови у задоволенні позову, оскільки таке посилання за своїм змістом фактично визнає факт неведення відповідачем передбаченого законодавством обліку днів виконання бойових (спеціальних) завдань, що становить самостійний прояв протиправної бездіяльності.

При цьому судом враховуються наступні обставини: позивачу за весь спірний період (з 01.04.2024 по 12.04.2024, з 02.05.2024 по 24.10.2024, з 13.11.2024 по 16.04.2025) відповідачем нараховувалась та виплачувалась щомісячна додаткова винагорода в розмірі 100000 грн, передбачена абз.1 п.1-1 Постанови №168; довідкою від 09.10.2025 №6615 (видана за формою додатка 6 до Порядку, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20.08.2014 №413, у редакції постанови Кабінету Міністрів України від 22.08.2023 №887) відповідач підтвердив безпосередню участь позивача у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, у спірні періоди в районах Донецької та Луганської областей.

Сукупність цих обставин свідчить про те, що відповідач визнав факт безпосередньої участі позивача у бойових діях у районах їх ведення, проте не виконав покладений на нього законодавством обов`язок щодо ведення обліку днів виконання бойових (спеціальних) завдань у розумінні абз.2 п.1-1 Постанови №168, складання відповідних відомостей та довідок, а також підготовки проєкту наказу про виплату одноразової винагороди в розмірі 70000 грн за відповідні періоди.

З урахуванням досліджених судом фактичних даних в контексті вищенаведених норм, суд приходить висновку, що бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо ненарахування та невиплати позивачу одноразової винагороди в розмірі 70000 грн за кожні 30 днів (сумарно обчислених) виконання бойових (спеціальних) завдань за період з 01.04.2024 по 12.04.2024, з 02.05.2024 по 24.10.2024 та з 13.11.2024 по 28.02.2025 не відповідає критеріям, визначеним у ч.2 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України, а тому є протиправною.

Щодо періоду з 01.03.2025 по 16.04.2025, то за цей період відповідачем обліковано 46 днів виконання позивачем бойових (спеціальних) завдань та здійснено виплату одноразової винагороди у розмірі 70000 грн у квітні 2025 року, що підтверджується наявними у справі доказами. За таких обставин у задоволенні позовних вимог в цій частині слід відмовити.

Щодо способу захисту порушеного права позивача суд зазначає таке.

З огляду на те, що визначення конкретної кількості днів виконання бойових (спеціальних) завдань у термінах, передбачених абз.2 п.1-1 Постанови №168, здійснюється на підставі первинних документів (бойових наказів, бойових розпоряджень, журналів бойових дій, рапортів командирів підрозділів про виконання бойових (спеціальних) завдань кожним військовослужбовцем) та є дискреційним повноваженням командира військової частини, суд не вправі підмінювати собою суб`єкта владних повноважень і самостійно визначати конкретну кількість таких днів.

З огляду на наведене та зважаючи на те, що завданням адміністративного суду є контроль за легітимністю прийняття рішення (вчинення дій) суб`єктом владних повноважень, то порушене право позивача у даному випадку підлягає відновленню шляхом зобов`язання відповідача провести облік днів виконання ОСОБА_1 бойових (спеціальних) завдань у розумінні абз.2 п.1-1 Постанови №168 за період з 01.04.2024 по 12.04.2024, з 02.05.2024 по 24.10.2024 та з 13.11.2024 по 28.02.2025, та за наслідками такого обліку нарахувати і виплатити позивачу одноразову винагороду в розмірі 70000 грн за кожні 30 днів (сумарно обчислених) виконання таких завдань.

Будь-яких інших обставин, які б вимагали детальної відповіді або спростування, сторонами у заявах по суті справи не зазначено та з матеріалів справи судом не встановлено.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. А, згідно ч.1 ст.90 цього ж Кодексу, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази суб`єкта владних повноважень на підтвердження правомірності своїх дій та докази, надані позивачем, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню частково.

Щодо судового збору, то згідно з п.1 ст.5 Закону України «Про судовий збір» позивач звільнений від його сплати, а відтак розподіл на підставі ст.139 Кодексу адміністративного судочинства України не здійснюється.

Керуючись ст.ст.2, 6, 8-10, 13, 14, 72-77, 139, 241-246, 250, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

в и р і ш и в :

позов задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 (місцезнаходження: АДРЕСА_1 ; код ЄДРПОУ: НОМЕР_2 ) щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 (місце реєстрації: АДРЕСА_2 ; РНОКПП: НОМЕР_3 ) одноразової винагороди, передбаченої абз.2 п.1-1 постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану», в розмірі 70000 грн за кожні 30 днів (сумарно обчислених) виконання бойових (спеціальних) завдань за період з 01.04.2024 по 12.04.2024, з 02.05.2024 по 24.10.2024 та з 13.11.2024 по 28.02.2025.

Зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 (місцезнаходження: АДРЕСА_1 ; код ЄДРПОУ: НОМЕР_2 ) провести облік днів виконання ОСОБА_1 (місце реєстрації: АДРЕСА_2 ; РНОКПП: НОМЕР_3 ) бойових (спеціальних) завдань у розумінні абз.2 п.1-1 постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168 за період з 01.04.2024 по 12.04.2024, з 02.05.2024 по 24.10.2024 та з 13.11.2024 по 28.02.2025, та за наслідками такого обліку нарахувати і виплатити ОСОБА_1 одноразову винагороду в розмірі 70000 грн за кожні 30 днів (сумарно обчислених) виконання таких завдань.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Суддя Ланкевич А.З.