Рішення № 136797898, 22.05.2026, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

справа №380/21712/25

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 травня 2026 року

Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Ланкевича А.З., розглянувши у письмовому провадженні в м.Львові в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом Національної академії внутрішніх справ до ОСОБА_1 про стягнення витрат, пов`язаних з утриманням у навчальному закладі, -

в с т а н о в и в :

Позивач звернувся з позовом, в якому просить стягнути з відповідача на користь позивача вартість витрат, пов`язаних з утриманням у навчальному закладі, у сумі 116041,11 грн.

В обґрунтування позовних вимог посилається на те, що 28.08.2021 відповідача зараховано курсантом 1-го курсу денної форми навчання Національної академії внутрішніх справ (далі НАВС) за державним замовленням (наказ ректора НАВС від 19.07.2021 №126 о/с). 15.09.2021 між НАВС, Головним управлінням Національної поліції у Львівській області (далі ГУНП у Львівській області) та відповідачем укладено Контракт №21-111 про здобуття освіти у закладі вищої освіти із специфічними умовами навчання, який здійснює підготовку поліцейських. Згідно з підп.2.3.5 Контракту, відповідач зобов`язувався у разі звільнення зі служби в поліції протягом трьох років після закінчення навчання відшкодувати Міністерству внутрішніх справ України, в особі Виконавця (НАВС), витрати, пов`язані з утриманням у закладі вищої освіти. Наказом НАВС від 12.04.2024 №507 відповідачу присуджено ступінь вищої освіти бакалавра за спеціальністю «Правоохоронна діяльність». Наказом начальника ГУНП у Львівській області від 30.09.2025 №673о/с відповідача звільнено зі служби в поліції за п.7 ч.1 ст.77 Закону України «Про Національну поліцію» (за власним бажанням) з 30.09.2025. У зв`язку зі звільненням до спливу трирічного строку проходження служби після закінчення навчання у відповідача виник обов`язок відшкодувати витрати, пов`язані з його утриманням у НАВС за період з 26.08.2021 по 12.04.2024, у сумі 116041,11 грн, з яких: грошове забезпечення - 18190,40 грн, продовольче забезпечення - 57971,72 грн, медичне забезпечення - 199,48 грн, речове забезпечення - 16200,06 грн, оплата комунальних послуг та спожитих енергоносіїв - 23533,45 грн. Просить позов задовольнити повністю.

Від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому посилається на те, що позивачем безпідставно включено до суми відшкодування вартість речового забезпечення (однострою), оскільки ст.20 Закону України «Про Національну поліцію» прямо встановлює, що поліцейський отримує однострій безоплатно. Витрати на медичне забезпечення також не підлягають відшкодуванню з огляду на гарантований Конституцією України обсяг безоплатної медичної допомоги. Витрати на комунальні послуги та спожиті енергоносії позивачем не деталізовано. Контракт укладено 15.09.2021, коли відповідачу не виповнилося 18 років (народився ІНФОРМАЦІЯ_1 ), без підписання чи схвалення його батьками або законними представниками, що, на думку відповідача, свідчить про вчинення правочину особою за межами її цивільної дієздатності. Відповідно до ст.1215 Цивільного кодексу України, безпідставно набуті заробітна плата, стипендії та інші грошові суми, надані фізичній особі як засіб до існування, не підлягають поверненню за відсутності рахункової помилки та недобросовісності з боку набувача. Посилаючись на постанову Великої Палати Верховного Суду від 05.07.2023 у справі №912/2797/21, зазначає, що ризик помилки державного органу має нести держава. Крім того, перерахування коштів за умовами позову здійснюється на користь МВС, а не НАВС, що ставить під сумнів процесуальну правосуб`єктність позивача у частині представництва інтересів МВС. Просить у задоволенні позову відмовити повністю.

Від позивача надійшла відповідь на відзив, у якій додатково обґрунтовано право НАВС на звернення до суду за п.8 Порядку відшкодування витрат, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.04.2017 №261, наголошено, що досягши повноліття відповідач не розірвав Контракт, продовжував його виконання, що свідчить про схвалення правочину. Просить позов задовольнити.

Ухвалою судді від 11.11.2025 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі; справу вирішено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у письмовому провадженні) за наявними у справі матеріалами.

Дослідивши докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, суд встановив наступні обставини справи та надав їм правову оцінку.

Наказом ректора НАВС від 19.07.2021 №126о/с ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ) з 28.08.2021 зараховано курсантом 1-го курсу денної форми навчання НАВС за державним замовленням, навчально-наукового інституту №1, за спеціальністю 262 «Правоохоронна діяльність», індивідуальною освітньою траєкторією «Кримінальна поліція».

15.09.2021 між НАВС (Виконавець), ГУНП у Львівській області (Замовник) та відповідачем (Особа) укладено Контракт №21-111 про здобуття освіти у закладі вищої освіти із специфічними умовами навчання, який здійснює підготовку поліцейських. Згідно з підп.2.3.5 Контракту, у разі дострокового розірвання Контракту, а також звільнення зі служби в поліції протягом трьох років після закінчення навчання відповідач зобов`язувався відшкодувати Міністерству внутрішніх справ України, в особі Виконавця, витрати, пов`язані з утриманням у вищому навчальному закладі.

Наказом ректора НАВС від 12.04.2024 №507 відповідачу присуджено ступінь вищої освіти бакалавра, видано диплом бакалавра серії НОМЕР_1 за спеціальністю «Правоохоронна діяльність» та відраховано у зв`язку із завершенням навчання.

Наказом начальника ГУНП у Львівській області від 30.09.2025 №673о/с лейтенанта поліції ОСОБА_1 , інспектора сектору реагування патрульної поліції відділення поліції №3 Стрийського районного управління поліції ГУНП, звільнено зі служби в поліції за п.7 ч.1 ст.77 Закону України «Про Національну поліцію» (за власним бажанням) з 30.09.2025. Стаж служби в поліції при звільненні складає 4 роки 1 місяць 2 дні.

Листом ГУНП у Львівській області від 02.10.2025 №3171122-2025 повідомлено НАВС про звільнення відповідача зі служби в поліції до відпрацювання трьох років після закінчення закладу вищої освіти.

Листом НАВС від 16.10.2025 №46/4979/10/05-25 повідомлено відповідача про обов`язок відшкодувати витрати, пов`язані з утриманням у навчальному закладі, у сумі 116041,11 грн та запропоновано здійснити відшкодування до 30.10.2025.

Звернувшись до суду 30.10.2025 з даним позовом, позивач просить стягнути з відповідача 116041,11 грн витрат, пов`язаних з його утриманням у НАВС за період з 26.08.2021 по 12.04.2024.

Вказані обставини та зміст спірних правовідносин підтверджені наявними у справі доказами.

Вирішуючи спір, суд застосовує наступні норми права.

Спірні правовідносини виникли під час проходження відповідачем публічної служби в поліції, його навчання у закладі вищої освіти із специфічними умовами навчання, що здійснює підготовку поліцейських.

Підготовка фахівців за державним замовленням у закладах вищої освіти із специфічними умовами навчання, які здійснюють підготовку поліцейських, регламентується ст.74 Закону України «Про Національну поліцію» від 02.07.2015 №580-VIII (далі Закон №580-VIII).

Згідно з ч.4 ст.74 Закону №580-VIII, особи, які навчаються за державним замовленням у вищих навчальних закладах із специфічними умовами навчання, які здійснюють підготовку поліцейських, у разі дострокового розірвання контракту про здобуття освіти з будь-яких підстав, крім звільнення зі служби в поліції на підставі підпунктів 2, 4 (через хворобу або у зв`язку зі скороченням штатів) частини першої статті 77 цього Закону, а також поліцейські, звільнені зі служби в поліції протягом трьох років після закінчення вищезазначених навчальних закладів з будь-яких підстав, крім звільнення зі служби в поліції на підставі підпунктів 2, 4 частини першої статті 77 цього Закону, відшкодовують Міністерству внутрішніх справ України витрати, пов`язані з їх утриманням у вищому навчальному закладі, в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Згідно з ч.5 ст.74 Закону №580-VIII, у разі відмови від добровільного відшкодування витрат, зазначених у частині четвертій цієї статті, таке відшкодування здійснюється в судовому порядку.

Постановою Кабінету Міністрів України від 12.04.2017 №261 затверджено Порядок відшкодування особами витрат, пов`язаних з їх утриманням у закладах вищої освіти із специфічними умовами навчання, які здійснюють підготовку поліцейських (далі Порядок №261).

За приписами п.3 Порядку №261, відшкодування здійснюється в розмірі витрат, пов`язаних з: грошовим, продовольчим, речовим, медичним забезпеченням; оплатою комунальних послуг та спожитих енергоносіїв (тепло-, водопостачання, водовідведення, електроенергія). Розрахунок витрат на утримання осіб (грошове, продовольче, речове та медичне забезпечення) у вищих навчальних закладах здійснюється відповідно до встановлених норм за їх фактичною вартістю.

Згідно з п.4 Порядку №261, витрати відшкодовуються особою в повному розмірі за весь період її фактичного навчання, крім витрат, пов`язаних із проходженням цією особою базової загальновійськової підготовки, і витрат за період залучення її до заходів із забезпечення публічної безпеки і порядку під час воєнного стану.

Відповідно до п.5 Порядку №261, після видання наказу про звільнення (відрахування з вищого навчального закладу) особи керівник органу поліції (вищого навчального закладу) або за його дорученням інша посадова особа видає зазначеній особі під підпис повідомлення із зобов`язанням протягом 30 діб з моменту отримання повідомлення відшкодувати МВС витрати із зазначенням їх розміру та реквізитів розрахункового рахунка.

Згідно з п.8 Порядку №261, у разі відмови від добровільного відшкодування витрат, а також у разі порушення особою умов договору, укладеного відповідно до пункту 6 цього Порядку, таке відшкодування здійснюється в судовому порядку. Претензійно-позовну діяльність провадить вищий навчальний заклад, у якому навчалася особа.

Щодо обставин укладення Контракту №21-111 від 15.09.2021.

Відповідно до ч.1 ст.74 Закону №580-VIII, до вищих навчальних закладів із специфічними умовами навчання, які здійснюють підготовку поліцейських, можуть бути зараховані громадяни України, яким станом на 31 грудня року вступу виповниться 17 років.

Згідно з ч.7 ст.63 Закону №580-VIII, контракт про навчання укладається з громадянами, які зараховані до закладу вищої освіти із специфічними умовами навчання, який здійснює підготовку поліцейських, за умови досягнення такими особами 18-річного віку. Визначення правових відносин між курсантами закладів вищої освіти із специфічними умовами навчання, що здійснюють підготовку поліцейських, яким не виповнилося 18 років, і державою здійснюється відповідно до вимог Цивільного кодексу України.

Суд, враховує, що відповідач, ІНФОРМАЦІЯ_1 , на момент укладення Контракту №21-111 від 15.09.2021 досяг 17-річного віку, тобто перебував у віці неповнолітньої особи (ст.6 Сімейного кодексу України). Доказів участі батьків або законних представників відповідача в укладенні Контракту матеріали справи не містять, що відповідачем додатково підтверджено у відзиві.

Згідно з ч.1 ст.222 Цивільного кодексу України, правочин, який неповнолітня особа вчинила за межами її цивільної дієздатності без згоди батьків (усиновлювачів), піклувальника, може бути згодом схвалений ними у порядку, встановленому статтею 221 цього Кодексу. Правочин, вчинений неповнолітньою особою за межами її цивільної дієздатності без згоди батьків (усиновлювачів), піклувальників, може бути визнаний судом недійсним за позовом заінтересованої особи (ч.2 ст.222 Цивільного кодексу України).

За правилами ч.1 ст.204 Цивільного кодексу України, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Доказів визнання Контракту №21-111 від 15.09.2021 недійсним у судовому порядку, або заявлення відповідачем (його батьками) у місячний строк з моменту, коли вони дізналися про його укладення, претензій щодо такого Контракту, матеріали справи не містять. Відповідач продовжував виконання Контракту, навчався у НАВС до 12.04.2024, після чого був призначений на посаду в Національній поліції та перебував на службі до 30.09.2025.

Таким чином, доводи відповідача про укладення Контракту з порушенням вимог Цивільного кодексу України не позбавляють цей правочин юридичної сили та не звільняють відповідача від обов`язків, прийнятих ним на себе за Контрактом.

Щодо складу витрат, які підлягають відшкодуванню.

Сума витрат, заявлена позивачем до стягнення, складає 116041,11 грн та включає: грошове забезпечення - 18190,40 грн, продовольче забезпечення - 57971,72 грн, медичне забезпечення - 199,48 грн, речове забезпечення - 16200,06 грн, оплата комунальних послуг та спожитих енергоносіїв - 23533,45 грн.

Стосовно витрат на речове забезпечення (16200,06 грн).

Згідно зі ст.20 Закону №580-VIII, поліцейські мають єдиний однострій. Поліцейський отримує однострій безоплатно. Зразки предметів однострою поліцейських затверджує Кабінет Міністрів України. Правила носіння та норми належності однострою поліцейських затверджує Міністр внутрішніх справ України.

Аналіз правових норм, що підлягають застосуванню до спірних правовідносин, дає підстави для висновку, що безоплатне забезпечення поліцейського одностроєм є гарантією, встановленою Законом, незалежним від факту проходження або припинення служби. Закон №580-VIII не передбачає обов`язку відшкодування вартості предметів однострою як такого, окрім випадків, прямо встановлених підзаконними нормативно-правовими актами для предметів особистого користування, строк носіння (експлуатації) яких не закінчився.

Слід зазначити, що згідно з наказом начальника ГУНП у Львівській області від 30.09.2025 №673о/с, у відповідача окремо стягнуто суму відшкодування вартості предметів однострою особистого користування, строк (носіння) експлуатації яких не закінчився, у розмірі 8275,54 грн. Включення позивачем до позовних вимог окремо вартості речового забезпечення за період навчання у сумі 16200,06 грн є подвійним відшкодуванням однієї і тієї ж категорії витрат.

Крім того, посилання позивача на п.3 Порядку №261, який включає речове забезпечення до складу витрат, що підлягають відшкодуванню, не може превалювати над прямою нормою ст.20 Закону №580-VIII, оскільки відповідно до ієрархії нормативно-правових актів закон має вищу юридичну силу, ніж постанова Кабінету Міністрів України.

За наведеного правового регулювання та встановлених обставин справи, суд приходить висновку, що позовні вимоги в частині стягнення 16200,06 грн витрат на речове забезпечення є необґрунтованими.

Стосовно витрат на медичне забезпечення (199,48 грн).

Згідно зі ст.49 Конституції України, кожен має право на охорону здоров`я, медичну допомогу та медичне страхування. У державних і комунальних закладах охорони здоров`я медична допомога надається безоплатно.

Позивачем не наведено та не доведено, який саме обсяг медичних послуг було надано відповідачу у період навчання, чи виходив він за межі гарантованого Конституцією України та законами України обсягу безоплатної медичної допомоги, програми медичних гарантій. Згідно з наявними у справі доказами, відповідач у період навчання отримував стандартне медичне обслуговування як курсант ВНЗ. Витрати на медичне забезпечення в сумі 199,48 грн позивачем не деталізовано та не обґрунтовано конкретними медичними послугами або препаратами, що виходять за межі загальних державних гарантій.

За таких обставин, посилання позивача в частині стягнення 199,48 грн витрат на медичне забезпечення суд вважає необґрунтованим.

Стосовно витрат на грошове забезпечення (18190,40 грн).

Суд враховує, що грошове забезпечення, отримане курсантом за період його навчання, за своєю правовою природою є винагородою за виконання обов`язків, передбачених програмою підготовки, та засобом до існування курсанта, а не відплатною послугою на користь курсанта.

Постановою Пленуму Верховного Суду від 28.06.2024 №9 «Про звернення до Конституційного Суду України з конституційним поданням щодо відповідності Конституції України (конституційності) приписів пункту 3 Порядку відшкодування особами витрат, пов`язаних з їх утриманням у вищих навчальних закладах із специфічними умовами навчання, які здійснюють підготовку поліцейських, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 квітня 2017 року №261 (в частині, якою передбачено, що відшкодування здійснюється в розмірі витрат, пов`язаних з грошовим забезпеченням)» Верховний Суд звернувся до Конституційного Суду України з конституційним поданням про невідповідність Конституції України положень Порядку №261 у частині, якою передбачено стягнення грошового забезпечення.

Конституційний Суд України отримав конституційне подання Верховного Суду 15.07.2024; станом на дату ухвалення цього рішення воно перебуває на розгляді.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 05.07.2023 у справі №912/2797/21 (провадження №12-79гс23) сформувала правову позицію, відповідно до якої принцип «належного урядування», як правило, не повинен перешкоджати державним органам виправляти випадкові помилки, навіть ті, причиною яких є їхня власна недбалість; державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість отримувати вигоду від своїх протиправних дій або уникати виконання своїх обов`язків; ризик будь-якої помилки державного органу повинен покладатися на саму державу, а помилки не можуть виправлятися за рахунок осіб, яких вони стосуються.

З огляду на наведене, суд вважає, що покладення на відповідача обов`язку відшкодувати державі виплачене йому грошове забезпечення, отримане ним як засіб до існування за час навчання у НАВС, не узгоджується із принципом відплатності праці, гарантованим ст.43 Конституції України, та правовою позицією Великої Палати Верховного Суду.

Відтак, позовні вимоги в частині стягнення 18190,40 грн витрат на грошове забезпечення є необґрунтованими.

Стосовно витрат на продовольче забезпечення (57971,72 грн) та оплати комунальних послуг і спожитих енергоносіїв (23533,45 грн).

Згідно з п.3 Порядку №261, розрахунок витрат на утримання осіб у частині продовольчого забезпечення здійснюється відповідно до встановлених норм за їх фактичною вартістю; розрахунок комунальних послуг та спожитих енергоносіїв здійснюється виходячи із середнього обсягу споживання у відповідному вищому навчальному закладі на одну особу за добу за період її фактичного перебування в такому закладі.

Зважаючи на викладене, та враховуючи, що відповідач протягом усього періоду навчання (з 26.08.2021 по 12.04.2024) перебував на повному державному забезпеченні, проживав у гуртожитку НАВС, отримував харчування за встановленими нормами, користувався комунальними послугами, ці витрати безпосередньо пов`язані з його утриманням у навчальному закладі та підлягають відшкодуванню.

Загальна сума витрат, що підлягають відшкодуванню, складає 81505,17 грн (57971,72 + 23533,45).

Щодо доводів відповідача про застосування ст.1215 Цивільного кодексу України.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.1215 Цивільного кодексу України, не підлягає поверненню безпідставно набуті заробітна плата і платежі, що прирівнюються до неї, пенсії, допомоги, стипендії, відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю, аліменти та інші грошові суми, надані фізичній особі як засіб до існування, якщо їх виплата проведена фізичною або юридичною особою добровільно, за відсутності рахункової помилки з її боку і недобросовісності з боку набувача.

Зазначена норма стосується ситуацій, коли йдеться про повернення безпідставно набутих грошових сум, а не про відшкодування фактичних витрат, понесених на утримання особи у вищому навчальному закладі. Відтак, до правовідносин щодо стягнення продовольчого забезпечення та оплати комунальних послуг ст.1215 Цивільного кодексу України не застосовується.

Щодо доводів відповідача про відсутність у НАВС повноважень діяти від імені МВС України.

Згідно з абз.2 п.8 Порядку №261, претензійно-позовну діяльність провадить вищий навчальний заклад, у якому навчалася особа.

Аналогічну правову позицію викладено Верховним Судом у постанові від 13.01.2023 у справі №440/2692/20, де зазначено, що законодавець у п.8 Порядку №261 чітко визначив, що претензійно-позовну діяльність щодо відшкодування витрат провадить вищий навчальний заклад, у якому навчалася особа.

Відтак, НАВС є належним позивачем у даному спорі, а доводи відповідача про зворотнє є необґрунтованими.

Підсумовуючи викладене, суд приходить висновку, що позовні вимоги Національної академії внутрішніх справ підлягають частковому задоволенню - у частині стягнення 81505,17 грн витрат на продовольче забезпечення та оплату комунальних послуг і спожитих енергоносіїв. У частині стягнення 16200,06 грн витрат на речове забезпечення, 199,48 грн витрат на медичне забезпечення та 18190,40 грн витрат на грошове забезпечення у задоволенні позову слід відмовити.

Будь-яких інших обставин, які б вимагали детальної відповіді або спростування, сторонами у заявах по суті справи не зазначено та з матеріалів справи судом не встановлено.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. Згідно з ч.1 ст.90 цього ж Кодексу, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази позивача та докази, надані відповідачем, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню частково.

Щодо розподілу судових витрат суд зазначає, що згідно з ч.2 ст.139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову суб`єкта владних повноважень з відповідача стягуються виключно судові витрати суб`єкта владних повноважень, пов`язані із залученням свідків та проведенням експертиз. Оскільки позивач у цій справі є суб`єктом владних повноважень, а витрати, пов`язані із залученням свідків та проведенням експертиз, у справі відсутні, підстави для розподілу судових витрат відсутні.

Керуючись ст.ст.2, 6, 8-10, 13, 14, 139, 72-77, 241-246, 250, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

в и р і ш и в :

позов задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 ; РНОКПП: НОМЕР_2 ) на користь Національної академії внутрішніх справ (місцезнаходження: 03035, м.Київ, пл.Солом`янська, 1; код ЄДРПОУ: 08751177) витрати, пов`язані з утриманням у навчальному закладі, у сумі 81505 (вісімдесят одна тисяча п`ятсот п`ять) грн 17 коп.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Суддя Ланкевич А.З.