Рішення № 136797854, 25.05.2026, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25 травня 2026 рокусправа № 380/7493/26

Львівський окружний адміністративний суд у складі судді Желік О.М., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області про визнання протиправним і скасування рішення та зобов`язання вчинити дії,

в с т а н о в и в:

на розгляд Львівського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області, у якій позивач просить суд:

- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області від 04.03.2026 № 134150011988 щодо відмови у призначенні пенсії по інвалідності позивачу;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області повторно розглянути заяву на призначення пенсії по інвалідності позивачу.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач звернувся до пенсійного органу через вебпортал електронних послуг Пенсійного фонду України із заявою про призначення пенсії по інвалідності, проте оскаржуваним рішенням йому відмовлено у призначенні пенсії у зв`язку з недостатньою кількістю страхового стажу. На переконання позивача, така відмова є протиправною, оскільки наявний у нього страховий стаж згідно з поданими документами відповідає вимогам законодавства, що дозволяє йому отримати пенсію по інвалідності. Позивач посилається на положення Конституції України, Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 № 637, а також на практику Європейського суду з прав людини щодо правомірних очікувань та права на ефективний засіб юридичного захисту, вважаючи, що відповідач своїми діями порушив його право на своєчасне та гідне пенсійне забезпечення.

Ухвалою судді від 27.04.2026 у справі відкрито провадження за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін, за наявними у справі матеріалами; відповідачу встановлено строк для подання відзиву на позовну заяву.

На адресу суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому проти позову заперечив. Відповідач зазначив, що позивач звернувся із заявою про призначення пенсії по інвалідності через вебпортал електронних послуг Пенсійного фонду України; за принципом екстериторіальності опрацювання заяви здійснювало Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області. До заяви позивачем було надано паспорт, РНОКПП, військовий квиток, витяг з рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи та диплом з додатком. Відповідач наголосив, що позивач трудову книжку не долучав, унаслідок чого пенсійний орган був позбавлений можливості дослідити та врахувати періоди роботи позивача за даними трудової книжки. За наданими документами страховий стаж позивача становить 05 років 07 місяців 15 днів, тоді як для призначення пенсії по інвалідності особам II та III груп віком від 40 до 42 років включно необхідний страховий стаж становить 9 років, у зв`язку з чим відповідач вважає позовні вимоги безпідставними та такими, що не підлягають задоволенню.

Розглянувши позов, відзив, подані документи і матеріали, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив такі обставини та відповідні до них правовідносини.

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ), 24.02.2026 звернувся через вебпортал електронних послуг Пенсійного фонду України із заявою про призначення пенсії по інвалідності відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Згідно з витягом з рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи № 10471/25/3840/В від 29.10.2025 позивачу встановлено третю (III) групу інвалідності внаслідок загального захворювання строком на один рік, із датою, з якої встановлено інвалідність, - 29.10.2025, та датою повторного оцінювання - 29.10.2026.

За результатами розгляду заяви Відділом призначення пенсій управління пенсійного забезпечення, надання страхових виплат та соціальних послуг Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області прийнято рішення від 04.03.2026 № 134150011988 про відмову у призначенні ОСОБА_1 пенсії по інвалідності у зв`язку з недостатньою кількістю страхового стажу.

Згідно з розрахунком стажу (форма РС-право) до страхового стажу позивача зараховано такі періоди: навчання у вищому/середньому навчальному закладі з 01.09.1999 по 19.06.2002 (2 роки 9 місяців 19 днів); строкову військову службу з 29.10.2002 по 31.12.2003 (1 рік 2 місяці 3 дні) та з 01.01.2004 по 21.04.2004 (3 місяці 21 день); періоди роботи з 12.09.2017 по 22.07.2018 (10 місяців 19 днів), з 08.04.2022 по 18.08.2022 (4 місяці 13 днів) та з 01.01.2026 по 22.01.2026 (1 місяць). Загальна тривалість зарахованого страхового стажу становить 05 років 07 місяців 15 днів. Вік заявника на дату звернення становив 41 рік 08 місяців 09 днів.

Як слідує з матеріалів справи та зі змісту відзиву відповідача, до заяви про призначення пенсії позивач не долучив трудову книжку, у зв`язку з чим періоди його роботи були враховані пенсійним органом виключно за даними реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування (довідка форми ОК-5). Відповідач при цьому прямо зазначив, що внаслідок неподання трудової книжки був позбавлений можливості дослідити та врахувати періоди роботи позивача згідно з даними трудової книжки на етапі призначення пенсії.

Вирішуючи спір по суті, суд керується таким.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно зі статтею 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій визначає Закон України від 09.07.2003 № 1058-IV «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (далі Закон № 1058-IV).

Відповідно до частини першої статті 32 Закону № 1058-IV особи, яким установлено інвалідність, мають право на пенсію по інвалідності залежно від групи інвалідності за наявності страхового стажу на час настання інвалідності або на день звернення за пенсією, зокрема для осіб з інвалідністю II та III груп віком від 40 років до досягнення особою 42 років включно - 9 років.

Згідно з частиною першою статті 24 Закону № 1058-IV страховий стаж - це період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

Частиною другою статті 24 Закону № 1058-IV передбачено, що страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом. Відповідно до частини четвертої статті 24 цього Закону періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше.

Відповідно до статті 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 № 637 (далі Порядок № 637). Пунктом 1 Порядку № 637 передбачено, що основним документом, який підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж установлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами. Згідно з пунктом 3 Порядку № 637 за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.

Порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону № 1058-IV затверджено постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 № 22-1 (далі Порядок № 22-1). Відповідно до підпункту 2 пункту 2.1 розділу II Порядку № 22-1 до заяви про призначення пенсії додаються, зокрема, документи про стаж, визначені Порядком № 637.

Системний аналіз наведених норм свідчить, що страховий стаж за період роботи до 01.01.2004 за відсутності трудової книжки чи за відсутності в реєстрі застрахованих осіб усіх відомостей про періоди роботи може підтверджуватися й іншими документами, переліченими у Порядку № 637, зокрема самою трудовою книжкою, довідками за місцем роботи, виписками із наказів, архівними довідками тощо. Відтак установлення повної та достовірної тривалості страхового стажу особи безпосередньо залежить від повноти дослідження пенсійним органом усіх документів, що підтверджують періоди роботи.

Суд звертає увагу, що єдиною підставою для відмови у призначенні позивачу пенсії по інвалідності стала недостатня, на думку відповідача, кількість страхового стажу (05 років 07 місяців 15 днів за наявності потреби у 9 роках). При цьому зі змісту оскаржуваного рішення та відзиву відповідача слідує, що пенсійний орган обчислив страховий стаж позивача виключно за відомостями реєстру застрахованих осіб (довідка форми ОК-5), не дослідивши при цьому даних трудової книжки позивача, оскільки остання до заяви долучена не була.

Суд критично оцінює позицію відповідача про те, що неподання позивачем трудової книжки саме по собі є достатньою та правомірною підставою для відмови у призначенні пенсії. Відповідно до пункту 3 частини першої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України) у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень суд перевіряє, чи прийняті (вчинені) вони, зокрема, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії), та добросовісно. Орган, що призначає пенсію, реалізуючи свої повноваження у сфері соціального захисту, зобов`язаний діяти не лише в межах закону, а й у спосіб, що забезпечує реальну можливість реалізації особою її конституційного права на соціальне забезпечення.

Верховний Суд у своїй практиці послідовно наголошує, що неподання заявником безпосередньо до територіального органу Пенсійного фонду України окремих документів, необхідних для призначення (перерахунку) пенсії, не зумовлює автоматичного настання для особи негативного наслідку у вигляді відмови у призначенні (перерахунку) пенсії, оскільки пенсійний орган не позбавлений можливості вчинити активні дії щодо отримання від компетентних органів додаткових документів або повідомити заявника про необхідність їх надання з метою належного забезпечення права особи на соціальний захист (зокрема, постанова Судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 25.06.2024 у справі № 300/3435/21). Зазначений підхід узгоджується із загальними засадами адміністративної процедури та принципом офіційного з`ясування всіх обставин справи.

У силу приписів частини п`ятої статті 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Застосовуючи наведені правові висновки до спірних правовідносин, суд доходить висновку, що відповідач, обмежившись відомостями реєстру застрахованих осіб та констатувавши неподання позивачем трудової книжки, передчасно прийняв рішення про відмову у призначенні пенсії, не вживши заходів щодо повного з`ясування тривалості страхового стажу позивача. Зокрема, відповідач не повідомив позивача про необхідність подання трудової книжки та/або інших документів, передбачених Порядком № 637, що підтверджують періоди роботи, не встановив строку для усунення такого недоліку та не вчинив активних дій, спрямованих на отримання відповідних відомостей, попри те, що позивач належить до соціально вразливої категорії осіб - осіб з інвалідністю, які потребують посиленого соціального захисту з боку держави.

За таких обставин оскаржуване рішення від 04.03.2026 № 134150011988 не може вважатися таким, що прийняте обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, які мають значення для його прийняття, а тому є протиправним і підлягає скасуванню.

Суд також ураховує, що відповідно до статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та усталеної практики Європейського суду з прав людини право на соціальні виплати, набуття якого ставиться у залежність від дотримання визначених законом умов, підлягає захисту, а держава зобов`язана забезпечити дієвий і доступний механізм реалізації такого права. Формальний підхід суб`єкта владних повноважень, за якого особі відмовляється у призначенні пенсії без надання їй реальної можливості підтвердити наявний стаж усіма передбаченими законом документами, не відповідає вимогам належного врядування та принципу пропорційності.

Відповідно до пунктів 2, 4 частини другої статті 245 КАС України у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень, а також про зобов`язання відповідача - суб`єкта владних повноважень вчинити певні дії.

Верховний Суд неодноразово наголошував, що спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним та таким, що виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень. Водночас, обираючи спосіб захисту, суд має враховувати, що завдання адміністративного судочинства полягає в ефективному захисті прав особи, а не в підміні судом суб`єкта владних повноважень. Згідно зі сталою практикою Верховного Суду, якщо суб`єкт владних повноважень використав надане йому законом право на прийняття рішення, однак при цьому не перевірив дотримання заявником усіх визначених законом умов або має дискреційні повноваження, суд не підміняє такий орган, а зобов`язує його прийняти рішення з урахуванням оцінки, наданої судом.

Оскільки у цій справі тривалість страхового стажу позивача з урахуванням усіх можливих документів, що підтверджують періоди його роботи (зокрема трудової книжки), пенсійним органом належним чином не досліджувалася, а встановлення повного обсягу страхового стажу та вирішення питання про наявність чи відсутність у позивача права на пенсію по інвалідності належить до компетенції саме органу, що призначає пенсію, суд позбавлений можливості самостійно підмінити відповідача та зобов`язати його призначити позивачу пенсію. Належним та ефективним способом захисту порушеного права позивача в цьому випадку є зобов`язання відповідача повторно розглянути заяву позивача про призначення пенсії по інвалідності з урахуванням висновків, викладених у цьому рішенні.

З огляду на викладене суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Відповідно до положень статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Згідно з частинами першою, другою статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення; в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Відповідач належними та допустимими доказами правомірності оскаржуваного рішення не довів.

Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши зібрані у справі докази в їх сукупності, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення адміністративного позову.

Відповідно до частини першої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі. Позивачем сплачено судовий збір у розмірі 1331 грн 20 коп., що підтверджується відповідною квитанцією, а тому зазначена сума підлягає стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Керуючись статтями 2, 8 10, 14, 72 77, 90, 139, 241 246, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

в и р і ш и в:

адміністративний позов задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області від 04.03.2026 № 134150011988 про відмову у призначенні ОСОБА_1 пенсії по інвалідності.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області (код ЄДРПОУ 20551088) повторно розглянути заяву ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) від 24.02.2026 про призначення пенсії по інвалідності з урахуванням висновків, викладених у цьому рішенні.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області (код ЄДРПОУ 20551088) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) судовий збір у розмірі 1331 (одна тисяча триста тридцять одна) грн 20 коп.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення до Восьмого апеляційного адміністративного суду, з врахуванням гарантій встановлених пунктом 3 Розділу VI Прикінцевих положень Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Желік О.М.