Рішення № 136797849, 25.05.2026, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25 травня 2026 рокусправа № 380/1025/26

Львівський окружний адміністративний суд у складі судді Желік О.М., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження (без повідомлення сторін) адміністративну справу за позовом ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) до ОСОБА_1 про стягнення надмірно виплаченого грошового забезпечення,

в с т а н о в и в:

на розгляд Львівського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) (далі позивач) до ОСОБА_1 (далі відповідач), у якій позивач просить стягнути з відповідача на свою користь надмірно виплачене грошове забезпечення за період з 15.08.2024 по 31.08.2024 (17 днів) на загальну суму 16846,35 грн., а також судові витрати, понесені у зв`язку з розглядом справи.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що відповідач проходив військову службу у НОМЕР_2 прикордонному загоні Державної прикордонної служби України на посаді інспектора прикордонної служби 2 категорії водія першого вогневого відділення другої мінометної прикордонної застави четвертого відділу прикордонної служби (тип С) прикордонної комендатури швидкого реагування вогневої підтримки. За результатами службового розслідування № 26/425/24-Вн від 29.08.2024 встановлено факт нез`явлення відповідача після відпустки за станом здоров`я до місця проходження служби без поважних причин, тривалістю понад 10 діб, в умовах воєнного стану, у діях відповідача вбачаються ознаки кримінального правопорушення, передбаченого частиною п`ятою статті 407 Кримінального кодексу України. Позивач вказує, що наказом начальника НОМЕР_2 прикордонного загону від 24.08.2024 № 975-ОС відповідача знято з усіх видів забезпечення з 15.08.2024, а наказом від 19.03.2025 № 325-ОС звільнено з військової служби та виключено зі списків особового складу і всіх видів забезпечення з 19.03.2025. Водночас, на підставі наказу начальника НОМЕР_2 прикордонного загону від 12.08.2024 № 930-ОС, до видання наказу про зняття з усіх видів забезпечення, відповідачу було виплачено грошове забезпечення за серпень 2024 року. Відповідно до довідки фінансово-економічного відділу прикордонного загону № 274 відповідачу за період з 15.08.2024 по 31.08.2024 (17 днів) надмірно виплачено грошове забезпечення на загальну суму 16846,35 грн. За результатами службового розслідування, проведеного на підставі наказу НОМЕР_2 прикордонного загону від 18.10.2025 № 5738-АГ, факт надмірно виплаченого грошового забезпечення підтвердився. Наказом НОМЕР_2 прикордонного загону від 29.10.2025 № 5962-АГ відповідача притягнуто до повної матеріальної відповідальності на суму 16846,35 грн. 06.11.2025 позивач направив відповідачу лист про необхідність добровільного відшкодування завданої державі шкоди, проте відповіді від відповідача не надійшло, кошти добровільно не повернуто. Позивач вважає, що відповідач діяв недобросовісно, оскільки був відсутній на службі без поважних причин, проте отримав грошове забезпечення, яке фактично не мало правової підстави для виплати, а тому в силу статей 1212, 1215 Цивільного кодексу України у відповідача виник обов`язок повернути безпідставно набуте грошове забезпечення. У зв`язку з наведеним позивач звернувся до суду з цим позовом.

Ухвалою від 26.01.2026 позовну заяву залишено без руху для усунення недоліків.

Ухвалою судді від 02.02.2026 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін, за наявними у справі матеріалами; відповідачу встановлено строк для подання відзиву на позовну заяву.

Копію ухвали про відкриття провадження у справі від 02.02.2026 вручено відповідачу 09.02.2026, що підтверджується повідомленням про вручення рекомендованого поштового відправлення за ШКІ № R068057982350. Позивачем також надано докази надіслання примірника позовної заяви з додатками на адресу відповідача. Правом подати письмовий відзив на позовну заяву відповідач станом день розгляду справи не скористався, тому суд, керуючись ч. 6 ст. 162 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), вирішив справу за наявними матеріалами.

Розглянувши позовну заяву, дослідивши подані документи і матеріали, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив такі обставини та відповідні до них правовідносини.

Відповідно до наказу НОМЕР_2 прикордонного загону від 14.12.2024 № 675-ОС старшого солдата ОСОБА_2 (П-065942) призначено на посаду інспектора прикордонної служби 2 категорії водія першого вогневого відділення другої мінометної прикордонної застави четвертого відділу прикордонної служби (тип С) прикордонної комендатури швидкого реагування вогневої підтримки.

Стосовно відповідача проведено службове розслідування № 26/425/24-Вн від 29.08.2024 за фактом нез`явлення в НОМЕР_2 прикордонний загін після відпустки за станом здоров`я. За результатами службового розслідування встановлено факт нез`явлення відповідача із відпустки для лікування до місця проходження служби ( АДРЕСА_1 ) без поважних причин, тривалістю понад 10 діб; у діях відповідача вбачаються ознаки кримінального правопорушення, відповідальність за яке передбачена частиною п`ятою статті 407 Кримінального кодексу України, про що поінформовано компетентні органи.

Наказом начальника НОМЕР_2 прикордонного загону від 24.08.2024 № 975-ОС відповідача знято з усіх видів забезпечення з 15.08.2024. Наказом від 26.08.2024 № 978-ОС відповідача зараховано в розпорядження начальника НОМЕР_2 прикордонного загону у зв`язку з відсутністю відомостей про його місцезнаходження більше 10 днів. Наказом від 19.03.2025 № 325-ОС відповідача звільнено з військової служби, виключено зі списків особового складу та всіх видів забезпечення з 19.03.2025.

На підставі наказу начальника НОМЕР_2 прикордонного загону від 12.08.2024 № 930-ОС було здійснено виплату грошового забезпечення за серпень 2024 року (поточний місяць), тобто до видання наказу про зняття відповідача з усіх видів забезпечення. Відповідно до довідки фінансово-економічного відділу прикордонного загону № 274 відповідачу надмірно виплачено грошове забезпечення за період з 15.08.2024 по 31.08.2024 (17 днів) на загальну суму 16846,35 грн.

На підставі наказу НОМЕР_2 прикордонного загону від 18.10.2025 № 5738-АГ проведено службове розслідування за фактом з`ясування причин та обставин надмірно виплаченого грошового забезпечення відповідачу, за результатами якого факт надмірної виплати за період з 15.08.2024 по 31.08.2024 на суму 16846,35 грн. підтвердився. Наказом НОМЕР_2 прикордонного загону від 29.10.2025 № 5962-АГ відповідача притягнуто до повної матеріальної відповідальності на загальну суму шкоди 16846,35 грн.

06.11.2025 позивач направив на адресу відповідача лист про необхідність добровільного відшкодування матеріальної шкоди, завданої державі. Станом на момент подання позову відповідь від відповідача до позивача не надходила, кошти добровільно не повернуто.

Вирішуючи спір по суті, суд керується таким.

Згідно зі статтею 124 Конституції України правосуддя в Україні здійснюють виключно суди. Юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 19 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України) юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень, дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.

У постанові від 08 червня 2022 року у справі № 362/643/21 (провадження № 14-32цс22) Велика Палата Верховного Суду зазначила, що військова служба є різновидом публічної служби, тому спори з приводу проходження військової служби належать до юрисдикції адміністративних судів. У випадку зобов`язання особи, яка перебуває (перебувала) на посаді державної (публічної) служби, відшкодувати шкоду або збитки, завдані внаслідок виконання нею службових (посадових) обов`язків, перед судом постає питання не лише встановлення обсягу завданої шкоди (збитків), а й оцінки правомірності дій такої особи, що охоплюється приписами статті 19 КАС України.

Подібний правовий висновок викладено в ухвалі Верховного Суду від 17 квітня 2023 року у справі № 185/11055/22, відповідно до якої спір про стягнення з військовослужбовця надмірно виплаченого грошового забезпечення підлягає вирішенню в порядку адміністративного судочинства як такий, що пов`язаний з реалізацією правового статусу особи, яка перебуває (перебувала) на публічній службі, навіть якщо стягнення відбувається після її звільнення з такої служби.

З огляду на наведене, ця справа підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства. Щодо територіальної підсудності суд зазначає, що відповідно до частини першої статті 26 КАС України позови до фізичної особи пред`являються в суд за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем її проживання або перебування. Місце реєстрації відповідача знаходиться у Львівській області, відтак справа правомірно розглядається Львівським окружним адміністративним судом.

Статтею 65 Конституції України визначено, що захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є обов`язком громадян України; громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.

Згідно з пунктами 1, 2 статті 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби. До складу грошового забезпечення входять посадовий оклад, оклад за військовим званням, щомісячні та одноразові додаткові види грошового забезпечення.

Відповідно до частини другої статті 24 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» військова служба призупиняється для військовослужбовців, які самовільно залишили військові частини або місця служби. Військовослужбовці, військову службу яких призупинено, звільняються з посад та вважаються такими, що не виконують (не несуть) обов`язків військової служби; виплата грошового та здійснення інших видів забезпечення таким військовослужбовцям призупиняються. Аналогічні положення закріплені у пунктах 48-1 48-7 Положення про проходження громадянами України військової служби в Державній прикордонній службі України, затвердженого Указом Президента України від 29.12.2009 № 1115/2009.

Згідно з підпунктом 5 пункту 2 частини другої Інструкції з організації обліку особового складу Державної прикордонної служби України, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України від 06.06.2017 № 468, військовослужбовці, які самовільно залишили військові частини, у триденний строк з моменту залишення частини знімаються зі всіх видів забезпечення.

Законом України «Про матеріальну відповідальність військовослужбовців та прирівняних до них осіб за шкоду, завдану державі» визначено підстави та порядок притягнення військовослужбовців до матеріальної відповідальності за шкоду, завдану державному майну, у тому числі грошовим коштам, під час виконання ними службових обов`язків. Відповідно до пункту 5 частини першої статті 1 цього Закону пряма дійсна шкода це, зокрема, надлишкові виплати під час виконання обов`язків військової служби або службових обов`язків. Згідно зі статтею 6 цього Закону особа несе матеріальну відповідальність у повному розмірі завданої з її вини шкоди, зокрема, у разі вчинення діяння (дій чи бездіяльності), що мають ознаки кримінального правопорушення.

Водночас питання повернення зайво виплачених коштів грошового забезпечення спеціальним законодавством безпосередньо не врегульовані, у зв`язку з чим до спірних правовідносин підлягають застосуванню положення Цивільного кодексу України.

Згідно зі статтею 1212 Цивільного кодексу України (далі ЦК України) особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Зобов`язання з безпідставного набуття майна виникають за наявності трьох умов: набуття або зберігання майна; здійснення набуття або зберігання за рахунок іншої особи; відсутність правових підстав для такого набуття чи зберігання або припинення таких підстав згодом.

Разом з тим стаття 1215 ЦК України встановлює винятки, за яких отримане набувачем майно не підлягає поверненню. Відповідно до пункту 1 частини першої статті 1215 ЦК України не підлягають поверненню безпідставно набуті заробітна плата і платежі, що прирівнюються до неї, пенсії, допомоги, стипендії та інші грошові суми, надані фізичній особі як засіб до існування, якщо їх виплата проведена фізичною або юридичною особою добровільно, за відсутності рахункової помилки з її боку і недобросовісності з боку набувача.

У постанові від 16 січня 2019 року у справі № 753/15556/15-ц Велика Палата Верховного Суду роз`яснила, що тлумачення статті 1215 ЦК України свідчить про наявність двох винятків із правила про неповернення відповідних грошових сум: по-перше, якщо виплата є результатом рахункової помилки особи, яка її проводила; по-друге, у разі недобросовісності набувача такої виплати.

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у постанові від 01 березня 2021 року у справі № 180/1735/16-ц виклав висновок, згідно з яким під час застосування правил статті 1215 ЦК України як винятку зі статті 1212 ЦК України суди зобов`язані встановлювати наявність трьох критеріїв для відмови у поверненні безпідставно набутого майна: добровільність дій платника, відсутність рахункової помилки та добросовісність набувача коштів. У разі відсутності хоча б однієї із зазначених умов грошові кошти, виплачені набувачу, підлягають поверненню платнику.

Застосовуючи наведені правові висновки до встановлених обставин справи, суд виходить з такого. Висновком службового розслідування встановлено факт нез`явлення відповідача після відпустки за станом здоров`я до місця проходження служби без поважних причин, тривалістю понад 10 діб, в умовах воєнного стану. Попри відсутність на службі без поважних причин, відповідач отримав грошове забезпечення за період з 15.08.2024 по 31.08.2024 на загальну суму 16846,35 грн.

З огляду на встановлені обставини суд дійшов висновку, що дії відповідача були недобросовісними, оскільки він, будучи обізнаним щодо відсутності правових підстав для отримання грошового забезпечення за період, упродовж якого він фактично не виконував обов`язків військової служби та самовільно перебував поза межами військової частини, набув відповідні кошти. За таких обставин відсутня одна з обов`язкових умов, передбачених пунктом 1 частини першої статті 1215 ЦК України, добросовісність набувача коштів, що виключає застосування передбаченого цією нормою винятку та зумовлює обов`язок відповідача повернути безпідставно набуте грошове забезпечення на підставі статті 1212 ЦК України.

Суд також враховує, що згідно зі статтею 6 Закону України «Про матеріальну відповідальність військовослужбовців та прирівняних до них осіб за шкоду, завдану державі» вчинення військовослужбовцем діяння, що має ознаки кримінального правопорушення, є підставою для його повної матеріальної відповідальності, а переведення особи до іншого місця служби чи її звільнення з посади або служби не може бути підставою для звільнення її від матеріальної відповідальності (стаття 3 цього Закону).

Розмір надмірно виплаченого грошового забезпечення (16846,35 грн) підтверджується довідкою фінансово-економічного відділу прикордонного загону № 274 та матеріалами службових розслідувань, відповідачем не спростований.

Відповідно до положень статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно з частинами першою, другою статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Водночас у справах, де суб`єкт владних повноважень виступає позивачем, обов`язок доведення обставин, на яких ґрунтуються його вимоги, покладається на нього.

Оцінивши надані позивачем докази у їх сукупності та взаємозв`язку, перевіривши обґрунтованість заявлених вимог, суд доходить висновку про наявність правових підстав для задоволення позову в повному обсязі, оскільки факт безпідставного (без достатньої правової підстави) набуття відповідачем грошового забезпечення за період його самовільної відсутності на службі, а також недобросовісність відповідача як набувача знайшли своє підтвердження матеріалами справи.

Відповідно до частини другої статті 6 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини. Суд враховує, що судове рішення має бути обґрунтованим та враховувати ті аргументи сторін, які мають значення для правильного вирішення справи (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Серявін та інші проти України»).

При задоволенні позову суб`єкта владних повноважень з відповідача стягуються виключно судові витрати суб`єкта владних повноважень, пов`язані із залученням свідків та проведенням експертиз.

Таким чином, враховуючи, що докази понесення судових витрат, пов`язаних із залученням свідків та проведенням експертиз у матеріалах справи відсутні, судові витрати розподілу не підлягають.

Керуючись статтями 2, 9, 72 77, 90, 139, 241 246, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

в и р і ш и в:

адміністративний позов задовольнити повністю.

Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 ) на користь ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) (ЄДРПОУ НОМЕР_4 ) надмірно виплачене грошове забезпечення за період з 15.08.2024 по 31.08.2024 (17 днів) у загальній сумі 16846 (шістнадцять тисяч вісімсот сорок шість) грн 35 коп.

Судові витрати розподілу не підлягають.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення до Восьмого апеляційного адміністративного суду, з урахуванням гарантій, встановлених пунктом 3 розділу VI «Прикінцеві положення» Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Желік О.М.