Ухвала суду № 136797694, 25.05.2026, Луганський окружний адміністративний суд

ЛУГАНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

про зміну способу і порядку виконання судового рішення

25 травня 2026 рокум. ДніпроСправа № 200/6984/24

Суддя Луганського окружного адміністративного суду Чернявська Т.І., розглянувши у письмовому провадженні заяву ОСОБА_1 про зміну способу і порядку виконання рішення суду у справі № 200/6984/24 за позовом ОСОБА_1 до Донецького окружного адміністративного суду про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

4 травня 2026 року до Луганського окружного адміністративного суду через підсистему (модуль) Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи «Електронний суд» надійшла заява ОСОБА_1 про зміну способу і порядку виконання рішення Луганського окружного адміністративного суду від 10 січня 2025 року у справі № 200/6984/24 шляхом стягнення з Донецького окружного адміністративного суду на користь ОСОБА_1 суддівської винагороди за період з 18 квітня 2020 року до 27 серпня 2020 року в сумі 159220,38 грн.

На обґрунтування заяви зазначено, що на виконанні у відділі примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Донецькій області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції перебуває виконавче провадження ВП № 77543285 з примусового виконання виконавчого листа у справі № 200/6984/24, виданого Луганським окружним адміністративним судом 18 лютого 2025 року, про зобов`язання Донецького окружного адміністративного суду здійснити перерахунок та виплату суддівської винагороди ОСОБА_1 за період з 18 квітня 2020 року по 27 серпня 2020 року включно, обчисливши її відповідно до вимог статті 135 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», без застосування обмеження, передбаченого статтею 29 Закону України «Про Державний бюджет України на 2020 рік», з урахуванням раніше виплачених сум та з утриманням з донарахованих сум передбачених законом податків та обов`язкових платежів при їх виплаті.

Виконавче провадження відкрито 19 березня 2025 року.

14 квітня 2025 року державним виконавцем винесена вимога державного виконавця та направлена на електронну адресу боржника - Донецького окружного адміністративного суду.

14 квітня 2025 року боржником надана відповідь (лист № 09-12/344/25), що Донецьким окружним адміністративним судом рішення Луганського окружного адміністративного суду у справі № 200/6984/24 виконано: здійснено перерахунок суддівської винагороди ОСОБА_1 за період з 18 квітня 2020 року по 27 серпня 2020 року включно, обчислено її відповідно до вимог статті 135 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», без застосування обмеження, передбаченого статтею 29 Закону України «Про Державний бюджет України на 2020 рік», з урахуванням раніше виплачених сум та з утриманням з донарахованих сум передбачених законом податків та обов`язкових платежів при їх виплаті на загальну суму 159220,38 грн. Також у листі зазначено, що Донецький окружний адміністративний суд звернувся до головного розпорядника бюджетних коштів ДСА України з листом від 17 березня 2025 року № 03-16/237/25 із проханням забезпечити надання суду бюджетних асигнувань для виконання рішень Луганського окружного адміністративного суду.

Станом на дату подання цієї заяви рішення Луганського окружного адміністративного суду у справі № 200/6984/24 у частині виплати суддівської винагороди не виконано.

З посиланням на положення статті 378 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), заявник вважає, що наявні підстави для зміни способу і порядку виконання судового рішення.

Відповідно до абзацу першого частини першої статті 378 КАС України за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання. Питання про відстрочення або розстрочення виконання, зміну чи встановлення способу і порядку виконання судового рішення може бути розглянуто також за ініціативою суду.

Заява про встановлення або зміну способу або порядку виконання, відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення розглядається у двадцятиденний строк з дня її надходження у судовому засіданні з повідомленням стягувача та боржника. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає судовому розгляду (частина друга статті 378 КАС України).

Луганський окружний адміністративний суд ухвалами від:

5 травня 2026 року заяву про зміну способу і порядку виконання судового рішення призначив до розгляду в письмовому провадженні (без повідомлення учасників справи та проведення судового засідання на підставі матеріалів справи) на 18 травня 2026 року;

18 травня 2026 року відклав розгляд заяви ОСОБА_1 про зміну способу і порядку виконання судового рішення у справі № 200/6984/24 за позовом ОСОБА_1 до Донецького окружного адміністративного суду про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії до 25 травня 2026 року. Зобов`язав Донецький окружний адміністративний суд у строк до 22 травня 2026 року подати суду через підсистему (модуль) Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи «Електронний суд» документально підтверджену інформацію щодо: здійснення перерахунку суддівської винагороди ОСОБА_1 за період з 18 квітня 2020 року по 27 серпня 2020 року включно, обчисливши її відповідно до вимог статті 135 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», без застосування обмеження, передбаченого статтею 29 Закону України «Про Державний бюджет України на 2020 рік», з урахуванням раніше виплачених сум та з утриманням з донарахованих сум передбачених законом податків та обов`язкових платежів при їх виплаті; здійснення виплати суддівської винагороди ОСОБА_1 за період з 18 квітня 2020 року по 27 серпня 2020 року включно, обчисленої відповідно до вимог статті 135 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», без застосування обмеження, передбаченого статтею 29 Закону України «Про Державний бюджет України на 2020 рік», з урахуванням раніше виплачених сум та з утриманням з донарахованих сум передбачених законом податків та обов`язкових платежів при їх виплаті; вжитих заходів для фактичного виконання в повному обсязі рішення Луганського окружного адміністративного суду від 10 січня 2025 року у справі № 200/6984/24; а також довідку про розмір заборгованості із суддівської винагороди, яка не виплачена ОСОБА_1 після здійсненого перерахунку суддівської винагороди за період з 18 квітня 2020 року по 27 серпня 2020 року включно на виконання рішення Луганського окружного адміністративного суду від 10 січня 2025 року у справі № 200/6984/24.

20 травня 2026 року від Донецького окружного адміністративного суду через підсистему (модуль) Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи «Електронний суд» надійшли додаткові пояснення від 20 травня 2026 року № 09-09/440/26, у яких останній зазначив, що ним вжито всіх можливих заходів для виконання спірного судового рішення. Водночас, станом на цей час кошти для виплати заборгованості не надійшли.

Розглянувши заяву про зміну способу і порядку виконання судового рішення та дослідивши матеріали судової справи у електронній формі, суд встановив таке.

Відповідно до статті 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України; судове рішення є обов`язковим до виконання; держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку; контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Конституційний Суд України зазначив, що складовою права кожного на судовий захист є обов`язковість виконання судового рішення (абзац третій пункту 2.1 мотивувальної частини Рішення від 26 червня 2013 року № 5-рп/2013). Це право охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (пункт 2 мотивувальної частини Рішення від 13 грудня 2012 року № 18-рп/2012); невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом (пункт 3 мотивувальної частини Рішення від 25 квітня 2012 року № 11-рп/2012).

Також Конституційний Суд України у Рішенні від 26 червня 2013 року № 5-рп/2013 взяв до уваги практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), який, зокрема, у пункті 43 рішення у справі «Шмалько проти України» (заява № 60750/00, від 20 липня 2004 року) вказав, що право на виконання судового рішення є складовою права на судовий захист, передбаченого статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, для цілей якої виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина судового розгляду.

Крім того, у Рішенні від 15 травня 2019 року № 2-р(II)/2019 Конституційний Суд України з посиланням на практику ЄСПЛ підкреслив, що визначене статтею 6 Конвенції право на суд було б ілюзорним, якби правова система держави допускала, щоб остаточне обов`язкове судове рішення не виконувалося на шкоду одній зі сторін; і саме на державу покладено позитивний обов`язок створити систему виконання судових рішень, яка була б ефективною як у теорії, так і на практиці, і гарантувала б їх виконання без неналежних затримок; ефективний доступ до суду включає право на те, щоб рішення суду було виконане без невиправданих затримок; держава та її державні органи відповідальні за повне та своєчасне виконання судових рішень, які постановлені проти них (пункт 84 рішення у справі «Валерій Фуклєв проти України» від 7 червня 2005 року, заява № 6318/03; пункт 43 рішення у справі «Шмалько проти України» від 20 липня 2004 року, заява № 60750/00; пункти 46, 51, 54 рішення у справі «Юрій Миколайович Іванов проти України» від 15 жовтня 2009 року, заява № 40450/04; пункт 64 рішення у справі «Apostol v. Georgia» від 28 листопада 2006 року, заява № 30779/04).

На підставі аналізу статей 3, 8, частин першої та другої статті 55, частин першої та другої статті 129-1 Конституції України в системному взаємозв`язку Конституційний Суд України в пункті 2.1 мотивувальної частини Рішення від 15 травня 2019 року № 2-р(II)/2019 констатував, що обов`язкове виконання судового рішення є необхідною умовою реалізації конституційного права кожного на судовий захист, тому держава не може ухилятися від виконання свого позитивного обов`язку щодо забезпечення виконання судового рішення задля реального захисту та відновлення захищених судом прав і свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави. Позитивний обов`язок держави щодо забезпечення виконання судового рішення передбачає створення належних національних організаційно-правових механізмів реалізації права на виконання судового рішення, здатних гарантувати здійснення цього права та обов`язковість судових рішень, які набрали законної сили, що неможливо без їх повного та своєчасного виконання.

Відповідно до статті 14 КАС України:

судове рішення, яким закінчується розгляд справи в адміністративному суді, ухвалюється іменем України (частина перша);

судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їхніми посадовими та службовими особами, фізичними та юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України (частина друга);

невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, установлену законом (частина третя).

Згідно із частиною першою статті 370 КАС України судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами.

Отже, обов`язковість виконання судового рішення є важливою складовою права особи на справедливий суд, що гарантоване статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, та однією з основних засад судочинства, визначених статтею 129-1 Конституції України, а також статтями 14 та 370 КАС України.

Зазначені висновки узгоджуються із правовою позицією Верховного Суду, висловленою у постановах від 23 квітня 2020 року у справі № 560/523/19, від 1 лютого 2022 року у справі № 420/177/20 та від 18 травня 2022 року у справі № 140/279/21.

Подібний підхід був застосований Верховним Судом у постанові від 26 січня 2021 року у справі № 611/26/17, у якій суд зазначив, що обов`язковість судового рішення є важливою складовою права особи на справедливий суд, що гарантовано статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, та однією з основних засад судочинства, визначених статтями 129, 129-1 Конституції України, статтями 2, 14, 370 КАС України та статтею 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів». Обов`язковість судового рішення означає, що таке рішення буде виконано своєчасно (у розумні строки), належним чином (у спосіб, визначений судом) та у повному обсязі (у точній відповідності до приписів мотивувальної та резолютивної частин рішення).

У адміністративному судочинстві обов`язковість виконання судового рішення має особливо важливе значення, оскільки, виходячи із завдань адміністративного судочинства щодо ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень, судовий захист може вважатися ефективним лише за умови своєчасного та належного виконання судового рішення, зазвичай, боржником в якому є держава в особі її компетентних органів, а тому адміністративні суди, які, здійснюючи судовий контроль та застосовуючи інші пов`язані процесуальні засоби, повинні максимально сприяти реалізації конституційної засади обов`язковості судового рішення.

Зазначені висновки узгоджуються із позицією Верховного Суду, викладеною в постанові від 1 лютого 2022 року у справі № 420/177/20 та ухвалах від 26 січня 2021 року у справі № 611/26/17, від 7 лютого 2022 року у справі № 200/3958/19-а.

Луганський окружний адміністративний суд рішенням від 10 січня 2025 року у справі № 200/6984/24, яке набрало законної сили 11 лютого 2025 року, задовольнив частково позов ОСОБА_1 до Донецького окружного адміністративного суду про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії:

визнав протиправними дії Донецького окружного адміністративного суду щодо нарахування та виплати суддівської винагороди ОСОБА_1 за період з 18 квітня 2020 року по 27 серпня 2020 року включно із застосуванням обмеження, передбаченого статтею 29 Закону України «Про Державний бюджет України на 2020 рік»;

зобов`язав Донецький окружний адміністративний суд здійснити перерахунок та виплату суддівської винагороди ОСОБА_1 за період з 18 квітня 2020 року по 27 серпня 2020 року включно, обчисливши її відповідно до вимог статті 135 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», без застосування обмеження, передбаченого статтею 29 Закону України «Про Державний бюджет України на 2020 рік», з урахуванням раніше виплачених сум та з утриманням з донарахованих сум передбачених законом податків та обов`язкових платежів при їх виплаті;

відмовив у задоволенні решти позовних вимог.

18 лютого 2025 року позивачу за рішенням Луганського окружного адміністративного суду від 10 січня 2025 року у справі № 200/6984/24, яке підлягає примусовому виконанню в порядку, передбаченому Законом України «Про виконавче провадження», видано виконавчий лист.

Постановою головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Донецькій області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції від 19 березня 2025 року ВП № 77543285 відкрито виконавче провадження з примусового виконання виконавчого листа у справі № 200/6984/24, виданого Луганським окружним адміністративним судом 18 лютого 2025 року, про зобов`язання Донецького окружного адміністративного суду здійснити перерахунок та виплату суддівської винагороди ОСОБА_1 за період з 18 квітня 2020 року по 27 серпня 2020 року включно, обчисливши її відповідно до вимог статті 135 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», без застосування обмеження, передбаченого статтею 29 Закону України «Про Державний бюджет України на 2020 рік», з урахуванням раніше виплачених сум та з утриманням з донарахованих сум передбачених законом податків та обов`язкових платежів при їх виплаті.

Листом від 14 квітня 2025 року № 09-12/344/25 боржник повідомив Відділ примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Донецькій області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, що ним на виконання рішення Луганського окружного адміністративного суду від 10 січня 2025 року по справі № 200/6984/24 здійснено перерахунок суддівської винагороди ОСОБА_1 за період з 18 квітня 2020 року по 27 серпня 2020 року включно, обчислено її відповідно до вимог статті 135 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», без застосування обмеження, передбаченого статтею 29 Закону України «Про Державний бюджет України на 2020 рік», з урахуванням раніше виплачених сум та з утриманням з донарахованих сум передбачених законом податків та обов`язкових платежів при їх виплаті на загальну суму 159220,38 грн. З метою запобігання витрачанню бюджетних коштів на примусове виконання ухвалених рішень, Донецький окружний адміністративний суд звернувся до головного розпорядника бюджетних коштів ДСА України з листом від 17 березня 2025 року № 03-16/237/25 із проханням забезпечити надання суду бюджетних асигнувань для виконання рішень Луганського окружного адміністративного суду, у тому числі вищевказаного. Станом на 14 квітня 2025 року запитувані кошти суду не виділені.

Листом від 30 березня 2026 року № 03-17/260/26 Донецький окружний адміністративний суд звернувся до голови Державної судової адміністрації України про виділення коштів серед іншого на виконання судового рішення у справі № 200/6984/24.

Відповідно до довідки Донецького окружного адміністративного суду від 19 травня 2026 року № 03-16/436/26 ОСОБА_1 згідно із рішенням Луганського окружного адміністративного суду від 10 січня 2025 року у справі № 200/6984/24 нарахована суддівська винагорода за період з 18 квітня 2020 року до 27 серпня 2020 року у сумі 159220,38 грн (сто п`ятдесят дев`ять тисяч двісті двадцять гривень 38 коп.). Станом на 19 травня 2026 року вищезазначена суддівська винагорода не виплачена.

Отже, станом на цей час рішення суду у справі № 200/6984/24 повністю не виконано.

Згідно із частиною третьою статті 33 Закону України від 2 червня 2016 року № 1404-VIII «Про виконавче провадження» за наявності обставин, що ускладнюють виконання судового рішення або роблять його неможливим, сторони, а також виконавець за заявою сторін або державний виконавець з власної ініціативи у випадку, передбаченому Законом України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень», мають право звернутися до суду, який розглядав справу як суд першої інстанції, із заявою про встановлення або зміну способу і порядку виконання рішення.

Відповідно до частини першої статті 2 Закону України від 5 червня 2012 року № 4901-VI «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» держава гарантує виконання рішення суду про стягнення коштів та зобов`язання вчинити певні дії щодо майна, боржником за яким є, зокрема, державний орган.

У статті 7 Закону України від 5 червня 2012 року № 4901-VI «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» визначено, що виконання рішень суду про зобов`язання вчинити певні дії щодо майна, боржником за якими є державний орган, державне підприємство, юридична особа, здійснюється в порядку, встановленому Законом України «Про виконавче провадження», з урахуванням особливостей, встановлених цим Законом. У разі якщо рішення суду, зазначені в частині першій цієї статті, не виконано протягом двох місяців з дня винесення постанови про відкриття виконавчого провадження, крім випадків, коли стягувач перешкоджає провадженню виконавчих дій, державний виконавець зобов`язаний звернутися до суду із заявою про зміну способу і порядку виконання рішення.

У абзаці першому частини третьої статті 378 КАС України визначено, що підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.

Невиконання суб`єктом владних повноважень судового рішення, яке набрало законної сили, щодо обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту та пільг протягом двох місяців з дня набрання законної сили судовим рішенням є самостійною підставою для зміни способу і порядку виконання такого судового рішення шляхом стягнення з такого суб`єкта владних повноважень відповідних виплат (абзац другий частини третьої статті 378 КАС України).

Статтею 2 Закону України від 3 грудня 2025 року № 4695-IX «Про Державний бюджет України на 2026 рік» (далі Закон № 4695-IX) затверджено бюджетні призначення головним розпорядникам коштів Державного бюджету України на 2026 рік у розрізі відповідальних виконавців за бюджетними програмами, розподіл видатків на забезпечення здійснення правосуддя місцевими, апеляційними судами та функціонування органів і установ системи правосуддя згідно з додатками № 3, № 4 і № 7 до цього Закону.

Додаток № 3 до Закону № 4695-IX визначає розподіл видатків Державного бюджету України на 2026 рік.

Згідно із цим додатком Державній судовій адміністрації України як головному розпоряднику коштів Державного бюджету на 2026 рік затверджені бюджетні призначення за наступними бюджетними програмами:

0501020 Забезпечення здійснення правосуддя місцевими, апеляційними судами та функціонування органів і установ системи правосуддя у розмірі 22 695 305,20 тис. грн;

0501150 Виконання рішень судів на користь суддів, працівників апаратів судів та працівників органів і установ системи правосуддя у розмірі 10 000,00 тис. грн.

Бюджетна програма 0501020 Забезпечення здійснення правосуддя місцевими, апеляційними судами та функціонування органів і установ системи правосуддя, на яку виділено кошти у розмірі 22 695 305,20 тис. грн, використовується для фінансування поточних видатків.

Оскільки недоплачена ОСОБА_1 суддівська винагорода за період з 18 квітня 2020 року по 27 серпня 2020 року включно у сумі 159220,38 грн визначена за рішенням суду, до правовідносин щодо виконання рішення суду від 10 січня 2025 року у справі № 200/6984/24 необхідно застосовувати Порядок виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників (далі Порядок № 845), затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 3 серпня 2011 року № 845 (у редакції постанови Кабінету Міністрів України від 30 січня 2013 року № 45).

Абзацом десятим пункту 25 Порядку № 845 передбачено, що у разі наявності у боржника або головного розпорядника бюджетних коштів окремої бюджетної програми для забезпечення виконання рішень суду безспірне списання коштів здійснюється лише за цією бюджетною програмою.

Виконання судових рішень, ухвалених на користь суддів, здійснюється згідно із законодавством України за рахунок коштів бюджетної програми 0501150 «Виконання рішень судів на користь суддів, працівників апаратів судів та працівників органів і установ системи правосуддя» (далі - Програма), головним розпорядником якої є ДСА України, у межах передбачених асигнувань на відповідний бюджетний період.

Це відповідає позиції Верховного Суду, викладеній у постановах від 18 червня 2019 року у справі № 826/721/16, від 7 жовтня 2020 року у справі № 822/743/16, від 27 лютого 2023 року у справі № 340/6875/21. У згаданих постановах Верховний Суд вказав, що у віданні Державної судової адміністрації України діє окрема бюджетна програма для забезпечення виконання рішень судів - КПКВК 0501150 «Виконання рішень судів на користь суддів та працівників апаратів судів», призначена саме для таких цілей. За правилами пункту 25 Порядку № 845, наявність такої програми означає, що списання коштів здійснюватиметься саме за нею. Відтак, виконання рішення суду здійснюється ДКС за рахунок коштів бюджетної програми 0501150.

Згідно зі статтями 23, 116 Бюджетного кодексу України будь-які бюджетні зобов`язання та платежі з бюджету здійснюються лише за наявності відповідного бюджетного призначення, якщо інше не передбачено законом про Державний бюджет України. Бюджетні призначення встановлюються законом про Державний бюджет України (рішенням про місцевий бюджет) у порядку, визначеному цим Кодексом. Взяття зобов`язань без відповідних бюджетних асигнувань або з перевищенням повноважень, встановлених цим Кодексом чи законом про Державний бюджет України, є порушенням бюджетного законодавства.

У зв`язку з викладеним вище виконання рішення суду від 10 січня 2025 року у справі № 200/6984/24 можливо лише за рахунок коштів бюджетної програми 0501150 «Виконання рішень судів на користь суддів, працівників апаратів судів та працівників органів і установ системи правосуддя».

Означене унеможливлює зміну способу та порядку виконання судового рішення у цій справі на стягнення з Донецького окружного адміністративного суду на користь ОСОБА_1 суддівської винагороди за період з 18 квітня 2020 року до 27 серпня 2020 року в сумі 159220,38 грн, оскільки така зміна призведе до виконання рішення суду за рахунок коштів бюджетної програми 0501020 «Забезпечення здійснення правосуддя місцевими, апеляційними судами та функціонування органів і установ системи правосуддя», яка використовується для фінансування поточних видатків, що є неприпустимим.

Із зібраних судом матеріалів судом встановлено, що розмір невиплаченої заборгованості по суддівській винагороді за період з 18 квітня 2020 року по 27 серпня 2020 року складає 159220,38 грн.

Заборгованість у розмірі 159220,38 грн, нарахована на виконання судового рішення, позивачу не сплачена.

Таким чином, судом встановлено, що наявні підстави для зміни способу і порядку виконання рішення Луганського окружного адміністративного суду від 10 січня 2025 року у справі № 200/6984/24 в частині зобов`язання Донецького окружного адміністративного суду здійснити виплату перерахованої суддівської винагороди на стягнення за рахунок коштів Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 недоотриманої суддівської винагороди за період з 18 квітня 2020 року по 27 серпня 2020 року включно у розмірі 159220,38 грн (сто п`ятдесят дев`ять тисяч двісті двадцять гривень 38 коп.), з утриманням з цієї суми передбачених законом податків та обов`язкових платежів при її виплаті, шляхом безспірного списання коштів з бюджетної програми 0501150 «Виконання рішень судів на користь суддів, працівників апаратів судів та працівників органів і установ системи правосуддя», головним розпорядником якої є Державна судова адміністрація України.

З огляду на вищевикладене, суд дійшов висновку про часткове задоволення заяви про зміну способу і порядку виконання судового рішення.

Питання про розподіл судових витрат не вирішується, оскільки за приписами пункту 2 частини другої статті 2 Закон України від 8 липня 2011 року № 3674-VI «Про судовий збір» судовий збір не справляється за подання заяви про зміну чи встановлення способу, порядку і строку виконання судового рішення.

Керуючись статтями 241, 243, 248, 256, 378 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

УХВАЛИВ:

Задовольнити частково заяву ОСОБА_1 про зміну способу і порядку виконання судового рішення у справі № 200/6984/24 за позовом ОСОБА_1 до Донецького окружного адміністративного суду про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії.

Змінити спосіб і порядок виконання рішення Луганського окружного адміністративного суду від 10 січня 2025 року у справі № 200/6984/24 в частині зобов`язання Донецького окружного адміністративного суду здійснити виплату перерахованої суддівської винагороди ОСОБА_1 за період з 18 квітня 2020 року по 27 серпня 2020 року включно, обчисливши її відповідно до вимог статті 135 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», без застосування обмеження, передбаченого статтею 29 Закону України «Про Державний бюджет України на 2020 рік», з урахуванням раніше виплачених сум та з утриманням з донарахованих сум передбачених законом податків та обов`язкових платежів при їх виплаті, на стягнення за рахунок коштів Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 недоотриманої суддівської винагороди за період з 18 квітня 2020 року по 27 серпня 2020 року включно у розмірі 159220,38 грн (сто п`ятдесят дев`ять тисяч двісті двадцять гривень 38 коп.), з утриманням з цієї суми передбачених законом податків та обов`язкових платежів при її виплаті, шляхом безспірного списання коштів з бюджетної програми 0501150 «Виконання рішень судів на користь суддів, працівників апаратів судів та працівників органів і установ системи правосуддя», головним розпорядником якої є Державна судова адміністрація України.

Відмовити у задоволенні решти вимог заяви.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та може бути оскаржена в апеляційному порядку.

Апеляційна скарга на ухвалу суду подається безпосередньо до Першого апеляційного адміністративного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини ухвали суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Cуддя Т.І. Чернявська