Рішення № 136797575, 25.05.2026, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25 травня 2026 року м. Київ справа №320/25741/25

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Парненко В.С., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовною заявою Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління Державної податкової служби у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

в с т а н о в и в:

Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) звернувся до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління ДПС у м. Києві (04116, м. Київ, вул. Шолуденка, 33/19, код ЄДРПОУ 44116011), в якому просить суд визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління Державної податкової служби у м. Києві:

- № 15966240201 від 24.02.2025 року про збільшення суми податкових зобов`язань з Військового збору в розмірі 36 292,39 коп.;

- № 15954240201 від 24.02.2025 року про збільшення податкових зобов`язань з податку на доходи фізичних осіб в розмірі 435 508,64 грн.;

- № 15962240201 від 24.02.2025 року про порушення граничного строку реєстрації податкової накладної в ЄРПН в розмірі 1020,00 грн.;

- № 15971240201 від 24.02.2025 року про збільшення податкових зобов`язань з податку на додану вартість в розмірі 566 511,25 грн.;

Позивач, обґрунтовуючи заявлені позовні вимоги, зазначає, що висновки акту документальної планової виїзної перевірки від 22.01.2025 №3350/Ж5/26-15-24-02-01/1744703697 не відповідають фактичним обставинам справи та зроблені без належного дослідження первинних документів платника податків. Позивач вказує, що контролюючим органом безпідставно зроблено висновок про використання товарно-матеріальних цінностей поза межами господарської діяльності лише з тих підстав, що реалізація товарів здійснювалась під іншою номенклатурою, ніж зазначена у документах щодо їх придбання. Разом із тим позивач зазначає, що всі товари були фактично придбані, оплачені, оприбутковані та у подальшому реалізовані покупцям у межах здійснення господарської діяльності, що підтверджується належними первинними документами. Позивач наголошує, що під час проведення перевірки, при поданні заперечень на акт перевірки, а також у межах процедури адміністративного оскарження та під час судового розгляду ним надано видаткові накладні, податкові накладні, платіжні доручення, замовлення, накладні та інші документи, які підтверджують фактичний рух товару та реальність господарських операцій. Крім того, позивач зазначає, що податковим органом не встановлено відсутності товару, безтоварності операцій, фіктивності документів чи використання товарів у негосподарській діяльності, а тому спірні податкові повідомлення-рішення є протиправними та підлягають скасуванню.

За результатами автоматизованого розподілу справ між суддями Київського окружного адміністративного суду справа №320/25741/25 передана до розгляду судді Парненко В.С.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 27.05.2025 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі №320/25741/25 за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.

В матеріалах справи наявні:

-відзив на позовну заяву, згідно якого відповідач заперечує проти позову та зазначає, що за результатами документальної планової виїзної перевірки встановлено порушення позивачем вимог податкового законодавства, зокрема безпідставне включення до складу витрат вартості товарно-матеріальних цінностей, використання яких у межах господарської діяльності не підтверджено. Відповідач вказував, що придбані товари були відсутні у залишках товарно-матеріальних цінностей та реалізовувались під іншими найменуваннями, що, на думку контролюючого органу, свідчить про відсутність належного підтвердження їх використання у господарській діяльності. У зв`язку із цим відповідач дійшов висновку про заниження позивачем податку на доходи фізичних осіб, військового збору та податку на додану вартість, а також про необхідність нарахування податкових зобов`язань відповідно до пункту 198.5 статті 198 Податкового кодексу України та застосування штрафних санкцій.

-відповідь на відзив на позовну заяву, згідно якої позивач підтримав позовні вимоги та зазначив, що доводи відповідача ґрунтуються виключно на формальному співставленні номенклатури товару без аналізу фактичного руху активів та без оцінки наданих первинних документів. Позивач повторно наголосив, що усі товари були фактично реалізовані, а відмінність у назві товару не свідчить про відсутність господарської операції чи використання товару поза межами господарської діяльності. Також позивач зазначив, що контролюючий орган не спростував реальність господарських операцій та не навів доказів безтоварності чи фіктивності операцій.

Враховуючи приписи частини 5 статті 262 КАС України справа розглядалася за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи (у письмовому провадженні).

Датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складання повного судового рішення (частина 5 статті 250 КАС України).

Згідно з частиною 4 статті 229 КАС України у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши матеріали справи, суд встановив наступні обставини та відповідні їм правовідносини.

Головним управлінням ДПС у м. Києві проведено документальну планову виїзну перевірку фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 07.08.2019 по 31.12.2023, валютного законодавства та законодавства щодо єдиного внеску.

За результатами перевірки складено акт від 22.01.2025 №3350/Ж5/26-15-24-02-01/1744703697, у якому контролюючим органом зроблено висновки про порушення позивачем вимог Податкового кодексу України, що, на думку податкового органу, призвело до заниження податку на доходи фізичних осіб на суму 405 788,66 грн, заниження та неперерахування до бюджету військового збору на суму 33 815,72 грн, відсутності реєстрації податкових накладних в ЄРПН на суму обсягу постачання 2 254 381,40 грн, а також заниження податкових зобов`язань з податку на додану вартість на загальну суму 453 209,00 грн.

На підставі вказаного акту перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення №15966240201 від 24.02.2025, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання з військового збору у розмірі 36 292,39 грн, податкове повідомлення-рішення №15954240201 від 24.02.2025, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб у розмірі 435 508,64 грн, податкове повідомлення-рішення №15962240201 від 24.02.2025, яким до позивача застосовано штрафні санкції за порушення граничних строків реєстрації податкових накладних у розмірі 1 020,00 грн, а також податкове повідомлення-рішення №15971240201 від 24.02.2025, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість у розмірі 566 511,25 грн.

Не погоджуючись із висновками акту перевірки, позивач подав заперечення, у яких зазначив про помилковість висновків контролюючого органу та надав первинні документи на підтвердження фактичного придбання та реалізації товарів.

У подальшому позивач звернувся зі скаргою до ДПС України, однак рішенням ДПС України від 09.05.2025 №13311/6/99-00-06-01-02-06 скаргу залишено без задоволення, а спірні податкові повідомлення-рішення без змін.

Вважаючи свої права порушеними даними податковими повідомленнями-рішеннями, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Вирішуючи спір по суті заявлених позовних вимог, суд виходить з наступного.

Правовідносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, регулюються Податковим кодексом України, який, відповідно до статті 1 цього Кодексу, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Відповідно до статті 67 Конституції України кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Згідно зі статтею 16 Податкового кодексу України платник податків зобов`язаний, зокрема, вести в установленому порядку облік доходів і витрат, складати звітність, що стосується обчислення і сплати податків та зборів, подавати до контролюючих органів податкові декларації та інші документи, пов`язані з обчисленням і сплатою податків та зборів, а також сплачувати податки та збори у строки та розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Водночас відповідно до підпункту 20.1.4 пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України контролюючі органи мають право проводити перевірки платників податків у порядку, встановленому цим Кодексом.

Відповідно до пункту 61.1 статті 61 Податкового кодексу України податковий контроль є системою заходів, що вживаються контролюючими органами з метою контролю правильності нарахування, повноти та своєчасності сплати податків і зборів, а також дотримання законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

Згідно з підпунктом 62.1.3 пункту 62.1 статті 62 Податкового кодексу України одним із способів здійснення податкового контролю є проведення перевірок та звірок відповідно до вимог цього Кодексу.

Положеннями пункту 75.1 статті 75 Податкового кодексу України передбачено, що контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні та фактичні перевірки.

При цьому відповідно до підпункту 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 Податкового кодексу України документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених Податковим кодексом України податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, яка проводиться на підставі податкових декларацій, фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, первинних документів, а також отриманої контролюючим органом податкової інформації.

Відповідно до пункту 44.1 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних із визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності та інших документів, ведення яких передбачено законодавством.

Положеннями пункту 44.6 статті 44 Податкового кодексу України передбачено, що у разі якщо до закінчення перевірки або у строки, визначені законом, платник податків не надає посадовим особам контролюючого органу документи, які підтверджують показники, відображені ним у податковій звітності, вважається, що такі документи були відсутні у такого платника податків на час складення такої звітності.

Правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності визначені Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

Так, відповідно до статті 1 вказаного Закону господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни у структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства, а первинним документом є документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Частиною першою статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» визначено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи.

Відповідно до пункту 177.2 статті 177 Податкового кодексу України об`єктом оподаткування фізичної особи-підприємця є чистий оподатковуваний дохід, тобто різниця між загальним оподатковуваним доходом та документально підтвердженими витратами, пов`язаними із господарською діяльністю такої фізичної особи-підприємця.

Згідно з підпунктом 177.4.1 пункту 177.4 статті 177 Податкового кодексу України до переліку витрат, безпосередньо пов`язаних з отриманням доходів фізичною особою-підприємцем, належать, зокрема, витрати, до складу яких включається вартість сировини, матеріалів, товарів та інших товарно-матеріальних цінностей, які можуть бути безпосередньо віднесені до конкретного об`єкта витрат.

Підпунктом 177.4.5 пункту 177.4 статті 177 Податкового кодексу України встановлено, що не включаються до складу витрат витрати, не пов`язані з провадженням господарської діяльності фізичної особи-підприємця, а також документально не підтверджені витрати.

Положеннями пункту 185.1 статті 185 Податкового кодексу України визначено, що об`єктом оподаткування податком на додану вартість є операції платників податку з постачання товарів та послуг.

Відповідно до пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені або нараховані у разі здійснення операцій з придбання товарів та послуг.

Згідно з пунктом 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної вартості товарів та складається із сум податку, нарахованих (сплачених) платником податку у зв`язку з придбанням товарів та послуг для їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності.

Пунктом 198.5 статті 198 Податкового кодексу України передбачено обов`язок платника податків нарахувати податкові зобов`язання у разі використання товарів або послуг в операціях, що не є господарською діяльністю платника податку.

Відповідно до пункту 201.1 статті 201 Податкового кодексу України на дату виникнення податкових зобов`язань платник податку зобов`язаний скласти податкову накладну в електронній формі.

Згідно з пунктом 201.10 статті 201 Податкового кодексу України платник податку зобов`язаний у встановлені строки зареєструвати податкову накладну в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Також слід зазначити, що положення пункту 7 Національного положення (стандарту) бухгалтерського обліку 9 «Запаси», відповідно до якого одиницею бухгалтерського обліку запасів є їх найменування або однорідна група (вид).

Аналіз наведених норм права свідчить про те, що визначальним для формування податкових наслідків є фактичне здійснення господарської операції, реальний рух активів, наявність ділової мети та підтвердження таких операцій належними первинними документами, а окремі формальні розбіжності у найменуванні товарів чи порядку їх внутрішнього обліку самі по собі не можуть бути безумовною підставою для висновку про відсутність господарської операції чи використання товару поза межами господарської діяльності.

Суд при вирішенні даної справи також враховує правові висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені у постанові від 07.07.2022 у справі №160/3364/19, відповідно до яких визначальним для формування податкових наслідків є реальне вчинення господарської операції, що має підтверджуватись сукупністю належних первинних документів та фактичним рухом активів. При цьому окремі формальні недоліки у первинних документах або розбіжності у номенклатурі товару самі по собі не є достатньою підставою для висновку про відсутність господарської операції.

В акті документальної планової виїзної перевірки від 22.01.2025 №3350/Ж5/26-15-24-02-01/1744703697 контролюючим органом зазначено, що фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 у перевіряємому періоді нібито безпідставно сформовано витрати та податковий кредит за операціями з придбання товарно-матеріальних цінностей, подальше використання яких у межах господарської діяльності, на думку податкового органу, не підтверджено.

Вказані висновки контролюючого органу мотивовані тим, що окремі товари, придбані позивачем, у подальшому реалізовувались під іншими найменуваннями, ніж зазначені у документах щодо їх придбання, а частина товарів, як зазначено в акті перевірки, не ідентифікується у залишках товарно-матеріальних цінностей.

На підставі таких висновків відповідачем зроблено висновок про заниження позивачем податку на доходи фізичних осіб на суму 405 788,66 грн, військового збору на суму 33 815,72 грн та податку на додану вартість на суму 453 209,00 грн, а також про необхідність застосування штрафних санкцій за відсутність реєстрації податкових накладних.

Як вбачається зі змісту акта перевірки, податковим органом фактично не встановлено відсутності господарських операцій як таких, не встановлено безтоварності операцій, відсутності руху активів чи фіктивності первинних документів, а висновки контролюючого органу ґрунтуються виключно на співставленні найменування товарів у документах щодо їх придбання та реалізації.

Разом із тим судом встановлено, що позивачем під час проведення перевірки, при поданні заперечень на акт перевірки, у межах процедури адміністративного оскарження та під час судового розгляду справи надано належним чином оформлені первинні документи, які підтверджують фактичне здійснення господарських операцій, рух активів та використання придбаного товару у межах господарської діяльності.

Так, позивачем на підтвердження факту придбання та подальшої реалізації товару надано видаткові накладні, податкові накладні, накладні, замовлення, платіжні доручення, документи щодо оплати товару, документи щодо його реалізації покупцям, а також інші первинні бухгалтерські документи, перелік яких міститься у додатках до позовної заяви та матеріалах справи. Зокрема, позивачем надано значну кількість податкових накладних, платіжних доручень, замовлень та видаткових накладних за 2020 2022 роки, що підтверджують придбання товарів, їх оплату та подальшу реалізацію контрагентам.

Суд звертає увагу, що факт реалізації товару підтверджується не лише документами щодо його придбання, а й документами щодо подальшого продажу, а саме видатковими накладними, податковими накладними, замовленнями покупців та платіжними документами, що свідчать про отримання позивачем коштів за реалізований товар.

При цьому судом установлено, що зміна найменування товару відбувалась у межах обліку товарних груп та не свідчить про відсутність господарської операції.

Так, при веденні обліку товарів використовувались узагальнені назви товарних груп відповідно до пункту 7 Національного положення (стандарту) бухгалтерського обліку 9 «Запаси», згідно з яким одиницею бухгалтерського обліку запасів є їх найменування або однорідна група (вид).

Таким чином, товари різного найменування, але одного виду чи товарної групи, могли обліковуватись та реалізовуватись під узагальненою назвою відповідної товарної групи.

Суд зазначає, що відповідачем не надано жодних заперечень або доказів, які б спростовували вказані пояснення позивача щодо порядку обліку товарів відповідно до НП(С)БО 9.

Саме по собі використання іншої комерційної або облікової назви товару при його подальшій реалізації не свідчить про відсутність господарської операції, якщо фактичний рух активу, його придбання, оплата та подальша реалізація підтверджуються належними первинними документами.

Крім того, матеріали справи не містять доказів того, що під час проведення перевірки контролюючим органом направлялись позивачу письмові запити щодо необхідності надання додаткових пояснень або документів саме стосовно відповідності найменування товарів чи порядку їх обліку за товарними групами.

Також суд враховує, що контролюючим органом не встановлено факту використання спірних товарів у негосподарській діяльності позивача, не встановлено вибуття товару без реалізації, не встановлено нестачі товарно-матеріальних цінностей чи їх безоплатної передачі третім особам.

Щодо податкового повідомлення-рішення №15954240201 від 24.02.2025, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб у розмірі 435 508,64 грн, суд зазначає таке.

Підставою для його прийняття став висновок контролюючого органу про безпідставне включення позивачем до складу витрат вартості товарно-матеріальних цінностей, використання яких нібито не підтверджено у межах господарської діяльності.

Разом із тим судом встановлено, що позивачем надано належні первинні документи, які підтверджують придбання товару, його оплату та подальшу реалізацію покупцям, а відтак використання такого товару у межах господарської діяльності, спрямованої на отримання доходу.

Контролюючим органом не доведено, що понесені витрати не пов`язані із господарською діяльністю позивача, а тому висновки про заниження податку на доходи фізичних осіб є необґрунтованими.

Щодо податкового повідомлення-рішення №15966240201 від 24.02.2025, яким позивачу визначено грошове зобов`язання з військового збору у розмірі 36 292,39 грн, суд зазначає, що таке податкове повідомлення-рішення є похідним від висновків щодо заниження оподатковуваного доходу фізичної особи-підприємця.

Оскільки суд дійшов висновку про безпідставність донарахування податку на доходи фізичних осіб, відсутні також правові підстави для донарахування військового збору.

Щодо податкового повідомлення-рішення №15971240201 від 24.02.2025, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість у розмірі 566 511,25 грн, суд зазначає, що підставою для його прийняття стало застосування контролюючим органом положень пункту 198.5 статті 198 Податкового кодексу України.

Разом із тим суд зазначає, що обов`язок нарахування податкових зобов`язань відповідно до пункту 198.5 статті 198 ПК України виникає лише у разі встановлення факту використання придбаних товарів поза межами господарської діяльності.

Однак в ході судового розгляду справи встановлено, що придбані товари були фактично реалізовані позивачем у межах його господарської діяльності, що підтверджується первинними документами, а тому підстави для застосування пункту 198.5 статті 198 ПК України у відповідача були відсутні.

Щодо податкового повідомлення-рішення №15962240201 від 24.02.2025 про застосування штрафних санкцій за порушення порядку реєстрації податкових накладних, суд зазначає, що таке рішення є похідним від висновків контролюючого органу про необхідність нарахування податкових зобов`язань відповідно до пункту 198.5 статті 198 ПК України.

Оскільки судом встановлено відсутність підстав для нарахування таких податкових зобов`язань, відсутні також правові підстави для застосування штрафних санкцій.

Оцінюючи докази у їх сукупності, суд доходить висновку, що позивачем належними та допустимими доказами підтверджено фактичне придбання, оплату та подальшу реалізацію товарно-матеріальних цінностей у межах господарської діяльності.

Натомість відповідачем не доведено використання товару поза межами господарської діяльності, не доведено безтоварності операцій чи фіктивності первинних документів, а висновки акту перевірки фактично ґрунтуються виключно на формальному співставленні найменування товарів.

За таких обставин суд дійшов висновку, що спірні податкові повідомлення-рішення прийняті без належного з`ясування усіх фактичних обставин справи, без належної оцінки первинних документів та з порушенням вимог податкового законодавства, а тому є протиправними та підлягають скасуванню.

Решта доводів сторін висновків суду по суті спору не змінює.

Щодо розподілу судових витрат суд зазначає наступне.

Відповідно до частини 1 статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Позивачем під час розгляду справи було сплачено судовий збір на суму 10393,33 грн.

З огляду на те, що адміністративний позов задоволено, слід стягнути на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача судовий збір в сумі 10393,33 грн.

Керуючись статтями 2-10, 47, 72-77, 94, 122, 132, 139, 193, 241-246, 257-262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

в и р і ш и в:

Адміністративний позов Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління Державної податкової служби у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління Державної податкової служби у м. Києві:

- № 15966240201 від 24.02.2025 року про збільшення суми податкових зобов`язань з Військового збору в розмірі 36 292,39 коп.;

- № 15954240201 від 24.02.2025 року про збільшення податкових зобов`язань з податку на доходи фізичних осіб в розмірі 435 508,64 грн.;

- № 15962240201 від 24.02.2025 року про порушення граничного строку реєстрації податкової накладної в ЄРПН в розмірі 1020,00 грн.;

- № 15971240201 від 24.02.2025 року про збільшення податкових зобов`язань з податку на додану вартість в розмірі 566 511,25 грн.;

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у м.Києві на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 10393,33 грн.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Суддя Парненко В.С.