Ухвала суду № 136797405, 25.05.2026, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУДУ Х В А Л А

про повернення позовної заяви

25 травня 2026 року м. Київ № 260/379/26

Суддя Київського окружного адміністративного суду Кочанова П.В., розглянувши матеріали адміністративного позову ОСОБА_1 до Державної прикордонної служби України про визнання протиправними дій та стягнення моральної шкоди,-

ВСТАНОВИВ:

26 січня 2026 року до Закарпатського окружного адміністративного суду із позовною заявою звернувся ОСОБА_1 до Державної прикордонної служби України, якою просить суд:

- визнати незаконними дії посадових осіб Державної прикордонної служби України щодо фактичного затримання, обмеження свободи пересування, втручання у приватне життя та порушення права на правову допомогу стосовно ОСОБА_1 27 жовтня 2024 року,

- стягнути з Держави Україна в особі Державної прикордонної служби України на користь Позивача грошову компенсацію моральної шкоди у розмірі 70 000 (сімдесят тисяч) гривень, завданої незаконними діями посадових осіб органу державної влади.

Ухвалою Закарпатського окружного адміністративного суду від 29 січня 2026 року адміністративну справу № 260/379/26 за позовом ОСОБА_1 до Державної прикордонної служби України про визнання протиправними дій та стягнення моральної шкоди - передано на розгляд до Київського окружного адміністративного суду.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями, справу №260/379/26 розподілено судді Кочановій П.В.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 6 квітня 2026 адміністративний позов ОСОБА_1 до Державної прикордонної служби України про визнання протиправними дій та стягнення моральної шкоди - залишено без руху та встановлено позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви, шляхом подання до суду оригіналу документу про сплату судового збору у розмірі 798 (сімсот дев`яносто вісім гривень) 72 копійки, заяви про поновлення строку звернення до адміністративного суду із зазначенням підстав для поновлення строку та наданням доказів їх поважності.

На виконання вимог ухвали суду від 6 квітня 2026 року позивачем надано до суду квитанцію про сплату судового збору та заяви про поновлення строку звернення до адміністративного суду, обгрунтовані тим, що протягом установленого законом строку позивач вживав активних заходів для досудового врегулювання спору та захисту своїх прав у позасудовому порядку. При цьому, зазначає, що лише опинившись у середовищі, де його безпеці нічого не загрожує, він зміг об`єктивно оцінити масштаби порушення його прав, отримати консультації та підготувати цей позов. Звернення до суду є першою реальною можливістю реалізувати право на захист, не побоюючись негайних незаконних санкцій чи фізичного впливу з боку відповідачів.

Вирішуючи питання щодо поважності причин пропуску строку на звернення до суду, суд зазначає таке.

Згідно із частиною першою статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Зазначеною статтею визначаються строки звернення до адміністративного суду з адміністративним позовом з метою досягнення юридичної визначеності у публічно-правових відносинах. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними.

Строк звернення до адміністративного суду з адміністративним позовом - проміжок часу після виникнення спору у публічно-правових відносинах, протягом якого особа має право звернутися до адміністративного суду із позовною заявою за вирішенням цього спору і захистом своїх прав, свобод чи інтересів. Дотримання строку звернення з адміністративним позовом є однією з умов для реалізації права на позов у публічно-правових відносинах, яка дисциплінує учасників цих відносин у випадку, якщо вони стали спірними, запобігає зловживанням.

Тобто, як вбачається з даної статті, Законом визначений спеціальний строк звернення до суду у справах щодо захисту прав, свобод та інтересів особи та початок строку звернення визначено альтернативно - це день, коли особа: дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав. При цьому, йдеться не про те, коли особа з`ясувала для себе, що певні рішення, дії чи бездіяльність стосовно неї є порушенням, а про те, коли вона дізналася про ці рішення, дії чи бездіяльність.

Тобто, чинне законодавство обмежує звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів строком. Це, насамперед, обумовлено специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними.

Частиною першою статті 121 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.

Судова практика сформувала стійкі критерії поважності причин (постанова ВС від 27.11.2018 № 473/2236/17):

1) це обставина або кілька обставин, яка безпосередньо унеможливлює або ускладнює можливість вчинення процесуальних дій у визначений законом строк (є причиною);

2) це обставина, яка виникла об`єктивно, незалежно від волі особи, яка пропустила строк;

3) ця причина виникла або тривала протягом строку, який пропущено;

4) ця обставина підтверджується належними і допустимими засобами доказування.

Водночас поважними причинами можуть визнаватися лише такі обставини, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що звернулась з адміністративним позовом, пов`язані з дійсно істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій та підтверджені належним чином.

Отже, поновленню підлягають лише порушені з поважних причин процесуальні строки, встановлені законом. У свою чергу, поважною може бути визнано причину, яка носить об`єктивний характер, та з обставин незалежних від позивача унеможливила звернення до суду з адміністративним позовом (постанова Верховного Суду від 27.11.2018 у справі № 473/2236/17).

Рішенням Конституційного Суду України від 13 грудня 2011 року № 17-рп/2011 визначено, що держава може встановленням відповідних процесуальних строків обмежувати строк звернення до суду, що не впливає на зміст та обсяг конституційного права на судовий захист і доступ до правосуддя.

Статтею 44 КАС України передбачено обов`язок учасників справи добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов`язки, зокрема виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки, а також виконувати інші процесуальні обов`язки, визначені законом або судом (пункти шостий, сьомий частини п`ятої цієї статті). Наведеними положеннями КАС України чітко окреслено характер процесуальної поведінки, який зобов`язує учасників справи діяти сумлінно, тобто проявляти добросовісне ставлення до наявних у них прав і здійснювати їх реалізацію таким чином, щоб забезпечити неухильне та своєчасне (без суттєвих затримок та зайвих зволікань) виконання своїх обов`язків, встановлених законом або судом, зокрема щодо дотримання строку звернення до суду.

Для цього учасник справи як особа, зацікавлена у поданні позовної заяви, повинен вчиняти усі можливі та залежні від нього дії, використовувати у повному обсязі наявні засоби та можливості, передбачені законодавством.

Згідно з частиною першою статті 45 КАС України учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами. Зловживання процесуальними правами не допускається. Відповідно до частини першої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Водночас, обов`язок доведення обставин, з якими сторона пов`язує поважність причин пропуску строків звернення до суду, покладається на особу, яка звернулась до суду.

Обгрунтовуючи заяву про поновлення строку, позивач вказує на те, що протягом установленого законом строку він вживав активних заходів для досудового врегулювання спору та захисту своїх прав у позасудовому порядку. Зазначає, що у листопаді 2024 року рішенням Рахівського районного суду Закарпатської області (справа № 305/4248/24) було встановлено відсутність у його діях складу правопорушення. Позивачем було подано заяву до Державного бюро розслідувань (ДБР) та звернення до органів прокуратури (відповідь отримано у лютому 2025 року). Також, позивач звертався до ДПСУ та відповідь він отримав лише у квітні 2025 року. Звертався до Уповноваженого ВРУ з прав людини: паралельно до Омбудсмена, відповідь від якого надійшла у травні 2025 року.

Перевіряючи наведені позивачем підстави для поновлення пропущеного процесуального строку, суд не вбачає поважних причин для його поновлення, оскільки, як встановлено судом, до Рахівського районного суду Закарпатської області надійшли матеріали справи про адміністративне правопорушення з відділення інспекторів прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_1 » ІНФОРМАЦІЯ_2 про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 .

Постановою Рахівського районного суду Закарпатської області від 15.11.2024 року, справу про адміністративне правопорушення у відношенні ОСОБА_1 , про адміністративні правопорушення, закрито на підставі п.1 ч.І ст.247 КУпАП - у зв`язку з відсутністю у його діях складу адміністративного правопорушення.

При цьому, в описовій частині постанови зазначено, що ОСОБА_1 в судове засідання не з`явився. Про день, час та місце розгляду адміністративних матеріалів повідомлявся шляхом надсилання електронного повідомлення про виклик на номер телефону, вказаний у матеріалах справи. Натомість, в матеріалах справи міститься заява про розгляд адміністративних матеріалів без його участі.

Тобто, позивач принаймні вже 15 листопада 2024 року був обізнаний про недоведеність його вини та відсутність у його діях складу правопорушення, при цьому позивач звернувся до суду лише 25 січня 2026 року.

Разом з тим, наявність іншого судового спору чи спорів не є поважною причиною, про що зазначав Верховний Суд у постанові від 26.02.2020 року у справі №140/965/18.

Окрім того, суд не вважає поважними причини строку звернення до суду посилання позивача на те, що з метою врегулювання спірних правовідносин він звертався до Державного бюро розслідувань (ДБР) та звернення до органів прокуратури (відповідь отримано у лютому 2025 року). Також, позивач звертався до ДПСУ та відповідь він отримав лише у квітні 2025 року. Звертався до Уповноваженого ВРУ з прав людини: паралельно до Омбудсмена, відповідь від якого надійшла у травні 2025 року, оскільки вказане спростовується приписами статті 122 КАС України, яка вказує виключно на початок відліку строку звернення до суду з моменту обізнаності особи чи її потенційної можливості бути обізнаною (постанова ВС від 20.02.2020 від № 520/3809/19).

Суд звертає увагу на те, що дотримання строків звернення до адміністративного суду є однією з умов дисциплінування учасників публічно-правових відносин у випадку, якщо вони стали спірними. У випадку пропуску строку звернення до суду, підставами для визнання поважними причин такого пропуску є лише наявність обставин, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, та пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення відповідних дій та підтверджені належними доказами.

Необхідно зауважити на тому, що інститут строків у адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах та стимулює суд і учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків. Строки звернення до адміністративного суду з позовом обмежують час, протягом якого такі правовідносини вважаються спірними. Після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.

Аналогічні правові висновки були висловлені Верховним Судом у постановах від 28 березня 2018 року у справі № 809/1087/17 та від 22 листопада 2018 року у справі № 815/91/18.

Отже, поновленню підлягають лише порушені з поважних причин процесуальні строки, встановлені законом. Незвернення до суду з адміністративним позовом за захистом своїх прав через неналежне використання своїх процесуальних прав, нерозуміння або незнання законодавства не є поважною причиною пропуску строку.

Наведене правозастосування відповідає правовим висновкам Верховного Суду, висловленим у постановах від 19.01.2021 у справі № 440/4686/19, від 27.11.2018 у справі № 473/2236/17, від 17.09.2020 у справі № 640/12324/19.

Наведені позивачем підстави пропуску строку звернення до суду мають суб`єктивний характер та не позбавляли останнього можливості звернутись до суду з даним позовом у встановлені КАС України строки.

Жодних інших доказів у підтвердження поважності причин пропуску строку на звернення із цим позовом позивач до суду не надав.

З огляду на викладене суд дійшов висновку про відсутність підстав для поновлення строку звернення до суду, а тому заява про поновлення цього строку не підлягає задоволенню.

Згідно з ч. 1 ст. 123 КАС України у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.

Частиною другою статті 123 КАС України встановлено, що якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.

Відповідно до п. 9 ч. 4 ст. 169 КАС України позовна заява повертається позивачеві, у випадках, передбачених частиною другою статті 123 цього Кодексу.

Отже, враховуючи те, що позивачем пропущений встановлений законом строк звернення до суду із цим позовом, належних обґрунтувань обставин та доказів, на підтвердження поважності причин пропуску строку звернення до суду з цим позовом позивачем не наведено та не доведено, отже, позовна заява повертається позивачу.

Керуючись статтями 122, 123, 169 Кодексу адміністративного судочинства України,-

УХВАЛИВ:

У задоволенні заяви ОСОБА_1 про поновлення строку звернення до суду - відмовити.

Визнати неповажними причини пропуску строку звернення до суду, наведені позивачем у заявах про поновлення строку звернення до суду.

Позовну заяву ОСОБА_1 до Державної прикордонної служби України про визнання протиправними дій та стягнення моральної шкоди - повернути позивачу.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.

Роз`яснити позивачеві, що повернення позовної заяви не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.

Ухвала може бути оскаржена шляхом подання апеляційної скарги протягом п`ятнадцяти днів з дня складення цієї ухвали до Шостого апеляційного адміністративного суду.

Повний текст ухвали виготовлено і підписано 25 травня 2026 року.

Суддя Кочанова П.В.