Рішення № 136795294, 15.05.2026, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 травня 2026 року Справа № 215/2326/23 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді: Ількова В.В.,

розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи у місті Дніпрі адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві, третя особа - Голова комісії з реорганізації Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування у місті Києві Грязьон Анжела Вікторівна, про скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу,-

УСТАНОВИВ:

І. ПРОЦЕДУРА

У травні 2023 року позивач звернулася до суду з позовом до Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в місті Києві, правонаступником якого є Головне управління Пенсійного фонду України в місті Києві, у якому, з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог, просила:

визнати протиправним та скасувати наказ Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в місті Києві № 365к від 12 квітня 2023 року, поновити її на роботі на посаді начальника відділу медичних та соціальних послуг Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у місті Києві або його правонаступника, а також стягнути з відповідача середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 19 квітня 2023 року до 22 грудня 2023 року в сумі 158181,48 гривень.

На обґрунтування своїх вимог зазначала, що перебувала в трудових відносинах з Управлінням виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у місті Києві та працювала на посаді начальника відділу медичних та соціальних послуг. 26 січня 2022 року у зв`язку із грубим порушенням роботодавцем законодавства про працю вона подала заяву про звільнення 31 січня 2022 року із займаної посади на підставі частини третьої статті 38 КЗпП України.

Рішенням Тернівського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 07 лютого 2023 року визнано трудові відносини між нею та Управлінням виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у місті Києві припиненими у зв`язку з розірванням трудового договору на підставі частини третьої статті 38 КЗпП України. З 01 січня 2023 року розпочато процедуру реорганізації Фонду соціального страхування і його робочих органів шляхом приєднання до Пенсійного фонду України та його територіальних органів, які є правонаступниками припиненої установи. 22 лютого 2023 року вона отримала попередження від 02 лютого 2023 року про наступне звільнення у зв`язку зі скороченням чисельності та штату працівників, а 25 квітня 2023 року копію наказу №365к від 12 квітня 2023 року про звільнення на підставі пункту 1 частини першої статті 40 КЗпП. Вважала звільнення незаконним і таким, що суперечить рішенню Тернівського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 07 лютого 2023 року, згідно з яким трудові відносини з нею були припинені на підставі частини третьої статті 38 КЗпП України. Крім того відповідач порушив процедуру звільнення, оскільки звільнив її раніше ніж за два місяці від дати попередження про наступне вивільнення.

Рішенням Тернівського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 06 червня 2024 року позов задоволено частково.

Визнано протиправним та скасовано наказ Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування у місті Києві від 12 квітня 2023 року №365к про звільнення позивача з посади начальника відділу медичних та соціальних послуг Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування у місті Києві 18 квітня 2023 року.

В частині позову про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу - відмовлено.

Додатковим рішенням Тернівського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 13 червня 2024 року стягнуто з Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві на користь позивача 14681,11 грн. витрат, пов`язаних з отриманням професійної правничої допомоги.

Стягнуто з Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві 1 073,60 грн. судового збору на користь держави.

Постановою Дніпровського апеляційного суду від 15 січня 2025 року рішення Тернівського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 06 червня 2024 року та додаткове рішення Тернівського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 13 червня 2024 року залишено без змін.

Постановою Верховного Суду від 21.01.2026 року рішення Тернівського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 06 червня 2024 року, додаткове рішення Тернівського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 13 червня 2024 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 15 січня 2025 року скасовано.

Провадження у справі № 215/2326/23 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві, третя особа - Голова комісії з реорганізації Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування у місті Києві Грязьон Анжела Вікторівна, про скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу закрито.

Роз`яснено позивачу, що розгляд справи віднесено до юрисдикції адміністративного суду. Протягом десяти днів з дня отримання постанови заявник має право звернутися до Верховного Суду із заявою про направлення справи за встановленою юрисдикцією.

Ухвалою суду від 18.02.2026 року заяву позивача про направлення справи за встановленою юрисдикцією задоволено.

Справу № 215/2326/23 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві, третя особа - Голова комісії з реорганізації Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування у місті Києві Грязьон Анжела Вікторівна, про скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу направлено до Дніпропетровського окружного адміністративного суду.

17.03.2026 року справа надійшла до Дніпропетровського окружного адміністративного суду.

18.03.2026 року справу передано на розгляду судді Ількову В.В.

Ухвалою суду від 20.03.2026 року відкрито провадження в адміністративній справі та призначено її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи в порядку положень ст. 262 КАС України.

30.03.2026 року позивачем подані пояснення по справі, у яких позивач просить суд:

визнати протиправним та скасувати виданий управлінням виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у м. Києві наказ № 365к від 12.04.2023 «Про звільнення ОСОБА_2 »;

поновити ОСОБА_1 на роботі на посаді начальника відділу медичних та соціальних послуг управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування у м. Києві або його правонаступника;

стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу у зв`язку із незаконним звільненням за період з 19.04.2023 по дату ухвалення рішення в даній справі.

07.04.2026 року відповідачем до суду подано відзив на позовну заяву.

У відповідності до приписів статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Згідно ч.5 ст.262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

У відповідності до вимог ст.258 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.

Отже, рішення у цій справі приймається судом 15.05.2026 року, тобто у межах строку встановленого ст.258 Кодексу адміністративного судочинства України.

ІІ. ДОВОДИ ПОЗИВАЧА

На обґрунтування своїх вимог зазначала, що перебувала в трудових відносинах з Управлінням виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у місті Києві та працювала на посаді начальника відділу медичних та соціальних послуг.

26 січня 2022 року у зв`язку із порушенням роботодавцем законодавства про працю вона подала заяву про звільнення 31 січня 2022 року із займаної посади на підставі частини третьої статті 38 КЗпП України.

Рішенням Тернівського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 07 лютого 2023 року визнано трудові відносини між нею та Управлінням виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у місті Києві припиненими у зв`язку з розірванням трудового договору на підставі частини третьої статті 38 КЗпП України.

З 01 січня 2023 року розпочато процедуру реорганізації Фонду соціального страхування і його робочих органів шляхом приєднання до Пенсійного фонду України та його територіальних органів, які є правонаступниками припиненої установи.

22 лютого 2023 року вона отримала попередження від 02 лютого 2023 року про наступне звільнення у зв`язку зі скороченням чисельності та штату працівників, а 25 квітня 2023 року копію наказу № 365к від 12 квітня 2023 року про звільнення на підставі пункту 1 частини першої статті 40 КЗпП.

Позивач вважає, що звільнення є незаконним і таким, що суперечить рішенню Тернівського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 07 лютого 2023 року, згідно з яким трудові відносини з нею були припинені на підставі частини третьої статті 38 КЗпП України.

Крім того, вказує, що відповідач порушив процедуру звільнення, оскільки звільнив її раніше ніж за два місяці від дати попередження про наступне вивільнення.

ІІІ. ДОВОДИ ВІДПОВІДАЧА

Слід вказати про те, що відповідачем подано відзив на позовну заяву в якому зазначено, що на момент видання наказу №365к від 12.04.2023 про звільнення позивача, рішення Тернівського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 07.02.2023, яким трудові відносини з позивачем визнані припиненими на підставі ч.3 ст.38 КЗпП України, не набрало законної сили.

28.04.2023 року юридичну особу Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у місті Києві припинено, а тому позивача неможливо поновити а ні на посаді в Управлінні виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у місті Києві, а ні на посаді в Головному управлінні Пенсійного фонду України, оскільки зайняття посади державної служби передбачає призначення за результатами конкурсу, який позивач не проходила.

Вказують про те, що посада начальника відділу медичних та соціальних послуг у Головному управлінні Пенсійного фонду України відсутня.

Також, рішенням Тернівського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 07.02.2023, залишеним без змін в резолютивній частині постановою Дніпровського апеляційного суду від 14.06.2023 року трудові відносини між позивачем та Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у місті Києві розірвано, а тому чинним законодавством не передбачено можливості поновлення на посаді працівника, трудові відносини з яким розірвано.

ІV. ПОЯСНЕННЯ ТРЕТЬОЇ ОСОБИ

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду відкрито провадження в адміністративній справі та призначено розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, згідно положень ст. 262 КАС України.

Третій особі було запропоновано надати пояснення по справі.

Станом на 15.05.2026 року від третьої особи письмові пояснення по справі не надали, хоча третя особа повідомлялася судом належним чином згідно з положень КАС України, що також підтверджується матеріалами справи.

V. ОБСТАВИНИ СПРАВИ ТА ЗМІСТ СПІРНИХ ПРАВОВІДНОСИН

Суд, дослідив матеріали справи, з`ясував усі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов та відзив, оцінив докази, які мають значення для розгляду і вирішення позову по суті, проаналізував застосування норм матеріального та процесуального права, встановив таке.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що позивач перебувала у трудових відносинах з Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у місті Києві, що не спростовувалось сторонами під час розгляду справи.

Встановлено, що позивач працювала на посаді начальника відділу медичних та соціальних послуг.

26 січня 2022 року позивач подала заяву про звільнення 31 січня 2022 року з займаної посади на підставі частини третьої статті 38 КЗпП України.

Листом Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у місті Києві № 762-12 від 31 січня 2022 року позивачу відмовлено у звільненні на підставі частини третьої статті 38 КЗпП України.

Листом Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у місті Києві № 217 від 02 лютого 2023 року позивача попереджено про наступне звільнення на підставі пункту 1 частини першої статті 40 КЗпП України.

Наказом Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у місті Києві № 365к від 12 квітня 2023 року позивача звільнено 18 квітня 2023 року з посади начальника відділу медичних та соціальних послуг Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у місті Києві у зв`язку із скороченням чисельності та штату працівників відповідно до пункту частини першої статті 40 КЗпП України.

Рішенням Тернівського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 07 лютого 2023 року визнано трудові відносини між позивачем та Управлінням припиненими у зв`язку із розірванням трудового договору на підставі частини третьої статті 38 КЗпП України з ініціативи позивача.

Постановою Дніпровського апеляційного суду від 14 червня 2023 року рішення Тернівського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 07 лютого 2023 року змінено в його мотивувальній частині, в іншій частині рішення залишено без змін.

Позивач не погодившись із незаконним її звільнення на підставі пункту 1 частини першої статті 40 КЗпП України з посади начальника відділу медичних та соціальних послуг Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у місті Києві, звернулась до суду із цим позовом про скасування такого наказу та поновлення її на цій посаді або в правонаступника та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Отже, встановлено вимоги позову позивача спрямовані на її поновлення як працівника Управління, звільненого внаслідок його реорганізації шляхом приєднання до Пенсійного фонду України, на роботі в органах Пенсійного фонду та фактично стосуються прийняття на публічну службу.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи, доводам позивача, викладеним в позовній заяві, та доводам відповідача, викладених в відзиві на позов, суд врахував такі норми чинного законодавства, які діяли на момент виникнення спірних правовідносин, та релевантні їм джерела права.

VІ. ПРАВОВЕ РЕГУЛЮВАННЯ СПІРНИХ ПРАВОВІДНОСИН

Відповідно до статей 55, 124 Конституції України та статті 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до пункту 17 частини першої статті 4 КАС України публічна служба - це діяльність на державних політичних посадах, у державних колегіальних органах, професійна діяльність суддів, прокурорів, військова служба, альтернативна (невійськова) служба, інша державна служба, патронатна служба в державних органах, служба в органах влади Автономної Республіки Крим, органах місцевого самоврядування.

Відносини, пов`язані з прийняттям на публічну службу, її проходженням та припиненням регламентуються нормами адміністративного законодавства, а спори, які виникають із таких правовідносин, підлягають розгляду в порядку адміністративного судочинства.

З 01 січня 2023 року відбулося публічне правонаступництво, тобто перехід прав та обов`язків від Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у місті Києві до Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві.

Питання юрисдикції спорів про визнання незаконними наказів про звільнення, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, пов`язаних із набранням чинності 01 січня 2023 року Законом України «Про внесення змін до Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування» та Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон № 2620-ІХ), яким вирішено припинити Фонд та Управління, реорганізувавши їх шляхом приєднання до Пенсійного фонду України з 01 січня 2023 року, перебувало на розгляді Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду.

Об`єднана палата Касаційного цивільного суду в постанові від 09 грудня 2024 року в справі № 712/4776/23 дійшла до висновку, що внаслідок реорганізації Фонду та Управління шляхом приєднання до Пенсійного фонду України відбулося специфічне правонаступництво, за якого згідно з ухваленим Верховною Радою України Законом № 2620-ІХ Фонд як юридична особа приватного права припинився, однак його повноваження, що стосувалися чутливої для держави сфери загальнообов`язкового державного соціального страхування, набув Пенсійний фонд України як юридична особа публічного права та центральний орган виконавчої влади, що також був наділений функціями у сфері загальнообов`язкового державного страхування (пенсійне страхування).

Спори, які пов`язані із поновленням працівників, звільнених внаслідок реорганізації Фонду та його виконавчої дирекції шляхом приєднання до Пенсійного фонду України, на посадах, вакантний перелік яких віднесено до посад державної служби в органах Пенсійного фонду України, стосуються прийняття на публічну службу та підлягають розгляду за правилами адміністративного судочинства.

Спори за вимогами, які спрямовані на поновлення працівників Фонду, звільнених внаслідок реорганізації Фонду та Управління шляхом приєднання до Пенсійного фонду України, на роботі в органах Пенсійного фонду та стосуються прийняття на публічну службу, мають розглядатися за правилами адміністративного судочинства, незважаючи на те, що на час звільнення таких працівників останні не перебували на державній службі та Пенсійний фонд України і його територіальні органи не здійснювали щодо них публічно-владних управлінських функцій.

VІІ. ОЦІНКА СУДУ

Встановлено, що позивач перебувала в трудових відносинах з Управлінням виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у місті Києві.

Згідно ч.3 ст.38 КЗпП України, працівник має право у визначений ним строк розірвати трудовий договір за власним бажанням, якщо роботодавець не виконує законодавство про працю, умови колективного чи трудового договору, чинив мобінг (цькування) стосовно працівника або не вживав заходів щодо його припинення, що підтверджено судовим рішенням, що набрало законної сили.

Згідно матеріалів справи, 26.01.2022 року на ім`я начальника Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у місті Києві буда подана заява про звільнення 31.01.2022 року з займаної посади на підставі ч.3 ст.38 КЗпП України.

Листом начальника Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у місті Києві №762-12 від 31.01.2022 позивачу відмовлено у звільненні на підставі ч.3 ст.38 КЗпП України.

Листом Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у місті Києві №217 від 02.02.2023 року позивач була попереджена про наступне звільнення відповідно до п.1 ч.1 ст.40 КЗпП.

Наказом Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у місті Києві №365к від 12.04.2023 року позивач була звільнена 18.04.2023 року з посади начальника відділу медичних та соціальних послуг Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у місті Києві, у зв`язку із скороченням чисельності та штату працівників, відповідно до п.1 ч.1 ст.40 КЗпП України.

Рішенням Тернівського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 07.02.2023 року, яке набрало законної сили, було визнано трудові відносини між позивачем та Управлінням виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у місті Києві припиненими, у зв`язку з розірванням трудового договору на підставі ч.3 ст.38 КЗпП України з ініціативи позивача.

Згідно положень ч.4 ст. 78 КАС України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Згідно положень статті 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», регламентовано, що судові рішення, які набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України.

Слід вказати, що постановою Дніпровського апеляційного суду від 14.06.2023 рішення Тернівського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 07.02.2023, змінено в його мотивувальній частині, в іншій частині рішення залишено без змін.

Отже, оскільки рішенням Тернівського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 07.02.2023 року, що набрало законної сили 14.06.2023 року визнано трудові відносини припиненими, у зв`язку з розірванням трудового договору на підставі ч.3 ст.38 КЗпП України з ініціативи позивача , суд вважає, що наказ Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у місті Києві №365к від 12.04.2023 року про звільнення позивача у зв`язку із скороченням чисельності та штату працівників, відповідно до п.1 ч.1 ст.40 КЗпП України, підлягає скасуванню.

Стосовно позовних вимог позивача про поновлення на роботі, слід вказати про таке.

Суд зазначає, що позовні вимоги про поновлення на роботі задоволенню не підлягають, оскільки вищевказаним рішенням Тернівського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 07.02.2023 року трудові відносини визнані припиненими, у зв`язку з розірванням трудового договору на підставі ч.3 ст.38 КЗпП України з ініціативи саме позивача.

Окрім того, позивач сама у позові вказує про те, що після подання нею заяви від 26.01.2022 року про звільнення 31.01.2022 року з займаної посади на підставі ч.3 ст.38 КЗпП України, починаючи з 01.02.2022 року, жодного дня не виходила на роботу, вважаючи себе звільненою на підставі заяви від 26.01.2022 року.

Згідно ч.ч.1,2ст.235 КЗпП України у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу, у тому числі у зв`язку з повідомленням про порушення вимог Закону України «Про запобігання корупції» іншою особою, працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір.

При винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.

У разі визнання формулювання причини звільнення неправильним або таким, що не відповідає чинному законодавству, у випадках, коли це не тягне поновлення працівника на роботі, орган, який розглядає трудовий спір, зобов`язаний змінити формулювання і вказати в рішенні причину звільнення у точній відповідності з формулюванням чинного законодавства та з посиланням на відповідну статтю (пункт) закону. Якщо неправильне формулювання причини звільнення в трудовій книжці перешкоджало працевлаштуванню працівника, орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату йому середнього заробітку за час вимушеного прогулу в порядку і на умовах, передбачених частиною другою цієї статті.

Вимушений прогул це час, протягом якого працівник з вини власника або уповноваженого ним органу був позбавлений можливості працювати, тобто виконувати трудову функцію. Вимушений прогул відбувається виключно за наявності вини роботодавця, який незаконно звільнив найманого працівника.

Із аналізу вищевказаних норм закону слідує, що позовна вимога про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу є похідною вимогою від вимоги про поновлення на роботі та напряму залежить від незаконності дій роботодавця.

Проте, рішенням Тернівського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 07.02.2023, яким було визнано трудові відносини між позивачем та Управлінням виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у місті Києві припиненими, у зв`язку з розірванням трудового договору на підставі ч.3 ст.38 КЗпП України з ініціативи позивача , суд фактично змінив підстави звільнення позивача, а не визнав таке звільнення незаконним.

Таким чином, оскільки суд дійшов висновку про відмову в задоволенні позовної вимоги про поновлення позивача на роботі, як наслідок позовні вимоги про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу також задоволенню не підлягають.

Приймаючи до уваги вищевикладене, суд приходить до висновку про наявність обґрунтованих правових підстав для часткового задоволення позовних вимог позивача.

VІІІ. ВИСНОВКИ СУДУ

Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини четвертої статті 242 КАС України судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, а саме бути справедливим та неупередженим, своєчасно вирішувати спір у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до частини першої статті 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права.

Верховенство права - це панування права в суспільстві. Верховенство права вимагає від держави його втілення у правотворчу та правозастосовну діяльність, зокрема у закони, які за своїм змістом мають бути проникнуті передусім ідеями соціальної справедливості, свободи, рівності тощо.

Всі ці елементи права об`єднуються якістю, що відповідає ідеології справедливості, ідеї права, яка значною мірою дістала відображення в Конституції України.

Справедливість - одна з основних засад права, є вирішальною у визначенні його як регулятора суспільних відносин, одним із загальнолюдських вимірів права, яка проявляється в рівності всіх перед законом, цілях і засобах, що обираються для їх досягнення.

Справедливе застосування норм права - є передусім недискримінаційний підхід та неупередженість.

Положеннями частини 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод визначено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною другою статті 2 КАС України встановлено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з частинами першою та другою статті 9 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог.

Відповідно до частин першої, другої статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Суд, відповідно до статті 90 КАС України, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Оцінивши докази, які є у справі за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, та, враховуючи всі наведені обставини, суд дійшов до висновку про часткове задоволення позову ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві, третя особа - Голова комісії з реорганізації Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування у місті Києві Грязьон Анжела Вікторівна, про скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд зазначає, про таке.

Частиною першою статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

Відповідно до ч. 3 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до приписів статті 139 КАС України, суд вважає за необхідне стягнути на користь позивача документально підтверджені судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 805,20 грн. за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Керуючись статтями 241-246, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

УХВАЛИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві, третя особа - Голова комісії з реорганізації Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування у місті Києві Грязьон Анжела Вікторівна, про скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати наказ Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування у м. Києві №365к від 12.04.2023 року про звільнення ОСОБА_1 з посади начальника відділу медичних та соціальних послуг Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування у м. Києві 18 квітня 2023 року.

У задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити.

Стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 судові витрати з оплати судового збору в сумі 805,20гривень.

Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ).

Відповідач: Головне управління Пенсійного фонду України в місті Києві (04070, м.Київ, вул. Бульварно-Кудрявська, 16, 42098368).

Третя особа: Голова комісії з реорганізації Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування у місті Києві Грязьон Анжела Вікторівна (03062, м. Київ, Київська обл., пр. Перемоги, 92/2, код ЄДРПОУ 41312290).

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст рішення складено 15.05.2026 року.

Суддя В.В. Ільков