Рішення № 136794974, 22.05.2026, Волинський окружний адміністративний суд

ВОЛИНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 травня 2026 року ЛуцькСправа № 140/1806/26

Волинський окружний адміністративний суд у складі судді Каленюк Ж.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції у Волинській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся з позовом до Головного управління Національної поліції у Волинській області (далі ГУНП у Волинській області) про визнання протиправною бездіяльності щодо ненарахування та невиплати індексації грошового забезпечення за період з 07 листопада 2015 року по 31 жовтня 2017 року; зобов`язання нарахувати та виплатити індексацію грошового забезпечення за період з 07 листопада 2015 року по 31 жовтня 2017 року із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15 січня 2004 року №44 (далі Порядок №44).

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що ОСОБА_1 у період з 07 листопада 2015 року по 31 липня 2025 року проходив службу в ГУНП у Волинській області та у спірний період (з 07 листопада 2015 року по 31 жовтня 2017 року) йому індексація грошового забезпечення не нараховувалася та не виплачувалася. У відповідь на його звернення відповідач листом від 04 лютого 2026 року №16207-2026 повідомив про відсутність правових підстав для проведення індексації грошового забезпечення в спірний період та що виплата індексації здійснювалась щомісячно з листопада 2017 року.

Позивач вважає, що відповідно до приписів статті 94 Закону України «Про Національну поліцію» мав право на індексацію грошового забезпечення у період з 07 листопада 2015 року по 31 жовтня 2017 року, а її невиплата з боку відповідача є порушенням державних соціальних гарантій.

Позивач просив позов задовольнити, одночасно зобов`язавши відповідача компенсувати податок на доходи фізичних осіб на донараховані суми індексації.

Ухвалою судді Волинського окружного адміністративного суду від 16 лютого 2026 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі, її розгляд призначено за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у ній матеріалами відповідно до статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).

У відзиві на позовну заяву відповідач позовні вимоги не визнав та у їх задоволенні просив відмовити (а.с.37-40). В обґрунтування такої позиції зазначив, що до 24 жовтня 2017 року грошове забезпечення поліцейських не було віднесено до об`єктів індексації. Після внесення постановою Кабінету Міністрів України від 18 жовтня 2017 року №782 змін до пункту 2 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року №1078 (далі Порядок №1078), виплата поліцейським індексації грошового забезпечення розпочалась з листопада 2017 року.

У відповіді на відзив позивач підтримав доводи позову (а.с.49-51).

Відповідач заперечення на відповідь на відзив не подав.

Ухвалою суду від 22 травня 2026 року відмовлено у задоволенні клопотання відповідача про залишення позову без розгляду.

Дослідивши письмові докази, перевіривши доводи позову, суд встановив такі обставини.

ОСОБА_1 з 07 листопада 2015 року по 31 липня 2025 року проходив службу в ГУНП у Волинській області, що підтверджується відомостями трудової книжки НОМЕР_1 (а.с.10-12) та не заперечується відповідачем.

На звернення представника позивача від 07 січня 2026 року про нарахування та виплату останньому індексації грошового забезпечення за період з 07 листопада 2015 року по 31 жовтня 2017 року (а.с.13-14) ГУНП у Волинській області листом від 04 лютого 2026 року №16207-2026 повідомило про те, що грошове забезпечення поліцейських є об`єктом індексації відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 18 жовтня 2017 року №782 «Про внесення зміни до пункту 2 Порядку проведення індексації грошових доходів населення» (далі Постанова №782) з листопада 2017 року. У зв`язку із цим індексація грошового забезпечення ОСОБА_1 у вказаний у заяві період не нараховувалася та не виплачувалася (а.с.15).

При вирішенні спору суд застосовує такі нормативно-правові акти.

Правові засади організації та діяльності Національної поліції України, статус поліцейських, а також порядок проходження служби в Національній поліції України визначає Закон України від 02 липня 2015 року №580-VIII «Про Національну поліцію» (далі - Закон №580-VIII).

Згідно з пунктом 4 частини десятої статті 62 Закону №580-VIII поліцейський своєчасно і в повному обсязі отримує грошове забезпечення та інші компенсаційні виплати відповідно до закону та інших нормативно-правових актів України.

Відповідно до частин першої, другої, п`ятої статті 94 Закону №580-VIII поліцейські отримують грошове забезпечення, розмір якого визначається залежно від посади, спеціального звання, строку служби в поліції, інтенсивності та умов служби, кваліфікації, наявності наукового ступеня або вченого звання. Порядок виплати грошового забезпечення визначає Міністр внутрішніх справ України. Грошове забезпечення поліцейських індексується відповідно до закону.

Статтею 18 Закону України від 05 жовтня 2000 року №2017-ІІІ «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії» (далі - Закон №2017-ІІІ) індексацію доходів населення, яка встановлюється для підтримання достатнього життєвого рівня громадян та купівельної спроможності їх грошових доходів в умовах зростання цін, віднесено до державних соціальних гарантій, що згідно зі статтею 19 цього Закону є обов`язковими для всіх підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності.

Правові, економічні та організаційні основи підтримання купівельної спроможності населення України в умовах зростання цін з метою дотримання встановлених Конституцією України гарантій щодо забезпечення достатнього життєвого рівня населення України визначені Законом України від 03 липня 1991 року №1282-ХІІ «Про індексацію грошових доходів населення» (далі Закон №1282-ХІІ).

За змістом абзацу другого статті 1 Закону №1282-XII індексація грошових доходів населення - це встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодовувати подорожчання споживчих товарів і послуг.

Отже, за приписами Закону №2017-ІІІ та Закону №1282-ХІІ індексація грошового забезпечення є однією із основних державних гарантій щодо оплати праці. При цьому проведення індексації у зв`язку зі зростанням споживчих цін (інфляцією) є обов`язком для всіх юридичних осіб-роботодавців незалежно від форми власності та виду юридичної особи.

Згідно із частиною першою статті 2 Закону №1282-ХІІ індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру, зокрема, оплата праці (грошове забезпечення).

За правилами статті 4 Закону №1282-ХІІ індексація грошових доходів населення проводиться в разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який установлюється в розмірі 101 відсотка (з 01 січня 2016 року - 103 відсотка). Обчислення індексу споживчих цін для індексації грошових доходів населення провадиться наростаючим підсумком, починаючи з місяця введення в дію цього Закону. Для проведення подальшої індексації грошових доходів населення обчислення індексу споживчих цін починається за місяцем, у якому індекс споживчих цін перевищив поріг індексації, зазначений у частині першій цієї статті. Підвищення грошових доходів населення у зв`язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, у якому опубліковано індекс споживчих цін.

У разі виникнення обставин, передбачених статтею 4 цього Закону грошові доходи населення визначаються як результат добутку розміру доходу, що підлягає індексації в межах прожиткового мінімуму для відповідних соціальних і демографічних груп населення, та величини індексу споживчих цін (частина перша статті 6 Закону №1282-ХІІ).

Індексація грошових доходів населення здійснюється за місцем їх отримання за рахунок відповідних коштів (частина перша статті 9 Закону №1282-ХІІ).

Правила обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації та сум індексації грошових доходів населення, що поширюються на підприємства, установи та організації незалежно від форми власності і господарювання, а також на фізичних осіб, що використовують працю найманих працівників, визначаються Порядком №1078.

Пунктом 2 Порядку №1078 (в редакції до 24 жовтня 2017 року) визначено, що індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані в гривнях на території України, які не мають разового характеру, зокрема, грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу, посадових осіб митної служби (абзац п`ятий).

Постановою №782 (набрала чинності 24 жовтня 2017 року) доповнено абзац п`ятий пункту 2 Порядку №1078 після слова «військовослужбовців» словом «поліцейських».

Не є спірною та обставина, що у період з 07 листопада 2015 року по 31 жовтня 2017 року індексація грошового забезпечення позивачу не нараховувалась та не виплачувалась.

Доводи відповідача щодо відсутності правових підстав для нарахування індексації до 24 жовтня 2017 року, тобто до внесення змін до пункту 2 Порядку №1078, є необґрунтованими, оскільки Закон №580-VIII має вищу юридичну силу, ніж Порядок №1078, а отже суперечності в підзаконних нормативних актах не можуть бути підставою для невиконання вимог законів, в яких були закріплені норми про індексацію грошового забезпечення поліцейських. При цьому зміни до частини п`ятої статті 94 Закону №580-VIII у спірний період не вносилось, правова норма була чинною. Звільнення особи з військової служби жодним чином не позбавляє її права на отримання виплат, на які вона має право, проте не отримувала їх під час проходження служби за незалежних від неї обставин.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 21 січня 2021 року у справі №160/35/20.

З огляду на викладене та враховуючи, що здійснення індексації прямо передбачене Законом №580-VIII та Законом №1282-XII, суд погоджується з доводами позивача про його право на отримання індексації грошового забезпечення за період перебування на посаді поліцейського з 07 листопада 2015 року по 31 жовтня 2017 року, а тому позовні вимоги в цій частині є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до пункту 2 Порядку №44 громадянам України, які відповідно до законодавства мають статус військовослужбовця, поліцейського або є особами рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби, ДСНС, податкової міліції, Національного антикорупційного бюро, Державного бюро розслідувань, співробітникам Служби судової охорони, а також особам, звільненим із служби, для відшкодування утриманих сум податку з їх грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, право на які вони набули у зв`язку з виконанням обов`язків під час проходження служби, виплачується грошова компенсація.

За приписами пунктів 4, 5 Порядку №44 виплата грошової компенсації військовослужбовцям, поліцейським та особам рядового і начальницького складу здійснюється одночасно з виплатою їм грошового забезпечення. Грошова компенсація виплачується за місцем одержання грошового забезпечення у розмірі суми податку з доходів фізичних осіб, утриманого з грошового забезпечення.

Аналіз наведених вище норм Порядку №44 дає підстави дійти висновку, що грошова компенсація сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних, зокрема, поліцейськими, виплачується їм для відшкодування утриманих сум податку з їх грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, право на які вони набули у зв`язку з виконанням обов`язків під час проходження служби одночасно з виплатою грошового забезпечення за місцем його одержання у розмірі суми податку з доходів фізичних осіб, утриманого з грошового забезпечення.

Таким чином, виплата індексації має бути здійснена з одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до Порядку №44.

Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, суд дійшов висновку про задоволення позову у межах позовних вимог у спосіб визнання протиправною бездіяльності ГУНП у Волинській області щодо ненарахування та невиплати позивачу індексації грошового забезпечення за період з 07 листопада 2015 року по 31 жовтня 2017 року та зобов`язання відповідача здійснити ОСОБА_1 нарахування та виплату індексації грошового забезпечення за період з 07 листопада 2015 року по 31 жовтня 2017 року із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб.

Як передбачено частиною першою статті 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Позивач просив стягнути витрати на професійну правничу допомогу в сумі 5000,00 грн. Відповідач у відзиві на позов висловив заперечення щодо їх розміру, який вважає завищеним та неспівмірним з обсягом послуг та складністю справи.

Відповідно до частин першої, другої статті 134 КАС України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Згідно із частинами третьою - п`ятою статті 134 КАС України для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Як передбачено частинами шостою, сьомою статті 134 КАС України, у разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Відповідно до частин сьомої, дев`ятої статті 139 КАС України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов`язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Виходячи з аналізу наведених правових норм, слід дійти висновку про те, що вирішенню питання про розподіл судових витрат передує врахування судом, зокрема, обґрунтованості та пропорційності розміру таких витрат до предмета спору, значення справи для сторін. При цьому принципи обґрунтованості та пропорційності розміру таких витрат до предмета спору повинні розглядатися, у тому числі, через призму принципу співмірності, який включає такі критерії: складність справи та виконаних робіт (наданих послуг); час, витрачений на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсяг наданих послуг та виконаних робіт; ціна позову та (або) значення справи для сторони. Врахування таких критеріїв не ставиться законодавцем у залежність від результату розгляду справи.

Суд зауважує, що позивач вільний у виборі адвоката та у визначенні розміру його гонорару за домовленістю сторін, проте цей вибір не повинен бути надмірно обтяжливим для іншої сторони процесу при вирішенні судом питання про розподіл судових витрат. Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалено рішення, всі його витрати на адвоката, якщо розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, зважаючи на складність справи, ціну позову, якість підготовлених документів, витрачений адвокатом час, тощо є неспівмірним (вказана правова позиція викладена, зокрема, у постанові Верховного Суду від 26 серпня 2022 року у справі №520/6658/21).

На підтвердження витрат, пов`язаних з наданням правничої допомоги адвокатом, суду надано договір про надання правничої допомоги від 07 січня 2026 року №02/26 (а.с.23-25), додаткову угоду від 07 січня 2026 року №1 до договору (а.с.26), акт про надані послуги від 08 січня 2026 року (а.с.28), квитанцію від 08 січня 2026 року (а.с.27).

Так згідно з актом про надані послуги від 08 січня 2026 року до договору про надання правничої допомоги від 07 січня 2026 року №02/26 адвокат Лукомська В.В. (яка діє від імені Адвокатського бюро «Олександр Носков і Партнери» на підставі договору про співпрацю (партнерство) від 01 січня 2026 року (а.с.18-20)) надала, а клієнт ( ОСОБА_1 ) прийняв послуги правничої допомоги (у межах цієї судової справи) на загальну суму 5000,00 грн: вивчення та аналіз наданих клієнтом документів, вивчення та аналіз судової практики, підготовка позовної заяви, підготовка відповіді на відзив (в разі необхідності). Квитанція від 08 січня 2026 року підтверджує оплату послуг.

З огляду на обсяг наданих адвокатом послуг (вивчення та аналіз наданих клієнтом документів, вивчення та аналіз судової практики по суті зводиться до підготовки та подання позовної заяви, а відповідь на відзив дублює зміст позовної заяви), заперечення іншої сторони щодо співмірності розміру витрат, заявлених до відшкодування, виходячи із принципів обґрунтованості їх розміру, суд вважає, що на користь позивача необхідно стягнути 1500,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.

Керуючись статтями 2, 72-77, 139, 244-246, 255, 262 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 ) до Головного управління Національної поліції у Волинській області (43025, Волинська область, місто Луцьк, вулиця Винниченка, будинок 11, ідентифікаційний код юридичної особи 40108604) про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії задовольнити повністю.

Визнати протиправною бездіяльність Головного управління Національної поліції у Волинській області щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 07 листопада 2015 року по 31 жовтня 2017 року.

Зобов`язати Головне управління Національної поліції у Волинській області здійснити ОСОБА_1 нарахування та виплату індексації грошового забезпечення за період з 07 листопада 2015 року по 31 жовтня 2017 року з одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб.

Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Національної поліції у Волинській області судові витрати у сумі 1500,00 грн (одна тисяча п`ятсот грн 00 коп.).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене учасниками справи в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Суддя Ж.В. Каленюк