Рішення № 136794905, 25.05.2026, Вінницький окружний адміністративний суд

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Вінниця

25 травня 2026 р. Справа № 120/13449/25

Вінницький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Мультян М.Б., розглянувши у письмовому провадженні в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом Військової частини НОМЕР_1 до Вінницького відділу державної виконавчої служби у Вінницькому районі Вінницької області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), заступника начальника відділу Штельмаха Дмитра Вікторовича, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача ОСОБА_1 про визнання протиправною та скасування постанови,

ВСТАНОВИВ:

До Вінницького окружного адміністративного суду надійшли матеріали справи за позовом військової частини НОМЕР_1 до Вінницького відділу державної виконавчої служби у Вінницькому районі Вінницької області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) заступника начальника відділу Штельмаха Дмитра Вікторовича про визнання протиправною та скасування постанови.

Позовні вимоги мотивовані протиправністю постанови заступника начальника відділу Вінницького відділу державної виконавчої служби у Вінницькому районі Вінницької області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Штельмаха Дмитра Вікторовича про відкриття виконавчого провадження №78869981 від 15.08.2025 року.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що оскаржувана постанова прийнята всупереч ст. 24 Закону України "Про виконавче провадження", посилаючись на те, що військова частина НОМЕР_1 вибула для виконання заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії російської федерації у Донецькій області на підставі бойового розпорядження Головнокомандувача Збройних Сил України N? 1/474т/ПУ від 22.09.2024 року та з 22.09.2024 року і по теперішній час знаходиться у Донецькій області в підпорядкуванні і на забезпеченні НОМЕР_2 окремого штурмового полку і виконує бойові завдання на ІНФОРМАЦІЯ_1 , у АДРЕСА_1 . З 24 квітня 2025 року військова частина НОМЕР_1 увійшла до складу військової частини НОМЕР_3

Зазначені обставини на думку позивача свідчать про те, що відповідач не вправі здійснювати примусове виконання рішень відносно позивача, місцезнаходженням якого є м. Вінниця.

Ухвалою суду позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у адміністративній справі, розгляд справи вирішено здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні). Цією ж ухвалою залучено до участі у справі, як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача ОСОБА_1 та витребувано матеріали виконавчого провадження.

Відповідач проти позову заперечує з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву.

Правом подати додаткові пояснення третя особа не скористалася.

Дослідивши матеріали адміністративної справи та зібрані по справі докази в їх сукупності, проаналізувавши зміст норм матеріального і процесуального права, які врегульовують спірні відносини, суд виходить з наступних підстав та мотивів.

Рішенням Вінницького окружного адміністративного суду від 27.12.2024 у справі №120/10130/24 зобов`язано Військову частину НОМЕР_1 здійснити ОСОБА_1 перерахунок її грошового забезпечення з 24.02.2022 по 19.05.2023, а також виплачених за вказаний період: грошової допомоги для оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, виходячи з розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням, розрахованих шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2022 рік" станом на 01.01.2022 та Законом України "Про Державний бюджет України на 2023 рік" станом на 01.01.2023 на відповідні тарифні коефіцієнти, та провести виплату, з урахуванням раніше виплачених сум.

24.07.2025 року Вінницьким окружним адміністративним судом по даній справі видано виконавчий лист №120/10130/24.

На підставі вказаного виконавчого документа, заступником начальника відділу Вінницького відділу державної виконавчої служби у Вінницькому районі Вінницької області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Штельмахом Дмитром Вікторовичем 15.08.2025 року відкрито виконавче провадження №78869981 щодо виконання судового рішення.

Вважаючи зазначену постанову протиправною, позивач звернувся до суду з цим адміністративним позовом.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами, суд зазначає наступне.

Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їхні посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, у межах повноважень та в спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно із статтею 1 Закону України "Про виконавче провадження" від 02.06.2016 року №1404-VIII (далі - Закон №1404-VIІI, в редакції чинній на час винесення спірної постанови) виконавче провадження є завершальною стадією судового провадження і примусового виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) та визначено як сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 3 Закону №1404-VIII відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі виконавчих листів та наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень, рішень третейського суду, рішень міжнародного комерційного арбітражу, рішень іноземних судів та на інших підставах, визначених законом або міжнародним договором України.

Відповідно до частини 1 статті 4 Закону №1404-VIII у виконавчому документі зазначаються: 1) назва і дата видачі документа, найменування органу, прізвище, ім`я, по батькові та посада посадової особи, яка його видала; 2) дата прийняття і номер рішення, згідно з яким видано документ; 3) повне найменування (для юридичних осіб) або прізвище, ім`я та, за наявності, по батькові (для фізичних осіб) стягувача та боржника, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або адреса місця проживання чи перебування (для фізичних осіб), дата народження боржника - фізичної особи; 4) ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань стягувача та боржника (для юридичних осіб - за наявності); реєстраційний номер облікової картки платника податків або серія та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання в установленому порядку відмовилися від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку в паспорті) боржника (для фізичних осіб - платників податків); 5) резолютивна частина рішення, що передбачає заходи примусового виконання рішень; 6) дата набрання рішенням законної сили (крім рішень, що підлягають негайному виконанню); 7) строк пред`явлення рішення до виконання.

У виконавчому документі можуть зазначатися інші дані (якщо вони відомі суду чи іншому органу (посадовій особі), що видав виконавчий документ), які ідентифікують стягувача та боржника чи можуть сприяти примусовому виконанню рішення, зокрема місце роботи боржника - фізичної особи, місцезнаходження майна боржника, реквізити рахунків стягувача і боржника, номери їх засобів зв`язку та адреси електронної пошти.

Частиною 4 статті 4 Закону №1404-VIII встановлено, що виконавчий документ повертається стягувачу органом державної виконавчої служби, приватним виконавцем без прийняття до виконання протягом трьох робочих днів з дня його пред`явлення, якщо: 1) рішення, на підставі якого видано виконавчий документ, не набрало законної сили (крім випадків, коли рішення у встановленому законом порядку допущено до негайного виконання); 2) пропущено встановлений законом строк пред`явлення виконавчого документа до виконання; 3) боржника визнано банкрутом; 4) Національним банком України прийнято рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку-боржника; 5) юридичну особу - боржника припинено; 6) виконавчий документ не відповідає вимогам, передбаченим цією статтею, або якщо стягувач не подав заяву про примусове виконання рішення відповідно до статті 26 цього Закону; 7) виконання рішення не передбачає застосування заходів примусового виконання рішень; 8) стягувач не надав підтвердження сплати авансового внеску, якщо авансування є обов`язковим; 9) виконавчий документ не підлягає виконанню органами державної виконавчої служби, приватним виконавцем; 10) виконавчий документ пред`явлено не за місцем виконання або не за підвідомчістю; 11) Фондом гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення про початок процедури тимчасової адміністрації або ліквідації банку; 12) відповідно до умов угоди про врегулювання спору (мирової угоди), укладеної між іноземним суб`єктом та державою Україна на будь-якій стадії урегулювання спору або розгляду справи, включаючи стадію визнання та виконання рішення, виконавчий документ не підлягає виконанню або покладені виконавчим документом на боржника зобов`язання підлягають припиненню, незалежно від дати укладення такої угоди.

У разі невідповідності виконавчого документа вимогам, передбаченим цією статтею, стягувач має право звернутися до суду чи іншого органу (посадової особи), що видав виконавчий документ, щодо приведення його у відповідність із зазначеними вимогами.

Згідно з частиною 1 статті 5 Закону №1404-VІІІ примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів".

Відповідно до частини 1 статті 13 Закону №1404-VIII під час здійснення виконавчого провадження виконавець вчиняє виконавчі дії та приймає рішення шляхом винесення постанов, попереджень, внесення подань, складення актів та протоколів, надання доручень, розпоряджень, вимог, подання запитів, заяв, повідомлень або інших процесуальних документів у випадках, передбачених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.

Статтею 18 Закону №1404-VIII встановлено, що виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Виконавець зобов`язаний: здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом; надавати сторонам виконавчого провадження, їхнім представникам та прокурору як учаснику виконавчого провадження можливість ознайомитися з матеріалами виконавчого провадження; розглядати в установлені законом строки заяви сторін, інших учасників виконавчого провадження та їхні клопотання; заявляти в установленому порядку про самовідвід за наявності обставин, передбачених цим Законом; роз`яснювати сторонам та іншим учасникам виконавчого провадження їхні права та обов`язки.

Разом з тим, частинами 1, 5 статті 24 Закону №1404-VIII передбачено, що виконавчі дії провадяться державним виконавцем за місцем проживання, перебування, роботи боржника або за місцезнаходженням його майна. Право вибору місця відкриття виконавчого провадження між кількома органами державної виконавчої служби, що можуть вчиняти виконавчі дії щодо виконання рішення на території, на яку поширюються їхні функції, належить стягувачу.

У разі необхідності проведення перевірки інформації про наявність боржника чи його майна або про місце роботи на території, на яку не поширюється компетенція державного виконавця, державний виконавець доручає проведення перевірки або здійснення опису та арешту майна відповідному органу державної виконавчої служби.

Порядок надання доручень, підстави та порядок вчинення виконавчих дій на території, на яку поширюється компетенція іншого органу державної виконавчої служби, передачі виконавчих проваджень від одного органу державної виконавчої служби до іншого, від одного державного виконавця до іншого визначаються Міністерством юстиції України.

Для проведення перевірки інформації про наявність боржника чи його майна або про місце роботи в іншому виконавчому окрузі приватний виконавець має право вчиняти такі дії самостійно або залучати іншого приватного виконавця на підставі договору про уповноваження на вчинення окремих виконавчих дій, типова форма якого затверджується Міністерством юстиції України.

Згідно з частинами 1, 5 статті 26 Закону №1404-VIII виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону: 1) за заявою стягувача про примусове виконання рішення; 2) за заявою прокурора у разі представництва інтересів громадянина або держави в суді; 3) якщо виконавчий документ надійшов від суду у випадках, передбачених законом; 4) якщо виконавчий документ надійшов від суду на підставі ухвали про надання дозволу на примусове виконання рішення іноземного суду (суду іноземної держави, інших компетентних органів іноземної держави, до повноважень яких належить розгляд цивільних чи господарських справ, іноземних чи міжнародних арбітражів) у порядку, встановленому законом; 5) у разі якщо виконавчий документ надійшов від Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів.

Виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження, в якій зазначає про обов`язок боржника подати декларацію про доходи та майно боржника, попереджає боржника про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей.

Частиною 1 статті 28 Закону №1404 встановлено, що копії постанов виконавця та інші документи виконавчого провадження (далі - документи виконавчого провадження) доводяться виконавцем до відома сторін та інших учасників виконавчого провадження, надсилаються адресатам простим поштовим відправленням або доставляються кур`єром, крім постанов про відкриття виконавчого провадження, про повернення виконавчого документа стягувачу, повідомлення стягувачу про повернення виконавчого документа без прийняття до виконання, постанов, передбачених пунктами 1-4 частини дев`ятої статті 71 цього Закону, які надсилаються рекомендованим поштовим відправленням. Боржник вважається повідомленим про початок примусового виконання рішень, якщо йому надіслано постанову про відкриття виконавчого провадження за адресою, зазначеною у виконавчому документі.

Документи виконавчого провадження надсилаються стягувачу та боржнику за їхніми адресами, зазначеними у виконавчому документі. У разі зміни стороною місця проживання чи перебування або місцезнаходження документи виконавчого провадження надсилаються за адресою, зазначеною у відповідній заяві сторони виконавчого провадження.

Виходячи із системного тлумачення частини першої статті 4, частини першої статті 28 Закону №1404, у виконавчому документі має бути зазначено адресу місцезнаходження боржника, які знаходяться у межах виконавчого округу виконавця.

Виконавець вчиняє виконавчі дії та приймає рішення під час здійснення виконавчого провадження, тобто після прийняття виконавчого документа до виконання та після відкриття виконавчого провадження. Перевірка майнового стану боржника (стану рахунків боржника у банках), розшук боржника та/або його майна, зокрема грошових коштів боржника, здійснюється у вже відкритому виконавчому провадженні.

При цьому на стадії відкриття виконавчого провадження виконавець повинен пересвідчитися, зокрема, чи відповідають виконавчий документ і заява про його виконання вимогам Закону України "Про виконавче провадження", чи надано всі документи, наявність/відсутність підстав для повернення виконавчого документу стягувачу без прийняття до виконання.

Подібний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 08.07.2022 у справі №908/309/21, від 31.05.2023 у справі № 910/6104/21.

Водночас, суд зазначає, що Закон України "Про виконавче провадження" є Законом, який регулює порядок вчинення виконавчих дій, Інструкція з організації примусового виконання рішень, затвердженої Наказом Міністерства юстиції України 02.04.2012 №512/5 (далі - Інструкція, в редакції чинній на час винесення спірної постанови) визначає окремі питання організації виконання судових рішень і рішень інших органів (посадових осіб), що підлягають примусовому виконанню.

Згідно з пунктом 10 розділу ІІІ Інструкції місце виконання рішення визначається відповідно до вимог, встановлених статтею 24 Закону.

За приписами пункту 3 розділу ІІІ Інструкції у разі пред`явлення виконавчого документа до органу державної виконавчої служби або приватного виконавця за місцем проживання чи перебування боржника - фізичної особи, місцезнаходженням боржника - юридичної особи, адреса якого відрізняється від адреси, зазначеної у виконавчому документі, до заяви про примусове виконання рішення стягувач має додати документ / копію документа, який підтверджує, що місцезнаходженням боржника - юридичної особи або адресою проживання чи перебування боржника - фізичної особи є територія, на яку поширюється компетенція органу державної виконавчої служби, або територія виконавчого округу приватного виконавця.

Передбачена цією нормою необхідність стягувача додати до заяви докази проживання чи перебування боржника за адресою відмінною від тієї, що зазначена в виконавчому документі обумовлена необхідністю обґрунтування та доведення стягувачем виконавцю такого критерію як місце проживання чи перебування боржника.

Таким чином, лише у разі наявності у стягувача інформації, що адреса проживання чи перебування боржника є відмінною від тієї, що зазначена в виконавчому документі, на стадії вирішення питання про відкриття виконавчого провадження за таким критерієм як проживання чи перебування боржника виконавець має дослідити цей критерій на предмет достатності документів на підтвердження того, що адресою проживання чи перебування боржника - фізичної особи є територія, на яку поширюється компетенція органу державної виконавчої служби, або територія виконавчого округу приватного виконавця.

За відсутності доданих стягувачем до заяви доказів адреси проживання чи перебування боржника на території, на яку поширюється компетенція органу державної виконавчої служби, у виконавця, який не має повноважень до відкриття виконавчого провадження вчиняти виконавчі дії, відсутні підстави приймати до виконання виконавчий документ за адресою проживання чи перебування боржника, яка є відмінною від тієї, що зазначена в виконавчому документі.

Тобто перед прийняттям виконавчого документа, пред`явленого до виконання, виконавець має упевнитись, що адреса місця проживання, перебування боржника, зазначена у виконавчому документі та заяві стягувача, належить до території, на яку поширюється компетенція органу державної виконавчої служби, або території виконавчого округу приватного виконавця.

При цьому, згідно законодавства, що визначає порядок пред`явлення виконавчих документів до виконання, порядок примусового виконання рішень, не містить прямої норми, яка б передбачала повноваження виконавця вчиняти на стадії вирішення питання про прийняття виконавчого документа до виконання та відкриття виконавчого провадження дії, направлені на розшук боржника.

Зокрема, Верховний Суд у постанові від 27.07.2023 у справі №211/4347/15-ц зазначив, що чинним законодавством не передбачений обов`язок приватного виконавця перевіряти зареєстроване місце проживання боржника на стадії відкриття виконавчого провадження.

Правом подавати заяви про виправлення помилок у виконавчому документі та подання додаткових доказів щодо місцезнаходження боржника - юридичної особи надається стягувану і боржнику або стягувачу відповідно.

Боржник, отримавши постанову про відкриття виконавчого провадження, не позбавлений можливості повідомити приватного виконавця про зміну адреси місцезнаходження.

Наведений вище висновок узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною в постановах від 17.10.2023 у справі №922/1689/21 та від 20.09.2024 у справі №242/3831/19.

Разом з тим, у постанові Верховного Суду від 27.07.2023 у справі № 211/4347/15-ц зроблено висновки про те, що вимога про зазначення місцезнаходження (для юридичних осіб) або місця проживання чи перебування (для фізичних осіб) проходить через цілу низку процесуальних документів - як тих, що надаються сторонами, так і тих, що ухвалюються судом. З огляду на обов`язок суду щодо належного повідомлення учасників справи про судові засідання та належне направлення процесуальних документів, можна стверджувати, що суд тримає під контролем відповідність інформації про місцезнаходження, місце проживання (перебування) учасників справи.

Завдяки вимогам процесуального закону та за умови належного виконання процесуальних обов`язків й незловживання учасниками судового процесу процесуальними правами презюмується правильність інформації про місцезнаходження, місце проживання (перебування) боржника і стягувача, що зазначені у виконавчому документі, який видається судом. З урахуванням викладеного, немає підстав вимагати від виконавця здійснення додаткової перевірки інформації про місцезнаходження, місце проживання (перебування) боржника і стягувача під час відкриття виконавчого провадження.

Водночас, перед прийняттям виконавчого документа, пред`явленого до виконання, виконавець має упевнитись, що адреса місцезнаходження, місця проживання (перебування) боржника належить до території виконавчого округу приватного виконавця.

Лише якщо виконавчий документ пред`явлено стягувачем не за місцем виконання (тобто місцезнаходження, місце проживання (перебування) боржника, зазначене у виконавчому документі, є таким, що не може бути місцем виконання для виконавця, якому пред`явлено виконавчий документ) виконавець зобов`язаний повернути виконавчий документ стягувачу (пункт 10 частина четверта статті 4 Закону України "Про виконавче провадження").

У разі невідповідності виконавчого документа вимогам, передбаченим статтею 4 Закону України "Про виконавче провадження", стягувач має право звернутися до суду чи іншого органу (посадової особи), що видав виконавчий документ, щодо приведення його у відповідність із зазначеними вимогами.

Відповідно до частини 2 статті 18 Закону №1404-VIII виконавець зобов`язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом. Закон не містить норми, що встановлює безпосередньо обов`язок виконавця перевірити інформацію про місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб) сторін виконавчого провадження.

Якщо інформація про місцезнаходження, місце проживання (перебування) боржника, що міститься у виконавчому документі не викликає сумнівів в її достовірності, виконавець не має підстав для перевірки цієї інформації.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 19.03.2025 у справі №346/3913/22.

Таким чином, виконавець приймає до виконання виконавчі документи, у яких зазначено місце проживання/перебування боржника або місцезнаходження майна боржника, які знаходяться в межах його виконавчого округу.

Так, згідно матеріалів справи, адресою боржника за виконавчим листом, виданим 24.07.2025 у справі №120/10130/24, зазначена: АДРЕСА_2 .

При цьому, в матеріалах справи відсутні відомості про повідомлення державного виконавця, на день прийняття спірної постанови, будь-якої інформації щодо зміни місцезнаходження військової частини НОМЕР_1 .

Державному виконавцю було відоме лише місцезнаходження військової частини НОМЕР_1 , адреса якої зазначена у виконавчому листі.

З огляду на те, що у виконавчому листі, зазначена адреса, на яку поширюється територія виконавчого округу відповідача, за відсутності відомостей про повідомлення державного виконавця щодо зміни місцезнаходження військової частини НОМЕР_1 , суд дійшов висновку про відсутність в діях відповідача ознак протиправності під час відкриття виконавчого провадження.

Стосовно посилань представника позивача на те, що військова частина вибула для виконання заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі та стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій області на підставі бойового розпорядження Головнокомандувача Збройних Сил України від 22.09.2024 № 1/474т/ПУ, та з 22.09.2024 року по теперішній час перебуває у Донецькій області й виконує бойові завдання на Покровському напрямку, суд зазначає наступне.

Матеріали справи не містять відомостей, які б підтверджували повідомлення боржником державного виконавця станом на день прийняття оскаржуваної постанови про зміну місцезнаходження військової частини, її передислокацію, тимчасове вибуття до району виконання бойових завдань чи інші обставини, що могли б впливати на визначення місця виконання виконавчого документа.

Водночас, як зазначено судом вище, під час вирішення питання про відкриття виконавчого провадження державний виконавець діє на підставі відомостей, зазначених у виконавчому документі та поданих разом із заявою про примусове виконання, і не наділений обов`язком здійснювати додаткову перевірку інформації щодо фактичного місцезнаходження, місця перебування чи передислокації боржника, у тому числі з`ясовувати місце виконання військовою частиною бойових розпоряджень або район виконання нею бойових завдань.

За таких обставин посилання представника позивача на перебування військової частини у районі виконання бойових завдань не спростовують правомірності дій державного виконавця під час прийняття оскаржуваної постанови та не свідчать про допущення ним порушень вимог законодавства при відкритті виконавчого провадження.

Суд звертає увагу, що виконання бойових завдань військовою частиною під час дії воєнного стану поза межами місця постійної дислокації в іншому виконавчому окрузі, передислокація у підпорядкування оперативно-тактичних угруповань, перебування в місці тимчасової дислокації керівництва військової частини під час дії воєнного стану не змінює ту обставину, що місцезнаходженням військової частини є місце її постійної дислокації - АДРЕСА_2 , яка зазначена у рішенні Вінницького окружного адміністративного суду у справі №120/10130/24 та виконавчому листі, який було пред`явлено до виконання.

З огляду на викладене, доводи позивача про те, що військова частина НОМЕР_1 не знаходиться у місці постійної дислокації та на теперішній час виконує заходи із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі та стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій області, не свідчать про протиправність спірної постанови про відкриття виконавчого провадження.

Подібних висновків дійшов Сьомий апеляційний адміністративний суд у постанові №480/1046/25 від 24 червня 2025 року.

Доводи представника позивача щодо готовності військової частини добровільно виконати вимоги виконавчого документа не спростовують правомірності оскаржуваної постанови, оскільки намір боржника виконати судове рішення в майбутньому, як і вчинення окремих підготовчих дій, зокрема проведення перерахунку грошового забезпечення, не свідчать про фактичне виконання рішення суду станом на момент відкриття виконавчого провадження.

На підставі викладених обставин, суд приходить висновку, що державний виконавець при винесенні постанови про відкриття виконавчого провадження діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені чинним законодавством, у той час як представником позивача не доведено наявності обставин протиправності прийнятого відповідачем рішення.

У відповідності до положень частини першої статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до частини першої, другої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази суб`єкта владних повноважень на підтвердження правомірності своїх дій та докази, надані позивачем, суд дійшов висновку, про відсутність підстав для задоволення адміністративного позову.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд зазначає, що у зв`язку із відмовою у задоволенні позовних вимог, сплачена позивачем при зверненні до суду сума судового збору відшкодуванню згідно статті 139 КАС України не підлягає.

Керуючись ст.ст. 73-77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 287, 295 КАС України, -

ВИРІШИВ:

У задоволенні адміністративного позову відмовити.

Рішення суду набирає законної сили в порядку, визначеному статтею 255 КАС України.

Відповідно до статті 287 КАС України апеляційні скарги на судові рішення у справах з приводу рішень, дій або бездіяльності органу державної виконавчої служби можуть бути подані протягом десяти днів з дня їх проголошення.

За змістом положень абзацу 2 частини 1 статті 295 КАС України якщо справу розглянуто в порядку письмового провадження, строк апеляційного оскарження обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Інформація про учасників справи:

Позивач: Військова частина НОМЕР_1 ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_4 )

Відповідач: Вінницький відділ державної виконавчої служби, заступник начальника відділу Штельмах Дмитро Викторович (вул. Винниченка, 29, м. Вінниця, Вінницька область, код ЄДРПОУ 35003932)

Третя особа ОСОБА_1 ( АДРЕСА_3 , код ЄДРПОУ НОМЕР_5 ).

Суддя Мультян Марина Бондівна